Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

3% годовых, инфляционные и НДС

Путеводитель по разделу. НДС: регистрация, уплата, отчетность. Налоговая накладная, возмещение и т.д.

Модераторы: nikki, kollega, налоговик

UNREAD_POST vins » 08 фев 2011, 16:48

Налоговики не меняют своих позиций, хотя, на мой взгляд, вопрос спорный

Чи нараховуються податкові зобов’язання при сплаті платником податку кредиторові суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми?
• Коротка відповідь : Оскільки суми індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, розцінюються як компенсація вартості поставлених товарів/послуг, яка збільшує базу оподаткування ПДВ, то постачальник таких товарів/послуг на дату фактичного отримання цих сум повинен збільшити податкові зобов’язання з ПДВ та виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданої за операцією з постачання товарів/послуг.
• Повна відповідь : Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, суми індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 ЦКУ у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, відповідно до п. 188.1 ст. 188 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) необхідно розцінювати як компенсацію вартості поставлених товарів (робіт, послуг), яка включається до складу договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та збільшує базу оподаткування ПДВ. Згідно із п. 192.1 ст. 192 р. V ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Тобто, оскільки суми індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, розцінюються як компенсація вартості поставлених товарів/послуг, яка збільшує базу оподаткування ПДВ, то постачальник таких товарів/послуг на дату фактичного отримання цих сум повинен збільшити податкові зобов’язання з ПДВ та виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданої за операцією з постачання товарів/послуг.
Последний раз редактировалось vins 06 сен 2011, 09:13, всего редактировалось 2 раз(а).
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST vikakool » 08 фев 2011, 18:54

спасибо за инфу!

т.е. все как обычно - вначале сами пишем, что "необхідно розцінювати", а потом используем это как причину налогообложения "оскільки суми індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, розцінюються як компенсація вартості" :))

а причина-то, вероятно, в этой дурацкой фразе

В базе налогообложения учитывается стоимость товаров/услуг, поставляемых за любые средства
vikakool
 
Сообщений: 4140
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 899 раз.
Поблагодарили: 632 раз.

UNREAD_POST vins » 02 мар 2011, 19:12

И штраф тоже база налогообложения

# Чи включаються до бази оподаткування кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо?
# Коротка відповідь : Кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ.
# Повна відповідь : Відповідно до п.185.1 ст.185 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. Згідно з п.188.1 ст.188 р. V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Тобто, кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST юрист » 16 мар 2011, 17:51

vikakool писал(а):спасибо за инфу!

т.е. все как обычно - вначале сами пишем, что "необхідно розцінювати", а потом используем это как причину налогообложения "оскільки суми індексу інфляції та 3 % річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, розцінюються як компенсація вартості" :))

а причина-то, вероятно, в этой дурацкой фразе

В базе налогообложения учитывается стоимость товаров/услуг, поставляемых за любые средства


Думаю, суды своей позиции не изменят

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА 20 січня 2011 р. № 49/125-10

...
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 20 770, 53 грн. ПДВ на 3% річних та 121 505, 53 грн. ПДВ на індекс інфляції, то судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками господарських судів про їх безпідставність.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити про те, що відмовляючи в цій частині позовних вимог господарські суди правильно застосували норми матеріального права, дійшли обґрунтованих висновків про те, що нарахування податку на додану вартість на передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та індекс інфляції суперечить положенням Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки за своєю правовою природою вказані нарахування є відповідно платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, та компенсацією від знеціненням грошових коштів пов’язаною з інфляційними процесами в державі. Крім того, не заслуговують на посилання скаржника на лист заступника начальника СДПІ РВПП у м. Харкові, оскільки як правильно зазначив апеляційний господарський суд в оскарженій постанові, такий лист не має сили нормативно-правового акту.


За таких обставин, господарськими судами попередніх інстанцій законно та обґрунтовано відмовлено позивачу в частині стягнення 20 770, 53 грн. ПДВ на 3 % річних та 121 505, 53 грн. ПДВ на індекс інфляції, тому підстав для скасування судових рішень в цій частині судова колегія не вбачає.
Аватар пользователя
юрист
 
Сообщений: 455
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 10:51
Благодарил (а): 70 раз.
Поблагодарили: 120 раз.

UNREAD_POST vins » 21 мар 2011, 08:47

Не совсем сюда, но раз уж тему о трех процентах годовых завели здесь, то и продолжу тут

3% годовых и инфляционные - объект обложения НДФЛ, даже если основная сумма долга не облагается


Як оподатковується ПДФО сума боргу (страхового відшкодування), яка виплачується страховою компанією за рішенням суду ФО у разі настання страхового випадку, якщо дана суму виплачується з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми відповідно (ст. 625 Цивільного кодексу України)?
Згідно із пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума страхового відшкодування, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання наступної вимоги: під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Однак, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ, доходом з джерелом його походження з України – є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Враховуючи те, що за рішенням суду фізична особа отримує суму боргу (страхового відшкодування) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, то за винятком суми, яка не підлягає оподаткуванню на підставі пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 та пп. "б" пп. 164.2 ст. 164 ПКУ, у платника податку виникає дохід у вигляді проіндексованих на індекс інфляції сум, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними ст. 167 ПКУ.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST vins » 18 июн 2011, 12:23

Если основное обязательство облагается НДС по ставке 0 процентов, то и штраф за его несвоевременное выполнение тоже облагается по ставке 0


ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ

Чи включаються до бази оподаткування ПДВ кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою, та який порядок їх оподаткування?
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. Згідно з п. 188.1 ст. 188 р. V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Тобто, кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ. При цьому, якщо операції з постачання товарів/послуг відповідно до ст. 195 р. V ПКУ підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, то суми штрафу, отримані за затримку оплати чи постачання таких товарів/послуг, також підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 18 июн 2011, 19:36

vins писал(а):И штраф тоже база налогообложения

ГНАУ под шумок внедрения НКУ закручивает гайки. :evil: Раньше у нее было несколько другое мнение и НКУ не дает оснований для его изменения.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т № 4879/6/16-1217 від 25.07.2001

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. База оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг) згідно з п.4.1 ст.4 зазначеного Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Умови проведення господарських операцій, у тому числі обсяг, вартість, термін поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), термін та форма проведення розрахунків, а також відповідальність сторін за недотримання обумовлених вимог та інше повинні бути передбачені у договорах. Кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу для оподаткування ПДВ та за ними не може бути виписана податкова накладна.
У той же час якщо застосування штрафних санкцій договором не передбачено, то будь-які надходження коштів за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) необхідно розцінювати як компенсацію вартості цих товарів (робіт, послуг), яка збільшує базу оподаткування ПДВ.
Щодо компенсації вартості товарі (робіт, послуг) з урахуванням індексу інфляції, то суми інфляційної компенсації вартості товарів (робіт, послуг) відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" включаються до бази оподаткування.

Заступник Голови Г.Оперенко
Последний раз редактировалось Вотруба 18 июн 2011, 19:47, всего редактировалось 1 раз.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.

За это сообщение автора Вотруба поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1995
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 604 раз.
Поблагодарили: 2013 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 18 июн 2011, 19:38

юрист писал(а):Думаю, суды своей позиции не изменят

Вот еще пример

Вищий адміністративний суд України
Ухвала від 03.02.2009 р.
по справі за касаційною скаргою № К-21873/07.
(Витяг)

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.
Інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України та були передбачені ст. 214 ЦК УРСР, є санкцією за неналежне виконання грошового зобов’язання і пов’язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
<...>
Зважаючи на те, що суми штрафних санкцій не включені Законом України «Про податок на додану вартість» до бази оподаткування податком на додану вартість, то у відповідача не було законних підстав самостійно доповнювати норму Закону додатковими положеннями.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.

За это сообщение автора Вотруба поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1995
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 604 раз.
Поблагодарили: 2013 раз.

UNREAD_POST vins » 29 июн 2011, 14:16

юрист писал(а):Думаю, суды своей позиции не изменят

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА 20 січня 2011 р. № 49/125-10


+ 1
От ВХСУ свежее решение

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"22" червня 2011 р. Справа № 65/298-10

...
інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України , є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України, а тому суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ПДВ на 3% річних у розмірі 28,90 грн., ПДВ на індекс інфляції у розмірі 13,61 грн.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
vikakool
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST Печкин » 06 сен 2011, 09:15

В продолжение темы об инфляционных

ЕДИНАЯ БАЗА НАЛОГОВЫХ ЗНАНИЙ

Який порядок визнання доходів, що отримані за рахунок індексації суми боргу відповідно до індексу інфляції?
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі - ЦКУ) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст.612 ЦКУ). Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином кошти, отримані за рахунок індексації суми боргу відповідно до індексу інфляції, враховуються у складі доходу платника податку у звітному податковому періоді їх отримання відповідно до умов договору як інші доходи на підставі пункту 135.5.14 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 18 ноя 2011, 09:19

За нарушение вексельных обязательств 3 % инфляционных не взыскиваются
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
3 жовтня 2011 року м. Київ № 3-91гс11


В основу постанови касаційного суду покладено висновок суду про те, що вексельне законодавство не передбачає стягнення інфляційних збитків і 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов’язання, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибфлот» у порядку ст. 111-19 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі № 45/211 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 625 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання вексельного зобов’язання.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 15 лютого 2011 року у справі № 25/368, від 22 грудня 2010 року у справі № 43/112, від 21 жовтня 2010 року у справі № 20/44-10, від 8 вересня 2010 року у справі № 16-12-30/16-09-414, від 2 червня 2010 року у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06)), від 11 березня 2010 року у справі № 06-324-09, від 11 листопада 2009 року у справі № 16/25-16/26-16/27, від 14 липня 2009 року у справі № 39/156-08, від 19 березня 2008 року у справі № 32/341(39/133-07), від 13 червня 2007 року у справі № 39/471-06, від 5 лютого 2007 року у справі № 7/247, у яких висловлено правові позиції про те, що після ухвалення рішення суду про стягнення за векселем між сторонами виникли грошові зобов’язання, а отже, і право на застосування приписів статті 625 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 8 квітня 2008 року у справі № 38/64 з публічного акціонерного товариства «Агрокомбанк» стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рибфлот» заборгованість за векселем від 14 лютого 2007 року АА № 0296158 в сумі 660 358, 74 грн, відсотки прострочення оплати за період з 1 травня 2007 року по 6 лютого 2008 року в сумі 42 434, 76 грн.

30 березня 2010 року рішення господарського суду м. Києва від 8 квітня 2008 року у № 38/64 було виконано повністю.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача до відповідача про сплату збитків від інфляції та 3% річних від суми боргу та від суми відсотків за прострочення оплати за векселем за період з 1 травня 2007 року по 6 лютого 2008 року в сумі 42 434, 76 грн відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі ( надалі Уніфікований Закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Уніфікованого Закону особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов’язаних перед нею осіб відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж.

Пунктом 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що відсотки нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу до дня подання позову відповідно.

Відтак застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов’язань до правовідносин, пов’язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України «Про обіг векселів в Україні».

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, то ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни постанову апеляційного господарського суду у справі № 45/211, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, оскільки вексельне законодавство не передбачає таких стягнень.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST vins » 21 мар 2012, 12:23

Суд не стал отменять налоговую консультацию, в которой налоговики пришли к выводу о том, что 3 процента годовых и инфляционные - объект обложения НДС.
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
01 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1199/2012



Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (надалі – позивач, ПуАТ «Донбасенерго») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі – відповідач, СДПІ у м. Донецьку) про визнання недійсною податкової консультації від 30.12.2012р. №51067/10/31-013.

Позов мотивовано наданням відповідачем податкової консультації, яка, на думку позивача, суперечить нормам діючого законодавства, щодо оподаткування отриманих за рішенням суду інфляційних витрат та трьох відсотків річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Листом від 02.12.2011р. №18-11/4557 позивач звернувся до відповідача із зверненням про надання податкової консультації.

У вказаному зверненні позивач зазначив, що має одержати за рішенням суду від боржника за невиконання умов договору, а саме за несвоєчасну сплату за куповану електроенергію, інфляційні витрати та три відсотки річних від простроченої суми боргу.

З метою правильного застосував норм податкового законодавства позивач просить надати йому консультацію з наступних питань:

- чи оподатковуються інфляційні витрати від простроченої суми основного боргу податком на додану вартість?

- чи оподатковуються три відсотки річних від простроченої суми основного боргу податком на додану вартість?

- якщо оподатковуються, то за якими нормами законодавства?, що є базою оподаткування?, яка дата має вважатись датою виникнення податкових зобов’язань?, який документ позивачу необхідно виписати для ДП «Енергоринок» у випадку визнання ПуАТ «Донбасенерго» відповідних зобов’язань (податкову накладну чи розрахунок корегування до податкової накладної)?

На вказаний лист відповідачем надана відповідь від 30.12.2011р. № 51067/10/31-013 «Щодо надання податкової консультації», відповідно до якої, оскільки суми індексу інфляції та три відсотки річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань, розцінюються як компенсація вартості поставлених товарів/послуг, яка збільшує базу оподаткування ПДВ, то постачальник таких товарів/послуг на дату фактичного отримання цих сум повинен збільшити податкові зобов'язання з ПДВ та виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданої за операцією з постачання товарів/послуг.

При цьому, відповідач посилається на п. 185 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 192 ст. 192 Податкового кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частино 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що

податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган;

Згідно п. 52.1ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Підпунктом 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України встановлено, що консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, надана відповідачем податкова консультація у відповіді від 30.12.2012р. №51067/10/31-013 не суперечить нормам або змісту положень Податкового кодексу України щодо податку на додану вартість.

Вказана податкова консультація відображає позицію відповідача на викладене у листі від 02.12.2011р. №18-11/4557 питання, та, за змістом п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України, може бути використана, але не підлягає обов’язковому використанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
voda.zp
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST vins » 23 апр 2012, 19:06

Если обязательство выражено в эквиваленте к иностранной валюте, инфляционные начисляются.
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В А
27 березня 2012 року № 3-21гс12


У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі ТОВ "УніКредит Лізинг") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (далі ПАТ "Мостобуд") не виконує свої зобов'язання за договором фінансового лізингу від 08 вересня 2008 року № 783-LD, укладеного між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ПАТ "Мостобуд".

Рішенням господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" заборгованість у розмірі 2 382 995 грн 56 коп., пеню у розмірі 145 015 грн 23 коп., інфляційні нарахування 84 383 грн 55 коп. та 3 % річних у розмірі 37 121 грн 95 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2011 року рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року змінено, стягнуто з ПАТ "Мостобуд" заборгованість у розмірі 2 382 995 грн 56 коп., пеню 72 507 грн 61 коп., інфляційні нарахування у розмірі 84 383 грн 55 коп. та 3 % річних 37 121 грн 95 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 листопада 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2011 року та рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року в частині стягнення з ПАТ "Мостобуд" 84 383 грн 55 коп. інфляційних нарахувань скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заяви ТОВ "УніКредит Лізинг" додано копії постанов Вищого господарського суду України від 27 липня 2011 року у справі № 57/155, від 02 листопада 2011 року у справі № 4/157, від 03 листопада 2011 року у справах №№ 25/521 та 57/106, де висловлено правову позицію про те, що у випадку, коли відповідно до договору фінансового лізингу на день виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати лізингового платежу його сума, що виражена в іноземній валюті, перераховується у гривню, то грошове зобов'язання із цього моменту є гривневим, і у разі прострочення сплати визначеної суми боржник відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судами встановлено, що 08 вересня 2008 року між ВАТ "Мостобуд" та ТОВ "УніКредит Лізинг" укладено договір фінансового лізингу № 783-LD. Згідно з п. 1.1 договору ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування ПАТ "Мостобуд" (лізингоодержувачу) на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Відповідно до п. 1.1 договору та додатку № 1 до нього ціна предмету лізингу еквівалентна 788 811,04 євро.

ТОВ "УніКредитЛізинг" виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 01 грудня 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатках №№ 2/1 та № 2/2 до цього договору на рахунок, зазначений у розділі 15 договору, в сумі, визначеній в повідомленні про лізинговий платіж.

Проте, нарахувавши до сплати лізингові платежі у гривнях на дати платежів згідно з відповідними графіками, лізингоодержувач у спірний період не сплачував їх у гривнях, тому станом на 31 грудня 2010 року позивач просив крім інших платежів відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" офіційний індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За договором сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в євро, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим. А відтак, у випадку прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 01 листопада 2011 року в цій частині підлягає скасуванню, а справа передачі до Вищого господарського суду України на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST mari_set » 02 май 2012, 20:10

то есть, если по решению суда нам через исполнительную службу вернули долг и 3%годовых + инфляц.расходы я должна выписать корректировку, только не понятно:
1. одной суммой или двумя - отдельно на 3% годовых и отдельно на инфл.расх?
2. на имя покупателя я должна выписать корректировку? или просто налог.накл.выписать и оставить у себя?
3. если все же корректировка должна быть, то как ее выписать, ведь "просроч."отгрузка была по 2м счетам, распределять? и цену для корректировки вывести арифметически (сумма,которая была по основной накладной+ сумма штрафных санкций делить на кол-во)
Так?
P.S.в договоре данные санкции прописаны не были.
заранее спасибо за помощь
mari_set
 
Сообщений: 60
Зарегистрирован: 06 апр 2011, 14:32
Благодарил (а): 21 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST booker » 15 май 2012, 20:37

Уважаемые коллеги!
А у меня следующая ситуация - я истец, ПОКУПАТЕЛЬ, заплатила деньги и получила некачественный товар, товар вернула, а деньги за него поставщик вернул только после судебной тяжбы, причем тоже с 3% годовых и инфляционными. Будет ли начисление НДС в подобной ситуации?
Спасибо!
booker
 
Сообщений: 2
Зарегистрирован: 15 май 2012, 20:14
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НДС

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya