Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Налог на землю: нежилое помещение в многоквартирном доме

Путеводитель по разделу. Торговые патенты, земельный налог, спецводопользование, ресурсные платежи, единый налог для юрлиц, отчет о льготах

UNREAD_POST Kloshar » 23 окт 2012, 13:48

Царю челобитную писать или в суд... И то и другое бесполезно, это покращення.
Kloshar
 
Сообщений: 683
Зарегистрирован: 12 мар 2011, 16:17
Благодарил (а): 92 раз.
Поблагодарили: 158 раз.

UNREAD_POST sevreal » 29 окт 2012, 22:21

Скажите пожалуйста - если все-таки принять решение платить налог на землю, то его платить придется с 11 года или с момента регистрации объекта недвижимости?, как сказано в НК, у меня регистрация объекта была в 1998 г.
sevreal
 
Сообщений: 2
Зарегистрирован: 23 окт 2012, 12:50
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST bur » 25 июн 2014, 09:59

Кстати говоря, смотрю суд практику - суды с абсолютно одинаковой аргументацией твердят об отсутствии оснований для взыскания налога за землю с собственников помещений в многоквартирном доме. Или это уже и налоговики признают, а пропустил?

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2013 року № 826/845/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПСпроскасування податкового повідомлення-рішення На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2013р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання 06.02.13р. відповідач до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Позивач, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 06.02.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС податковим повідомленням-рішенням від 28.04.12р. за № 0014711703 нараховано ОСОБА_1 зобов'язань з земельного податку у сумі 2 349,13грн.

Позивач вважає таке рішення податкового органу протиправним та не обґрунтованим, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до наявних матеріалів справи спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано позивачу суму зобов'язання з земельного податку у сумі 2 349, 13грн., на 2012 рік.

З аналізу наявних матеріалів справи вбачається, що таке нарахування, було здійснено у зв'язку із використанням позивачем належної йому на праві приватної власності квартири не за цільовим призначенням та у зв'язку із висновками перебування у позивача в користуванні земельної ділянки.

Так зокрема податковим органом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності житлове приміщення розташоване за адресою по АДРЕСА_1, з чого податковим органом зроблено висновки, що у позивача в користуванні перебуває земельна ділянка площею 76,64 кв.м., за цією ж адресою, а тому такий зобов'язаний сплачувати земельний податок за користування такою ділянкою .

Суд не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

Дійсно частинами 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про плату за землю", об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі і на умовах оренди.

При цьому суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі і орендар.

У відповідності із ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди і прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Пунктом 4 ст.42 Земельного кодексу України встановлено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Пунктом 1 статті 123 ЗКУ встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: - зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; - надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Суб'єктами права постійного користування можуть бути підприємства, установи та організації, що перераховані у ч. 2 ст. 92 ЗКУ. До таких суб'єктів належать насамперед житлово-експлуатаційні організації (ст. 24 Житлового кодексу України) або підприємства, установи та організації, що здійснюють безпосереднє управління відомчим державним житловим фондом. Суб'єкти, засновані на приватній або колективній власності, що здійснюють управління державними житловими будинками (наприклад, приватизовані або корпоратизовані підприємства, що є балансоутримувачами державного майна, яке не ввійшло до їх статутних капіталів), права на отримання земельної ділянки у постійне користування не мають.

Земельним кодексом України визначено можливість юридичних осіб України, до яких належить і об'єднання співвласників, мати земельні ділянки на праві власності. Але у випадку, коли земельна ділянка не надана у власність або користування ні об'єднанню співвласників, ні балансоутримувачу будинку, ні житлово-експлуатаційній організації, балансоутримувач або відповідна житлово-експлуатаційна організація зобов'язані виконувати обов'язки із утримання та благоустрою прибудинкової території багатоквартирних житлових будинків відповідно до ст. 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

За змістом ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до чинного законодавства, земельний податок має сплачувати власник земельної ділянки або землекористувач і підставою для цього є передача землі у власність або користування фізичній чи юридичній особі, що підтверджується документами, виданими землевпорядними організаціями.

З аналіз наведених норм права вбачається, що законодавство не передбачає автоматичного отримання права власності на прибудинкову територію, чи її частину, багатоквартирного будинку при отриманні у приватну власність квартири у такому будинку.

Той факт, що у власності позивача знаходиться житлове приміщення, а саме квартира АДРЕСА_1, сторонами не заперечується та й у суду з цього приводу сумніву не виникає .

Слід зауважити, що окрім зазначеної квартири інше нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки що, розташоване у будинку по АДРЕСА_1 та прибудинковій території на праві власності або у постійному (тимчасовому) користуванні йому не належать.

При цьому слід заважити, що на даний час нормами законодавства не передбачена можливість передання власність або у користування земельної ділянки на якій розташований багатоквартирні будинок або її частини окремим співвласникам багатоквартирного будинку.

Для того, щоб стати співвласником або співкористувачем земельної ділянки необхідно створити товариство співвласників багатоквартирного будинку або іншу організацію, яка забезпечувала експлуатацію такого будинку.

При цьому, відповідно до роз'яснень Мінбудархітектури від 01.10.2006 "Щодо правил визначення прибудинкової території і розташування на ній будівель іншого призначення"- прибудинкова територія може бути за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, передана у власність або надана в користування власникам приміщень у багатоквартирному житловому будинку лише в разі створення ними об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку. В іншому разі прибудинкова територія не належить власникам приміщень житлового будинку.

Відповідачем не надано жодного доказу, що позивачу надавалась у власність чи користування будь-яка земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Єдиними доводами Відповідача на які він покликається в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення є факт використання позивачем квартири, яка перебуває у його приватній власності не за цільовим призначенням, а також обов'язок власників нежилих приміщень у багатоквартирному житловому будинку сплачувати податок за площі під таким приміщенням з урахуванням пропорційної часки прибудинкової території.

Однак такі доводи податкового органу не має жодного відношення до встановлення наявності у позивача права володіння чи користування земельною ділянкою та відповідно обов'язку сплати земельного податку, в першу чергу тому, що як про це вказує відповідач така квартира не була виведена із житлового фонду.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства суд керуючись внутрішнім переконанням щодо безпідставності та необґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення, а тому таке підлягає скасуванню.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 423 раз.

UNREAD_POST Руся-2 » 25 июн 2014, 11:58

bur писал(а):Кстати говоря, смотрю суд практику - суды с абсолютно одинаковой аргументацией твердят об отсутствии оснований для взыскания налога за землю с собственников помещений в многоквартирном доме. Или это уже и налоговики признают, а пропустил?

Этот вопрос все также "запутан".

Это из "Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу":
112.01
Чи є платником земельного податку ФОП - платник ЄП, за земельні ділянки, які розташовані під будівлями (спорудами), їх частинами або нежилими приміщеннями у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності такої особи та використовуються для провадження господарської діяльності, якщо правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені?
Коротка:
Якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу - підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з врахуванням пп.291.5.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України).
Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежилі приміщення у багатоквартирних жилих будинках, що знаходяться у власності фізичної особи (фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку) та використовуються для провадженні господарської діяльності, не надавалась їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізична особа – підприємець - платник єдиного податку сплачує земельний податок на загальних підставах.

112.05
Який порядок визначення контролюючими органами земельного податку для ФО - власників нежитлових приміщень в багатоквартирних жилих будинках, які не мають правовстановлюючих документів на землю?
Коротка:
Сума земельного податку, що має сплачувати фізична особа - власник нежитлових приміщень в багатоквартирному жилому будинку, визначається на підставі даних земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташована така будівля та нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в користуванні такої фізичної особи, з урахуванням прибудинкової території.

А вот еще ссылка на на свеженькое:

Особливості сплати плати за землю
13.06.2014
http://minrd.gov.ua/garyacha-liniya/151396.html

За это сообщение автора Руся-2 поблагодарил:
bur
Руся-2
 
Сообщений: 557
Зарегистрирован: 21 апр 2014, 16:10
Благодарил (а): 31 раз.
Поблагодарили: 144 раз.

UNREAD_POST Orange » 25 сен 2014, 17:16

Как показывает суд. практика, ВАСУ в спорах о земналоге под многоквартирным домом, на стороне налоговиков

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/62298/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. ОСОБА_4 Козак В. А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 рокуу справі№ 826/10517/13-аза позовомОСОБА_6до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2013 року у справі № 826/10517/13-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 30.04.2013 року № 0006201703.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2013 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 269, 270, 271 Податкового кодексу України, ст. ст. 42, 92 Земельного кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, 30.04.2013 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0006201703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «плата за землю громадянами» в сумі 2 774,75 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок податкового органу про те, що позивач, як власник частини нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 101,60 кв. м, зобов'язаний сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів набуття позивачем статусу власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки, де знаходиться належне йому нежитлове приміщення, та доказів того, що позивачем укладався договір оренди земельної ділянки, на якій розташовано нежиле приміщення, що є власністю позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивач, як власник будівлі, зобов'язаний сплачувати земельний податок у відповідності до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.


Відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2)пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 286.1 ст. 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Оскільки позивач є власником нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, будівлі, в силу п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України він повинен сплачувати податок на землю.

Посилання платника, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо частини земельної ділянки, де знаходиться належне йому нежитлове приміщення та доказів того, що позивачем укладався договір оренди земельної ділянки, на якій розташовано нежиле приміщення, що є власністю позивача, підлягають відхиленню, адже згідно із п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) земельний податок сплачується з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Розраховуючи земельний податок, який підлягає сплаті позивачем, податковий орган посилається на довідку про нормативну грошову оцінку частки земельної ділянки від 27.08.2002 року № 84, видану Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Стверджуючи про неправомірність застосування зазначених даних, позивачем не надано належних доказів на їх спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року у справі № 826/10517/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак



и еще одно

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/800/25932/13


Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" (далі - Товариство) та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013

у справі № 2а-10069/12/2070

за позовом Товариства

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Харківського кружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2012 № 0000370041, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 90984 грн. за основним платежем із застосуванням 9899,50 грн. штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2012 № 0000380041, за яким Товариству донараховано 144 092 грн. з податку на прибуток із застосуванням 6796 грн. штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення СДПІ від 06.07.2012 № 0000390041 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку на 470 500,93 грн. за основним платежем та 58813,62 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013, позов задоволено частково; скасовано: податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000370041 в частині нарахування Товариству ПДВ у сумі 90 444 грн. за основним платежем та 9845,50 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000380041 в частині визначення позивачеві 31071,69 грн. з податку на прибуток; в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить повністю задовольнити позов, скасувавши оскаржувані судові акти у відповідних частинах.

СДПІ також скористалася правом на касаційне оскарження судових актів зі спору та просить суд касаційної інстанції повністю відмовити у позові з огляду на правильність та документальну підтвердженість висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги скаржників з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, СДПІ було проведено документальну планову перевірку з питань дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.11.2011.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 18.06.2012 № 187/41-018/00236010 та прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

......

Підставою для донарахування позивачеві грошового зобов'язання із земельного податку за податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2012 № 0000390041 став висновок СДПІ про невиконання Товариством обов'язку з нарахування та сплати цього податку до бюджету із земельної ділянки, на якій розташований придбаний позивачем нерухомий об'єкт.

Так, під час перевірки податковим органом було встановлено, що за договором купівлі-продажу від 27.09.2007 позивач придбав у державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. У зв'язку з цим 27.09.2007 позивач уклав з названим продавцем договір про обмежене користування майном № 735дн, згідно з яким позивачеві було встановлено обмежене користування (сервітут) земельною ділянкою державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», автомобільної дороги з асфальтовим покриттям та залізничної колії. Загальна площа земельної ділянки, на яку встановлено сервітут, складає 22236 кв. м для експлуатації об'єкта нерухомості (площі забудівлі), 6400 кв.м для обслуговування об'єкта нерухомості, 6708 кв.м для проходу та проїзду до об'єкта нерухомості.

Оспорювану суму земельного податку податковим органом було нараховано за частину земельної ділянки загальною площею 28636 кв.м (тобто яка включає 22236 кв. м для експлуатації об'єкта нерухомості (площі забудівлі) та 6400 кв.м для обслуговування об'єкта нерухомості).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

В силу вимог пункту 287.6 цієї ж статті Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, з часу реєстрації права власності на нерухоме майно у позивача як його власника виник обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості.

У той же час в силу вимог пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Оскільки, як встановили суди, у розглядуваному випадку нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не проведена, то визначальним фактором для обчислення земельного податку з цієї ділянки є її площа.

При визначенні цієї площі суди керувалися виключно умовами договору про обмежене користування майном від 27.09.2007 № 735дн. Однак у даному разі для перевірки правильності суми обчисленого податку суди повинні були дослідити безпосередньо договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, з'ясувати фізичні характеристики придбаного позивачем об'єкта та на підставі цього визначити дійсну площу ділянки, на якій він розташований, з урахуванням прибудинкової території.

До того ж, судам слід було належним чином перевірити доводи позивача щодо належності спірної земельної ділянки іншим суб'єктам господарювання з огляду на факт розташування на цій ділянці інших об'єктів нерухомості, що не перебувають у власності позивача.

У разі підтвердження цієї обставини судам необхідно перевірити правильність обчислення земельного податку з урахуванням приписів пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, що регулює порядок сплати цього податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб.

З урахуванням викладеного, з огляду на неповноту встановлення усіх обставин даної справи та помилковість окремих висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових актів, прийняті у справі судові акти підлягають зміні з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині.

Під час цього нового розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 у справі № 2а-10069/12/2070 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000390041.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 у справі № 2а-10069/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько
Orange
 
Сообщений: 43
Зарегистрирован: 01 мар 2011, 17:30
Благодарил (а): 37 раз.
Поблагодарили: 9 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 30 окт 2014, 00:17

ПОДУМАЕМ НАД ЗАМЕЧАНИЯМИ И ПРЕДЛОЖЕНИЯМИ…

«Юридическая практика» №43

22 октября 2014 года Государственная фискальная служба Украины (далее – ГФСУ) на своем официальном сайте опубликовала сообщение об обнародовании проекта Закона Украины «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины (относительно особенностей взимания платы за землю)» (далее - Проект).
Наверное, многие согласятся с тем, что вопросы взимания платы за землю являются одними из наиболее неоднозначных и спорных вследствие несовершенства действующего законодательства, регулирующего данную сферу отношений, и уже давно требующего изменений.
С инициативой о внесении изменений в Налоговый кодекс Украины (далее – НК или Кодекс) выступила ГФСУ, предложив для обсуждения указанный Проект. Проектом предлагается урегулировать вопросы налогообложения земельных участков при отсутствии государственной регистрации правоустанавливающих документов или их отсутствия вообще, а также затронуты и некоторые другие вопросы.
На наш взгляд, предлагаемые изменения, в целом, являются позитивными, однако сам проект требует серьёзной доработки. В течение месяца с даты обнародования Проекта ГФСУ будет принимать замечания и предложения, поэтому каждый имеет возможность поучаствовать в законотворческом процессе.
Из позитивных изменений, содержащихся в Проекте, можно выделить, в частности, следующие.
Проектом предлагается исключить из Кодекса п.287.8. ст. 287, согласно которого владелец нежилого помещения (его части) в многоквартирном жилом доме уплачивает в бюджет налог за площади под такими помещениями (их частями) с учетом пропорциональной доли придомовой территории с даты государственной регистрации права собственности на недвижимое имущество. Безусловно, исключение данной нормы является большим плюсом для налогоплательщиков, поскольку с практической точки зрения, эта норма не может быть надлежащим образом ими реализована, в то же время контролирующие органы, очень активно её используют для определения налоговых обязательств даже тем субъектам, которые не должны уплачивать данный налог.

За это сообщение автора lelmvj поблагодарил:
Orange
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST макс.лю » 08 фев 2015, 13:27

С огласно п. 12.3 ст. 12 Налогового кодекса сельские, поселковые и городские советы в рамках их полномочий и с учетом предельных размеров ставок устанавливают своими решениями местные налоги и сборы, являющиеся обязательными для уплаты на территории соответствующих территориальных общин.
Поскольку плата за землю отнесена к местным налогам, местные советы во исполнение требований действующего законодательства должны принять решение об установлении налога на имущество в части платы за землю и, в частности, определить ставки земельного налога и перечень льгот по уплате налога. Общие принципы установления налогов и сборов определены ст. 7 Налогового кодекса.
В соответствии с пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 этого Кодекса решение об установлении местных налогов и сборов, и в частности платы за землю, официально обнародуется до 15 июля года, предшествующего бюджетному периоду, в котором планируется применение устанавливаемых местных налогов и сборов.
До 25 декабря года, предшествующего отчетному, органы местного самоуправления должны представить решение относительно ставок земельного налога и предоставленных льгот по уплате земельного налога в контролирующие органы (п. 284.1 ст. 284 Кодекса).
В связи с тем, что указанная выше норма вступила в силу 01.01.2015 г. и соответствующие решения местными советами не принимались, плательщики земельного налога в 2015 г. исчисляют суммы налоговых обязательств по состоянию на 1 января и не позднее 20 февраля представляют налоговые декларации по плате за землю с применением ставок, действовавших до 31.12.2014 г. (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Налогового кодекса). В 2015 г. налоговые обязательства по плате за землю определяются по форме, утвержденной приказом № 865.
Вместе с тем в 2015 г. Госземагентством Украины для проведения индексации нормативной денежной оценки земель населенных пунктов, других земель несельскохозяйственного назначения и сельскохозяйственных угодий определен коэффициент 1,249. Поскольку для определения размера платы за землю используется нормативная денежная оценка земельных участков, землепользователям (землевладельцам) необходимо обратиться в территориальные органы Госземагентства Украины по месту нахождения земельных участков и получить информацию о нормативной денежной оценке таких земельных участков.
Кроме того, для отдельных категорий землепользователей нормами Налогового кодекса определены условия, при которых они могут быть плательщиками платы за землю.
В частности, при переходе права собственности на здания (и др.) земельный налог на земельные участки, на которых расположены такие здания, уплачивается на общих основаниях с даты государственной регистрации права собственности на земельный участок (до 01.01.2015 г. — с даты регистрации права собственности на недвижимое имущество).
Законом № 71 изменена редакция части первой п. 288.1 ст. 288 Налогового кодекса. Так, основанием для начисления арендной платы за земельный участок, как и ранее, является договор аренды такого земельного участка, но оформленный и зарегистрированный в соответствии с законодательством. Напомним, что типовая форма договора аренды земельного участка утверждена постановлением № 220.
Учитывая изложенное, землепользователям необходимо обратиться в органы исполнительной власти и органы местного самоуправления (согласно полномочиям, определенным ст. 122 Земельного кодекса) и оформить в течение 2015 г. право собственности или пользования.
Нужно обратить особое внимание на то, что Законом № 71 отдельным категориям землепользователей отменены льготы по уплате земельного налога, поэтому у них возникает обязанность начислять и уплачивать налог на общих основаниях.
В соответствии с пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Налогового кодекса местным советам не разрешается устанавливать индивидуальные льготные ставки местных налогов и сборов для отдельных юридических лиц и физических лиц — предпринимателей и физических лиц или освобождать их от уплаты таких налогов и сборов.(http://www.visnuk.com.ua/ru/pubs/fromarchive/1/id/8022)
макс.лю
 
Сообщений: 252
Зарегистрирован: 25 ноя 2012, 11:36
Благодарил (а): 24 раз.
Поблагодарили: 42 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ПРОЧИЕ НАЛОГИ (СБОРЫ)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, MR, Ya

cron