Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Классификация основных средств по группам

Путеводитель по разделу. Ставка 0 %, доходы, расходы, амортизация, декларация. Переходное.

Модератор: Печкин

UNREAD_POST Vetal' » 26 янв 2012, 17:24

Печкин писал(а):Добрый день!
А почему не улучшение? (особенно с учетом позиции ГНАУ)

Скрытый текст: показать
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 25.09.2003 р. N 8049/6/15-1116

Таким чином, витрати на проектування, прокладення кабелю та підключення його до ліній зв'язку відносяться до збільшення балансової вартості першої групи основних фондів, вартість телефонного апарата - другої або четвертої групи основних фондів і підлягають амортизації за ставками, передбаченими для відповідної групи основних фондів.


Угумс, помню. А кто сказал что она правильная? :)
1. Речь идет просто о подключении, т.е. очевидно, что с помещением ничего не мутили. Фактически плата за услугу в виде "вкл.-выкл." (или просто пришел чувак и скрутил два проводка).
2. Не понятно, почему в то время они обошли пп. 8.7.1 Закона о прибыли. Если идти по аналогии с письмом, то сейчас :arrow: п. 146.19, с учетом п. 146.12 НКУ. Но, повторю, такой вариант не поддерживаю.
2.
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Печкин » 26 янв 2012, 17:30

Vetal' писал(а): Фактически плата за услугу в виде "вкл.-выкл." (или просто пришел чувак и скрутил два проводка).


Но если чудак так сделал - то чем не улучшение?
Он может провел в помещение провода, проложил их.
Помещение стало телефонизированным. Оно лучше чем нетелефонизированное. Даже с учетом бухучета может стоимость его услуг в увеличение ставить :)
Телефонный аппарат, само собой, отдельно.
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2882 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 26 янв 2012, 17:42

Печкин писал(а):Он может провел в помещение провода, проложил их.

Если да, то да. Но, как правило, в современных офисах все уже есть. Просто соединяют проводки (красный и синий) :) Вот, кстати, сходу в Лиге выпал материал (правда, довольно старенький). Десять лет назад это было сверхактуально :) (похоже, в контексте его установка = подключение, т.к. речь идет не об учете самого аппарата). Но это так, к слову...

"На сегодняшний день существует несколько точек зрения по отражению в налоговом учете затрат на установку и подключение телефонного аппарата к сети связи. В разделе «Бухгалтерия», 1999 г., № 42 говорится, что такие затраты являются нематериальным активом, подлежащим амортизации. В разделе «Бухгалтерия», 1999 г., № 4 утверждается, что это услуги, которые списываются на валовые расходы. Письмо ГНАУ определяет, что это улучшение основного средства – помещения, в котором находится телефонный аппарат. Хотелось бы знать, какая же из этих точек зрения наиболее точно соответствует законодательству Украины?
 
Ирина Солодченко подтверджает, что по данному вопросу существует несколько точек зрения.  

Первая точка зрения: затраты на установку телефона – приобретение основного средства. 
Вторая точка зрения: затраты на установку телефона – улучшение помещения, в котором находится телефонный аппарат.
Третья точка зрения: затраты на установку телефона – нематериальный актив. 
Четвертая точка зрения: установка телефона – услуга предприятия связи.

Скрытый текст: показать
По мнению И. Солодченко, законодательству Украины более всего соответствует четвертая точка зрения, которая интерпретирует единовременный взнос, вносимый абонентами и называемый «за установку телефона» как услугу связи.
Данная версия подтверждается Законом Украины «О связи», где сказано, что услуга связи является продуктом деятельности оператора связи, направленным на удовлетворение нужд потребителей. Кроме того, в соответствии с Правилами пользования местной телефонной сетью к услугам связи относится и установка телефона. Согласно же п. 5.1 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий» валовыми расходами предприятия является сумма любых расходов налогоплательщика в денежной и материальной или нематериальной формах, осуществляемых как компенсация стоимости товаров (работ, услуг), приобретаемых таким налогоплательщиком для их дальнейшего использования в собственной хозяйственной деятельности.
Автор указывает на то, что «налоговым органам не нравится отнесение к валовым затратам услуг «за установку телефона» в одном отчетном периоде, поэтому они и стараются растянуть во времени отнесение этой суммы в валовые затраты (или на уменьшение «скорригированной прибыли»). Но факт остается фактом: устанавливая телефон в офисе абонента, предприятие связи: 

а) не продает при этом часть своих основных средств – линии связи;
б) не создает нематериальный актив в виде прав, признанных в порядке, установленном соответствующим законодательством;
в) не «улучшает» своими основными средствами помещения своего абонента, а только предоставляет своим абонентам услугу связи, заключающуюся в подключении телефонного аппарата к линии связи.» 

«Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации», 26 июня 2000 г., № 26 (389), с. 112 
Дата подготовки 30.06.2000
ИАЦ «ЛИГА»
 
К сведению
С аргументами, высказанными в пользу первой точки зрения, можно ознакомиться в консультации, предоставленной начальником Главного управления прямых налогов ГНА Украины Анатолием Фурманом («Вестник налоговой службы Украины», февраль 2000 г., № 5, с. 9). Вторая точка зрения изложена в письме ГНАУ от 06.12.99 г. № 6972/6/15-0216. Аргументы в пользу третьей точки зрения изложены в статье Олега Чимшит «Телефонная связь: бухгалтерские и налоговые аспекты» («Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации», 18 октября 1999 г., № 42 (353), с. 79). В пользу четвертой точки зрения высказывается Виталий Шеломков в статье «Вопросы по услугам связи» («Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов», 24 апреля 2000 г., № 17 (227), с. 17). 
Владимир Батищев  в своей статье  «О каких вопросах зазвонил телефон?» («Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации», 12 июля 2001 г., № 28/2 (443), c. 12) предпринимает очередную попытку решить один из противоречивых вопросов налогового учета.
Вопросам установки и эксплуатации телефонов на предприятии посвящена статья Дмитрия Костюка «И снова телефонизация...» («Налоги и бухгалтеский учет», 23 октября 2000 г., № 69 (323), с. 24), а также консультации других специалистов.
____________

ИАЦ «ЛИГА»

За это сообщение автора Vetal' поблагодарил:
Crazy Greta
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Nodorinka » 26 янв 2012, 17:56

В счёте сказано: Найменування послуг" Встановлення основного телефонного апарата,пыдключеного до окремоъ лінії". Помещение арендуется у физлица. Как может быть увеличение балансовой стоимости первой группы ОС. Если обьект т.е. офис не числится на балансе?
Аватар пользователя
Nodorinka
 
Сообщений: 7
Зарегистрирован: 23 янв 2012, 18:09
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 26 янв 2012, 18:26

Nodorinka писал(а):В счёте сказано: Найменування послуг" Встановлення основного телефонного апарата,пыдключеного до окремоъ лінії". Помещение арендуется у физлица. Как может быть увеличение балансовой стоимости первой группы ОС. Если обьект т.е. офис не числится на балансе?

Это по старому учету. Если актуализировать, то имеется в виду создание из сверхлимитных затрат объекта группы 3 (если, конечно, откинуть либеральный вариант с включением полной суммы затрат на подключение в расходы периода).

За это сообщение автора Vetal' поблагодарил:
Nodorinka
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Nodorinka » 27 янв 2012, 10:37

А если сумма встановлення составляет 600 грн. То я не могу отнести к 3 группе ОС, тогда это МНМА. Правильно?
Аватар пользователя
Nodorinka
 
Сообщений: 7
Зарегистрирован: 23 янв 2012, 18:09
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 27 янв 2012, 11:04

Nodorinka писал(а):А если сумма встановлення составляет 600 грн. То я не могу отнести к 3 группе ОС, тогда это МНМА. Правильно?


Доброе утро!
1. Я так понял, Вы отбросили вариант включать услуги по подключению телефона в админрасходы периода. :)
2. Если так, то все на группу 3. Имхо, тут стоимостной критерий отнесения в ОС не работает в силу наличия прямых норм по порядку учета расходов на улучшение ОС, в т.ч. арендованных.

146.19. У разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується.
146.12. Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені.
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Nodorinka » 27 янв 2012, 11:21

Да я пока ещё не отнесла,всё в раздумьях. А если я отнесу на админрасходы,это будет правильно? И статья декларации "Другие затраты общехозяйственного назначения" 06.2.12?
Аватар пользователя
Nodorinka
 
Сообщений: 7
Зарегистрирован: 23 янв 2012, 18:09
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 27 янв 2012, 11:25

Nodorinka писал(а):Да я пока ещё не отнесла,всё в раздумьях. А если я отнесу на админрасходы,это будет правильно? И статья декларации "Другие затраты общехозяйственного назначения" 06.2.12?

Решать Вам. Нужная информация Вам предоставлена Печкиным и мной. :)

За это сообщение автора Vetal' поблагодарил:
Nodorinka
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST налоговик » 25 фев 2012, 16:59

Классификация ОС: вентиляторы, воздуховоды и сплит-системы

....
На вопрос: «В какую группу в налоговом учете следует относить вентиляторы, вентиляционные системы, воздуховоды?» можно однозначно ответить, зная, что в техническом смысле представляет собой вентилятор и воздуховод.
Вентилятор – это устройство, которое используется с целью перемещения воздуха по каналам систем кондиционирования и вентиляции, а также для прямой подачи воздуха в помещение или отсоса из помещения (промышленные вентиляторы вытяжные), или (и) создают условия для необходимого
перепада давления. Кроме того, использование вентилятора особенно актуально для плохо проветриваемых, закрытых помещений и помещений с большим скоплением людей.
Вентиляторы промышленные
По назначению вентиляторы промышленные подразделяются на:
• радиальные (высокого, среднего или низкого давления), радиальные пылевые;
• центробежные, центробежные тягодутьевые;
• осевые;
• канальные (круглые, квадратные),
и их разновидности – вентиляторные градирни, вентиляторы крышные, вентиляторы дымоудаления крышные, вентиляторы струйные и жаростойкие.
Радиальные (центробежные) вентиляторы устанавливаются на различных промышленных предприятиях и крупных производствах. Конструкция радиальных вентиляторов представляет собой спиралевидный корпус с вращающимися лопатками, оснащенный электрическим приводом. Направление лопаток определяет предназначение устройства. Вентилятор радиальный способен выдерживать температуру от + 40 до – 40° C.
Осевые вентиляторы предназначены для принудительного перегона воздуха в промышленных или бытовых помещениях. Конструкция осевых вентиляторов представляет собой колесо из лопастей, закрепленное в цилиндрическом кожухе. При этом вентиляционная система для осевого вентилятора обязательно должна обеспечивать надежное заземление корпуса. Поскольку осевые вентиляторы не способны создавать большое давление, то область их применения весьма ограничена.
Канальные вентиляторы используются для монтажа в вентиляционный канал круглого или прямоугольного сечения. Конструкция канальных вентиляторов представляет собой рабочее колесо и корпус, оснащенные колесами с лопатками, выгнутыми назад. Лопатки изготавливаются из оцинкованной стали или спецпластмасс. Температура среды должна быть до 60° C, а температура воздуха в помещении не должна превышать 40° C. В перемещаемых средах допускается содержание твердых веществ до 100 мг/м3 и исключается наличие волокнистых и липких веществ.
Воздуховоды изготавливаются из листовой стали или других материалов и представляют собой оборудование, используемое для циркуляции воздуха в вентиляционных системах. Своим внешним видом воздуховоды сварные напоминают трубы и различаются по трем главным признакам:
• по площади сечения;
• по форме (прямоугольные или круглые);
• по жесткости (жесткие, гибкие и полугибкие).
По скорости давления системы вентиляции бывают высокоскоростные (более 15 м/с) и низкоскоростные (до 15 м/с).
По давлению круглые и прямоугольные воздуховоды различают высокого (больше 2000 Па), среднего (900 – 2000 Па) и низкого давления (900 Па).
Данная классификация действует на любые воздуховоды из стали или других материалов. При этом производители называют также спиральнонавивные воздуховоды.

Согласно пп. 1.1.3 ДБН Д.2.2-20-99 установка оборудования для технологических целей (вентиляторов, циклонов, скрубберов и т. п.) нормируется по сборникам ресурсных элементных сметных норм на монтаж оборудования.
Нормы данных ДБН Д.2.2-20-99 распространяются на работы по обустройству систем вентиляции (общеобменной и местной), кондиционирования воздуха и воздушного отопления в жилых, общественных, производственных и вспомогательных зданиях промышленных предприятий независимо от материала стен, перекрытий и перегородок. Кроме того, в этих нормах предусмотрен полный комплекс основных и вспомогательных работ по прокладке, установке и присоединению соответствующих элементов систем, включая комплектование, установку и снятие такелажных приспособлений, сверление отверстий для креплений, изготовление резиновых прокладок и т. п.
Прокладка воздуховодов предусмотрена при наличии готовых сквозных отверстий в стенах, перегородках и перекрытиях. Заделка отверстий после прохода воздуховодов, окраска или грунтовка воздуховодов и вентиляционных изделий ДБН Д.2.2-20-99 не учтена.
Установка дроссель-клапанов в патрубках, шиберов, сеток в рамках, заглушек питометражных лючков, скоб и креплений учтена в нормах на прокладку воздуховодов. Количество, типы и размеры указанных изделий следует принимать по проектным данным (1.1.7 ДБН Д.2.2-20-99).
В случае если вентиляционная система и воздуховод встроены в здание, то их стоимость увеличивает стоимость здания, поскольку они не могут эксплуатироваться отдельно от здания и их нельзя классифицировать как оборудование.
Однако вентиляционные системы, воздуховоды могут быть как неотъемлемой частью здания, так и отдельным сооружением.
Например, в п. 3.6 Правил № 248 установлено, что в случае применения приточной общеобменной вентиляции воздухоприемник для забора чистого воздуха, который подается вентилятором в помещение, необходимо монтировать за пределами здания цеха. Воздух должен забираться на высоте от земли не менее 2,5 м и подаваться в рабочую зону на уровне 1,8 – 2,0 м с небольшой скоростью.
Если постоянные рабочие места (во время эксплуатации автоматических и полуавтоматических линий мебельного производства) находятся около источников выделения вредных газов и паров, где невозможна установка эффективных местных отсосов, свежий воздух необходимо подавать непосредственно на рабочие места. При этом вытяжные отверстия воздухопроводов необходимо располагать на разной высоте в зависимости от назначения помещений и плотности выделяемых вредных веществ.
Вентиляторы вытяжных установок также необходимо обязательно монтировать за пределами производственного помещения на специальном фундаменте, который гасит вибрации, в шумоизолирующей кабине (п. 3.9 Правил № 248).
В п. 4 раздела II «Расходы на организацию работ на строительных площадках и совершенствования технологии» Перечня, приведенного в приложении 19 (справочном) ДБН Д.1.1-1-2000, воздуховоды и переносные вентиляционные установки для работы с применением взрывоопасных мастик и полимерных материалов (кроме применяемых во время монтажа оборудования) позиционируются как устройства и оборудование, входящие состав основных средств, амортизация и расходы на проведение текущего ремонта которых и не предусмотрены в прямых расходах.
Однако в п. 11 приложения М (обязательного) ДБН Д.1.1-1-2000 в перечень работ и расходов, которые относятся к титульным временным зданиям и сооружениям и учитываются усредненными показателями, названы электростанции, котельные, насосные, компрессорные, калориферные, вентиляционные и т. п. временного назначения.

Вентиляторы бытовые
Вентиляторы бытовые, так же как и промышленные, представляют собой устройство (машину) для перемешивания воздуха в помещениях. При этом бытовые вентиляторы практически бесшумны, потребляют мало электроэнергии, а скорость вращения их лопастей регулируется.
Внешний вид бытовых вентиляторов отличается от промышленных, поскольку он должен заинтересовать покупателя.
Одним из достоинств вентилятора является то, что в отличие от кондиционера или вентиляционной системы он стоит дешевле, не требует специализированной установки, не портит внешний вид здания.
По типам бытовые вентиляторы бывают напольные, настольные, колонные, потолочные, оконные, а также декоративные или с пультом. Кроме того, производители называют вентилятор-увлажнитель.
Например, напольный вентилятор предназначен для создания прохлады жарким летом. Большая мощность в сочетании с различными скоростями работы и углом вращения в 90° способствует подбору комфортного режима обдува небольшого помещения.
Согласно п. 3 к субсчету 106 «Инструменты, приборы и инвентарь» Плана счетов № 114 на этом субсчете учитывается производственный инвентарь и принадлежности, к которым относятся предметы производственного значения, служащие для облегчения производственных операций во время работы, а также оборудование, которое способствует охране труда.
Документальное оформление
При оформлении приема основных средств приемной комиссией, назначенной распоряжением (приказом) руководителя предприятия (организации), на каждый отдельный объект в одном экземпляре составляется Акт приема-передачи (внутреннего перемещения) основных средств (ф. № ОЗ-1).
Причем эта комиссия в графе 3 Акта (ф. № ОЗ-1) должна указать дебет субсчета, на который приходуется объект основных средств, а в специальной строке – краткую характеристику объекта.
Акт (накладная) (ф. № ОЗ-1) после его оформления с приложенной технической документацией, которая относится к данному объекту, передается в бухгалтерию предприятия, подписывается главным бухгалтером и утверждается руководителем предприятия, организации или лицами, на это уполномоченными.
Порой только по техническим характеристикам можно определить, на какой субсчет следует приходовать объект основных средств (в рассматриваемой ситуации – вентилятор).
….
Если монтаж вентилятора и обустройство вентиляционной системы выполняет специализированная строительно-монтажная организация, то их прием заказчиком от подрядчика оформляется с применением типовых форм первичных учетных документов в строительстве: Акта приема выполненных строительных работ (ф. № КБ-2в) и Справки о стоимости выполненных строительных работ и расходов (ф. № КБ-3).
Минрегионстрой в письме от 06.05.2010 г. № 2/12-20/4993 разъяснил, что указанные типовые формы подлежат обязательному составлению при проведении взаиморасчетов за выполненные работы между заказчиками и исполнителями работ по строительству (подрядной организацией), которое осуществляется за счет бюджетных средств и средств предприятий, учреждений и организаций государственной формы собственности.
По объектам, строительство которых осуществляется за счет других источников финансирования, типовые формы применяются в соответствии с условиями договора подряда.
При выполнении строительно-монтажных работ хозяйственным способом решение о необходимости применения типовых форм принимается заказчиком с соблюдением требований нормативно-правовых и законодательных актов, регулирующих эти вопросы. При выполнении текущего ремонта хозспособом применение типовых форм не обязательно.
Следовательно, в зависимости от технических характеристик и месторасположения вентиляторы, воздуховоды, вентиляционные системы в налоговом учете можно отнести в одну из следующих групп (см. таблицу).
Изображение
Также следует отметить, что согласно п. 5 к субсчету 104 «Машины и оборудование» Плана счетов № 114 на этом субсчете учитывается лабораторное оборудование с выделением в отдельные подгруппы, в частности, вытяжные шкафы и др.
Кондиционеры и сплит-системы
ГНА в Днепропетровской области в письме от 29.09.2011 г. № 28676/10/15-124 сообщила, что формирование информации об основных средствах в налоговом учете осуществляется в соответствии с требованиями п. 145.1 НКУ, в котором приведен классификатор групп основных средств и других необоротных активов, а также минимально допустимые сроки их полезного использования.
Классификатор содержит 16 групп основных средств, в котором, в т. ч., по группе 4 учитываются такие объекты основных средств, как машины и оборудование. Однако нормами НКУ понятие «Машины», «Оборудование» не определено, потому налогоплательщику положениями п. 5.3 НКУ разрешается использовать определение таких терминов, которое устанавливается другими законами.
В частности, в Плане счетов № 114 приведен перечень подгрупп, групп основных средств, предназначенных для использования учреждениями и организациями, основная деятельность которых ведется за счет средств государственного и/или местных бюджетов.
Поскольку на данный момент классификатор основных средств отсутствует, то перечень подгрупп группы основных средств «Машины и оборудование», приведенный в Плане счетов № 114, можно использовать с целью формирования перечня объектов основных средств.
В соответствии с перечнем основных средств, приведенном в Плане счетов № 114, в состав группы «Машины и оборудование» отнесены пылесосы и другие машины и оборудование. Поэтому ГНА в Днепропетровской области в письме от 29.09.2011 г. № 28676/10/15-124 считает, что пылесосы, кондиционеры и сплит-системы могут учитываться по группе 4 «Машины и оборудование».
Однако в отношении классификации сплит-систем по группам основных средств возможны варианты.
Гостаможслужба в письме от 16.05.2011 г. № 11.1/2-16/7598-ЕП «О внедрении методических рекомендаций относительно классификации отдельных товаров согласно требованиям УКТВЭД» в приложении 3 к этому письму изложила Методические рекомендации относительно классификации согласно требованиям УКТВЭД товаров промышленной продукции.
В частности, в п. 28 указанного приложения приведены Методические рекомендации относительно классификации сплит-систем для кондиционирования воздуха.
Сплит-система – наиболее распространенный тип бытовых кондиционеров, состоящий из двух блоков (внешнего и внутреннего), которые соединены специальными медными трубами в одну систему.
На здании устанавливается внешний блок, с размещением в нем компрессора, вентилятора, конденсатора. Внутри помещения монтируется небольшой, практически бесшумный блок, который поддерживает заданную пользователем температуру воздуха, распределяет его по помещению, руководствуется и программируется дистанционно с помощью пульта с жидкокристаллическим дисплеем или пульта, встроенного в стену.
В некоторых моделях сплит-систем предусмотрена возможность очистки воздуха с помощью антибактериальных и угольных фильтров. Контроль и управление агрегатами кондиционера осуществляет микропроцессор.
Кондиционеры, в которых на один внешний блок приходится два или больше внутренних блоков, называются мультисплит-системами, которые используются для кондиционирования смежных помещений.
Сплит-системы по способам установки внутренних блоков разделяются на настенные, потолочно-напольные, колонные, кассетные, канальные и т. п.
Принципы включения сплит-систем в определенную товарную подпозицию соответствуют требованиям УКТВЭД и не предназначены для их классификации в составе основных средств. В частности, по товарной подпозиции 8415 10 УКТВЭД должны классифицироваться только сплит-системы настенного типа независимо от того, содержат ли они прибор, обеспечивающий переключение режимов «холод-тепло», или нет, а также с вмонтированной холодильной установкой или без нее.
Однако, учитывая то, что колонные сплит-системы преимущественно устанавливаются в холлах гостиниц, залах ресторанов, конференц-залах и других подобных помещениях и их внутренний блок колонных выполнен в виде колонны, то, по мнению «Б&З», колонные сплит-системы в налоговом учете должны классифицироваться в составе группы 3 «Здания».
То же можно сказать о сплит-системах кассетного и канального типа, которые предназначены для монтажа в подвесной потолок или в подсобном помещении. Как правило, мощность этих кондиционеров в сплит-системах кассетного типа достаточно большая, что позволяет использовать их для помещений большого размера.
Кондиционеры канальных сплит-систем эффективны для кондиционирования помещений с большим количеством комнат и холлов в ресторанах, гостиницах, офисах, концертных залах, жилых помещениях и т. д. Обработанный воздух проходит по сети воздуховодов, которые размещены под потолком, или между стенами. Этот тип кондиционеров также способен осуществлять прилив и вытяжку воздуха. Воздух забирается и распределяется с помощью сети воздухопроводов, вентиляционных решеток или диффузоров. Канальный кондиционер может не только охлаждать воздух, но и подогревать его.
По мнению «Б&З», классифицировать сплит-системы, климатические системы и кондиционеры по субсчетам в бухгалтерском учете и группам основных средств в налоговом учете следует по тем же принципам, что и вентиляторы, вентиляционные системы и установки (см. таблицу).
автор: Елена Бондаренко, зам. главного редактора «Б&З» Правовой глоссарий:
1. НКУ – Налоговый кодекс Украины от 02.12.2010 г. № 2755-VI.
2. П(С)БУ 7 – Положение (стандарт) бухгалтерского учета 7 «Основные средства», утвержденное приказом Минфина от 27.04.2000 г. № 92.
3. Правила № 248 – Правила охраны труда во время эксплуатации автоматических и полуавтоматических линий мебельного производства, утвержденные приказом Госгорнадзора от 30.11.2010 г. № 248.
4. ДБН Д.1.1-1-2000 – Государственные строительные нормы Украины. Правила определения стоимости строительства ДБН Д.1.1-1-2000, утвержденные приказом Госстроя от 27.08.2000 г. № 174.
5. План счетов № 114 – План счетов бухгалтерского учета бюджетных учреждений, утвержденный
приказом Главного управления Государственного казначейства Украины от 10.12.99 г. № 114.

БиЗ, № 8 за 2012 г.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5697
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2587 раз.

UNREAD_POST Oliviyaflor » 26 мар 2012, 15:04

Предприятие приобрело микроволновую печь в офис для сотрудников, могу я амортизировать её в налогвом учёте? Или это не входит в производственные затраты предприятия в налоговом учёте?
Аватар пользователя
Oliviyaflor
 
Сообщений: 55
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 16:23
Благодарил (а): 16 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 26 мар 2012, 15:30

Oliviyaflor писал(а):Предприятие приобрело микроволновую печь в офис для сотрудников, могу я амортизировать её в налогвом учёте? Или это не входит в производственные затраты предприятия в налоговом учёте?


Вам будут вменять финансирование личных нужд, т.е. нехознаправленность. Поэтому, возможно, и не стоит связываться с амортизацией. Хотя, если есть на предприятии, например, охранники, то можно доказывать хознаправленность микроволновки. Вроде, помнится, что была в до НКУшный период правильная судебная практика по этому вопросу.
Вот, например (правда, не на все 100 % в тему, но близко),

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 15 січня 2008 року

Скрытый текст: показать
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О. В. (головуючого), Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченка А. О., Федорова М. О., при секретарі: [...], за участі представників позивача - гр. С, та відповідача - гр. К, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 у справі N 21/109-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОС" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ) від 31.01.2006 N 0000812320/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 643841,52 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 321920,76 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 15.06.2006 у справі N 21/109-А - позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 N 0000812320/3 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 622168,00 грн. та штрафних санкцій 311084,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 у справі N 21/109-А постанову господарського суду міста Києва від 15.06.2006 - скасовано частково. Позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 N 0000812320/3.

При цьому судом встановлено, що за наслідками проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "УКРОС" за період з 01.10.2002 по 31.03.2005 складено Акт від 02.08.2005 N 959/23-202-20048523, в якому зазначено про те, що позивач безпідставно включив суму 622168,36 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2004 року, чим порушив пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки його контрагент ТОВ "Креатив", якому позивач перерахував суму податку на додану вартість в розмірі 622168,36 грн., у зв'язку з придбанням товару - бавовняного волокна - не сплатив суму податку на додану вартість до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді. Крім того така несплата пов'язана з тим, що ТОВ "Креатив" має пільгу по сплаті ПДВ на підставі ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі даного Акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005 N 0000812320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 651590,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 325795,00 грн., всього 977385,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, за наслідками розгляду першої скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2005 N 0000812320/1, згідно якого зменшено суму податкового зобов'язання позивача - 649898,00 грн. і суму штрафних санкцій - 324949,00 грн.

За наслідками розгляду другої скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 22.11.2005 N 0000812320/2, яким зменшено суму податкового зобов'язання позивача за основним платежем - 643841,52 грн., за штрафними санкціями - 321920,76 грн.

За наслідками розгляду скарги від 21.12.2005 N 1072/7/25-0215 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 N 0000812320/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 643841,52 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 321920,76 грн.

Підставою ж нарахувань стали ті обставини, що по-перше позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 964,00 грн. у зв'язку з придбанням набору фаянсового, комплекту чайників, кавомолки, будівельних матеріалів, вентиляторів, фільтру для пилососа та кондиціонеру тощо, що не відносяться до господарської діяльності.

Суд першої інстанції пославшись на п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" прийшов до висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з придбанням набору фаянсового, комплекту чайників, кавомолки, будівельних матеріалів, вентиляторів, фільтру для пилососа та кондиціонеру, не відносяться до господарської діяльності позивача, і тому такі витрати не мають включатися до суми валових витрат.

Суд апеляційної інстанції визнав хибним висновок, викладений в постанові місцевого суду, з огляду на пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Другий епізод стосується віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 622168,36 грн. за придбаний товар у ТОВ "Креатив" згідно Договору від 30.04.2004 N 17 де проведення фінансових операцій та передачі бавовняного волокна є накладна від 25.06.2004 N 24 та податкова накладна від 25.06.2004 N 112. Згідно з п. 3.1 Договору товар позивачем був прийнятий.

Встановлений судами порядок розмитнення, перевезення та збуту розмитненого бавовняного волокна визнано правомірним підтвердженням факту сплати податку на додану вартість за податковою накладною від 25.06.2004 N 112.

Третій епізод пов'язаний з віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними, які відповідач вважав неправильно оформленими. В Акті перевірки відповідач вказує на неправомірність відображення позивачем у складі податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за податковими накладними, складеними з порушенням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме податковими накладними: N 911 від 14.07.2004 від ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (ПДВ - 19831,72 грн.); N 15/66.04 від 20.08.2004 від ЗАТ "Іллічівськзовніштранс" (ПДВ - 500,00 грн.); N 26/08 від 26.08.2004 від ВАТ "КАТП-13054" (ПДВ - 378,00 грн.), та визначено завищену суму податкового кредиту у липні 2004 року на 19832,00 грн. та у серпні 2004 року на суму 878,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні по господарським операціям містять недоліки в їх заповненні (в податковій накладній від 14.07.2004 N 911 не зазначено місце розташування ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", в податковій накладній від 20.08.2004 N 15/66.04 не зазначено місце розташування ЗАТ "Іллічівськзовніштранс", в податковій накладній від 26.08.2004 N 26/08 відсутні одиниці виміру товару). Відповідно в цій частині в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції не погодився із зазначеним, обґрунтувавши свою позицію тим, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердженням сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 у справі N 21/109-А відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку скаржника при винесенні рішення суд дійшов до помилкового висновку, що позивачем до складу податкового кредиту правомірно включено податок на додану вартість в сумі 964,00 грн., сплачений у зв'язку з придбанням набору фаянсового, комплекту чайників, кавомолки, будівельних матеріалів, вентиляторів, фільтру для пилососа, кондиціонеру та ін., оскільки пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено перелік витрат платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами, до якого придбаний товар не відноситься.

Також скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції залучено до матеріалів справи документи, які не були надані підприємством під час проведення перевірки та під час розгляду справи у суді першої інстанції, що суперечить ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому скаржник не погоджується з висновками суду і вважає, що ТОВ "УКРОС" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 622168,00 грн., так як ця сума ПДВ, сплачена у складі вартості придбаного товару у ТОВ "Креатив", яке має пільгу по сплаті ПДВ на підставі ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цю суму ПДВ до бюджету не сплачувало.

І просить врахувати, що на момент проведення перевірки позивач в підтвердження даних податкової декларації, які стосуються формування податкового кредиту за перевіряємий період, надав відповідачу податкові накладні, які не містять обов'язкових реквізитів, то вони не можуть бути розцінені як розрахункові платіжні документи в розумінні пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу яке в судовому засіданні підтримав, проти скарги заперечив та просив постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі, зазначаючи, що відповідач посилається на пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", стверджуючи, що позивач не вправі застосовувати положення цього пункту. Але відповідач систематично не бере до уваги підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, та власні роз'яснення, які надає іншим юридичним особам, а саме: ст. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 994, де визначені в переліку заходи та засоби з охорони праці, витрати на які належать до валових витрат юридичної особи, що відповідно до законодавства використовує найману працю, здійснюються з урахуванням вимог пп. 5.4.1, пп. 5.4.2, пп. 5.4.7, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 та п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В частині, що стосується кондиціонерів, вентиляторів та фільтру для пилососу позивач зазначив, що керувався абз. 5 ст. 1 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженому постановою Кабінету міністрів України N 994 від 27.06.2003, в якій вказано, що системи вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установки для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях включаються до валових витрат підприємства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість" (чинної на час формування податкового кредиту) - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Встановлений судами порядок розмитнення, перевезення та збуту розмитненого бавовняного волокна є правомірним підтвердженням факту сплати податку на додану вартість за податковою накладною від 25.06.2004 N 112. Також судами зазначено, що посилання відповідача у Акті перевірки на постанову господарського суду Житомирської області від 27.07.2005 про визнання ТОВ "Креатив" банкрутом та відкриття процедури його ліквідації та посилання на Акт про анулювання свідоцтва ТОВ "Креатив" як платника податку на додану вартість від 13.08.2004 N 14 не є доказом, що має значення щодо вирішення питання по суті справи, оскільки правовідносини між позивачем та ТОВ "Креатив", що розглядаються, мали місце та тривали в червні 2004 року. На той час ТОВ "Креатив" мало законні підстави укладати цивільно-правові угоди і відповідно сплачувати податки згідно з чинним податковим законодавством України. Зазначені обґрунтування судових рішень є правомірним та таким, що відповідає наведеній матеріальній нормі податкового законодавства.

Щодо недоліків податкових накладних необхідно врахувати, що в силу пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд першої інстанції визнавши, що податкові накладні по зазначеним вище операціям містять недоліки в їх заповненні (в податковій накладній від 14.07.2004 N 911 не зазначено місце розташування ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", в податковій накладній від 20.08.2004 N 15/66.04 не зазначено місце розташування ЗАТ "Іллічівськзовніштранс", в податковій накладній від 26.08.2004 N 26/08 відсутні одиниці виміру товару), прийшов до думки, що податковий кредит сформований неправомірно.

Суд апеляційної інстанції не погодився із зазначеним, обґрунтувавши свою позицію тим, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій, оскільки згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердженням сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, не дивлячись на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість.

І оскільки до матеріалів справи позивачем надано книги обліку та придбання товарів, які містять відомості про придбані товари, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість, що підтверджує право покупця (позивача) на податковий кредит, тому податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 N 0000812320/3 правомірно визнано недійсним в частині, пов'язаній з віднесенням до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, які відповідач вважав неправильно оформленими, відповідно позовні вимоги задоволені законно.

Щодо віднесення до валових витрат сплачених сум за товари необхідно врахувати, що згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 N 283) визначено, що витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції пославшись на п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" прийшов до висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з придбанням набору фаянсового, комплекту чайників, кавомолки, будівельних матеріалів, вентиляторів, фільтру для пилососа та кондиціонеру, не відносяться до господарської діяльності позивача, і тому такі витрати не мають включатися до суми валових витрат.

Суд апеляційної інстанції визнав хибним висновок, викладений в постанові місцевого суду, з огляду на пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В даному випадку необхідно погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, оскільки умовами Колективного договору встановлені зобов'язання адміністрації щодо забезпечення умов праці, які гарантують безпеку, всім працівникам, також забезпечення є обов'язком адміністрації товариства, яка організує умови праці на робочому місці, безпечність технологічних процесів, обладнання та інших засобів виробництва, наявність засобів захисту, відповідність санітарно-побутовим нормативним актам про охорону праці (придбання та використовування пилососа та іншого обладнання), окрім того придбання для роботи взимку обігрівачі і для роботи влітку вентилятори або кондиціонери.

Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції свого рішення пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де зазначено, що суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 відносяться до валових витрат виробництва. Положення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Тобто витрати, пов'язані з виконанням Колективного договору, позивачем законно віднесено до валових витрат.

З урахуванням викладеного висновок суду апеляційної інстанції законно обґрунтовує безпідставність нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 964,00 грн. та штрафних санкцій, відповідно податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 N 0000812320/3 правомірно визнано недійсним в цій частині також.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду про задоволення вимог позивача повністю і визнання податкового повідомлення - рішення від 31.01.2006 N 0000812320/3 недійсним. Відповідно постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 у справі N 21/109-А скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 у справі N 21/109-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

____________

 
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Oliviyaflor » 26 мар 2012, 15:38

Лучше не буду нарываться на неприятности! Не буду амортизировать в НУ т.к.это действительно не для хоздеятельности.
Аватар пользователя
Oliviyaflor
 
Сообщений: 55
Зарегистрирован: 06 фев 2012, 16:23
Благодарил (а): 16 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST Lica » 01 авг 2012, 11:09

Підкажіть, будь ласка, до якої групи основних засобів віднести газонокосилку, балансова вартість якої становить 2894 грн?
Lica
 
Сообщений: 1
Зарегистрирован: 01 авг 2012, 11:05
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST hloya » 30 ноя 2012, 11:40

Торговое оборудование, которое используется для выкладки, хранения и продажи товаров к какой группе ОС лучше отнести? Группа 6 (мебель) или группа 9 (прочие ОС)?
Заранее спасибо.
hloya
 
Сообщений: 31
Зарегистрирован: 06 дек 2011, 17:23
Благодарил (а): 18 раз.
Поблагодарили: 3 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НАЛОГ НА ПРИБЫЛЬ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya