Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

3% годовых, инфляционные и НДС

Путеводитель по разделу. НДС: регистрация, уплата, отчетность. Налоговая накладная, возмещение и т.д.

Модераторы: nikki, kollega, налоговик

UNREAD_POST Vetal' » 15 май 2012, 20:43

booker писал(а):Уважаемые коллеги!
А у меня следующая ситуация - я истец, ПОКУПАТЕЛЬ, заплатила деньги и получила некачественный товар, товар вернула, а деньги за него поставщик вернул только после судебной тяжбы, причем тоже с 3% годовых и инфляционными. Будет ли начисление НДС в подобной ситуации?
Спасибо!

Может это подойдет viewtopic.php?f=14&t=707&p=35268#p35268

За это сообщение автора Vetal' поблагодарил:
booker
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1152 раз.

UNREAD_POST Шантарам » 15 май 2012, 20:49

Для booker.
Стр.32 Податки та бухоблік №23, березень 2012.
"Що стосується ПДВ, то суми, стягнуті на користь підприємства з винного у завданні збитків, не вважаються компенсацією вартості товарів, а є компенсацією понесених таким підприємством збитків. Тому, зважаючи н авідсутність обєкта оподаткування, суми відшкодування збитків не обкладаються ПДВ."

За это сообщение автора Шантарам поблагодарил:
booker
Аватар пользователя
Шантарам
 
Сообщений: 258
Зарегистрирован: 08 фев 2012, 15:12
Благодарил (а): 48 раз.
Поблагодарили: 69 раз.

UNREAD_POST booker » 15 май 2012, 21:09

Спасибо большое!
Потрясающая оперативность :)

Vetal' писал(а):
booker писал(а):Уважаемые коллеги!
А у меня следующая ситуация - я истец, ПОКУПАТЕЛЬ, заплатила деньги и получила некачественный товар, товар вернула, а деньги за него поставщик вернул только после судебной тяжбы, причем тоже с 3% годовых и инфляционными. Будет ли начисление НДС в подобной ситуации?
Спасибо!

Может это подойдет viewtopic.php?f=14&t=707&p=35268#p35268

Можно ли у Вас попросить эту статью целиком?

Шантарам писал(а):Для booker.
Стр.32 Податки та бухоблік №23, березень 2012.
"Що стосується ПДВ, то суми, стягнуті на користь підприємства з винного у завданні збитків, не вважаються компенсацією вартості товарів, а є компенсацією понесених таким підприємством збитків. Тому, зважаючи н авідсутність обєкта оподаткування, суми відшкодування збитків не обкладаються ПДВ."

Спасибо! Статью нашла, сейчас проштудирую...
booker
 
Сообщений: 2
Зарегистрирован: 15 май 2012, 20:14
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 09:17

vins писал(а):
юрист писал(а):Думаю, суды своей позиции не изменят

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА 20 січня 2011 р. № 49/125-10


+ 1
От ВХСУ свежее решение

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"22" червня 2011 р. Справа № 65/298-10

...
інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України , є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України, а тому суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ПДВ на 3% річних у розмірі 28,90 грн., ПДВ на індекс інфляції у розмірі 13,61 грн.



К сожалению такие решения скорее исключение. Я могу привести порядка 10 решений ВХСУ и 3-5 ВСУ за 2012 год, в которых они говорят что 3% и инфляция - это "способом захисту майнового права та інтересу". А в ряде решений прямо пишут, что это не санкция.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 09:18

vins писал(а):Суд не стал отменять налоговую консультацию, в которой налоговики пришли к выводу о том, что 3 процента годовых и инфляционные - объект обложения НДС.
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
01 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1199/2012



Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (надалі – позивач, ПуАТ «Донбасенерго») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі – відповідач, СДПІ у м. Донецьку) про визнання недійсною податкової консультації від 30.12.2012р. №51067/10/31-013.

Позов мотивовано наданням відповідачем податкової консультації, яка, на думку позивача, суперечить нормам діючого законодавства, щодо оподаткування отриманих за рішенням суду інфляційних витрат та трьох відсотків річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Листом від 02.12.2011р. №18-11/4557 позивач звернувся до відповідача із зверненням про надання податкової консультації.

У вказаному зверненні позивач зазначив, що має одержати за рішенням суду від боржника за невиконання умов договору, а саме за несвоєчасну сплату за куповану електроенергію, інфляційні витрати та три відсотки річних від простроченої суми боргу.

З метою правильного застосував норм податкового законодавства позивач просить надати йому консультацію з наступних питань:

- чи оподатковуються інфляційні витрати від простроченої суми основного боргу податком на додану вартість?

- чи оподатковуються три відсотки річних від простроченої суми основного боргу податком на додану вартість?

- якщо оподатковуються, то за якими нормами законодавства?, що є базою оподаткування?, яка дата має вважатись датою виникнення податкових зобов’язань?, який документ позивачу необхідно виписати для ДП «Енергоринок» у випадку визнання ПуАТ «Донбасенерго» відповідних зобов’язань (податкову накладну чи розрахунок корегування до податкової накладної)?

На вказаний лист відповідачем надана відповідь від 30.12.2011р. № 51067/10/31-013 «Щодо надання податкової консультації», відповідно до якої, оскільки суми індексу інфляції та три відсотки річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань, розцінюються як компенсація вартості поставлених товарів/послуг, яка збільшує базу оподаткування ПДВ, то постачальник таких товарів/послуг на дату фактичного отримання цих сум повинен збільшити податкові зобов'язання з ПДВ та виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданої за операцією з постачання товарів/послуг.

При цьому, відповідач посилається на п. 185 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 192 ст. 192 Податкового кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частино 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що

податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган;

Згідно п. 52.1ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Підпунктом 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України встановлено, що консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до пп. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, надана відповідачем податкова консультація у відповіді від 30.12.2012р. №51067/10/31-013 не суперечить нормам або змісту положень Податкового кодексу України щодо податку на додану вартість.

Вказана податкова консультація відображає позицію відповідача на викладене у листі від 02.12.2011р. №18-11/4557 питання, та, за змістом п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України, може бути використана, але не підлягає обов’язковому використанню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.



Ситуация изменилась!!! Донецкий апеляционный админсуд отменил решение местного суда и признал консультацию такой, которая противоречит нормам НКУ - http://reyestr.court.gov.ua/Review/24094637
Последний раз редактировалось profi 14 июн 2012, 09:58, всего редактировалось 2 раз(а).
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 09:19

vins писал(а):
юрист писал(а):Думаю, суды своей позиции не изменят

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА 20 січня 2011 р. № 49/125-10


+ 1
От ВХСУ свежее решение

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"22" червня 2011 р. Справа № 65/298-10

...
інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України , є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України, а тому суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ПДВ на 3% річних у розмірі 28,90 грн., ПДВ на індекс інфляції у розмірі 13,61 грн.



К сожалению такие решения скорее исключение. Я могу привести порядка 10 решений ВХСУ и 3-5 ВСУ за 2012 год, в которых они говорят что 3% и инфляция - это "способом захисту майнового права та інтересу". А в ряде решений прямо пишут, что это не санкция.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 10:09

vins писал(а):За нарушение вексельных обязательств 3 % инфляционных не взыскиваются
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
3 жовтня 2011 року м. Київ № 3-91гс11


В основу постанови касаційного суду покладено висновок суду про те, що вексельне законодавство не передбачає стягнення інфляційних збитків і 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов’язання, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибфлот» у порядку ст. 111-19 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі № 45/211 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 625 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання вексельного зобов’язання.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 15 лютого 2011 року у справі № 25/368, від 22 грудня 2010 року у справі № 43/112, від 21 жовтня 2010 року у справі № 20/44-10, від 8 вересня 2010 року у справі № 16-12-30/16-09-414, від 2 червня 2010 року у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06)), від 11 березня 2010 року у справі № 06-324-09, від 11 листопада 2009 року у справі № 16/25-16/26-16/27, від 14 липня 2009 року у справі № 39/156-08, від 19 березня 2008 року у справі № 32/341(39/133-07), від 13 червня 2007 року у справі № 39/471-06, від 5 лютого 2007 року у справі № 7/247, у яких висловлено правові позиції про те, що після ухвалення рішення суду про стягнення за векселем між сторонами виникли грошові зобов’язання, а отже, і право на застосування приписів статті 625 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 8 квітня 2008 року у справі № 38/64 з публічного акціонерного товариства «Агрокомбанк» стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рибфлот» заборгованість за векселем від 14 лютого 2007 року АА № 0296158 в сумі 660 358, 74 грн, відсотки прострочення оплати за період з 1 травня 2007 року по 6 лютого 2008 року в сумі 42 434, 76 грн.

30 березня 2010 року рішення господарського суду м. Києва від 8 квітня 2008 року у № 38/64 було виконано повністю.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача до відповідача про сплату збитків від інфляції та 3% річних від суми боргу та від суми відсотків за прострочення оплати за векселем за період з 1 травня 2007 року по 6 лютого 2008 року в сумі 42 434, 76 грн відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі ( надалі Уніфікований Закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Уніфікованого Закону особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов’язаних перед нею осіб відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж.

Пунктом 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що відсотки нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу до дня подання позову відповідно.

Відтак застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов’язань до правовідносин, пов’язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України «Про обіг векселів в Україні».

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, то ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни постанову апеляційного господарського суду у справі № 45/211, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, оскільки вексельне законодавство не передбачає таких стягнень.


Ага, видел такое решение. Прикольно выходит.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST vins » 14 июн 2012, 10:10

profi писал(а):3% и инфляция - это "способом захисту майнового права та інтересу". А в ряде решений прямо пишут, что это не санкция.


Так неустойка - это тоже способ защиты нарушенного права.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2904 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 10:14

vins писал(а):Если обязательство выражено в эквиваленте к иностранной валюте, инфляционные начисляются.
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В А
27 березня 2012 року № 3-21гс12


У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі ТОВ "УніКредит Лізинг") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що публічне акціонерне товариство "Мостобуд" (далі ПАТ "Мостобуд") не виконує свої зобов'язання за договором фінансового лізингу від 08 вересня 2008 року № 783-LD, укладеного між ТОВ "УніКредит Лізинг" та ПАТ "Мостобуд".

Рішенням господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" заборгованість у розмірі 2 382 995 грн 56 коп., пеню у розмірі 145 015 грн 23 коп., інфляційні нарахування 84 383 грн 55 коп. та 3 % річних у розмірі 37 121 грн 95 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2011 року рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року змінено, стягнуто з ПАТ "Мостобуд" заборгованість у розмірі 2 382 995 грн 56 коп., пеню 72 507 грн 61 коп., інфляційні нарахування у розмірі 84 383 грн 55 коп. та 3 % річних 37 121 грн 95 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 листопада 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2011 року та рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року в частині стягнення з ПАТ "Мостобуд" 84 383 грн 55 коп. інфляційних нарахувань скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заяви ТОВ "УніКредит Лізинг" додано копії постанов Вищого господарського суду України від 27 липня 2011 року у справі № 57/155, від 02 листопада 2011 року у справі № 4/157, від 03 листопада 2011 року у справах №№ 25/521 та 57/106, де висловлено правову позицію про те, що у випадку, коли відповідно до договору фінансового лізингу на день виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати лізингового платежу його сума, що виражена в іноземній валюті, перераховується у гривню, то грошове зобов'язання із цього моменту є гривневим, і у разі прострочення сплати визначеної суми боржник відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судами встановлено, що 08 вересня 2008 року між ВАТ "Мостобуд" та ТОВ "УніКредит Лізинг" укладено договір фінансового лізингу № 783-LD. Згідно з п. 1.1 договору ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 цього договору) та передати предмет лізингу у користування ПАТ "Мостобуд" (лізингоодержувачу) на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Відповідно до п. 1.1 договору та додатку № 1 до нього ціна предмету лізингу еквівалентна 788 811,04 євро.

ТОВ "УніКредитЛізинг" виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 01 грудня 2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатках №№ 2/1 та № 2/2 до цього договору на рахунок, зазначений у розділі 15 договору, в сумі, визначеній в повідомленні про лізинговий платіж.

Проте, нарахувавши до сплати лізингові платежі у гривнях на дати платежів згідно з відповідними графіками, лізингоодержувач у спірний період не сплачував їх у гривнях, тому станом на 31 грудня 2010 року позивач просив крім інших платежів відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" офіційний індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За договором сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в євро, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим. А відтак, у випадку прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 01 листопада 2011 року в цій частині підлягає скасуванню, а справа передачі до Вищого господарського суду України на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.


По данному вопросу практика ВХСУ стабильна, а мотивация может отличаться. Одни суды просто говорят что инфляция к валютным контрактам не применяется. Другие говорят что инфляция применяется ко всем контрактам, в том числе и валютным, только инфляция - это коэффициент гривневой стоимости. А поскольку контракт валютный, а не гривневый, то инфляцию Госкомстата не применить. на применима только к ценам в гривне.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST vins » 14 июн 2012, 10:16

Ув. profi, а каково Ваше мнение? Пока Вы ограничиваетесь только констатацией позиции суда.
Но как показал проведенный в ВСУ круглый стол, среди судей в этом вопросе единства нет.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2904 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 10:29

vins писал(а):
profi писал(а):3% и инфляция - это "способом захисту майнового права та інтересу". А в ряде решений прямо пишут, что это не санкция.


Так неустойка - это тоже способ защиты нарушенного права.


Я и не спорю. Я лишь констатирую как суды это трактуют. По моему мнению предписания ч. 2 ст. 625 ГКУ - это вид ответственности. Да и структурно расположение данной нормы в ГКУ свидетельствует в пользу такого подхода. О том что это ответственность можно прочитать в комментарии Ротаня/Яремы к ГКУ.

О том что неустойка - это тоже мера обеспечения обязательства, я тоже согласен. В принципе в теории права неустойка одновременно является и способом обеспечения - поскольку создает определенную гарантию для исполнения норм договора, и самой ответственность - влечет для должника наступление неблагоприятных имущественных последствий за нарушение им условий договора, носит карательный характер.

За это сообщение автора profi поблагодарил:
vins
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 10:34

vins писал(а):Ув. profi, а каково Ваше мнение? Пока Вы ограничиваетесь только констатацией позиции суда.
Но как показал проведенный в ВСУ круглый стол, среди судей в этом вопросе единства нет.


знаете, порой мнение большинства тоже не имеет значения. Мы можем с Вами теоретизировать сколь угодно долго. Однако наши выводы не дадут пользователям сайта ничего полезного. Ведь убедить налоговиков и/или рассчитывать на что-то в суде можно только полагаясь на судебную практику. Вот потому стараюсь подкрепить выводы судебными решениями.

Исключительно мое мнение - неустойка, инфляционные и 3% годовых (или выше, если иное установлено договоров) не облагаются НДС, поскольку не формируют договорную стоимость, уплачиваются по основаниям, которые никоим образом не связаны с компенсацией стоимости товара, не связаны с поставкой товара (уплачиваются за недопоставку, непоставку, за некачественный товар, но не за надлежащую поставку) и его оплатой.

За это сообщение автора profi поблагодарил:
vins
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 15 июн 2012, 13:36

Получил сегодня пакет документов от "Київстар" (счет, НН). Приложили также бумажку просветительско-информационного плана под названием "Що означають деякі рядки у рахунку". Информация разбита на группы и одна из них называется "Інші нарахування, що не є об'єктом оподаткування". К таковым "Київстар" относит:
- неустойка за порушення договірних зобов'язань;
- судові витрати (що нараховуються у випадку наявності судового рішення, прийнятого на користь "Київстар");
- пеня, індекс інфляції, 3% річних.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1992
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 604 раз.
Поблагодарили: 2005 раз.

UNREAD_POST vins » 15 июл 2012, 19:23

ВСУ об исковой давности для взыскания пени, о природе денежных обязательств и о возможности одновременного взыскания и 3 % процентов годовых и пени, а также о начислении пени уже после вынесения судебного решения, если денежное обязательство все равно не исполняется

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
6 червня 2012 року № 6-49цс12

...
Відповідно до п. 6.5 договору страхування від 23 вересня 2004 року в разі порушення строків виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі 0, 01 % від суми невиплаченого страхового відшкодування за кожну прострочену добу, але не більше 10 % від суми страхового відшкодування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 у частині стягнення з відповідача пені, суди, з якими погодився суд касаційної інстанції, дійшли висновку про сплив позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.


Однак із цим висновком не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Враховуючи, що зобов'язання фактично виконане 17 березня 2011 року, то висновок судів попередніх судових інстанцій про пропущення ОСОБА_11 позовної давності є помилковим.

Суди також дійшли помилкового висновку про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли не з порушення грошового зобов'язання, а з примусового виконання рішення суду та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження. Крім того, на думку суду, норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягає застосуванню, ураховуючи те, що сторонами встановлений інший розмір пені, що підлягає стягненню.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, договір про надання послуг (зокрема, страхових) є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору - страхова сума.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розд. І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України , а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

На відміну від практики застосування судами касаційної інстанції положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов'язань законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України), у справі, яка переглядається, касаційний суд дійшов протилежного висновку внаслідок помилкового ототожнення різних правових понять: пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України) і процентів за користування чужими коштами (ст. 536, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Отже, суд касаційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
Vetal'
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2904 раз.

UNREAD_POST vins » 26 июл 2012, 09:46

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

17.07.2012 № 01-06/928/2012



Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права


З метою забезпечення правильної і однакової судової практики вважаємо за необхідне звернути увагу господарських судів на практику застосування судом касаційної інстанції у розгляді справ окремих норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та інших актів законодавства, що містять норми матеріального права, а саме частини другої статті 625 ЦК України у розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2904 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НДС

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, MR, vikakool, Ya