Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Обычные цены (до 1 сентября 2013 года)

Путеводитель по разделу. Ставка 0 %, доходы, расходы, амортизация, декларация. Переходное.

Модератор: Печкин

UNREAD_POST vins » 13 июл 2012, 18:30

Янтарная писал(а):Уважаемые коллеги, а кто-нибудь встречал описание методов применения обычной цены по ст. 39?

То, что попадалось по этой теме, в основном касалось механизма, действующего до 01.01.2013 г. И акцент был именно на порядке применения (судебный или внесудебный), а не самих методов. Кстати, написанное по методам применения обычных цен по Закону о прибыли во многом не утратит актуальности и после указанной даты (в частности, НиБУ № 91 за 2011 и ВоБУ № 66 за 2011).
Конкретно по ст. 39 НКУ пока могу назвать только Комментарий к Налоговому кодексу Украины :)
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Мыша » 03 авг 2012, 20:09

Обязанность доказывания того, что цена договора не соответствует уровню обычной цены в случаях, определенных Законом Украины «О налогообложении прибыли предприятий», возлагается на налоговый орган в установленном порядке. При проведении проверки плательщика налога налоговый орган имеет право подать запрос, а плательщик налога обязан обосновать уровень договорных цен.

Если не доказано обратное, обычной считается цена, определенная сторонами договора. При этом обязанность доказывания несоответствия цены договора уровню обычных цен возлагается на налоговый орган

19 марта 2012 года коллегия судей Высшего административного суда Украины, рассмотрев в письменном производстве кассационную жалобу общества с ограниченной ответственностью «С» (ООО «С») на постановление Хозяйственного суда г. Севастополя от 11 февраля 2008 года и определение Севастопольского апелляционного хозяйственного суда от 8 мая 2008 года по делу по иску ООО «С» к Государственной налоговой инспекции в Гагаринском районе г. Севастополя (ГНИ) — о признании недействительным налогового уведомления-решения, установила следующее.

Постановлением Хозяйственного суда г. Севастополя от 11 февраля 2008 года, оставленным без изменений определением Севастопольского апелляционного хозяйственного суда от 8 мая 2008 года, исковые требования удовлетворены частично. Признано недействительным налоговое уведомление-решение ГНИ № * от 21 июня 2005 года об определении ООО «С» налогового обязательства по налогу на землю в сумме 15 418, 32 грн и применении штрафных санкций в размере 7709, 16 грн, а всего на сумму 23 127, 48 грн.

В части исковых требований о признании недействительным налогового уведомления-решения ГНИ № ** от 21 июня 2005 года об определении ООО «С» налогового обязательства по налогу на прибыль в сумме 50 629, 60 грн отказано.

По делу открыто кассационное производство по кассационной жалобе истца, в которой ставится вопрос об отмене решения суда первой и апелляционной инстанций в части отказа в удовлетворении исковых требований и о принятии нового решения в этой части, которым исковые требования удовлетворить, ссылаясь на нарушение норм материального права.

Проверив полноту установления обстоятельств дела и правильность их юридической оценки в судебных решениях, коллегия судей пришла к выводу, что кассационная жалоба подлежит удовлетворению на следующих основаниях.

Ответчиком проведена комплексная плановая проверка по вопросам соблюдения истцом требований налогового и валютного законодательства за период с 1 января 2002 года по 31 марта 2005 года, по результатам которой составлен акт № *** от 15 июня 2005 года.

В соответствии с выводами акта проверки истцом нарушены статьи 2, 13 Закона Украины «О плате за землю» и пункт 3. 1 статьи 3, подпункт 7. 4. 3 пункта 7. 4 статьи 7 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий», что привело к занижению налога на землю на сумму 15 418, 32 грн и налога на прибыль на 38 351, 96 грн.

На основании акта проверки приняты налоговые уведомления-решения №* от 21 июня 2005 года об определении налогового обязательства по налогу на землю в сумме 15418, 32 грн и применении штрафных санкций в размере 7709, 16 грн, а всего на сумму 23127, 48 грн, и №** от 21 июня 2005 года об определении налогового обязательства по налогу на прибыль в размере 38 351, 96 грн и применении штрафных санкций в размере 12 277, 64 грн, а всего на сумму 50 629, 60 грн.

В соответствии со статьей 220 Кодекса административного судопроизводства (КАС) Украины суд кассационной инстанции пересматривает судебные решения судов первой и апелляционной инстанций в пределах кассационной жалобы.

Суд первой инстанции, сдоводами которого согласился суд апелляционной инстанции, отказывая в удовлетворении исковых требований о признании неправомерным доначисления налоговых обязательств по налогу на прибыль, пришел к выводу, что указанные в акте проверки нарушения истцом подпункта 7. 4. 3 пункта 7. 4 статьи 7 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий» имели место в связи с реализацией продукции (трансформаторов) по адресу нерезидентов юридических лиц, которые не являются плательщиками налога, установленного статьей 10 данного Закона, по ценам ниже обычных. Такие выводы обоснованы отсутствием статистических данных о среднем уровне цен продажи трансформаторов в мае, декабре 2002 года, сентябре, марте 2003 года, ноябре 2004 года, в связи с чем расчет обычной цены проведен в соответствии с пунктом 1. 20 статьи 1 данного Закона.

Однако с такими выводами судов предыдущих инстанций согласиться нельзя на следующих основаниях.

В соответствии с подпунктом 1. 20. 1 статьи 1 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий» обычной считается цена товаров (работ, услуг), определенная сторонами договора. Если не доказано обратное, считается, что такая обычная цена соответствует уровню справедливых рыночных цен.

Справедливая рыночная цена — это цена, по которой товары (работы, услуги) передаются другому собственнику при условии, что продавец желает передать такие товары (работы, услуги), а покупатель желает их получить при отсутствии любого принуждения, обе стороны взаимонезависимы юридически и фактически, владеют достаточной информацией о таких товарах (работах, услугах), а также ценах, которые сложились на рынке идентичных (а при их отсутствии — однородных) товаров (работ, услуг).

Рынок товаров (работ, услуг) — сфера обращения товаров (работ, услуг), которая определяется, исходя из возможности покупателя (продавца) реально и без значительных дополнительных расходов приобрести (продать) товар (работу, услугу) на ближайшей относительно любой из сторон договора территории.

В соответствии с подпунктом 1. 20. 6 статьи 1 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий» в случае, когда на соответствующем рынке товаров (работ, услуг) не осуществляются операции с идентичными (при их отсутствии — однородными) товарами (работами, услугами), или если невозможно определить их цену из-за отсутствия или недоступности соответствующей информации, обычной ценой считается цена договора.

Согласно подпункту 7. 4. 1 пункта 7. 4 статьи 7 указанного Закона, с целью налогообложения доход, полученный плательщиком налога от продажи товаров (работ, услуг) связанным лицам, определяется, исходя из договорных цен, но не меньше обычных цен на такие товары (работы, услуги), которые действовали на дату такой продажи.

Подпунктом 7. 4. 3 пункта 7. 4 статьи 7 Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий» положения подпунктов 7. 4. 1, 7. 4. 2 распространяются также на операции с лицами, которые не являются плательщиками налога, установленного статьей 10 данного Закона, или платят налог на прибыль по другим, чем плательщик налога, ставкам.

Обязанность доказывания того, что цена договора не соответствует уровню обычной цены в случаях, определенных Законом Украины «О налогообложении прибыли предприятий», возлагается на налоговый орган в установленном порядке. При проведении проверки плательщика налога налоговый орган имеет право подать запрос, а плательщик налога обязан обосновать уровень договорных цен.

Таким образом, если не доказано обратное, обычной считается цена, определенная сторонами договора. При этом обязанность доказывания несоответствия цены договора уровню обычных цен возлагается на налоговый орган.

Для определения обычной цены используется информация о заключенных на момент продажи такого товара (работ, услуг) договорах с идентичными (однородными) товарами (работами, услугами) в сопоставимых условиях. Однако при этом необходимо учитывать, есть ли условия таких договоров сопоставимы, важное значение также имеют и свойства товаров, которые являются предметом купли-продажи.

Установление уровня обычных цен должно происходить в соответствии с определенной процедурой, а необходимая информация должна предоставляться уполномоченным государственным органом. Какие-либо данные, предоставленные частными структурами или не уполномоченными на это государственными органами (выводы, результаты исследований, извлечения из реестра прав собственности на недвижимое имущество и тому подобное), не являются статистическими документами относительно обычных цен на товары (работы, услуги) и не могут быть основанием для определения обычной цены.

Ввиду того, что ответчиком не была представлена статистическая оценка уровня цен реализации идентичных или однородных товаров, которые бы указывали на занижение истцом цены продажи указанных товаров в сопоставимых условиях, выводы судов предыдущих инстанций о правомерности доначисления истцу налоговых обязательств по налогу на прибыль на основании реализации продукции нерезидентам по ценам ниже обычных является ошибочными.

Учитывая, что обстоятельства дела установлены полно и правильно, но им дана неправильная юридическая оценка в результате неправильного применения судами предыдущих инстанций норм материального права, судебная коллегия пришла к выводу, что принятые по делу судебные решения в части отказа в удовлетворении исковых требований подлежат отмене с принятием нового решения в этой части об удовлетворении исковых требований.

Руководствуясь статьями 220, 222, 223, 229, 230 КАС Украины, суд постановил:

— кассационную жалобу ООО «С» удовлетворить;
— постановление Хозяйственного суда г. Севастополя от 11 февраля 2008 года и определение Севастопольского апелляционного хозяйственного суда от 8 мая 2008 года в части отказа в удовлетворении исковых требований отменить и принять в этой части новое постановление;
— признать противоправным и отменить налоговое уведомление-решение ГНИ № ** от 21 июня 2005 года об определении налогового обязательства по налогу на прибыль в сумме 50629, 60 грн, в том числе 38 351, 96 грн основного платежа и 12 277, 64 грн штрафных (финансовых) санкций.
— в остальной части судебные решения оставить без изменений.

Постановление вступает в законную силу через пять дней после направления его копии лицам, которые принимают участие по делу. Заявление о пересмотре судебного решения по административному делу Верховным Судом Украины может быть подано на основаниях, в порядке и в сроки, установленные статьями 236—238 КАС Украины.

(Постановление Высшего административного суда Украины от 19 марта 2012 года. Дело № K-6778/08. Председательствующий —Ланченко Л. В. Судьи — Нечитайло А. Н., Пилипчук Н. Г. )
Аватар пользователя
Мыша
 
Сообщений: 944
Зарегистрирован: 07 июн 2011, 10:40
Благодарил (а): 288 раз.
Поблагодарили: 329 раз.

UNREAD_POST Печкин » 22 авг 2012, 13:29

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 24.07.2012 р. N 20001/7/15-1217

Про направлення методичних рекомендацій щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

(Витяг)

Державна податкова служба України <...> з метою правильності визначення звичайної ціни продукції (товарів) при організації проведення контрольно-перевірочної роботи, поліпшення якості проведення перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, направляє для використання в роботі Методичні рекомендації щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій (далі - Методичні рекомендації).

<...>

Директор Департаменту
оподаткування юридичних осіб
Л. Павелко

Додаток

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО АЛГОРИТМУ ВИЗНАЧЕННЯ ЗВИЧАЙНОЇ ЦІНИ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ) ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ


I. Загальні положення

Методичні рекомендації щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій (далі - Методичні рекомендації) розроблено на підставі пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) та пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з метою правильності визначення звичайної ціни продукції (товарів) при організації проведення контрольно-перевірочної роботи, поліпшення якості проведення перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, які здійснюють зовнішньоекономічні операції.

Податковий контроль за визначенням звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій передбачає застосування органами державної податкової служби системи заходів щодо встановлення відповідності цін в експортних операціях з нерезидентами рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Кодексу у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 Кодексу, що регулюватиме порядок визначення звичайних цін починаючи з першого січня 2013 року, застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону.

Стосовно випадків застосування звичайних цін слід враховувати те, що:

• при перевірці звітних податкових періодів до 01.04.2011 р. застосовується пункт 7.4 статті 7 Закону, відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від зовнішньоекономічних операцій, визначається відповідно до договірних цін, але не менших за звичайні ціни на відповідні товари, що діяли на дату такого продажу;

• при перевірці звітних податкових періодів після 01.04.2011 р. застосовується пункт 153.2 статті 153 розділу III Кодексу, відповідно до якого дохід, отриманий платником податку від зовнішньоекономічних операцій, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на відповідні товари, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари.

Визначення термінів

Звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо пунктом 1.20 статті 1 Закону не встановлене інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Пов'язані особи - у значенні, наведеному у пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Джерела інформації, що використовуються для визначення звичайної ціни

Джерела інформації, що використовуються для визначення звичайної ціни, поділяються на такі, які можуть використовуватись в доперевірочному аналізі, під час перевірки, та також такі, які можуть використовуватися в обох випадках.

Для визначення звичайної ціни продажу продукції (товарів) на світових товарних ринках можуть використовуватись такі джерела інформації, зокрема, але не виключно:

1) статистичні дані державних органів статистики;

2) ціни спеціалізованих бірж з торгівлі окремими видами продукції;

3) Держзовнішінформ: бюлетень: "Огляд цін українського та світового товарних ринків", Товарний монітор "Біржові товари", Металургійні монітори "Сталевий прокат", "Сировинні матеріали", каталог "Імпортери та експортери України";

4) інтернет-сайти:

• metaltorg.ru - ціни на метали;

• metalcourier-online.com - світові ціни на метали, феросплави та вугілля;

• icis.com - аналітика цін хімічної продукції та продукції нафтопереробки на світових ринках Азії, Африки та Європи;

• commoclityoniine.com - ціни на метали на світових товарних біржах;

• ugmk.ua - ціни на метали та продукти з металу на українському ринку;

• me.kmu.dov.ua - сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (наявний моніторинг цін на метали на світових біржах);

• visnik.kiev.ua - ціни на зернові культури, по контрактах, укладених на товарних біржах;

• agriagency.com.ua - ціни на пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою, рапс;

• cropcongress.org - ціни на сільськогосподарську продукцію (зерно, ячмінь, пшениця тощо);

• zernoua.org - ціни та аналітика закупівельних цін на зерно тощо;

5) інформація від податкових органів інших країн;

6) інформація результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проведена відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";

7) пояснення, отримані від платника податків на запит органу Державної податкової служби України щодо обґрунтування рівня звичайних цін.

Разом з тим для визначення звичайної ціни продажу продукції (товарів) на світових товарних ринках органи податкової служби використовують всю наявну в інформаційних джерелах інформацію.

II. Практичні заходи


2.1. Доперевірочний аналіз

Робоча група із визначення звичайних цін (далі - Робоча група), затверджена розпорядженням ДПС України, здійснює доперевірочний аналіз.

Розпорядженням ДПС України затверджується склад Робочої групи.

До складу Робочої групи включаються представники Департаменту оподаткування юридичних осіб, Департаменту податкового контролю, Департаменту правової роботи, Департаменту прогнозування, аналізу, обліку і звітності, Головного управління податкової міліції, Управління міжнародних зв'язків, Департаменту інформатизації та обліку платників, Національного Університету (м. Ірпінь) ДПС України.

Доперевірочний аналіз складається з трьох етапів.

I етап. Визначення кола суб'єктів господарювання, які підлягають дослідженню

Робоча група на підставі аналізу декларацій з податку на додану вартість визначає перелік платників, що здійснюють експортні операції, питома вага яких у загальному обсязі поставок таких платників перевищує 50 відсотків.

В першу чергу для доперевірочного аналізу відбираються платники:

• що здійснюють постачання товарів нерезидентам через посередників, зареєстрованих у країнах з офшорним статусом та/або пільговим режимом оподаткування (наприклад, зареєстровані на території Республіки Кіпр тощо) по занижених цінах та з подальшою реалізацією таких товарів цими посередниками нерезидентам за ринковими цінами (фактичний рух товарів відрізняється від руху "по документах");

• по яких отримана інформація з третіх джерел про здійснення експортних операцій по занижених цінах (наприклад, інформація отримана від податкових органів інших країн);

• що мають рівень податкової віддачі за звітні періоди - 2010 та/або 2011 роки менше середнього значення по відповідній галузі.

У разі необхідності до переліку платників можуть включатися інші суб'єкти, відносно яких є інформація про можливе ухилення від оподаткування шляхом заниження цін.

II етап. Інформаційний

Робоча група після визначення переліку платників та товарних позицій, по яких необхідне дослідження рівня звичайних цін, формує з програмного забезпечення Oracle BI та/або АРМ "Митниця" інформацію про експортні операції за визначеним переліком платників та товарних позицій (додаток 1).

При цьому Робоча група надає запити до:

• митних органів щодо отримання копій договорів та додатків до них, відповідно до яких здійснюється експорт відповідних товарів;

• податкових органів інших країн щодо цін на відповідні товари, що склалися на визначену дату в країні імпорту;

• органів державної статистики, Держзовнішінформу та при потребі до галузевих міністерств по визначених товарних позиціях за формою, наведеною у додатку 2.

Робоча група проводить збір інформації про ціни, що склалися на спеціалізованих товарних біржах на кожну дату експорту, та ціни, за якими здійснювався експорт ідентичних або однорідних товарів іншими резидентами у відповідних звітних періодах.

За результатами отримання інформації із зовнішніх джерел щодо цін, які склалися у відповідних звітних періодах, та даних, сформованих з програмного забезпечення Oracle BI та/або АРМ "Митниця", Робоча група передає зібрану інформацію у знеособленому вигляді центру моніторингу товарних ринків при Національному Університеті ДПС України (м. Ірпінь, далі - ЦМТР) для проведення порівняльного аналізу у розрізі цін за одиницю певного виду товару (продукції) на кожну дату експорту.

При здійсненні порівняльного аналізу ЦМТР співставляє отриману інформацію та інформацію, наведену в розрізі "Джерел інформації, що використовуються для визначення звичайних цін" цих рекомендацій, а також інформацію з будь-яких інших джерел.

Разом з цим Робоча група здійснює вивчення: статутних документів, визначених суб'єктами господарювання; результати попередніх перевірок платників; КОР платників податків; наявних ліцензій та інших наявних документів.

На підставі проведеної роботи та інформації, отриманої від ЦМТР, Робоча група формує аналітичний звіт окремо по кожному платнику, в якому зазначається інформація, отримана на попередніх етапах дослідження, та заповнюється таблиця (додаток 3).

В аналітичному звіті, що складається за звітні періоди до 01.04.2011 р., зазначаються всі встановлені відхилення договірної ціни від звичайної ціни. Аналітичний звіт за звітні періоди після 01.04.2011 р. містить в собі лише встановлені відхилення договірної ціни від звичайної ціни більше ніж на 20 відсотків.

Аналітичний звіт складається у довільній формі та підписується керівником Робочої групи.

Інформація, викладена в аналітичному звіті, повинна надавати достатність підстав для включення до плану-графіка документальних перевірок або проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодексу.

III етап. Організаційний

Сформований аналітичний звіт Робоча група передає протягом 10 робочих днів до:

• Департаменту оподаткування юридичних осіб (в разі ненастання терміну подання декларації з податку на прибуток за звітний період, за який сформовано аналітичний звіт) для організації роботи з платником щодо необхідності визначення об'єкта оподаткування з урахуванням звичайних цін;

• Департаменту податкового контролю (в разі настання терміну подання декларації з податку на прибуток та подання платником цієї декларації за звітний період, за який сформовано аналітичний звіт) для організації проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодексу або для врахування при проведенні документальної планової перевірки платника.

2.2. Документальна перевірка

Перевірка платника податків з питання повноти нарахування і сплати податків і зборів здійснюється у порядку, встановленому главою 8 розділу II Кодексу з урахуванням таких особливостей.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених Кодексом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів:

• кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії);

• строки виконання зобов'язань;

• умови платежів, звичайних для такої операції;

• інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам, стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни здійснюється із врахуванням таких факторів.

Для товарів, які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Якщо товари продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.

У разі коли ціни на товари підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Поряд з цим для виконання попередньої умови необхідно забезпечити:

1. Документальне підтвердження пов'язаності контрагентів.

2. Отримання від платника податків пояснень на запит органу ДПС щодо обґрунтування рівня звичайних цін (на підставі пункту 73.3 статті 73 Кодексу направляється запит до платника податків про надання пояснень та документального підтвердження щодо визначення ним рівня звичайних цін на певні групи товарів).

3. Здійснення аналізу статистичних даних державних органів і установ, біржових котирувань, прилюдно запропонованих до продажу ТМЦ, конкурсів, аукціонів, довідкових цін спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних, звітів та довідок відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном тощо (ціна продажу таких ТМЦ).

4. Отримання від інших платників податків (в т. ч. через офіційні джерела інформації) інформації щодо:

• рівня закупівельних цін (ціни продажу) в порівняльних умовах;

• рівня націнки;

• витрат, пов'язаних із збутом ТМЦ;

• собівартості ТМЦ.

5. Отримання інформації про договірні ціни на кожній ланці постачання ТМЦ до кінцевого споживача. В обов'язковому порядку підлягають перевірці факти постачання товарів нерезидентам (фактичного руху товарів) через посередників (офшорних компаній, компаній, зареєстрованих на території Республіки Кіпр) по занижених цінах та реалізація таких товарів цими посередниками нерезидентам за ринковими цінами.

6. Отримання від юридичних підрозділів висновків щодо можливості використання при визначенні звичайних цін відповідних джерел інформації та відповідної правової допомоги.

Крім того, згідно з нормами статей 73 - 74 Податкового кодексу України органи ДПС, що здійснюють перевірки платників податків, мають право звернутися до органів статистики, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету, органів Державної фінансової інспекції, Держзовнішінформу, офіційних органів іноземних країн та інших органів з офіційним запитом щодо підтвердження інформації, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни.

Для встановлення звичайних ринкових умов (або їх діапазону) необхідно порівняти характерні ознаки угоди чи підприємств, які впливатимуть на умови укладання звичайних ринкових угод. Характерні особливості, які можуть бути важливими, включають характеристики майна, які передаються, виконані функції сторонами (беручи до уваги використані активи та взяті на себе ризики), договірні умови, економічні обставини сторін та бізнес-стратегії, яких сторони дотримуються.

Фактори, які визначають порівнянність:

1. Характеристики майна

Відмінності специфічних характеристик майна зазвичай впливають на різницю у їх вартості на відкритому ринку. Характеристики, які можуть бути важливими: у разі передачі матеріальних активів - фізичні особливості майна, його якість та надійність, доступність та обсяг поставки.

2. Функціональний аналіз

Таке порівняння спрямоване на визначення та порівняння економічно значущої діяльності та відповідальності, яку на себе взяли чи візьмуть незалежні та пов'язані підприємства. З цією метою окрема увага має приділятися структурі організації групи.

Органи державної податкової служби повинні порівняти, наприклад, проектування, виробництво, збирання, дослідження та розробки, обслуговування, купівлю, дистрибуцію, маркетинг, рекламування, перевезення, фінансування та управління. При дослідженні повинні бути визначені основні обов'язки, які виконує кожна зі сторін. Незважаючи на те, що одна зі сторін може мати велику кількість обов'язків по відношенню до іншої сторони за певною угодою, економічне значення мають лише такі обов'язки щодо аспектів частотності, характеру та цінності перед відповідними сторонами транзакції, які є важливими.

Важливим є порівняння обов'язків щодо врахування активів, які залучені та будуть залучені у майбутньому. Цей аналіз має враховувати тип використаних активів, такі як завод та обладнання, використання цінних нематеріальних активів тощо, та характер використаних активів, як-то вік, ринкова вартість, розташування, доступність захисту права власності тощо.

Також важливим є порівняння обов'язків щодо врахування ризиків, які беруть на себе відповідні сторони. Функціональний аналіз вважається неповним, доки не враховані взяті на себе матеріальні ризики кожною зі сторін, оскільки допущення чи розподіл ризиків могли б вплинути на умови угоди між пов'язаними підприємствами.

Види ризиків, які слід враховувати, включають такі ринкові ризики, як вартість виробничих факторів та відхилення ціни вихідної продукції; ризики втрати пов'язаного з інвестуванням майна та використання такого майна, виробничих потужностей та обладнання; фінансові ризики, спричинені коливаннями курсів валют та відсоткових ставок; кредитні ризики тощо.

3. Договірні умови

При укладанні угод на звичайних ринкових засадах договірними умовами угоди, як правило, точно і беззастережно визначається, як саме зобов'язання, ризики та привілеї будуть розподілені між сторонами. Умови угоди можуть міститися не лише у письмових договорах, а й у кореспонденції та повідомленнях між сторонами. У разі відсутності домовленостей у письмовій формі договірні відносини сторін повинні виходити з їх поведінки та економічних засад, які зазвичай регулюють відносини між незалежними підприємствами.

При укладенні угод між незалежними підприємствами розбіжність інтересів між сторонами забезпечується таким чином, що вони намагаються утримувати одне одного у рамках визначених у договорі умов, та такі договірні умови зазвичай не ігноруються та не змінюються інакше, ніж за обопільним інтересом сторін. Подібна розбіжність інтересів між пов'язаними підприємствами може не існувати, а тому важливо дослідити, чи відповідає поведінка сторін умовам договору або ж поведінка сторін вказує на недотримання договірних умов чи їх порушення. У таких випадках потрібен подальший аналіз для визначення справжніх умов угоди.

4. Економічні обставини

Звичайні ринкові ціни на різних ринках можуть відрізнятися, навіть якщо угода включає однакове майно чи послуги, тому для досягнення порівнянності потрібно, щоб ринки, на яких незалежні та пов'язані підприємства здійснюють свою діяльність, були порівнянними, та щоб відмінності не мали суттєвого впливу на ціну. Першим кроком має бути необхідність визначення відповідного ринку чи ринків з урахуванням доступності взаємозамінних товарів або послуг. Економічні обставини, які можуть бути важливими для визначення порівнянності ринку, включають: географічне розташування, розмір ринків, ступінь конкуренції на ринках та відносні конкурентні позиції покупців та продавців; доступність (їх ризик) взаємозамінних товарів та послуг; рівні постачання та попит на ринку в цілому та по регіонах зокрема, купівельна спроможність споживачів; характер та обсяг урядового регулювання ринку, виробничі витрати, включаючи вартість земельних, трудових та капітальних ресурсів; транспортні витрати; рівень ринку (наприклад, оптовий чи роздрібний); дата та час транзакцій тощо.

5. Ділові стратегії

Для визначення порівнянності також повинні досліджуватися стратегії ведення бізнесу. Ділові стратегії можуть включати велику кількість аспектів певного підприємства, зокрема, інновації та розвиток нової продукції, ступінь диверсифікації, несхильність до ризику, оцінювання політичних змін, реалізація існуючого і планування трудового законодавства та інші фактори, які обумовлюють щоденну діяльність певного підприємства.

Стратегії ведення бізнесу також можуть включати програми щодо завоювання ринку. Намагання платника податків завоювати ринок або збільшити свою участь на ринку може тимчасово впливати на зміну ціни його продукції у бік пониження по відношенню до іншої порівнянної продукції на тому ж ринку. Крім того, платник податків, який намагається проникнути на новий ринок чи завоювати (або ж відстояти) свої позиції на ринку, може тимчасово нести більші витрати (наприклад, первинні витрати або заходи на стимулювання споживацького попиту), а отже, може досягнути меншої прибутковості, ніж інші платники податків, які працюють на тому ж ринку.

<...>
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
Kloshar
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST Мыша » 11 сен 2012, 21:12

ЕБНЗ

Чи поширюються на операції з продажу або іншого відчуження невиробничих ОЗ вимоги п.146.14 ПКУ щодо визначення доходу на рівні не нижче звичайних цін?
ВІДПОВІДЬ:
Діє до 2012-09-06
Коротка:
Оскільки відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поняття «товари» включає, зокрема, матеріальні активи, то у разі продажу або іншого відчуження невиробничих основних засобів пов’язаним особам та особам, які не є платниками цього податку або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток, дохід за такими операціями має визначатись відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін (у порядку передбаченому п. 1.20 ст. 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств») на такі невиробничі основні засоби, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі невиробничі основні засоби відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі невиробничі основні засоби.
Повна:
Відповідно до п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 - VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.
Дохід від продажу або іншого відчуження об’єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об’єкта (активу) (п. 146.14 ст. 146 ПКУ).
При цьому, п. 8 підрозд. 10 Перехідних положень ПКУ встановлено, що у випадках, визначених ПКУ, до вступу в дію ст. 39 ПКУ порядок застосування звичайних цін визначено п. 1.20 ст. 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97).
Поряд з тим, основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п.14.1.138 пп.14.1 ст.14 ПКУ).
Термін ”невиробничі основні засоби” означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (п. 144.3 ст. 144 ПКУ).
З урахуванням викладеного, п. 146.14 ст. 146 ПКУ не містить вимог щодо визначення доходу від продажу або іншого відчуження невиробничих основних засобів з урахуванням звичайних цін на такі невиробничі основні засоби.
Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов’язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Положення цього підпункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПКУ).
Таким чином, оскільки відповідно до пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПКУ поняття «товари» включає, зокрема, матеріальні активи, то у разі продажу або іншого відчуження невиробничих основних засобів пов’язаним особам та особам, які не є платниками цього податку або сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток, дохід за такими операціями має визначатись відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін (у порядку, передбаченому п. 1.20 ст. 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”) на такі невиробничі основні засоби, що діяли на дату такого продажу, у разі якщо договірна ціна на такі невиробничі основні засоби відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі невиробничі основні фонди.
Аватар пользователя
Мыша
 
Сообщений: 944
Зарегистрирован: 07 июн 2011, 10:40
Благодарил (а): 288 раз.
Поблагодарили: 329 раз.

UNREAD_POST vins » 24 окт 2012, 21:47

До 1 января 2013 налоговые органы не могут обращаться в суд с иском о применении обычных цен. Но могут направить налогоплательщику налоговое уведомление - решение.

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
"04" жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/7194/12


Як вбачається з позову та матеріалів справи, зокрема акта перевірки від 13.02.2012р. №814/2314/32602539/9 (а.с.8-16), податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012р. №00002523140/17517 (а.с.6), предметом спору є стягнення з відповідача суми зобов'язання, визначеного, у зв'язку з не визнанням відповідачем умовного продажу за звичайними цінами основних фондів, які знаходились на обліку на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, тобто ДПІ у м. Сумах за підписом в.о. начальника звернулась з позовом до платника податків щодо сплати податкового зобов'язання у результаті застосування звичайних цін.

Згідно п.п. 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Відповідно п. 20.2 статті 20 Податкового кодексу України право, передбачене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, надається головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

При цьому, як вже зазначалось, норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки та звернення з позовом до суду) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення, порядок якого визначено у ст.58 Податкового кодексу України.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.

Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ураховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 Податкового кодексу України.

При цьому процедура, передбачена нормами статті 39 та підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може застосовуватися лише після 1 січня 2013 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, не мав повноважень на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, а тому на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним закрити провадження у справі.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Печкин » 22 ноя 2012, 02:25

При импорте и дальнейшей продаже импортером товара учитывают таможенную стоимость, независимо от уровня обычной цены.

База обложения налогом на добавленную стоимость при импорте товаров

Как определяется база налогообложения и налоговый кредит при импорте товаров, основных фондов, а именно: исходя из договорной (контрактной) стоимости, но не ниже таможенной стоимости или не выше уровня обычных цен?

В соответствии с п. 190.1 ст. 190 Налогового кодекса базой налогообложения для товаров, ввозимых на таможенную территорию Украины, является договорная (контрактная) стоимость, но не ниже таможенной стоимости этих товаров, определенной согласно разделу III Таможенного кодекса Украины (далее — Таможенный кодекс), с учетом пошлины и акцизного налога, которые подлежат уплате и включаются в цену товаров.
Налоговый кредит отчетного периода определяется исходя из договорной (контрактной) стоимости товаров/услуг, но не выше уровня обычных цен, определенных в соответствии со ст. 39 Налогового кодекса, и состоит из сумм налогов, начисленных (уплаченных) плательщиком налога по ставке, установленной п. 193.1 ст. 193 этого Кодекса, в течение такого отчетного периода в связи с:
приобретением или изготовлением товаров (в том числе при их импорте) и услуг в целях их дальнейшего использования в налогооблагаемых операциях в рамках хозяйственной деятельности плательщика налога;
приобретением (строительством, сооружением) основных фондов (основных средств, в том числе других необоротных материальных активов и незавершенных капитальных инвестиций в необоротные капитальные активы), в том числе при их импорте, в целях дальнейшего использования в налогооблагаемых операциях в рамках хозяйственной деятельности налогоплательщика (п. 198.3 ст. 198 Налогового кодекса).
То есть базой налогообложения для товаров, основных фондов, ввозимых на таможенную территорию Украины, является договорная (контрактная) стоимость, но не ниже таможенной стоимости, с учетом пошлины и акцизного налога, которые подлежат уплате и включаются в цену таких товаров, основных фондов.
Учитывая то, что сумма НДС, которую уплачивают на таможне при импорте товаров, основных фондов, определяется исходя из их таможенной стоимости, плательщик налога имеет право отнести к налоговому кредиту суммы НДС, уплаченные в связи с импортом товаров, основных фондов, исходя из их таможенной стоимости.
При осуществлении операций по поставке товаров, ввезенных плательщиком на таможенную территорию Украины, база налогообложения определяется исходя из их договорной (контрактной стоимости), но не ниже таможенной стоимости товаров, по которой были определены налоги и сборы, взимаемые при их таможенном оформлении, с учетом акцизного налога и ввозной пошлины, за исключением НДС, включенного в цену товаров/услуг согласно закону.

«Горячая» телефонная линия при участии начальника отдела
специальных режимов налогообложения и информационно-аналитической работы
Управления администрирования налога на добавленную стоимость и контроля
за правомерностью бюджетного возмещения налога на добавленную стоимость
Департамента налогообложения юридических лиц ГНС Украины Аллы КОНОНОВОЙ
ВНСУ 09.11.2012, № 42
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 22 ноя 2012, 12:49

Добрый день! Помним-помним... Видимо, внимательно читают письма...

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
ЛИСТ
від 25.02.2011 р. N 3265/10/31-606

Тобто, враховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, основних фондів, визначається виходячи із їх митної вартості та платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з імпортом товарів, то податковий кредит такого платника податку при імпорті товарів, основних фондів визначається виходячи з їх митної вартості.
Аналогічні роз'яснення з даного питання розміщено на web-сайті ДПА України (...) у рубриці "Єдина база податкових знань" банеру "Інформаційно-довідковий департамент".
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Печкин » 22 ноя 2012, 13:29

Vetal' писал(а):Добрый день! Помним-помним... Видимо, внимательно читают письма...

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
ЛИСТ
від 25.02.2011 р. N 3265/10/31-606

Тобто, враховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, основних фондів, визначається виходячи із їх митної вартості та платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з імпортом товарів, то податковий кредит такого платника податку при імпорті товарів, основних фондів визначається виходячи з їх митної вартості.
Аналогічні роз'яснення з даного питання розміщено на web-сайті ДПА України (...) у рубриці "Єдина база податкових знань" банеру "Інформаційно-довідковий департамент".


Добрый день!
Есть такое. Просто акцент в этом вопросе (по крайней мере я для себя) делал на на том, что таможенная, а не фактурная. Но оказывается, что таможенная бьет и обычную. Практического значения не имеет, поскольку таможенник - лучший эксперт в завышении цен, но просто вот интересно стало :)
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 22 ноя 2012, 16:04

Печкин писал(а):
Vetal' писал(а):Добрый день! Помним-помним... Видимо, внимательно читают письма...

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ У М. КИЄВІ
ЛИСТ
від 25.02.2011 р. N 3265/10/31-606

Тобто, враховуючи те, що сума ПДВ, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, основних фондів, визначається виходячи із їх митної вартості та платник податку має право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у зв'язку з імпортом товарів, то податковий кредит такого платника податку при імпорті товарів, основних фондів визначається виходячи з їх митної вартості.
Аналогічні роз'яснення з даного питання розміщено на web-сайті ДПА України (...) у рубриці "Єдина база податкових знань" банеру "Інформаційно-довідковий департамент".


Добрый день!
Есть такое. Просто акцент в этом вопросе (по крайней мере я для себя) делал на на том, что таможенная, а не фактурная. Но оказывается, что таможенная бьет и обычную. Практического значения не имеет, поскольку таможенник - лучший эксперт в завышении цен, но просто вот интересно стало :)


Ага. Особенно с учетом ТКУ
Стаття 57. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Печкин » 26 ноя 2012, 23:13

Встречаются мысли что после 1.01.13 г. доначислить с использованием обычных цен ничего будет нельзя :)

В первом абзаце предусмотрено, что обязанность доказывания того, что цена договора (сделки) не соответствует уровню обычной цены, возлагается на орган государственной налоговой службы в порядке, установленном законом. На сегодняшний день этот порядок отсутствует. Т.е., если законодатель не урегулирует этот вопрос, работники ГНС не смогут производить никаких доначислений по вопросам применения обычных цен.

Дядюра И.Г., Директор ООО АФ «Капитал»
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST vikakool » 27 ноя 2012, 16:12

Коллеги, боюсь, что это мечты, которым вряд ли суждено сбыться:))

Я тут другое подумала: по НКУ (в отличие от постановления КМУ № 787) может применяться любой метод определения ОЦ, так? типа тот, который понравится контролеру?!

тогда выходит, что метод сравнительной неконтролируемой цены им не понравится, скорее всего...И, соотв-но, все продажи по 1грн. канут в лету???
vikakool
 
Сообщений: 4073
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 615 раз.

UNREAD_POST Печкин » 27 ноя 2012, 16:18

vikakool писал(а):Коллеги, боюсь, что это мечты, которым вряд ли суждено сбыться:))

согласен.
vikakool писал(а):Я тут другое подумала: по НКУ (в отличие от постановления КМУ № 787) может применяться любой метод определения ОЦ, так? типа тот, который понравится контролеру?!

тогда выходит, что метод сравнительной неконтролируемой цены им не понравится, скорее всего...И, соотв-но, все продажи по 1грн. канут в лету???


vikakool, ИМХО это одна из основных проблем ст. 39. Она не говорит каким именно методом в какой ситуации руководствоваться.
По логике вещей должна быть такая последовательность:
порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) :arrow: ціни перепродажу :arrow: "витрати плюс" :arrow: розподілення прибутку :arrow: чистого прибутку.
Если удалось определить (есть необходимые сведения), то останавливаемся.
Но этого в явной форме в НКУ нет :(
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 27 ноя 2012, 16:30

Ага, и с учетом того, что:
1) для применения метода цены перепродажи должна быть перепродажа и информация о ней;
2) методы распределения прибыли и чистой прибыли вообще завязаны на свзанности.

Вот и получается, что чаще всего конкурировать будут метод аналогов продажи и "расходы плюс". Нетрудно догадаться, что предпочтут налоговики. :)
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST vikakool » 27 ноя 2012, 16:45

На самом деле есть забавный нюанс: в постан-и № 787 КМУ как раз эту самую последовательность и определил, выйдя при этом за рамки НКУ!!

"Звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених пунктом 39.2 статті 39 Податкового кодексу України в установленій послідовності, за умови, що кожний наступний метод застосовується у разі, коли така ціна не може бути визначена за попереднім методом".

И вот теперь интересно, чем будут руководствоваться ГНусовцы?...

И как доказать, что тем или иным методом "ціна не може бути визначена"???

За это сообщение автора vikakool поблагодарил:
Crazy Greta
vikakool
 
Сообщений: 4073
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 615 раз.

UNREAD_POST Печкин » 27 ноя 2012, 16:52

vikakool писал(а):На самом деле есть забавный нюанс: в постан-и № 787 КМУ как раз эту самую последовательность и определил, выйдя при этом за рамки НКУ!!

"Звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначається шляхом застосування одного з методів, передбачених пунктом 39.2 статті 39 Податкового кодексу України в установленій послідовності, за умови, що кожний наступний метод застосовується у разі, коли така ціна не може бути визначена за попереднім методом".

И вот теперь интересно, чем будут руководствоваться ГНусовцы?...

И как доказать, что тем или иным методом "ціна не може бути визначена"???


Да, конечно, есть такой нюанс. Но здесь дабы не говорить о том, что КМУ вышел за пределы, как раз и стоит понимать что это типа не нормотворчество, а лишь элемент толкования :)
т.е. что эта логика содержится в НКУ и из него выводится. Тогда все становится на свои места.
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НАЛОГ НА ПРИБЫЛЬ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, lutishka, minibuh, suxarik.sm, Ya, Петя32