Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Когда за нарушение договора пеня не взыскивается

заключение, изменение, расторжение, выполнение любых договоров

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 11:07

vins писал(а):
profi писал(а):За одно нарушение могут применяться разные виды ответственности (штраф и пеня), но не два одинаковых вида ответственности (две пени).


Думаю, что под видом ответственности скорее следует понимать ее вид в значении уголовная, гражданско-правовая, административная... и т.д.
Условно говоря, нельзя подать иск о взыскании штрафа, получить судебное решение. А потом через время решить для себя, что как-то маловато я взыскал, и обратиться с повторным иском. Либо, например, если мы одному из кредиторов полностью выплатили штраф, то дальше уже сами кредиторы разбираются между собой, а не обращаются к нам с иском. Нам это представляется очевидным, но, на мой взгляд, как раз в это и есть суть запрета на привлечение к одному виду ответственности дважды.
А если пеня + пеня, не вижу тут большой проблемы. Мы можем предусмотреть, что в первые 10 дней просрочки пеня (условно говоря) 10 %, а в последующие дни 20 % (то есть 10 + 10). Ничего противоречащего принципам привлечения к юрответственности в этом, как мне представляется, не будет.


кстати, нашел. вот то самое решение ВХСУ, в котором применили ст. 61 Конституции и не разрешили применить две пени - http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432971
Если у кого есть противоположные решения, прошу поделиться.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST vins » 14 июн 2012, 11:35

Пока ВСУ, но в поддержку того, что двойная пеня применяться не должна :)

П О С Т А Н О В А
12 грудня 2011 року м. Київ

...
Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції в цій справі, з посиланням на положення статей 536, 625, 627, 692 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) висловив правову позицію про те, що встановлені в пунктах 6.2. та 7.2. договору поставки проценти за користування чужими грошовими коштами хоча і є тотожними за своєю правовою природою, проте не виключають їх одночасного застосування, оскільки нарахування таких процентів не є штрафними санкціями, сторони при укладенні договору погодили такі його умови, тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваного пункту договору недійсним.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, ФОП ОСОБА_1 надано постанови Вищого господарського суду України у справах: № 37/365, № 23/304(05-5-15/24785), № 2-24/2341-2009.

За результатами розгляду касаційної скарги, зокрема в справі № 2-24/2341-2009 за аналогічного предмету, підстав позову, змісту позовних вимог, суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення частини третьої статті 692 ЦК України та статті 625 ЦК України, дійшов висновку про те, що у розумінні зазначених норм матеріального права проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування коштами. Водночас, частиною третьою статті 692 ЦК України не передбачено право сторін встановлювати відповідний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, тоді як частиною другою статті 625 ЦК України сторонам надано право встановлювати інший, ніж 3% річних розмір процентів у договорі. Отже, суд дійшов висновку, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, тому подвійне нарахування та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами суперечить положенням частини другої статті 625 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФОП ОСОБА_1, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 31 грудня 2008 року між ПФ «Орнатус» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № ЗАА/2-08/16W.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару в строк, визначений пунктом 3.3. цього договору, покупець зобовязаний оплатити повну вартість товару, а також відповідно до статті 692 ЦК України сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що проценти на суму відповідну вартості неоплаченого товару складають один відсоток від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім того, згідно з пунктом 7.2. договору у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, а також відповідно до статті 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від суми заборгованості.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ФОП ОСОБА_1 посилався на невідповідність пункту 6.2. договору вимогам частини першої статті 203 ЦК України, вважаючи, що така умова договору не відповідає актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 7.2. договору поставки в розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Разом із тим суд касаційної інстанції, визначивши проценти, передбачені оспорюваним пунктом 6.2. договору, як плату за користування чужими грошовими коштами, не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 7.2. договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції про відповідність оспорюваного пункту договору вимогам законодавства є необґрунтованим.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
profi
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST profi » 14 июн 2012, 14:52

разобрался. Это по тому же вопросу, что мое решение ВХСУ. Прекрасно. ВСУ пока рулит. Перебил ВХСУ. Спасибо. возьму на заметочку.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 15 июн 2012, 10:23

Постанова
Верховний Суд
Судова палата у господарських справах Верховного Суду
"Про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу"
№ 3-24гс12 от
27.04.2012

Вывод: Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Текст
Скрытый текст: показать
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Гуля В. С., Колесника П. І., Потильчака О. І., Шицького І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства "Кажан" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року у справі N 06/5026/1052/2011 за позовом приватного підприємства "Кажан" до приватного підприємства "Енерголенд" про стягнення 95901,29 грн., встановив:

У травні 2011 року приватне підприємство "Кажан" (далі - ПП "Кажан") звернулося до суду із позовом до приватного підприємства "Енерголенд" (далі - ПП "Енерголенд"), у якому просило стягнути з відповідача нараховані за період з 11 травня 2008 року по 14 листопада 2010 року: 6196,63 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 1319,13 грн., 8130,33 грн. пені, 80255,20 грн. штрафу, а всього 95901,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг з охорони власності за укладеним між сторонами договором N 56 від 7 березня 2008 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 9 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Енерголенд" на користь ПП "Кажан" 6196,63 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 1319,13 грн., 5624,67 грн. пені за період з 16 листопада 2009 року по 14 листопада 2010 року, 3000 грн. за послуги адвоката та відповідні судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог у сумі 82760,86 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у позові. Позовні вимоги приватного підприємства "Кажан" про стягнення 80255,20 грн. штрафу, 2505,66 грн. пені та судових витрат задоволено. В решті рішення залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 13 грудня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року скасував в частині стягнення штрафу у розмірі 80255,20 грн. В решті постанову апеляційного суду залишив без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПП "Кажан", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 230 - 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 61 Конституції України, просило скасувати цю постанову, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року залишити без змін.

До поданої заяви ПП "Кажан" долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 16 листопада 2011 року у справі N 5019/976/11, від 19 січня 2011 року у справі N 7/64-6/663, від 9 лютого 2011 року у справі N 25/46-10-1432, в яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 1 березня 2012 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу N 06/5026/1052/2011 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 7 березня 2008 року між ПП "Кажан" (виконавець) та ПП "Енерголенд" (замовник) був укладений договір про надання послуг з охорони власності N 56.

У відповідності з цим договором замовник передає під охорону, а виконавець приймає вказані у списку та плані (схемі) об'єкти, які беруться під охорону, що і є додатком до договору.

Згідно із пунктом 2.1.9 цього договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за надані охоронні послуги.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що оплата за фактом наданих послуг здійснюється згідно представлених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у формі безготівкового розрахунку за банківськими реквізитами виконавця до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 4.5 договору якщо замовник не сплачує платежі за надані послуги у строки, передбачені договором, то він зобов'язаний виплатити на користь виконавця штраф. А у випадку, коли замовник несвоєчасно здійснює розрахунок за надані послуги, виконавець нараховує йому пеню (п. 4.6 договору).

Позивач свої послуги надавав своєчасно та якісно, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт N ОУ-0000012 від 31 березня 2008 року, N ОУ-0000016 від 30 квітня 2008 року, N ОУ-0000020 від 31 травня 2008 року, N ОУ-0000027 від 30 червня 2008 року, N 0У-0000031 від 31 липня 2008 року, N ОУ-0000043 від 31 серпня 2008 року, N ОУ-0000052 від 30 вересня 2008 року, N ОУ-0000011 від 10 жовтня 2008 року, N ОУ-0000060 від 31 жовтня 2008 року, N ОУ-0000068 від 30 листопада 2008 року, N ОУ-0000074 від 31 грудня 2008 року, N ОУ-0000005 від 31 січня 2009 року, N ОУ-0000010 від 27 лютого 2009 року, N ОУ-0000016 від 31 березня 2009 року, N 0У- 0000021 від 30 квітня 2009 року, N ОУ-0000026 від 29 травня 2009 року, N ОУ-0000031 від 30 червня 2009 року, N ОУ-0000036 від 31 липня 2009 року, N ОУ-0000044 від 31 серпня 2009 року, N ОУ-0000053 від 30 вересня 2009 року, N ОУ-0000063 від 30 жовтня 2009 року, N ОУ-0000072 від 30 листопада 2009 року, N ОУ-0000079 від 31 грудня 2009 року, N ОУ-0000003 від 31 січня 2010 року, N ОУ-0000009 від 28 лютого 2010 року, N ОУ-0000015 від 31 березня 2010 року, N ОУ-0000023 від 30 квітня 2010 року, N ОУ-0000032 від 31 травня 2010 року, N ОУ-0000040 від 30 червня 2010 року, N ОУ-0000048 від 31 липня 2010 року, N ОУ-0000060 від 31 серпня 2010 року, N ОУ-0000068 від 30 вересня 2010 року, N ОУ-0000082 від 29 жовтня 2010 року, підписаними обома сторонами.

Відповідач здійснював оплату за надані послуги несвоєчасно, чим порушив умови укладеного договору.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих за період з 11 травня 2008 року по 14 листопада 2010 року 6196,63 грн інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 1319,13 грн., 8130,33 грн. пені, 80255,20 грн. штрафу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2011 року в частині стягнення штрафу у розмірі 80255,20 грн., Вищий господарського суду України виходив з того, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України та частини 3 статті 509 ЦК України.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та суперечить позиції цього ж касаційного суду у справах N 5019/976/11, N 7/64-6/663, N 25/46-10-1432.

За таких обставин заява ПП "Кажан" підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11116, 11123, 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Заяву приватного підприємства "Кажан" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року у справі N 06/5026/1052/2011 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

За это сообщение автора Vetal' поблагодарил:
profi
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST vins » 15 июн 2012, 16:40

Свежее от ВХСУ с тем же выводом

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"05" червня 2012 р. Справа № 02/5026/2145/2011

...
касаційна інстанція зазначає, що попередні судові інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу, дійшли помилкового висновку про те, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені свідчить про намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України.

Відповідно до п.8.4 Договору покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Одним із видів господарських санкцій згідно ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 ЦК України пеня та штраф є формами загальної суми неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами загальної юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (див. постанови Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Тому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у стягненні 2 880,00 грн. штрафу підлягають скасуванню
.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
profi
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 21 май 2013, 09:43

КСУ растолкует, как определять размер пени, которая начисляется за невыполнение денежных обязательств

16 мая, в 10.00 Конституционный Суд Украины начнет в форме устного слушания рассмотрение дела по конституционному обращению гражданина Козлова Дмитрия Александровича относительно официального толкования положений второго предложения преамбулы Закона «Об ответственности за несвоевременное выполнение денежных обязательств».

Согласно ст.1 Закона плательщики денежных средств уплачивают в пользу получателей этих средств за просрочку платежа пеню в размере, который устанавливается по соглашению сторон. Размер пени, предусмотренный ст. 1 Закона, исчисляется от суммы просроченного платежа и не может превышать двойной учетной ставки Национального банка Украины, действовавшей в период, за который уплачивается пеня.

Субъект права на конституционное обращение просит дать официальное толкование положений предложение преамбулы Закона: «субъектами указанных правоотношений являются предприятия, учреждения и организации независимо от форм собственности и хозяйствования, а также физические лица - субъекты предпринимательской деятельности».

Необходимость в официальном толковании автор ходатайства обосновывает неоднозначным, по его мнению, применением указанных положений судами общей юрисдикции при определении размера пени, подлежащей начислению за невыполнение денежных обязательств. Как утверждает автор конституционного обращения, в одних случаях суды признавали, что ограничение размера пени по денежным обязательствам двойной учетной ставкой НБУ применяется исключительно к правоотношениям между юрлицами, физлицами - субъектами предпринимательской деятельности, в других - что это ограничение размера пени распространяется и на правоотношения, в которых одна сторона была юридическим лицом, а вторая - физическим лицом, которое не имело статуса субъекта предпринимательской деятельности.

По информации КСУ
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 05 сен 2013, 14:25

vins писал(а):КСУ растолкует, как определять размер пени, которая начисляется за невыполнение денежных обязательств

Уже растолковал! И ВХСУ уже отреагировал.
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
29.08.2013 № 01-06/1237/2013
Господарські суди України

Про Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
Конституційним Судом України прийнято рішення від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Рішення).
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього Закону слід розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).
Водночас згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України законодавчо врегулювати питання щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання позичальниками - фізичними особами грошових зобов'язань у відносинах споживчого кредитування.
<...>
Про наведене повідомляється у порядку інформації та для врахування у розгляді справ.

Голова Вищого
господарського суду України
В. Татьков
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1989
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 602 раз.
Поблагодарили: 1998 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ДОГОВОРНОЕ ДЕЛО

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya