Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Останавливать расчет. операции налоговики могут с 01.01.2015

Путеводитель по разделу. Штрафы, санкции, проверки, админ-, уголовная ответственность, обжалование решений госорганов

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST vins » 21 апр 2011, 07:47

Обращаться в суд с требованием о приостановлении расчетных операций налоговые органы смогут только с 01.01.2015 г. Но обращаются уже сейчас. и суды им в таких требованиях отказывают.
Справа № 2а/1570/2114/2011
УХВАЛА 15 березня 2011 року


Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши подання Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Бригантина»про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків ,-

В С Т А Н О В И В:

14.03.2011 року до суду надійшло подання Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси, в якому ДПІ, посилаючись на пп.20.1.15,пп.20.1.15.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, ч.1 ст.183-3 КАС України, просить зупинити видаткові операції ТОВ «ТК Бригантина»на рахунках ПАТ «КБ «СКБ»у місті Одесі. Обґрунтовуючи свої вимоги ДПІ зазначила, що відповідно до пп.20.1.11 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень та іншого майна, що використовується для проведення господарської діяльності, та/або є об’єктами оподаткування або використовується для отримання доходів та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу. 14.03.2011 року було складено акт податковим керуючим про недопущення на територію платника податків. Підпунктом пп.20.1.15,пп.20.1.15.2 ст.20 Податкового кодексу органам податкової служби надано право у таких випадках звертатись до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податку.

Статтею 183-3 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненнями органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3)стягнення коштів за податковим боргом. Таким чином, зазначеною нормою, яка передбачає особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби, передбачені вимоги, які можуть бути заявлені органами податкової служби, але при умові передбачених законом повноважень цих органів.

Стаття 20 Податкового кодексу регламентує права органів державної податкової служби. Пунктом 20.1.15 цієї статті передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків). Цим же пунктом визначені підстави для звернення до суду з таким поданням, якою відповідно до пп.20.1.15 є недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження території та приміщень, визначених у пп.20.1.11 цієї статті.

Відповідно до прикінцевих положень Податкового кодексу, він набирає чинність з 01.01.2011 року, крім, деяких інших положень Кодексу, у тому числі: підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, якій набирає чинність з 01.01.2015 року.

Таким чином, таке повноваження органів державної податкової служби як звернення до суду згідно підпункту 20.1.15 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України з підстави передбаченої пп. 20.1.15.2 Кодексу буде надано органам державної податкової служби та діяти лише з 01.01.2015р.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
Heloise
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vasilisa » 05 июл 2012, 09:55

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 28.05.2012 р. N 15061/7/19-1017

Про примусове стягнення коштів із рахунків клієнтів банків
(Витяг)



Державна податкова служба України повідомляє, що Правлінням Національного банку України затверджено постанову від 30.03.2012 р. N 122 (далі - Постанова N 122).

Положення постанови почнуть діяти з 21.06.2012 р.

Постанова N 122 включає зміни до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої 21.01.2004 р.постановою Національного банку України N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N 377/8976.

З метою виконання банками платіжних документів, оформлених податковими органами на підставі рішення суду, щодо списання коштів з рахунків клієнтів банків, Постановою N 122 передбачено механізм виконання платіжних документів органів державної податкової служби - інкасових доручень (розпоряджень) та форму таких інкасових доручень.
Тобто Інструкцію N 22 доповнено главою 12 "Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання" та додатком 24, яким передбачено форму інкасового доручення (розпорядження).

Крім того, Постановою N 122 внесено зміни до глави 10 Інструкції N 22, якою передбачений порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів в частині зупинення видаткових операцій на рахунках клієнтів шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого клієнта відповідно до вимог Кодексу.

Зазначені зміни дають можливість органам державної податкової служби здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу платників податків та погашення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) на підставі рішень судів, які направляються до виконання органам державної податкової служби.

Заступник Голови
А. Ігнатов
Аватар пользователя
vasilisa
 
Сообщений: 333
Зарегистрирован: 14 июл 2011, 13:21
Благодарил (а): 154 раз.
Поблагодарили: 237 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 09 май 2013, 11:20

Інформаційний лист ВАСУ від 29.04.2013 № 642/12/13-13

Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
29.04.2013
№ 642/12/13-13

Головам апеляційних
адміністративних судів


У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням адміністративного арешту коштів відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов’язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Також розрізняється порядок зняття арешту, накладеного на майно платника податків, та арешту коштів на рахунках платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв’язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України); 2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України).

У свою чергу, звільнення від арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до абзацу третього пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України відбувається за рішенням того ж самого органу, який наклав відповідний арешт, тобто за рішенням суду. Рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування – або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.
Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398.
Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.
При цьому згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов’язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.
За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред’явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов’язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов’язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Одночасно судам варто враховувати, що Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків – власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ “Про банки і банківську діяльність” зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”.

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму”. Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ “Про банки і банківську діяльність” зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.15, 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пунктом 89.4 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

При цьому зазначені вимоги можуть бути розглянуті судами як у загальному порядку позовного провадження, так і за поданням органу державної податкової служби про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, внесеного до суду на підставі пункту 1 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, із додержанням відповідних особливостей розгляду цієї категорії звернень податкових органів.

При цьому в усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі. Зазначені варіанти змісту резолютивної частини судового рішення є еквівалентними за своїми правовими наслідками. Ці наслідки полягають у виникненні арешту коштів і зупиненні через цю обставину видаткових операцій. При цьому суди не повинні обмежуватися констатацією в резолютивній частині судового рішення лише факту зупинення видаткових операцій, оскільки такий наслідок на вимогу органу державної податкової служби може виникати тільки в разі накладення арешту на кошти платника податків.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів місцевих та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.

Заступник Голови суду
М. Цуркан


Источник: http://vasu.gov.ua/ua/generalization_co ... ec&id=2854
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.

За это сообщение автора Вотруба поблагодарили: 2
Елена Уварова, налоговик
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1979
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 599 раз.
Поблагодарили: 1983 раз.

UNREAD_POST vins » 21 май 2013, 08:55

ВАСУ допустил субъективное толкование норм об админаресте имущества налогоплательщика, - юрист - «Бизнес-Рост»

ВАСУ попытался ответить на волнующие практиков вопросы, связанные с применением административного ареста денежных средств в соответствии с подпунктом 20.1.17 пункта 20.1 ст. 20 Налогового кодекса.

Высший административный суд направил главам апелляционных административных судов информационное письмо от 29.04.2013 г. № 642/12/13-13 «Относительно применения административного ареста денежных средств».

В акте судьи отмечают, что действующее законодательство последовательно разграничивает порядок наложения админареста на имущество налогоплательщика, отличное от денежных средств, и ареста средств налогоплательщика. При этом основания для применения в виде, как админареста имущества, так и ареста средств на счетах налогоплательщика, являются универсальными и определены пунктом 94.2 ст. 94 Налогового кодекса. Оба вида ареста, по общему правилу, применяются по одинаковым основаниям, но различаются процедурой применения - или по решению руководителя налогового органа (в отношении имущества, отличного от денежных средств), или по решению суда (арест средств).

В письме указано, что отсутствие оснований для применения ареста денежных средств налогоплательщика, предусмотренных подпунктом 20.1.17 пункта 20.1 ст. 20 НК, среди оснований для применения админареста, входящих в перечень, установленного пунктом 94.2 ст. 94 НК (сформулированного как исчерпывающий), не должно рассматриваться судами, как препятствие для применения ареста денежных средств на счетах налогоплательщика в соответствующих случаях.

Приведенное суд объяснил тем, что норма подпункта 20.1.17 пункта 20.1 ст. 20 НК является императивной и обязательной к исполнению, содержание является самостоятельным, четким и понятным. Нормы подпункта 20.1.17 пункта 20.1 ст. 20 и пункта 94.2 ст. 94 НК не отрицают по содержанию друг друга, поскольку регулируют различные правоотношения. Так, нормы пункта 94.2 НК определяют общие основания для применения ареста как имущества, так и средств налогоплательщика. Зато подпункт 20.1.17 пункта 20.1 ст. 20 НК регулирует другой круг общественных отношений, а именно вопрос о наложении ареста исключительно на средства налогоплательщика и другие ценности, находящиеся в банках, причем в специфической ситуации при отсутствии достаточного для погашения налогового долга имущества.

В свою очередь, комментируя указанное письмо Роман Задорожний, генеральный директор Универсальной финансово-правовой аутсорсинговой компании «Виктория», считает, что ВАСУ было допущено субъективное и неправомерное толкование прав и обязанностей налогового органа, установленных п. 7.3 Порядка применения административного ареста имущества налогоплательщика (далее - Порядок № 1398), - в части соблюдения особого порядка применения ареста денежных средств на счете налогоплательщика.

Так, ВАСУ было указано, что «обращение налогового органа в суд с требованием о наложении ареста на денежные средства по основаниям, предусмотренным подпунктом 20.1.17 пункта 20.1 ст. 20 НК, может осуществляться без учета нормы пункта 7.3 Порядка применения административного ареста имущества налогоплательщика ... ».

Юрист отметил, что раздел 7 Порядка № 1398 устанавливал особенности применения ареста денежных средств на счете налогоплательщика, а пунктом 7.3 предусмотрено, что для применения ареста денежных средств на счете налогоплательщика орган государственной налоговой службы подает в суд исковое заявление в порядке, предусмотренном Кодексом административного судопроизводства, в день принятия решения о применении административного ареста имущества налогоплательщика.

«Таким образом, именно п. 7.3 Порядка № 1398 исключал применение ареста денежных средств на счете налогоплательщика без принятия решения налоговым органом о применении админареста имущества налогоплательщика. Отдельно следует напомнить, что подпунктом 21.1.1 пункта 21.1 ст. 21 НК на должностных лиц контролирующих органов возложена обязанность соблюдения не только Конституции, кодексов, законов, но и других нормативных актов. То есть, это касается, в том числе, и соблюдения Порядка № 1398», - считает Р. Задорожний.

Кроме этого по мнению юриста курьезность ситуации заключается и в том, что 24.04.2013 г. (то есть за 5 дней до подписания письма № 642/12/13-13) в деле № К/800/13479/13 судья ВАСУ Острович С.Е. отказал в открытии кассационного производства по иску налогового органа к налогоплательщику, поскольку решил, что не усматривается нарушение судами [местным и апелляционным] норм материального и процессуального права. «В этом деле Харьковский апелляционный админсуд оставил без удовлетворения апелляционную жалобу налогового органа и, учитывая требования п. 7.3 Порядка № 1398, ссылался на отсутствие в материалах дела доказательств, которые подтверждали бы принятие решения налоговым органом о применении административного ареста имущества налогоплательщика», - поделился юрист.

Следует отметить, что Р. Задорожний обнаружил в письме и позитив, он считает, что ВАСУ неосторожно предложил судьям местных и апелляционных судов при осуществлении правосудия давать оценку своевременности реализации налоговым органом полномочий по подпункту 20.1.17 пункта 20.1 ст. 20 НК. Так, предложено установить отсутствие соответствующего имущества не в общем, а именно на момент, когда у налогового органа возникает право на взыскание налогового долга. Он подчеркнул, что именно «на момент», а не «с момента».

Юрист пояснил свою мысль, отметив, что при дословном понимании указания ВАСУ, в случае, если налоговый орган не предоставит доказательств об отсутствии имущества у налогоплательщика по состоянию на первую секунду 0 мин. 0 ч. 61 календарного дня со дня отправки налогового требования, то это приведет к отказу в удовлетворении соответствующего иска. Такое время - это время отдыха, защищенное ст. 45 Конституции. А подпункт 21.1.4 пункта 21.1 ст. 21 НК обязывает налоговые органы не допускать нарушений прав и охраняемых законом интересов граждан, предприятий, учреждений, организаций. Таким образом, налоговый орган не сможет реализовать свое право способом другим, чем как нарушая права налогоплательщика. «Однако, - это лирика» - считает Р. Задорожний. «Следует ожидать, что судьи местных и апелляционных административных судов будут учитывать письмо № 642/12/13-13 при осуществлении правосудия. Отвергая беспристрастность, объективность и другие декларируемые судейские добродетели» - подытожил юрист.


За это сообщение автора vins поблагодарил:
Galla
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST VOA » 14 ноя 2013, 01:38

Вроде угадала с темой, хотя перекликается с темой статуса ФОПа - лицо он или не лицо?


Дата статьи 13.11.2013

Противопоставление процедуры погашения налогового долга физического и юридического лица подтверждает, что Налоговый кодекс Украины четко различает соответствующие процедуры

В свое время мы уже писали о позиции ВАСУ относительно ареста денежных средств на счетах налогоплательщиков (см. «ДК» №21/2013, с. 10). Ныне судебная практика показывает, что при вынесении решений указывается сумма, к которой применяется арест. Далее решение суда исполняется отправкой органом Миндоходов непосредственно в банк инкассового поручения, в котором указываются соответствующая арестованная сумма средств и основание — решение суда, вступившее в законную силу. При этом в исполнительную службу органы Миндоходов не обращаются.

То есть фактически речь идет о принудительном списании соответствующей суммы со счета налогоплательщика органами Миндоходов (органами взыскания) без обращения в исполнительную службу.

Но эта «прозрачная» процедура, описанная в письме ВАСУ, касается исключительно ареста денежных средств по судебным решениям, где органами взыскания выступают органы Миндоходов (как это прописано в НКУ).

В то же время ситуация представляется довольно неоднозначной, когда в судебном порядке налоговый долг взыскивают те же органы Миндоходов. Ведь Кодекс административного судопроизводства Украины предусматривает свой порядок исполнения судебных решений с выдачей административными судами исполнительных листов о принудительном исполнении судебных решений в порядке статей 257 и 258 данного Кодекса.

Таким образом, возникает вопрос: если решение о взыскании налогового долга принято в пользу органа Миндоходов (скажем, когда речь идет о неуплаченной сумме НО по поданной налоговой отчетности, которая не подлежит обжалованию налогоплательщиком), то в каком порядке должно происходить взыскание — по Закону об исполнительном производстве или по НКУ?

ВАСУ обращает внимание на то, что, действительно, в случае если речь идет о взыскании денежных средств в счет погашения налогового долга, действующее законодательство предусматривает отдельный порядок принудительного исполнения судебных решений. И при этом органы государственной исполнительной службы к данной процедуре не привлекаются. Процедура погашения налогового долга представляет собой самостоятельную процедуру, которая регулируется отдельными нормами, а именно НКУ, а не законодательством об исполнительном производстве.

Но приведенное касается только юрлиц. Ведь, как бывает, не обошлось и без исключений: процедура взыскания налогового долга с физлица. В отличие от общего правила, предусмотренного п. 95.3 НКУ, в соответствии с п. 87.11 НКУ орган взыскания (Миндоходов) обращается в суд с иском о взыскании суммы налогового долга налогоплательщика-физлица. Взыскание налогового долга по решению суда с физлица-налогоплательщика осуществляется государственной исполнительной службой в соответствии с Законом Украины «Об исполнительном производстве».

ВАСУ в комментируемом письме делает следующий вывод: противопоставление процедуры погашения налогового долга физического и юридического лица (в первом случае государственная исполнительная служба привлекается, а во втором ― нет) подтверждает, что Налоговый кодекс Украины четко различает соответствующие процедуры. Упомянутое подтверждает вывод об отсутствии оснований для выдачи исполнительного листа в случае принятия решения суда в пользу налогового органа, вступившего в законную силу, о взыскании налогового долга с юрлица.

Остался открытым вопрос относительно физлиц-предпринимателей, ведь, с одной стороны, существует предпринимательский счет, о котором уведомлены органы Миндоходов, что позволяет исполнять решения суда о взыскании денежных средств, а с другой, — предприниматели являются физическими, а не юридическими лицами, и по своим обязательствам отвечают всем своим имуществом, принадлежащим им на праве собственности (в большинстве случаев — это собственность физлица, скажем, когда речь идет об автомобилях, жилье, которые приобретены именно на физлицо и не используются для осуществления хоздеятельности). Поэтому, учитывая режим доступа к жилью именно физлица по пп. 16.1.13 НКУ (с учетом решения КСУ от 12.06.2012 г. №13-рп/2012), по нашему мнению, взыскание налогового долга с предпринимателей во исполнение решения суда должно происходить через государственную исполнительную службу в порядке п. 87.11 НКУ (Письмо ВАСУ от 24.10.2013 г. №1484/12/13-13).

Автор: Канарева Наталия
Источник: «Дебет-Кредит»
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5067
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1941 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya