Договорная цена с НДС или без?

[Al Shurshun]

Уважаемые коллеги !

И это очень правильно. Рядом с ценником в каждом магазине вывешивать пачку типовых договоров, которым вменять покупателям уплачивать НДС.
А, что элегантненько.
Производители бумаги будут рыдать от восторга

С уважением

[Вотруба]

Иногда в ценниках указывают и цену без НДС, сумму НДС и "Итого".
Но в любом случае при покупке в магазине Вы получаете чек, в котором все эти детали расписаны. И если Вы уплатили по этому чеку, значит согласились с условиями договора, который предусматривал уплату Вами и суммы НДС. Так что дополнительной бумаги для этого не надо и производителям бумаги радоваться по этому поводу не приходится.

[Печкин]

Как судья хозяйственного суда, я бы в эти вопросы (вопросы НДС) вообще не вникал бы, а исходил бы из цены, указанной в договоре (подлежащей оплате).
А как судья административного суда вникал бы, и исходил бы из того, что если не указано,что цены с НДС, значит они без НДС (НДС снаружи).

Согласен, что с практической точки зрения это самый понятный и реальный вариант.
Но согласитесь, что он внутренне противоречив.

[Vetal']

А я бы еще исходил из того, что если продавец обязан начислять НДС, то зафиксированная в договоре цена просто не может "без НДС". Все-таки этот НДС ложиться на плечи покупателя, косвенный налог.

[Печкин]

А я бы еще исходил из того, что если продавец обязан начислять НДС, то зафиксированная в договоре цена просто не может "без НДС". Все-таки этот НДС ложиться на плечи покупателя, косвенный налог.

Вот и я именно об этом. Любые другие варианты - можно скорее рассматривать как ошибки в оформлении первичных документов или договоров.
Тем более, я не помню чтобы выделение НДС в договоре было обязательным с точки зрения закона. Как следствие формулировка в договоре "(в т.ч. НДС)" ИМХО правового значения не имеет. Но она, разумеется, по факту многое меняет

[Печкин]

К тому, что выделение НДС в договоре не обязательно, добавлю также, что выделение НДС в ценнике также не обязательно

[Вотруба]

Как судья хозяйственного суда, я бы в эти вопросы (вопросы НДС) вообще не вникал бы, а исходил бы из цены, указанной в договоре (подлежащей оплате).
А как судья административного суда вникал бы, и исходил бы из того, что если не указано,что цены с НДС, значит они без НДС (НДС снаружи).

Согласен, что с практической точки зрения это самый понятный и реальный вариант.
Но согласитесь, что он внутренне противоречив.

Вы знаете, честно говоря мне не кажется, что он внутренне противоречив. В хоздоговоре фиксируется обязательство покупателя по отношению к продавцу - сумма, подлежащая оплате. А вот правильность начисления налога, который продавец обязан начислить при продаже (и нужно ли вообще его начислять) это уже другой вопрос. И если продавец начислил налог неправильно или вообще его не начислил, то это его проблемы и разборки по этому поводу ему будет устраивать налоговая, а не контрагент (хотя и он может, если налог начислен чрезмерно). Покупатель, в конце концов, может и не знать о статусе продавца - плательщик он НДС или нет.
Мне кажется, что мнение о противоречивости уходит корнями в то, что мы, часто не осознавая этого, сваливаем в одну кучу гражданские и налоговые отношения. Безусловно, они взаимосвязаны, но эту линию сшивки все же надо видеть.

А я бы еще исходил из того, что если продавец обязан начислять НДС, то зафиксированная в договоре цена просто не может "без НДС". Все-таки этот НДС ложиться на плечи покупателя, косвенный налог.

Здравая логика в этом, безусловно, есть. И если исходить из позиций здравой логики, то я тоже придерживаюсь такой точки зрения.
Но вот с точки зрения формальной логики такое утверждение мне все-таки кажется уязвимым. И в случае претензий со стороны налоговиков найти формальные аргументы будет не так просто.

[vins]

В хоздоговоре фиксируется обязательство покупателя по отношению к продавцу - сумма, подлежащая оплате. А вот правильность начисления налога, который продавец обязан начислить при продаже (и нужно ли вообще его начислять) это уже другой вопрос. И если продавец начислил налог неправильно или вообще его не начислил, то это его проблемы и разборки по этому поводу ему будет устраивать налоговая, а не контрагент (хотя и он может, если налог начислен чрезмерно). Покупатель, в конце концов, может и не знать о статусе продавца - плательщик он НДС или нет.

Так а почему не исходить из презумпции того, что продавец знает о своих обязательствах, когда устанавливает цену, и следовательно, устанавливает с учетом этих обязательств. То есть если должен был установить с НДС, то с НДС и установил.
А мы почему то исходим из ошибочности его действий.

[Вотруба]

А я бы еще исходил из того, что если продавец обязан начислять НДС, то зафиксированная в договоре цена просто не может "без НДС". Все-таки этот НДС ложиться на плечи покупателя, косвенный налог.

Еще раз об этом. Вернее не об этом, а о сборе в ПФ с услуг мобильной связи.
Этот сбор тоже косвенный и ложится на плечи потребителя. Но вот вопроса о том, нужно ли его выделять в составе цены как то не возникает. И если оператор не выделит, то никто, я думаю, не примет его объяснений, что цена "просто не может" быть "без сбора".
Все это, безусловно, оформительские формальности, но формальности существенные.

[Вотруба]

А мы почему то исходим из ошибочности его действий.

Исходим из принципа подлости.
Если действия можно трактовать как ошибочные, то обязательно найдется кто-то, кто обязательно это сделает.

[vins]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
ПОСТАНОВА
"27" листопада 2008 р. Справа № А6/551-08
...
Щодо податку на додану вартість, з матеріалів справи ( п.3.1.5 акту перевірки) вбачається, що відповідач вважає, що позивачем за період з 01.07.2006 року по 30.09.2007 року знижено податок на додану вартість на загальну суму 128 127 ,00 грн., в тому числі за вересень 2006 року на 6 599,00 грн., за жовтень 2006 року на 5 660,00 грн., за листопад 2006 року на 20 261,00 грн., за грудень 2006 року на 21 131,00 грн., на січень 2007 року на 13 174,00 грн., за лютий 2007 року на 7 089,00 грн., за березень 2007 року на 5 950,00 грн., за квітень 2007 року на 14 962,00 грн., за травень 2007 року на 7 756,00 грн., за липень 2007 року на 4 779,00 грн., за серпень 2007 року на 15 969,00 грн., за вересень 2007 року на 4 797,00 грн., оскільки, відповідно до п.2 (ціна договору) договірна вартість квартир, на думку Білоцерківської ОДПІ за домовленістю сторін визначалась без урахування ПДВ, тому що у договорі були відсутні слова з ПДВ.
Позивач обґрунтовує свою позовну вимогу тим, що договірна ціна на квартири, що вказана в договорі купівлі - продажу визначена за цінами не нижче звичайних, які склалися на ринку нерухомості Білої Церкви на час укладання договору і вказана з урахуванням ПДВ. Тобто база оподаткування ПДВ при продажі квартир фізичним особам (а саме ПП „Еркер” визначало податкове зобов’язання по ПДВ у складі договірної вартості квартир) визначалося вірно і у ОДПІ відсутні підстави вважати, що податкове зобов’язання необхідно нараховувати на вартість квартир.
...
Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
...
ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Еркер»задовольнити повністю.

[Vetal']

Принцип подлости на этот раз не сработал

[Vetal']

Добрый день! Вот нашел коеч-что, правда, пока из нехорошего...

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.02.2007 р. 
Справа N 6/278а 
Про важливість правильного встановлення цін в договорі
(Витяг)

Скрытый текст: показать

Вищий адміністративний суд України <...> встановив:
Постановою господарського суду Чернігівської області від 06.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2006 р. <...> визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові <...> про визначення ТОВ <...> податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток <...>, про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість <...>.
Судові рішення вмотивовані посиланням на те, що позивач правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 75000,00 грн. з операції продажу нежитлових приміщень згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2003 р., виходячи з бази оподаткування 375000,00 грн., а також з врахуванням зазначеної ціни продажу правомірно збільшив валові витрати за 2003 рік на 26,9 тис. грн., що складає суму збитків від зазначеного продажу. За висновком судів попередніх інстанцій, оскільки в результаті продажу нежитлових приміщень сума виручки була меншою балансової вартості проданих об'єктів основних фондів, податкова інспекція безпідставно збільшила валовий доход позивача за 2003 рік на 48,1 тис. грн.
<...>
В касаційній скарзі ДПІ в м. Чернігові просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
<...>
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 29.12.2003 р. між ТОВ <...> та громадянином ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно якого позивач продав зазначеному громадянину приміщення магазину з підвалом загальною площею 398,4 кв. м, яке знаходиться АДРЕСА_1. За умовами договору сторони оцінили приміщення магазину та підвалу у 450000,00 грн. (пункт 1.6 договору). Покупець перерахував позивачу за придбані нежитлові приміщення 450000,00 грн. без виділення в сумі платежу суми податку на додану вартість.
31.12.2003 р. позивач видав покупцю податкову накладну НОМЕР_1 на суму продажу нежитлових приміщень 450000,00 грн., в тому числі ПДВ 75000,00 грн. Цією ж датою вказана операція відображена в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) із загальним обсягом продажу 450000,00 грн. при базі оподаткування 375000,00 грн. та сумі ПДВ 75000,00 грн. Податкові зобов'язання з ПДВ з цієї операції позивач визначив в сумі 75000,00 грн.
Додатковим договором НОМЕР_2, укладеним після проведення ДПІ перевірки позивача, сторони договору купівлі-продажу від 29.12.2003 р. змінили пункт 1.6 вказаного договору, зазначивши, що відчужені нежитлові приміщення оцінюють у 450000,00 грн., в тому числі ПДВ.
Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на дату виникнення у позивача податкового зобов'язання з вказаної операції, база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України про оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Пунктом 7.1 ст. 7 цього Закону встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно частини 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Оскільки в договорі купівлі-продажу від 29.12.2003 р. сторони встановили ціну відчужуваних приміщень у 450000,00 грн., і саме така сума була сплачена покупцем без виділення в ній суми податку на додану вартість, ДПІ у м. Чернігові правомірно взяла зазначену суму за базу оподаткування для визначення позивачу податкового зобов'язання з вказаної операції поставки, яке виникло у нього в грудні 2003 року.
Ціна, встановлена в договорі, є основоположною, а тому умови поставки, зазначені при оформленні документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, повинні відповідати такій ціні, а не навпаки.
Порушення позивачем пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" при визначенні бази оподаткування зазначеної операції призвело до порушень податкового обліку операції з виведення з експлуатації проданих нежитлових приміщень, оскільки, виходячи з 450000,00 грн., як із суми виручки від продажу цих приміщень, сума перевищення виручки над їх балансовою вартістю, а саме 48058,10 грн., відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягала включенню до валових доходів позивача, що, однак, не було відтворено позивачем у податковому обліку.
З огляду на це донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 15000,00 грн. та з податку на прибуток в сумі 9500,00 грн., а також застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумах 7500,00 грн. по ПДВ та 1690,00 грн. по податку на прибуток є правомірним.
Неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 4.1 ст. 4, пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпункту 8.4.3 пункту 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" призвело до ухвалення помилкових судових рішень у справі в частині позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень <...>, а тому постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
<...>
Постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити <...>.

[nikki]

Комментарий от Бухгалтера № 34 за 2007 год к которому присоединяюсь.

От редакции
Вообще-то мы считаем, что ошибочным является данное Постановление Вадсуда, а не отмененные им судебные решения.
Во-первых, Вадсуд внаглую проигнорировал изменения, внесенные в договор купли-продажи между ООО и гражданином.
Во-вторых, непонятно, на каком основании Вадсуд сделал вывод об отсутствии НДС в уплаченной сумме. Ну и что, что в договоре и платежке НДС не выделен? На сегодняшний день Закон об НДС этого и не требует! Такое невыделение еще не означает, что НДС в этих суммах отсутствует.
В-третьих, Вадсуд проигнорировал п. 1.3 Закона об НДС:
«Плательщик налога — лицо, которое согласно настоящему Закону обязано осуществлять удержание и внесение в бюджет налога, уплачиваемого покупателем, или лицо, импортирующее товары на таможенную территорию Украины».
Если Вадсуд считает, что в составе уплаченной суммы НДС не было, то в соответствии с п. 1.3 Закона предприятие не является по данной операции плательщиком НДС. Тогда о какой базе обложения НДС в размере 450 000 грн может идти речь?
К тому, что налоговики фискально тупят, все уже привыкли, а вот Вадсуду фискалить как-то неприлично.

[Вотруба]

На этот раз принцип подлости сработал!
Очень похоже, что это именно то дело, о котором я вспоминал выше, когда говорил, что мне попадалось такое решения. Во всяком случае, когда я увидел в тексте решения фразу,

Ціна, встановлена в договорі, є основоположною, а тому умови поставки, зазначені при оформленні документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, повинні відповідати такій ціні, а не навпаки.

то сразу понял, что я ее уже встречал. Именно такую и именно в судебном решении по этой теме!

P.S. Если мне изменяет память, то эта постанова ВАСУ была опубликована в журнале "Налоговые споры" № 7/2007 г.