Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Уступка права требования = факторинг?

заключение, изменение, расторжение, выполнение любых договоров

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST vikakool » 05 мар 2013, 15:27

Коллеги, хочу поднять тему в связи со следующим вопросиком: если предприятие систематически - скажем, несколько раз в месяц на протяжении года - заключает договора уступки права требования и получает право требовать долг с должников, не может ли быть, что:

- данная систематическая деят-ть будет расценена как факторинговая, хотя какое-либо вознаграждение договорами уступки не предусмотрено?
- данная деят-ть будет расценена как коллекторская, а она у нас вроде официально не существует?

И еще: в каждом из таких договоров будет оговорена сумма компенсации, которая намного меньше суммы долга (типа долг 1000грн., новый кредитор должен перечислить старому кредитору 1грн.). Можем ли мы говорить о том, что данный дисконт и свидетельствует о наличии вознаграждения, следовательно, это договор факторинга?
vikakool
 
Сообщений: 4073
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 615 раз.

UNREAD_POST Игорь Забута » 06 мар 2013, 11:58

vikakool писал(а):Коллеги, хочу поднять тему в связи со следующим вопросиком: если предприятие систематически - скажем, несколько раз в месяц на протяжении года - заключает договора уступки права требования и получает право требовать долг с должников, не может ли быть, что:

- данная систематическая деят-ть будет расценена как факторинговая, хотя какое-либо вознаграждение договорами уступки не предусмотрено?
- данная деят-ть будет расценена как коллекторская, а она у нас вроде официально не существует?

И еще: в каждом из таких договоров будет оговорена сумма компенсации, которая намного меньше суммы долга (типа долг 1000грн., новый кредитор должен перечислить старому кредитору 1грн.). Можем ли мы говорить о том, что данный дисконт и свидетельствует о наличии вознаграждения, следовательно, это договор факторинга?


Думаю, да.

Кошти передаються в розпорядження клієнта за плату (у будь-який передбачений договором спосіб)....

Т.е. фактор передает клиенту 1 грн. за плату в размере 999 грн. Это настолько соответствует определению факторинга, что даже противоречит принципу разумности.
Игорь Забута
 
Сообщений: 212
Зарегистрирован: 02 фев 2011, 18:06
Откуда: Киев
Благодарил (а): 66 раз.
Поблагодарили: 51 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 06 мар 2013, 14:02

Выскажу свое мнение.
Мне кажется, что договор уступки права требования и договор факторинга это разные понятия. А попытки притянуть договор уступки под факторинг являются искуственными.
Все это началось в свое время (лет 8 назад) с письма (или другого документа – уже не помню) ГКЦБФР о том, что факторинг является финансовой услугой (и это действительно так). И тут же на бухгалтерских базарах и в ключевых бухгалтерских изданиях :oops: :) начался шумный галдеж о том, что уступка (с дисконтом) является факторингом. Вместо того, чтобы спокойно анализировать ситуацию и искать аргументы contra, все очумело бросились искать аргументы pro. А аргумент то, по сути, один – наличие дисконта. И все! Других аргументов pro нет!

Но вопрос надо рассматривать в комплексе. А договор факторинга это комплексный договор (и уступка является всего лишь одним из его элементов).
Договор факторинга это, прежде всего, договор финансирования (кредитования). Кредитования под обеспечение, которым выступает право требования. Кредитование под такое обеспечение может быть осуществлено и без заключения договора факторинга.
А договор факторинга предусматривает одновременное предоставление фактором клиенту целого ряда услуг (помимо услуги финансирования) – прием платежей от должника(ов), страхование рисков, управление дебиторкой, информационное обеспечение и пр.
Еще одно существенное (и весьма!!!) отличие – по договору факторинга может быть передано требование, которое возникнет в будущем, а по чистому договору уступки это невозможно.

По моему мнению, уступка права требования с дисконтом это, образно говоря, продажа неликвида, некондиционного товара, а договор факторинга это передача в залог кондиционного ликвидного товара по его номинальной стоимости с одновременным освобождением клиента от хлопот, связанных с необходимостью заниматься продажей этого вполне ликвидного товара.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.

За это сообщение автора Вотруба поблагодарил:
Грета
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1989
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 602 раз.
Поблагодарили: 1998 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 06 мар 2013, 15:43

Вотруба писал(а):А договор факторинга предусматривает одновременное предоставление фактором клиенту целого ряда услуг (помимо услуги финансирования) – прием платежей от должника(ов), страхование рисков, управление дебиторкой, информационное обеспечение и пр.


Не обязательно.

Ч. 2 ст. 1077 ГКУ. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 1077 Цивільного кодексу України


Стаття 1077 Цивільного кодексу України вперше закріпила такий окремий вид цивільно-правового зобов'язання як договір факторингу.
Із змісту норм коментованої статті випливає, що факторинг передбачає заміну кредитора у зобов'язанні, а тому до цих відносин можуть застосовуватися і загальні положення глави 47 ЦК в частині заміни кредитора у зобов'язанні.

Частина 1 коментованої статті надає визначення договору факторингу, з якого можна виділити наступні ознаки:
• Сторонами по договору факторингу є фактор та клієнт.
• Договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів або послугонадавачем (клієнтом) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. До того ж в даному випадку мова йде не про будь-яке окреме відплатне відступлення конкретного права вимоги, а про конкретну дебіторську заборгованість (повністю або частково).
• Відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта. Ця мета досягається різними способами в залежності від тих форм фінансування діяльності клієнта, які застосовуються, наприклад, при фінансуванні шляхом оплати рахунків клієнта за відвантажені товари (надані послуги) відповідні платежі можуть здійснюватись фактором з відповідним дисконтом, який є винагородою. В інших випадках в договорі може бути передбачена винагорода у вигляді відповідної ставки оплати послуг фактора. Слід звернути особливу увагу на оплатний характер договору факторингу, тому що він має вирішальне значення як ознака при визначенні виду договірного правовідношення, у разі виникнення спору щодо визнання змісту договору таким, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.
• Договір факторингу може включати (а міжнародний факторинговий контракт обов'язково включає) обов'язки фактора по наданню клієнту додаткових бухгалтерських та інших фінансових послуг з обслуговування відповідної дебіторської заборгованості, а саме: ведення бухгалтерського обліку, надання рахунків до оплати тощо. Однак, фактор який купує у клієнта дебіторську заборгованість, сам повинен бути зацікавленим у прийнятті на себе таких обов'язків, які дозволять йому здійснювати контроль за діяльністю клієнта (зокрема у частині відповідної дебіторської заборгованості) та слідкувати за платоспроможністю його боржників.
...
Авторський колектив коментарю
до Цивільного кодексу України

vikakool писал(а):Коллеги, хочу поднять тему в связи со следующим вопросиком: ...
И еще: в каждом из таких договоров будет оговорена сумма компенсации, которая намного меньше суммы долга (типа долг 1000грн., новый кредитор должен перечислить старому кредитору 1грн.). Можем ли мы говорить о том, что данный дисконт и свидетельствует о наличии вознаграждения, следовательно, это договор факторинга?


Я тоже склоняюсь к тому, что все это может быть квалифицированно как факторинг.
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST vikakool » 06 мар 2013, 16:44

Спасибо, все понятно.
vikakool
 
Сообщений: 4073
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 615 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 06 мар 2013, 17:02

"Может быть квалифицировано" не означает "надо квалифицировать"!
И я не утверждаю, что предоставление фактором дополнительных услуг является обязательным. Но Вы ищете аргументы "за", а я ищу аргументы "против" (это нормально – мы заставляем друг друга шевелить мозгами).

Любой договор (вид договора) имеет ряд квалифицирующих критериев. И оплатность договора факторинга это лишь один из них, причем критерий не эксклюзивный. Он присущ не только договору факторинга. Поэтому относить уступку с дисконтом к факторингу только и исключительно на основании критерия оплатности, по моему мнению, не совсем правильно.

Интересные мысли относительно договора факторинга есть в "Науково-практичному коментарі" к статье 1079 ЦКУ.
Говорячи про фактор як про сторону договору факторингу слід зазначити, що особливість суб'єктного складу у цьому випадку полягає не лише в тому, що у відповідності до законодавства, ним можуть бути банк, інші фінансові установи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а більш за все тому, що вказані суб'єкти мають бути спроможними прийняти на себе обов'язок по веденню для клієнта бухгалтерського обліку та надавати йому інші фінансові послуги, які пов'язані з грошовими вимогами, що є предметом відступлення.

Спроможність прийняти на себе обов'язок надання фінансових послуг формально подтверждается лицензией ГКЦБФР.
Вывод, который можно сделать из этого коментария, на мой взгляд состоит в следующем: если договором не предусмотрено ведення для клієнта бухгалтерського обліку та надання йому інших фінансових послуг, то и все разговоры о том, что лицо, получившее право требования должно иметь лицензию ГКЦБФР на право предоставления этих самых финансовых услуг являются беспредметными. И даже если Вы назовете договор договором факторинга, по сути он таким не будет. Если предоставление финансовых услуг не предусмотрено (и отсутствуют другие квалифицирующие факторы, присущие исключительно договору факторинга - право требования, которое возникнет в будущем, в частности), то это банальнейший договор уступки права требования независимо от того, что написано в шапке договора. Во всяком случае, заключение и выполнение такого договора не будет нарушением требований законодательства (в частности, ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") поскольку продажа кредиторки с дисконтом не является финансовой услугой.
Последний раз редактировалось Вотруба 06 мар 2013, 17:28, всего редактировалось 1 раз.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1989
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 602 раз.
Поблагодарили: 1998 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 06 мар 2013, 17:23

Вотруба писал(а):Вывод, который можно сделать из этого коментария, на мой взгляд состоит в следующем: если договором не предусмотрено ведення для клієнта бухгалтерського обліку та надання йому інших фінансових послуг, то и все разговоры о том, что лицо, получившее право требования должно иметь лицензию ГКЦБФР на право предоставления этих самых финансовых услуг являются беспредметными.


Так можно дойти до того, что если ты не фактор по статусу (без лицензии Госфинуслуг), то любые твои договора уступки (даже с оплатой) по сути не факторинг. :)
Я бы не преувеличивал роль сопутствующих услуг в квалификации договора как факторнга ибо ГКУ такого требования к предмету договора не выдвигает.
Три главных признака:
1) уступаемое право является денежным;
2) за его приобретениепередают денежные средства (в т.ч. как вариант в сумме номинала долга);
3) за плату в любом, предусмотренном договором виде.

А вот, кстати, пример насчет
Вотруба писал(а):"Может быть квалифицировано"
.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.10.2005 р. 
N 14/113 

Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 8 грудня 2005 року

Скрытый текст: показать
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - [...], суддів: [...], розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Сільськогосподарське підприємство (СП) "НІБУЛОН" постанову від 26.07.2005 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 14/113 за позовом ТОВ "СП "НІБУЛОН" до: Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Наваль", Державної акціонерної холдингової компанії (ДАХК) "Чорноморський суднобудівний завод", третя особа - Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" про визнання угоди недійсною. В судове засідання з'явились представники сторін: позивача: [...] (дов. від 24.01.2005), [...] (дов. від 05.09.2005), відповідача-1 - [...] (дов. від 23.02.2005 року), відповідача-2 - [...] (дов. від 15.03.2005), [...] (дов. від 14.02.2005), третьої особи - [...] (дов. від 15.08.2005).

Заслухавши суддю-доповідача - [...], пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України встановив:

За уточненими підставами позову позивач звернувся до суду про визнання угоди про уступку права вимоги N 2400 від 08.07.2004, укладеної між ЗАТ "Наваль" та ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод", за якою ЗАТ "Наваль" отримало право вимоги до позивача за договором купівлі-продажу N 0502/1 КП від 05.02.2002 у сумі 11225400 грн., угодою факторингу, оскільки ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" фактично отримав від ЗАТ "Наваль" грошову компенсацію уступленого боргу, не маючи на це достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Так, відповідно до п. 3. 2. оспорюваної угоди, з моменту її підписання у первісного кредитора виникло право вимоги до нового кредитора у сумі 11225400 грн., а новий кредитор зобов'язався наступного дня після надходження коштів від боржника - ТОВ "СП "НІБУЛОН" - виконати зобов'язання первісного кредитора за його кредитними договорами N 010/08-11/300 від 27.11.2002, N 010/08/1287 від 28.03.2003 з АППБ "Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції (МОД АППБ "Аваль"). Залишок коштів у сумі 24103,78 грн. новий кредитор мав перерахувати на рахунок первісного кредитора протягом 20 календарних днів з дня надходження коштів від боржника.

На виконання угоди N 2400 платіжним дорученням N 15 від 24.11.2004 ЗАТ "Наваль" перерахувало на рахунок ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" 11225400 грн. При цьому грошові кошти від боржника за вказаною угодою до нього не надходили.

А тому правовідносини сторін за оспорюваною угодою є правовідносинами з надання фінансової послуги у формі факторингу, які відповідно до чинного законодавства мають право надавати фінансові установи.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2005 (суддя [...]) позовні вимоги задоволені.

Рішення суду мотивоване наступним.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), за виключенням випадку, коли неможливість такої заміни встановлена договором або законом.

Відступлення права вимоги до позивача первісним кредитором - новому, передбачена оспорюваною угодою за умови виконання новим кредитором фінансових зобов'язань первісного.

Згідно з положеннями ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Поняття факторингу, як фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначається також Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про податок на додану вартість", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

ЗАТ "Наваль" не є установою, яка може надавати фінансові послуги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 (колегія суддів: [...]) рішення у справі скасоване, у позові відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що правовідносини сторін, що склалися за оспорюваною угодою, є цивільно-правовими, а тому якраз визначене Цивільним кодексом поняття факторингу є визначальним для оцінки правової природи укладеної угоди.

Договір факторингу (ст. 1077 ЦК України), як фінансування під відступлення права грошової вимоги, містить умови про платність такого фінансування. Оспорювана угода не містить умови про платність грошових зобов'язань ЗАТ "Наваль" перед ДАХК "Чорноморський суднобудівельний завод", а тому не є угодою факторингу.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної постанови, норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Поняття договору факторингу, як фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначене ст. 1077 ЦК України, містить елемент платності фінансування фактором клієнта. У визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" понятті договору факторингу елемент платності фінансування фактором клієнта відсутній.

Надаючи Цивільному кодексу, як нормі права, вищої юридичної сили у порівнянні з законами, господарський суд оскаржуваною постановою дійшов висновку, що оскаржувана угода не є угодою факторингу.

Однак, закони, якими є і кодекси, в ієрархії нормативно-правових актів, поділяються на загальні та спеціальні нормативно-правові акти. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" як і Закон України "Про банки і банківську діяльність" є спеціальними законами, які регулюють правовідносини з надання фінансових послуг, у тому числі фінансування під відступлення права вимоги, порівняно з Цивільним кодексом. Усі зазначені закони регулюють цивільно-правові відносини. Актами цивільного законодавства встановлюються обмеження особи у здійсненні своїх цивільних прав вільно, на власний розсуд. Відсутність у законі, який є спеціальним нормативно-правовим актом, елементу платності у фінансуванні під відступлення права вимоги, поглиблює обмеження особи на здійснення факторингової операції, що не суперечить принципу регулювання правовідносин загальними та спеціальними нормативно-правовими актами.

Виходячи з наведеного, постанова у справі підлягає до скасування, рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "СП "НІБУЛОН" задовольнити.
Постанову від 26.07.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі N 14/113 скасувати.
Рішення від 17.06.2005 господарського суду м. Києва у справі N 14/113 залишити без зміни.
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 06 мар 2013, 21:19

Уважаемый Vetal', спасибо!
Только я не вижу в приведенной постанове ВХСУ ничего такого, что бы противоречило сказанному мною. Даже наоборот – она подтверждает сказанное мною.
Ключевая, наверное, фраза из постановления
Відступлення права вимоги до позивача первісним кредитором - новому, передбачена оспорюваною угодою за умови виконання новим кредитором фінансових зобов'язань первісного.

Новый кредитор ("Наваль") обязательств первичного (ЧСЗ перед банком Аваль) не выполнил, следовательно право требования к новому кредитору не перешло. А потому средства, которые новый кредитор перечислил первичному, являются кредитом. А кредитование это финансовая услуга.
Где то так, примерно, рассуждал суд. А вообще постановление крайне запутанное, одна фраза противоречит другой. В целом суд, похоже, был запрограммирован (как всегда бывает, когда судятся такие крупняки и когда речь идет о таких суммах :) ) именно на такое решение и поскольку изначально иск строился на признании договора договором факторинга, суд вынужден был просто подстраиваться под это, аргументируя свою позицию.
Ну а в целом (если принимать во внимание не частности, а принципы) суд, выстраивая свою позицию, исходил из следующего (убедительность аргументов суда я не оцениваю!):
1) имело место предоставление финансовых услуг (кредитование);
2) поскольку это предоставление финансовых услуг происходило в связке с договором об уступке права требования, то, по сути, имел место договор факторинга.
Мне, правда, не совсем понятно, почему при признании договора об уступке права требования договором факторинга нужно признавать его недействительным. Нарушение правил ведения хозяйственной деятельности в этом случае, безусловно, имеет место быть. И за это нарушителя надо Изображение. В соответствии и на основании главы 27 Хозяйственного кодекса Украины. Но признавать договор недействительным… :? Не знаю… Может быть я не все знаю и понимаю, и, как следствие, ошибаюсь, но… :?
Но это я отвлекся!
Хочу обратить внимание на еще один момент.
В соответствии со ст. 1017 ГКУ:
Стаття 1077. Поняття договору факторингу
1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Нечто подобное есть и в ХКУ.
Стаття 350. Факторингові операції
1. Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

Из этих двух определений отчетливо видно, что договор факторинга это договор финансирования (кредитования). Финансирования під відступлення права грошової вимоги. А оплатность это критерий вторичный и, как следует, в частности, из приведенного Вами решения ВХСУ, не являющийся определяющим.
Можно сделать также такой вывод: если при заключении договора уступки права требования новый кредитор сначала получает деньги от должника, а затем рассчитывается с новым кредитором, то это договор именно уступки! Финансирования (кредитования) здесь нет и притягивать сюда факторинг (независимо от оплатности/безоплатности договора) нет никаких оснований.
Если же новый кредитор сначала рассчитывается с первичным кредитором, и только потом получает деньги от должника (если вообще получает), то это фінансування під відступлення права грошової вимоги и такой договор уступки права требования является договором факторинга. Само определение договора факторинга говорит о том, что это именно договор о предоставлении финансовой услуги (кредитования под специфическое обеспечение), а потом уже все остальное.
Vetal' писал(а):Три главных признака:
1) уступаемое право является денежным;
2) за его приобретениепередают денежные средства (в т.ч. как вариант в сумме номинала долга);
3) за плату в любом, предусмотренном договором виде.

С моей позиции (аргументы выше) договор факторинга имеет два главных признака:
1) это договор финансирования (кредитования);
2) обеспечением по этому договору кредитования является уступаемое право требования.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1989
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 602 раз.
Поблагодарили: 1998 раз.

UNREAD_POST Печкин » 07 мар 2013, 00:10

Вопрос, конечно, интересный. Мне импонирует больше позиция Vetal'

Вот такой кусочек статьи в развитие темы:

При заключении договора уступки права требования избегайте признаков факторинга
Права требования условно можно поделить на денежные и неденежные (например, право требовать передачи товара, выполнения работ, предоставления услуг).
Предприятиям, не относящимся к финансовым учреждениям, уступающим друг другу право денежного требования за соответствующую плату, нужно быть внимательными, чтобы договор уступки права требования не был квалифицирован как договор факторинга.
Дело в том, что в отношении договора факторинга, который (см. ст. 1077ГКУ) также предусматривает передачу прав денежного требования от одного лица (клиента) к другому (фактору) за плату (любым предусмотренным договором способом) и операции по которому, как следует из п. 11 ч. 1 ст. 4 Закона о финуслугах, считаются финансовой услугой, законодательством установлены ограничения, касающиеся субъектного состава сторон по такому договору. Так, согласно ст. 1079 ГКУ фактором (новым кредитором) может быть банк или другое финансовое учреждение, которое в соответствии с законом имеет право проводить факторинговые операции.
Вместе с тем говорить о наличии ограничений относительно личности фактора следует лишь в случае, если договор одновременно характеризуется такими признаками:
1) предметом договора является право денежного требования к третьему лицу;
2) фактор передает или обязуется передать в распоряжение другой стороны денежные средства;
3) услуга фактором предоставляется за плату
(см., например, письмо Государственной комиссии по регулированию рынков финансовых услуг Украины от 13.10.2003 г. № 347/07/1-3/1; письмо Государственного комитета по вопросам регуляторной политики и предпринимательства от 19.03.2002 г. № 2-221/1528, в котором условие прибыльности называется как отличительный признак любой фин-услуги, в том числе и договора факторинга; письмо Министерства юстиции Украины от 18.12.2001 г. № 20-41-1679). Причем в договоре факторинга плата устанавливается, в частности, в виде прямого вознаграждения либо путем определения цены передаваемого требования в размере меньшем, чем номинал задолженности. Такое понимание
природы факторинга соответствует и международной практике (см., в частности, Конвенцию УНИ-ДРУА о международном факторинге, вступившую в силу для Украины 01.07.2007 г.).
В связи с этим назвать договором факторинга можно только тот договор, в котором присутствуют все приведенные выше признаки (т. е. уступается денежное требование, в расчет за которое передаются деньги, и такая уступка осуществляется за плату). Из такого понимания исходят и суды (см., например, постановление ВХСУ от 30.06.2011 г. по делу № 35/395-10).
В договоре факторинга плата устанавливается, в частности, в виде вознаграждения за «факторинговые услуги» либо путем определения цены передаваемого требования в размере меньшем, чем «номинал» требования (или комбинацией этих условий). Таким образом, именно денежный характер уступаемого требования и скидка с его стоимости отличают факторинг от прочих вариантов подобных договоров.
Договор факторинга, на наш взгляд, представляет собой договор о предоставлении услуг финансирования, плата за которые предоставляется в виде уступки права денежного требования по стоимости ниже номинальной.
Кстати, если право требования уступается за денежные средства, но «по номинальной стоимости» (отдельную плату новый кредитор не взимает), то и в этом случае нет договора факторинга, а отношения сторон регулируются общими положениями о купле-продаже с учетом норм, касающихся замены кредитора в обязательстве.
Считаем, что нет оснований говорить о признаках факторинга и в ситуации, когда новый кредитор за уступленное ему право требования долга рассчитывается с первоначальным кредитором векселем (причем даже в том случае, если впоследствии такой вексель погашается с дисконтом). Ведь при таких обстоятельствах новый кредитор приобретает право требования к должнику, но становится обязанным первоначальному кредитору как векселедержателю по векселю. Поэтому даже если должник не рассчитается по своим обязательствам с новым кредитором, это не изменит факт обязательства нового кредитора перед первоначальным кредитором как векселедержателем, у которого право требования долга было приобретено по векселю.
Ситуация может быть и такой — право требования уступается первоначальным кредитором новому кредитору в порядке зачета (в счет погашения задолженности первоначального кредитора перед новым кредитором). Есть ли здесь признаки факторинга? По нашему мнению, если контрагенты изначально в договоре уступки права требования условятся использовать именно эту форму расчетов друг с другом, то такой договор не должен рассматриваться как предполагающий передачу денежных средств в распоряжение первоначального кредитора. А значит, о факторинге здесь не должно быть и речи. Хотя не исключено, что такая форма расчетов все же может быть признана денежным финансированием со всеми факторинговыми последствиями. Во всяком случае в судебной практике такие прецеденты случались.
А вот если право требования обменивается на товары, работы или услуги (что зачастую и имеет место на практике), то нужно говорить о договоре мены, в отношении сторон которого законодательство не налагает специальных ограничений.
Таким образом, если договор, по которому уступается право требования, не содержит перечисленных выше признаков факторинга, то заключать его могут не только финансовые учреждения, но и любые субъекты хозяйствования.

Налоги и бухгалтерский учет № 79 за 2012 год
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
Vetal'
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2883 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 08 мар 2013, 01:11

Печкин писал(а):Вопрос, конечно, интересный. Мне импонирует больше позиция Vetal'

ИзображениеУвы, а мне она совсем не импонирует.

vins, анонсируя постановление ВХСУ, писал(а):Отличительный признак факторинга - получение дохода (в том числе в виде дисконта). Его отсутствие означает, что имеет место обычная уступка права трабования

К большому сожалению именно такое понимание факторинга сложилось сегодня. В том числе, что особо печально, и у судов. Причина этого, как я предполагаю, в том, что это "заморское диво" :) внесли в наше законодательство не объяснив толком, а что же это такое.
Есть суть явления, и есть его более или менее удачное описание в законодательном акте. При этом само описание часто строится на неких постулатах, принимаемых по умолчанию. Но если этих постулатов не знают, то не понимают и сути описываемого явления (объекта). Отсюда следуют ложные выводы.

Попытка (очень скромная и не очень внятная) объяснить суть, сделана в НП комментарии к ст. 1077 ГКУ. Но на этот момент, как правило, не обращают внимания, сосредотачиваясь на другом.
Договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів або послугонадавачем (клієнтом) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. До того ж в даному випадку мова йде не про будь-яке окреме відплатне відступлення конкретного права вимоги, а про конкретну дебіторську заборгованість (повністю або частково).

Если покупается/отступается окреме конкретне право вимоги (разово покупается конкретная отдельная сумма), то это не факторинг. Не факторинг, независимо от оплатности (наличия дисконта). Это обычная покупка/продажа (ч. 3 ст. 656 ГКУ).
Факторинг (суть факторинга) это когда покупается конкретна дебіторська заборгованість.

На пальцах.
Если вы на постоянной основе работаете с конкретным контрагентом (контрагентами) регулярно отгружая ему (им) товар с отсрочкой платежа, то заключив договор факторинга (включающий в себя продажу будущей дебиторки этого контагента) после каждой отгрузки передаете фактору документы (счета-фактуры, накладные) и получаете от него финансирование (оплату) за этот товар.
Факторинг это не разовая операция. Факторинг это работа на постоянной основе ( в течение какого-то времени).

У нас же пошли методом от обратного. Сначала сформулировали понятие факторинга в ГКУ, а потом занялись толкованием написанного. Причем при толковании опираются не на понимание сути, а пытаются суть вывести из написанного.
У вас нет доступа для просмотра вложений в этом сообщении.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1989
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 602 раз.
Поблагодарили: 1998 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 07 апр 2013, 18:21

Сомневался, ставить в эту (юридическую) тему или в Уступка права требования (и факторинг): налогообложение
Решил все таки в эту, поскольку речь идет не столько о налогообложении, сколько о квалификации договоров (хоть и о квалификации в налоговых целях)

Анотація. Пункт 153.5 ПКУ є спеціальною нормою, яка регулює порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги. При цьому за зазначеною нормою договори з відступлення права вимоги та факторингу оподатковуються одинаково.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/30144203
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
П О С Т А Н О В А
06 березня 2013 року
№ 826/1228/13-а
<…>
Окружний адміністративний суд міста Києва <…> розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 №0000034310 та №0000024310
<…>
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
<…>
В ході проведення перевірки встановлено, що між ПАТ "Укрсоцбанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Кратос" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги <…>, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги <…>. За відступлення прав вимоги, новий кредитор сплатив первісному кредитору суму коштів у розмірі 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 коп.), шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора.
Враховуючи зазначене, а також положення п.1 розпорядження Держфінпослуг від 03.04.2009 № 231 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", відповідач дійшов висновку, що фактично, договір про відступлення права вимоги <…> по своїй економічній суті є договором факторингу. В той же час, беручи до уваги те, що ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Кратос" не є фінансовою становою згідно з законодавством, не зареєстровано в Державному реєстрі фінансових установ, не має на дату здійснення зазначених операцій відповідних дозволів/ліцензій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України здійснення факторингових операцій (операцій відступлення права вимоги) позивачем зазначеній юридичній особі суперечить чинному законодавству, що свідчить про відсутність у позивача підстав для відображення витрат за цими операціями в податковому обліку відповідно до п.138.1. ст.138 та п.153.5. ст.153 Податкового кодексу України.
<…>
Оцінюючи подані сторонами докази <…> суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст.512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Варто звернути увагу на те, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру, положення ЦК України про відступлення права вимоги застосовуються до договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 656 ЦК України).
На підставі зазначених норм цивільного законодавства позивачем було укладено з ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Кратос" (далі-контрагент) договір про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора б/н від 20.04.2012.
В той же час, слід звернути увагу на те, що одним з випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за умовами якого одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, як вбачається зі змісту ст.ст. 512, 656, 1077 ЦК України, законодавцем, для регулювання відносин в цивільному праві, розмежовуються правочинини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори факторингу та правочини з відступлення права вимоги.
При цьому, однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів з відступлення права вимоги, є передача грошових коштів в розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що між позивачем та контрагентом фактично було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, а не договір факторингу, як стверджує відповідач.
Зазначене свідчить про помилковість доводів відповідача щодо тлумачення змісту договору про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора, укладеного між позивачем та контрагентом, як факторингу.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). В той же час, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо тлумачення змісту правочинів.
<…>
Більше того, слід звернути увагу на положення ст.204 ЦК України щодо правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).
<…>
З матеріалів справи встановлено, що договір про відступлення права вимоги та відступлення прав кредитора б/н від 20.04.2012, укладений між позивачем та контрагентом не був визнаний недійсним у судовому порядку, тобто є чинним та правомірним.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (ст. 5 Кодексу).
Відповідно до пп.14.1.255. п.14.1. ст.14 Кодексу відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги податком на прибуток регламентується п.153.5. ст.153 Кодексу. Тобто, Кодекс містить спеціальну норму (статтю), яка регулює порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги. При цьому зазначена норма не передбачає розбіжностей у оподаткуванні договорів з відступлення права вимоги та факторингу, що в купі з вимогою ст. 5 Кодексу позбавляє податковий орган права застосовувати Цивільний Кодекс України (закон, який не регулює податкові відносини) та розмежовувати на власний розсуд правочини, регулювання яких здійснено спеціальним законом з питань оподаткування.
<…>
Аналогічна позиція з питань оподаткування операцій з відступлення права вимоги підтримується Державною податковою службою України (лист від 11.06.2012 №9765/6/15-1415 та від 05.12.12 №10784/0/71-12/22-1117), яка наголошує на однаковому регулюванні відносин з відступлення права вимоги та факторингу.
<…>
ПОСТАНОВИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговуванні великих платників податків ДПС від 22 січня 2013 року №№ 0000034310 та 0000024310.
<…>
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1989
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 602 раз.
Поблагодарили: 1998 раз.

UNREAD_POST profi » 02 апр 2014, 16:43

А мне импонирует мнение Вотруба. И даже не с позиции систематичности деятельности, а с позиции целей субъектов, заключивших договор. Договор всегда отражает цели сторон: если цель получить кредит - это финуслуга, оплатная (просто в рамках факторинга оплата и за кредит, и за проценты по нему идет путем передач права требования), если цель продать право требования - то это обычная к-п, где права - товар. Считаю, что эти вещи должны влиять на формулировки предмета договора и порядок расчетов. Именно от этого (кто кому за что) будет зависеть факторинг или уступка. Другое дело, что на практике за этим не сильно следят. Кроме того, тут также можно вспомнить и о процентных займах, которые по сути равны кредиту, а кредиты выдают только финучреждения. Но ВСУ тут не стал сужать сферу процентных займов. Если ГКУ допускает и одно и другое, то могут существовать и то и другое.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST bur » 13 июн 2014, 14:32

МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 04.11.2013 р. N 14656/6/99-99-19-03-02-15

Громадській раді при Міністерстві доходів і зборів України


Про надання відповіді

Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист Громадської ради при Міністерстві доходів і зборів України від 25.09.2013 N 10/13 щодо оподаткування господарських операцій при переуступці права вимоги і в межах компетенції повідомляє таке.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) встановлено, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються саме цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу відступленням права вимоги є операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс) встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1079 Цивільного кодексу визначено обмежене коло осіб, які можуть бути факторами за договором. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У разі укладання договору факторингу між особами, які не є фінансовими установами, він може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Кваліфікувати угоду як договір факторингу або як переуступлення права вимоги можливо лише при дослідженні умов договору та господарських операцій (первинних документів, що підтверджують їх здійснення) при його виконанні.

Міністерством доходів і зборів України в даний час аналізується існуюча судова практика із зазначеного питання. За результатами проведеного аналізу буде прийнято рішення щодо видачі узагальнюючої податкової консультації.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 21 апр 2015, 11:53

Кредитный союз не может осуществить уступку права требования

Вот такое решение ВСУ. Не очень убедительное

Скрытый текст: показать
П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,- Лященко Н.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення боргу, за заявою ОСОБА_10 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 448 грн 09 коп., а також 9 038 грн 65 коп. на відшкодування витрат у зв'язку з інфляцією та 3 % річних.

Зазначав, що 5 травня 2008 року між кредитною спілкою «Флагман» (далі - КС «Флагман») та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_10 було надано кредит в розмірі 44 800 грн на строк до 5 травня 2010 року зі сплатою 60% річних. Виконання умов кредитного договору забезпечено договорами поруки, укладеними між КС «Флагман» та ОСОБА_11 і ОСОБА_12 із кожним окремо.

29 травня 2009 року між КС «Флагман» та ОСОБА_10 було укладено додатковий договір № 22/С-1 до кредитного договору, відповідно до умов якого позичальнику зменшено розмір плати за користування кредитом до 36% річних з дня підписання, проте, у разі пропущення строків сплати або сплати у меншому розмірі хоча б одного платежу за кредитом розмір відсоткової ставки, збільшується до 80% річних.

1 березня 2010 року між КС «Флагман» та ОСОБА_9, який є її членом, укладено договір про відступлення права вимоги та виконання зобов'язань, про що ОСОБА_10 була повідомлена.

ОСОБА_10 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку в добровільному порядку сплачено не було. ОСОБА_9, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом та просив його задовольнити з викладених підстав.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 9 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року, позов ОСОБА_9 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 32 448 грн 90 коп. основного боргу та 9 038 грн 65 коп. в рахунок відшкодування 3 % річних та інфляційних витрат; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_10 на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_10 порушує питання про скасування зазначеного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 21 Закону України «Про кредитні спілки» (далі - Закон).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_10 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року.

ОСОБА_10 вказує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданому для прикладу судовому рішенні, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 5 травня 2008 року між КС «Флагман» та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_10 було надано кредит в розмірі 44 800 грн на строк до 5 травня 2010 року зі сплатою 60% річних. На забезпечення виконання умов кредитного договору між КС «Флагман» та ОСОБА_11 і ОСОБА_12, із кожним окремо, було укладено договори поруки, за умовами яких останні несуть солідарну відповідальність за порушення ОСОБА_10 умов кредитного договору.

29 травня 2009 року між КС «Флагман» та ОСОБА_10 було укладено додатковий договір № 22/С-1 до кредитного договору, відповідно до умов якого позичальнику зменшено розмір плати за користування кредитом до 36% річних з дня підписання, проте, у разі пропущення строків сплати або сплати у меншому розмірі хоча б одного платежу за кредитом розмір відсоткової ставки збільшується до 80% річних.

1 березня 2010 року між КС «Флагман» та ОСОБА_9, який є її членом, укладено договір про відступлення права вимоги та виконання зобов'язань, про що ОСОБА_10 була повідомлена.

Задовольняючи частково позов в справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позичальник за кредитним договором допустив неналежне виконання його умов щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, кредитор у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству України уступив право вимоги іншій особі, яка правомірно ставить питання про стягнення заборгованості за кредитом.

Разом із тим, у іншій справі, що виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на яку, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, посилається у своїй заяві ОСОБА_10, на відміну від справи, яка переглядається, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, містяться висновки про те, що договір про відступлення права вимоги, укладений між КС «Флагман» та фізичною особою не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки кредитні спілки з огляду на особливості їх правового статусу, не мають права переводити борг або відступати право вимоги за кредитним договором фізичним особам.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 21 Закону визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини 1 цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої Законом, не допускається.

Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного Законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження Законом не передбачені.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частини першої статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 11 июл 2015, 20:16

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46449651
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2015 року

......
До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України ).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.


Як встановлено судами при укладенні договору про відступлення права вимоги від 9 грудня 2010 року № 1 сторони керувалися положеннями статей 512 , 513 ,514 ЦК України .

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

З урахуванням зазначених норм права та встановлених обставин суд касаційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір від 9 грудня 2010 року №1 є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям

За это сообщение автора Marlboro поблагодарил:
Аll
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4801
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1196 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ДОГОВОРНОЕ ДЕЛО

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya