ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/74396/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2012
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012
у справі № 2а-6397/12/14/0170
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал" (далі -Товариство)
до ДПІ
про спонукання до виконання певних дій.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012, позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягала у неприйнятті податкового повідомлення-рішення за результатами проведення виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з окремими платниками податків, оформленої актом від 26.04.2012 № 1504/22-1/31095988; ДПІ зобов'язано прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення на підставі цього акта.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що в силу вимог пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань у разі виявлення фактів їх заниження під час проведення податкової перевірки.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що вказану перевірку було призначено на виконання постанови слідчого, у зв'язку з чим відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення не приймається до часу набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що ДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з окремими платниками податків. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 26.04.2012 № 1504/22-1/31095988, у висновках якого зазначено про завищення платником від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, заниження суми цього податку, що підлягає сплаті до бюджету, на 2 718 995 грн. та податкового зобов'язання з ПДВ на 3 970 500 грн. з причин непідтвердженості реального характеру господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю БВП «Строитель-плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Кримстройиндустрия», фірмою «Капітель Плюс», комунальним підприємством «Альянс», товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи», приватним підприємством «Комманд», приватним підприємством «Пан Буд».
ДПІ не було прийнято податкового повідомлення-рішення за наслідками цієї перевірки.
Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Таким чином, у контексті наведених приписів процесуального Закону до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Втім у даному разі оспорювана бездіяльність податкового органу (яка виявилася у неприйнятті податкового повідомлення-рішення) не призвела до порушення прав платника (позивача у справі). Так, самі по собі висновки акта перевірки не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не позбавляють його можливості реалізації своїх прав, у тому числі у сфері оподаткування. За відсутності прийняття податкового повідомлення-рішення обсяг прав та обов'язків платника за наслідками проведення податкової перевірки залишається незмінним.
Якщо платник погоджується з висновками акта перевірки щодо виявлених правопорушень, за умови, що такі порушення призвели до викривлення стану розрахунків з бюджетом, платник не позбавлений права у подальшому самостійно виправити відповідні помилки (у тому числі і шляхом подання уточнюючого розрахунку). В іншому випадку (у разі незгоди платника з відповідними висновками) жодних обов'язків за фактом проведення перевірки у платника не виникає.Слід також зазначити, що згідно з підпунктом 20.1.27 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) нарахування у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків є правом органів державної податкової служби.
Пункт 54.3 статті 54 названого Кодексу встановлює лише випадки визначення контролюючим органом грошових зобов'язань, однак жодним чином не відносить таке донарахування до кола обов'язків податкового органу.
Здійснене ж судами тлумачення наведеної норми Закону призвели до неприпустимого втручання судів у діяльність органу державної податкової служби.
До того ж, як вірно зазначила ДПІ, спірну перевірку було призначено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у відповідності до постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України.
Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
З урахуванням викладеного підстави для задоволення цього позову відсутні.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40203638