Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Процедура обжалования налоговых решений-уведомлений

Путеводитель по разделу. Штрафы, санкции, проверки, админ-, уголовная ответственность, обжалование решений госорганов

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST налоговик » 05 сен 2012, 18:04

На форуме был такой пример иска.
Но в целом - раз вы подавали жалобы, то вам надо просто взять эти же жалобы, добавить реквизиты суда, указать, что НУР обжаловался в вышестоящий налоговый орган, что в удовлетворении жалобы было отказано. Дальше суть спора из жалобы. В конце исковые требования.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5468
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 735 раз.
Поблагодарили: 2434 раз.

UNREAD_POST Artyombi » 05 сен 2012, 22:36

Спасибо!
Artyombi
 
Сообщений: 13
Зарегистрирован: 15 авг 2011, 13:46
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST vins » 07 ноя 2012, 06:10

Давняя позиция: допустил к проверке - значит признал ее правомерность.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19 вересня 2012 року м. Київ К/9991/42917/12


позивач допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з наказом, підписаним начальником податкового органу, надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, але мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, тобто наданим йому правом не скористався, визнавши проведення перевірки правомірною.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 11 ноя 2012, 21:41

Al Shurshun писал(а):Уважаемый коллега, vins !

Благодарствую.
Однако, пожалуйста, если у Вас будет возможность - изложите на Форуме :ga-ze-ta; историко-теоретические аспекты внесудебного признания никчемности ничтожности (назовем его условно - регуляторного :a_g_a: ) акта

Еще раз благодарствую.

С уважением
P.S.Извините - ничтожности - оговорка по Фрейду


Историко-теоретические изыскать пока не удалось. Но некоторые изыски юридической мысли могут найти воплощение в Административно-процедурном кодексе, проект которого сейчас готов ко внесению в парламент.
В нем в частности есть следующее

Стаття 93. Нікчемність адміністративного акта
1. Адміністративний акт є нікчемним, якщо він має особливо значні вади і це очевидно при розумному оцінюванні усіх обставин. У будь-якому разі адміністративний акт є нікчемним, якщо:
1) його видано у письмовій формі, але немає відомостей про адміністративний орган, який його видав;
2) відповідно до закону він може бути виданий лише у формі документа, але ця вимога не була дотримана;
3) адміністративний акт виданий адміністративним органом, що не має на це відповідних повноважень;
4) виконання такого адміністративного акта призведе до вчинення злочину;
5) виконання адміністративного акта об'єктивно неможливе.
2. Нікчемний адміністративний акт не має сили з моменту його видання.
3. Нікчемність частини адміністративного акта спричиняє нечинність усього акта, якщо акт без нікчемної частини не був би виданий.
4. Орган, що видав адміністративний акт, може визнати його нікчемність у будь-який час. Особа, що має законний інтерес, може вимагати визнання нікчемним адміністративного акта від адміністративного органу чи суду.


При этом под административным актом понимаются в том числе и нормативно-правовые акты.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vikakool » 27 ноя 2012, 12:07

Коллеги, подскажите, плиз!!

Мы сейчас обжалуем в суде НУР по акту камеральной проверки - вопрос в одной НН, которая снимается с НК актом.

Можем ли мы сейчас подать УР к декларации по НДС за этот период (по которому составлен этот акт камер.проверки!) и уточнить НК по другим налог.накладным?

В НКУ запрета на это я не нашла, но, возможно, он имеется в других НПА? или суд может посчитать это как-то мешающим судебному рассмотрению? может, кто-то сталкивался с такой ситуацией на практике?

Заранее спасибо за ответ!
vikakool
 
Сообщений: 3843
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 787 раз.
Поблагодарили: 541 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 27 ноя 2012, 12:29

Обмежень немає, але зверніть увагу на ст.50.3
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4703
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 312 раз.
Поблагодарили: 1129 раз.

UNREAD_POST vikakool » 27 ноя 2012, 12:35

Обратила, спасибо. Кстати, интересно, это касается и камеральных проверок?
vikakool
 
Сообщений: 3843
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 787 раз.
Поблагодарили: 541 раз.

UNREAD_POST plutarx » 01 дек 2012, 13:55

Господа, а с введением нового УК , как теперь регламентируется выемка документов налоговой милицией, ведь в кодексе нет такого понятия?
plutarx
 
Сообщений: 86
Зарегистрирован: 22 ноя 2012, 20:49
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

UNREAD_POST налоговик » 03 дек 2012, 22:41

Al Shurshun писал(а):Однако, пожалуйста, если у Вас будет возможность - изложите на Форуме историко-теоретические аспекты внесудебного признания никчемности ничтожности (назовем его условно - регуляторного ) акта


Встретилась иллюстрация (комментарий к ОНК).

Факсимиле на документах, выписываемых налоговиками

Как можно судить из ответа на третий вопрос, ГНСУ отрицает возможность проставления факсимиле на документах, составляемых налоговыми органами. Вывод правильный. Для налогоплательщика практическая его ценность в том, что, получив от налогового органа документ, на котором вместо собственноручной
подписи стоит факсимиле, он вполне может исходить из его недействительности.
Причем, если руководствоваться позицией Верховного Суда Украины (см. постановление от 30.01.2012 г. № 21-216а11) о том, что акты, изданные органом государственной власти, в том числе налоговые уведомления-решения, делятся на ничтожные (т. е. не влекущие за собой никаких правовых последствий
даже без их отмены в судебном порядке) и оспоримые (содержащие отдельные недостатки и требующие, чтобы вопрос об их правомерности был рассмотрен в суде), налоговое уведомление-решение, подписанное с помощью факсимиле, должно считаться ничтожным, т. е. изначально не влекущим каких-либо правовых последствий

НиБУ № 97
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5468
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 735 раз.
Поблагодарили: 2434 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 04 дек 2012, 01:21

налоговое уведомление-решение, подписанное с помощью факсимиле, должно считаться ничтожным, т. е. изначально не влекущим каких-либо правовых последствий

Оно то конечно так, только вот кто будет устанавливать, что такой НУР не влечет за собой каких-либо правовых последствий?
В любом случае это кто-то (кроме налогоплательщика, естественно) должен установить и по причине ничтожности признать, что его "как бы нет", что он не имеет юридической силы, не подлежит исполнению. Это может быть или сам орган, выписавший НУР, или вышестоящий орган, или суд.

Al Shurshun писал(а):Уважаемый коллега, vins !
<…>
Однако, пожалуйста, если у Вас будет возможность - изложите на Форуме :ga-ze-ta; историко-теоретические аспекты внесудебного признания никчемности ничтожности (назовем его условно - регуляторного :a_g_a: ) акта

Позвольте мне вставить пять копеек.
Лично я не представляю, как можно признать акт никчемным во внесудебном порядке. Его может отменить сам выдавший орган или вышестоящий (когда поймут, что они натворили), но это, как мне кажется, несколько другое.
Здесь, как мне кажется, имеет место следующее: можно отказываться выполнять предписания этого акта, аппелируя к его ничтожности. Но эту аппеляцию кто-то должен рассмотреть и принять по ней решение.
Для примера. Вас заставляют "грузить чугуний". Приказ об этом Вам отдали с применением ненормативной лексики, которая в приказах недопустима. Поскольку она недопустима, то Вы отказываетесь выполнять этот приказ, мотивируя его (приказа) никчемностью по причине присутствия в нем ненормативной лексики, унижающей Ваше достоинство. Отдавший приказ с такими мотивами неподчинения конечно же не согласится и придется искать арбитра.

Не знаю как насчет признания никчемными нормативно-правовых актов, но вот относительно господарських правочинів суды постоянно талдычат (это правовая позиция ВСУ), что признания их никчемными не требуется. Они априори являются таковыми, если нарушают определенные основополагающие принципы. Иски о признании их никчемными суды не принимают. Можно только не признать (оспорить) последствия этих правочинів мотивируя их никчемностью. И если суд удовлетворяет иск по мотивам никчемности, то выводы (аргументация о никчемности) помещаются в мотивировочную часть судебного решения, а не в резолютивную. Т.е. суд не признает правочин никчемным, а говорит: последствий от этого правочина нет, потому что правочин никчемный по таким-то и таким причинам.
Не знаю в какой степени здесь уместны аналогии с нормативно-правовыми актами, но я такую аналогию вижу. Возможно юристы меня поправят.
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1970
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 598 раз.
Поблагодарили: 1966 раз.

UNREAD_POST vins » 04 дек 2012, 10:22

Уважаемый Вотруба, как мне показалось, Вы сами себе противоречите.
Вотруба писал(а): Т.е. суд не признает правочин никчемным, а говорит: последствий от этого правочина нет, потому что правочин никчемный по таким-то и таким причинам.


Вотруба писал(а):В любом случае это кто-то (кроме налогоплательщика, естественно) должен установить и по причине ничтожности признать, что его "как бы нет", что он не имеет юридической силы, не подлежит исполнению. Это может быть или сам орган, выписавший НУР, или вышестоящий орган, или суд.


Если очевидный факт несоответствия акта установленным требованиям, то, как и в случае с ничтожностью договоров, никто ничтожность акта не устанавливает. Но если возникнут претензии, почему он не исполняется, то в мотивировочной части суд должен будет сослаться на его ничтожность.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 04 дек 2012, 10:56

vins писал(а):Уважаемый Вотруба, как мне показалось, Вы сами себе противоречите.
Вотруба писал(а):Т.е. суд не признает правочин никчемным, а говорит: последствий от этого правочина нет, потому что правочин никчемный по таким-то и таким причинам.

Я имел в виду, во-первых, что в резолютивной части слов "визнати правочин нікчемним" нет (не бывает).
А, во-вторых, имел в виду, что
vins писал(а):если возникнут претензии, почему он не исполняется, то в мотивировочной части суд должен будет сослаться на его ничтожность.

Но не просто сослаться, а аргументировать, почему он ничтожный (изложить "очевидные факты несоответствия акта установленным требованиям" со ссылками на эти "установленные требования").
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1970
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 598 раз.
Поблагодарили: 1966 раз.

UNREAD_POST plutarx » 10 дек 2012, 19:25


Вниманию коллег
Постановление ВАСУ содержит ценную аргументацию на предмет недопустимости установления ничтожности сделки актом проверки ДПИ



ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14.11.2012 р. N К/9991/50772/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі — Бухтіярової І. О., Костенка М. І., Приходько І. В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року у справі N 2а-9864/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» (далі -позивач, ТОВ «ПВК «Будівельник») звернулось у липні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі — відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 року N 0000472306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Відповідач своїх заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.


Спірне податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року за N 0000472306 прийнято ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено Акт від 30.05.2011 року N 229/23-6/31466963, де зазначено, що ТОВ «ПВК «Будівельник» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 1 791 382,63 гривні.

Зазначеною перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Лаватан» за основним місцем обліку відсутній, не має належних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу в порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з контрагентом.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Актом від 30.05.2011 року N 229/23-6/31466963 про проведення документальної невиїзної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «ПВК «Будівельник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 28.02.20011 року було встановлено, що правочини укладені між ТОВ «ПВК «Будівельник» та ТОВ «Лаватан» є нікчемними, у зв’язку з чим ТОВ «ПВК «Будівельник» було завищено податковий кредит за період з січень 2011 року на 319697,98 гривень, за лютий 2011 року на суму 1471684,65 гривні.

Однак, судами попередніх інстанцій не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб’єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв’язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака — специфічна мета — порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника — фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судами попередніх інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Лаватан» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов’язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Все вищевикладене було зазначено позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі, однак зазначені норми матеріального права не були взагалі враховані судами під час прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, під час ухвалення оскаржуваних рішень суди прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «ПВК «Будівельник» та ТОВ «Лаватан».

Однак, позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару ТОВ «Лаватан» на користь позивача та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також «… у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) ТОВ «Лаватан» на користь позивача, посилання суду як першої інстанції так і апеляційної інстанцій на пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в обґрунтування своєї позиції є порушенням норм матеріального права.

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства, було проігноровано вказану частину.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 року N 0000472306 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 — 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» — задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року у справі N 2а-9864/11/2670 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року N 0000472306, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» судовий збір у розмірі 1550,00 гривень.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 — 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя І. О. Бухтіярова

Судді: М. І. Костенко

І. В. Приходько

За это сообщение автора plutarx поблагодарил:
Мыша
plutarx
 
Сообщений: 86
Зарегистрирован: 22 ноя 2012, 20:49
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

UNREAD_POST Мыша » 10 дек 2012, 20:20

Угу, спасибо. Решение также выкладывали в теме О последствиях недействительности сделок
Но решение знатное. Можно и продублировать :)
Аватар пользователя
Мыша
 
Сообщений: 944
Зарегистрирован: 07 июн 2011, 10:40
Благодарил (а): 288 раз.
Поблагодарили: 329 раз.

UNREAD_POST plutarx » 10 дек 2012, 20:56

Мыша писал(а):Но решение знатное. Можно и продублировать


Как говорят америкосы -это не просто частное решение суда- это мэседж заинтересованным сообществам. А поскольку наши суды самые беспристрастные и независимые от "хозяина" суды в мире , то этот мэседж гласит: рынок обналички успешно переделён, все "чужие" и "не наши" вытравлены калённым железом и твёрдой рукой правоохранителей , теперь господа предприниматели могут спокойно пользоваться, хотя и несколько подорожавшей, но весьма популярной услугой, предоставляемой только уполномоченными конторами, которые крышует "кто надо".
Картина маслом: городовой по фамилии Небаба, ласково переводит через улицу карманника Паниковского. Он его крышует. Городовой следит чтоб Паниковского, теперь не обижали. И Паниковский будет платить "кому надо". Да здравствует закон и порядок!!!
plutarx
 
Сообщений: 86
Зарегистрирован: 22 ноя 2012, 20:49
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya