Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Частное предприятие: собственник отвечает всем имуществом?

заключение, изменение, расторжение, выполнение любых договоров

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST Татьяна » 19 янв 2011, 15:00

Столкнулась с таким вопросом
Действительно ли собственник частного предприятия несет ответственность всем своим имуществом?
Татьяна
 
Сообщений: 54
Зарегистрирован: 21 дек 2010, 17:09
Благодарил (а): 12 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

UNREAD_POST konsult » 19 янв 2011, 15:26

статья 96 Гражданского кодекса Украины
3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Законом вроде ничего не установлено.
Если частный предприниматель - то да, за исключением некоторых вещей, все могут взыскать.
Аватар пользователя
konsult
 
Сообщений: 694
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 14:51
Благодарил (а): 197 раз.
Поблагодарили: 271 раз.

UNREAD_POST nikki » 19 янв 2011, 18:41

Не отвечает.
Достаточно подробно

Вот что нашел:

2. Ответственность учредителей ЧП

У некоторых наших читателей в связи со ст. 128 ХК возникли опасения: не должен ли теперь учредитель частного предприятия отвечать по обязательствам предприятия всем своим имуществом?

Опасения вызваны непосредственно ч. 2 и 3 ст. 128:

«2. Гражданин-предприниматель отвечает по своим обязательствам всем своим имуществом, на которое в оответствии с законом может быть обращено взыскание.
3. Гражданин может осуществлять предпринимательскую деятельность:
• непосредственно как предприниматель или через частное предприятие, которое им создается;
• с привлечением или без привлечения наемного труда;
• самостоятельно или совместно с другими лицами». 

Прежде всего мы бы отметили тот факт, что авторы Кодекса пользуются понятием предпринимательской деятельности абсолютно бездумно. Если обратиться к определению предпринимательской деятельности в ст. 42 ХК как самостоятельной, инициативной, систематичной, ведущейся на собственный риск хозяйственной деятельности, которая осуществляется СХД (предпринимателями), а также заглянуть в ст. 55 ХК, где дается перечень субъектов хозяйственной деятельности, в котором из физлиц упоминаются только граждане, зарегистрированные в качестве предпринимателей, то выражение из абз. 2 ч. 3 ст. 128 вообще вызовет легкое недоумение. Однако это недоумение быстро проходит, если заглянуть в ч. 2 ст. 94:

«С целью осуществления хозяйственной деятельности на началах предпринимательства граждане могут создавать производственные кооперативы (кооперативные предприятия)» – 

или в ч. 1 ст. 114:

«Крестьянское (фермерское) хозяйство является формой предпринимательства граждан в целях производства, переработки и реализации товарной сельскохозяйственной продукции». 

Из этих норм видно, что авторы Кодекса не слишком строго придерживаются своего определения из ст. 42 и называют предпринимательской деятельностью не только самостоятельную деятельность СХД, но и опосредованное участие граждан в предпринимательской деятельности некоторых созданных ими СХД.

Итак, для того чтобы либо развеять, либо подтвердить вышеприведенные опасения, следует найти ответ на такие вопросы:

• говорится в ст. 128 о частном предприятии как о виде или как об организационно-правовой форме?

• тождественны ли конструкции «гражданин-предприниматель» из ч. 2, 5, 6 и 7 ст. 128 и «гражданин, осуществляющий предпринимательскую деятельность» из ч. 3 данной статьи?

Ответ на первый вопрос содержится в ч. 4 этой же статьи:

«Гражданин осуществляет управление учрежденным им частным предприятием непосредственно или через руководителя, который нанимается по контракту. В случае осуществления предпринимательской деятельности совместно с другими гражданами или юридическими лицами гражданин имеет права и обязанности соответственно учредителя и/или участника хозяйственного общества, члена кооператива и т. п. или права и обязанности, определенные заключенным с его участием договором о совместной деятельности без образования юридического лица». 

Учредитель (участник) хозяйственного общества, кооператива и т. п. называется здесь гражданином, осуществляющим предпринимательскую деятельность7. Как мы уже говорили выше, хозяйственное общество и кооператив могут являться частными предприятиями с точки зрения формы собственности. Из этого можно сделать вывод, что в ст. 128 говорится о частных предприятиях как о виде (1.1), а не как о форме (2.1.5).

(7 При этом следует заметить, что согласно ст. 167 ХК владение корпоративными правами предпринимательством не считается.) 

Теперь – второй вопрос.

Допустим, что данные конструкции тождественны, а это просто очередная игра терминами авторов Кодекса. Но тогда получается, что согласно ч. 6 ст. 128 ХК гражданин-учредитель хозобщества должен получать лицензию, если АО, в котором он имеет свои 0,000003 % уставного фонда, занимается, например, строительством, уведомлять органы госрегистрации об изменении своего предмета деятельности, например, если он с мясокомбината перешел работать в налоговую милицию, и т. п. Таким образом, мы приходим к полному абсурду.

Значит, это не игра терминами. А понимать ст. 128 нужно, очевидно, так.

Гражданин может осуществлять предпринимательскую деятельность двумя способами: регистрируясь как предприниматель или учреждая соответствующее частное (смешанное) предприятие – АО, ООО, кооператив, непосредственно частное предприятие и т. п. (участвуя в таком предприятии).

Если он регистрируется в качестве предпринимателя, то вступает в силу действие ч. 2 ст. 128 и гражданин по своим обязательствам несет ответственность всем своим имуществом. Если же он выступает просто учредителем (участником), то действуют соответствующие нормы законодательства в отношении соответствующей формы предприятия:

часть 1 ст. 108 ХК:

«Производственный кооператив отвечает по своим обязательствам всем принадлежащим ему имуществом. Члены производственного кооператива несут по обязательствам кооператива субсидиарную (дополнительную) ответственность своим имуществом в размере, не меньшем их паевого взноса, если больший размер ответственности не предусмотрен законом или уставом кооператива»; 

части 2 и 3 статьи 80 ХК:

«2. Акционерным обществом является хозяйственное общество, которое <...> несет ответственность по обязательствам только имуществом общества, а акционеры несут риск убытков, связанных с деятельностью общества, в пределах стоимости принадлежащих им акций.
3. Обществом с ограниченной ответственностью является хозяйственное общество, которое <...> несет ответственность по своим обязательствам только своим имуществом. Участники общества, которые полностью уплатили свои вклады, несут риск убытков, связанных с деятельностью общества, в пределах своих вкладов» – 

или общие нормы:

статья 96 ГК:

«1. Юридическое лицо самостоятельно отвечает по своим обязательствам.
2. Юридическое лицо отвечает по своим обязательствам всем принадлежащим ему имуществом.
3. Участник (учредитель) юридического лица не отвечает по обязательствам юридического лица, а юридическое лицо не отвечает по обязательствам его участника (учредителя), кроме случаев, установленных учредительными документами и законом». 

Как мы уже установили, закон не требует от учредителя частного предприятия (как формы), чтобы он отвечал по обязательствам своего предприятия. Поэтому если и в учредительных документах не будет написано о полной ответственности учредителя по обязательствам своего предприятия, то он не будет нести ответственность по обязательствам своего частного предприятия8.

(8 Можно сказать и по-другому: будет нести ответственность только в пределах своего вклада.) 

Кстати, сделанные нами выводы подтверждает и ч. 7 ст. 80 ХК:

«Участниками полного общества, полными участниками коммандитного общества могут быть только лица, зарегистрированные в качестве субъектов предпринимательства». 

То есть когда действительно встал вопрос о том, что некоторые участники частных предприятий (как вида) несут ответственность всем своим имуществом, законодатель потребовал от них дополнительно регистрации в качестве субъектов предпринимательской деятельности, хотя, на наш взгляд, это не является разумным требованием, поскольку может привести к смешению деятельности этих граждан как собственно предпринимателей с их деятельностью от имени таких обществ.

Да и вообще, в ч. 2 ст. 128 четко указано, что гражданин-предприниматель отвечает именно по своим обязательствам, а не по обязательствам созданного им частного предприятия.

«Бухгалтер», 2004 г., № 7.

nikki
 
Сообщений: 1116
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 11:27
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 375 раз.

UNREAD_POST Алена » 20 янв 2011, 23:23

Вывод какой - не отвечает собственник своим имуществом по обязательствам частного предприятия?
Алена
 
Сообщений: 93
Зарегистрирован: 19 дек 2010, 20:53
Благодарил (а): 41 раз.
Поблагодарили: 3 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 20 янв 2011, 23:40

to Алена - не отвечает

nikki
спасибо, интересная публикация
Суды придерживаются той же позиции


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_____________________________________________________________________________ У Х В А Л А
"10" серпня 2010 р. Справа № 13/134-09

Скрытый текст: показать
Відділ Державної виконавчої служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області звернувся до суду з поданням про зміну порядку та способу виконання судового рішення, прийнятого у даній справі, а саме зі стягнення 355334,10 грн спричинених збитків, 3553,34 грн компенсації по сплаті державного мита та 118 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відповідача на стягнення вказаних сум з власника підприємства –громадянина Дугушина Олега Миколайовича. Подання ґрунтується на тому, що відповідно до Статуту підприємства власник несе відповідальність за зобов’язаннями самого підприємства.
Ні позивачем, ні відповідачем письмових заперечень на вказане подання не надано.
Ухвалами суду 8 та 15 липня поточного року суд зобов’язував сторони та представника ВДВС забезпечити явку своїх представників у содовому розгляді подання, проте представник відповідача та ВДВС не прибули, у зв’язку з чим подання розглянуте без їх участі.
Крім викладеного судом встановлено, що 29 вересня 2009 року у даній справі прийняте рішення, за яким з приватного підприємства „Сервіс АПК” на користь фермерського господарства „Надія” стягнуто 355334,10 грн спричинених збитків, 3553,34 грн компенсації по сплаті державного мита та 118 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення суду виданий відповідний наказ № 13/134-09 від 13.10.2009 р., за яким Відділом Державної виконавчої служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області відкрите виконавче провадження по стягненню вказаних сум.
Як слідує з матеріалів поданого подання про зміну способу та порядку виконання судового рішення державним виконавцем вживалися заходи відносно стягнення заборгованості, проте вони не дали позитивного результату, у зв’язку з чим ним подане відповідне клопотання про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Вирішуючи це подання суд зазначає про його необґрунтованість з наступних підстав.
Зокрема, статтею 62 Господарського кодексу України встановлено, що п ідприємством є самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
В свою чергу, згідно до статті 113 того ж Кодексу приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Приписами статті 66 Кодексу встановлено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.
Статтею 96 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність юридичних осіб, а саме юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, вона відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном. При цьому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
В даному випадку діючим законодавством не встановлена відповідальність засновників приватних підприємств за зобов’язаннями самих підприємств, а тому подання задоволенню не підлягає.
При цьому посилання ВДВС на положення пункту 2.8. Статуту приватного підприємства „Сервіс АПК”, за яким власник несе відповідальність за зобов’язаннями і боргами підприємства відповідно до чинного законодавства України, судом не приймаються до уваги, оскільки з них не витікає відповідальність засновника приватного підприємства за зобов’язаннями самого підприємства, оскільки діючим законодавством така відповідальність для приватних підприємств не встановлена.


ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2010 р.
Справа № 13/134-09

Скрытый текст: показать
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лавренюк О.Т.
суддів: Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.
Згідно розпорядження голови суду від 06.10.2010 р. № 317 у складі колегії суддів Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., замінено суддю Гладишеву Т.Я. суддею Журавльовим О.О.
при секретарі судового засідання: Бахчеван Х.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Чувільський Є.І., паспорт серії СА № 402708 від 04.02.1997 р.
від позивача: Моїсеєнко І.В., дов. № 24-10/09 від 24.10.2009 р.
від відповідача: не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином
від ДВС: не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.08.2010 р.
по справі № 13/134-09
за позовом Фермерського господарства „Надія” (далі по тексту –ФГ „Надія”)
до Приватного підприємства „Сервіс АПК” (далі по тексту –ПП „Сервіс АПК”)
за участю Відділу державної виконавчої служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області (далі по тексту –ВДВС)
про стягнення 355 334,10 грн.
В С Т А Н О В И Л А:
29.09.2009 р. рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Закурін М.К.) по справі № 13/134-09 позовні вимоги ФГ „Надія” до ПП „Сервіс АПК” про стягнення 355 334,10 грн. задоволено в повному обсязі.
На підставі зазначеного рішення господарським судом першої інстанції 13.10.2009 р. було видано наказ про примусове виконання рішення.
06.07.2010 р. до місцевого господарського суду надійшло подання про зміну порядку і способу виконання рішення суду від ВДВС, а саме: ВДВС просить суд змінити порядок і спосіб виконання рішення суду від 29.09.2009 р. по справі №. 13/134-09 відповідно до наказу суду від 13.10.2009 р. про стягнення з ПП „Сервіс АПК” на користь ФГ „Надія” 355 334,10 грн. спричинених збитків, 3553,34 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, на стягнення 355 334,10 грн. спричинених збитків, 3553,34 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу з власника (засновника) ПП „Сервіс АПК” Дугушкіна Олександра Миколайовича на користь ФГ „Надія”.
Подання ВДВС вмотивовано тим, що, ПП „Сервіс АПК” не має можливості відповідати за своїми зобов’язаннями, не має на своєму рахунків коштів, не має на своєму балансі будь-якого рухомого чи нерухомого майна, а тому ВДВС вважає за можливе звернути стягнення на майно засновника Підприємства, так як по-перше, Статутом ПП „Сервіс АПК” (п. 2.8) передбачена відповідальність власника (засновника) за зобов’язаннями та боргами Підприємства, та, по-друге, така можливість передбачена вимогами ст. 113 Господарського Кодексу України.
10.08.2010 р. ухвалою господарського суду Херсонської області (суддя Закурін М.К.) по даній справі в задоволенні подання ВДВС про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ВДВС звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження та скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.08.2010 р. по справі № 13/134-09, оскільки остання прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ВДВС про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Представник ПП „Сервіс АПК” в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, відзив на апеляційну скаргу не надавав.
Представник ФГ „Надія” та директор господарства в судовому засіданні від 07.10.2010 р. були присутні, надавали усні пояснення.
Представник ВДВС в судове засідання від 07.10.2010 р. по даній справі не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
В зв’язку з тим, що всі сторони по даній справі були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні поштові повідомлення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та ВДВС.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін по даній справі, судова колегія встановила наступне.
Статтею 62 ГК України встановлено, що підприємством є самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичної здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Згідно приписів ст. 66 ЦК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.
Відповідно до змісту ст. 113 ГК України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання –юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Статтею 96 ЦК України передбачена відповідальність юридичних осіб, а саме зазначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, вона відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном. При цьому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами.
Пунктом 2.8 Статуту ПП „Сервіс АПК” зазначено, що власник несе відповідальність за зобов’язаннями і боргами Підприємства відповідно до чинного законодавства України.
Як вбачається з наявних матеріалів даної справи, заявник звернувся до господарського суду першої інстанції з відповідною заявою, оскільки відсутність у боржника (відповідача) коштів та майна, на яке може бути звернено стягнення і встановити наявність такого майна неможливо, робить неможливим виконання судового рішення, але колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом цілком правомірно було відмовлено в задоволенні заяви ВДВС про зміну способу і порядку виконання судового рішення, оскільки чинним законодавством України не встановлена відповідальність засновника приватного підприємства за зобов’язаннями самого підприємства.
Посилання ВДВС в апеляційній сказі на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуально права при винесенні оскаржуваної ухвали, судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає твердження скаржника безпідставними, оскільки місцевим господарським судом цілком правомірно та з дотриманням вимог норм процесуального та матеріального права було прийнято оскаржену ухвалу.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у зв’язку з чим ухвала господарського суду Херсонської області підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.



Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Нижньосірогозького районного управління юстиції Херсонської області залишити без задоволення.
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.
Вернуться наверх

UNREAD_POST юрист » 24 янв 2011, 15:28

В продолжение темы

Чи підлягає погашенню податковий борг ЮО за рахунок майна засновників у зв'язку з недостатністю майна такої ЮО відповідно до норм Податкового кодексу України?
Повна відповідь : Діє з 01.01.2011 Згідно з п.97.3 ст.97 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця частина його грошових зобов’язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв’язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов’язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу. В інших випадках грошові зобов’язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.


Как я понимаю, в эти "другие случаи" попадает и частное предприятие.
Аватар пользователя
юрист
 
Сообщений: 455
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 10:51
Благодарил (а): 70 раз.
Поблагодарили: 120 раз.

UNREAD_POST vins » 25 мар 2011, 08:27

Татьяна писал(а):Действительно ли собственник частного предприятия несет ответственность всем своим имуществом?


nikki писал(а):Не отвечает.


Госкомпредпринимательства подтвердил слова nikki :)

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ від 15.03.2011 р. N 2571


Статтею 113 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Власник приватного підприємства і засноване ним підприємство є самостійними і відмінними один від одного суб'єктами права власності і учасниками господарських правовідносин. Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства, відповідно до статті 167 ГКУ, володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Спеціального закону, яким би регулювалась діяльність приватних підприємств, немає. Тобто всі питання організації та діяльності приватних підприємств слід вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та ГКУ, інших законів.

Відповідно до частини третьої статті 62 ГКУ підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Отже, зважаючи на відсутність в законі спеціальної вказівки щодо приватних підприємств, можна зробити висновок, що єдиним і обов'язковим для даного виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим частиною четвертою статті 57 ГКУ, а саме - містити відомості про найменування суб'єкта господарювання, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Приватне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов'язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Наташа216 » 09 окт 2012, 13:18

Добрый день. Насколько я поняла, учредитель частного предприятия ответственности по обязательствам этого предприятия не несет (если в уставе не указано иное). А как обстоят дела с директором?
Наташа216
 
Сообщений: 314
Зарегистрирован: 18 июл 2011, 14:51
Благодарил (а): 31 раз.
Поблагодарили: 5 раз.

UNREAD_POST vikakool » 09 окт 2012, 13:40

Директор - тем более, он же просто наемный работник.
vikakool
 
Сообщений: 4073
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 615 раз.

UNREAD_POST Наташа216 » 09 окт 2012, 13:42

ну в моем случае он учредитель и директор в одном лице. А уголовную ответственность директор несет за неуплату налогов?
Наташа216
 
Сообщений: 314
Зарегистрирован: 18 июл 2011, 14:51
Благодарил (а): 31 раз.
Поблагодарили: 5 раз.


Вернуться в ДОГОВОРНОЕ ДЕЛО

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya