Бухгалтерский форум для профессионалов

**Ol_ua** » 22 янв 2011, 22:47

При обсуждении одного из вопросов http://buhforum.com/viewtopic.php?p=2375#p2375 возникла мысль сделать тему, в которой собирать информацию о том, что нужно знать бухгалтеру о договоре.
Вот первые базовые положения. Будем дальше дополнять по мере поступления вопросов / замечаний / предложений

1. Что такое договор?
Договор - это договоренность, в результате которой возникают (изменяются, прекращаются) права и обязанности двух или более сторон.

2. Что такое хозяйственный договор?
Хозяйственный договор отличает то, что его сторонами выступают субъекты хозяйствования в рамках своей хозяйственной деятельности. Является договор хозяйственным или нет, важно знать, поскольку тогда на него кроме гражданского законодательства распространяются также специальные требования, предусмотренные Хозяйственным кодексом Украины.
Если одной из сторон договора выступает лицо, не имеющее статуса субъекта хозяйствования (например, просто физическое лицо) либо имеющее такой статус, но заключающее договор вне рамок своей хозяйственной деятельности (если физическое лицо, зарегистрированное как предприниматель, заключает договор, который не охватывается его предпринимательской деятельностью), такой договор не считается хозяйственным.

3. Какие бывают виды договоров?
Разные

Но все классификации знать необязательно. Наиболее существенной является классификация договоров по их предмету. Собственно, эта классификация даже положена в основу структуры Гражданского кодекса Украины. Поэтому если открыть Гражданский кодекс, то в нем основные виды договоров как раз и названы. Договор купли-продажи, договор поставки, договор аренды, договор подряда, договор об оказании услуг и т.д.
Условно их можно разделить на такие группы:
1) договоры, направленные на передачу имущества (как в собственность, так и в пользование). К ним относятся договоры купли-продажи, поставки, аренды;
2) договоры, направленные на выполнение работ. В эту группу входят договор подряда и его разновидности, в частности договор бытового подряда, строительный подряд, подряд на выполнение проектных и изыскательских работ;
3) договоры, направленные на оказание услуг. Если среди ряда особенностей договора подряда можно указать на то, что цель, на которую он направлен, составляет материальный результат, то договор об оказании услуг имеет своим предметом услугу как таковую, лишенную отделенного от нее результата;

4. Чем регулируются договорные отношения?
В первую очередь Гражданским кодексом Украины.
Если заключается хозяйственный договор, то плюс к этому Хозяйственный кодекс и другие специальные законы.
Часто дополнительно договорные отношения регулируются другими законодательными актами. Например, если договор о продаже товара, предоставлении услуг или выполнении работ заключается субъектом предпринимательской деятельности с физическим лицом, то на него могут распространяться требования Закона Украины «О защите прав потребителей» от 12.05.91 г. № 1023-XII.

5. Какие условия обязательно должны быть в договоре?
Такие условия называются существенными. Это в первую очередь условие о предмете договора, т. е. о том обязательстве, по поводу которого заключен договор (передать вещь, выполнить работу, оказать услугу). В хозяйственных договорах условие о предмете включает в себя наименование (номенклатуру, ассортимент) и количество продукции (работ, услуг), а также требования к их качеству (ч. 4 ст. 180 ХКУ).
Если речь идет о хозяйственном договоре, то кроме условия о предмете следует добавить также условия о цене и сроке действия договора (ч. 3 ст. 180 ХКУ).

6. Что представляет собой срок договора?
В соответствии со ст. 631 Гражданского кодекса Украины сроком договора является время, в течение которого стороны могут осуществить свои права и выполнить свои обязанности в соответствии с договором. В этих временных пределах могут дополнительно определяться моменты (периоды), в которые должно состояться исполнение обязательств контрагентами. Срок имеет значение и для однократных действий (например, поставки одной партии товаров), и для действий многократных (ежемесячные поставки).

7. Когда должно быть исполнено обязательство, если в договоре этот срок не установлен?
Исходя из ст. 530 ГКУ, срок выполнения обязательства может быть прямо установлен в договоре. Если же он не установлен либо определен моментом предъявления требования, кредитор имеет право требовать выполнения обязательства по договору в любое время, ограниченное сроком договора. Должник в этом случае должен выполнить свои обязательства в семидневный срок со дня предъявления требования, если обязанность о его немедленном выполнении не следует из договора либо актов гражданского законодательства.
Если в течение срока договора требование так и не будет предъявлено, то нельзя считать, что должник нарушил свои обязательства по договору.
Отметим, что, по мнению ВХСУ, стороны хозяйственного договора могут определить, что договор действует до прекращения прав и обязанностей, которые возникли из него.

8. Какие бывают цены?
В соответствии с ч. 1 ст. 189 ХКУ цена – это форма денежного выражения стоимости продукции (работ, услуг), которую реализуют субъекты хозяйствования.
ХКУ разделяет цены на свободные (устанавливаются сторонами договора), фиксированные (устанавливаются государством) и регулируемые (граничные уровни цен или граничные отклонения от государственных фиксированных цен). Полномочия органов исполнительной власти и органов местного самоуправления по регулированию цен (тарифов) закреплены в Законе Украины «О ценах и ценообразовании» от 03.12.90 г. № 507-XII и в постановлении Кабмина «Об установлении полномочий органов исполнительной власти и исполнительных органов городских советов по регулированию цен (тарифов)» от 25.12.96 г. № 1548.
Отсутствие условия о цене либо о сроке в хозяйственном договоре теоретически может рассматриваться как основание для признания договора незаключенным.

9. В какой форме должен заключаться договор?
Формы договоров делятся на устную и письменную, а в пределах письменной формы выделяет договоры, совершаемые в простой письменной или в нотариальной форме.

10. Когда можно заключить договор устно?
Устным может быть договор, если:
1) законом или соглашением сторон для него не установлена письменная форма;
2) он исполняется при самом его совершении. Чаще всего в устной форме заключаются договоры на небольшую сумму. Это договоры граждан между собой на сумму, не превышающую 20-кратный размер не облагаемого налогом минимума дохода граждан (ст. 208 ГКУ); также договоры между физическими и юридическими лицами независимо от суммы, которые полностью исполняются в момент их совершения (кроме тех случаев, когда закон прямо требует соблюдение письменной формы, нотариального удостоверения или регистрации), например, договор купли-продажи в супермаркете за наличный расчет;
3) договор совершается во исполнение письменного договора и имеется соглашение сторон об устной форме совершения (ч. 3 ст. 206 ГКУ).
Закон не воспрещает совершить сделку, для которой достаточно устной формы, в письменной форме, и даже нотариально ее удостоверить.
Как следует из ст. 208 ГКУ, договор между юридическими лицами в устной форме заключаться не может.

11. Что представляет собой письменная форма договора?
Статья 207 ГКУ устанавливает требования к письменной форме договора. В соответствии с ней договор считается совершенным в письменной форме, если его содержание зафиксировано в одном или нескольких документах, в письмах, телеграммах, которыми обменялись стороны. Кроме того, договор также считается совершенным в письменной форме, если воля сторон выражена при помощи телетайпного, электронного или другого технического средства связи.
Важно: чтобы договор считался совершенным в письменной форме, он должен быть подписан его сторонами.

12. Когда договор необходимо заверить у нотариуса?
Как указано в ч. 1 ст. 209 ГКУ, сделка, совершенная в письменной форме, подлежит нотариальному удостоверению лишь в случаях, установленных законом или соглашением сторон.
Нотариальное удостоверение сделки осуществляется нотариусом или другим должностным лицом, которое в соответствии с законом имеет право на совершение такого нотариального действия, путем совершения на документе, в котором изложен текст сделки, удостоверительной надписи. Нотариальное удостоверение сделки осуществляется в соответствии с Законом Украины «О нотариате» от 02.09.93 г. № 3425-XII, Инструкцией о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины, утвержденной приказом Минюста от 03.03.2004 г. № 20/5.
По согласию сторон договора нотариально удостоверен может быть любой договор, даже если это требование не является обязательным по закону.

13. Когда договор подлежит госрегистрации?
Статья 210 ГКУ предусматривает, что в случаях, установленных законом, сделка подлежит государственной регистрации. Такой договор будет считаться заключенным не ранее момента его государственной регистрации.
Процедуры регистрации осуществляется согласно Временному порядку государственной регистрации сделок, утвержденному постановлением Кабмина от 26.05.2004 г. № 671.
Кроме регистрации сделок, законодательством установлено еще несколько видов государственной регистрации, которые являются отдельными процедурами, не относящимися к процедуре государственной регистрации сделок.
Так, кроме регистрации сделок, законом предусмотрена государственная регистрация права собственности и прочих вещных прав на недвижимые вещи, ограничения этих прав, их возникновение, переход и прекращение (ст. 182 ГКУ). Законом о госрегистрации прав определены правовые и организационные основы единой системы государственной регистрации вещных прав. Этот Закон регулирует отношения, связанные с госрегистрацией вещных прав на недвижимое имущество всех форм собственности, таких как право собственности; право владения; право пользования (сервитут); право пользования земельным участком для сельскохозяйственных нужд (эмфитевзис); право застройки земельного участка (суперфиций); право хозяйственного ведения; право оперативного управления; право постоянного пользования и право аренды земельного участка; право пользования (найма, аренды) зданием либо другим капитальным сооружением, их отдельными частями; ипотека; доверительное управление имуществом; другие вещные права согласно закону.
Но следует учитывать: при заключении договора вначале осуществляется регистрация сделки, а затем регистрация права собственности или другого вещного права, которое возникло в результате его заключения.

**svetochek** » 26 мар 2011, 17:21

Скажите пожалуйста, необходимо ли регистрировать договор подряда на выполнение услуг не связанных с основным видом деятельности (доставка товара), если в договоре указанно что все отчисления в фонды делает исполнитель физическое лицо? Если необходимо, то в каких фондах необходимо зарегистрироваться и какие отчисления делать. Вопрос еще в какой форме должны быть акты о выполнении работ. И как насчет НДФЛ платит ли его ФОП имея договора подряда, и отражаются ли они в декларации о доходе физ. лиц?

**юрист** » 26 мар 2011, 18:15

svetochek писал(а):Скажите пожалуйста, необходимо ли регистрировать договор подряда на выполнение услуг не связанных с основным видом деятельности (доставка товара), если в договоре указанно что все отчисления в фонды делает исполнитель физическое лицо? Если необходимо, то в каких фондах необходимо зарегистрироваться и какие отчисления делать. Вопрос еще в какой форме должны быть акты о выполнении работ. И как насчет НДФЛ платит ли его ФОП имея договора подряда, и отражаются ли они в декларации о доходе физ. лиц?

Давайте по порядку
1. Договор подряда и договор на оказание услуг - разные виды договоров. Подряд - это когда нам должны передать определенный материальный результат, услуги - когда результат потребляется в процессе предоставления такой услуги. Если речь о перевозке груза, то это договор об оказании услуг.
2. Не понял на счет услуг, не связанных с основным видом деятельности. Вы физлицо-предприниматель, выступающий исполнителем по договору? Вам лучше почитать ветки по предпринимателям http://www.buhforum.com/viewforum.php?f=7 и http://www.buhforum.com/viewforum.php?f=8 и по оказанию ими услуг / выполнению работ, которые не охватываются выбранными ими видами деятельности. Кстати, ответ об НДФЛ там тоже найдете.
3. Когда мы говорим о госрегистрации договора, то речь не о регистрации в фондах. Такой договор как Вы говорите, не подлежит нотариальному удостоверению и государственной регистрации.
4. Указание в договоре, что все отчисления делает исполнитель-физлицо, не имеет никакой юридической силы. Если физлицо оказывает услуги не как предприниматель, то контрагент-юрлицо будет налоговым агентом, и никакие оговорки в договоре с него этот статус не снимут.
5. Форма актов выполненных работ - простая письменная.

**konsult** » 20 апр 2011, 10:25

По форме договоров у Минюста вот такой материальчик позаимствуем.

Щодо форми правочинів
http://www.minjust.gov.ua/0/34797

Кожен із нас у повсякденному житті майже щодня укладає договори (правочини), не звертаючи на це особливої уваги. Заходячи до магазину, віддаючи речі на зберігання стаємо учасниками договору схову, купуючи різні речі, продукти харчування – договору купівлі-продажу, користуючись громадським транспортом – договору перевезення. Так чи інакше ми всі є учасниками цивільних відносин.

У статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплені законодавчі підстави виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, одними з основних є договори та інші правочини.

Поняття «правочин», є суто українським терміном, який раніше використовувався в українському законодавстві протягом 20-30-х років та застосований в новому Цивільному кодексі України, в якому йому відведено окрему главу. Раніше в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до вимог норм ЦК України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зі змісту визначення правочину можна виділити такі основні його ознаки:

1) правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов’язки;

2) правочин - це вольова дія суб’єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб’єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб’єктів;

3) правочин породжує правовий наслідок (наприклад, бажання спадкодавця заповісти своє майно визначеному суб’єкту зумовлює виникнення для останнього цивільних прав та обов’язків);

4) правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб’єктів цивільного права;

5) правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом – це одна із основних вимог його чинності. Якщо законом визначена конкретна форма, в якій обов’яз¬ково має вчинятися правочин, то її необхідно дотримуватися. У разі не дотримання цієї вимоги, настають негативні наслідки. Наприклад, якщо договір про купівлю-продаж житлового будинку не буде укладено у письмовій формі і посвідчений нотаріусом, то він буде нікчемним.

Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Виходячи з викладеного, вбачається, що законодавець передбачає дві форми правочину: усну та письмову. У тих випадках, коли закон не встановлює обов’язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі:1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Положення статті 209 ЦК України визначають правочини, що потребують нотаріального посвідчення, а саме:

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим відповідною статтею ЦК України.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до пункту 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 (зі змінами та доповненнями), нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема:

договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна;

іпотечні договори;

договори застави транспортних засобів;

договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна;

договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно;

договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше;

договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа;

договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами;

договори управління нерухомим майном;

договори про зміну черговості одержання права на спадкування;

заповіти;

довіреності на укладання правочинів, нотаріальне посвідчення яких передбачене законом; довіреності, що видаються в порядку передоручення.

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо).

Крім того, необхідною умовою укладення деяких договорів є їх державна реєстрації. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Реєстрації, зокрема, підлягають договори купівлі продажу нерухомого майна; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладений на строк не менше трьох років тощо.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Ю.Н. Бабаєва, спеціаліст І категорії відділу методично-правового забезпечення Департаменту нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань

По поводу нотариального удостоверения вот этого
"договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа;"
стоит добавить, что если в договоре участвует только одно физлицо, при этом оно выступает как предприниматель, или обе стороны по договору - физлица, но они оба действуют как предприниматели, нотариальное удостоверение не нужно.

**vins** » 24 апр 2011, 22:09

Надо и нашим судам на вооружение взять такую позицию

Налоговые органы не вправе предъявлять иски о признании сделок недействительными, если эти иски не связаны с взысканием налогов или сборов в бюджет

Налоговая инспекция попыталась через суд признать недействительным договор на оказание автотранспортных услуг, заключенный между двумя организациями. Ей не понравилось, что от имени исполнителя договор и другие документы (дополнительные соглашения к договору, акты выполненных работ, счета-фактуры) были подписаны неизвестным лицом, полномочия которого документально не подтверждены. Генеральный директор организации-исполнителя, являющийся ее единственным учредителем, указанный в ЕГРЮЛ, отрицал свою причастность к деятельности компании. Поэтому налоговая инспекция усомнилась в реальности оказания услуг по договору и посчитала, что организация-заказчик получила необоснованную налоговую выгоду, так как признала стоимость услуг при расчете налога на прибыль и приняла НДС по этим услугам к вычету.

Однако арбитражные суды первой и апелляционной инстанций отказали налоговикам, а суд кассационной инстанции согласился с их выводами. Действительно, налоговые органы вправе предъявлять в суды и арбитражные суды иски о признании сделок недействительными и о взыскании в доход государства всего полученного по таким сделкам. Это установлено в пункте 11 статьи 7 Закона РФ от 21.03.91 № 943-1 «О налоговых органах Российской Федерации».
Пленум ВАС РФ в пункте 6 постановления от 10.04.2008 № 22 разъяснил, что налоговые органы могут обращаться с указанными исками, только если их требования направлены на выполнение задач, возложенных на налоговые органы статьей 6 Закона РФ от 21.03.91 № 943-1. Главной задачей налоговых органов является контроль за соблюдением законодательства о налогах и сборах, правильностью исчисления, полнотой и своевременностью уплаты налогов и сборов.
Судьи посчитали, что иск, предъявленный налоговой инспекцией, не направлен на выполнение возложенных на нее задач. Ведь этот иск не связан с непоступлением средств в бюджет. Более того, даже если бы иск был удовлетворен, это не привело бы к взысканию налогов в доход бюджета. То есть, предъявляя иск о признании сделки недействительной, налоговая инспекция вышла за рамки предоставленных ей полномочий. На этом основании требования налоговиков были отклонены

**natalias-65** » 24 апр 2011, 22:12

vins писал(а):Надо и нашим судам на вооружение взять такую позицию

Налоговые органы не вправе предъявлять иски о признании сделок недействительными, если эти иски не связаны с взысканием налогов или сборов в бюджет

Налоговая инспекция попыталась через суд признать недействительным договор на оказание автотранспортных услуг, заключенный между двумя организациями. Ей не понравилось, что от имени исполнителя договор и другие документы (дополнительные соглашения к договору, акты выполненных работ, счета-фактуры) были подписаны неизвестным лицом, полномочия которого документально не подтверждены. Генеральный директор организации-исполнителя, являющийся ее единственным учредителем, указанный в ЕГРЮЛ, отрицал свою причастность к деятельности компании. Поэтому налоговая инспекция усомнилась в реальности оказания услуг по договору и посчитала, что организация-заказчик получила необоснованную налоговую выгоду, так как признала стоимость услуг при расчете налога на прибыль и приняла НДС по этим услугам к вычету.

Однако арбитражные суды первой и апелляционной инстанций отказали налоговикам, а суд кассационной инстанции согласился с их выводами. Действительно, налоговые органы вправе предъявлять в суды и арбитражные суды иски о признании сделок недействительными и о взыскании в доход государства всего полученного по таким сделкам. Это установлено в пункте 11 статьи 7 Закона РФ от 21.03.91 № 943-1 «О налоговых органах Российской Федерации».
Пленум ВАС РФ в пункте 6 постановления от 10.04.2008 № 22 разъяснил, что налоговые органы могут обращаться с указанными исками, только если их требования направлены на выполнение задач, возложенных на налоговые органы статьей 6 Закона РФ от 21.03.91 № 943-1. Главной задачей налоговых органов является контроль за соблюдением законодательства о налогах и сборах, правильностью исчисления, полнотой и своевременностью уплаты налогов и сборов.
Судьи посчитали, что иск, предъявленный налоговой инспекцией, не направлен на выполнение возложенных на нее задач. Ведь этот иск не связан с непоступлением средств в бюджет. Более того, даже если бы иск был удовлетворен, это не привело бы к взысканию налогов в доход бюджета. То есть, предъявляя иск о признании сделки недействительной, налоговая инспекция вышла за рамки предоставленных ей полномочий. На этом основании требования налоговиков были отклонены

Христос воскрес!

**vins** » 24 апр 2011, 22:16

Воистину воскрес!

**vins** » 06 май 2011, 10:01

Разумная позиция: если договор аренды признается недействительным, то последствия недействительности распространяются только наперед

ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

Чи має право CГ, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі державної і комунальної власності недійсним з моменту його укладання, зменшити податкові зобов’язання з орендної плати за фактичний строк перебування такої земельної ділянки в оренді та повернути надміру сплачені кошти?
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі - орендна плата). Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПКУ). Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПКУ). Відповідно до ст. 2 Закону України №161-ХІV від 6 жовтня 1998 року „Про оренду землі” зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону №161). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону № 161). Згідно із ст. 21 Закону №161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПКУ). Частиною 6 ст. 21 Закону №161 передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Таким чином, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, суб’єкт господарювання не може зменшити податкові зобов’язання з орендної плати за фактичний строк перебування землі в оренді за таким договором. У разі, коли до закінчення терміну дії договору рішенням суду договір визнається недійсним, суб’єкт господарювання має право зменшити податкові зобов’язання з орендної плати тільки з дати набрання законної сили такого рішення суду.

**vins** » 09 май 2011, 14:21

О договоре также нужно знать критерии разграничения гражданского и трудового договоров.
Встретилось такое вот в "Праця і зарплата"

Одним з критеріїв визначення галузевої належності відносин у сфері пpaці є предмет регулювання договору між сторонами. У трудових відносинах — це безпосередній процес npaці в умовах трудового договору, особисте виконання працівником завчасно визначеної трудової функції. У цивільних відносинах таким критеpiєм є матеріалізований результат виконаної роботи (об'єкт замовлення), тобто будь-яка робота або/та надання послуг у будь-якій суспільній сфері.
Окремою рисою npaці за трудовим договором також вважається підпорядкування трудової діяльності працівника певному режиму роботи, який на підприємствах, в установах або організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або вказівкою роботодавця. Порушення режиму роботи є можливою підставою для застосування дисциплінарної відповідальності до працівника. Здійснення особою роботи за цивільними зобов'язаннями відбувається переважно у визначеному на власний розсуд порядку.
Окремо слід звернути увагу на ще одну обставину. Якщо роботодавець за законом зобов'язаний забезпечувати належні умови npaці, надавати засоби виробництва, потрiбнi працівникові для виконання дорученої роботи, то виконувати замовлення за цивільним договором особа здебільшого має з власних матеріалів i на своєму обладнанні (якщо в договopi не буде обумовлено інше).
Однією з визначальних ознак трудового договору є періодична виплата працівникові у відповідний термін зapoбітної плати — грошової винагороди, що залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів праці та господарськоТ діяльності підприємства, але не меншої від установленого державою мінімального poзміру. Kpiм того, роботодавець зобов'язаний здійснювати гарантійні i компенсаційні виплати та брати участь у соціальному страхуванні працівника. В інших формах зайнятості робота оплачується після її виконання i прийняття замовником (з можливою виплатою авансу).
Зарубіжний правовий досвід підтверджує важливість розмежування названих форм найму громадян. Зокрема, у Великобританії основним критерієм розрізнення так званих договорів iз "залежним" (за трудовим договором) та "незалежним" (самостійним) працівником є можливість роботодавця контролювати процес виконання роботи.

**vins** » 06 июн 2011, 12:39

ГНА в г. Севастополе разъясняет

Сдача недвижимости внаем как правильно это сделать ?
С наступлением летнего курортного сезона очень актуальным является вопрос налогообложения доходов от предоставления недвижимости в аренду (субаренду).

При этом у граждан, часто возникает вопрос, обязательно ли становиться в этом случае предпринимателем или можно сдавать собственные объекты недвижимости без регистрации в качестве субъекта предпринимательской деятельности ?

Сдача в аренду собственного недвижимого имущества может осуществляться физическим лицом, как в качестве субъекта предпринимательской деятельности так и без регистрации. Рассмотрим каждый вариант по очереди

Если Вы будете сдавать недвижимость без оформления предпринимательства, то Вам необходимо знать следующее:

Порядок налогообложения всех доходов физических лиц определен разделом IV «Налог на доходы физических лиц» Налогового кодекса Украины, который вступил в силу с 1 января 2011 года. А налогообложение доходов от сдачи в аренду недвижимости определяется положениями статьи 170 Налогового кодекса.

Кроме того, порядок уплаты налога в бюджет зависит от того является ли арендатор и/или арендодатель субъектами предпринимательской деятельности .

Рассмотрим каждый вариант:

Арендодателем является физическое лицо–не предприниматель, гражданин Украины.

Налог начисляется лицом, сдающим недвижимость, самостоятельно и уплачивается в бюджет поквартально. Если при этом арендатором является также физическое лицо – не предприниматель, то ответственность за начисление и уплату (перечисление) налога в бюджет лежит на собственнике недвижимости.

Арендодатель самостоятельно начисляет и уплачивает налог на доходы в бюджет в сроки, установленные законом для квартального налогового периода, а именно, в течение 40 календарных дней, следующих за последним днем такого отчетного квартала (за 1 квартал до 10 мая, за 2 квартал до 9 августа, за 3 квартал до 9 ноября, за 4 квартал до 9 февраля).

Доходы от сдачи недвижимости в аренду облагаются налогом по ставке 15%, а если сумма полученного дохода в отчетном месяце превышает 10 минимальных заработных плат (в 2011 году – 9410 гривен), ставка налога составляет 17% от суммы превышения. Арендодатель также обязан в обязательном порядке подать декларацию об имущественном состоянии и доходах по итогам календарного года в период кампании декларирования (с 1 января до 1 мая 2012 года по итогам доходов, полученных в 2011 году)

Что же касается размера уплаченного налога, то в соответствии с положениями пункта 170.1.1 Налогового кодекса указано, что доход от сдачи квартиры определяется исходя из размера арендной платы, указанной в договоре аренды, но не менее минимальной суммы арендного платежа.

Минимальная сумма арендного платежа недвижимости определяется для каждого села, поселка, города, на территории которых она расположена. Эту минимальную сумму предполагается обнародовать способом, наиболее доступным для жителей такой территориальной громады. Если минимальная стоимость не установлена или не обнародована до начала отчетного (налогового) года, объект налогообложения определяется исходя из размера арендной платы, указанного в договоре аренды.

Поскольку на 2011 год минимальная стоимость не обнародована, оплата будет производиться согласно суммам, указанным в договоре аренды.

В договоре аренды обычно указывают стоимость арендной платы в двух вариантах:

* непосредственно размер арендной платы, с указанием, что в нее включаются коммунальные платежи;
* размер арендной платы с условием, что все коммунальные платежи квартиросъемщик оплачивает отдельно.

Оплата определяется исходя из размера арендной платы, указанной в договоре аренды. При этом квартиросдатчик по итогам календарного года в обязательном порядке должен подать налоговую декларацию в районную налоговую инспекцию по месту прописки (регистрации).

В случае, если физическое лицо-гражданин предоставляет услуги по временному размещению (проживанию), используя более 10 койко-мест , то согласно действующему Постановлению КМ Украины от 15.03.2006г. № 297 «Об утверждении Порядка предоставления услуг по временному размещению (проживанию)», такой гражданин обязан зарегистрироваться субъектом предпринимательской деятельности.

Арендодателем является физическое лицо–не предприниматель, не гражданин Украины, т.е нерезидент.

Если владельцем квартиры является гражданин другого государства, т.е нерезидент, то сдавать свою квартиру такой гражданин сможет только при посредничестве гражданина или юридического лица Украины. При этом такой посредник будет являться налоговым агентом такого квартиросдатчика, т.е. лицом которое обязано уплатить налог в бюджет ( п.170.1.3 ст.170).
Сдача в аренду офисов и коммерческой недвижимости физическим лицом не предпринимателем

В порядке уплаты налога на аренду офисов и коммерческой недвижимости есть ряд особенностей.

Главное то, что в этом случае налоговым агентом налогоплательщика арендодателя при начислении дохода от предоставления в аренду объектов недвижимости, является арендатор.

Или другими словами, начисление и уплату налога за сдаваемое в аренду офисное помещение осуществляет не хозяин этого помещения, а арендатор.

Сдача в аренду помещений, если ее осуществляет предприниматель

Рассмотрим случай предоставления жилья (другого объекта недвижимости) в аренду частным предпринимателем, в пределах выбранных им видов деятельности.

Предприниматель в этом случае может работать как по общей системе, та и по единому налогу.

Если предприниматель избирал способом налогообложения своих доходов уплату единого налога, то в соответствии с нормами действующего законодательства, он уплачивает ставку единого налога. В частности, для Севастополя, ставка единого налога для этого вида деятельности составляет 200 гривен

При этом субъект предпринимательской деятельности обязан ежемесячно уплачивать единый налог, вести учет полученных доходов, а также предоставлять в налоговую инспекцию по месту регистрации ежеквартальный отчет о полученных доходах. При этом необходимо обратить внимание, что в соответствии с действующим законодательством суммарный ежегодный доход от предпринимательской деятельности не должен превышать 500 тыс. грн., а количество наемных работников не должно быть более 10 человек.

Если физическое лицо осуществляет предпринимательскую деятельность по общей системе налогообложения, то объектом налогообложения является чистый доход, то есть разница между общим налогооблагаемым доходом и документально подтвержденными расходами, связанными с хозяйственной деятельностью такого физического лица – предпринимателя. Чистый доход подлежит обложению налогом на доходы физических лиц по ставке 15% (17%).

Отдел МРР и обращений граждан ГНА в г. Севастополе

**vins** » 26 июл 2011, 11:57

Минэкономики, напоминает о том, что в ВЭД-операциях использование ИНКОТЕРМС имеет обязательный характер. Во внутренних договорах ИНКОТЕРМС можно использовать по усмотрению сторон.

Скрытый текст: показать

**Ol_ua** » 14 сен 2011, 10:25

ВХСУ о том, когда ошибка может стать основанием для признания договора недействительным по причине его заключения под влиянием такой ошибки.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"01" вересня 2011 р. Справа № 43/37

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсною угоди стосовно умов торгівлі від 01.01.2008 року у зв'язку з її укладенням під впливом помилки, яка полягала в неправильному сприйнятті ним спірної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки товарів та надання послуг від 01.01.2008 року № 21559, за умовами якого оскільки Метро – торгівельна компанія типу "кеш енд кері", кількість торговельних центрів якої в Україні збільшується, і такі центри не мають статусу юридичної особи, а постачальник бажає поставити певні товари Метро, він згодний з цією метою дотримуватись правил системи Метро, наведених у Договорі.

Предметом договору, відповідно до розділу 1, є як постачання позивачем товарів відповідачу, так і надання відповідачем рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг позивачу, зокрема: постачальник постачає і передає у власність Метро, а Метро приймає та оплачує товари згідно з замовленнями Метро та товаро-супровідною документацією, які складають невід’ємну частину договору (додаток № 2) на умовах договору (п. 1.1); Метро надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до договору (п. 1.2), а також, якщо сторонами буде погоджено, послуги з логістики (п. 1.3). Серед зазначених і додаток № 1 до договору - угода стосовно умов торгівлі.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника про визнання недійсною угоди щодо умов торгівлі у зв'язку з її укладенням під впливом помилки.

Висновок попередніх судових інстанцій про відмову в позові про визнання спірної угоди недійсною обґрунтовано недоведеністю обставин, які б свідчили про укладення цього правочину під впливом помилки.

За вимогами ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка –це неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Визнання правочину недійсним вчиненого під впливом помилки можливе за таких умов: а) здійснення правочину під впливом помилки; б) помилка має істотне значення; в) звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

До того ж, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій встановивши обставини існування між сторонами раніше укладеного договору поставки на таких самих умовах з додатком до нього –угодою стосовно умов торгівлі, та обізнаність позивача з природою цього правочину дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного правочину недійсним внаслідок його укладення під впливом помилки.

**БулаФФка** » 07 дек 2012, 11:42

Доброго всем дня! Подскажите,пожалуйста,если торговое предприятие заключает договор поставки товара как в нем можно прописать цены на ассортиментный перечень поставляемого товара? Он ведь немаленький...Да и каждый раз разный+вводятся новые ассортиментные группы+цены меняются со временем? В договоре есть фразы:

3.1 Загальна сума Договору складає суму вартості товару, отриманого за всіма товарно-транспортними накладними, яким Сторони за обопільною згодою надають силу специфікацій.
3.2 Ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюється окремо на кожну партію товару відповідно до товарно-транспортних накладних.

Достаточно ли этого? А то недавно на семинаре лектор рассказывала,что неуказание в договоре цен на товары может повлечь за собой признание договора не заключенным с последующим снятием налогового кредита и расходов по себестоимости...

**Мыша** » 07 дек 2012, 11:53

Мне кажется, тут вопрос можно ставить лишь о том, что считать моментом заключения договора. Моментом будет достижение согласия по всем существенным условиям. В том числе по цене. В вашей ситуации продавец выставляет счет, покупатель оплачивает. С этого момента согласие достигнуто, договор заключен.

**БулаФФка** » 07 дек 2012, 12:03

Мыша писал(а):Мне кажется, тут вопрос можно ставить лишь о том, что считать моментом заключения договора. Моментом будет достижение согласия по всем существенным условиям. В том числе по цене. В вашей ситуации продавец выставляет счет, покупатель оплачивает. С этого момента согласие достигнуто, договор заключен.

дело в том,что договор с отсрочкой платежа,т.е. покупатель сначала получает товар,а через некоторое время оплачивает его...правда,ТТН -ку то он подписывает,можно сказать,что согласен с ценами...???

Бухгалтерский форум для профессионалов

Что нужно знать о договоре? (FAQ)

Кто сейчас на форуме