Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Договор займа: гражданско-правовые вопросы

заключение, изменение, расторжение, выполнение любых договоров

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST VOA » 19 мар 2013, 13:16

Цитирую коллегу Al Shurshun:
Эротичненько!?

:shock: :pro_tiv: :evil:
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5233
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1809 раз.
Поблагодарили: 2040 раз.

UNREAD_POST налоговик » 21 май 2013, 10:24

ЕБНЗ: займ можно перечислить на личную либо на зарплатную карточку работника.

Чи має право СГ (ЮО або ФОП) перерахувати суму позики (інші платежі) на особисту (зарплатну) картку найманого працівника?
Відповідно до п.1.27 ст.1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» із змінами та доповненнями (далі – Закон) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Згідно з абз. першим п.7.8 постанови Національного банку України від 12.03.2013 № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» із змінами та доповненнями за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Враховуючи вищевикладене, обмежень щодо перерахування суми позики, яка надається суб’єктом господарювання своєму працівнику, чинним законодавством не передбачено.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2594 раз.

UNREAD_POST tomol22 » 28 май 2013, 18:55

Доброго дня! Ніколи з позиками справи не мав, тому і хочу дізнатись, як правильно має бути: є дві юр-особи, один той самий директор (на одній фірмі він на основному місці на іншій по сумісництву), заступника немає, і треба видати поворотну фін допомогу. Тобто він має написати від свого імені на своє ім'я листа?!!??!!? Договір він також підписує від двох юр осіб????????????
tomol22
 
Сообщений: 51
Зарегистрирован: 03 июн 2011, 07:25
Благодарил (а): 50 раз.
Поблагодарили: 11 раз.

UNREAD_POST Печкин » 28 май 2013, 22:12

tomol22 писал(а):Доброго дня! Ніколи з позиками справи не мав, тому і хочу дізнатись, як правильно має бути: є дві юр-особи, один той самий директор (на одній фірмі він на основному місці на іншій по сумісництву), заступника немає, і треба видати поворотну фін допомогу. Тобто він має написати від свого імені на своє ім'я листа?!!??!!? Договір він також підписує від двох юр осіб????????????


Проблематика подписания договора с обеих сторон одним и тем же лицом раскрыта в теме: Договор займа между ООО и его директором-заемщиком. Та же логика и для вашей ситуации.
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
tomol22
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2885 раз.

UNREAD_POST anitik » 07 авг 2013, 13:18

Прошу помощи, перечитала форум вдоль и поперек но не нашла ответы на такие вопросы:
1) может ли флп на единой системе (да и вообще юрлицо) предоставить фин.помощь стороннему физ.лицу? (не сотруднику и тп)
2) проблема финмониторинга размера 150тыс в чем собственно?
3) займ выдан безналичной формой, может ли быть возвращен в кассу флп (с выдачей кас.ордеров) и нужно ли это где то отразить в книге учета доходов?
4) где вообще у флп единоналожника отразится данная операция? (выдача физ.лицу и возврат фин.пома) и чем чревата неподача ф.1ДФ за этот период для юрика и физика? (физик получил-вернул, юрик получил-вернул)
спасибо!
anitik
 
Сообщений: 31
Зарегистрирован: 17 фев 2012, 15:29
Благодарил (а): 17 раз.
Поблагодарили: 1 раз.

UNREAD_POST Печкин » 26 сен 2013, 09:52

Отсюда: Лимит наличных расчетов (150 000 грн.)

VOA писал(а):Думаю, что перекликается с нашей темой:

Дата статьи 20.09.2013
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику

Верховний Суд України розглянув справу № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики.

При розгляді цієї справи ВСУ зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

За матерiалами: Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ

Над выделенным цветом - задумалась. :ga-ze-ta; Часть юристов считает, что правочин = договор. Часть считает, что у правочина нет аналога в русском языке и он никак не = договору. Но односторонность договора в данном случае не поняла: сторон-то две?


Marlboro писал(а):Интересно, текста решения пока нигде нет (ни в реестре, ни на сайте спец., ни на сайте верховного судов), хотелось увидеть действительность формулировок :)
Имхо, если уж позика и не обычный договор (двусторонняя сделка и двусторонний договор), то должно быть примерно как с дарением - односторонняя сделка, при этом двусторонний договор (хотя последнее это и фикция в большей мере).
В общем я не понял это умозаключение :)

Кроме того сами формулировки ГКУ отвергают возможность существования одностороннего договора - эта сущность была бы бесполезна...


Вот и текст

Скрытый текст: показать
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 вересня 2013 року

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Григор'євої Л. І., Онопенка В. В., Романюка Я. М., Гуменюка В. І., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., Лященко Н. П., Патрюка М. В., розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики таким, що не укладався, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року, встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною позовною заявою, посилаючись на те, що 29 листопада 2008 року між ним і ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач взяв у нього грошові кошти в розмірі 300 тис. доларів США, які зобов'язався повернути не пізніше 5 грудня 2008 року. Підписання зазначеного договору та передача коштів у розмірі 300 тис. доларів США були здійснені в присутності двох свідків.

Оскільки відповідач борг не повернув, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 300 тис. доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату подання позову становило 2 млн. 391 тис. грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 195 тис. 751 грн. 86 коп. та інфляційні втрати в розмірі 736428 грн. і судові витрати.

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, вимоги якої обґрунтовані тим, що восени 2008 року ОСОБА_1 і ним був складений проект договору позики, в якому зазначалась сума позики, можливий строк її повернення та вказувались особи, які повинні бути присутніми під час підписання цього договору як свідки, але фактичної передачі зазначеної в договорі суми коштів не було.

ОСОБА_2 просив визнати цей договір позики таким, що не укладався.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року ухвалено: позов ОСОБА_1 задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 2 млн. 391 тис. грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 195751 грн. 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 736428 грн. та судовий збір у розмірі 1700 грн., а всього 3 млн. 324 тис. 879 грн. 86 коп.; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2012 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовлено; у решті - рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року вказане рішення апеляційного суду залишено без змін.

У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції і рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року ОСОБА_1 посилається на:

рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року у справі за позовом про стягнення боргу (N 6-43423св12);

рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року у справі за позовом про стягнення боргу (N 6-2517св10).

Так, зазначеним рішенням від 20 березня 2013 року у справі N 6-43423св12 суд касаційної інстанції частково задовольнив позов про стягнення боргу. При цьому суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин статті 1046, 1047 ЦК України й виходив із того, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Висновок апеляційного суду про те, що договір позики містить у собі лише пропозицію передати кошти, та про відсутність документа, що підтверджує фактичну передачу коштів, визнано незаконним і необґрунтованим, оскільки в спірному договорі позики вказано факт отримання позичальником грошових коштів у момент укладання договору.

Ухвалюючи рішення від 14 вересня 2011 року у справі N 6-2517св10 про часткове задоволення позову про стягнення боргу, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин статті 1046, 1047 ЦК України та виходив із того, що розписка є саме підтвердженням укладення договору, а останній є укладеним з моменту передачі грошей, і що висновки суду першої інстанції стосовно відсутності доказів на підтвердження укладення договору суперечать положенням статті 1047 ЦК України, оскільки розписка сама по собі є підтвердженням передачі грошей та укладення договору позики. Зазначена в розписці дата вказує лише на день її складання, який може не співпадати з моментом передачі грошей.

Постановляючи ухвалу у справі, яка переглядається, і залишаючи без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який застосував до спірних правовідносин статті 1046, 1047 ЦК України й виходив із того, що:

з договору позики не вбачається, що ОСОБА_2 взяв кошти та зобов'язався повернути їх до 5 грудня 2008 року, оскільки в договорі вказано, що ОСОБА_2 "бере" у ОСОБА_1 кошти в розмірі 300 тис. доларів;

договір позики не відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, а саме: договір позики в цій справі підписаний лише однією стороною - ОСОБА_2 - і не підписаний позикодавцем (позивачем); на другій сторінці договору біля запису щодо зобов'язання повернути кошти до 5 грудня 2008 року відсутній підпис ОСОБА_2; договір не містить назви та коду валюти.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування зазначених норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є не однаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини на підставі договору позики.

Від імені ОСОБА_2 написано документ, який названо договором позики та згідно з яким останній брав у ОСОБА_1 300 тис. доларів і зобов'язався в разі несвоєчасного погашення позики виплатити борг шляхом продажу свого майна тощо.

Позичальник свої зобов'язання не виконав, борг не повернув, про що свідчив наявний у позивача оригінал зазначеного договору позики.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Предметом договору позики у справі, яка переглядається, є іноземна валюта.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

В абзаці четвертому пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Незазначення в договорі, якої саме іноземної держави валюта бралася в борг, а саме іноземної держави долара (США, Австралії чи Канади тощо), може вплинути на визначення розміру боргу, що підлягає доказуванню в установленому законодавством порядку, а не бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу.

Суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, передчасно погодився з висновками апеляційного суду, який:

не врахував, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику;

не визначився, який саме документ складений відповідачем - договір позики чи розписка про отримання від позикодавця грошових коштів, та не встановив справжньої правової природи зазначеного документа, незалежно від його найменування.

Таким чином, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, а саме неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є незаконною.

За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частинами першою та другою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий
А. Г. Ярема
Судді Верховного Суду України:
Л. І. Григор'єва
 
В. І. Гуменюк
 
Н. П. Лященко
 
В. В. Онопенко
 
Л. І. Охрімчук
 
М. В. Патрюк
 
Я. М. Романюк
 
Ю. Л. Сенін

 

* * *

Правова позиція

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
____________
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарили: 3
Marlboro, VOA, Вотруба
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2885 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 26 сен 2013, 10:46

Мда....
На сколько понимаю, то подтверждением передачи денег договор будет если в нем это прямо указано (типа заключив договор передали сразу же деньги), а исходя из выражений ВСУ деньги переданы сразу по факту подписания договора независимо от прочих обстоятельств. Хотя мы конечно не видели текст договора из решения...

По поводу односторонности. У займодателя будет обязательство дать деньги, а у получателя обязательство вернуть - какой же он односторонний?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4816
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1209 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 26 сен 2013, 11:24

VOA писал(а):
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.<...>

Над выделенным цветом - задумалась. :ga-ze-ta; Часть юристов считает, что правочин = договор. Часть считает, что у правочина нет аналога в русском языке и он никак не = договору. Но односторонность договора в данном случае не поняла: сторон-то две?

Marlboro писал(а):По поводу односторонности. У займодателя будет обязательство дать деньги, а у получателя обязательство вернуть - какой же он односторонний?

:ga-ze-ta;
Односторонні та двосторонні договори
Ця класифікація договорів залежить від розподілу між їх сторонами прав та обов'язків. За наявності у кожної зі сторін прав і обов'язків договір є двостороннім (вживається ще й таке їхнє найменування - взаємні або синалагматичні), а якщо право належить лише одній стороні, а обов'язок-другій, то договір є одностороннім. Переважна ж більшість цивільних договорів є двосторонніми (купівля-продаж, оренда, підряд тощо). Так, покупець вправі вимагати від продавця передачі йому речі і зобов'язаний сплатити її вартість, а продавець має право вимагати від покупця коштів за придбану річ і зобов'язаний її передати покупцеві. Прикладом одностороннього договору є договір позики, оскільки в позикодавця відсутній обов'язок, а він має лише право вимагати повернення переданих позичальнику грошей або речей, визначених родовими ознаками, а у позичальника немає прав, а є лише обов'язок повернути позикодавцеві позичене (грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості).
http://pidruchniki.ws/1061120747841/pra ... i_dogovori

§ 2. Види договорів
Договори можуть бути диференційовані за різними критеріями. Головне, щоб ці критерії мали певне юридичне навантаження. У науці цивільного права договори звичайно підрозділяються на види.
За розподілом прав і обов'язків між сторонами договори можуть бути односторонніми і двосторонніми.
За одностороннім договорам одна сторона бере на себе обов'язок перед іншою стороною здійснити певну узгоджену дію чи утриматися від неї, а інша наділяється правом вимоги без виконання зустрічного зобов'язання. Так, за договором позики позикодавець (кредитор) має право вимагати від позичальника гроші або рівну кількість речей, що характеризуються родовими ознаками, в той час як у позичальника відсутні будь-які вимоги до позикодавця (кредитора).
Договір вважається двостороннім, якщо з нього виникають права і обов'язки для сторін. У ньому кожна сторона є одночасно і кредитором, і позичальником. Так, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати річ у власність покупця, але може вимагати відповідної її оплати, а покупець має право вимагати передати йому річ, але зобов'язаний сплатити за неї певну ціну.
Односторонній і двосторонній договори слід відрізняти від односторонньої угоди. Угоди диференціюються на односторонні і двосторонні залежно від кількості сторін, достатніх для виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин волевиявлення. Договори ж поділяються на односторонні і двосторонні залежно від співвідношення прав і обов'язків кожної із сторін.
Договір позики, наведений як приклад одностороннього договору, є одночасно двосторонньою угодою.

Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с.
http://pravouch.com/page/pravogr/ist/is ... nf-93.html


Скрытый текст: показать
Односторонние договоры

Никто сейчас не оспаривает необходимости выделять односторонние договоры. В цивилистике сложилось представление о том, что такие договоры возлагают обязательства только на одну из сторон.

Классический пример одностороннего договора — это договор займа или поручительства, возлагающий обязательства только на заемщика или поручителя. В данных случаях на кредиторе, которому предоставлено поручительство, или заимодавце, предоставившем заем, нет встречных обязательств, направленных на некое экономическое предоставление, ни изначально, ни при каких-либо иных условиях. Все обязательства лежат лишь на поручителе или заемщике.

Другой пример: согласно п. 1 ст. 957 ГК (здесь и далее - ГК Российской федерации - Вотруба) договор страхования по общему правилу вступает в силу с момента уплаты страхователем страховой премии. Это делает такой договор по своей природе односторонним, так как с момента вступления его в силу полноценное обязательство-предоставление лежит только на страховщике.

Для того чтобы мы могли четко представить, что такое односторонний договор, следует сделать два важных замечания.

Во-первых, следует сразу оговориться, что когда мы говорим об одностороннем договоре и отсутствии обязательств у одного из контрагентов, это значит, что договор не возлагает на соответствующего контрагента обязательства по осуществлению экономического предоставления в процессе своего нормального исполнения. Это значит, что односторонними будут являться также и договоры, которые возлагают на одну из сторон обязательство-предоставление, а на другую — некие иные договорные обязанности. Так, например, тот же заимодавец в силу ст. 406 ГК имеет так называемые кредиторские обязанности (например, по приемке возвращаемого предмета займа), а страхователь может быть обязан своевременно информировать страховщика о наступлении страхового случая.

Односторонний договор отличается тем, что лишь на одну из сторон сам факт заключения договора возлагает обязательство осуществить некое экономическое предоставление. Другой же контрагент, несмотря на односторонний характер договора, может нести обязанности, но лишь организационного и иного неэкономического характера. Иной подход привел бы к тому, что мы в принципе не нашли бы в отечественном договорном праве примеров односторонних договоров.

Во-вторых, многие изначально односторонние договоры носят нестабильный характер и могут при наступлении тех или иных условий приобрести черты двустороннего договора. Иначе говоря, в ряде договоров, изначально носящих односторонний характер, при определенных условиях может проявиться некое встречное обязательство-предоставление. Отличие данного договора от обычного одностороннего договора именно в этой заложенной в саму договорную модель возможности появления встречного обязательства-предоставления. Отличие же от обычного двустороннего договора в том, что появление встречного обязательства-предоставления здесь не предопределено и при определенных условиях договор может сохранить свой изначальный односторонний характер.

Так, например, безвозмездный договор хранения, носящий реальный характер, не возлагает на поклажедателя встречных обязательств-предоставлений в отношении хранителя. Но в случае, если последний понес расходы на хранение, поклажедатель обязан их компенсировать (п. 1 ст. 897 ГК). Таким же образом в безвозмездном договоре поручения доверитель обязан возместить поверенному издержки, если последний их понес при исполнении поручения (ст. 975 ГК). Во всех вышеприведенных случаях возникновение встречного обязательства осуществить некое имущественное предоставление не предопределено и поставлено под своего рода отлагательное условие (например, возникновение расходов).

Многие цивилисты, на наш взгляд, разумно предпочитали признавать такие договоры специфической разновидностью односторонних договоров.

Но в принципе указанный выше элемент нестабильности односторонней природы имманентно присутствует практически в любом одностороннем договоре. Здесь нужно вспомнить, что, как мы выше установили, односторонний договор может порождать у стороны, изначально не обязанной осуществить обязательство-предоставление, некие иные договорные обязанности организационного или иного неэкономического характера. Эти обязанности могут быть нарушены с причинением другой стороне убытков или с возникновением у другой стороны права на взыскание неустойки. В таком случае на нарушителя возлагается вполне экономическое обязательство по предоставлению контрагенту материального блага. Например, в рамках реального договора ссуды ссудодатель может не забрать возвращаемый ссудополучателем предмет (т.е. нарушить свою кредиторскую обязанность) и тем самым причинить ссудополучателю убытки (например, связанные с вынужденным размещением предмета ссуды на хранение). Соответственно, договор, хотя изначально и носит односторонний характер, в этом случае может возложить обязательство-предоставление и на ссудодателя.

Кроме того, есть и еще один нюанс. Как мы знаем, в случае реальных договоров сторона, осуществляющая предшествующее исполнение, не обязана этого делать. В этом плане на нее не возлагается обязательство предоставить соответствующее экономическое благо, так как договор вступает в силу только после осуществления этого исполнения. Но это не значит, что договор не подразумевает гарантию качества осуществленного исполнения и не допускает взыскание убытков, вызванных дефектностью осуществленного исполнения.

Природа подобной гарантии в российском праве не вполне ясна. Но в ряде норм ГК РФ прямо предусматривается ответственность за нарушение таких гарантий. Так, например, договор ссуды в случае, если он построен по модели реального договора, порождает обязательства по осуществлению соответствующего экономического предоставления только на стороне ссудополучателя (обязательство вернуть имущество). Но при передаче в ссуду вещи с недостатками ссудодатель обязан компенсировать ссудополучателю понесенные им расходы на устранение дефекта (п. 1 ст. 693 ГК). Другой пример: поклажедатель при определенных условиях обязан компенсировать хранителю все убытки, причиненные свойствами сданной на хранение вещи (ст. 903 ГК).

Думаем, переподчинение ответственности за дефекты в этих случаях нормам деликтного права — не самое удачное решение. Куда более разумно считать, что такие реальные односторонние договоры, как договор ссуды, хранения или товарного займа, имплицитно подразумевают гарантию качества того имущества, которое ссудодатель, поклажедатель или заимодавец не обязаны передавать, но передают для целей возникновения договорного правоотношения. Нарушение такой имплицитной гарантии составляет нарушение договора и дает контрагенту как минимум некоторые права, обычно предоставляемые на случай нарушения обычного обязательства (взыскание убытков или неустойки, расторжение договора из-за существенного нарушения и т.п.).

Сложность конструкции такой гарантии в том, что она не вполне вписывается в понятие обязательства, которое согласно ст. 307 ГК предусматривает обязанность что-либо сделать или не делать. В случае описанной гарантии контрагент обязуется, что некое имущественное предоставление, которое он делать в принципе не обязан, в случае осуществления будет соответствовать тем или иным качественным характеристикам. Тем не менее допускаем, что нет никаких причин привязывать договорную ответственность исключительно к понятию договорного обязательства в чистом виде. Ответственность в ряде случаев может наступать и при нарушении таких гарантий. Так, например, должник, передающий отступное, согласно информационному письму Президиума ВАС РФ от 21 декабря 2005 г. № 102 не обязан этого делать, но это не означает, что он не будет нести ответственность, если дефекты в предмете отступного причинят кредитору убытки (например, вынужденные расходы на их устранение).

Выделив выше ряд случаев, демонстрирующих имманентную нестабильность одностороннего характера договоров, следует определить, превращает ли теоретическая возможность возникновения у обоих контрагентов обязательств, направленных на экономическое предоставление, договор из одностороннего в двусторонний. Думаем, что такая постановка вопроса вполне возможна. Тем не менее, вероятно, логичнее было бы, по крайней мере до наступления соответствующего условия, влекущего данное преобразование, называть договор односторонним. Односторонняя природа договора должна определяться на момент его заключения с учетом прогноза естественного, 'нормального" сценария его реализации.

Если ужесточить требования к односторонности и признавать односторонним только тот договор, который вовсе не создает ни при каких условиях для одной из сторон никаких обязанностей, то, думается, в отечественном гражданском праве таких договоров в принципе не найдется (как только мы учтем наличие всевозможных неэкономических обязанностей). Если же видеть односторонние договоры только там, где в принципе обязательства-предоставления могут возникнуть только у одного из контрагентов, то мы также не найдем ни одного стабильного одностороннего договора (как только мы вспомним про возможность возникновения обязательств по уплате убытков). Практически все односторонние договоры при определенных условиях могут быть преобразованы в двусторонние, и, соответственно, их односторонний характер носит по определению нестабильный характер.

Следовательно, выдвигаемая нами идея о том, что односторонними договорами стоит считать только те, которые изначально не предполагают возникновение обязательств-предоставлений у обоих контрагентов в рамках естественного хода событий, является, пожалуй, единственным способом сохранить относительно определенное место для категории односторонних договоров. Любой иной подход размывает данную категорию.

http://advocate-moscow.ru/post_1333824786.html

Как мне кажется никакого нового слова в юридической науке ВСУ в данном своем решении не сказал. Хотя теоретически данный вопрос слегка мутноватый.


Marlboro писал(а):Кроме того сами формулировки ГКУ отвергают возможность существования одностороннего договора - эта сущность была бы бесполезна...

:? __________ :ga-ze-ta;
Ст. 626 ЦКУ
1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
<…>
Последний раз редактировалось Вотруба 26 сен 2013, 12:39, всего редактировалось 2 раз(а).
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.

За это сообщение автора Вотруба поблагодарил:
VOA
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1991
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 603 раз.
Поблагодарили: 2003 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 26 сен 2013, 13:11

Погодите, хотите сказать что у займодателя нет обязательства передать деньги получателю?
А почему он тогда будет двусторонней сделкой?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4816
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1209 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 26 сен 2013, 13:40

Marlboro писал(а):Погодите, хотите сказать что у займодателя нет обязательства передать деньги получателю?

Да, именно это я хочу сказать! И именно на обыгрывании этого, во многом, было построено и судебное дело, рассматривавшееся ВСУ.
Стаття 1046. Договір позики
<...>
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.


Marlboro писал(а):А почему он тогда будет двусторонней сделкой?

Потому что в нем (в ней - сделке) будет две стороны - позикодавець и позичальник.
Критерии классификации здесь разные - в одном случае за розподілом прав і обов'язків, а во втором - залежно від кількості сторін.
Последний раз редактировалось Вотруба 26 сен 2013, 13:41, всего редактировалось 1 раз.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1991
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 603 раз.
Поблагодарили: 2003 раз.

UNREAD_POST Печкин » 26 сен 2013, 13:40

Marlboro писал(а):Погодите, хотите сказать что у займодателя нет обязательства передать деньги получателю?
А почему он тогда будет двусторонней сделкой?


Думаю, потому что нужна воля двух сторон, чтобы она состоялась.
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2885 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 26 сен 2013, 13:52

Вотруба писал(а):Да, именно это я хочу сказать! И именно на обыгрывании этого, во многом, было построено и судебное дело, рассматривавшееся ВСУ.
Стаття 1046. Договір позики
<...>
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

А если будет нотариальный договор?

Вотруба писал(а):
Marlboro писал(а):А почему он тогда будет двусторонней сделкой?

Потому что в нем (в ней - сделке) будет две стороны - позикодавець и позичальник.

Для того что-бы он был двусторонней сделкой у обеих сторон должны возникать встречные права и обязанности. Действие учреждения предприятия (хрестоматийный же пример :)) тоже представлено несколькими лицами, но при этом это будет односторонняя сделка.

Вотруба писал(а):Критерии классификации здесь разные - в одном случае за розподілом прав і обов'язків, а во втором - залежно від кількості сторін.

Мммм... а какая разница?) Сторона в договоре - лицо (это может быть даже группа лиц) имеющих права и обязательства к другому лицу (стороне). То-есть тут как бы тоже розподіл прав і обов'язків :?:

Печкин писал(а):Думаю, потому что нужна воля двух сторон, чтобы она состоялась.

Договор дарения чаще всего (???) классифицируют, например, односторонней сделкой - но ведь нужна воля и дарителя, и одаренного?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4816
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1209 раз.

UNREAD_POST Печкин » 26 сен 2013, 14:01

Marlboro писал(а):Сторона в договоре - лицо (это может быть даже группа лиц) имеющих права и обязательства к другому лицу (стороне). То-есть тут как бы тоже розподіл прав і обов'язків

Печкин писал(а):
Думаю, потому что нужна воля двух сторон, чтобы она состоялась.

Договор дарения чаще всего (???) классифицируют, например, односторонней сделкой - но ведь нужна воля и дарителя, и одаренного?


Честно говоря, всегда считал, что договор по определению односторонней сделкой быть не может.
2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Односторонним договором - да, может. И как раз дарение классический пример одностороннего договора.
Вот такая односторонняя двусторонняя сделка :)
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2885 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 26 сен 2013, 14:09

Печкин писал(а):Честно говоря, всегда считал, что договор по определению односторонней сделкой быть не может

Честно говоря - я тоже :) Поэтому еще в теме о 150тыс указал пример с дарением и так в дужках указал о фикции....
Договір дарування - Міністерство юстиції України
Згідно Цивільного кодексу України договір дарування можливий як односторонній, так і двосторонній, як реальний, так і консенсуальний. /no comments/
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4816
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1209 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 26 сен 2013, 15:07

Печкин писал(а):Односторонним договором - да, может. И как раз дарение классический пример одностороннего договора.

Ой, не все так просто.
Договор дарения (как, кстати, наверное и займа) тоже может двосторонним.

Различают ведь договора дарения реальные (считающиеся заключенными в момент передачи имущества одаряемому). Такой договор является односторонним, поскольку в момент его заключения (передачи дара) у дарителя не возникает обязанности перед дарителем.
Но может быть и договор дарения консесуальный (обещание (соглашение) подарить что-то в будущем). В этом случае у дарителя возникает обязанность подарить и право требовать, чтобы одариваемый принял подарок, а у одариваемого - право требовать подарок (см. ст. 723 ГКУ) и обязанность принять его. Т.е. это уже договор двосторонний.
Как то так. :)

Ну а сама сделка (угода, правочин) дарения (и займа) в любом случае будет двосторонней, поскольку в ней присутствуют две стороны.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1991
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 603 раз.
Поблагодарили: 2003 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ДОГОВОРНОЕ ДЕЛО

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, MR, Ya

cron