Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Дополнительное благо (НДФЛ)

Путеводитель по разделу. Налогообложение выплат физлицам (зарплата, подряд). Всё об ЕСВ. Индексация заработной платы.

Модератор: ФЛ7

UNREAD_POST налоговик » 05 апр 2016, 11:19

Люба П писал(а):Доброго ранку!
Мої працівники користуються таксі (є договір між юр.особою і фоп-таксистом).
Як на Вашу думку, якщо скористатися пп. «б» пп.164.2.17 - "не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг,"
і видати наказ про те що витрати на перевезення працівників здійснюються виключно в межах госп.потреб (на таксі має право виключно основний виробничий персонал) і акумулювати ці витрати на рах.23, -
то захистять ці папери від ПДФО ?

дякую


Доброго ранку!
Можна спробувати

Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/32771/13

К/800/31249/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі № 1570/1008/2012

за позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Дочірнє підприємство «Автотрейдінг-Одеса» (надалі також - ДП «Автотрейдінг-Одеса», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС (надалі також - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 2 серпня 2011 року № 0004142301 та № 0074851701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року № 0004142301 та № 0074851701.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 2 серпня 2011 року №0074851701. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову,якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДП «Автотрейдінг-Одеса» в касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для нарахування грошового зобов'язання за платежем збір за використання місцевої символіки в сумі 82776 грн. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 8967,59 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20 липня 2011 року №213/23-213/31976605, про порушення позивачем вимог статті12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» та пунктів 1.2, 1.3 розділу І та пункту 2 розділу ІІ «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської ради № 4694-V від 7 жовтня 2009 року, в результаті чого занижено збір за використання місцевої символіки в сумі 66221 грн. (у т.ч. І квартал 2010 року - 11897 грн., ІІ квартал 2010 року - 16973 грн., ІІІ квартал 2010 року - 18253 грн., ІV квартал 2010 року - 19098 грн.); пункту1.1 статті 1, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 розділу І, пункту 167.1 статті 167 розділу ІV Податкового кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 7572 грн.

Так, донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 8967,59 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року №0074851701 відбулось у зв'язку висновками податкового органу про те, що отримані водієм підприємства картки на пальне є додатковим благом і мають оподатковуватися позивачем як податковим агентом у складі загального місячного оподатковуваного доходу їх отримувача за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Додаткові блага , згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту164.2.17 пункту164.2 статті 164 Податкового кодексу України не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалам справи, отримані водієм картки на пальне не можуть вважатися його доходом, з огляду на те, що використовувались для заправки службових автомобілів під час службових відряджень у виробничих потребах підприємства та не надавалися для його особистих потреб. При чому, придбані ДП «Автотрейдінг-Одеса» та використані водієм у виробничих потребах паливно-мастильні матеріали включались підприємством до складу валових витрат, а отже і до собівартості реалізованих товарів.

Відтак, з огляду на те, що використанні у виробничих потребах водієм картки для заправки не є його додатковим благом - обґрунтований висновок про безпідставне донарахування позивачу відповідачем грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8967,59 грн.

Вирішуючи спір щодо правомірності донарахування грошового зобов'язання за платежем збір за використання місцевої символіки в сумі 82776 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року № 0004142301, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування вказаного податкового-повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаними нормативно - правовими актами обов'язковою умовою сплати збору за право використання місцевої символіки визначено комерційну мету такого використання, а оскільки зазначення в найменуванні позивача назви «Одеса» не має комерційної мети та використовується виключно для означення місцезнаходження, - відсутні підстави для сплати позивачем збору за право використання місцевої символіки.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції, зазначив, що назва «Одеса» відноситься до місцевої символіки м. Одеса, збір на право використання якої, справляється з тих суб'єктів господарювання, які використовують зазначену символіку у комерційних цілях. ДП «Одеса-Автотрейдинг» використовує у власній назві слово «Одеса» у комерційних цілях, а отже, на думку суду, воно має сплачувати відповідний місцевий збір.

Вищий адміністративний суд України, звертає увагу на те, що суд першої інстанції дотримався позиції застосування норм матеріального права, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 червня 2013 року по справі № 21-41а13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 32532898) та дійшов вірного про скасування податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року № 0004142301.

Згідно зі статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки та збори» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 18 цього Декрету визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Рішенням Одеської міської Ради від 7 жовтня 2009 року № 4694-V затверджено нову редакцію Положення «Про збір за право на використання місцевої символіки»(додаток № 10 до рішення Одеської міської ради від 15 жовтня 2001 № 2725-ІІІ «Про встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах визначених законом»), згідно з якою до місцевої символіки, за використання якої з комерційною метою сплачується збір у порядку, визначеному цим Положенням, належать: герб міста Одеси, корогва Одеської міської ради, штандарт Одеського міського голови, прапор міста Одеси, середній герб міста Одеси, малий герб міста Одеси, імена і зображення історичних діячів, що внесли вклад у заснування і розвиток міста Одеси, назви і зображення пам'ятників, архітектурних споруд, ансамблів і комплексів міста, а також історичні назви його окремих територій, які наведені у Переліку місцевої символіки, що додається до цього Положення (додаток) і є його складовою частиною (пункт 1.2).

Пунктом 3.1 зазначеного Положення визначено, що платниками збору за право використання місцевої символіки є суб'єкти господарювання, які використовують символіку з комерційною метою, у тому числі філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, які здійснюють діяльність на території міста Одеси.

Так, вказаними нормативно - правовими актами обов'язковою умовою сплати збору за право використання місцевої символіки визначено комерційну мету такого використання.

Поняття «комерційна мета», яке є визначальним при сплаті збору, не визначене жодним нормативним актом України. Господарський кодекс України, а саме назва Глави 4 - «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)», - ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу україни підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто як комерційну мету розуміють власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку.

Аналізуючи статтю 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки та збори», можна дійти висновку, що Законодавець мав на увазі використання місцевої символіки при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що в кінцевому результаті принесе прибуток.

З огляду на те, що діяльність позивача не пов'язана з використанням місцевої символіки з комерційною метою, а зазначення в найменуванні позивача назви «Одеса» слугує виключно для означення місцезнаходження, - відсутні підстави для сплати позивачем збору за право використання місцевої символіки.

Відтак, оскільки вірним є висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем збір за використання місцевої символіки в сумі 82776 грн., - рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скаргу ДПІ залишити без задоволення, а касаційну скаргу ДП «Автотрейдінг-Одеса» - задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасувати.

Залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко



Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/31320/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Карася О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року по справі № 2а/0470/3008/12 за позовом Дочірнього підприємства «Єдиний оздоровчий комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Єдиний оздоровчий комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з позовною заявою до Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2012 року за № 0000222301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2828912,00 грн.; № 0000171701 про сплату податку з доходів найманих працівників у розмірі 136854,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24278,14 грн.; № 0000152301 про сплату податку на прибуток підприємства у розмірі 207294,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889-IV), п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), п.119.2 ст.119, пп.138.10.1 п.138.10 ст.138, пп.140.1.7 п.140.1 ст.140, абз «г» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.169.1.1 п.169.1 ст.169, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до норм ст.5 Закону №334/94-ВР орендна плата за об'єкти, що використовуються у господарській діяльності, заробітна плата працівників та витрати на обслуговування об'єктів господарської діяльності відноситься до складу валових витрат виробництва, а отже, названі витрати обґрунтовано включено до складу об'єкту оподаткування податку на прибуток.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР. Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у реалізації послуг по оздоровленню.

Крім того, слід зазначити наступне. В обґрунтування своїх висновків відповідач посилається на норми.1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР, вважаючи, що витрати, пов'язані з утриманням та функціонуванням баз відпочинку, не відносяться до господарської діяльності позивача.

Однак, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У даному випадку, господарською діяльністю позивача є, в тому числі, надання послуг, що пов'язані з діяльністю баз відпочинку, дитячих оздоровчих таборів, санаторіїв для дітей та дорослих та ін. у сфері організації діяльності з туризму, оздоровлення та відпочинку у відповідності до Статуту підприємства. Отже, зазначений вид послуг слід віднести до таких, що складають господарську діяльність позивача.

Що стосується висновку відповідача щодо невідповідності вартості послуг фактичним витратам, які понесені позивачем на утримання баз відпочинку, слід зазначити наступне.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбутковування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 Закону №334/94-ВР).

Судами встановлено, що в осінньо-зимовий період (міжсезоння) позивач не надає жодних послуг з оздоровлення, але, разом з тим, несе витрати у вигляді орендної плати, послуг охорони, заробітної плати адміністративного персоналу.

Співвіднесення міжсезонних витрат, які понесені у 4кв-лі 2010 року з ціною послуг, які надаються влітку 2011 року, як вказано відповідачем, мало місце по відношенню до періоду до 01.04.2011 року.

При цьому, відповідачем при розрахунку податкового зобов'язання не враховується позитивний фінансовий результат позивача від діяльності баз відпочинку у літньому періоді, що свідчить про неврахування при визначенні податкового зобов'язання принципу наростаючого підсумку.

Відповідачем також вказано, що у декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року платник відображає в р. 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду або від'ємне значення у сумі 3469341,00 грн., яке складається з від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у сумі 2817829,00 грн. та від'ємного значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року у сумі 651512,00 грн., а згідно абз. 2 п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахувань будь-яких інших звітних періодів, а тому від'ємне значення попереднього податкового періоду декларації за II квартал 2011 року повинно бути зменшене на 2817829,00 грн.

Однак, такий висновок податкового органу є помилковим у зв'язку з тим, що збитки 2010 року в сумі 2817829,00 грн. в декларацію за II квартал 2011 року платником податку безпосередньо перенесені не були, оскільки були враховані в декларації за I квартал 2011 року.

Згідно п. 1 розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який регулює порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств, набрав чинності з 1 квітня 2011 року. При цьому, згідно пп. 2 п. 2 вказаного розділу, Закон №334/94-ВР втрачає чинність з 1 квітня 2011 року. Таким чином, порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств в I кварталі 2011 року, в тому числі і порядок формування валових витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування в I кварталі 2011 року, визначається саме Законом №334/94-ВР, і не регулюється Податковим кодексом України.

Згідно Закону №334/94-ВР від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Отже, порядок формування валових витрат I-го кварталу 2011 року визначений Законом №334/94-ВР, згідно норм якого, до витрат I-го кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, визначений ст. 150 Податкового кодексу України і в II кварталі 2011 року застосовується з урахуванням п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до вказаного пункту, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включення до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Крім цього, 27.03.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі № 2а/0470/14413/11 була прийнята постанова, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства «Єдиний оздоровчий комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької Північної МДПІ Дніпропетровської області ДПС був задоволений в повному обсязі, а саме - визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0001801501/19341 з вимогою зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2817829,00 грн.

Таким чином, висновки податкового органу, на підставі яких позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 2828912,00 грн., не можна визнати законними, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000222301.

При цьому, слід зазначити, що скасування названого податкового повідомлення-рішення та поновлення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування також тягне за собою необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2012 року №0000152301 про донарахування позивачу у 3 кварталі 2011 року податку на прибуток у сумі 207294,00 грн., оскільки показники від'ємного значення об'єкта оподаткування впливають на визначення податкового зобов'язання, про що свідчить розрахунок податкового органу.

Крім того, стосовно податкового повідомлення-рішення від 30.01.2012 року №0000152301, яким позивачу донараховано податок на прибуток, слід зазначити наступне.

Вищевказані грошові зобов'язання нараховані внаслідок порушення підприємством, на думку податкового органу, пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 та пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України.

На думку податкового органу, суми (за весь період роботи робітника) виплачені працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв'язку з прийомом їх на роботу, та розраховані, виходячи з добових, є такими, що віднесені до складу валових витрат безпідставно.

Однак, з такими висновками не можна погодитись з огляду на наступне.

Трудові договори, які укладає позивач з робітниками, є наслідком прийняття працівника на сезонну роботу в іншу місцевість та мають тимчасовий характер, а саме з червня по вересень кожного року, внаслідок чого на даних працівників розповсюджується ст. 120 КЗпП України.

Згідно ст. 120 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

Так, частиною 2 ст. 120 КЗпП України та частиною 6 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 року № 255 передбачено, що працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийняттям їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються суми компенсації і надаються гарантії, а саме: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування) у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень; витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) вагою до 500 кілограмів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги; добові працівнику за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для відряджень; заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи.

Якщо працівник переводиться або приймається на роботу на строк не більше одного року, а сім'я з ним не переїжджає, за погодженням сторін замість виплати одноразової допомоги йому можуть відшкодовуватися витрати, пов'язані з тимчасовим проживанням на новому місці. Розмір відшкодування витрат не повинен перевищувати 50 відсотків розміру добових, встановленого законодавством про відрядження.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 ПК України до складу витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього пункту.

Отже, позивач правомірно включав до складу валових витрат суми компенсацій, сплачених працівникам згідно з ст. 120 КЗпП та Постановою Кабінету Міністрів України №255.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу працівників позивача встановлено, що період з травня по вересень 2011 року працівникам позивача виплачувались вищезазначені грошові кошти у вигляді добових.

На думку податкового органу, названі суми грошового відшкодування - це дохід, отриманий платниками податку (працівниками підрозділів позивача) як додаткове благо і оподатковується відповідно до п. 167.1 ст. 167 за ставкою податку 15 відсотків бази оподаткування щодо одержаних доходів.

З зазначеним не можна погодитись, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, добові було виплачено працівникам позивача на підставі норм ст. 120 КЗпП та Постанови Кабінету Міністрів України № 255. Згідно Постанови №255 визначено добові як вид відшкодування, пов'язаного з тимчасовим проживанням.

Витрати, понесені підприємством на забезпечення компенсацій, передбачених законодавством, відповідач вважає додатковим благом.

В той же час, перелік доходів у вигляді додаткового блага міститься у п. 164.2.17 ст.164 ПК України.

Згідно пп. «а», «б» п. 164.2. 17 ст. 164 ПК України оподаткуванню підлягає додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установленому ними межах.

Не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та у розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом II цього Кодексу.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 30.04.2012 року № 0000152301 не можна визнати таким, що відповідає чинному законодавству.


За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року по справі № 2а/0470/3008/12 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБорисенко І.В. підписКарась О.В.


Але
1. Дополнительное благо (НДФЛ)
2. тому краще катати їх неперсоніфіковано.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
Люба П
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST налоговик » 07 апр 2016, 11:47

налоговик писал(а):Возмещение работнику проживания в двухместном номере - допблаго в части оплаты за второе место
ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ

Чи є об'єктом оподаткування ПДФО відшкодування витрат на проживання в двомісному номері працівника, відрядженого ЮО?

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755- VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 ПКУ.

Підпунктом 170.9.1 п. 179.9 ст. 179 ПКУ встановлено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III ПКУ.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Згідно із пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПКУ при визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на оплату вартості проживання у готелях (мотелях).

Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

При цьому, згідно з п. 5 р. II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Враховуючи викладене, у разі якщо відряджений працівник сплатив за проживання в двомісному номері готелю за двох, відшкодування йому витрат з віднесенням цих витрат до складу витрат підприємства здійснюється з розрахунку вартості проживання тільки однієї особи. Якщо підприємство відшкодовує працівнику повну вартість двомісного номеру, то вартість другого місця в даному номері буде вважатися додатковим благом платника податку та оподатковуватися за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15 % та/або 17 %).


За пять лет ничего не поменялось
Нечего жить в двухместном номере

Чи є об'єктом оподаткування ПДФО сума витрат, відшкодована підприємством відрядженому працівнику на проживання в двомісному номері?


Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VІ, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Пунктом 170.9 ст. 170 ПКУ передбачено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Згідно з пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Відповідно до п. 5 розд. II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59, із змінами та доповненнями, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний надати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, при цьому головною умовою відшкодування витрат на відрядження є наявність оригіналу документів, що підтверджують вартість таких витрат (квитки, квитанції, чеки, розрахунки тощо).

Отже, у разі якщо відряджений працівник сплатив за проживання в двохмісному номері готелю за двох, то відшкодування йому витрат з віднесенням їх до складу витрат підприємства здійснюється з розрахунку вартості проживання тільки однієї особи. Якщо підприємство відшкодовує працівнику повну вартість двомісного номера, то вартість другого місця в даному номері буде вважатися додатковим благом відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, та включатися до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Оподаткування додаткового блага здійснюється за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST upuHa » 28 апр 2016, 11:52

Добрый день!

Подскажите, пожалуйста, предприятие отправило работника на обучение не по специальности, удержали налоги (НДФЛ и ВС),
теперь при расчет ЗП должны ли мы удержать с него эту сумму уплаченных налогов?

Например:
НФДЛ и ВС (которые мы уплатили за доп. благо) = 500 грн
Оклад сотрудника = 3000,00 грн

3000,00-500,00 = 2500,00 грн - эта сумма и будет являться базой для расчет зп за месяц?
upuHa
 
Сообщений: 3
Зарегистрирован: 28 апр 2016, 11:47
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST lutishka » 28 апр 2016, 13:20

upuHa писал(а):предприятие отправило работника на обучение не по специальности, удержали налоги (НДФЛ и ВС),
теперь при расчет ЗП должны ли мы удержать с него эту сумму уплаченных налогов?
удержать-то надо, но удерживается из зарплаты дополнительно
upuHa писал(а):НФДЛ и ВС (которые мы уплатили за доп. благо) = 500 грн
Оклад сотрудника = 3000,00 грн

3000,00-500,00 = 2500,00 грн - эта сумма и будет являться базой для расчет зп за месяц?
:a_g_a:

За это сообщение автора lutishka поблагодарил:
upuHa
Аватар пользователя
lutishka
 
Сообщений: 2290
Зарегистрирован: 24 ноя 2012, 11:47
Благодарил (а): 947 раз.
Поблагодарили: 1051 раз.

UNREAD_POST upuHa » 28 апр 2016, 13:30

lutishka писал(а):
upuHa писал(а):предприятие отправило работника на обучение не по специальности, удержали налоги (НДФЛ и ВС),
теперь при расчет ЗП должны ли мы удержать с него эту сумму уплаченных налогов?
удержать-то надо, но удерживается из зарплаты дополнительно
upuHa писал(а):НФДЛ и ВС (которые мы уплатили за доп. благо) = 500 грн
Оклад сотрудника = 3000,00 грн

3000,00-500,00 = 2500,00 грн - эта сумма и будет являться базой для расчет зп за месяц?
:a_g_a:



а что значит "но удерживается из зарплаты дополнительно"?
upuHa
 
Сообщений: 3
Зарегистрирован: 28 апр 2016, 11:47
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST lutishka » 28 апр 2016, 15:04

upuHa писал(а):а что значит "но удерживается из зарплаты дополнительно"?
Это значит следующие проводки, которые делаются дополнительно:
641/НДФЛ -311 Уплачен НДФЛ при вручени подарков,
92 (либо 91, 93 и т.д.) - 661 Начислены подарки сотрудникам (с учетом коэффициента)
661 - 641/НДФЛ Удержан НДФЛ
Аватар пользователя
lutishka
 
Сообщений: 2290
Зарегистрирован: 24 ноя 2012, 11:47
Благодарил (а): 947 раз.
Поблагодарили: 1051 раз.

UNREAD_POST upuHa » 28 апр 2016, 15:11

lutishka писал(а):
upuHa писал(а):а что значит "но удерживается из зарплаты дополнительно"?
Это значит следующие проводки, которые делаются дополнительно:
641/НДФЛ -311 Уплачен НДФЛ при вручени подарков,
92 (либо 91, 93 и т.д.) - 661 Начислены подарки сотрудникам (с учетом коэффициента)
661 - 641/НДФЛ Удержан НДФЛ



спасибо большое за помощь!
upuHa
 
Сообщений: 3
Зарегистрирован: 28 апр 2016, 11:47
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST lutishka » 28 апр 2016, 16:14

Предприятие уплатило НДФЛ со стоимости подарка, выданного работнику: это дополнительное благо?
Оксана Спивак 09.03.2016
Ситуация
Работнику предприятия выдали в январе 2016 года подарок – планшет стоимостью 8 000 грн. Сумму НДФЛ и военного сбора, которую надлежало удержать из стоимости такого подарка, предприятие уплатило за счет собственных средств. Будет ли считаться сумма уплаченного за работника налога его дополнительным благом согласно пп. "е" пп. 164.2.17 НК?
Анализ ситуации
Налог платится налоговым агентом за счет лица, которому выплачивают (предоставляют) доход. Перечисляют налог в бюджет во время выплаты такого дохода (пп. 168.1.1, 168.1.2 Налогового кодекса, далее – НК). Если же доход предоставляют в неденежной форме (например, подарок), то налог платят в течение следующего банковского дня. В нашем случае предприятие уплатило из собственных средств удержанный из стоимости подарка НДФЛ и военный сбор за работника. Этот «поступок» ГФС расценивает как уплату налогового обязательства физического лица (налогоплательщика) за счет средств налогового агента (Общедоступный информационно-справочный ресурс http://zir.sfs.gov.ua, категория 103.02). Поэтому сумма уплаченного за работника НДФЛ считается для такого работника дополнительным благом. То есть эта сумма подлежит налогообложению по ставке 18 % (пп. «е» пп. 164.2.17, п. 167.1 НК).
Числовой пример
Предприятие выдало работнику подарок стоимостью 8 000 грн. Напомним, что согласно пп. 165.1.39 НК не включают в общий налогооблагаемый доход стоимость подарка, которая не превышает 50 % минимальной зарплаты (в 2016 году это составляет 689 грн.), а базу обложения НДФЛ для подарка определяют с применением неденежного коэффициента, установленного п. 164.5 НК (в 2016 году – 1,219512). Во время обложения стоимости подарка военным сбором неденежный коэффициент не применяют. Следовательно, если стоимость предоставленного работнику подарка – 8 000 грн., тогда: в общий налогооблагаемый доход попадет:
8 000 грн. – 689 грн. = 7 311 грн.;
база обложения НДФЛ: 7 311 грн. х 1,219512 = 8 915,85 грн.;
удержанный НДФЛ: 8 915,85 грн. х 18 % = 1 604,85 грн.;
удержанный военный сбор: 8 000 грн. х 1,5 % = 120 грн.
Если предприятие уплатило за работника НДФЛ и военный сбор в общей сумме 1 724,85 грн. (1 604,85 грн. + 120,00 грн.), то эта сумма для работника является дополнительным благом, полученным в неденежной форме. Поэтому у работодателя как налогового агента возникает обязанность удержать из этой суммы НДФЛ и военный сбор (за счет других налогооблагаемых доходов работника).
Таким образом, из уплаченной за работника суммы налога надлежит удержать: НДФЛ: (1 724,85 грн. х 1,219512) х 18 % = 378,63 грн.; военный сбор: 1 724,85 грн. х 1,5 % = 25,87 грн.
Подробнее по ссылке: https://uteka.ua/publication/Predpriyat ... lnoe-blago
Аватар пользователя
lutishka
 
Сообщений: 2290
Зарегистрирован: 24 ноя 2012, 11:47
Благодарил (а): 947 раз.
Поблагодарили: 1051 раз.

UNREAD_POST налоговик » 13 янв 2017, 12:08

Снова про налог уплаченный предприятием

Лист ДФС від 28.12.2016 № 28351/6/99-99-13-02-03-15

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист ... щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий, зокрема,резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу).

При цьому якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

При цьому особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).

Таким чином, у разі якщо оподатковуваний дохід нараховується (виплачується) фізичній особі податковим агентом, то податок на доходи фізичних осіб нараховується, утримується та сплачується цим агентом виключно за рахунок такого доходу.

Водночас згідно з п. 162.1 ст. 162 Кодексу платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).

При цьому податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків (п. 18.2 ст. 18 Кодексу).

Отже, якщо податковий агент приймає рішення щодо проведення нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з нарахованого (виплаченого) доходу за рахунок власних коштів, то сума коштів у розмірі не утриманого податку є доходом у вигляді додаткового блага та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.



Перший заступник Голови С.В. Білан
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST lutishka » 23 июн 2017, 15:29

Уважаемые коллеги, прошу помочь:
Пришло "письмо счастья" , что физлицом получено додаткове благо в 2016г. и надо подать майнову деку и оплатить налоги по прощенному банковскому долгу. Ситуация была такая: человек взял валютный ипотечный кредит еще когда доллар был по 5, а когда стал 26 (условно), то банк по просьбе клиента перевел этот кредит в гривню и часть суммы списал. Как отбиться от налоговой теперь, ведь никакого блага гражданин по факту не получил, только полинял на огромные деньги.

О, нашла в НКУ:
8. Не считается дополнительным благом плательщика налога и не включается в расчет общего месячного (годового) налогооблагаемого дохода сумма, прощенная (аннулированная) кредитором в размере разницы между основной суммой долга по финансовому кредиту в иностранной валюте, определенная по официальному курсу Национального банка Украины на дату изменения валюты обязательства по такому кредиту с иностранной валюты в гривну, и суммой такого долга, определенной по официальному курсу Национального банка Украины по состоянию на 1 января 2014 года, а также сумма процентов, комиссии и/или штрафных санкций (пени) по таким кредитам, прощенным (аннулированным) кредитором по его самостоятельному решению, не связанному с процедурой его банкротства, до истечения срока исковой давности. Нормы этого пункта применяются к финансовым кредитам в иностранной валюте, не погашенным до 1 января 2014 года.

Действие абзаца первого этого пункта распространяется на операции по прощению(аннулированию) кредитором должнику задолженности по финансовому кредиту в иностранной валюте, которые осуществлялись начиная с 1 января 2015 года.

(подраздел 1 раздела XX дополнен пунктом 8
согласно Закону Украины от 09.04.2015 г. N 321-VIII)

Что теперь в налоговую - писать ответ на письмо счастья, приложив копию допсоглашения с банком и налоговый кодекс в праздничной упакове?
Аватар пользователя
lutishka
 
Сообщений: 2290
Зарегистрирован: 24 ноя 2012, 11:47
Благодарил (а): 947 раз.
Поблагодарили: 1051 раз.

UNREAD_POST minibuh » 23 июн 2017, 16:29

1. Да, письмо. И по моему в 16 году были разъяснения от ДФС - что это не доп.благо.
2. Если ДФС считает,что это доп.благо- пусть дрюкают банк. Банк в таком случае налоговый агент со всеми вытекающими.

За это сообщение автора minibuh поблагодарил:
lutishka
minibuh
 
Сообщений: 2247
Зарегистрирован: 28 дек 2011, 14:00
Благодарил (а): 1246 раз.
Поблагодарили: 897 раз.

UNREAD_POST igv6770 » 28 июл 2017, 15:29

Добрый день! Подскажите пожалуйста. Директор хочет приобрести за счёт предприятия путёвку за границу. Я так понимаю это дополнительное благо.
Кроме НЛФЛ и ВЗ какие ещё налоги нужно начислить? И как отразить в учёте эту путёвку? И ещё один момент, понимаю что сумма путёвки на затраты предприятия никак не ложатся?
igv6770
 
Сообщений: 60
Зарегистрирован: 10 ноя 2015, 15:17
Благодарил (а): 18 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST sini4ka » 03 авг 2017, 21:05

Добрый вечер всем.
ФЛП оплатил услуги за физлицо с предпринимательского счета (случайно) в сумме 230 грн.
Перечисляем НДФЛ: 230 х 1,219512 = 280,49 грн
280,49 х 18% = 50,49
и военный сбор с суммы 230 грн х 1,5% = 3,45 грн
как в таком случае заполнить 1ДФ?
По НДФЛ в графе 3 и 3а ставим 280,49, а по военному сбору сумма нарахованого и виплаченого - 230,00 или тоже 280,49?
sini4ka
 
Сообщений: 16
Зарегистрирован: 12 дек 2011, 18:31
Благодарил (а): 8 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST dmn » 04 авг 2017, 07:51

Я б попросив фізособу повернути кошти як "повернення помилково зарахованих коштів"
Аватар пользователя
dmn
 
Сообщений: 247
Зарегистрирован: 11 авг 2015, 18:07
Благодарил (а): 99 раз.
Поблагодарили: 26 раз.

UNREAD_POST minibuh » 04 авг 2017, 09:26

sini4ka писал(а):Добрый вечер всем.
ФЛП оплатил услуги за физлицо с предпринимательского счета (случайно) в сумме 230 грн.
Перечисляем НДФЛ: 230 х 1,219512 = 280,49 грн
280,49 х 18% = 50,49
и военный сбор с суммы 230 грн х 1,5% = 3,45 грн
как в таком случае заполнить 1ДФ?
По НДФЛ в графе 3 и 3а ставим 280,49, а по военному сбору сумма нарахованого и виплаченого - 230,00 или тоже 280,49?

За физ.лицо -это за себя ?
minibuh
 
Сообщений: 2247
Зарегистрирован: 28 дек 2011, 14:00
Благодарил (а): 1246 раз.
Поблагодарили: 897 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НАЛОГ С ДОХОДОВ, ЕДИНЫЙ СОЦИАЛЬНЫЙ ВЗНОС

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Kamillfo, lutishka, MR, vikakool, Ya