Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

3% годовых, инфляционные и НДС

Путеводитель по разделу. НДС: регистрация, уплата, отчетность. Налоговая накладная, возмещение и т.д.

Модераторы: nikki, kollega, налоговик

UNREAD_POST vikakool » 26 июл 2012, 10:33

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ ДПС України
від 06.07.12 № 590



Узагальнююча податкова консультація щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати
чи постачання товарів/послуг



Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 ПКУ.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, встановлених відповідно до статті 39 ПКУ.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом 139.1.11 пункту 139.1 статті 139 ПКУ передбачено: суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку, не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ПСУ) та статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання має виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -згідно із звичаями ділового обороту або інших вимог, що звичайно висуваються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим ГКУ, іншими законами або договором.

Статтею 624 ЦКУ передбачено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до статті 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Питання 1.
Чи включаються до бази оподаткування ПДВ кошти, отримані як сума штрафу та/або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов'язання, 3 відсотки річних від простроченої суми (або інший відсоток встановлений договором), які покупець сплачує постачальнику у разі затримки оплати за товари/послуги?

Відповідь.
Суми коштів, отримані як сума штрафу та/або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов'язання, З відсотки річних від простроченої суми (або інший відсоток встановлений договором), які покупець сплачує постачальнику у разі затримки оплати за товари/послуги, не змінюють базу оподаткування ПДВ поставлених товарів/послуг.

Питання 2.
Чи змінюють базу оподаткування ПДВ кошти, сплачені як сума штрафу та/або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов'язання, 3 відсотки річних від простроченої суми (або інший відсоток встановлений договором) за затримку постачання товарів/послуг?

Відповідь.
Суми коштів, що сплачуються у вигляді штрафів та/або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення поставки, 3 відсотків річних від вартості несвоєчасно поставлених товарів/послуг (або інший відсоток встановлений договором) при затримці постачання товарів/послуг покупцю, не змінюють базу оподаткування поставлених товарів/послуг.

Питання 3.
Чи включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема, сплачені як сума штрафу та/або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов'язання, 3 відсотки річних від простроченої суми (або інший відсоток встановлений договором), які сплачені платником внаслідок невиконання умов договору?

Відповідь.
До складу витрат не включаються витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема, сплачені як сума штрафу та/або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов'язання, 3 відсотки річних від простроченої суми (або інший відсоток встановлений договором), які сплачені платником внаслідок невиконання умов договору.

Директор Департаменту
Л.Г.Павелко
vikakool
 
Сообщений: 4143
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 899 раз.
Поблагодарили: 632 раз.

UNREAD_POST Печкин » 28 фев 2013, 20:11

ВАСУ тоже не против, что сумма инфляционных и 3 % годовых НДС не облагается.

Правда интересно, что пытались признать индивидуальную налоговую консультацию недействительной (и признали). Понятно, что дело было до обобщающей консультации, но решение ВАСУ принял лишь пару недель назад.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/33976/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

...

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року

у справі № 2а/0570/1199/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби

про визнання недійсною податкової консультації, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання недійсною податкової консультації від 30 грудня 2012 року № 51067/10/31-013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у позові відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною податкову консультацію СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС від 30 грудня 2012 року № 51067/10/31-013. Стягнуто на користь ПАТ «Донбасенерго»судові витрати у сумі 16,10 грн.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Донбасенерго», посилаючись на те, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

З метою правильного застосування норм податкового законодавства та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України ПАТ «Донбасенерго»подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС звернення від 02 грудня 2011 року № 18-11/4557, у якому просило надати податкову консультацію у письмовій формі з наступних питань: чи оподатковуються інфляційні втрати від простроченої суми основного боргу податком на додану вартість?; чи оподатковуються 3% річних від простроченої суми основного боргу податком на додану вартість?; якщо оподатковуються, то: якими нормами законодавства України передбачено оподаткування інфляційних втрат та 3% річних, що є базою оподаткування для інфляційних втрат, що є базою для оподаткування 3% річних, яка дата має вважатись датою виникнення податкових зобов'язань у ПАТ «Донбасенерго»з податку на додану вартість щодо інфляційних втрат, який документ необхідно виписати ПАТ «Донбасенерго»для ДП «Енергоринок»у випадку визнання ПАТ «Донбасенерго»відповідних зобов'язань (податкову накладну чи розрахунок коригування до податкової накладної)?.

Листом від 30 грудня 2011 року за вих. № 51067/10/31-013 СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС надала ПАТ «Донбасенерго»податкову консультацію, у якій вказала, що оскільки суми індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, розцінюються як компенсація вартості поставлених товарів (послуг), яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, то постачальник таких товарів (послуг) на дату фактичного отримання цих сум повинен збільшити податкові зобов'язання з податку на додану вартість та виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданої за операцією з постачання товарів (послуг).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що надана СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС податкова консультація не суперечить нормам або змісту положень Податкового кодексу України щодо податку на додану вартість та за змістом пункту 52.2 статті 52 цього Кодексу можу бути використана позивачем, але не підлягає обов'язковому використанню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в силу положень пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, а суми інфляційних витрат та 3% річних, які будуть отримані платником податку за рішенням суду, ніяким чином не впливають на зміну суми компенсації вартості товарів (послуг) у розумінні положень пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно положень пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

За приписами пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Відповідно до підпунктів «а», «б»пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів (послуг) визначений у статті 188 Податкового кодексу України, відповідно до абзаців 1, 2 якої (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо після постачання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів (послуг) особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів (послуг), суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що суми інфляційних витрат та 3% річних, які будуть отримані платником податку за рішенням суду, ніяким чином не впливають на зміну суми компенсації вартості товарів (послуг) та, відповідно, не збільшують базу оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року залишити без змін.

...
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарили: 2
Vetal', vins
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST налоговик » 27 май 2013, 09:14

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 21.01.2013 р. N 888/6/15-1415

Про розгляд листа

Державна податкова служба України розглянула лист <…> стосовно включення до вартості заборгованості, на яку покупець повинен зменшити витрати, трьох відсотків річних та інфляційних витрат і повідомляє.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

Боржник, який не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст. 612 ЦК).

Статтею 624 ЦК встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поняття індексу інфляції передбачено Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 р. N 480, із змінами та доповненнями.

Отже, інфляційні та три відсотки річних є штрафом за прострочення виконання грошового зобов'язання, які обчислюються у відсотках від суми невиконаного зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦК.

Згідно п. 137.21 ст. 137 Кодексу якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 159.1 статті 159 Кодексу.

Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Кодексу).

Згідно з пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Виходячи з вищевикладеного, три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати не включаються до вартості заборгованості, оскільки вони є штрафом і підпадають під дію пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Заступник Голови
А. П. Ігнатов


Індекс інфляції і 3% річних: де знайти правду про оподаткування?

Коментар
До листа ДПСУ від 21.01.2013 р. № 888/6/15-1415

ДПСУ у своєму Листі від 21.01.2013 р. № 888/6/15-1415 (далі – Лист) зачепила питання щодо правової природи 3-х процентів річних та індексу інфляції за весь час прострочення. Стягнення цих сум передбачено частиною 2 ст.625 ЦКУ. І юристи усе ніяк не дійдуть до розуміння того, що це: частина простроченого боргу чи штрафні санкції за його прострочення.
Відповідно до пп.159.1.1. п.159.1. ст.159 ПКУ платник податку – продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає за умови настання певних подій та вчинення певних дій, передбачених у ст.159 ПКУ, але в Листі важливим є не самі ці події, а вартість відвантажених товарів, робіт, послуг, саме її розмір.
Згідно з пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 ПКУ суми штрафів та/або неустойки чи пені, які підлягають сплаті платником податку за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду не включаються до складу витрат, оскільки вони не пов’язані з провадженням господарської діяльності.
Тож питання про те, чим за своєю правовою природою є зазначені у ст.625 ЦКУ індекс інфляції та 3% річних: вартістю товарів чи штрафними санкціями, має ще й відповідні податкові наслідки, протилежні в залежності від відповіді на питання. Якщо вони є частиною вартості товару, то на їх суму можна зменшувати оподатковуваний дохід, якщо ж вони є штрафом, то дохід зменшувати не можна, тому, що податківці вирішили, що зменшення оподатковуваного доходу і збільшення податкових витрат – це одне й те ж саме, змішавши при цьому право на зменшення доходу (ст.159 ПКУ) з правом на збільшення витрат (ст.139 ПКУ).
У Листі податківці роблять однозначний висновок: «…три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати не включаються до вартості заборгованості, оскільки вони є штрафом і підпадають під дію пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.»
У тлумаченні правової природи інфляційної складової та 3% річних податківці й самі плутаються.
Так точка зору податківців про те, що ці платежі є штрафними санкціями окрім Листа, що коментується, відображена аналогічним чином й у Листі ДПСУ від 06.03.2012 р. № 4240/6/15-1415, у якому урівнюються сплачені суми штрафів та/або неустойки чи пені, втрат від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов’язання, суми збитків у вигляді додатково сплачених відсотків по банківських кредитах, 3 відсотки річних від простроченої суми (якщо інший відсоток не встановлений договором), які сплачені платником внаслідок невиконання умов договору.
Наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 590 однакова правова природа надана податківцями сумам коштів, отриманих як сума штрафу та/або неустойки чи пені, втратам від інфляцій за весь період прострочення грошового зобов’язання, 3% річних від простроченої суми, які покупець сплачує постачальнику у разі затримки оплати за товари/послуги. ДПСУ вказує, що вони до вартості товарів не включаються, а отже й не змінюють базу оподаткування ПДВ поставлених товарів/послуг.
А от в Листі від 06.08.2009 р. № 7599/6/16-1515-26, № 16773/7/16-1517-26 «Щодо оподаткування ПДВ отриманих платником сум компенсації індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань» податківці стверджують вже протилежне: «отримані платником суми компенсації індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань, повинні включатися до складу грошових зобов’язань боржника, та відповідно включатися продавцем до бази оподаткування (ПДВ)».
Якщо стверджувати, що Лист ДПСУ, зазначений у попередньому абзаці, стосувався податкового законодавства «доподатковокодексного періоду», то у Листі від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04, податківці, посилаючись вже на чинний ПКУ та відповідаючи на запитання учасників 5-го щорічного Всеукраїнського бухгалтерського конгресу щодо порядку оподаткування податком на додану вартість окремих господарських операцій, дають своє однозначне розуміння правової природи зазначених платежів: «суми індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем згідно зі статтею 625 ЦКУ у разі простроченого виконання ним договірних зобов’язань, відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу необхідно розцінювати як компенсацію вартості поставлених ним товарів (робіт, послуг), яка включається до складу договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та збільшує базу оподаткування ПДВ».
Отже, на думку ДПСУ, індекс інфляції та 3% річних, передбачені ст.625 ЦКУ, є штрафом, а не частиною вартості товарів, коли йдеться про неправомірність зменшення за їх рахунок бази оподаткування податком на прибуток підприємств. Але у той самий час вони є частиною вартості поставлених товарів, а не штрафом, коли йдеться про оподаткування цих сум податком на додану вартість.
Висновок: в ДПСУ правди шукати не варто, бо вони самі її ще не знайшли.

Пошукати її варто в судовій практиці, оскільки саме вона є тим відправним пунктом, з якого треба розпочинати дискусію з податківцями на цю тему. Так, Верховний Суд України в огляді «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 р. вказує на те, що «проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов’язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов’язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов’язання».
Цієї ж позиції притримується й Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. У п.8 Листа від 13.04.2011 р. ВССУ зазначає: «Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання».

Ураховуючи погляди ДПСУ, ВСУ та ВССУ на питання правової природи інфляційної складової та 3% річних, встановлених ч.2 ст.625 ЦКУ, власну точку зору на це питання слід обирати, виходячи з того, з ким збирається «дискутувати» на цю тему платник податків: якщо він скаржитиметься лише в системі органів податкової служби та не звертатиметься до суду, то йому слід розраховувати на те, що зменшувати податкові доходи на суму таких втрат відповідно до ст.159 ПКУ не варто, оскільки податківці ці суми зменшення доходів не сприймуть та донарахують податок на прибуток разом із відповідними санкціями. А от у разі отримання і інфляційної складової і 3% річних від боржника, потрібно буде нарахувати ПДВ й на них також, оскільки у даному випадку податківці ці суми штрафами вже не вважатимуть. Тобто, з точки зору податківців, зазначені суми при нарахуванні у зменшення доходів штрафами не є, а при отриманні від боржника – штрафами вже стануть.
Якщо ж платник податків зважиться захищати себе в суді, то у цьому разі йому варто буде виходити з того, що ці суми складають частину вартості боргу, втрачену з причини прострочення його сплати, а отже при їх отриманні слід нарахувати та сплатити ПДВ. А якщо таке нарахування індексу інфляції та 3% річних буде здійснено судом, що розглянув позов про стягнення заборгованості за поставлений товар, то набрання законної сили таким судовим рішенням буде першою подією у розумінні ст.187 ПКУ. Тож у періоді набрання законної сили таким рішенням суду слід включити до складу податкових зобов’язань й ПДВ, нараховані на стягнуті судом індекс інфляції та 3% річних.

Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 21 (1060), 27 травня 2013 року, стор.79-80
О. Ефімов
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5776
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 835 раз.
Поблагодарили: 2632 раз.

UNREAD_POST vins » 17 июл 2013, 23:37

Три процента годовых в случае просрочки платежа можно взыскать, только если размер процентов установлен в договоре. Правильно я понял ВСУ?

Верховний Суд України
П О С Т А Н О В А
2 липня 2013 року

...
За змістом ч. 3 ст. 692 ЦК України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

У цій справі, звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, позивач послався на те, що у договорі № 28/07 між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, та здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Залишаючи без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2012 року та рішення господарського суду Полтавської області від 7 серпня 2012 року, Вищий господарський суд України у постанові від 12 грудня 2012 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 150,10 грн, нарахованих на підставі ст.ст. 536, 692, 1048 ЦК України, виходячи з того, що умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, договори поставки і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 ЦК України) є безпідставним.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32348504
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2905 раз.

UNREAD_POST VOA » 20 окт 2013, 13:24

Не уверена, что угадала с темой. Если есть более подходящая - прошу перенести.
Заинтересовала новость от "ВоБУ". В рамках НКУ как-то уже не интересовалась вопросом сверхлимитной электроэнергии - не было необходимости. Но в пору Закона "О НДС" вроде ж было утрясено, что двойная оплата имеет признаки ШС, поэтому не облагается НДС.
http://www.vobu.com.ua/rus/news/view/22999
Само письмо:
МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 18.06.2013 р. N 8646/7/99-99-19-04-02-17

ПДВ та оплата наднормативного споживання електроенергії


Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист щодо оподаткування податком на додану вартість подвійного розміру плати за перевищення договірних величин електроспоживання і повідомляє.

Абзацом шостим статті 26 Закону України від 16.10.97 р. N 575/97-ВР "Про електроенергетику" встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Тобто якщо протягом відповідного розрахункового періоду споживачем використано більшу кількість електроенергії, ніж передбачено нормами її споживання (договірна величина), плата за надміру спожиту електроенергію змінюється (збільшується вдвічі).

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з метою застосування терміна "постачання товарів" електрична енергія вважається товаром.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів (послуг) на митній території України (пункт 185.1 статті 185 розділу V Кодексу).

Згідно з правилами, встановленими пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу, базою оподаткування таких операцій є їх договірна (контрактна) вартість, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, суми коштів, які надійшли платнику податку у вигляді подвійного розміру плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії, включаються таким платником до бази оподаткування податком на додану вартість.

Заступник Міністра А. Ігнатов
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5343
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1846 раз.
Поблагодарили: 2089 раз.

UNREAD_POST Печкин » 20 окт 2013, 17:09

VOA писал(а): Но в пору Закона "О НДС" вроде ж было утрясено, что двойная оплата имеет признаки ШС, поэтому не облагается НДС.


Там интересно было. Штрафная санкция :arrow: без валовых расходов (УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ПОДАТКОВЕ РОЗ'ЯСНЕННЯ щодо застосування підпункту 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток - споживачами електричної енергії ЗАТВЕРДЖЕНО наказом ДПА України від 11 грудня 2007 р. N 696)

НО

НДС облагается :)
від 16.05.2006 р. N 5467/6/15-0316
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
VOA
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST VOA » 20 окт 2013, 19:14

Спасибо. Да, мнение ГНАУ неизменно. Но разве эта судебная практика не опровергает ОНК?
Например, http://reyestr.court.gov.ua/Review/20669020 Причём дошло до кассации.
На сумму санкции, превышающую основной тариф, НО не начисляем.

Добавлено.
Прям вечер воспоминаний получается. ;)
Нашла ещё более древнюю ОНК, которой в своё время и руководствовалась (ШC - не хоз.деят-сть, не поставка, поэтому ни ВР у плательщика, ни НО у поставщика).Тем более тогда связка была: есть ВД - есть НО по НДС.
Приказ ГНАУ № N 330 від 12.07.2002 http://marazm.org.ua/tax_prib/4_98.html
А вот комментарий ДтКт к выложенным Вами документам, уважаемый Печкин:
Наш коментар
У «ДК» №51/2007 ми аналізували, чи має платник ПДВ право на ПК у разі перевищення договірної величини споживання ЕЕ, передбаченої у договорі з енергопостачальником. У зв’язку із виданням Наказу №696 ще раз повертаємося до цього питання. Отже, податкові органи визнають частину суми за перевищення обсягу споживання ЕЕ, сплачену у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, штрафною санкцією. Відповідно до пп. 5.3.5 Закону про прибуток такі суми не можуть включатися до складу ВВ підприємства відповідного звітного періоду. Але нагадаємо: у листі від 07.11.2007 р. №22703/7/16-11172 податкові органи зазначали, що «кошти (двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності), які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20%». Відповідно, споживач ЕЕ, за умови виконання умов, зазначених у пп. 7.4.1 Закону про ПДВ, має право на ПК.

Виходить, що:

1) для оподаткування податком на прибуток вартість частини плати за ЕЕ понад договірну величину відповідає ознакам санкцій і, відповідно, ВВ не виникають;

2) для оподаткування ПДВ плата за перевищення більше відповідає ознакам плати за товар з нарахуванням енергопостачальником ПДВ та можливістю відображення споживачем ПК.

Пунктом 2 Наказу №696 встановлено, що письмові роз’яснення Державної податкової адміністрації України, які суперечать цьому податковому роз’ясненню, не застосовуються.

Тому, враховуючи нове податкове роз’яснен­ня, право споживачів ЕЕ на податковий кредит з вартості ЕЕ понад договірну величину є сумнівним. Тим СГД , які все ж хочуть поборотись за податковий кредит, можна порадити лише отримати особисте податкове роз’яснення від податкового органу з цього питання.

1 Див. «ДК» 22/2007.

2 Див. «ДК» 50/2007.

Валентин ЗАВГОРОДНЄВ, начальник відділу методології податку на прибуток та податкових платежів ДПАУ, Олена ВОДОП’ЯНОВА, «Дебет-Кредит»
http://dtkt.com.ua/show/2cid05706.html

Поэтому, думаю, есть шансы и сейчас неплохие на то, чтобы поставщик не начислял НО по НДС.
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5343
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1846 раз.
Поблагодарили: 2089 раз.

UNREAD_POST налоговик » 24 окт 2013, 12:59

Вот!

2) абзац другий доповнити реченням такого змісту: “До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань”.


Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків
2054а від 17.05.2013
Закон прийнято (24.10.2013)
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5776
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 835 раз.
Поблагодарили: 2632 раз.

UNREAD_POST налоговик » 22 янв 2014, 17:42

налоговик писал(а):Вот!

2) абзац другий доповнити реченням такого змісту: “До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань”.


Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків
2054а від 17.05.2013
Закон прийнято (24.10.2013)


Уже в налоговом кодексе

188.1.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
VOA
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5776
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 835 раз.
Поблагодарили: 2632 раз.

UNREAD_POST bur » 14 июл 2014, 16:17

Не помню, какое там было последнее слово техники судебной практики, но ВСУ против одновременного взыскания и пени, и 3 % годовых.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоБарбари В.П.,суддів:Балюка М.І.,Ємця А.А.,Потильчака О.І.,Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,Шицького І.Б., -Гуля В.С.,Колесника П.І.,

за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстраційний завод" - Бітенка Є.О., товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" - Пікуля Д.С., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 5010/1575/2012-20/83 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" (далі - ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (далі - ТОВ "Рогатин-Корм") про стягнення 544 218 грн 20 коп. заборгованості за поставлений за договором від 19 вересня 2012 року № 190912 товар, 6 140 грн 45 коп. пені та 76 754 грн 55 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 12 542 грн 26 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року скасовано в частині стягнення 76 754 грн 55 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, в цій частині у позові відмовлено.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних відносин положень ст.ст. 536, 549, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2013 року та постановити нове рішення, яким рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

В обґрунтування заяви ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" надано копію постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2013 року у справі № 06/5026/1902/2012.

Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 22 травня 2014 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Встановлено, що 19 вересня 2012 року між ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" і ТОВ "Рогатин-Корм" укладено договір поставки № 190912.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар (шрот соняшника) на загальну суму 544 218 грн 20 коп., проте ТОВ "Рогатин-Корм" зобов'язання з оплати поставленого товару не виконало.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5 % від суми простроченого грошового зобов'язання.

За змістом п. 6.6 договору за невиконання грошових зобов'язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України застережено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 6.6 договору за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Судом стягнуто з відповідача 6 140 грн 45 коп. пені, нарахованої на підставі п. 6.4 договору, яким сторони погодили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39689393
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 425 раз.

UNREAD_POST dmn » 09 фев 2017, 20:46

Позивач виграв у нас суд на повернення суми боргу, пені, 3%, інфляційні, судові витрати. Ми готові повернути суму боргу, а позивач "пробачити" пеню, 3%, інфляційні. Як це зробити на практиці? Нам був поставлений товар за який ми не розрахувалися
Аватар пользователя
dmn
 
Сообщений: 257
Зарегистрирован: 11 авг 2015, 18:07
Благодарил (а): 106 раз.
Поблагодарили: 29 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НДС

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, imbir63, MR, Ya