Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Трудовой и гражданско-правовой договор: отличия

заключение, изменение, расторжение, выполнение любых договоров

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST vins » 17 апр 2012, 14:12

Предприятие может заключить со своим программистом гражданско-правовой договор на услуги информатизации. Такой договор не будет считаться трудовым (при условии правильного оформления). Как бы ни хотели этого налоговики.

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
02 квітня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1267/12

...
Судом встановлено, що 01.01.2011 року між ТОВ "А. Дельвантеез" (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується на усну (за бажанням будь-якої зі сторін-письмову) вимогу замовника, протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги у сфері інформатизації: консультування з питань вибору програмного забезпечення та надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем, переваг одних перед іншими, надання консультацій з системного аналізу програмного забезпечення, пошук рішень стосовно встановлення оптимального безкоштовного програмного забезпечення (в т.ч. власного виробництва), консультування з питань доцільності оновлення програмного забезпечення та комп'ютерних систем, консультування з питань конфігурації комп'ютерних засобів та систем для оптимальної роботи з рекомендованим програмним забезпеченням /а.с. 199-201, т. 1/.

Згідно пункту 1.2. вказаного договору пошук інформації та інші дії для реалізації цілей, зазначених в п. 1.1. цього договору, здійснюються виконавцем за допомогою власних технічних засобів, засобів зв'язку, програмного забезпечення, Інтернет-ресурсів та виключно у власному приміщенні.

Факт надання послуг СПД ФО ОСОБА_6 на підставі зазначеного договору було оформлено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) /а.с. 202-211, т. 1/, додатками до актів із зазначенням переліку наданих робіт (послуг) /а.с. 226 230 а, т. 2/. Оплата позивачем вартості робіт (послуг) СПД ФО ОСОБА_6 підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку /а.с. 212-230, т. 1/.

Як встановлено перевіркою, у І-ІІІ кварталі 2011 року СПД ФО ОСОБА_6 отримав від позивача кошти в сумі 7297 грн.

ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.03.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1, взятий на облік як платник податків у Полтавській МДПІ 31.03.2010 року за № 77 /а.с. 146-147, т. 4/, протягом 2011 року був платником єдиного податку, в тому числі щодо здійснення діяльності за кодом 72.10.0. консультування з питань інформатизації /а.с. 225 225а, т. 2/.

Водночас протягом 2011 року ОСОБА_6 був штатним працівником ТОВ «А.Дельвантеез».

Судом встановлено, що згідно наказу ТОВ "А. Дельвантеез" №22/пр від 05.07.2007 року ОСОБА_6 прийнято на посаду інженера-програміста загального відділу з 05.07.2007 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, з випробувальним терміном 3 місяця /а.с. 8, т. 3/. Права та обов'язки інженера програміста визначені посадовою інструкцією, затвердженою ТОВ «А. Дельвантеез»04.06.2010 року, із якою ОСОБА_6 був ознайомлений під підпис 04.06.2010 року /а.с. 5а 7, т. 3/.

У відповідності до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід (пп. 163.3.3 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 164.2 ст.162 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Згідно із п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 177.1 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Згідно із пп.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно пункту 14.1.222 ст.14 Податкового кодексу України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

З аналізу вищенаведених положень Податкового кодексу України вбачається, що податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам-підприємцям, крім випадку, коли буде встановлено, що відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими.

Відповідач в акті перевірки та в ході судового розгляду посилався на те, що ОСОБА_6 є штатним працівником ТОВ «А. Дельвантеез», де протягом 1-3 кварталу 2011 року працював з повною занятістю 8 годин на добу, тому не міг виконувати цивільний договір про надання послуг у сфері інформатизації, який укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямований на настання реальних правових наслідків, має на мету мінімізацію податкових зобов'язань. За таких обставин доход ОСОБА_6 за надані послуги підлягав оподаткуванню на загальних підставах.

Суд не погоджується із вказаним висновком відповідача з огляду на наступне.

Аналіз предмету договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року між ТОВ "А. Дельвантеез" (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_6 (виконавець) та змісту посадової інструкції інженера програміста ТОВ «А. Дельвантеез», якою керувався у трудовій діяльності ОСОБА_6, свідчить про те, що обсяг завдань, прав та обов'язків ОСОБА_6 як працівника ТОВ «А. Дельвантеез» не співпадав із колом послуг, які він надавав ТОВ «А. Дельвантеез»згідно цивільно-правового договору від 01.01.2011 року.

При цьому зі змісту договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року не вбачається, що останній регламентує відносини, які прямо або опосередковано регулюються Кодексом законів про працю або підпадають під ознаки трудових відносин.

Отже, відповідачем не доведено та судом не встановлено, що відносини між ТОВ "А. Дельвантеез" та СПД-ФО ОСОБА_6 за договором про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року були фактично трудовими, а сторони договору прирівнювалися до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу. Висновок податкового органу про те, що договір укладений з метою мінімізації податкових зобов'язань також не знайшов підтвердження в ході розгляду справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач згідно пп.177.8 ст.177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, не мав обов'язку утримувати податок на доходи у джерела виплати, а відтак твердження відповідача про порушення ТОВ "А. Дельвантеез" п.177.8 ст.177, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000501702 від 23.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників на 2480,35 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2050,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 430,21 грн., в оскаржуваній частині, а саме, визначення основного зобов'язання в сумі 2009, 64 грн. ( 2050,14 40,50) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 420,08 грн. (430, 21 10,13 (25 % від 40,50) є протиправним та підлягає скасуванню.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST irina zhurova » 23 апр 2012, 11:01

Если предприниматель заключил Договор с физ лицом о предоставлении услуг, то такой договор не подлежит регистрации в центре занятости?
irina zhurova
 
Сообщений: 209
Зарегистрирован: 19 апр 2011, 13:46
Благодарил (а): 149 раз.
Поблагодарили: 41 раз.

UNREAD_POST vins » 23 апр 2012, 13:36

irina zhurova писал(а):Если предприниматель заключил Договор с физ лицом о предоставлении услуг, то такой договор не подлежит регистрации в центре занятости?

Регистрации подлежит трудовой договор.
Если у Вас действительно предоставление услуг (то есть гражданско-правовой договор), то нет, не подлежит.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
irina zhurova
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST налоговик » 09 авг 2012, 06:22

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 11.05.2012 р. N 5127/0/14-12/06


<...>

Державна інспекція праці України та її територіальні органи в ході перевірок контролюють питання оформлення трудових відносин відповідно до законодавства. У разі встановлення фактів підміни трудових відносин цивільно-правовими, що містять у собі ознаки трудових, державними інспекторами праці вживаються заходи щодо усунення порушень та притягнення до відповідальності винних осіб.

Так, упродовж 2011 року державними інспекторами праці виявлено 2757 працівників, які виконували роботи на підставі цивільно-правових договорів, що містили в собі ознаки трудових договорів, за результатами перевірок всім роботодавцям внесені приписи про усунення виявлених порушень.

Слід зазначити, що проект Трудового кодексу України (внесений народними депутатами України В. Г. Харою, Я. М. Сухим та О. М. Стояном, реєстр. N 1108, прийнятий за основу до другого читання) містить норму, яка передбачає, що у разі якщо органами державного нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства або в судовому порядку буде встановлено, що відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими відносинами, до таких відносин застосовуються норми цього Кодексу.

Перший заступник Міністра
В. Надрага


МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 20.04.2012 р. N 64/06/187-12


<...>

Відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору (статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів, що відомі на практиці як "трудові угоди".

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець. Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду (цивільно-правовим договором) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб'єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Крім того, частиною другою статті 48 КЗпП передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Записи про виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів до трудової книжки не заносяться.

Директор Департаменту правового забезпечення
В. Шило
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST Eodred » 09 авг 2012, 12:12

Добрый день,

Мы с женой хотим открыть курсы английского языка. По факту курсы вести будет жена. Я ЧП, она физ. лицо. Могу ли я просто добавить себе нужный вид вид деятельности согласно КВЭД, а с женой заключить гражданско-правовой договор да и все?

Подскажите пожалуйста как правильнее и выгоднее для себя поступить. Можно ли так выйти из положения или все таки необходимо жену оформлять как ЧП или оформлять согласно трудового договора и всеми взносами и волокитой?

Заранее спасибо.
Eodred
 
Сообщений: 1
Зарегистрирован: 09 авг 2012, 12:00
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST налоговик » 18 окт 2012, 15:44

ВСУ о разграничении трудового и гражданско-правового договоров на примере договора об оказании бухгалтерских услуг

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
11 вересня 2012 року

...
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач прийняв оскаржуване рішення № 56 в частині щодо визначення штрафних санкцій на суму 42 642 грн, сплачену за цивільно-правовими угодами з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, без урахування принципу обґрунтованості. Крім того, донарахування страхових внесків у сумі 1046 грн 7 коп. та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 118 грн також здійснено на суму виплати за договором про надання послуг, а тому є неправомірними.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, з рішенням якого погодився і суд касаційної інстанції, послався на те, що угоди із зазначеними особами містять ознаки трудового договору.

Апеляційний суд, посилаючись на статтю 837 Цивільного кодексу України далі - ЦК України), також зазначив, що не можна укладати цивільно-трудовий договір з фізичною особою на виконання нею функцій бухгалтера підприємства.
...
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи у силі постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, послався на те, що пункти договорів про надання послуг мають ознаки трудового договору, зокрема пункти згідно з якими працівник зобов'язаний виконувати правила внутрішнього розпорядку; на працівника покладено повну матеріальну відповідальність; оплата праці за умовами договору проводиться щомісячно, у фіксованому розмірі; працівникам на підставі договорів виплачувалася матеріальна допомога. Крім того, працівники не самі організовували роботу і виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. На підприємстві вівся табель відпрацьованого часу, в договорах визначався обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи, було визначено матеріальну відповідальність за невиконання обов'язків.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 18 окт 2012, 16:49

що не можна укладати цивільно-трудовий договір з фізичною особою на виконання нею функцій бухгалтера підприємства.


Простите, какой договор?
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST налоговик » 18 окт 2012, 16:56

Чихуа писал(а):
що не можна укладати цивільно-трудовий договір з фізичною особою на виконання нею функцій бухгалтера підприємства.


Простите, какой договор?

:lol:

Точно. А я, верите, даже не обратил внимания.. прочитав эту фразу как гражданско-правовой договор ))
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 18 окт 2012, 16:59

Опечатка в тексте постановления суда ? Ведь в первом абзаце - "граждаско-правовые" договора.
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST налоговик » 25 дек 2012, 09:56

Признание гражданско-правового договора трудовым


С начала 2011 года со вступлением в силу Налогового кодекса Украины (далее - НКУ) и Закона Украины от 08.07.10 г. № 2464-VI «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» (далее - Закон о едином соцвзносе) заключение гражданско-правового договора с физическим лицом стало менее распространенным явлением, поскольку использование его для оптимизации почти полностью утратило свою актуальность.
На сегодняшний день так называемая законная оптимизация страховых выплат фактически ограничивается постановлением КМУ от 22.12.10 г. № 1170 «Об утверждении перечня видов выплат, осуществляемых за счет средств работодателей, на которые не начисляется единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование». Впрочем, при определенных обстоятельствах (разовые или сезонные работы и др.) на предприятии может возникать необходимость заключения именно этого вида договора, что не обусловлено стремлением к занижению сумм определенных законом обязательств. Но поскольку нормы Закона о едином соцвзносе внесли определенность в этот, когда-то проблемный и в определенной степени спорный вопрос, в настоящее время он не стоит так остро, как было ранее.
Однако то же самое нельзя сказать о проблемах, возникающих из отношений между субъектами хозяйствования на общей системе налогообложения и предпринимателями-плательщиками единого налога: они находятся под пристальным надзором государства на протяжении всего времени существования упрощенной системы и прежде всего это обусловлено возможностью использования указанных отношений для введения схем оптимизации налогообло-
жения и неналоговых отчислений. Но такое внимание не опровергает тот факт, что при определенных объективных обстоятельствах сотрудничество с контрагентом-единщиком является целесообразным и выгодным как с экономической точки зрения, так и в смысле получения от него других дополнительных преимуществ (качества, оперативности, гибкости, прогнозируемости и пр.).
Напомним, что с 01.01.12 г. из НКУ исключен пп. 139.1.12, который устанавливал ограничение в отношении учета при определении налогооблагаемой прибыли расходов, понесенных в связи с приобретением товаров (работ, услуг) и других материальных и нематериальных активов у физического лица-предпринимателя, который уплачивает единый налог.
Как бы то ни было, но мотивы и целесообразность сотрудничества с физическим лицом или предпринимателем-плательщиком единого налога - это вопрос индивидуальный, поэтому должен решаться в каждом конкретном случае. Но при принятии положительного решения о начале данного вида сотрудничества, следует учитывать, что его реализация будет иметь определенные отрицательные последствия, в частности увеличение обязательств предприятия перед бюджетом и целевыми фондами. Кроме того, всем таким ситуациям присущ один общий риск. Этот риск -возможность признания отношений по заключенному договору трудовыми.
Именно этой проблеме будет посвящена настоящая статья, в которой рассмотрим практические моменты применения действующего законодательства к указанным правоотношениям и существующую в течение последних двух лет судебную практику в спорах предприятий с субъектами властных полномочий.
  • Законодательное регулирование
    Прежде всего необходимо обратить внимание на нормы законодательства, которые, собственно, регулируют данные правоотношения по разграничению трудового договора и гражданско-правового соглашения, а также устанавливают правила налогообложения, которые обусловливают возможность возникновения указанных рисков.
    Так, согласно п. 177.8 ст. 177 НКУ при начислении (выплате) физическому лицу-предпринимателю дохода от операций, осуществляемых в рамках избранных им видов деятельности, субъект хозяйствования, начисляющий (выплачивающий) такой доход, не удерживает налог на доходы у источника выплаты, если физическим лицом-предпринимателем, получающим такой доход, предоставлена выписка или извлечение из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц-предпринимателей о государственной регистрации его в качестве субъекта предпринимательской деятельности. Однако это правило не применяется при начислении (выплате) дохода за выполнение определенной работы и/или предоставление услуги согласно гражданско-правовому договору, если будет установлено, что отношения по такому договору фактически являются трудовыми, а стороны договора могут быть приравнены к работнику или работодателю в соответствии с пп. 14.1.195, 14.1.222 настоящего Кодекса.
    Следовательно, при предоставлении физическим лицом-предпринимателем услуг по гражданско-правовому договору или выполнении определенной работы даже в случае предоставления документов о государственной регистрации его в качестве субъекта предпринимательской деятельности, юридическое лицо может быть обязано выполнить функцию налогового агента (как работодатель в понимании положений пп. 14.1.222 НКУ), если отношения по предоставлению таких услуг или выполнению определенной работы будут считаться трудовыми.
    Для предотвращения указанной ситуации необходимо разграничение трудовых и гражданско-правовых отношений. С этой целью приведем отличия трудового договора и гражданско-правового соглашения:
    • Нормативно-правовое регулирование
      • Трудовой договор регулируется нормами трудового права. В соответствии со ст. 21 КЗоТ Украины (далее - КЗоТ) трудовой договор - это соглашение между работником и собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом либо физическим лицом, по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а собственник предприятия, учреждения, организации или уполномоченный им орган либо физическое лицо обязуются выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.
      • Гражданско-правовой договор регулируется нормами гражданского права. Статья 626 Гражданского кодекса Украины (далее - ГКУ) определяет общее понятие гражданско-правового договора. Соответственно, договором является договоренность двух или более сторон, направленная на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей.
    • Форма договора
      • ТД заключается в устной и письменной форме, а в случаях, предусмотренных законодательством (ст. 24 КЗоТ), только в письменной форме.
      • ГПД заключается только в письменной форме (ст. 208 ГКУ).
    • Суть договора
      • По ТД работник обязуется выполнять работу согласно квалификации и подчиняться правилам внутреннего трудового распорядка, а также он является подчиненным и подконтрольным работодателю.
      • По ГПД исполнитель работ (услуг) обязуется на свой собственный риск выполнить определенную работу (оказать услугу), а заказчик обязуется принять и оплатить ее. Исполнитель внутреннему трудовому распорядку и заказчику не подчиняется.
    • Порядок оформления договора
      • Для ТД подается заявление и принимается приказ о принятии на работу, а если договор заключается между физическими лицами, то подлежит регистрации в государственной службе занятости.
      • По ГПД стороны подписывают письменный договор, приказ или распоряжение не выдается, в государственной службе занятости не регистрируется.
    • Предмет договора
      • По ТД процесс трудовой деятельности.
      • По ГПД результат выполнения определенной работы или предоставления услуг.
    • Условия выполнения работы
      • На собственника законодательством о труде возлагается обязанность обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы (ст. 141 КЗоТ). То есть работник получает все необходимое для выполнения работы, определенное трудовым договором: оборудованное рабочее место, необходимые материалы, оснащение, прочее.
      • Исполнитель в процессе работы использует свои материалы и свои средства труда, если иное не установлено и не обусловлено договором.
    • Оплата труда
      • Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, а также не может быть ниже минимальной заработной платы, установленной законом. Зарплата должна выплачиваться не реже чем 2 раза в месяц.
      • Размер и порядок оплаты результатов работ (услуг) по договору определяется и закрепляется таким договором и не зависит от минимальной заработной платы.
    • Социальные гарантии
      • Законодательством о труде работнику гарантируется нормирование рабочего времени, выходные, праздничные и нерабочие дни, отпуск, оплата труда при отклонении от нормальных условий труда, пособие по безработице, выплата пособия по временной нетрудоспособности.
      • Льготы и гарантии гражданским законодательством не предусмотрены и предоставляются только тогда, когда исполнитель самостоятельно производит отчисление в социальные фонды или когда стороны договорились о времени предоставления услуг, о компенсационных выплатах за счет заказчика, прочее.
    Указанный перечень отличий не является исчерпывающим, следовательно, для установления, какие именно нормы законодательства должны применяться в конкретном случае, безусловно нужен комплексный анализ договора.
    С прикладной точки зрения не лишним будет в ходе анализа принимать во внимание и разъяснительную практику по вопросам разграничения отмеченных видов договоров. Хотя разъяснения и не имеют силы нормативно-правового акта и не обязательны к выполнению, но при определенных обстоятельствах их использование в качестве инструмента для защиты налогоплательщика является достаточно эффективным.
    В рассматриваемом контексте следует обратить внимание, в частности, на письма ГНАУ от 22.06.09 г. № 7346/5/17-0716 и Минтруда Украины от 16.05.11 г.
    № 151/06/186.
  • Судебная практика
    Что касается перечня признаков гражданско-правового договора, то показательным можно назвать определение ВАСУ от 19.05.11 г. № К-47192/09, которым высший специализированный суд оставил без удовлетворения жалобу отделения фонда социального страхования по временной утрате трудоспособности, а решения предыдущих судебных инстанций без изменений. Кроме прочего, в данном определении предоставлена оценка:
    - предмету договора;
    - факту отсутствия записей в трудовых книжках подрядчиков по договорам;
    - условиям оплаты оказанных услуг (в случае их принятия по акту);
    - размеру вознаграждения по договору в зависимости от объема выполненных работ;
    - отсутствию подчинения исполнителей правилам внутреннего трудового распорядка и использования ими временных пропусков на срок действия договора.
    На практике приведенный в указанном решении перечень наверняка должен быть учтен как для составления текста договора, так и в ходе формирования доказательной базы при рассмотрения спора судом.
    Следует отметить, что судебная практика по данному вопросу в рамках административного судопроизводства не является достаточно распространенной. При этом из решений ВСУ и ВАСУ за период 20112012 гг., найденных в едином реестре и на сайте ВСУ, имеется лишь одно судебное решение, которое было вынесено в пользу работодателя (мы его уже рассмотрели выше).
    Вне всякого сомнения, особого внимания заслуживает и судебная практика, которая освещает ошибки работодателя в решениях, принятых судами не в его пользу. Исходя из ее анализа, выделим следующие две группы обстоятельств, которые могут быть положены в обоснование признания гражданско-правовых отношений трудовыми.
    1 группа - обстоятельства, определяющие характер и организацию выполнения работ/предоставления услуг:
    - предмет договора - процесс труда, а не конечный результат;
    - систематическое выполнение физическим лицом определенных трудовых функций (обязанностей работников, предусмотренных штатным расписанием предприятия);
    - отсутствие в договоре указания объема выполняемой работы, его обусловливания в виде профессий, специальностей, квалификаций или должностей, определенных соответствующим классификатором профессий;
    - юридически несамостоятельное осуществление труда: подчиненность служебным лицам предприятия, правилам внутренней трудовой дисциплины и должностной инструкции, обязательство выполнять служебные поручения, и т.п.;
    - ведение табеля учета отработанного рабочего времени;
    - определение материальной ответственности за невыполнение обязанностей;
    - закрепление договором полной материальной ответственности работника, характерной для заключения трудового договора и содержащейся в нормах п. 6
    ст. 134 КЗоТ.
    2 группа - обстоятельства относительно проведения оплаты за выполненные работы/оказанные услуги:
    - получение оплаты за выполненную работу ежемесячно за фактически отработанное время;
    - фиксированный размер ежемесячной оплаты;
    - выплата на основании договора материальной помощи, что присуще только трудовым отношениям.
    При заключении трудового соглашения работнику, как это предусмотрено ст. 94 КЗоТ, гарантируется заработная плата, минимальный размер которой устанавливается законодательством, а также определенные трудовым законодательством гарантии, льготы, компенсации, пр.
    Если заключается гражданско-правовое соглашение, в частности договор подряда, законодательством, регулирующим данные отношения, не предусмотрены указанные социальные гарантии. В данном случае оплачивается не процесс труда, а его результаты, которые определяются после окончания работы и оформляются актами сдачи-приема работ. На основании указанных актов осуществляется оплата, размер которой устанавливается сторонами.
    То есть в случае начисления с гражданско-правовым договором ежемесячно фиксированной суммы заработной платы, предоставления материальной помощи, отсутствия документов, подтверждающих факт осуществления соответствующих работ/предоставления услуг, данный договор может быть признан трудовым.
    Приведенные основания по признанию договоров, заключенных с физическим лицом, трудовыми, были изложены в следующих судебных решениях:
    - определение ВАСУ от 07.02.12 г. № К-19381/10, в удовлетворении заявления о пересмотре которого отказано постановлением ВСУ от 11.09.12 г. по делу
    № 21-206а12;
    - определение ВАСУ от 19.02.12 г. № К- 58453/09;
    - определение ВАСУ от 06.03.12г. № К- 24741/09.
    Проанализировав указанную судебную практику, можно предоставить следующие практические рекомендации, которые помогут избежать возникновения ситуации, когда гражданско-правовой договор будет признан трудовым:
    1. При заключении гражданско-правового договора необходимо проверять, содержат ли его условия положения, присущие исключительно трудовому
    договору, такие как: определение в качестве предмета договора процесса труда, осуществление оплаты согласно штатному расписанию, обязательство придерживаться правил внутреннего трудового распорядка и др.
    2. При заключении гражданско-правового договора не заносить запись в трудовую книжку, приказ по предприятию не выдавать и не регистрировать его в центре занятости.
    3. Лицо, с которым заключается гражданско-правовой договор, не должно подчиняться правилам внутреннего трудового распорядка, оно само организует свою работу, по результатам которой составляется акт сдачи-приема выполненных работ (предоставления услуг).
    4. В заключенном гражданско-правовом договоре не предусматривается положение в отношении дисциплинарной ответственности лица, с которым заключен такой договор.
    5. Относительно лица, которое работает по гражданско-правовому договору, не должен вестись табель учета рабочего времени.
    К сожалению, решения высших судебных инстанций, где бы рассматривались правоотношения, возникшие во время действия НКУ, не найдены. Зато в едином государственном реестре судебных решений имеется определение суда апелляционной инстанции по делу № 2а-1670/1267/12, которым оставлено без изменений постановление суда первой инстанции, принятое в пользу налогоплательщика. Между прочим, в данном определении суд, исследовав обстоятельства относительно спорных отношений, возникших в 2011 году, пришел к заключению об отсутствии оснований для признания правоотношений по договору с частным предпринимателем, который одновременно выполнял определенные функции на предприятии в качестве наемного работника, фактически трудовыми. По состоянию на день подготовки этого материала по указанному делу определением ВАСУ от 11.08.12 г. № К/9991/50638/12 открыто кассационное производство. Следовательно, правовая позиция ВАСУ по рассмотренному вопросу должна быть сформирована по результатам изучения этого дела по сути, а на сегодняшний день это вопрос времени.
Юлия МАХОРТОВА
Денис ПАВЛОВ
АБ № 24

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
Olesya-lisa
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST Люба П » 25 фев 2013, 19:09

"правоотношения, возникшие во время действия НКУ":
04 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/1267/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

Аналіз предмету договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року між ТОВ "А. Дельвантеез" (замовник) та СПД-ФО ОСОБА_5 (виконавець) та змісту посадової інструкції інженера -програміста ТОВ "А. Дельвантеез", якою керувався у трудовій діяльності ОСОБА_5, свідчить про те, що обсяг завдань, прав та обов'язків ОСОБА_5 як працівника ТОВ "А. Дельвантеез"не співпадав із колом послуг, які він надавав ТОВ "А. Дельвантеез"згідно цивільно-правового договору від 01.01.2011 року.

При цьому зі змісту договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року не вбачається, що останній регламентує відносини, які прямо або опосередковано регулюються Кодексом законів про працю або підпадають під ознаки трудових відносин.

Отже, відповідачем не доведено та судом не встановлено, що відносини між ТОВ "А. Дельвантеез" та СПД-ФО ОСОБА_5 за договором про надання послуг у сфері інформатизації від 01.01.2011 року були фактично трудовими, а сторони договору прирівнювалися до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу. Висновок податкового органу про те, що договір укладений з метою мінімізації податкових зобов'язань також не знайшов підтвердження в ході розгляду справи.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25295789
Щоб у нас все було, і за це нам нічого не було.
Аватар пользователя
Люба П
 
Сообщений: 536
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 13:59
Откуда: Львів
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 155 раз.

UNREAD_POST Печкин » 27 фев 2013, 18:54

На дебете комментарий к неназванному решению ВАСУ.

Трудовой договор или гражданский? Суд расставил точки над "И"

При оформлении отношений между работодателем и физлицом, которое принимается для исполнения определенного вида работ, вопрос заключения трудового или договора ЦПХ всегда решался непосредственно работодателем. Ну во всяком случае так полагали все работодатели...

Однако, как показывает судебная практика, бывают исключения...

Суть спора. Городское отделение ФСС по потере трудоспособности пришло на проверку предприятия, предметом которой является уплата страховых взносов. В ходе проверки были обнаружены договоры с некоторыми физлицами, которые, по мнению проверяющих, исполняли не гражданско-правовые, а трудовые обязанности. В результате чего выплаченные по этим соглашениям денежные средства должны были войти в фонд оплаты труда и быть учтены при начислении и уплате страховых взносов. Поскольку этого не произошло, ФСС по ВПТ доначислил суммы страховых взносов, штрафа и пени.

Причина. Базой для начисления страховых взносов в Фонд являются фактические расходы на оплату труда наемных работников, включающие расходы на выплату основной и дополнительной заработной платы, другие поощрительные и компенсационные выплаты, в т.ч. в натуральной форме, которые определяются согласно нормативно-правовым актам, принятым в соответствии с Законом об оплате труда, и облагаются НДФЛ. Исходя из структуры зарплаты, главным критерием при отнесении той или иной выплаты к составу фонда оплаты труда необходимо считать ее непосредственную связь с выполнением работы в соответствии с условиями трудового договора. По содержанию заключенных на предприятии договоров ФСС пришел к выводу, что такие договоры являются трудовыми, а значит, была обнаружена недоплата страховых взносов.

Решение ВАСУ в данной ситуации было очевидно: пункты проанализированных договоров об оказании услуг имеют признаки трудовых, так что доначисления правомерны.

Какую ошибку допустил работодатель, заключая договоры с физлицами (неработниками)?

Во-первых, суд обнаружил, что предметом договора ГПХ является исполнение следующих обязанностей: вовремя и правильно оформлять соответствующие бухгалтерские документы, составлять бухгалтерские проводки и журналы-ордера, исполнять другие служебные поручения по указанию главбуха.

Во-вторых, условиями договора при оказании услуг на исполнителя возложена обязанность руководствоваться в своей деятельности внутренними положениями и инструкциями по организации бухучета на предприятии, правилами его ведения, порядком оформления операций и организации документооборота по участкам учета.

То есть суд пришел к выводу, что указанные пункты договора вменяют в обязанность работнику выполнение правил внутреннего распорядка.

В-третьих, в соответствии с этим же договором исполнитель несет полную материальную ответственность за переданные на хранение объекты в виде возмещения нанесенного ущерба в полном объеме. Такая позиция характерна для заключения трудового договора (п. 6 ст. 134 КЗоТ).

И последнее: оплата труда по условиям договора проводилась ежемесячно, в фиксированном размере, в виде материальной помощи. На предприятии велся табель отработанного времени таких физлиц. Такое присуще только трудовым отношениям.

Вывод. При заключении договоров ГПХ работодатель должен руководствоваться нормами ГК Украины, четко регламентирующими порядок выполнения работ, их приемки и оплаты по результатами выполненной работы, в т.ч. с учетом аванса и/или поэтапной оплаты выполненных работ, о чем составляются акты выполненных (поэтапных) работ, а не табели рабочего времени.

Автор: Канарева Наталия
Источник: «Дебет-Кредит»


Похоже на достаточно старое и упомянутое выше в теме решение ВАСУ № К-19381/10. Прилагаю для полноты картины.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"07" лютого 2012 р. м. КиївК-19381/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:


розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року позовні вимоги позивача задоволено повністю. Скасовано рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №56 від 20.03.2009 року про донарахування страхових внесків у сумі 1046,07 грн., нарахування пені у сумі 118,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 42642, 00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»(далі - ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 14.06.2000 року за номером 13821200000000269, код ЄДРПОУ 30996128.

Актом ревізії Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 152 від 02.03.2009 року визначено, що на Київській філії ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА»5 осіб отримували заробітну плату за трудовими угодами, які позивачем були віднесені до угод цивільно-правового характеру, в зв'язку з чим отримані за цими угодами кошти за 2006 - 2009 роки у сумі 42642 грн. (ОСОБА_4 - 4800 грн., ОСОБА_5 - 10566 грн.: 2006 р. - 2007 р. - 4950 грн., 2007 р. - 5616 грн., ОСОБА_6 - 26676 грн.: 2007 р. - 8424 грн., 2008 р. - 16848 грн., 2009 р. - 1404 грн., ОСОБА_7: 2007 р. - 150 грн., 2008 р. - 150 грн., ОСОБА_8: 2007 р. - 150 грн., 2008 р. - 150 грн.) не увійшли до фонду оплати праці та не були враховані при нарахуванні та сплаті страхових внесків. Вказані трудові угоди укладено позивачем відповідно до ст. 23 КЗпП України і вони є різновидом трудового договору.

На підставі акта ревізії Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 56 від 20.03.2009 року, яким на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 23, п. 2 ч.2 ст. 27, ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" донараховані страхові внески у сумі 1046,07 грн., пеня у сумі 118,00 грн. та за неповну сплату страхових внесків застосовано штраф у розмірі заниженої суми заробітної плати у сумі 42642,00 грн. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, або фізичних осіб. Особи ж, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами (угодами), беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.

Базою для нарахування страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України від 24.03.95 р. № 108/95 «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Статтею 2 Закону № 108/95 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Головним критерієм при віднесенні тієї чи іншої виплати до складу фонду оплати праці слід вважати її безпосередній зв'язок із виконанням роботи відповідно до умов трудового договору.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.


Пунктом 2 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" страхувальник зобов'язаний нарахувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Між сторонами виник спір щодо правової кваліфікації укладених позивачем договорів з надання послуг фізичними особами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що пункти договорів про надання послуг мають ознаки трудових, зокрема:

у п. 1 договору № 13 від 05.01.07р. зазначено, що виконавець зобов'язаний своєчасно та правильно оформлювати відповідні бухгалтерські документи, складати бухгалтерські проводки та журнали-ордера, зобов'язаний виконувати інші службові доручення за вказівкою головного бухгалтера у межах своєї компетенції;

у п. 2 вказано, що при наданні послуг виконавець повинен керуватися в своїй діяльності внутрішніми положеннями та інструкціями з організації бухгалтерського обліку на підприємстві, правилами його ведення, порядком оформлення операцій та організацією документообігу по ділянкам обліку.

Тобто, вказані пункти договору зобов'язують працівника виконувати правила внутрішнього розпорядку.

Відповідно до п. 4 цього ж договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передані на зберігання об'єкти у вигляді відшкодування заподіяних збитків у повному об'ємі, Така позиція характерна для укладання трудового договору та міститься в п. 6 ст. 134 КЗпП: відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

В п. 4 договору № 11/09-06 та № 12 від 01.03.07р. передбачено, що оплата праці по договору проводиться щомісячно, у фіксованому розмірі, з даної суми, при проведенні ревізії було виявлено, що працівникам на підставі даних договорів виплачувалася матеріальна допомога. Таке притаманне для трудових відносин, а нормами Цивільного законодавства України не передбачено надання матеріальної допомоги виконавцю за договором підряду не передбачено.

Крім того, як вбачається з тексту договорів, які знаходяться в матеріалах справи, працівники не самі організовували роботу і виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. На підприємстві вівся табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В договорах визначався обовязок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи, визначено матеріальну відповідальність за невиконання обовязків.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Харченко
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST налоговик » 14 мар 2013, 12:34

ОТЛИЧИЯ МЕЖДУ ГРАЖДАНСКО-ПРАВОВЫМ И ТРУДОВЫМ ДОГОВОРОМ

Каким образом предприятие может доказать отсутствие сокрытых трудовых отношений с частными предпринимателями (или физическими лицами, не являющимися субъектами предпринимательской деятельности), с которыми заключены договоры гражданско-правового характера ?

Статьей 20 НКУ органы ГНСУ не наделены правом признавать любые гражданско-правовые договоры притворными, то есть в данном случае — трудовыми. Департамент правовой работы ГНСУ запрещает инспекторам на местах заниматься своеволием, писать в актах подобные выводы, подменяя судебную ветвь власти, поскольку признание того или иного соглашения притворным является прерогативой суда.
Иногда ГНСУ для того, чтобы начислить НДФЛ на выплаты, осуществляемые в пользу плательщиков единого налога (исполнителей), дает указание местным налоговым органам (с привлечением работников юридических отделов) тщательно анализировать содержание договоров (актов предоставленных услуг или выполненных работ) на наличие признаков трудовых взаимоотношений. Например, об этом было указано, хотя и с существенными юридическими ошибками, в письме ГНАУ от 29.03.2007 г. № 1558/П/17-0715'.
Налоговикам предоставлено право обращаться в суд с соответствующими исками. На практике бывают случаи, когда во время или после документальной проверки налоговики подают иски в суд о признании заключенных между предприятиями и предпринимателями гражданско-правовых договоров притворными, поскольку они вроде бы являются трудовыми договорами или имеют такие признаки. Особенно это касается договоров о предоставлении услуг, предмет которых подобен перечню профессий (например, консультационных, курьерских, бухгалтерских, управленческих услуг и услуг по информатизации).
Поэтому при заключении гражданско-правовых договоров между налоговыми агентами и предпринимателями необходимо учитывать следующее:
в преамбуле указать о том, что исполнителем является «физическое лицо — предприниматель» (сокращенно — ЧП). То же желательно сделать в платежном документе на оплату услуг. При этом не следует указывать «гражданин» или просто фамилию гражданина без слова предприниматель, поскольку по сложившейся практике такая запись будет означать правовые отношения с физическим лицом, не являющимся предпринимателем. Кроме того, не лишним будет в преамбуле договора привести следующие слова: «Исполнитель — физическое лицо — предприниматель «ФИО», который действует на основании статьи 42 Конституции Украины, главы 5 Гражданского кодекса Украины, главы 13 Хозяйственного кодекса Украины и свидетельства о государственной регистрации субъекта предпринимательской деятельности от ... г., серия ...№...
в разделе о предмете договора или в других его разделах нельзя делать ссылку на классификатор профессий либо подобные кадровые документы. Также нельзя писать, например, «исполнитель предоставляет услуги слесаря». Несмотря на очевидность изложенного относительно наличия признаков трудовых отношений, на практике автору приходилось часто встречать такие случаи, и даже есть примеры негативных судебных решений в ситуациях, когда не была соблюдена данная рекомендация, в частности, об этом идет речь в определении ВАСУ от 11.12.2007 г. № К-9665/06. Поэтому в договоре следует написать: «Исполнитель обязан предоставлять услуги по техническому осмотру, профилактике, ремонту, замене и т.п.» — без указания профессии слесаря;
♦ нужно указать, например, в разделе, где устанавливаются права и обязанности сторон, о том, что исполнитель будет получать вознаграждение и нести риски, связанные с выполнением или невыполнением предпринимателем работ (услуг). Нельзя в договоре о предоставлении услуг (выполнении работ) указывать, что исполнитель несет ответственность за нарушение норм трудового распорядка либо трудового законодательства или несет материальную ответственность за предоставленное ему имущество, а также устанавливать обязанность, например, обеспечивать исполнителя страховкой или так называемым социальным пакетом, что иногда делают предприятия с иностранным капиталом;
♦ следует указать, что исполнитель бесплатно не использует средства производства заказчика (оборудование, устройства, инструменты и т.п., которые принадлежат на праве собственности непосредственно заказчику работ (услуг)) и самостоятельно несет расходы (на сырье, материалы, МБП, услуги и т.п.), связанные с подготовкой и предоставлением услуг (выполнением работ). Если бесплатность пользования средствами производства очевидна и ее невозможно скрыть, можно передать основные средства в аренду или взаем. Это ограничение не касается договоров строительного подряда, по которым согласно нормам главы 61 Гражданского кодекса Украины заказчик может обеспечить исполнителя собственными материалами. Об этом должно быть сказано в договоре подряда. К тому же должны быть составлены акты о передаче ТМЦ от заказчика исполнителю, а затем о возврате их остатков. Кроме того, существенным условием договора строительного подряда является смета;
нельзя указывать в договоре, что заказчик берет на себя определенные расходы. Например, в договоре о предоставлении транспортных услуг не стоит оговаривать, что заказчик обеспечивает предпринимателя автомобилем или ГСМ, страховкой, берет на себя расходы на ТО, ремонтные и подобные работы. Не следует предусматривать в договоре, что заказчик дополнительно к вознаграждению оплачивает исполнителю расходы на командировку, что является признаком трудовых отношений. Если такие расходы реально осуществляются, то исполнителю нужно включить их в юз-награждение, увеличив его размер. Тогда заказчик сможет учесть эту сумму в налоговых расходах без обложения ее НДФЛ и единым взносом на социальное страхование;
предоставить право исполнителю привлекать других (третьих) лиц по письменному разрешению заказчика или без такого разрешения. На практике привлечение третьих лиц может и не происходить, однако эту декларативную норму желательно предусмотреть в гражданско-правовом договоре, поскольку она противоречит требованиям трудового договора и «защищает» от него;
нельзя предусматривать в договоре о предоставлении услуг (выполнении работ) возможность исполнителя в одностороннем порядке расторгнуть договор, поскольку это может быть признаком трудовых отношений. По крайней мере, так считает Луганский административный суд, который указал об этом в своем постановлении от 15.07.2010 г. № 2а-4798/10/1270.
Не лишним будет дополнительно в договоре о предоставлении услуг (выполнении работ):
♦ указать, на какой системе налогообложения работает исполнитель;
♦ обязать исполнителя проводить операции (предоставлять услуги) в рамках избранных видов хозяйственной (предпринимательской) деятельности согласно выписке из государственного реестра;
♦ подчеркнуть, что на данный договор нормы законодательства о труде не распространяются.
Следует также отметить, что некоторые виды услуг (например, консультационные) имеют элементы авторского права. Поэтому, возможно, следует вспомнить и об этом аспекте.
И, безусловно, не нужно забывать об указании в договоре всех существенных условий, без которых договор может быть признан судом незаключенным. В частности, следует предусмотреть ответственность за ненадлежащее, некачественное, несвоевременное выполнение работ (предоставление услуг) или невыполнение (непредоставление) их. То же касается и оплаты выполненных работ (предоставленных услуг). При этом ответственность желательно устанавливать в конкретных размерах. Этот факт также будет препятствовать признанию гражданско-правового договора гражданским.
Кроме того, следует побеспокоиться о правильности оформления первичных документов, в частности акта предоставленных услуг или выполненных работ.
На практике часто бывает так, что инспектор, понимая притворность грамотно составленного гражданско-правового договора и невозможность доказательства наличия трудовых отношений, шел другим путем. Он проверял качество составленного акта предоставленных услуг (выполненных работ) на предмет наличия в нем обязательных реквизитов согласно требованиям ст.9 Закона о бухучете и п.2.4 Положения № 88. Чаще всего контролерами предъявляются претензии об отсутствии в актах таких данных, как место составления, объем предоставленных услуг (выполненных работ), единица измерения.
Кроме того, в целях опровержения наличия признаков трудовых отношений налоговому агенту и предпринимателю следует учесть в акте все вышеприведенные особенности относительно содержания договора (кроме упоминания о третьих лицах). Если по результатам договора составляется не акт, а другой документ, то в нем следует соблюсти указанные условия.
В завершение следует обратить внимание на еще один интересный моменты. На приведенные рекомендации никоим образом не влияет то обстоятельство, что предприниматель является одновременно работником (на постоянной основе, по совместительству или с почасовой оплатой) того же предприятия, которое выплачивает ему вознаграждение по гражданско-правовому договору. Единственное, что следует посоветовать в такой ситуации, так это четко разграничивать должностные обязанности работника (также желательно их утверждать приказом) и виды услуг (работ) по гражданско-правовому договору. В данном случае при выплате заработной платы предприятие в качестве налогового агента будет удерживать НДФЛ и ЕСВ на общих основаниях, а при выплате вознаграждения частному предпринимателю по гражданско-правовому договору предприятие не будет выступать налоговым агентом, и такая выплата не будет подлежать налогообложению у источника выплаты дохода. К сожалению, после вступления в силу НКУ разъяснений по этому поводу ГНСУ не давала. Однако раньше на основании норм ПСУ, КЗоТ и Декрета КМУ от 26.12.92 г. № 13-92 «О подоходном налоге с граждан» ГНАУ издала два «правильных» письма от 27.09.2002 г. № 17-0518 и от 17.10.2002 г. № 6965/6/153415. Учитывая тот факт, что нормы об определении в соответствии с законодательством отношений гражданско-правовыми или трудовыми остались неизменными, а налоговые нормы об удержании НДФЛ налоговым агентом, предусмотренные в НКУ, аналогичны нормам, установленным в упомянутом Декрете, можно посоветовать читателям пользоваться указанными письмами ГНАУ.


Александр КЛУНЬКО, эксперт-консультант

НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС В ДЕЙСТВИИ: ВСЕ ОБ НДФЛ /ССЗ/2012/выпуск 10

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
irysia02
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST vins » 25 мар 2013, 02:24

Что происходит, если налоговики вдруг решат, что договор не гражданский, а трудовой? Виденье самих налоговиков - в ЕБНЗ

510.01 фінансова (штрафи)
Які штрафні санкції застосовуються органом ДПС за не дотримання працедавцем законодавства щодо укладення трудового договору, не оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)?
Відповідно до п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПКУ (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ).
Особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування п.176.2 ст.176 ПКУ.
Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.110.1 ст.110 ПКУ).
У разі виявлення під час перевірки фактів не дотримання працедавцем (податковим агентом) законодавства щодо укладення трудового договору, не оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), якщо ці дії призвели до порушення таким працедавцем правил нарахування, утримання та сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб, до такого працедавця застосовуються штрафні санкції у порядку та розмірах, встановлених ст.123 ПКУ. Так, коли сума податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб при перевірці визначається органом державної податкової служби, на таку особу накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання. При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов’язання, накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання.
У разі порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків, до таких працедавців (податкових агентів) застосовуються штрафні санкції у порядку та розмірах, встановлених ст.119 ПКУ.
Згідно з ст.163 прим.4 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X із змінами та доповненнями неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такі ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім цього, статтею 212 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III із змінами та доповненнями (далі – ККУ) встановлена відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
irysia02
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST налоговик » 22 апр 2013, 15:05

Оптимізація трудових відносин: як і навіщо роботодавці їх «маскують»

Ті, хто бував в Австрії чи Німеччині, знають, що магазини там працюють у суботу до 16-00, а в неділю взагалі зачинені. У Норвегії та Швейцарії в неділю ви скоріше побачите НЛО, ніж працюючу людину. І питання не в тому, що європейці ліниві чи не підприємливі. Так само, як і українці, вони багато часу приділяють роздумам про те, як і де заробити, і працювати вміють. А причина їх недільного «неробства» проста: роботодавцям дуже дорого коштує робота найманих працівників у вихідні. Її використовують лише там, де зачинятися не можна взагалі – наприклад, у лікарнях екстреної допомоги, на автозаправних станціях на автомагістралях і т.п.

А що ж в Україні? До таких фігур «вищого пілотажу» у сфері праці ми ще не дійшли. У нас поки що інші пріоритети: суб’єкти підприємництва переймаються пошуком можливостей для пом’якшення дії податкового пресу на трудові відносини, а держава – численними і тотальними перевірками, щоб з-під цього пресу ніхто не вислизнув. Заодно вона робить спроби захистити найманих працівників від дій недобросовісних роботодавців. Цей захист, перш за все, має за мету легалізацію трудових правовідносин (боротьбу з заробітною платою в конвертах), щоб вмить повернути «вертких» роботодавців під той самий прес.

Легалізація трудових правовідносин, окрім податкового, навалює на роботодавців ще й тягар дотримання вимог складного трудового та суміжного з ним законодавства. Це і зобов’язання щодо працевлаштування інвалідів, і стосунки зі службою зайнятості населення стосовно вакансій, і ризик відвідування підприємства інспекторами з праці та навіть працівниками прокуратури. І, зважаючи на викладене, дуже просто дійти висновку: працівник на підприємстві – це джерело великої кількості небажаних ризиків. Усі роботодавці це розуміють, але далеко не всі мають достатньо сміливості, можливостей і хисту, щоб хоча б частково відійти від трудових правовідносин, не порушуючи норм діючого законодавства. А ті роботодавці, що ризикнули це зробити, не завжди усвідомлюють ступінь ризику і наслідки своїх дій. Отже, нам є про що сьогодні поговорити.



Чим замінити трудові правовідносини?

Шляхів такої заміни (в залежності від характеру діяльності суб’єкта господарювання) є декілька, і вони полягають в укладанні:

¨ господарського договору з фізичною особою – підприємцем;

¨ договору із самозайнятою особою (freelancer);

¨ договору підряду з фізичною особою, яка не є ані підприємцем, ані самозайнятою особою;

¨ господарського договору з іншим працедавцем як з господарюючим суб’єктом, переклавши на нього усі ризики, пов’язані з наймом працівників та вступом із ними у трудові правовідносини (outsourcing).

А тепер розглянемо пропоновані шляхи заміни трудових відносин докладніше.



Взаємовідносини між підприємством і фізичною особою – підприємцем

Відповідно до ст.50 ЦКУ право на здійснення незабороненої законом підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто така, якій виповнилося 18 років і вона стала повнолітньою відповідно до ст.34 ЦКУ. В окремих випадках, що наведені у цій же статті, фізичні особи можуть стати повнолітніми й раніше, що також надає їм права зареєструватися підприємцем. Крім того, відповідно до ст.35 ЦКУ повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Фізичні особи – підприємці з точки зору галузі права можуть укладати три види договорів: господарські договори; цивільно-правові правочини; трудові договори. Від правової кваліфікації договору залежать його податкові наслідки. Для правильного розуміння сьогоднішньої теми одразу зазначимо, що господарські договори є різновидом цивільно-правових.

Відповідно до ст.3 ГКУ «діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність», розуміється як господарська діяльність. Проаналізувавши норми ГКУ, можна дійти висновку про те, що, господарський договір – це засноване на угоді сторін і зафіксоване в спеціальному юридичному документі (комплексі документів) зобов’язальне правовідношення між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) господарських відносин, змістом якого є взаємні права і обов’язки сторін у сфері господарської діяльності.

Окрім господарських договорів фізична особа – підприємець може укладати й цивільно-правові. Наприклад, ліцензійний договір, за яким іншому суб’єкту підприємництва вона передає майнові права на певний об’єкт авторського права. Ліцензійний платіж (роялті), отриманий автором, не буде вважатися доходом від здійснення підприємницької діяльності, а отже, на нього розповсюджуватиметься загальна система оподаткування, передбачена розділом IV ПКУ. Аналогічним чином оподатковуватиметься дохід від продажу квартири, якщо такий продаж здійснений не у рамках підприємницької діяльності.

Не включається у дохід від здійснення підприємницької діяльності й дохід, отриманий від виконання трудових обов’язків у рамках трудових правовідносин. Тут доцільно повернутись у минуле і розглянути це питання у «історичній» ретроспективі.

У свій час, на основі п.1.8 ст.1 Закону про ПДФО[3], що містив визначення найманої особи, ДПАУ у телеграмі від 19.04.2005 р. № 7548/7/17-3218 виокремила аргументи, які дозволяли податківцям прирівняти фізичну особу – підприємця (виконавця) до найманої особи певного роботодавця, і оподаткувати її доходи, виплачені таким роботодавцем, згідно із нормами Закону про ПДФО, тобто аналогічно доходам, отриманим в межах трудових правовідносин. Ось аргументи від ДПАУ:

¨ наявність у договірних стосунках ознак, що мають юридичне підтвердження (усі вигоди і ризики, пов’язані з виконанням або невиконанням підприємцем робіт (послуг) відповідно до цивільно-правового договору, отримує (несе) замовник);

¨ наявність факту безоплатного використання виконавцем робіт (послуг) засобів виробництва (сировини, матеріалів, комплектуючих, обладнання тощо), які належать за правом власності безпосередньо замовнику робіт (послуг), або відсутність факту використання виконавцем робіт (послуг) власних засобів виробництва;

¨ відсутність факту залучення інших осіб для виконання зазначених у договорі робіт (послуг).

Податковий кодекс особливих змін у таке бачення податківців не вніс: аналогічний підхід залишився й у ньому, але його «завуальовано» у визначення роботодавця. Особливо цікавим є абзац другий вже згадуваного пп.14.1.222. ст.14: «для цілей оподаткування ПДФО до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими».

Більше того, чинною редакцію п.177.8 ст.177 ПКУ встановлено, що за умови надання копії документу, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи як підприємця, особа, що нараховує (виплачує) їй дохід, ПДФО не утримує. Це правило не застосовується в разі виплати доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп.14.1.195 та 14.1.222 ст.14 ПКУ.

ПКУ не містить порядку встановлення факту, що відносини між підприємством та фізичною особою – підприємцем фактично є трудовими, але саму можливість такого встановлення містить. Це означає, що, нехтуючи положенням ст.19 Конституції України, податківці будуть й надалі самостійно визнавати відносини підприємства з фізичною особою – підприємцем фактично трудовими.

Але в будь-якому разі, укладаючи договір з фізичною особою – підприємцем не як з найманим працівником та бажаючи не виступати податковим агентом щодо нього, підприємству варто прислухатися до рекомендацій ДПСУ юридичним особам, які мають господарські відносини з фізичною особою – підприємцем (у тому числі з підприємцем, що обрав спрощену систему оподаткування): «отримувати від останнього копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію як підприємця (для тих, що здійснюють діяльність відповідно до ст.177 Кодексу), та водночас свідоцтва про сплату єдиного податку, а також відповідні документи (чеки, квитанції тощо), що підтверджують витрати за проживання або переїзд»[4]. Крім того, ДПСУ радить не забувати про зобов’язання повідомляти щодо всіх виплачених підприємцям сум доходів у розрахунку за формою № 1 ДФ згідно з пп.«б» п.176.2 ст.176 ПКУ. Що стосується ЄСВ, то, співпрацюючи з фізичною особою – підприємцем, підприємство перекладає на нього зобов’язання зі сплати цього внеску у відповідності до ст.4 Закону № 2464[5].

Таким чином, уклавши договір з фізичною особою – підприємцем, юридична особа уникає зобов’язання виступати податковим агентом, сплачувати ЄСВ за таких осіб, а також позбавляється ризиків, пов’язаних з контролем, що здійснюється державою у сфері трудових відносин. Якщо ж податківці самостійно визнають, що ці відносини фактично є трудовими, то таке визнання не спричинить наслідків щодо порушення трудового законодавства, а матиме значення виключно для цілей оподаткування. А з точки зору цих фіскальних цілей розмір сплачуваних ПДФО та ЄСВ є більшим. Адже абсолютні суми податків, сплачуваних фізичними особами – підприємцями, зменшуються за рахунок того, що вони мають право зменшувати базу оподаткування як ПДФО[6], так і ЄСВ на суму документально підтверджених витрат, а на заробітну плату ці ж самі податки нараховуються у повному її обсязі, без врахування витрат.



Взаємовідносини між підприємством та самозайнятою особою

Відповідно до пп.14.1.226 ст.14 ПКУ до самозайнятих осіб відносяться не лише підприємці, а й фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність за умови, що вони не є працівниками в межах незалежної професійної діяльності. Оскільки підприємців було розглянуто в попередньому розділі статті, наразі приділимо увагу саме тим самозайнятим особам, які провадять незалежну професійну діяльність.

Юридичними ознаками таких самозайнятих осіб, що виокремлюють їх з кола інших платників податку, ПКУ називає такі:

¨ ними можуть бути лише фізичні особи;

¨ самозайнята особа повинна провадити незалежну професійну діяльність, види якої зазначено в абзаці другому пп..14.1.226 ст.14 ПКУ (тобто бути приватним нотаріусом, адвокатом, оцінщиком, викладачем, артистом, письменником, архітектором и т.п.) і може підприємцем не реєструватись[7];

¨ самозайнята особа не може бути найманим працівником свого клієнта (замовника) в межах незалежної професійної діяльності. Тобто вона не вступає у трудові відносини, що виникають з факту укладення трудового договору. Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін[8].

Аналогічне поняття самозайнятої особи містить і п.1.7 Порядку № 1588. Відповідно до п.1.3 Порядку № 1588 самозайняті особи повинні бути взяті на облік в органах ДПС незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору. При цьому Реєстр самозайнятих осіб є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

Умовою взяття на облік самозайнятих осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифікату тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Взяття на облік в органі ДПС здійснюється за місцем постійного проживання фізичної особи. Для цього фізична особа, яка має намір стати самозайнятою особою та провадити незалежну професійну діяльність, на протязі 10 календарних днів після отримання відповідного свідоцтва чи іншого документа (наприклад, реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта тощо), подає заяву за формою № 5-ОПП та копію такого свідоцтва чи іншого документа. При цьому якщо фізична особа здійснює незалежну професійну діяльність і зареєстрована як підприємець, вона обліковується в органах державної податкової служби так само, як фізична особа – підприємець. Але це не означає, що вона подає податкову звітність так само як підприємець, оподатковується як підприємець і є підприємцем, оскільки у цьому разі вона реєструється як самозайнята особа.

Отже, самозайняті особи можуть бути зареєстровані і як підприємці, і як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Якщо вони реєструються як підприємці, то оподаткування їх діяльності здійснюється відповідно до порядку оподаткування діяльності підприємців, які обрали ту чи іншу систему оподаткування.

Самозайнятих осіб ще називають фрілансерами. Фрілансер (англ. freelancer) – це фізична особа, яка виконує роботу без укладення довгострокового договору з роботодавцем, та яку наймають лише для виконання визначеного переліку робіт. Фрілансер є позаштатним працівником і може одночасно виконувати замовлення для різних клієнтів[9].

Доходи фрілансерів оподатковуються ПДФО у відповідності до ст.178 ПКУ за ставкою 15%. Якщо ж середньомісячний річний оподатковуваний дохід фрілансера перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року[10], то до такої суми перевищення застосовується ставка 17%. При цьому розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Дохід, який підлягає оподаткуванню ПДФО, визначається як сукупний чистий дохід, тобто є різницею між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Тобто фрілансерам дозволено зменшувати доходи на суму документально підтверджених витрат. А взяття на облік в органах ДПС фрілансера, як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, має наслідком визнання за такою особою права зменшувати базу оподаткування.

Особливість оподаткування доходу фрілансеру викладена в п.178.5 ст.178 ПКУ, але дуже некоректно: «під час виплати суб’єктами господарювання – податковими агентами, фізичним особам, що провадять незалежні професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копію довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність». Насправді, за наявності копії вищезазначеної довідки, особа, що виплачує дохід фрілансеру, мала би втрачати статус податкового агента, адже ані утримувати, ані перераховувати ПДФО до бюджету вона не повинна. Хіба що у неї відповідно до пп. 14.1.180 ст.14 ПКУ залишається ще обов’язок вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV ПКУ. Але якщо такої довідки фрілансер не надає, така особа буде повноправним податковим агентом фрілансера, і утримати ПДФО з доходу фрілансера. Якщо фрілансер підпадає під ознаки працівника особи, що виплачує йому дохід (тобто, по суті, ця особа є його роботодавцем), то у даному разі ПДФО повинен бути утриманий і сплачений до бюджету у загальному порядку.

Маючи намір та можливості перевести своїх найманих працівників у статус фрілансерів, підприємству слід мати на увазі також і те, що відповідно до п.77.2. ст.77 ПКУ самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше 5% від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка перевірок не частіше, ніж раз на три календарних роки.

Платники податку на прибуток, які вступають у правовідносини з фрілансерами, повинні пам’ятати, що податкові наслідки таких відносин залежать від того:

¨ чи правильно оформлено договір про надання послуг фрілансера та інші документи;

¨ чи отримана від фрілансера копія довідки про взяття його на облік в органах ДПС України як самозайнятої особи, що провадить незалежну професійну діяльність;

¨ чи відсутні ознаки роботодавця у наймача (клієнта).

Договір про надання послуг фрілансером його клієнтові повинен бути складений таким чином, щоб уникнути можливості тлумачити його як трудовий договір (ознаки трудового договору було наведено вище). Тобто договір між фрілансером і підприємством, відповідно до якого фрілансеру (наприклад, адвокату) забезпечується на підприємстві робоче місце, підприємство приймає обов’язок щомісячно виплачувати фіксовану грошову суму у якості оплати послуг адвоката, а адвокат зобов’язується бути присутнім на своєму робочому місці щодня з 9-00 до 17-00 і виконувати будь-які розпорядження керівника підприємства, з високим ступенем ймовірності буде розтлумачений податківцями як трудовий договір. Податкові наслідки у вигляді донарахування ПДФО, і фінансових санкцій є дуже ймовірними.

Якщо ж у договорі про надання адвокатських послуг прямо вказано, що робоче місце (чи безкоштовне офісне приміщення) адвокатові не забезпечується, оплата його послуг здійснюється в залежності від кількості наданих ним послуг (як би вони не вимірювалися), а обов’язковим до виконання адвокатом є лише замовлення, оформлене відповідним чином, то такий договір важко буде назвати трудовим. І якщо при цьому у підприємства залишиться копія довідки про взяття адвоката на облік в ДПІ, як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, то говорити про трудові відносини буде ще складніше. Тож податкові наслідки такого договору для підприємства будуть нульовими. Усі податкові зобов’язання такий адвокат виконуватиме самостійно.

У цьому випадку підприємство і фрілансер виграють з точки зору податкового навантаження на їх стосунки, та з точки зору уникнення небажаних наслідків, що їх мають трудові відносини. Так, якщо не приймати до уваги розмір ЄСВ, то податкова «економія» полягає у тому, що у випадку встановлення трудових відносин з фрілансером роботодавець при утриманні ПДФО не зможе врахувати документально підтверджені витрати такого «працівника». Тим самим збільшиться база оподаткування у порівнянні з базою оподаткування фрілансера. Таке збільшення бази оподаткування ПДФО має наслідком збільшення абсолютного розміру цього податку, а також підвищує ймовірність застосування підвищеної ставки 17%. Крім збільшення абсолютного розміру ПДФО, другим негативним фінансовим наслідком для підприємства і фрілансера разом є вилучення обігових коштів на сплату ПДФО. Якщо ж фрілансер збереже статус самозайнятої особи, то його обов’язок сплатити ПДФО, але у меншому розмірі, виникне лише у наступному році і повинен бути виконаний ним самим до 1 серпня наступного року (п.179.7 ст.179 ПКУ). Навіть банальний банківський депозит на суму відстроченого ПДФО дасть певний фінансовий зиск фрілансеру за такий період.

Що стосується ЄСВ, то й тут є податкова «економія». Фрілансер, сплачуючи цей внесок самостійно, повинен буде заплатити його у розмірі 34,7 відсотка бази нарахування ЄСВ. При цьому базою оподаткування таким внеском для фрілансера буде сума доходу (прибутку), отриманого від його діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. Тобто знову ж таки можна врахувати документально підтверджені витрати фрілансера.

Що ж стосується підприємства – роботодавця, то воно повинне буде застосовувати розмір ЄСВ залежно від класу професійного ризику виробництва, мінімальний розмір якої починається від 36,76%. До цього ж база нарахування цього внеску не зменшуватиметься на суму документально підтверджених витрат. Виходить і база більше, і розмір вище.

Перевагою відносин підприємства з фрілансером є також відсутність трудових правовідносин, що, з одного боку, зменшує ймовірність конфлікту з контролюючими органами, які борються із «зарплатою у конвертах» та порушеннями трудового законодавства, і, з іншого боку, переводить стосунки між підприємством і фрілансером у суто взаємовигідні стосунки. Втрата взаємного зиску від таких стосунків може мати наслідком їх спрощене розірвання у порівняні зі звільненням найманого працівника. У сьогоднішній ситуації – це однозначно перевага, а не недолік. Принаймні для роботодавця.



Взаємовідносини між підприємством і фізичною особою, яка не є ані підприємцем, ані самозайнятою особою

Такі відносини можливі лише у тому випадку, якщо договір (як правило, це договір підряду) між підприємством і фізичною особою, яка не є ані підприємцем, ані самозайнятою особою, не матиме ознак трудового договору, наведених у попередньому розділі. Тож, щоб не повторюватися, слід лише зауважити, що зменшення податкового навантаження на такі правовідносини уникнути не вдасться. Сплачувати ПДФО та ЄСВ з таких доходів буде обов’язком підприємства, а не самої фізичної особи. А от трудових відносин не буде, якщо будуть враховані усі нюанси трудового законодавства щодо таких правовідносин.



Аутсорсинг

Такий вид правовідносин стає дедалі популярнішим в Україні. Аутсорсинг (від англійського outsourcing) – це відмова компаній від виконання певних некритичних для бізнесу функцій чи частин бізнес-процесів та передача їх сторонньому підрядникові, який на здійсненні цих послуг спеціалізується професійно[11]. Головним принципом аутсорсингу прийнято вважати такий: «залишаю собі те, що я роблю краще за інших, та віддаю зовнішньому підрядникові те, що він робить краще за мене». Окрім класичних цілей, які, зазвичай, переслідує аутсорсинг, а саме зменшення витрат; підвищення якості продукції чи послуг; стратегічне ставлення до власного бізнесу, на нього (тобто на аутсорсинг) можна покласти ще й задачу зменшення податкового навантаження та уникнення ризиків вступу в трудові правовідносини. Ця схема умовно виглядає так:

Підприємство А наймає у штат бухгалтерів та пропонує іншим підприємствам бухгалтерські послуги. Великий штат бухгалтерів та спеціалізація підприємства А на таких послугах істотно підвищує рівень їх професійності, особливо у порівнянні з окремим бухгалтером.

Підприємство Б замість укладення трудового договору з бухгалтером, укладає господарський договір з підприємством А.

У результаті підприємство Б отримує кваліфіковані послуги, платить за них менше, ніж несло би витрат, найнявши бухгалтера у штат, бо ділить такого «аутсорсингового» бухгалтера з іншими підприємствами – клієнтами підприємства А, уникає трудових правовідносин, та пов’язаних з ними ризиків.

Післямова. Тема, що піднята у статті, дуже важлива і гостра для багатьох підприємств. Зачепити її – все одно що гілкою розворушити мурашник. Але це зроблено свідомо. По-перше, у правовідносинах між юридичними та фізичними особами (найманими працівниками, підприємцями, фрілансерами) багато цікавих та законодавчо неврегульованих нюансів. По-друге, певною мірою йшлося про оптимізацію оподаткування, що не залишає байдужим нікого. Тому «Бухгалтерія» ще не раз повернеться до цієї теми на своїх сторінках.




[1] Опубліковано: Бухгалтерія. – 2013. – № 1 – 2. – С. 20 – 379 (прим. ред.).

[2] Опубліковано: Бухгалтерія. – 2013. – № 7. – С. 11 – 40 (прим. ред.).

[3] Закон України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (прим. ред.).

[4] Лист ДПСУ від 23.08.2011 р. № 9613/5/17-0216 (прим. ред.).

[5] Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (прим. ред.).

[6] Крім платників єдиного податку, які не є платниками ПДФО стосовно доходів, отриманих у межах підприємницької діяльності, включеної у свідоцтво платника ЄП (прим. ред.).

[7] Хоча НБУ в листі від 22.02.2011 р. № 25-111/418-2794 (з посиланням на лист ДПАУ від 14.02.2011 р. № 1956/5/29-2016) висловлює думку про те, що без реєстрації підприємцями здійснювати незалежну професійну діяльність можуть лише адвокати, приватні нотаріуси та судові експерти. Лист НБУ опубліковано: Бухгалтерія. – 2011. – № 11. – С. 38 – 39 (прим. ред.).

[8] Див. також: Карпова В. Трудові відносини: оптимальний документообіг//Бухгалтерія. – 2013. – № 13. – С. 61 – 65 (прим. ред.).

[9] Уперше цей термін був застосований Вальтером Скоттом у романі «Айвенго». Там фрілансерами називалися середньовічні наймані воїни (прим. авт.).

[10] Для 2013 року ця величина становить 1147 грн. (прим. ред.).

[11] Див. також: Деркач Т. Працівник «напрокат» (аутсорсінг, аутстафінг та лізинг персоналу)//Бухгалтерія. – 2007. – № 16. – С. 56 – 59 (прим. ред.).

Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 16-17 (1055-1056), 22 квітня 2013 року, стор.57-61

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
Люба П
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ДОГОВОРНОЕ ДЕЛО

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya