Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Обычные цены (до 1 сентября 2013 года)

Путеводитель по разделу. Ставка 0 %, доходы, расходы, амортизация, декларация. Переходное.

Модератор: Печкин

UNREAD_POST vins » 15 авг 2011, 07:19

Цена, установленная для продажи в рамках публичного договора (является одинаковой для всех потребителей), считается обычной.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ
ЛИСТ
від 22.06.2011 р. N 2809/10/31-113


Як визначено пунктом 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Зазначені положення поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Визначення звичайної ціни наведене у пункті 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке з урахуванням розділу XIX ПК застосовується до 01.01.2013 року.

Так, для товарів (робіт, послуг), що продаються шляхом публічного оголошення умов їх продажу, звичайною визначається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні (пп. 1.20.3 статті 1).

Поняття "публічне оголошення умов продажу" Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить, проте поняття "публічний договір" визначене Цивільним кодексом України.

Під публічним договором згідно зі статтею 633 ЦКУ розуміється договір, за яким одна сторона - підприємець узяла на себе зобов'язання здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, якщо ціна (вартість) є однаковою для кожного із споживачів, то вважається, що вона відповідає справедливій ринковій ціні, а отже, є звичайною.

  

Заступник голови -
начальник управління
погашення прострочених
податкових зобов'язань
Н. А. Абрамченко

За это сообщение автора vins поблагодарили: 3
Аll, Анна Сергеевна, Crazy Greta
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 23 авг 2011, 17:06

Суды о доначислениях по обычным ценам
Харківський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
11 серпня 2011 р. № 2-а- 6794/11/2070

...
судом встановлено, що п. 20.1 ст. 38 Податкового кодексу України містить положення про право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, проте норми ст. 39 Податкового кодексу України, які реалізують дане право, на момент звернення податкового органу до суду не набрали чинності.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов’язання Акціонерного товариства «Стома»здійснити коригування показників податкової звітності податку на додану вартість в результаті застосування звичайних цін шляхом зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 178396 грн.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
Asia
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST pride » 03 окт 2011, 00:45

Вопрос - если арендуем у своего знакомого. И вот вопрос. Реально за офис не платим. Но договор оренды нужно чтоб был. Так вот вопрос. Оренда с минимальной суммой или безоплатное исспользование. Знакомый просто физ лицо. Поэтому не хотелось бы попадать на НДФЛ. Хотелось бы выслушать советы. Или доначислят потом по обычным ценам и НДФЛ насчитают :(
pride
 
Сообщений: 24
Зарегистрирован: 05 июн 2011, 18:30
Благодарил (а): 6 раз.
Поблагодарили: 7 раз.

UNREAD_POST vins » 04 окт 2011, 07:10

ВАСУ об обычных ценах

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"07" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/16121/11


Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №865/23/32350330 від 21.05.2009 та довідка №47/23 від 21.05.2009.

За висновками акта перевірки позивачем здійснено реалізацію деревного вугілля покупцям у співставних умовах за цінами нижче звичайних, у зв’язку з чим зроблено висновок про порушення платником п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 466744 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2009 №0000382342/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 466774 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 233387 грн.

За результатами апеляційного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що податковим органом доведено здійснення позивачем реалізації покупцям деревного вугілля за цінами нижче звичайних з підстав невідповідності ціни договору середньостатистичним оптовим цінам на деревне вугілля (ТУУ 24.1.00274105.015-2003) розфасоване в брикети 1,5 кг, 2,5 кг, 3,0 кг, 4,0 кг, 5,0 кг та 10,0 кг ( умови поставки товару –EXW склад постачальника), реалізація якого здійснювалась на митній території України протягом 2006-2008 р.р., за інформацією Закарпатської ТПП, у зв’язку з чим дії податкового органу щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням –рішенням визнано правомірними.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

За загальним правилом, установленим пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Інші випадки застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування податком на додану вартість встановлені пунктами 4.2, 4.8, 4.9, підпунктом 7.4.1, пунктами 8-2.3 та 9.3 цього Закону.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 Закону, в межах якого податковий орган зобов’язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювалась реалізація позивачем деревного вугілля на підставі інформації Закарпатської ТПП про середньостатистичні оптові ціни на деревне вугілля, податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов’язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо.

Крім того, згідно з пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким, в свою чергу, встановлено, що донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

Відповідно до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобов’язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобов’язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З врахуванням положень підпункту 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобов’язання внаслідок визначення звичайних цін стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов’язань, зобов’язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про дотримання податковим органом при реалізації своїх повноважень щодо донарахування податкових зобов’язань позивачу внаслідок визначення звичайних цін встановленого законом способу, у зв’язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

За это сообщение автора vins поблагодарили: 2
pride, Vetal'
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 24 дек 2011, 15:11

О том как налоговики дни считали

Харківський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
09 грудня 2011 р. № 2-а- 10914/11/2070


...
Згідно з матеріалами справи між ПП «Метал-Уст» (як орендодавець) та ПП «Старпласт» (як орендар) 02.01.2009р. було укладено договір оренди обладнання №3/2.
Предметом зазначеного договору є надання в тимчасове оплачуване користування мостових кранів в кількості 2 одиниць, які належать орендодавцеві на праві власності.
Орендна платня одного орендованого об’єкта складає 75,0 грн., ПДВ 20% - 15,0 грн., всього - 90,0 грн. (у т.ч. ПДВ – 15,0 грн.) за один робочий день.
15.01.09 між сторонами була укладена додаткова угода до договору від 02.01.09 №3/2, якою сторони визначили, що кількість робочих днів визначається орендарем обладнання.
Оглянувши в судовому засіданні даний договір та додаткову угоду до нього, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, предмет, зміст прав і обов’язків сторін не суперечать закону. Текст договору та додаткової угоди засвідчений печатками суб’єктів господарювання, які є його сторонами.
Актами виконаних робіт від 31.01.09, від 27.02.09, від 31.03.09, від 30.04.09, від 29.05.09, від 30.06.09, від 31.07.09, від 31.08.09, від 30.09.09, від 30.09.09, від 30.11.09, від 31.12.09 та податковими накладними від 20.01.09 №1, від 27.02.09 №3,від 31.03.09 №4, від 29.05.09 №17, від 30.06.09 №18, від 31.07.09 №19, від 31.08.09 № 20, від 30.09.09 №21, від 30.10.09 №22, від 31.11.09 №23, від 31.12.09 №24 підтверджується виконання зобов’язань за договором від 02.01.2009р. №3/2. Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, що відповідачем не заперечується. До матеріалів справи позивачем додані докази надходження безготівкових грошових коштів на користь ПП «Метал-Уст» (копії виписок з розрахункового рахунку в банківській установі). Жодних доказів на спростування достовірності вищенаведених документів відповідачем до суду не подано.
Аналізуючи зміст акту перевірки від 04.03.11 №380/23-306/34330007, суд бере до уваги той факт, що висновок ДПІ про заниження позивачем, ПП «Метал-уст» податкових зобов’язань по ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Старпласт» вмотивований посиланням на те, що до складу податкових зобов’язань по ПДВ не в повному обсязі включено отримані послуги оренди за рахунок неправильного обчислення кількості робочих днів. Розрахунок робочих днів (днів використання обладнання), на думку ДПІ, повинен відповідати кількості робочих днів у звітному періоди із розрахунку п’ятиденного робочого тижня. Названі обставини, на думку ДПІ, свідчать про порушення ПП «Метал-уст» п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).
Суд зазначає, що з договору від 02.01.2009р. №3/2 вбачається та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що ПП «Метал-уст» надає в оренду обладнання, а не отримує послуги оренди, як помилково вказано в акті перевірки.
Відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Суд бере до уваги, що ПП «Метал-Уст» (як орендодавцем) та ПП «Старпласт» (як орендарем) в договорі від 02.01.2009р. №3/2 та додатковій угоді до нього від 15.01.2009р. була визначена договірна вартість платного користування обладнанням та порядок її обчислення. На виконання договору від 02.01.2009р. №3/2 сторонами були складені вищевказані первинні документи (акти виконаних робіт та податкові накладні), які між іншим містять посилання на кількість днів платного використання обладнання за певний календарний місць.
Суд зазначає, що акт перевірки не містить висновку стосовно невідповідності рівню звичайних цін договірної ціни оренди обладнання за договором від 02.01.2009р. №3/2. А доводи відповідача стосовно того, що оскільки ст. 52 Кодексу законів про працю України визначає, що для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень, то і сторони за договором від 02.01.2009р. №3/2 повинні обчислювати робочий день оренди обладнання з урахуванням п’ятиденного робочого тижня, суд не приймає з огляду на таке.
По-перше, договір від 02.01.2009р. №3/2 є господарським договором, а Кодекс законів про працю України не регулює правовідносини, що виникають при укладенні, виконанні, розірванні господарських договорів. По-друге, нормами діючого законодавства контролюючому органу не надано права змінювати або коригувати домовленості суб’єктів господарювання, оформлені письмовими договорами.
Отже, факт порушення позивачем, ПП «Метал-уст» положень п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 27 дек 2011, 10:29

ВСУ об источниках определения "обычности" цены


Верховний Суд України
П О С Т А Н О В А
7 листопада 2011 року Справа № 21-328а11

У березні 2008 року ПАТ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 березня 2008 року № 0000352302/0 у частині донарахування 1 038 575 грн податку на прибуток та 949 905 грн штрафних (фінансових) санкцій.

На обґрунтування позову ПАТ зазначило, що ДПІ невірно визначила термін закінчення строку позовної давності і, відповідно, неправильно розрахувала періоди, у яких відбулося заниження валового доходу, та на порушення вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР) самостійно та у спосіб, який ПАТ вважає неправомірним, розрахувала звичайну ціну продажу об’єкта нерухомості.

Господарський суд Запорізької області постановою від 10 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 4 серпня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове – про відмову у задоволенні позову.

У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року ПАТ посилається на неоднакове застосування касаційним судом підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

На обґрунтування заяви ПАТ додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2010 року (справа № К-14444/07), від 10 серпня 2010 року (справа № К-18844/10), від 15 вересня 2010 року (справа № К-23295/07), від 9 грудня 2010 року (справа № К-11662/08), від 19 липня 2011 року (справа № К-31541/09), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов’язаною особою.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов’язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об’єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об’єкта. Звичайна ціна об’єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З’ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація – надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, підпунктом 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, що міститься у такому оголошенні, а відповідно до підпункту 1.20.4 пункту 1.20 цієї статті якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або їх продаж здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, не звернув увагу на наведені вимоги законодавства, а керувався тим, що ПАТ не провело переоцінку об’єкта нерухомості перед його продажем.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заява ПАТ підлягає задоволенню, а постанова Вищого адміністративного суду України – скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України


п о с т а н о в и в:


Заяву приватного акціонерного товариства «Зап-Екоресурс» задовольнити.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST налоговик » 11 янв 2012, 13:11

ОТЧУЖДЕНИЕ НЕПРОИЗВОДСТВЕННЫХ СРЕДСТВ: КАК ОПРЕДЕЛИТЬ РАЗМЕР ДОХОДА?

Распространяются ли на операции по продаже или другому отчуждению непроизводственных основных средств требования относительно
определения дохода на уровне не ниже обычных цен?

Расходы на приобретение, а также на реконструкцию, модернизацию или другие улучшения непроизводственных основных средств не подлежат амортизации и осуществляются за счет соответствующих источников финансирования (п. 144.3 Налогового кодекса, далее – НК).
В то же время п. 146.13 НК предусмотрено, что сумма превышения доходов от продажи или другого отчуждения над первоначальной стоимостью приобретения непроизводственных основных средств и расходов на ремонт, осуществляемых для поддержания объекта в рабочем состоянии, включается в доходы налогоплательщика, а сумма превышения первоначальной стоимости над доходами от такой продажи или другого отчуждения
включается в расходы налогоплательщика.
Сразу отметим, что в случае определения дохода от продажи или другого отчуждения основных средств на уровне не ниже обычной цены п. 146.14 НК не предусмотрено деления основных средств на производственные и непроизводственные. То есть доход от продажи любых объектов основных средств определяется согласно договору о продаже, но не ниже обычной цены такого объекта.
Таким образом, в отчетном периоде, в котором продается или отчуждается объект непроизводственных основных средств, исчисляется разница между ценой продажи (но не ниже обычной цены) и первоначальной стоимостью, и такая разница отражается в составе:
• доходов, если это положительная величина, то есть если цена продажи (обычная цена) превышает первоначальную стоимость;
• расходов, если это отрицательная величина, то есть если цена продажи (обычная цена) меньше, чем первоначальная стоимость.

Наталия ХОЦЯНОВСКАЯ, начальник Управления администрирования налога на прибыль и налоговых платежей – заместитель директора Департамента налогообложения юридических лиц ГНС Украины
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST Зоряна К. » 16 июн 2012, 22:11

юрист писал(а):Интересно, что в том же письме прозвучала мысль о целесообразности исключения из Закона о налоге на прибыль п.п. 1.20.10.
Но законодатель не прислушался...

Прислухався законодавець...

Закон 4834-VI (проект № 9661-д):
97. У розділі ХХ “Перехідні положення”:
у підрозділі 10:
пункт 8 доповнити абзацом другим такого змісту:
“Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органам внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, не застосовується”;

А ще є одна цікава Постанова сприводу:
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 січня 2012 р. справа № 2а/0570/21791/2011
http://www.nky.com.ua/NalogKod/Kod5/syd ... 1_2011.htm

За это сообщение автора Зоряна К. поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Зоряна К.
 
Сообщений: 163
Зарегистрирован: 01 авг 2011, 21:00
Откуда: Львів
Благодарил (а): 130 раз.
Поблагодарили: 89 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 25 июн 2012, 17:22

Очень любопытное письмо ВАСУ.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 14.06.2012 р. N 1500/12/13-12

Головам апеляційних адміністративних судів

Скрытый текст: показать
У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України стосовно звернення керівників органів державної податкової служби з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.

Підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Згідно з пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України право, передбачене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, надається головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

При вирішенні питання про наявність у органів державної податкової служби в особі їх керівників права звертатися з 1 січня 2011 до 1 січня 2013 року з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін судам варто виходити з такого.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Дійсно, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.
Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.

Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ураховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 Податкового кодексу України. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг згідно з нормами глави 9 Податкового кодексу України.

При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.
У разі пред'явлення органом державної податкової служби в період із 1 січня 2011 до 31 грудня 2012 року позову до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін суд відмовляє у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкриті провадження підлягають закриттю згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 цього Кодексу.
Цей лист пропонуємо довести до відома суддів апеляційного та окружних адміністративних судів відповідного апеляційного округу для врахування при здійсненні правосуддя.

Заступник Голови суду
М. Цуркан

 


Особенно с учетом того, как все представляли налоговики

Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, наказ ДПАУ від 22.12.10 р. № 985

2.3. Податкове повідомлення-рішення складається в двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі зменшення (збільшення) органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків направляються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
У разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

За это сообщение автора Vetal' поблагодарили: 2
vikakool, vins
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Печкин » 25 июн 2012, 17:39

Добрый день!
Интересное письмо.

В связи с этим, кроме прочего, возникает вопрос. Какую правовую нагрузку несет норма Закона 4834-VI:

пункт 8 доповнити абзацом другим такого змісту:
“Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органам внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, не застосовується”;


Было ощущение, что эта норма как раз призвана урегулировать более чем полуторагодовой давности спор, описанный в теме: Доначисления по обычным ценам. Но мы ошибались :) ВАСУ все ясно и без этого.
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
Vetal'
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 25 июн 2012, 17:49

Ага, но и без этого будет весело. Вообще, ВАСУ у нас не скучает, это факт.
Кстати, эта правка в НКУ поттверждает, что мы правильно понимали могут или не могут доначислить. :)
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Зоряна К. » 26 июн 2012, 15:15

"Вісник податкової служби України"
22.06.2012, № 23
"Звичайні ціни: порядок застосування", Олексій Задорожний.
Аватар пользователя
Зоряна К.
 
Сообщений: 163
Зарегистрирован: 01 авг 2011, 21:00
Откуда: Львів
Благодарил (а): 130 раз.
Поблагодарили: 89 раз.

UNREAD_POST profi » 12 июл 2012, 10:20

Судя по всему ВАСУ определился в этом вопросе:

- до 01.01.2011 г. для доначисления НО по ОЦ налоговики должны были осуществлять путем обращения в суд, а плательщик оплачивать - по решению суда.

- с 01.01.2011 г. по 01.01.2013 - налоговики доначисляют суму, без суда на основании НУР, а плательщик платит по такому НУР или идет в суд обжаловать (или подает апелляцию);

после 01.01.2013 - налоговики доначисляют путем обращения в суд (то есть как до 01.01.2011)



ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 14.06.2012 р. N 1500/12/13-12
Головам апеляційних адміністративних судів


У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України стосовно звернення керівників органів державної податкової служби з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.
Підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
Згідно з пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України право, передбачене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, надається головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.
При вирішенні питання про наявність у органів державної податкової служби в особі їх керівників права звертатися з 1 січня 2011 до 1 січня 2013 року з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін судам варто виходити з такого.
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
Норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
Водночас при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.
За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.
У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.
Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.
Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.
Водночас згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.
Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.
Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).
Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.
Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Дійсно, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.
Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.
Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.
При цьому за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.
При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.
Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Ураховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 Податкового кодексу України. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг згідно з нормами глави 9 Податкового кодексу України.
При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.
У разі пред'явлення органом державної податкової служби в період із 1 січня 2011 до 31 грудня 2012 року позову до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін суд відмовляє у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкриті провадження підлягають закриттю згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 цього Кодексу.
Цей лист пропонуємо довести до відома суддів апеляційного та окружних адміністративних судів відповідного апеляційного округу для врахування при здійсненні правосуддя.

Заступник Голови суду М. Цуркан

За это сообщение автора profi поблагодарил:
Люба П
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST vins » 12 июл 2012, 11:13

profi писал(а):Судя по всему ВАСУ определился в этом вопросе:


Да, тут немного обсуждали это письмо ВАСУ по обычным ценам.

profi писал(а):после 01.01.2013 - налоговики доначисляют путем обращения в суд (то есть как до 01.01.2011)


Я так понимаю, алгоритм будет такой: выписывают НУР, налогоплательщик либо платит в течение 10 к.д., либо обжалует. Если обжалует - НУР считается отозванным. И тогда налоговики идут в суд.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Янтарная » 13 июл 2012, 14:55

Уважаемые коллеги, а кто-нибудь встречал описание методов применения обычной цены по ст. 39?
Янтарная
 
Сообщений: 164
Зарегистрирован: 07 июн 2011, 11:36
Благодарил (а): 90 раз.
Поблагодарили: 62 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НАЛОГ НА ПРИБЫЛЬ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, minibuh, Ya