Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Налоговая нагрузка

Путеводитель по разделу. Штрафы, санкции, проверки, админ-, уголовная ответственность, обжалование решений госорганов

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST len' » 17 фев 2014, 20:49

Я сдала декларацию за 2013 год. На следующий день позвонил мой инспектор, потребовал рассказать расклад по затратам в сравнении с 2012 годом. Потом вежливо попросил показать налог на прибыль (у нас убыток).
len'
 
Сообщений: 192
Зарегистрирован: 13 окт 2012, 13:56
Благодарил (а): 50 раз.
Поблагодарили: 28 раз.

UNREAD_POST mashenka » 17 фев 2014, 21:36

Спасибо, len' ! Именно этого я и боялась, поскольку в 12 году пришлось показать по их же просьбе большие суммы налога на прибыль, и выходит, что если они сравниват, то теперь я вынуждена в 13 показать не ниже, чем в 12 :(
mashenka
 
Сообщений: 68
Зарегистрирован: 26 май 2011, 09:12
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST bur » 19 дек 2014, 10:26

lutishka писал(а):
Может ли предприятие работать убыточно?
Опубликовано в Бухгалтерии N8 (1047) от 25 ФЕВРАЛЯ 2013 года


Еще одна статья на ту же тему
------------
Опубліковано в журналі “Головбух” № 43 (906), 24 листопада 2014 р. (стор. 42-49)

Олександр Єфімов

Господарська діяльність суб’єктів господарювання не зажди має позитивний ефект та є прибутковою. Також збитковими можуть виявитися й експортні операції, що є правомірним з погляду чинного законодавства. Пропонуємо вашій уваги аналіз судових спорів щодо реалізації товару нижче собівартості та збитковості експортних операцій

Збиткова діяльність не суперечить закону

На думку американського судді Лернеда Хенда, висловлену ним ще у 1934 році, будь-яка людина може так влаштувати свої справи, щоб платити якомога менше податків. Він вважає, що немає жодної потреби намагатися збагатити казну та, попри патріотичний обов’язок, немає потреби збільшувати суму своїх податків.

Тож, на думку судді, немає сенсу платити податки там, де підстав для їх нарахування немає. Ідеться не лише про правові підстави, а й про звичайну логіку. Наприклад, алогічно платити податок на прибуток, коли результатом діяльності є збиток. А податківці твердять, що логіка є. І їхня логіка полягає в тому, щоб збиткові операції не рахувати разом із прибутковим. Якщо прибутків менше, ніж збитків, то загалом маємо збитки. Але податківці вважають, що прибуток — категорія недоторканна, і зменшувати його на збитки не можна. Та про все детальніше.

Стаття 42 Господарського кодексу України (ГК) встановлює, що підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

А господарською діяльністю згідно із статтею 3 ГК є діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 55 ГК суб’єктами господарювання є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

У статті 142 ГК визначено, що прибутком (доходом) суб’єкта господарювання є показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб’єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Зазвичай податківці і суди посилаються саме на це визначення підприємництва, тож і поняття «прибуток» вони мають застосовувати таке, яке зазначене в ГК. А в ГК прибутком є показник усієї господарської діяльності за певний період. І «усієї» і «за певний період» означають, що йдеться не про окрему господарську операцію, а про їх сукупність, здійснену протягом певного часового проміжку.

Отже, включення тієї чи тієї господарської операції до господарської діяльності, що становить підприємництво, не залежить від того, прибуткова вона чи збиткова. П’ять збиткових операцій можуть бути вчинені заради однієї прибуткової, прибуток від якої покриє усі попередні збитки. Усі ці операції разом становитимуть підприємницьку діяльність.

Та чи погодяться податківці вважати таку діяльність підприємництвом? Скоріше за все, вони розділять усі операції на окремі і вважатимуть підприємництвом лише останню.

Отже, прибуток — це мета усієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, здійсненої під час такої діяльності. Але нам так часто говорять про те, що кожна операція має бути прибутковою, що ми до того вже звикли і сприймаємо це як якесь правило. Саме час згадати Джона Енрайта, психолога за фахом, який стверджував, що «…те, що видається правильним, може видаватися таким лише через тривалу звичку».

Не усі мають таку звичку. Наприклад, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.12.2011 по справі № К-35575/09 зазначає: «Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об’єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції». У цій справі ВАСУ дійшов висновку про те, що «збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської».

Продаж нижче ціни придбання чи собівартості

Відповідно до підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України (ПК) господарська діяльністьце діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Отже, чинний ПК «сплутав карти» податківцям, «прив’язавши» господарську діяльність до мети у вигляді саме доходу, а не прибутку. Якщо за чинності попереднього податкового законодавства податківці для визнання валових витрат вимагали «прибутковості» від кожної господарської операції, то за чинності ПК витрати залежать вже від отримання доходу, а не прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.27 ПК витратице сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльностіплатника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, метою господарської діяльності є отримання саме доходу, а не прибутку. А доходом, як вже було зазначено, є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Отже, у результаті отримання виручки у розмірі 1 копійки платник податку здійснює господарську діяльність, оскільки отримує саме дохід, а не прибуток.

Пункт 150.1 ПК взагалі передбачає можливість існування за підсумками податкового року від’ємного значення бази оподаткування податком на прибуток, тобто збитку. Навіть наслідки такого існування встановлено: «Сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року». При цьому розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значенняпопереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Проте, якщо визнавати чи не визнавати витрати за кожною операцією окремо залежно від її економічного ефекту, то скористатися пунктом 150.1 ПК було би апріорі неможливо. Оскільки треба було би виключити витрати за всіма збитковими операціями. Платник податку мав би завжди лише позитивне значення бази оподаткування.

Прикладом врахування правомірності витрат при здійсненні збиткової операції є ухвала ВАСУ від 18.09.20014 у справі № К/800/62458/13-а. У цій справі ВАСУ підтримав позицію судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими підприємству збільшено суму податкових зобов’язань за рахунок неврахування витрат, що виникли в результаті реалізації підприємством промислової та насіннєвої картоплі контрагентам-покупцям за ціною, нижчою від ціни її придбання (собівартості).

Податківці вважали, що підприємство у випадку реалізації картоплі нижче її собівартості та нижче ціни придбання має право на витрати лише у частині отриманого доходу від такої реалізації, а не на всю суму понесених раніше витрат на придбання (вирощення) цієї сировини (картоплі).

Однак ВАСУ притримувався іншої думки: сама собою реалізація товарів за ціною, нижчою від ціни придбання, не є підставою для зменшення витрат, якщо така господарська операція не вчинена з метою заниження податкових зобов’язань та в результаті дій, спрямованих на зменшення збитків від псування невикористаної сировини.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що такі дії підприємство вчинило з метою мінімізації втрат, що спричинені стрімким падінням обсягів виробництва чіпсів порівняно з плановими обсягами й виникненням надлишку картоплі, та як наслідок — виникненням ризиків втрати чіпсових властивостей картоплі та неможливістю її подальшої переробки на чіпси. У результаті підприємство змінило напрямок використання надлишку картоплі — не для подальшої переробки, а для оперативної реалізації. Це було оформлено відповідним наказом підприємства. Зазначений наказ було видано на підставі відповідних економічних обґрунтувань.

Беручи до уваги специфіку виробництва чіпсів, для виготовлення яких використовуються лише спеціальні сорти картоплі, та враховуючи можливість втрати товаром своїх корисних властивостей унаслідок тривалого зберігання, суди дійшли висновку, що реалізація чіпсових сортів картоплі за ціною столових сортів була спричинена намаганнями платника податку уникнути ще більших збитків. А томувисновки податкового органу про завищення собівартості придбаного товару визнано необґрунтованими.

Отже, підприємство, яке здійснило економічно обґрунтований продаж сировини (картоплі), не мало на меті заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток. Така діяльність є правомірною, здійсненою з метою одержання доходу, що надає підприємству обґрунтовані підстави віднести витрати, понесені у періоді, що перевірявся, до витрат, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

Отже, за належного обґрунтування збиткового характеру операції та вчинення дій, спрямованих на усунення ще більш негативних наслідків, можна сподіватися на те, що якщо не податківці, то суди стануть на бік платника податків.

Збитковий експорт

Про ще один судовий спір та думку Верховного Суду України у ньому. Вона є вельми аргументованою та узагальнюючою, щоб на прикладі цієї справи спростувати позицію ВСУ.

Платник податків придбав товар в Україні, сплативши за нього умовно 120 грн., включаючи ПДВ — 20 грн. 100 грн. були відображені у складі валових витрат, а 20 грн. — у складі податкового кредиту. Потім цей товар був експортований за 105 грн., нараховано ПДВ за ставкою 0% відповідно до чинного тоді законодавства. У результаті платник податку отримав 105 грн. від покупця та на 20 грн. зменшив свої зобов’язання з ПДВ, тобто разом його виграш становив 125 грн., що на 5 грн. більше фактично витрачених коштів. Однак податківці вирішили, що така операція є явно збитковою для платника податку, і 20 грн., відображених ним у складі податкового кредиту, нарахували йому як податкове зобов’язання з ПДВ із відповідними штрафними санкціями.

ВСУ погодився з податківцями, виходячи з таких думок суддів, які сформували й відповідне судове рішення*. А що то було — звичка чи правило — давайте з’ясуємо по пунктах наведених висновків ВСУ, спростувавши кожен окремо. [*]Ціна продажу товару на експорт з ПДВ за ставкою 0% була нижчою ціни придбання товару з ПДВ за ставкою 20%. У цьому ВСУ побачив «навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ» і те, «що зазначені дії свідчать про зловживання правом на відшкодування цього податку з бюджету».

Відшкодовується лише той ПДВ, який сплачений постачальнику, та включений таким постачальником до складу своїх податкових зобов’язань. Це означає, що бюджет цей ПДВ отримав від постачальника, що і є підставою для його відшкодування тому, хто цей ПДВ сплатив. Що стосується «зловживання правом на відшкодування ПДВ», тобто виразом, застосованим ВСУ, то логічно погодитися з ВСУ у тому, що це право дійсно існує. Бо якби його не існувало, то й зловживати ним було би неможливо. А от, щоб позбавити такого права внаслідок «зловживання ним» ВСУ мав би послатися на конкретну норму законодавства, чого він не зробив, бо мабуть не знайшов. [*]«Визначення позивачем валових витрат на придбання товару здійснено без урахування витрат на сплату ПДВ, а валових доходів від реалізації товару — з урахуванням бюджетного відшкодування цього податку, що не свідчить про одержання доходу, і тому в сукупності такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності — одержанню прибутку». І це при тому, що дохід був отриманий, хоча й «умовний», як його назвав ВСУ.

ВСУ вважає, що позивач не мав права розраховувати на дохід у сумі відшкодування ПДВ. Але ж поняття «дохід» у податковому законодавстві відсутнє, а наведено у пункті 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Доход— це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Отже включення ПДВ, сплаченого контрагенту, до складу податкового кредиту, означає набуття права позивачем на бюджетне відшкодування або шляхом надходження коштів на його банківський рахунок, або шляхом зменшення його зобов’язань по сплаті ПДВ. Тож, з точки зору чинного законодавства бюджетне відшкодування ПДВ є нічим іншим, як доходом, а отже його сума впливає на розмір прибутку. То ж абсолютно не логічно чинити так, як вказує ВСУ, а саме: ПДВ, сплачений постачальнику, до витрат з метою визначення прибутку включати, а ПДВ, отриманий з бюджету, до доходів з тією ж метою не включати. [*]«На підставі системного аналізу чинного податкового законодавства» ВСУ дійшов висновку про те, що «ціна товару включає і ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування цим податком. Необхідність виключення ПДВ зі складу валових витрат та валових доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток».

При вирішенні спору, для того, щоб його рішення було законним, суд має застосувати конкретну норму матеріального права, тобто послатися на конкретну норму податкового законодавства, порушену платником податку, якщо рішення не на користь останнього. Коли ж така норма відсутня суд може в деяких випадках скористатися аналогією закону, тобто застосувати подібну норму законодавства (як, наприклад, вище було застосовано поняття «доходу» з бухгалтерського законодавства). А якщо й така відсутня, то суду залишається лише аналогія права: у цьому разі він має виходити із загальних принципів права. Загальні принципи права закріплені в Конституції та спеціальних законах. Відповідно до статті 19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Отже, платник податків не може бути примушений виключити зі складу свого податкового кредиту суму сплаченого постачальнику ПДВ, якщо це не передбачено податковим законодавством. Крім того, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. То ж застосування ВСУ системного аналізу законодавстваозначає, що конкретної норми у законі, відповідно до якої він має діяти, ВСУ не знайшов. Цікаво, що було б із системним аналізом, якби позивач купив товар за 120 грн. з ПДВ за ставкою 20%, а продав на експорт за 120 грн. та 1 копійку з ПДВ за ставкою 0%? У цьому разі був би отриманий прибуток навіть з точки зору «системного аналізу», але у розмірі всього 1 копійки. Справжній же прибуток склав ті самі 20 грн. бюджетного відшкодування ПДВ. Усе рівно метою операції для позивача були би 20 грн. бюджетного відшкодування, а не 1 копійка.

4. Терміни «витрати» і «валові витрати» не є тотожними, оскільки «до складу валових витрат не входять витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товару». Тож, визначення валових витрат на придбання товарів без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку про отримання доходу від зазначених операцій, «а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ».

Ще один термін, який застосовує ВСУ, та який відсутній у законодавстві взагалі, не говорячи про відсутність правових наслідків його застосування: «умовна дохідність». При цьому умовною ВСУ вважає її тому, що вона виникає внаслідок отримання коштів з бюджету, а не від покупця. По-перше, це все ж таки дохідність, що визнає й сам ВСУ, хоча й називає її умовною, а, по-друге, чинне законодавство не забороняє при здійсненні підприємницької діяльності мати за мету таку дохідність. Адже позивач здійснив зазначену господарську операцію саме заради такої «умовної доходності» і, як було вказано у попередньому пункті, нічого не порушив при цьому. Чинне законодавство не забороняєплатнику податків працювати, маючи за мету «умовну дохідність», і не встановлює якихось негативних наслідків діяльності, спрямованої на «умовну дохідність».

Отже, діяльність, що має на меті «умовну дохідність» є правомірною. У цьому випадку хочеться, щоб мислення вітчизняних суддів було подібним до мислення американського судді з минулого століття (див. епіграф).

5. «Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб — шляхом відшкодування ПДВ з бюджету — не можна розглядати як самостійну ділову мету». Чому? А якщо саме з цією метою й була здійснена господарська операція і вона мала певний ефект у вигляді збільшення грошових коштів підприємства?

З попереднього пункту випливає, що намір отримати дохід лише шляхом відшкодування ПДВ з бюджету можна розглядати як самостійну ділову мету, якщо такий намір має платник податку і жодної норми права при цьому не порушує. Принаймні це не суперечить законодавству, хоча й не подобається суддям ВСУ. [*]ВСУ вважає, що «наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено і судом не встановленооб’єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту».

Твердження про те, що ВСУ прийняв би таку операцію позивача, якби той довів «об’єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання» свідчить про те, що вказана операція є все ж таки правомірною навіть з точки зору ВСУ, тобто є не абсолютно, а відноснонеправомірною. Тож питання не у доходності (умовній чи безумовній), а в тому, що саме було причиною отримання цієї «умовної доходності». Значить «умовна доходність» є правомірною, якщо ВСУ визнав би причини її отримання поважними. Такий підхід точно не відображено в податковому законодавстві і є свідченням намагання ВСУ хоч якось обґрунтувати свій фіскальний підхід у цьому спорі. [*]Податковий орган мав підстави вважати правочин нікчемним, оскільки згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України (ЦК) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Пославшись на статтю 228 ЦК, як на підставу нікчемності правочину ВСУ не зорієнтувався у тому, що правочинів було два: один на придбання товару, а другий на його експорт. Продаж товару за ціною нижче ціни придбання відбувся за другим правочином, якого, до речі, могло й не бути, а право на податковий кредит виникло з факту придбання товару, тобто за першим правочином. Тож якби другого договору взагалі не існувало, то право позивача на податковий кредит не зникло. Наприклад, якби він купив той товар і просто поклав його на склад, не здійснюючи експорт чи інший продаж.

Отже, визнавши нікчемним експортний договір, ВСУ не міг позбавити позивача права на податковий кредит, оскільки це право виникло з договору на придбання цього товару, а значить не міг ВСУ задовольнити скаргу податківців.

Тож, здійснюючи експортні операції, слід зважувати на потребу перевищення ціни продажу з урахуванням нульової ставки ПДВ над ціною придбання з повною ставкою ПДВ. Або бути готовим до потенційного конфлікту з податківцями.

Проте у будь-якому разі слід виходити з того, що чинне законодавство передбачає правомірність збиткових операцій і включення витрат по них до податкових витрат у повному обсязі. З цією точкою зору іноді збігається і точка зору суддів.

* Постанова Верховного Суду України від 01.04.2008. (Прим. авт.).

За это сообщение автора bur поблагодарил:
alex88
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST alex88 » 19 дек 2014, 11:26

bur, спасибо за статью.
Скопировала в тему Продажа по цене ниже себестоимости
“Taxation is just a sophisticated way of demanding money with menaces.”(с)
Аватар пользователя
alex88
 
Сообщений: 804
Зарегистрирован: 16 дек 2011, 09:45
Благодарил (а): 398 раз.
Поблагодарили: 418 раз.

UNREAD_POST налоговик » 28 авг 2015, 16:42

Налоговой нагрузки больше нет :)

Изображение
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5697
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2587 раз.

UNREAD_POST len' » 28 авг 2015, 19:06

Нагрузки, может, и нет - а звонить не перестали. Сегодня позвонила инспектор из налоговой и вежливо попросила заплатить налог на прибыль, а то у них не хватает для отчетности. Притом, что у нас нет прибыли по итогам года и не платим авансовые взносы.
А на таможне требуют справку, которую мы не обязаны предоставлять, и улыбаются!
len'
 
Сообщений: 192
Зарегистрирован: 13 окт 2012, 13:56
Благодарил (а): 50 раз.
Поблагодарили: 28 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya