Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Реальность хозяйственных операций

Путеводитель по разделу. Штрафы, санкции, проверки, админ-, уголовная ответственность, обжалование решений госорганов

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST vins » 30 май 2012, 17:22

Apolinaria писал(а):1 дф.. нет смысла, возможно был подряд.


Субподряд.
Если субподрядчиком не было юрлицо, то в 1-ДФ подрядчика кто-то кроме директора таки должен быть.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST Apolinaria » 30 май 2012, 17:26

У нас никто и ничего никому должен :)

А если они приннннципиально :) не отражают Чпшников в 1 ДФ?

с таким же успехом нужно требовать у подрядчика копии договоров аренды офиса /склада, инвентарные карты на их ОС

Хорошего вечера!
:)
*****

За это сообщение автора Apolinaria поблагодарил:
Чихуа
Аватар пользователя
Apolinaria
 
Сообщений: 244
Зарегистрирован: 02 фев 2011, 17:41
Откуда: Седьмое небо
Благодарил (а): 126 раз.
Поблагодарили: 71 раз.

UNREAD_POST Aleksiy 89 » 31 май 2012, 12:57

подали сегодня иск (пока без приложенных фото). Я еще могу их приложить, скажем, на первом или втором суд. заседании?
Aleksiy 89
 
Сообщений: 171
Зарегистрирован: 21 июл 2011, 15:30
Благодарил (а): 8 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 01 июн 2012, 13:43

А вы уверены, что суд сочтет фотографии доказательством?
Может быть, вы сами эту крышу починили или кто-то другой вам ее починил....
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"

За это сообщение автора Чихуа поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 634 раз.

UNREAD_POST tan » 01 июн 2012, 14:07

я также думаю, что у налоговой сомнения не в том, что крыша сделана / отремонтирована, а в том, что именно этот подрядчик вам их выполнил.
Если у подрядчика штат - 1 человек, лицензии нет (а оно есть?), техники нет, то фото не доказательства работы именно вашего подрядчика.
tan
 
Сообщений: 253
Зарегистрирован: 21 июн 2011, 20:21
Благодарил (а): 63 раз.
Поблагодарили: 133 раз.

UNREAD_POST vins » 13 июн 2012, 10:21

О нереальности хозяйственных отношений: на что суды обращают внимание

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4355/11/1070 "22" травня 2012 р.
ПОСТАНОВА


... право на включення до складу податкового кредиту сум податкового кредиту виникає у платника податку виключно за мови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують акти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що про необґрунтованість права на податковий кредит або бюджетне відшкодування можуть свідчити підтверджені доказами доводи, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку

Як вбачається з висновків Акту перевірки, у TOB «РМА- Груп»відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для постачання паливно-мастильних матеріалів, що свідчить про відсутність необхідних умов для виконання TOB «РМА-Груп»взятих на себе зобов'язань.

У ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності TOB «РМА-Груп»вказаним підприємством не надано жодних документів по господарським відносинам з ПП «Контраст».

Також, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку податкової інспекції про порушення позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ПП «Контраст»у вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, використання яких, за висновком відповідача, не пов'язано з господарською діяльністю TOB «РМА-Груп».

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «РМА-Груп»до перевірки податковому органу надано не було.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить про висновку про те, що наявність податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення зазначеної у ній суми до податкового кредиту, оскільки з урахуванням обстави справи факт реального здійснення господарської операції не підтверджується.

Отже відповідачем встановлено порушення ПП «Контраст»вимог чинного законодавства, яке позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.0

Таким чином, ПП «Контраст»неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «РМА-Груп».
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST profi » 15 июн 2012, 09:54

Не думаю что сильно помогу доказать, что вашу сделанную крышу сделал именно тот контрагент, на которого указываете Вы, но для ориентира в этом вопросе рекомендую почитать письмо ВАСУ от 02.06.2011 г. N 742/11/13-11. Там есть общие рекомендации о том, на что обращать внимание. Возможно там что-то найдете полезное для себя.

Что примечательно, само отсутствие строительной лицензии ВАСУ назвал недостаточным основанием для признания операции нереальной. Он лишь отметил, что ее отсутствие может свидетельствовать о невозможности лица выполнить лицусловия, а значит об отсутствии у него персонала, нужной квалификации и т.п., что, в свою очередь, уже может свидетельствовать о нереальности операции.

Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11

Головам апеляційних адміністративних судів 

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу).

З метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. 

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

При визначенні строку звернення до суду з відповідними позовами слід керуватися загальними правилами, передбаченими статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно строк звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення відповідних санкцій становить шість місяців. Зазначений строк обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою. Таким днем може бути або день проведення відповідної перевірки або день надходження до органів державної податкової служби інших документів, які свідчать про вчинення відповідного правочину з протиправною метою, наприклад даних зустрічних перевірок контрагентів платника тощо.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.


Голова суду 
О. Пасенюк 
 
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST Aleksiy 89 » 18 июн 2012, 13:34

Хотелось бы узнать о независимой строительной экспертизе. Все-таки будем ее проводить. Но вот как лучше: до первого судебного заседания ее провести или уже в процессе путем подачи ходатайства в суд о ее проведении?
Aleksiy 89
 
Сообщений: 171
Зарегистрирован: 21 июл 2011, 15:30
Благодарил (а): 8 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

UNREAD_POST налоговик » 07 сен 2012, 11:25

О презумпции реальности хозопераций

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
22 серпня 2012 року м. Київ К/9991/42289/12

...
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо реального вчинення спірного правочину та за наявності доказів: договору, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит і відсутність підстав для висновку про нікчемність такого договору.

Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи: додатковою угодою № 3 від 01.10.2010р. до Договору поставки № 28/07/08, даними складського обліку, а саме: Звітом про рух номенклатури на складі з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., податковими накладними, тощо. Доказів того, що придбані у ПП "Максі -А" товари та послуги не були використані в господарської діяльності ПП "СПС", відповідачем до суду не надано.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Вказане спростовує твердження податкового органу про фіктивність цього правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Натомість, судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цієї угоди.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено, що при укладанні та виконанні договору між позивачем та ПП «Максі-А»порушено приписи ст. 203 Цивільного кодексу України, то суди дійшли вірного висновку, що твердження податкового органу про нікчемність/недійсність спірного правочину є безпідставними.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
mankv
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2594 раз.

UNREAD_POST vins » 28 сен 2012, 10:18

Налоговики не уполномочены проверять, соответствуют ли условия договора требованиям законодательства.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
"11" вересня 2012 р. Справа: № 2а-2881/12/2670


...
Аналізуючи викладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що органи державної податкової служби, виходячи з своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та на момент проведення відповідачем перевірки, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо. Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
minibuh
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST VENERA » 28 сен 2012, 12:16

Хочу по поводу фоток высказаться. В 2006 году я принимала участие в деле на стороне фискального органа. Истец доказывал наличие у него автодрома и правомерность взимания платы за обучение вождению на автодроме. А мы доказывали бумажными доказательствами, что у нас в городе вообще таких автодромов не числиться. Истец приобщал к делу фотографии автодрома в "разных позах". Сработало! Фискальный орган проиграл в суде.
VENERA
 
Сообщений: 2
Зарегистрирован: 28 сен 2012, 12:11
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST Забава » 28 сен 2012, 12:37

Это напомнило мне бухгалтерский анекдот, согласно которому "по данным инветаризации обнаружена котельная".
Здесь та же ситуация - по бумагам автодрома нет, но на самом деле он есть.
Аватар пользователя
Забава
 
Сообщений: 334
Зарегистрирован: 06 мар 2012, 16:04
Откуда: Киев
Благодарил (а): 72 раз.
Поблагодарили: 87 раз.

UNREAD_POST VENERA » 28 сен 2012, 13:11

Я дословно уже не помню, как там эти автодромы назывались. Фишка нашей инспекции была в обыгрывании различающихся названий. На балансе города что-то по функциональной нагрузке подобное автодрому было ( несколько единиц даже), а по документам они не значились как "автодром". Я, представляя инспекцию, все равно могла включить логику и в душе соглашалась, что где-то же должны ученики учиться автомобилевождению. Тем более - в областном центре. А плату взимали за вождение именно на автодроме.
VENERA
 
Сообщений: 2
Зарегистрирован: 28 сен 2012, 12:11
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST vins » 26 окт 2012, 10:16

Форма № 1-ДФ как доказательство отсутствия реальности хозоперации

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/49521/12

...
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 10.11.2011 відповідачем видано наказ №754 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ардея-Тех», код ЄДРПОУ 37156768, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року.

Підставою для прийняття Алчевською ОДПІ наказу № 754 від 10.11.2011 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ардея-Тех»є постанова старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 09.11.2011 за матеріалами кримінальної справи № 10/11/8012, порушеної проти посадової особи ПП «Ардея-Тех»ОСОБА_2

14.11.2011 відповідачем було складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех»за № 1813/236-37156768 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, в якому встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.1 98.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 1 85, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 17441159,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 15935769,00 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Ардея-Тех»із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися висновками судів в частині задоволення позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, беручи до уваги наступне.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем не було надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження обсягу формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, дослідження яких є складовою, а не вичерпною частиною невиїзної документальної перевірки.

Дослідження при здійсненні перевірки податкових декларацій (розрахунків), реєстрів отриманих податкових накладних, податкової інформації не виключає поняття документальної невиїзної перевірки податкового органу відносно платників податків.

Крім того, як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, податковим органом вживалися заходи щодо отримання від платника податків первинних документів бухгалтерського обліку з метою дослідження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.11 по 30.09.11, а саме направлялися відповідні запити до позивача, які залишилися поза увагою платника податків.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що податковим органом не було досліджено первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит є необґрунтованим, оскільки платником податку необґрунтовано не були надані для перевірки первинні документи на запити ОДПІ, а висновки акту перевірки базувалися на аналізі податкових декларацій з ПДВ, уточнюючих розрахунків до них, реєстрів отриманих податкових накладних, податкової інформації відносно позивача за період з 01.04.2011 по 30.09.2011.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність.

Судами не було враховано, що позивач здійснює, згідно статутних документів, господарську діяльність, а саме посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, товарами широкого асортименту, іншими проміжними продуктами, здійснює організацію перевезення вантажів.

Для дослідження аналізу зазначених видів діяльності потрібно дослідити адміністративно-господарські можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань перед контрагентами.

Зазначену позицію податкового органу підтримує Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.

Крім того, судом першої інстанції не враховані висновки акту перевірки щодо неможливості здійснення господарської діяльності позивачем, згідно статутних документів, оскільки згідно довідки 1-ДФ, та інформації отриманої від УПФУ, на підприємстві працювала у зазначеному періоді 1 особа та відсутні основні засоби, складські приміщення, що підтверджується довідками МРЕВ та БТІ.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.04.2011 по 30.09.2011.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST vasilisa » 23 ноя 2012, 12:06

Эпиграф:

Под грустное мычанье,
Под громкое рычанье,
Под дружеское ржание
Рождается на свет
Большой секрет для маленькой,
Для маленькой такой компании,
Для скромной такой компании
Огромный такой секрет…. (Ю.Мориц)

Как-то тихо и незаметно (либо «совершенно секретно», либо «не стоит ни малейшего внимания») появилось Письмо ГНСУ № 20727/7/10-0217/2986 от 31.07.2012 г «Проверки, назначенные в соответствии с уголовно-процессуальным законодательством». Письма нет в «Лиге», хотя в специализированных изданиях оно промелькнуло. Но особого внимания на него не обратили, а зря, очень-очень зря.

На это письмо нужно обратить ОСОБОЕ внимание. Обстоятельства его появления того заслуживают. Ведь оно появилось по результатам круглого стола состоявшегося 31.05.2012г в ВАСУ. Сам факт «междусобойчика» ВАСУ-ГНСУ интересен, а уж выводы, к которым там пришли…. Высокие стороны договорились… О чем??

Наиболее важные (с точки зрения налогоплательщика) вещи –содержатся в пунктах 1-3 письма.

Пункт 1. О праве следователя в пределах Уголовного процессуального кодекса Украины назначать проведение проверок субъектов хозяйствования.

Стороны пришли к единому мнению о том, что «законодательством Украины предусмотрено право следователя в рамках УПК Украины соответствующим постановлением назначать проведение проверок субъектов хозяйствования. Такие постановления, с позиции судей 4 палаты ВАСУ, освещенной на заседании круглого стола, обязательны к выполнению органами ГНС Украины»

Строго говоря, ст. 66 пока еще действующего УПК говорит о праве следователя «требовать проведения ревизий». В то же время, органы ГНС «ревизии» проводить не могут –пунктом 20.1.4. ст.20 НКУ предусмотрено лишь право ГНС проводить проверки налогоплательщиков… Ревизия и проверки –это не синонимы. Так, в старой редакции Закона Украины «О государственной контрольно-ревизионной службе в Украине» (именно там было дано определение термина «ревизия», сейчас в нормативных актах такого уровня –Закон – этот термин вообще не встречается) говорится:

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Т.о., право следователя требовать проведения ревизий не корреспондирует с правом ГНС их проводить. Аналогично, органы ГНСУ могут проводить проверки, но у следователя нет права их назначать.
Ну, от геологов можно ожидать всякого. Но судьи ВАСУ… –они же должны были заметить, что здесь –прямое противоречие со ст.19 Конституции:

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Откуда же такой вывод? ИМХО: вероятно, имели в виду «будущий УПК», где у следователя появляется это право –«назначать проверки». Т.о., Письмо ГНСУ писалось «с учетом перспективы» и все его прелести должны проявиться позже – начиная с ноября.

Перейдем ко второму пункту Письма ГНСУ.

Пункт 2. О праве органов ГНС принимать налоговые уведомления-решения по результатам проведенных проверок, назначенных в соответствии с уголовно-процессуальным законом или законом об оперативно-розыскной деятельности.

По этому вопросу Стороны договорились:

«По результатам таких проверок, в соответствии с п.86.9 ст.86 НКУ, налоговое уведомление-решение не принимается до дня вступления в законную силу соответствующего решения суда. Материалы проверки вместе с решениями органа ГНС передаются правоохранительному органу, который назначил проверку. Статус таких материалов проверки и заключений органа ГНС определяется уголовно-процессуальным законом или законом об оперативно- розыскной деятельности.»

Ну а если НУР все же будет принят (до вынесения приговора) – он будет отменен (такая позиция ВАСУ).

Все правильно, все верно. Однако….Смоделируем ситуацию.

Фирма «А» имело взаимоотношения с «мутным» контрагентом – фирмой «Б». В отношении учредителей фирмы «Б» было возбуждено уголовное дело по ст.205 УК «Фиктивное предпринимательство». Следователь назначает проверку у фирмы «А», налоговики приходят, проверяют, пишут акт (в котором признают договоры между данными контрагентами –«никчемными»).

Сегодня ситуация развивается следующим образом: налоговики выписывают НУР, налогоплательщик обжалует его в суде – и имеет очень неплохие шансы признать НУР незаконным, отменить его.

Завтра все изменится (собственно, меняется уже сегодня; но с новым УПК –вероятно – такое развитие событий станет нормой). А будет так: налоговики придут на фирму «А» -с проверкой. Напишут акт, но НУР (пока) выписывать не будут. У налогоплательщика нет того документа (решения органа ГНС), которое можно эффективно обжаловать по КАСУ. «Акт проверки» -не оспоришь! Налогоплательщики в подобных случаях пытаются обжаловать «хоть что-то» - «признать незаконными действия/бездействие» налоговиков. Вероятность положительного результата (удовлетворения иска налогоплательщика) – намного меньше! Даже мнения судей ВАСУ по данному вопросу –расходятся! В самом благоприятном случае, для налогоплательщика это –полумера! Однако (см. п.3 анализируемого письма, налоговики пытаются и этой возможности налогоплательщика лишить).

Впрочем, мы еще не дошли до пункта.3. Вернемся к моделируемой ситуации.

Итак, «проверенная» фирма «А» хочет оспорить выводы акта проверки. Однако, очень вероятна ситуация, когда налогоплательщику просто НЕ ПРЕДОСТАВЯТ акт проверки для ознакомления. С первого взгляда, это может показаться абсурдным, невозможным. Опять же, НКУ говорит о другом –в п.86.1 ст.86 говорится, что «акт проверки предоставляется налогоплательщику или его законному представителю, который обязан его подписать».

Все так. И тем не менее – «Статус таких материалов проверки и заключений органа ГНС определяется уголовно-процессуальным законом или законом об оперативно- розыскной деятельности.»

Опа! А у них там –«тайна следствия»! Как далее будут развиваться события, какой нормативный акт будет считаться более специальным –НКУ или УПК?? Это мы увидим в самом ближайшем будущем. Пока же адвокаты- «уголовники» склоняются к тому, что «в приоритете» будет УПК. А это значит, что налогоплательщик НЕ УВИДИТ акта проверки до конца следствия (в лучшем варианте «взглянуть» на него сможет только адвокат обвиняемого, во время ознакомления с материалами следствия). А чаще всего будет так: «уплывший в материалы УД» акт проверки будет недоступен «проверенному налогоплательщику» до «времени Ч» - даты, когда этот акт вернется (после УД) с приговором. Именно тогда будет выписан НУР. И его уже тоже не оспоришь – ведь в приговоре будет установлен «умысел» (именно «умысла» не хватает налоговикам сегодня – для надлежащего обоснования «никчемности» договора).

Все. Энд. Получили «якобы-законную» многоходовку, в результате которой налогоплательщик полностью лишен права защиты!

Перейдем к третьему пункту данного письма. Это –«контрольный в голову». Ну а вдруг налогоплательщик каким-то образом сможет «выцепить» злосчастный акт. А вдруг практика сложится таким образом, что «более специальным» и приоритетным будут считать НКУ, а не УПК??? Ведь нельзя же оставить малейшей лазейки, малейшей возможности для налогоплательщика –использовать свое право на защиту…

Пункт 3. О правах налогоплательщика на обжалование заключений акта проверки.

Несколько раз повторив мысль о том, что «акт проверки не обжалуется», налоговики рассмотрели «круг, перечень» действий органов ГНС, которые могут быть обжалованы и предложили обжаловать «исключение оригиналов первичных документов и т.п.» но –«кроме действий по оформлению и составлению акта проверки».

Тут же отметили, что заключения такого акта проверки (никаким образом налогоплательщиком не оспоренного) могут быть (и будут!) предметом исследования в уголовном процессе.

И, чтобы никто не сомневался в согласованности действий, подчеркнули: «Указанная позиция выражена и полностью поддержана судьями 4 палаты ВАСУ на заседании круглого стола».

Под грустное мычанье,
Под громкое рычанье,
Под дружеское ржание
Рождается на свет
Большой секрет для маленькой,
Для маленькой такой компании,
Для скромной такой компании
Огромный такой секрет.
Ля-ля-ля-ля-ля…

По материалам: Блог Елены Жуковой на ЛИГА.Блоги

На самом виду было. В 911.
Аватар пользователя
vasilisa
 
Сообщений: 333
Зарегистрирован: 14 июл 2011, 13:21
Благодарил (а): 154 раз.
Поблагодарили: 237 раз.

Пред.След.

Вернуться в ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya