Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Исковая давность

заключение, изменение, расторжение, выполнение любых договоров

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST vins » 09 мар 2013, 18:32

В этой теме обсуждался похожий вопрос, поэтому выкладываю сюда.

Консультируют специалисты ГНИ в Днепровском районе г. Киева
ПОСТАВЩИК ВЕРНУЛ АВАНС БОЛЕЕ ТРЕХ ЛЕТ СПУСТЯ: КОРРЕКТИРОВАТЬ ЛИ НАЛОГОВЫЙ КРЕДИТ

Необходимо ли покупателю - плательщику НДС корректировать налоговый кредит при возврате продавцом суммы предварительной оплаты (аванса), с момента перечисления которой прошло более 1095 дней?

ОТВЕТ: Налоговый кредит отчетного периода определяется исходя из договорной (контрактной) стоимости товаров/услуг, но не выше уровня обычных цен, и состоит из сумм налогов, начисленных (уплаченных) налогоплательщиком в течение такого отчетного периода в связи с:
- приобретением или изготовлением товаров (в частности, при их импорте) и услуг с целью их дальнейшего использования в налогооблагаемых операциях в пределах хозяйственной деятельности налогоплательщика;
- приобретением (строительством, сооружением) основных фондов (основных средств, в частности прочих необоротных материальных активов и незавершенных капитальных инвестиций в необоротные капитальные активы), в т.ч. в случае их импорта, с целью дальнейшего использования в налогооблагаемых операциях в пределах хозяйственной деятельности налогоплательщика (п. 198.3 Налогового кодекса Украины, далее - НКУ).
Если после поставки товаров/услуг происходит любое изменение суммы компенсации их стоимости, включая последующий за поставкой пересмотр цен, перерасчет в случаях возврата товаров/услуг лицу, которое их предоставило, или во время возврата поставщиком суммы предварительной оплаты товаров/услуг, суммы налоговых обязательств и налогового кредита поставщика и получателя подлежат соответствующей корректировке (п.192.1 НКУ). К тому же, следует принимать во внимание срок исковой давности, установленный ст. 256 Гражданского кодекса Украины.
Кроме того, при использовании производственных или непроизводственных средств, прочих товаров/услуг не в хозяйственной деятельности, база налогообложения определяется, исходя из их балансовой стоимости на момент перевода (поставки), а для товаров/услуг - не ниже цен приобретения (п.189.1 НКУ).
Таким образом, если покупатель - плательщик НДС при перечислении средств/предварительной оплаты за товары/услуги (аванса) сформировал налоговый кредит, а товары/услуги от поставщика так и не получил, то указанные товары/услуги не могут быть использованы налогоплательщиком в пределах его хозяйственной деятельности, а потому вышеупомянутый покупатель - плательщик НДС независимо от того, возвращены ему средства/предварительная оплата за непоставленные товары/услуги или нет, должен по указанной операции начислить налоговые обязательства по НДС, исходя из обычной цены этих товаров.

ВоБУ № 22
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Печкин » 27 май 2013, 08:29

Елена Уварова » 25 май 2013, 16:06

Отражение обязательств в налоговой отчетности не считается признанием долга и не прерывает течение исковой давности

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20 травня 2013 року Справа № 5013/1032/12

...
Доводи скаржника з приводу того, що дії відповідача з подання податкової декларації, у якій було обліковано господарську операцію за видатковою накладною від 30.06.2009р. № РН-0000015, є визнанням останнім своєї заборгованості, що свідчить про переривання перебігу позовної давності, судова колегія вважає безпідставними. При цьому слід зазначити, що подання відповідачем податкової звітності та сплата відповідних податків і зборів є його обов'язком як платника податку перед державою, що не може вважатися вчиненням ним відповідних дій з виконання своїх господарських зобов'язань та визнання боргу, який виник у зв'язку з простроченням їх виконання.

Безнадежная и сомнительная задолженность (прибыль и НДС)
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST налоговик » 16 окт 2013, 23:26

ИСКОВАЯ ДАВНОСТЬ В ХОЗСПОРАХ: РАЗЪЯСНЕНИЯ ВЫСШЕЙ СУДЕБНОЙ ИНСТАНЦИИ

(Комментарий к постановлению Пленума Высшего хозяйственного суда Украины (далее — ВХСУ) от 29.05.13 г. № 10, далее — постановление № 10)
Фундаментальные разъяснения Пленума ВХСУ появляются не очень часто, но если уж выходят в юридический мир, то всегда метко. Ведь они проливают свет на понимание важных правовых аспектов тех или иных правовых институтов, которые регулируют отношения между участниками судебных споров. Тем более что иногда эти аспекты довольно неоднозначны и деликатны. На этот раз Пленум ВХСУ сосредоточился на исковой давности. Так что давайте посмотрим, на что именно он обратил внимание.

Общие и частные случаи применения

Прежде всего напомним, что исковая давность — это срок, в течение которого физлицо или юрлицо может обратиться в суд с требованием о защите своего гражданского права или интереса (ст. 256 Гражданского кодекса Украины, далее — ГКУ). Поэтому то, что исковую давность, предусмотренную этим Кодексом, применяют в гражданских и хозяйственных отношениях — это аксиома. Но здесь Пленум ВХСУ уточнил следующие моменты.
Среди способов защиты гражданских прав один из них позволяет лицу обратиться в суд с иском о признании недействительными актов государственных и других органов, которые противоречат законодательству и нарушают их права (ст. 16 ГКХст. 20 Хозяйственного кодекса Украины, далее — ХКУ). Так вот к этим искам применяют общую исковую давность — три года.
Однако необходимо иметь в виду следующее. В соответствии с п. 5 Заключительных и переходных положений Закона Украины "О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно усовершенствования порядка осуществления судопроизводства " от 20.12.11 г. № 4176-VI иск о признании незаконным правового акта, которым нарушено право собственности или иное вещное право, может быть подан в течение трех лет со дня вступления этого Закона в силу. Мы понимаем это так: если вещное право лица было нарушено до 15.01.12 г.,то оспорить соответствующий акт в суде можно, подав иск до 15.01.15 г. Фактически этой нормой установлено исключение из правил начала хода исковой давности, которые предусмотрены ст. 261 ГКУ
Еще следует помнить о том, что на обжалование решений (актов) органов доходов и сборов также отведены три года (1095 дней), но этот срок давности подчиняется правилам исчисления и применения, которые прописаны в Налоговом кодексе Украины и Кодексе административного судопроизводства Украины. Но если отношения между лицами и госорганами носят гражданско- или хозяйственно-правовой характер, то к спорам между ними применяют общий или специальный срок исковой давности.
В качестве иллюстрации упомянутых отношений Пленум ВХСУ привел выполнение гражданско-и хозяйственно-правовых договоров, возмещение ущерба, приобретение и хранение имущества без достаточного правового основания. То есть в таких отношениях органы госвласти выступают на равных началах с другими участниками. Например, если предмет спора — право владения, пользования и распоряжения недвижимым имуществом, даже которое является государственной собственностью (см. постановление Верховного Суда Украины от 2705.08 г. по делу № 21-1540ВО06)1.
Так же исковую давность применяют к отношениям между субъектом хозяйствования и его собственником, если последним является орган госвласти или местного самоуправления. Примеры таких тандемов: местный совет и коммунальное предприятие, министерство и государственное предприятие.
Вместе с тем Пленум ВХСУ отметил, что сроки применения административно-хозяйственных санкций, в частности, на основании ст. 250 ХКУ не являются исковой давностью, потому что вытекают из публично-правовых отношений. Поэтому суд всегда применяет эти сроки самостоятельно, а следовательно, в таком случае вам не обязательно подавать ему соответствующее заявление. Сюда можно отнести, например, санкции в сфере градостроительной деятельности.

Истечение исковой давности: детали и последствия

Одна из особенностей исковой давности заключается в том, что прежде чем ее применить, суд должен убедиться в наличии нарушения прав истца. Если этот факт не будет установлен, суд откажет в иске, потому что он необоснован. Предположим, если обратиться с иском о взыскании оплаты за товар до наступления срока платежа, предусмотренного договором, то такой иск будет безосновательным, поскольку право продавца еще не нарушено. Если же нарушение есть, но срок исковой давности истек и об этом заявлено в суде, то из-за этого он откажет в иске.
Кстати, заявить об истечении исковой давности можно в отзыве на иск или в отдельном устном или письменном ходатайстве. Впрочем, имейте в виду, если на это обстоятельство указал ответчик, который был заменен как ненадлежащий, то надлежащий ответчик должен снова подать заявление о применении исковой давности. Однако это не касается правопреемника стороны по делу. Повторно сигнализировать об исковой давности ему не нужно. При участии же по делу нескольких ответчиков для применении исковой давности необходимо заявление каждого из них (п. 2.1 постановления № 10).
Надеяться на удачное рассмотрение можно лишь тогда, когда исковая давность пропущена по уважительным причинам. По мнению Пленума ВГСУ таковыми являются те, которые по объективным и не зависящим от истца причинам делали невозможным или существенным образом усложняли своевременную подачу иска. В частности, физлицо может подтвердить это медицинскими справками о тяжелом заболевании или документами, которые свидетельствуют о продолжительном нахождении за рубежом или в другом месте, отличном от места своего постоянного жительства.
На предприятие (учреждение, организацию) эта щедрость не распространяется, потому что при отсутствии представителя в судебном процессе пусть и по уважительным причинам, предприятие не лишено возможности привлечь к участию в процессе другое лицо. Невозможность такой рокировки
необходимо доказать в суде (п. 2.2 постановления № 10). Замена руководителя на нового, который якобы не знал о нарушении прав юрлица, также не доказательство, ибо речь идет о защите именно юрлица, а не его руководителя. То есть юрлицо все же может ссылаться на уважительные причины, которые мешали ему обратиться в суд, но, очевидно, доказать это будет намного сложнее.
Пленум ВХСУ обращает особое внимание на то, что исковая давность — не институт процессуального права, поэтому просить суд о восстановлении (возобновлении) пропущенного срока — неправильно. Однако можно ходатайствовать о предоставлении судебной защиты в связи с уважительными причинами пропуска срока исковой давности.

Виды исковой давности и вопросы ее увеличения

Мы помним, что ст. 259 ГКУ разрешает увеличить срок исковой давности по договоренности сторон. Причем Пленум ВХСУ считает, что это касается как общего, так и специального срока. Условие об увеличении можно непосредственно прописать в договоре или в отдельном документе, которыми обменялись стороны (письма, телеграммы и т.п.).
Однако этот почтенный орган предостерегает: если в договоре записано, что он действует до полного выполнения сторонами своих обязательств, то такое условие не свидетельствует об увеличении исковой давности, ведь по своей природе она является конкретным сроком (определенным периодом во времени).
Также нужно быть осмотрительным с применением специальных сроков исковой давности, в частности, сокращенных. Например, Пленум ВХСУ растолковал, что годовой срок к требованиям в связи с недостачей проданного товара, предусмотренный ч. 2 ст. 258 ГКУ необходимо отличать от шестимесячного срока для исков, которые следуют из договора поставки товаров ненадлежащего качества на основании ч. 8 ст. 269 ХКУ Ведь первый из них применяют к договорам купли-продажи, а второй к договорам поставки.
Но если иск направлен на взыскание стоимости товара, то здесь действует общий срок исковой давности и для поставки, и для купли-продажи.
Начало исчисления исковой давности
Иногда случаются ситуации, которые усложняют определение момента, с которого следует исчислять срок исковой давности. На некоторых из них остановился Пленум ВХСУ
Начнем с наиболее "популярного" случая, когда срок выполнения обязательства не установлен или определен моментом предъявления требования.
Если быть откровенным, то довольно часто бывает, что стороны не обуславливают между собой пределы выполнения определенных обязательств. Например, не прописывают срока оплаты или поставки товара. В таких случаях исковая давность исчисляется по истечении семи дней со дня предъявления требования или иного льготного срока, предусмотренного законодательством или договором (ч. 2 ст. 530 ГКУ). А вот если из закона или договора следует обязанность немедленного выполнения обязательства, то ход исковой давности стартует со дня предъявления кредитором требования.
Обращаем внимание: эта позиция Пленума ВХСУ существенным образом отличается от позиции ВХСУ приведенной в п. 1 обзорного письма от 29.04.13 г.№ 01-06/767/2013. В нем он высказался, что ст. 530 ГКУ не подлежит применению к правоотношениям по оплате поставки (купли-продажи), поскольку ч. 1 ст. 692 ГКУ содержит обязанность покупателя оплатить товар сразу после его приема или приема товарораспорядительных документов. То есть обязанность оплаты не ставится в зависимость от обращения к покупателю с отдельным требованием в порядке ч. 2 ст. 530 ГКУ Однако Пленум ВХСУ в п. 4.2 постановления № 10 все-таки настаивает на применении требования, со дня предъявления которого должен считаться срок исковой давности. Так что этот деликатный момент следует учитывать.
Назначение ликвидационной комиссии юрлица никак не влияет на изменение исчисления исковой давности. Потому что если права такого юрлица нарушены до ликвидации, то течение этого срока начинается со дня нарушения или если о лице-нарушителе стало известно либо должно было стать известно собственнику, а не ликвидационной комиссии.
А что касается взыскания с недобросовестного арендатора неустойки в размере двойной платы за пользование вещью в случае просрочки задержки возврата имущества арендодателю (ст. 785 ГКУ), то исковая давность начинает течение со дня, следующего за днем, когда имущество должно было быть возвращено. И важно запомнить, что к такой неустойке должен применяться общий срок исковой давности, потому что, как подчеркнул Пленум ВХСУ она — самостоятельная мера имущественной ответственности в сфере арендных отношений.

Прерывание исковой давности

Знать детали прерывания срока исковой давности не менее принципиально. Вообще, по правилу ст. 264 ГКУ для этого есть два основания.
Совершение лицом действия, которое свидетельствует о признании им своего долга или иной обязанности. Это первое, а второе — предъявление лицом иска против одного из нескольких должников, а также если предметом иска является лишь часть требования, право на которую имеет истец.
К действиям, прерывающим, а в итоге и заставляющим исчислять исковую давность заново, Пленум ВХСУ отнес:
1) признание должником предъявленной ему претензии (считаем, что об этом может свидетельствовать ответ на претензию, в котором четко и недвусмысленно плизнлно требование по сути)^:
2) изменение договора, из которого видно, что должник признает существование долга, а также просьба должника об изменении договора;
3) письменная просьба должника отсрочить уплату долга;
4) подписание уполномоченным на это должностным лицом должника вместе с кредитором акта сверки взаиморасчетов, который подтверждает наличие задолженности в сумме, в отношении которой возник спор;
5) письменное обращение должника к кредитору относительно гарантирования уплаты суммы долга (очевидно, здесь имеется в виду обычное
гарантийное письмо должника, а не гарантия как способ обеспечения обязательства);
6) частичная уплата суммы основного долга и/или сумм санкций (но если обязательство подлежало выполнению частями или периодическими платежами, то это не будет основанием для прерывания относительно других частей платежа);
Здесь Пленум ВХСУ предупреждает: чтобы выполнение обязательства прервало исковую давность, такие действия должно совершить уполномоченное лицо должника, которое действует в силу закона, на основании учредительных документов или доверенности. Но уплата основного долга отнюдь не свидетельствует о признании должником неустойки, процентов за пользование средствами, других дополнительных требований кредитора.
Относительно иска — для этой цели он сработает только тогда, когда он не будет возвращен судом и при наличии доказательств принятия иска (дата почтового штемпеля или дата регистрации судом).
Что ж, постановление № 10 оказалось богатым на разъяснения, которые всегда пригодятся, если понадобится решить скользкий вопрос о применении сроков исковой давности.

Юрий ИЛЬНИЦКИЙ, юрист газеты "Все о бухгалтерском учете"

ВОБУ № 90 за 2013 г.

Скрытый текст: показать
ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.05.2013 № 10

Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого господарського суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

З метою забезпечення правильного і однакового застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів дати господарським судам такі роз'яснення.

1. Загальні питання застосування позовної давності

1.1. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

З урахуванням приписів частини другої статті 1 ЦК України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються (якщо інше не встановлено законом) до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення правил здійснення підприємницької діяльності (зокрема, й вимог конкурентного законодавства).

Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI).

Крім того, якщо відносини, які виникають між юридичними або фізичними особами з одного боку і державними та іншими органами - з іншого, мають цивільно-правовий або господарсько-правовий характер, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодуванням матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо), то у вирішенні відповідних спорів також застосовується позовна давність - загальна або спеціальна, у залежності від змісту позовних вимог.

1.2. За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

Що ж до вимог, які виникають з організаційно-господарських зобов'язань (стаття 176 ГК України), то позовна давність застосовується до тієї їх частини, яка за своєю правовою природою має ознаки цивільного зобов'язання. Відповідні випадки можуть мати місце, зокрема, у відносинах, які виникли між: суб'єктом господарювання і власником, який є засновником цього суб'єкта; суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, і органами управління цих об'єднань; суб'єктами господарювання у разі, якщо один є дочірнім підприємством іншого.

1.3. Частиною другою статті 223 та статтею 250 ГК України встановлено строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Ці строки не є позовною давністю, оскільки відносини, у яких вони застосовуються, за своїм характером є публічно-правовими, і застосування цих строків здійснюється господарським судом незалежно від наявності відповідної заяви сторони у справі.

1.4. Позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

1.5. За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

1.6. Передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат" строк давності вчинення виконавчого напису за своєю правовою природою не є позовною давністю, оскільки відповідна дія виступає як окремий (позасудовий) спосіб захисту цивільних прав.

2. Питання спливу позовної давності

2.1. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою

сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

У разі здійснення господарським судом у порядку статті 24 ГПК заміни неналежного відповідача належним зроблена попереднім (неналежним) відповідачем заява про застосування позовної давності у розгляді позовних вимог щодо належного відповідача судом до уваги не береться.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Якщо сторону у справі, якою зроблено заяву про застосування позовної давності, замінено її правонаступником, то в силу припису частини другої статті 25 ГПК така заява є обов'язковою і для її правонаступника, й відтак повторної заяви останнього про застосування позовної давності не вимагається.

Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

2.2. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

3. Загальна і спеціальна позовна давність та збільшення строку позовної давності

3.1. У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Спеціальна позовна давність піддягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

У зв'язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

За приписами пункту 4 частини другої статті 258 і статті 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік. А частиною восьмою статті 269 ГК України передбачено шестимісячний строк пред'явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості. Однак це не один і той самий строк, а два різні строки, оскільки перший з них (річний) застосовується щодо договорів купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), а другий (шестимісячний) - договорів поставки (стаття 265 ГК України, стаття 712 ЦК України). Різниця між ними полягає ще й у тому, що законом не передбачено можливість захисту порушеного права в разі пропущення, в тому числі й з поважних причин, шестимісячного строку пред'явлення позову. Отже, у вирішенні питання про застосування зазначених строків господарському суду слід ретельно з'ясовувати правову природу укладеного сторонами договору на предмет його відповідності ознакам договору купівлі-продажу або поставки.

Що ж до позовів постачальників (продавців) до одержувачів (покупців) про стягнення вартості товару, від оплати якого останні відмовилися з посиланням на його неналежну якість, то у таких спорах застосовується загальна позовна давність, оскільки ці вимоги пов'язані з розрахунками за товар.

3.2. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А при стягненні сум збитків, заподіяних у зв'язку зі сплатою неустойки (штрафу, пені), застосуванню підлягає загальна позовна давність.

3.3. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Частина друга згаданої статті ЦК України забороняє скорочення встановленої законом позовної давності. Відтак договір (умова договору) щодо скорочення зазначеного строку має визнаватися господарським судом недійсним, у тому числі й з ініціативи суду (пункт 1 статті 83 ГПК).

Умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

3.4. Передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів).

Такою ж позовною давністю є встановлений частиною другою статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" місячний строк подання заяви про визнання недійсною угоди, укладеної на аукціоні, конкурсі, - стосовно учасників аукціону, конкурсу або органу приватизації.

До позовних же вимог, пов'язаних з оскарженням прилюдних торгів та визнанням недійсними згаданих угод і заявлених іншими особами, які не належать до кола осіб, визначених згаданими нормами, застосовується загальна позовна давність згідно з приписами ЦК України.

4. Перебіг позовної давності

4.1. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

4.2. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

4.3. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

4.4. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

4.4.1. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

4.4.2. За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

В разі скасування ухвали господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви або про її повернення перебіг позовної давності переривається з дня первісного подання цієї заяви до суду.

Збільшення або зменшення розміру позовних вимог (частина четверта статті 22 ГПК) не змінює моменту переривання перебігу позовної давності, що настав у зв'язку з поданням позову.

Перебіг позовної давності за вимогою до залученого господарським судом до участі у справі іншого відповідача (частина перша статті 24 ГПК) переривається у день заявлення стороною відповідного клопотання, а за відсутності останнього - з дня винесення господарським судом ухвали про залучення до участі у справі іншого відповідача.

Перебіг позовної давності за вимогою до залученого господарським судом у справі належного відповідача (частина друга тієї ж статті ГПК) переривається з дня винесення господарським судом відповідної ухвали.

Подання позову з недодержанням правил підсудності справ перериває перебіг позовної давності з дня такого подання, оскільки частиною першою статті 17 ГПК передбачено надсилання господарським судом матеріалів справи з позовною заявою за встановленою підсудністю.

4.4.3. З огляду на вимоги частини першої статті 265 ЦК України залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 81 ГПК, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Але якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви.

4.5. Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

4.6. За приписом частини шостої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання. Тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

4.7. У визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке.

4.7.1. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України).

Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

4.7.2. У вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та статті 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).

4.8. У разі відступлення права вимоги іншій особі (стаття 512 ЦК України) перебіг позовної давності для третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, переривається з дня подання такою третьою особою заяви про вступ у справу.

5. Окремі питання застосування позовної давності

5.1. У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

5.2. Оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі таке.

До відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України). Водночас до них не відносяться гарантія, яка не залежить від основного зобов'язання.

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

5.3. Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

5.4. У разі якщо особа захищає корпоративні права, пов'язані з її майновим правом, то до відповідних правовідносин застосовуються положення про позовну давність.

У спорах про переведення прав та обов'язків покупця акцій акціонерного товариства за договором про їх відчуження та про оскарження рішення загальних зборів цього товариства або порядку прийняття такого рішення акціонером, права та охоронювані законом інтереси якого порушено таким рішенням, застосовується спеціальна позовна давність у три місяці, встановлена статтями 7 і 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.5. У розгляді позовних вимог, пов'язаних з переведенням на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 258 та статті 362 названого Кодексу застосуванню піддягає спеціальна позовна давність в один рік.

5.6. Частиною третьою статті 322, частиною п'ятою статті 324 ГК України встановлено особливості визначення та перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з неналежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво і за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт (у тому числі й стосовно статей 863 і 864 ЦК України, які по-іншому, ніж зазначені норми ГК України, визначають строки та момент початку перебігу позовної давності). Оскільки ГК України є спеціальним законодавчим актом щодо ЦК України в регулюванні господарсько-правових відносин, господарські суди у вирішенні відповідних спорів мають керуватися саме приписами ГК України.

5.7. Постановою Верховної Ради України від 14.07.93 № 3382-XII ратифіковано Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, підписану 14.07.74 від імені України у м. Нью-Йорку (далі - Конвенція). Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 21.02.2001 № 21/19-612-267 положення Конвенції набрали чинності для України з 01.04.94.

Відповідно до статті 3 Конвенції ця Конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Оскільки Конвенція не передбачає іншого, вона застосовується незалежно від права, яке могло б піддягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права. Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування.

У статті 8 Конвенції позовну давність встановлено тривалістю у чотири роки.

Господарським судам слід враховувати, що згідно зі статтею 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства України, а частиною другою статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У приписі частини другої статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що на запит органів, які застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України надає інформацію з питань, що виникають у зв'язку з виконанням міжнародних договорів України, зокрема, про склад учасників Конвенції. До кола цих органів належать і господарські суди.

5.8. У вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням позовної давності у спорах, що виникають у зв'язку з визнанням недійсними правочинів (господарських договорів), господарським судам слід враховувати викладене в пункті 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 28.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики вирішення господарськими судами спорів про визнання недійсними правочинів (господарських договорів)".

6. Визнати такими, що втратили чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України:

- від 16.04.93 № 01-6/438 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів";

- від 20.07.94 № 02-5/468 "Про строк позовної давності за позовом поставщиків (виготовлювачів) про стягнення вартості поставленої продукції, від сплати якої покупець (одержувач) повністю або частково відмовилися за мотивом її неналежної якості":

- від 18.08.95 № 02-5/594 "Про практику застосування Закону України "Про внесення змін до статті 71 Цивільного кодексу України".

Голова
Вищого господарського
суду України


В. Татьков

Секретар пленуму
Вищого господарського
суду України
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST Люба П » 21 окт 2013, 15:21

Доброго дня!
Якщо в додатку до договору прописати
"У відповідності з ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли взаємної згоди про збільшення строку позовної давності до 5 (П'яти) років щодо відносин які виникли у звязку із укладанням, виконанням, в тому числі невиконанням чи неналежним виконанням, зміною чи розірванням даного Договору. "
, то строк ПД за цим договром вже не 3 роки, а 5. дякую

Питання знімаю: знайшла відповідь тут: http://www.interbuh.com.ua/ua/documents ... ations/787
Щоб у нас все було, і за це нам нічого не було.
Аватар пользователя
Люба П
 
Сообщений: 537
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 13:59
Откуда: Львів
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 158 раз.

UNREAD_POST налоговик » 21 окт 2013, 15:55

Люба П писал(а):Доброго дня!
Якщо в додатку до договору прописати
"У відповідності з ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли взаємної згоди про збільшення строку позовної давності до 5 (П'яти) років щодо відносин які виникли у звязку із укладанням, виконанням, в тому числі невиконанням чи неналежним виконанням, зміною чи розірванням даного Договору. "
, то строк ПД за цим договром вже не 3 роки, а 5. дякую


Единственное, если правильно понимаю, подписать такое допсоглашение надо до истечения срока действия основного договора.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
Люба П
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST Печкин » 18 ноя 2013, 11:16

юрист писал(а):Жаль ВСУ высказался иначе :(

Особливості віднесення до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді сум кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою протягом строків позовної давності
...

При цьому суди вірно зазначили, що строк дії договору і строк існування договірного зобов'язання не є тотожними поняттями. Проте договір як правочин є підставою виникнення договірного зобов'язання, а тому строк існування самої підстави зобов'язання не може бути коротшим строку існування цього зобов'язання. Строк договору визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже припинення договору внаслідок закінчення його строку робить досліджуване зобов'язання позбавленим зустрічного виконання без права вимагати таке через відсутність чинної підстави (правочину), а тому набуте майно на виконання цього зобов'язання (в даному випадку - це грошові кошти, які контрагент позивача не витребував у нього) протягом строку позовної давності правильно кваліфікувалось податковим органом як безповоротна фінансова допомога.

Таким чином, з метою оподаткування перебіг строку позовної давності повинен розпочинатись саме з моменту закінчення строку дії договору.

Таким чином, на думку Верховного Суду України, в разі закінчення строку дії договору, що передбачав невизначений строк виконання зобов'язання, початок перебігу строку позовної давності слід визначати саме з моменту закінчення строку дії договору. У зв'язку з цим не підлягає застосування норма Цивільного кодексу України про те, що за невизначеності строку виконання зобов'язань цей строк визначається моментом вимоги, а в разі непред'явлення такої вимоги строк позовної давності не розпочинає перебіг.


Еще одно постановление на похожую тему от ВСУ (на сей раз - срок договора не влияет на срок давности, хотя ситуация чуть иная).

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 листопада 2013 року
.......

II. Перевіряючи доводи заявника в частині застосування судами норм закону щодо позовної давності, Судові палати виходять із такого.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п. 6.11), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 25 липня 2015 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 8 квітня 2009 року, а з 2 березня 2009 року - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 18 вересня 2012 року, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (ст. 3.2.1) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 8 числа місяця, а процентів - кожного місяця з 2 по 8 число, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У зв'язку з наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з 25 липня 2015 року - з визначеної судом дати закінчення дії кредитного договору та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року.
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST vins » 26 ноя 2013, 16:01

поскольку к заработной плате, начисленной к выплате в денежной форме, не применяется понятие «исковая давность», а задолженность по заработной плате не подпадает под определение «безнадежная задолженность», то нормы п. 292.3 ст. 292 Налогового кодекса не распространяются на задолженность, возникшую по начисленной, но не выплаченной заработной плате.

ВНСУ № 38 за 2013
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 26 ноя 2013, 20:22

А если депонированная ЗП?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4805
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1202 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 14 окт 2014, 17:19

Marlboro писал(а):А если депонированная ЗП?


Разве депонированная ЗП это не ЗП?
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 14 окт 2014, 17:19

Про сроки давности в трудовых отношениях

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 06.10.2014 р. № 3050/0/06/14

Про строки позовної давності, що застосовуються до трудових спорів

Міністерство соціальної політики розглянуло Ваше звернення <…>, що надійшло із Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, і в межах компетенції повідомляє наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною другою статті 268 ЦК України визначено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

При цьому, відповідно до вимог статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною першою статті 9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, з урахуванням приписів частини першої статті 9 ЦК України можна зробити висновок, що норми ЦК України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

КЗпП України встановлені строки позовної давності, а тому ці питання врегульовані.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувані роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (частина третя статті 24 КЗпП України).

Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Форма трудовою договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 за № 554/5745, є типовою і включення до нього положень про строки позовної давності не передбачено.

<…>

Одночасно інформуємо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.

<…>

Перший заступник МіністраВ. Мущинін
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 14 окт 2014, 17:27

lelmvj писал(а):
Marlboro писал(а):А если депонированная ЗП?


Разве депонированная ЗП это не ЗП?

http://dtkt.com.ua/show/1cid02511.html

lelmvj писал(а):Про сроки давности в трудовых отношениях

Дубль: Трудовой и гражданско-правовой договор: отличия
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4805
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1202 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 14 окт 2014, 17:39

Marlboro писал(а):
lelmvj писал(а):
Marlboro писал(а):А если депонированная ЗП?


Разве депонированная ЗП это не ЗП?

http://dtkt.com.ua/show/1cid02511.html


Я помню про эти разъяснения. Есть сторонники этой версии не только в казначействе :)
Но сроков давности по депонированной зарплате нет. Ну нет их, независимо от древних разъяснений казначеев. Казначеи о бюджете пекутся.

История обсуждалась: Re: Исковая давность, если срока в договоре нет

За дубль звиняйте, не отследил :(
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 14 окт 2014, 17:43

Независимо от того, что казначеи, и что древнее - даже выносят решения именем Украины.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19544069
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11785182
При этом ни один "весомый" суд (кассация или ВСУ) еще никогда такие споры не рассматривал (я не нашел), а потому я и спросил:
А если депонированная ЗП?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4805
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1202 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 14 окт 2014, 17:49

Так вот я же тоже интересуюсь:

lelmvj писал(а):
Marlboro писал(а):
lelmvj писал(а):
Marlboro писал(а):А если депонированная ЗП?


Разве депонированная ЗП это не ЗП?


Если человек не забрал зарплату, разве эта зарплата стала не зарплатой, а чем то другим?
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 14 окт 2014, 17:52

Marlboro писал(а):При этом ни один "весомый" суд (кассация или ВСУ) еще никогда такие споры не рассматривал (я не нашел), а потому я и спросил:
А если депонированная ЗП?


Кстати говоря, я бы может посмотрел на не столь весомый, но все таки суд: КСУ. Может там чего интересного на сей счет они написали.
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ДОГОВОРНОЕ ДЕЛО

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya