Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Реальность хозяйственных операций

Путеводитель по разделу. Штрафы, санкции, проверки, админ-, уголовная ответственность, обжалование решений госорганов

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST Lidia_ » 19 июн 2013, 13:54

workmaker писал(а):
Galla писал(а):читайте Главу VII ОПЛАТА ПРАЦІ Кодексу Законів про працю

Спасибо, прочитал+перерыл еще кучу всего, но так и не нашел описания, как считается ЗП в такие месяца как май и июнь (в этом году например 19 и 18 дней соответственно, вмето положенных в среднем 20-22-х(в обычный месяц без доп праздников/вых.))


Вы его и не найдете потому, что его в природе нет.
в том-то и дело, что именно 20-22 дня в "обычный" месяц никем не положены.
Смотрите письмо по ссылке, которую я привела выше.
Пятая строка таблицы - это и есть искомые вами "положенные" рабочие дни на каждый из 12 месяцев. Они рассчитываются ежегодно для каждого месяца отдельно. Никакого стандарта в 20-22 дня нет.
Чтобы сделать работу как следует, вечно не хватает времени. Но чтобы ее переделать, время всегда находится.
Аватар пользователя
Lidia_
 
Сообщений: 317
Зарегистрирован: 05 мар 2013, 03:44
Благодарил (а): 86 раз.
Поблагодарили: 79 раз.

UNREAD_POST Galla » 19 июн 2013, 14:15

1) норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (частина 1 статті 50 КЗпП України); для деяких категорій працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу (частина 1 статті 51 КЗпП України), зокрема:

для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

для осіб віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень;

для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більше ніж 36 годин на тиждень (перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 163).

Крім того, законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників.

За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу на 2013 рік становитиме: при 40-годинному робочому тижні - 2002,0 год.; при 39-годинному робочому тижні - 1957,8 год.; при 38,5-годинному робочому тижні - 1932,7 год.; при 36-годинному робочому тижні - 1807,2 год.; при 33-годинному робочому тижні - 1656,6 год.; при 30-годинному робочому тижні - 1506,0 год.; при 25-годинному робочому тижні - 1255,0 год.; при 24-годинному робочому тижні - 1204,8 год.; при 20-годинному робочому тижні - 1004,0 год.; при 18-годинному робочому тижні - 903,6 год. (додаток);

2) для працівників, яким встановлено 40-годинний робочий тиждень, тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів, визначених статтею 73 КЗпП України, скорочується на одну годину (стаття 53 КЗпП України);
3) відповідно до статті 73 КЗпП України 2013 року на підприємствах, в установах та організаціях робота не проводитиметься у такі святкові і неробочі дні:

1 січня - Новий рік;

7 січня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

5 травня - Пасха (Великдень);

9 травня - День Перемоги;

23 червня - Трійця;

28 червня - День Конституції України;

24 серпня - День незалежності України;

4) у випадку коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого дня (частина 3 статті 67 КЗпП України);

У разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи в цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП України;

5) графіки роботи, що складаються на відповідний період, повинні забезпечити збереження норми незалежно від порядку і правил чергування робочих і вихідних днів, тривалості щоденної роботи, її початку і закінчення;

6) з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу, графік роботи може змінюватися на підставі ухваленого рішення щодо перенесення робочих днів.
Galla
 
Сообщений: 705
Зарегистрирован: 21 июн 2012, 11:20
Благодарил (а): 544 раз.
Поблагодарили: 245 раз.

UNREAD_POST workmaker » 19 июн 2013, 16:44

Спасибо за ответы. Прекращаю флудить :)
workmaker
 
Сообщений: 5
Зарегистрирован: 17 июн 2013, 23:53
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST tatta » 20 июн 2013, 19:53

Lidia_ писал(а):Налоговикам :)
Придумывают что угодно, лишь бы доказать нереальность и невозможность сделки. С каких это пор отсутствие маршрута в путевом листе ставило под сомнение хозоперацию? Если уж так хочется документировать любой чих налогоплательщика и любое перемещение ТМЦ в пространстве, давайте обяжем всех СПД использовать GPS и передавать данные прямо в налоговую в реальном времени... вот только с РРО разберемся, так сразу и за транспорт возмемся... а то шастают авто без путевых листов, панимаиш ли... а куда шастают - непонятно, надо все грузы взять на карандаш...
То просто эмоции были, не обращайте внимания, если непонятно....

Так это не налоговики, а суд в своем решении выписал)))...
вот приходится теперь это решение обжалывать
tatta
 
Сообщений: 99
Зарегистрирован: 25 май 2012, 12:54
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST налоговик » 07 авг 2013, 08:24

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"17" липня 2013 р. м. Київ К/9991/44111/12

...
Посилання ДПІ на відсутність у ТОВ «Білард-С» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності матеріально-технічної бази та робочого персоналу у даному разі не можуть слугувати спростуванням реальності виконання розглядуваних поставок. Адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником, тоді як податковим органом не доведено які саме основні засоби були об'єктивно необхідні для виконання спірних поставок з урахуванням виду, кількості та обсягу поставленого товару.

За таких обставин у судів були відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів (договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, податкових накладних), які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5610
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 788 раз.
Поблагодарили: 2508 раз.

UNREAD_POST voda.zp » 25 июл 2014, 14:33

Ухвала Дніпропетровького апеляційного адміністративного суду по справі №808/6060/13-а, за позовом КП «Водоканал» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі

Не подання під час перевірки ТТН не є належним доказом безтоварності операції, а свідчить лише про неналежне виконання платником податків законодавства…Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум витрат по угодам укладеним з такими контрагентоми до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також відшкодування податку на додану вартість
За таких обставин, Судом було визначено, що факт відсутності транспотрних документів є недостатнім для здійснення висновків щодо безтоварності господарських операцій.
voda.zp
 
Сообщений: 567
Зарегистрирован: 23 янв 2012, 15:53
Благодарил (а): 110 раз.
Поблагодарили: 234 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 07 авг 2014, 15:38

При розгляді податкового спору які документи будуть для суду доказом того, що господарська операція була реальною?

– Це одне з найпоширеніших питань платників податків: надання яких документів однозначно переконає суд у реальності господарської операції? Відповідь на це питання проста: документи повинні розкривати зміст господарської операції і бути при цьому достовірними, тобто відображати те, що було насправді.

Звісно, з урахуванням розмаїття господарських операцій, немає й не може бути вичерпного переліку документів, які підтверджують правильність відображення їх в податковому обліку. Кожна операція може вимагати оформлення специфічних документів. Але основний принцип, який наразі застосовується в судовій практиці – перевага суті над формою. Тому окремі недоліки в оформленні документів не повинні розглядатися як перешкода для підтвердження достовірності даних податкового обліку, якщо відповідні документи є правдивими. І навпаки, бездоганно оформлені документи не зарадять, якщо їх зміст не відображає реальних подій господарської діяльності платника податків.

Олександр Нечитайло
«Вищий адміністративний суд України» Голова
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST vins » 04 сен 2014, 07:24

Невозможность провести встречную сверку с контрагентом налогоплательщика не является основанием для вывода об отсутствии реального характера сделки

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
18 серпня 2014 року м. Київ К/800/50814/13


Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, відповідачем складено акт від 28.11.2012 року №1098/2202/31811588, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, пп. «а» п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 189 084, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0014492202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 236 355, 00 грн., в тому числі 189 084, 00 грн. - за основним платежем та 47 271, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства, і, як наслідок, неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» на підставі договору поставки покриття на підлогу та договору виконання комплексу робіт по інсталяції килимового покриття.

На виконання умов даних договорів в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, виписки з оборотно-сальдової відомості.

Встановлено, що отримані товари та роботи (послуги) у подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «УНТК Енергоспецмонтаж» правомірно відхилені судами, оскільки порушення контрагентом податкової дисципліни не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Суд касаційної інстанції звертає увагу про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 04 сен 2014, 07:46

Два сотрудника, отсутствие производственных активов, транспортных средств и очень сжатые сроки выполнения работ позволили ВАСУ сделать вывод о том, что хозоперация не носила реального характера.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
"04" серпня 2014 р. м. Київ К/800/36763/13

...
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Зодчий», судами попередніх інстанцій встановлено, що в останнього відсутні виробничі ресурси, а трудові ресурси згідно звіту за формою №1ДФ за 4 квартал 2011 року складають 2 особи. Вказані обставини в ході судового розгляду справи позивачем не спростовані.

При цьому, досліджуючи подані позивачем докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- контракт № 8 на виконання робіт по реконструкції незавершеного будівництва з прибудовою та надбудовою під торгівельно-розважальний центр та акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт підписано однією датою 25.11.2011;

- пунктом 3.1. контрактів № 8 від 25.11.2011, № 9 від 25.11.2011, №10 від 26.11.2011 вказано строки виконання робіт початок робіт - листопад 2011, завершення робіт листопад 2011, таким чином на виконання значних об'ємів робіт у субпідрядника було фактично 4-5 днів.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, які, з огляду на перелік видів робіт за умовами укладених між позивачем та ПП «Зодчий» контрактів та надані позивачем акти виконаних робіт, вбачають значний об'єм будівельних робіт, виконання яких двома працівниками контрагента позивача, за відсутності в останнього виробничих активів, транспортних засобів та протягом строку, за який такі роботи були виконані, не є можливим.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання від замовника та подальшої передачі ПП «Зодчий» будівельних матеріалів, доказів розмежування робіт, виконаних позивачем (як підрядником), та робіт, виконаних ПП «Зодчий» (як субпідрядником).

Суд касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цих своїх доводів, зокрема, що такі договори у встановленому порядку були визнані недійсними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які, встановивши факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Зодчий», та з огляду на недоведеність обставин виконання саме контрагентом позивача господарських операцій, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Aleksii » 04 сен 2014, 09:08

вообще в международных ПУ по проведению аудита государственного сектора очень большое значение уделяется проверке фактической себестоимости исполнителей, достаточно часто по основаниям, которые приводятся в ухвале від"04" серпня 2014 р. м. Київ К/800/36763/13 выводили завышение стоимости и как следствие перерасход бюджетных средств. К сожалению это сплошь и рядом и самая большая проблема добраться до документов, подтверждающих фактзатраты исполнителя работ
Біда України у тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна М. Грушевский
Aleksii
 
Сообщений: 1007
Зарегистрирован: 02 янв 2014, 16:55
Благодарил (а): 121 раз.
Поблагодарили: 173 раз.

UNREAD_POST bur » 24 сен 2014, 14:09

отсюда: О последствиях недействительности сделок

Marlboro писал(а):Не знаю было ли тут такое.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39082954

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" травня 2014 р


Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Разом з тим, в ході розгляду справи суди попередніх інстанцій не перевірили чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції з поставки олії соєвої для позивача.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Крім того, для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
_____________________________
У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST налоговик » 11 ноя 2015, 16:01

Если документы выписаны от фиктивного лица, то налогового кредита нет. Не важно была операция или нет
постановление ВСУ

ВАСУ говорил про индивидуальную ответственность (нарушения контрагента - не наша проблема). Но ВСУ решил иначе.


Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/68051/14

Отже, з огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, відтак, суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,-

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фоззі-Фуд» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,


в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від

4 липня 2014 року № 0001392200, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 42 238 714 грн та штрафні санкції у розмірі 21 119 359 грн; № 0001402200, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40 126 778 грн та штрафні санкції в розмірі 20 063 389 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки акта перевірки від

16 червня 2014 року № 286/10-13-22-01-121/32294926 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ «Фоззі-Фуд» за результатами господарської діяльності правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується даними первинних бухгалтерських документів. Реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Торенія» також підтверджується документально. Наявність економічного змісту господарської операції (отримання мерчендайзингових послуг) прослідковується за результатами збільшення доходу позивача від продажів товарів.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 14 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від

17 грудня 2014 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 березня 2015 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС).

Зокрема, в заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 86.9 статті 86, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України

(далі - ПК) та статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 18 березня, 29 травня, 18 серпня та 8 грудня 2014 року

(справи №№ К/800/65747/13, К/800/54125/13, К/800/42044/13, К/800/25803/14 відповідно), які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та копію постанови Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11).

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом, оскільки позивач надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності.

Натомість в ухвалі від 18 березня 2014 року (справа № 821/2107/13-а, К/800/56747/13), наданій на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд погодився, зокрема, із висновком апеляційного суду про відмову в позові з огляду на те, що позивач сформував суми податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по господарських взаємовідносинах з приватного підприємством «Мария» і ТОВ «КГ «Інтеграл», з порушенням податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток та завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у серпні 2012 року, оскільки суди встановили, що реальних господарських операцій між ними не було з огляду на те, що позивач не надав усі первинні документи.

В ухвалі від 29 травня 2014 року (справа № 826/6905/13-а, К/80054125/13) Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, послався на те, що ТОВ «Еліре» податкові та видаткові накладні, якого стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та сум валових витрат, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього суб'єкта господарювання, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, тому суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов юридично правильного висновку про те, що виписані від імені цього контрагента первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та зменшення на їх підставі оподатковуваного доходу на суму витрат є безпідставним.

В ухвалі від 18 серпня 2014 року (справа № 815/1330/13-0, К/800/42044/13) суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного суду про те, що норму статті 86 ПК в частині порядку прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки на підставі постанови слідчого було змінено, і ці зміни є чинними з 1 січня

2013 року. З урахуванням наведеного правильним є висновки суду апеляційної інстанції про правомірність дій податкового органу щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. При цьому підставою для прийняття такого повідомлення-рішення є виявлення під час обшуку неоприбуткованих коштів у касі підприємства.

В ухвалі від 8 грудня 2014 року (справа № 826/17708/13-а, К/800/25803/14) Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, погодився із його висновком про те, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг та поставки товарів; за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування, а відтак правомірним є нарахування грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Усуваючи розбіжності у правозастосуванні судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними

(або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК).

На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від

1 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_10 - засновник і директор ТОВ «Торенія», якого визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), проте з нереабілітуючих підстав, у зв'язку із закінченням строків давності, звільнений від кримінальної відповідальності, а провадження відносно нього закрито - заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року

(справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що ОСОБА_10 - засновник та директор ТОВ «Торенія» ( контрагента ТОВ «Фозі-Фуд») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Торенія», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили такі фактичні дані.

Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи.

За змістом частини першої статті 241 КАС справи розглядаються Верховним Судом України, в тому числі й за правилами, встановленими главою 2 розділу IV цього Кодексу.

Оскільки частиною другою статті 227 КАС передбачено, що порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, а Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та ухвалити нове судове рішення без їх наявності, це, на думку колегії суддів, є підставою для скасування всіх судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:М.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький

За это сообщение автора налоговик поблагодарили: 2
Galla, tan
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5610
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 788 раз.
Поблагодарили: 2508 раз.

UNREAD_POST Galla » 12 ноя 2015, 12:13

стаття на цю тему http://jurliga.ligazakon.ua/news/137016
Galla
 
Сообщений: 705
Зарегистрирован: 21 июн 2012, 11:20
Благодарил (а): 544 раз.
Поблагодарили: 245 раз.

Пред.

Вернуться в ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Irina_79, Ya