Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Работы, услуги, купля-продажа: общее и отличия

заключение, изменение, расторжение, выполнение любых договоров

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST Crazy Greta » 16 окт 2012, 11:22

Договор на изготовление полиграфической продукции - поставка или подряд?
Предмет - изготовление, стороны - исполнитель и заказчик, но по тексту договора - характеристика полиграфической продукции, порядок приема-передачи, относительно же хода работ ничего не сказано. Стоимость определяется исходя из цены единицы продукции.
Я склоняюсь к тому, что это поставка (правда с коряво составленным договором), а юрист утверждает что подряд :?
Исполнитель нам дает расходные накладные, в налоговых накладных - наименование продукции, а не "Изготовление", вид договора - подряд. Могут ли снять с расходов и с НК эти сумы?
Все понесете заслуженное наказание! Великий МЯА все видит! (с)
Аватар пользователя
Crazy Greta
 
Сообщений: 604
Зарегистрирован: 26 июл 2012, 18:24
Благодарил (а): 210 раз.
Поблагодарили: 99 раз.

UNREAD_POST Печкин » 19 окт 2012, 14:50

Crazy Greta

Я бы все-таки говорил, что изготовление полиграфической продукции - это подряд, а "единица продукции" это материальный результат работы, выполненной в результате подряда.

Стаття 837. Договір підряду

1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.


Под принятием работ фактически понимается принятие результата. Но однозначно, что он выполняет работу по вашему заданию. Более того, без такового он, очевидно, такую работу не мог бы выполнять вообще (в силу предполагаемого отсутствия у него прав на воспроизведение произведения).

Что касается налоговой накладной, то если не исправляемо, то стоит настаивать на том, что предметом подряда является результат деятельности подрядчика, в данном случае конкретный материальный результат - книжка, листовка или что та реально уходило.
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
Crazy Greta
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2885 раз.

UNREAD_POST demko » 23 янв 2013, 00:15

Доброго вечора панове.
Потрібно шаблон договору купівлі продажі сировини, в якому чітко буде передбачено, що право власності на сировину передається покупцю на складі продавця, щоб уникнути проблем з відсутністю ТТН.

Інше питання. ЮО1 купує сировину у ЮО2 і ця сировина надалі знаходитиметься на складі ЮО2 на підставі договору оренди. Чи ни виникнуть надалі з цього проблеми?
demko
 
Сообщений: 84
Зарегистрирован: 11 мар 2011, 16:25
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 1 раз.

UNREAD_POST ANNA13 » 08 авг 2013, 11:26

подскажите , пожалуйста, перепродажа услуг ( в частности услуг питания-кейтеринг) разрешена????
Мы закупаем услуги кейтеринга и продаем своим клиентам.

Заранее благодарю.
ANNA13
 
Сообщений: 61
Зарегистрирован: 04 апр 2013, 11:43
Благодарил (а): 17 раз.
Поблагодарили: 1 раз.

UNREAD_POST налоговик » 08 авг 2013, 11:34

ANNA13 писал(а):подскажите , пожалуйста, перепродажа услуг ( в частности услуг питания-кейтеринг) разрешена????
Мы закупаем услуги кейтеринга и продаем своим клиентам.

Заранее благодарю.


Я бы говорил, что это имущественное право (уступка права требования). То есть договор с исполнителем заключаете Вы, но с правом передать право на получение услуги третьему лицу. И вот третьему лицу Вы его и уступаете за определенную плату.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2594 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 08 авг 2013, 11:39

налоговик, полагаю Вы имели в виду не чистую уступку, а исполнение в пользу третьего лица? Или я не понял Вашу мысль?
Стаття 636. Договір на користь третьої особи

1. Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
2. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
3. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.
4. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

__________________________

Коментарі:

1.Конструкція договору на користь третьої особи полягає в тому, що за цим договором зобов'язана сторона (боржник) повинна вчинити дію не на користь другої сторони за договором (кредитора), а на користь третьої особи, яка не бере участь в укладенні договору. На користь третьої особи можна «виговорити» право, яким ця особа може скористатись чи відмовитись від нього, але не можна без її згоди покласти на неї цивільно-правовий обов'язок. Так, відповідно до ч. 2 ст.985 ЦК страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також змінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
2.Договір на користь третьої особи слід відрізняти від договору про виконання третій особі, за яким третя особа не набуває права вимагати виконання обов'язку від боржника (наприклад, покупець кошика з квітами доручає магазину за певну плату вручити квіти зазначеній покупцем особі). Виконання за договором на користь третьої особи можуть вимагати як особа, що уклала договір,так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. Але на відміну від Цивільного кодексу 1963 р. (ст. 160), новий ЦК України містить правило, за яким з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором чи законом. Крім того, як зазначено у ч. 1 ст. 636 ЦК, третя особа, на користь якої укладено договір, може бути конкретно названа у договорі або не вказана в ньому. Так, при морському страхуванні вантажів у страхових полісах використовується формула «на користь кого слідувати буде».
3. У тому разі, коли третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, ним може скористатися сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, якщо інше не випливає із суті договору.
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4817
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1212 раз.

UNREAD_POST налоговик » 08 авг 2013, 11:48

Marlboro писал(а):налоговик, полагаю Вы имели в виду не чистую уступку, а исполнение в пользу третьего лица? Или я не понял Вашу мысль?


Хм.. Нет, имел в виду именно уступку. Уважаемый Marlboro, а на основании какого договора ANNA13 получит деньги от третьего лица, если это будет предложенная Вами конструкция?
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2594 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 08 авг 2013, 11:54

А зачем им уступать? Если договор будет оплатный, то они могут далее выставить услугу от своего лица - аналогия с субподрядом.
Я думал что получатель им не будет платить деньги, наверное не так понял :oops:

У них:
ANNA13 писал(а):подскажите , пожалуйста, перепродажа услуг ( в частности услуг питания-кейтеринг) разрешена????
Мы закупаем услуги кейтеринга и продаем своим клиентам.

Значит покупаем услуги со стороны и выставляем счет от себя
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4817
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1212 раз.

UNREAD_POST налоговик » 08 авг 2013, 12:07

Marlboro писал(а):А зачем им уступать? Если договор будет оплатный, то они могут далее выставить услугу от своего лица - аналогия с субподрядом.
Я думал что получатель им не будет платить деньги, наверное не так понял :oops:

У них:
ANNA13 писал(а):подскажите , пожалуйста, перепродажа услуг ( в частности услуг питания-кейтеринг) разрешена????
Мы закупаем услуги кейтеринга и продаем своим клиентам.

Значит покупаем услуги со стороны и выставляем счет от себя


А я б все таки проводил аналогию не с субподрядом, а с продажей билетов в театр. Мы купили билет на спектакль и продали их. Спектакль уже будем смотреть не мы и никакого отношения к самому театральному действу мы не имеем, и наш договор со зрителем - банальная купля-продажа, но уж никак не договор об оказании услуги по демонстрации спектакля. Так и тут: ANNA13 не предоставляет услугу питания. Она только продает право ее получить.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2594 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 08 авг 2013, 12:19

Тогда может как советует ч.2 ст.902 ГК - указать в договоре, что фактически выполнять услуги будет лицо по выбору стороны ANNA13 ?

По поводу примера с театром - имхо, не совсем уместно, потому-что АННА13 тоже будет пользователем услуги, она будет поглощена в процессе хозяйственной деятельности которая заключается в оказывании услуг другим лицам. Просто у них самих возможности оказывать такие услуги нет, потому и привлекли третье лицо.
Это как смежный вопрос - стороны 1 (поставщик) и 2 (покупатель) в договоре купли-продажи оговаривают, что товар надо доставлять лицу 3, которое будет покупателем у лица 2. Таким образом по факту лицо 2 товар не видит, а будет посредником.

Собственно, просто с документальной стороны это проще оформить, чем уступку.
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4817
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1212 раз.

UNREAD_POST ANNA13 » 09 авг 2013, 13:55

Добрый день! спасибо за помощь в прояснении ситуации. Но до конца , для меня лично. она не прояснилась.
Если рассмартивать ситуацию " как с билетами " то это будет договор купли-продажи при нашей реализации ????
а мы закупаем "услугу" у поставщика кейтеринга и оформляем эту закупку актом покупки услуг и хотим реализовать это как услугу ---------"оказание услуг питания" либо "организация услуг питания".
Вид договора : "Договор оказания услуг" у нас будет и в случае закупки и в случае реализации ...............так ведь???????7


спасибо за участие
ANNA13
 
Сообщений: 61
Зарегистрирован: 04 апр 2013, 11:43
Благодарил (а): 17 раз.
Поблагодарили: 1 раз.

UNREAD_POST bur » 10 мар 2015, 16:11

Наприклад, якщо Ви отримуєте задоволення від масажу голови, який Вам робить перукар, то Вам надають послугу. Якщо ж Вас цікавить зачіска, то це вже робота.

Подробнее: Услуги и РРО


Вот такой вариант разграничения работы и услуги :)
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 423 раз.

UNREAD_POST налоговик » 02 апр 2015, 11:05

Послуга чи робота: відповідь ціною в РРО

Александ Ефимов

«Чому перукар запитує: «Подобається?», а не «Сподобалося?»?

Цю статтю ні в якому разі не можна проґавити суб’єктам підприємництва, діяльність яких полягає у виконанні робіт та/або наданні послуг. Навряд чи вони до цього часу глибокозамислювались над тим, чим відрізняються поняття «робота» та «послуга». На жаль, більшість з нас у роботі (навіть не усвідомлюючи) часто-густо сповідує «принцип» Скарлетт о’Хара[1]: «Подумаю про це завтра». Так от, шановні, «завтра» вже прийшло. У залежності від того, чи зможете ви навчитись відрізняти роботи від послуг, ви або вимушені будете придбавати РРО, щоб застосовувати його з 1 липня 2015 року, як того потребує діюче законодавство, чи продовжувати здійснювати готівкові розрахунки, як і раніше – із застосуванням касових ордерів.

Щодо суті питання

«Бухгалтерія» вже інформувала читачів[2] про зміни, внесені Законом № 71[3] до ПКУ іЗакон про РРО. На думку, викладену ДФС в Листі[4], метою змін є вдосконалення механізму їх застосування та запобігання можливим порушенням з боку суб’єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки за товари (послуги).

З пункту 1 частини першої ст.9 Закон про РРО виключена норма, що дозволялапідприємствам (крім підприємств торгівлі та громадського харчування) у разі проведення розрахунків у касах за надані послуги оформляти касові ордери не застосовувати РРО. Відтепер без застосування РРО підприємствам дозволяється здійснювати лишеторгівлю продукцією власного виробництва.

Відповідно до преамбули Закону про РРО він поширюється лише на сферу торгівлі, громадського харчування та послуг, і в його ст.3 вказано, що застосовувати РРО зобов’язані суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг). Тобто розрахунки за виконанні роботи у диспозицію наведеної норми взагалі не потрапляють. Це за умови, що в законодавстві знайдеться достатньо обґрунтоване пояснення того, що послуги і роботи – це різні об’єкти правовідносин. А вони таки різні. Хоча би тому, що в законодавстві і послуги, і роботи згадані окремо.

Отже, якщо ми зможемо дати логічне і законодавчо обґрунтоване розмежування послуг і робіт, то можна буде стверджувати, що підприємства, які виконують роботи для своїх замовників, не зобов’язані використовувати РРО при проведенні готівкових розрахунках за такі роботи.

Сутність послуги і її відмінність від роботи

Послуга, як об’єкт цивільних правовідносин, з’явилася у ЦКУ з 2004 року. Тобто це новела цивільного законодавства. До 1 січня 2004 року послуг в Цивільному кодексі не було, були лише роботи, які називалися підрядом (ст.332 ЦК УРСР).

Очевидно, що законодавець, приймаючи ЦКУ у 2003 році, вже усвідомлював, що між підрядом (роботами) і послугами існує відмінність, яка є настільки істотною, що вимагає їх розмежування.

Так, відповідно до ст. 837 ЦКУ «за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу». А згідно із ст.901 ЦКУ «за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором».

Навіть з визначень підряду і послуги чітко зрозуміло, що вони відрізняються наявністю результату. Так, якщо за договором підряду замовник зобов’язується не лише оплатити виконану роботу, а й прийняти її, то за договором про надання послуг замовник зобов’язаний лише оплатити роботу. Приймати послугу чи її результат, чи будь-що інше замовник не зобов’язаний, оскільки нічого з переліченого в природі просто не існує.

Тому для юристів – справжніх професіоналів – досить важкою є задача складання та візування актів прийняття послуг чи їх результатів, як того вимагають контролюючі органи для того, щоб підприємство підтвердило первинними документами факт здійснення господарської операції, а саме отримання послуг. Адже приймання результатів послуг суперечить здоровому юридичному глузду. «Викручуються» такі юристи на практиці шляхом складанняактів про надання і споживання послуг, в яких вказують, що послуга надана і спожита під час її надання.

Дуже подібним до послуг є електроенергія, якої в природі також не існує у матеріальному вигляді. І хоча у ст.1 Закону України від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР «Про електроенергетику» зазначено, що «енергія – електрична чи теплова енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу», проте вже у ст.4 цього ж Закону зазначено, що особливістю електроенергії є постійне і безперервне збалансування її виробництва і споживання. Іншими словами збалансованість виробництва і споживання електроенергії полягає в тому, що її виробляється стільки, скільки і споживається, а споживається не більше і не менше, ніж виробляється. Тобто, визнаючи електроенергію товарною продукцією, законодавець засвідчує неможливість її об’єктивного матеріального існування, оскільки уся вироблена електроенергія одразу ж є і спожитою.

Так і послуги: вони також характеризуються постійним і безперебійним збалансуванням їх виробництва і споживання. Тому по закінченні періоду надання послуги нічого матеріального від неї не залишається (на відміну від результату роботи).

Саме ця характерна особливість послуг, закладена і у визначення поняття «постачання послуг» у податковому законодавстві. Так, відповідно до пп.14.1.185. ст.14 ПКУ«постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності». Тобто, зважаючи на те, що послуга споживається в процесі її надання, слід погодитися з ПКУ у тому, що передавати послугу за актом приймання передачі означає суперечити положенням ПКУ.

Певною мірою може збити з пантелику визначене у пп.14.1.203 ст.14 ПКУ поняття «продаж результатів робіт (послуг)», яким є «будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об’єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності».

На перший погляд може здатися, що ПКУ застосовує у цьому визначенні поняття «результати робіт» і «результати послуг». Якщо погодитися з цим, то слід визнати, що ПКУ суперечить сам собі, адже у пп.14.1.185 ст.14 йдеться про відсутність результатів послуг, оскільки послуги усі споживаються під час їх надання. Усунути таку суперечливість можна, якщо той же пп.14.1.203 ст.14 Кодексу вважати тлумаченням термінів «результати робіт» і «послуги». Тобто альтернативою поняття «результат роботи» є поняття «послуга», що наводиться у дужках, а не «результат послуги». При такому підході і ПКУ сприймається логічним і послідовним законом (хоча б у цій частині).

Відмінність послуг від роботи можна проілюструвати таким красномовним прикладом:послуга з перекладу – це усний переклад, яким супроводжується і опосередковується спілкування двох різномовних осіб. Коли німець поспілкувався з українцем за посередництва перекладача, відбулося надання послуг з перекладу. Закінчилося спілкування, закінчилося й споживання послуги з перекладу. Ніякого матеріального результату не залишилося.

Якщо потім перекладач документи з української переклав на німецьку мову і видав переклад українському замовнику, то відбулося виконання роботи. Під час здійснення перекладу робота не споживалася, а замовник міг займатися своїми справами, не відчуваючи ніякої потреби в німецькій мові. І лише коли замовник отримав викладений на папері переклад, відбулося і отримання результату роботи.

… повертаючись до РРО

Закон про РРО, як було вказано вище, вже не містить в п.1 ст.9 «пільгову» норму щодо незастосування РРО підприємствами, що при наданні послуг застосовують касові ордери.

Зрозуміло, що контролюючим органам навряд чи сподобається виключення операцій з виконання робіт з кола операцій, про які йдеться у ст.3 Закону про РРО. Так само зрозуміло, що в деяких випадках спір з податківцями з цього приводу може привести суб’єктів господарювання і податківців у суд. І саме суд повинен буде застосовувати норму ст.3Закону про РРО, та висловлюватися з приводу того, поширюється її дія на операції з виконання робіт чи ні.

Пропоную так звану рольову гру. Ви уявляєте себе суддею, який має погодитися з суб’єктом господарювання, який виконує роботи і не бажає застосовувати РРО, посилаючись на те, щоЗакон про РРО не поширює свою дію на такі операції, або погодитися із представником контролюючого органу, який стверджує, що поняття «надання послуг» охоплює не лише надання послуг, а й виконання робіт.

Аргументи і факти

Закон про РРО не містить тлумачення поняття «надання послуг». Тож логічно, що шукати його треба в інших актах законодавства, які за аналогією закону можуть бути застосовані до цих відносин, оскільки регулюють найближчі за своєю суттю правовідносини. Шукати такий закон довго не треба, оскільки у Листі вказується на те, що сфера застосування РРО розширюється на «підприємства, які надають послуги (перукарні, салони краси, спортивні клуби, хімчистки, сервісні центри з ремонту побутової техніки тощо), що такожсприятиме захисту прав споживачів у разі отримання недоброякісних послуг і створить можливість звернення до судових органів для захисту прав, унеможливить обіг контрафактних і контрабандних товарів та забезпечить належний контроль обігу готівки». Тут слід зробити два висновки: явний і неявний, отриманий шляхом певного розмірковування.

Щодо явного висновку, то найближчим до Закону про РРО у цьому сенсі є Закон про захист прав споживачів, що захищає права споживачів, які повинні мати фіскальний касовий чек РРО, що підтверджує оплату послуги.

Неявний висновок полягає у тому, що вказаний чек споживачеві послуги потрібен для того, щоб захищати своє право, оскільки без чеку важко довести, що послуга була неякісна і що вона взагалі була отримана у конкретного суб’єкта господарювання. Адже результату послуги не існує, а тому «принести» його в суд і довести, що він є неякісний, неможливо (а чек РРО надати суду можливо).

Закон про захист прав споживачів містить визначення понять «послуга» і «робота».Принаймні це свідчить про те, що законодавець у цьому разі їх розмежовує, а не ідентифікує.

Відповідно до п.17 частини першої ст.1 Закону про захист прав споживачів «послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб». Не чітко виражено, але цілком логічно, що послуга з точки зору Закону про захист прав споживачів споживається під час її надання, оскільки, по-перше, діяльність виконавця і надання (передача) матеріального чи нематеріального блага відбуваються одночасно. І, по-друге, той факт, що у разі надання послуги задовольняються особисті потреби споживача, свідчить про те, що передача послуги далі (іншим особам), на відміну від передачі результату роботи, в принципі не є можливою.

Відповідно до п.21 частини першої ст.1 Закону про захист прав споживачів «робота – діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб». У цьому разі чітко вказано на існування результату діяльності виконавця: виготовлений товар чи зміна властивостей вже існуючого товару. Наявність товару як результату виконання роботи є обов’язковою ознакою виконаної роботи. І хоча такий товар також призначений для задоволення особистих потреб споживача, у можливості передати його далі споживач не обмежений.

Отже, ДФС у Листі, посилаючись на необхідність захисту споживача, погоджується про застосування поняття «послуга» у розумінні Закону про захист прав споживачів. А цей Закон, підкреслимо, розмежовує поняття «послуга» і «робота». З точки зору Закону про захист прав споживачів, наприклад, перукарня не надає послуги, а виконує роботу. Перукар в прямому сенсі «бере» у руки розпатлану голову клієнта і (приклавши свою майстерність та різні перукарські засоби) робить зачіску, після чого «повертає» її клієнтові у пристойному вигляді. Очевидно, що клієнт не споживає послугу у процесі її надання, а отримує результат роботи, що видно у дзеркалі. Про це свідчить і запитання перукаря в кінці процесу: «Вам подобається?».

Певну плутанину у розглядуване питання може внести Перелік № 1336, згідно з яким у певних випадках можна не застосовувати РРО, а користуватись розрахунковими книжками (РК), квитанції яких у розумінні Закону про РРО є повними аналогами касових чеків РРО. До речі, оформлення розрахунків за допомогою РК, що потребують реєстрації в органі ДФС відповідно по Порядку реєстрації та ведення РК[5] таке незручне і трудомістке, що РРО у порівнянні з ними набагато краще (хоча і коштує дорожче).

У Переліку № 1336 послуги і роботи чітко не розмежовуються між собою. Послугою, наприклад, названо ремонт взуття, швейних та трикотажних виробів, виробів текстильної та шкіряної галантереї, радіоелектронної апаратури, побутових машин і приладів, металевих виробів. Але у даному разі змінюються властивостіоб’єктів: із зіпсованого вони перетворюються у відремонтовані. Тобто ремонт є не послугою, а роботою.

Проте така плутанина не є аргументом на користь того, що у Законі про РРО поняття «послуга» охоплює як послуги, так і роботи, оскільки Перелік № 1336, по-перше, не міститьпоняття «послуги», а лише застосовує його, а, по-друге, він є підзаконним актом, а значить має нижчу юридичну силу, аніж Законпро захист прав споживачів.

Окрім наведених вище аргументів, вам, як судді варто ще зважити та врахувати ще й існування розмежування понять «послуги» і «роботи» в ЦКУ, та понять «послуги» і «результати робіт» в ПКУ, про які ми говорили вище.

Отже, якщо уявити, що ви – суддя, то вам і визначитися з тим, чи є роботи послугами.

КВЕД: допомагає чи заважає?

Певних ускладнень у спілкуванні з податківцями можна очікувати від звички останніх посилатися де треба і не треба на КВЕД. Уникнути необхідності спростування такого посилання не вдасться й у цьому разі.

КВЕД затверджено відповідно до Закону № 1315[6], відповідно до ст.2 якого регулюються відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів.

Відповідно до ч.5 ст.259 ГКУ національні класифікатори є складовою частиною національної системи класифікації. А згідно із ст.260 ГКУ «загальна класифікація галузей економіки є складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується суб’єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин, а також органами державної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління господарською діяльністю».

Однак найкраща аргументація незастосування КВЕД до відносин у сфері РРО наведена у самому КВЕД. Так, відповідно до Розділу І КВЕД він «установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності».

«Основне призначення КВЕД – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців».

Крім того, КВЕД призначений забезпечувати:
  • статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності;
  • проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні;
  • зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств.

Тобто КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. І він не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв’язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що сам код виду діяльностіне створює прав чи обов’язків для підприємств, не спричиняє жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактівкод виду діяльності – це припущення, а не доказ.

І ще одна цитата з КВЕД «будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання».

Тож, не має значення як називається діяльність у КВЕД: послуга чи робота. Значення має їх правове розмежування відповідно до ЦКУ, ПКУ, Закону про захист прав споживачів.

Довгоочікуваний і приємний висновок

РОБОТИ – не є ПОСЛУГАМИ, а тому діяльність суб’єкта господарювання, який їх виконує не вимагає з точки зору Закону про РРО застосування РРО.

Тож, і перукар запитує «Подобається?», а не «Сподобалось?» тому, що він виконав роботу, а не надав послугу.

[1]Літературний персонаж роману М. Мітчелл «Звіяні вітром» (прим. ред.).

[2] Див. також: Сушальська Т. РРО: різний поворот в організації розрахунків/Бухгалтерія. – 2015. – № 1 – 2. С. 75 – 77 (прим. ред.).

[3]Закон України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (прим. ред.).

[4]Лист ДФС від 10.02.2015 р. № 4315/7/99-99-22-07-03-17Опубліковано: Бухгалтерія. – 2015. – № 8. – С. 28 – 30 (прим. ред.).

[5] Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Міндоходів України від 28.08.2013 р. № 417 (прим. ред.).

[6] Закон України від 05.06.2014 р № 1315-VII. «Про стандартизацію» (прим. ред.).

Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 13 (1156), 30 березня 2015 року, стор.56-59
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2594 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ДОГОВОРНОЕ ДЕЛО

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, alex88, Gb, hela, MR, Ya, yryna