Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Налоговая оптимизация vs уклонение от уплаты налогов

Путеводитель по разделу. Штрафы, санкции, проверки, админ-, уголовная ответственность, обжалование решений госорганов

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST larisa » 11 дек 2010, 22:06

Объясните, кто может, как соотносится налоговая оптимизация с уклонением от уплаты налогов?
Со вступлением в силу НК что-то в этой части изменится?
Аватар пользователя
larisa
 
Сообщений: 172
Зарегистрирован: 21 ноя 2010, 20:54
Благодарил (а): 38 раз.
Поблагодарили: 37 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 12 дек 2010, 00:02

larisa писал(а):как соотносится налоговая оптимизация с уклонением от уплаты налогов?


Я бы сказала, что уклонение от уплаты налогов - частный случай налоговой оптимизации. Другими словами, налоговая оптимизация, результатом которой должно стать уменьшение налоговых обязательств, может осуществляться в рамках законодательных требований, а может выходить за эти рамки. Вот в последнем случае имеет место уклонение от уплаты налогов.


larisa писал(а):Со вступлением в силу НК что-то в этой части изменится?


Изменится. Законом Украины "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины в связи с принятием Налогового кодекса Украины" от 02.12.2010 г. № 2756-VI, который вступит в силу одновременно с НК, 01.01.2011 г., предусмотрено внесение изменений в ст. 212 Уголовного кодекса, которой как раз и предусмотрена ответственность за уклонение от уплаты налогов.
В результате: если раньше от ответственности по этой статье могло быть освобождено лицо, только если сумма недоплаты составляла до 5000 ннмдг, то теперь какой бы ни была недоплата, лицо может быть освобождено от ответственности при соблюдении некоторых условий. Условия остались те же: уплатить всю сумму недоплаты, финсанкции и пеню до привлечения к ответственности.
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST методолог » 12 дек 2010, 01:13

Вот мы в соседней теме обсуждали условия по з/п и нулевую ставку по прибыли.
Возник вопрос: "платить з/п за невыполненную работу " для целей сохранения нулевой ставки это уклонение или оптимизация ?

+ ну например, по "статье" : "одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі)".

Например, к памятной дате взятия Бастилии или иной дате в нужном месяце.
методолог
 
Сообщений: 71
Зарегистрирован: 21 ноя 2010, 12:46
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 14 раз.

UNREAD_POST 245390 » 13 дек 2010, 12:19

В нашей стране и "уклонение от налогов " и "оптимизация" в 99% случаях - это ярлыки на шею предпринимателя. Взять ту же тему по "0" ставке налога на прибыль : или работник прогулял, или заболел, или в отпуск пошел - в законе эти моменты никак не прописаны, а добропорядочный предприниматель должен как-то исхитриться, чтоб выполнить норму закона!
Но сам предприниматель в этом никак не виноват!
245390
 
Сообщений: 399
Зарегистрирован: 11 дек 2010, 14:55
Благодарил (а): 66 раз.
Поблагодарили: 68 раз.

UNREAD_POST buhgalter_AO » 13 дек 2010, 12:27

245390 писал(а):В нашей стране и "уклонение от налогов " и "оптимизация" в 99% случаях - это ярлыки на шею предпринимателя. Взять ту же тему по "0" ставке налога на прибыль : или работник прогулял, или заболел, или в отпуск пошел - в законе эти моменты никак не прописаны, а добропорядочный предприниматель должен как-то исхитриться, чтоб выполнить норму закона!
Но сам предприниматель в этом никак не виноват!


Однозначно.
Причем еще никто не говорил об этой проблеме (прогулял, заболел).
А цена вопроса ой как велика. Да и разъяснять будут как всегда задним числом. Вот и пойми оптимизация или уклонение :(
buhgalter_AO
 
Сообщений: 37
Зарегистрирован: 17 ноя 2010, 18:14
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 4 раз.

UNREAD_POST vins » 05 июн 2011, 15:01

Такая тема и забыта :)

Налоговая оптимизация и минимизация: границы дозволенного

... Где же граница, превращающая оптимизацию налогообложения в минимизацию?

Когда единственная цель — налоговая выгода

В США действуют Общие правила против избежания налогов (General Anti­Avoidance Rules), в основе которых лежит доктрина запрета злоупотребления правом, согласно которой сделка считается ничтожной, если единственным или преобладающим мотивом ее совершения является избежание налогов. При этом бремя доказывания отсутствия умысла на уклонение от уплаты налогов и наличия в его действиях экономической обоснованности переложена на налогоплательщика.

Согласно ст.42 закона о сборах ФРГ злоупотребление имеет место, если выбранное юридическое оформление сделки привело к получению налогоплательщиком или третьим лицом не предусмотренного законом налогового преимущества, которое не возникло бы в случае выбора юридического оформления сделки, соответствующего ее экономическим результатам.

В Российской Федерации действует судебная доктрина деловой цели, предполагающая соответствующую переквалификацию действий налогоплательщика, направленных на получение необоснованной налоговой выгоды, если единственной или преимущественной целью осуществления операции было получение такой выгоды.

Наверное, отечественные налогоплательщики будут удивлены, но нормы, определяющие злоупотребление налоговыми правами плательщика, в Украине намного мягче правовых институтов и доктрин, содержащихся в праве развитых стран Европы и Америки. Точнее, этот институт (включая судебную практику) только формируется в данный момент в Украине, что дает возможность говорить о его отдельных сторонах, перспективах развития, к сожалению, не утешительных для налогоплательщика.

О понятии, правовой и экономической природе налоговой экономии, доктрине деловой цели и злоупотреблении правом читатель сможет ознакомиться в материале, уже опубликованном «ЗН» в №13 за прошлый год. В данной статье мы попытались сконцентрироваться на способах и инструментах защиты прав плательщиков налогов вследствие их обвинения государством в уклонении от налого­обложения, непринятия заявленных плательщиком затрат или налогового кредита.

Экономическая целесообразность присутствует

Налоговое планирование как таковое можно разделить на налоговую оптимизацию и налоговую минимизацию, т.е. уклонение от налогообложения. Первое формально не нарушает закон, второе закон нарушает. Сразу отбросим абсолютно правомерную налоговую оптимизацию, предполагающую, что плательщик налогов имеет право выбрать для совершения сделки такой способ, который будет минимально обременять его налоговыми платежами, и попытаемся разобраться с такой формой оптимизации, которая предполагает специальное создание одной или цепочки формально правомерных операций, единственной либо преимущественной целью которых является уменьшение налогового бремени.

Давайте выведем за границу нерезиденту­учредителю часть прибыли компании, но не через уплату дивидендов со всеми сопутствующими налогами, а через оплату услуг, «предоставленных» нам таким нерезидентом, и еще отнесем такие услуги себе на затраты. Правомерны ли будут действия налоговой, которая переквалифицирует указанные операции исходя из их реальной экономической сути, при условии, что у нерезидента отсутствуют кадровые, материально­технические и др. ресурсы для оказания услуг. Без всякого сомнения правомерны. При этом налоговой не надо будет признавать вашу сделку недействительной — ведь она соответствует закону, однако экономическая сущность отношений между вами и нерезидентом не соответствует выбранной вами юридической форме. При этом налоговые и гражданские отношения не смешиваются как таковые.

Правовую основу для действий налоговой службы не трудно найти уже сейчас. Возьмем хотя бы принцип превалирования сути над формой как основополагающий принцип бухгалтерского (и соответственно налогового) учета в ст. 4 Закона «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине». На этой же позиции стоит и Высший административный суд Украины (ВАСУ), который в своей справке от 15.04.2010 г. отмечает, что анализ реальности хозяйственной деятельности должен осуществляться на основании данных налогового, бухгалтерского учета плательщика и соответствия их действительному экономическому содержанию. И далее: осуществление убыточных операций при отсутствии разумных экономических мотивов может свидетельствовать об умышленных действиях по уменьшению налоговых обязательств. При этом признание недействительными соответствующих договоров не требуется.

Что же делать плательщику, ставшему жертвой подобных действий налоговой? Его правовая позиция плательщика должна исходить из того, что:

а) выбранная плательщиком и его контрагентами правовая модель максимально отображала действительные экономические отношения сторон, была для них максимально удобной и простой в первую очередь исходя из экономики операции;

б) стороны действительно имели необходимые кадровые, экономические и организационные ресурсы для осуществления действий, необходимых для реализации операции;

в) плательщик может документально подтвердить обстоятельства, указанные в пункте а).

При этом мы рекомендуем сослаться на практику ВАСУ, который в определении от 20.03.2008 г. указал, что недостижение цели получения прибыли не может считаться нарушением требований законодательства при условии, что суд проверил экономическую целесообразность указанных действий.

Уклонение

Теперь перейдем к характеристике налоговой минимизации, т.е. уменьшению налогообложения путем совершения действий, прямо противоречащих действующему законодательству, с единственной целью уклонения от налогообложения.

Данное действие неправомерно и влечет за собой доначисление недоимки, финансовую (ст.123 НК, пеня и др.) и, возможно, уголовную ответственность (ст.ст.212, 212­1 УК), а также применение санкции, предусмотренных ч.3 ст.228 ГК и ч.1 ст.208 ХК в случае признания сделки недействительной судом.

Рассмотрим варианты.

1. Признание фиктивным юри­­дического лица­контрагента (ст.55­1­ ХК, ст. 205 УК), повлекшее за собой недопоступление денежных средств в бюджет, практически всегда является основанием для квалификации действий плательщика как уклонение от налого­обложения.

Сразу отметим, что правовая позиция плательщика в данном случае близка к безнадежной и должна исходить из действительности факта поставки товаров (услуг) и наличия у него товара, который был поставлен (напр., дальнейшая отгрузка). Здесь действует то же правило, о котором мы говорили выше касательно квалификации действий плательщика не исходя из их формы (пусть даже его контрагент фиктивный), а из ее экономического содержания. Здесь такой подход играет на руку плательщику. И если плательщик доказывает, что операция действительно имела место, суд должен принять это ко вниманию (в данной связи см. постановление ВАСУ в деле №К­23029/07 от 02.09.07 г.).

2. Неподтверждение контр­агентом налогового кредита по НДС, предоставленного плательщику вследствие неподачи им декларации, неприема декларации налоговой службой при условии отсутствия решения о прекращении юридического лица в связи с его фиктивностью.

Правовая позиция плательщика должна исходить из того, что он:

а) выполнил все требования закона со своей стороны (подача декларации, наличие налоговой накладной и т.д.);

б) не имеет средств контроля со своей стороны за действиями контрагента, как и не может вынудить его соблюдать налоговое законодательство;

в) декларация контрагентом была не подана по вине налоговой (если такое имело место) или плательщик не знал и не мог знать, что его контрагент уклоняется от налогообложения;

г) невыполнение требований закона не повлекло за собой убытки бюджета;

д) налогооблагаемая операция действительно имела место, что подтверждается необходимыми документами (либо не оспаривается налоговой).

В данной связи приведем позицию Европейского суда из решения №3991/03 «Булвес» АД против Болгарии от 22 января 2009 г., которое у нас в Украине является источником права. «Учи­тывая своевременное и полное исполнение компанией–заявителем своих обязательств по декларированию НДС, невозможность с ее стороны обеспечение соблюдения поставщиком его обязанностей по декларированию НДС и тот факт, что не было никакого мошенничества касательно системы налогообложения, о котором заявитель знал или мог знать, суд считает, что компания заявитель не должна нести ответственность за последствия неисполнения поставщиком его обязанностей по своевременному декларированию НДС… суд считает, что такие требования приравниваются к чрезвычайному обременению компании­заявителя, что нарушило справедливый баланс, который должен поддерживаться между требованиями общих интересов и требованиями защиты права собственности». Указанная практика была поддержана судами высших инстанций (постановления ВСУ от 31.01.2011 г., 01.06.2010 г., 09.09.2008 г.).

3. Неуплата контрагентом налогового обязательства в бюджет (без признаков фиктивности такого контрагента).

Правовая позиция плательщика должна исходить из того, что он:

а) выполнил все требования закона со своей стороны (подача декларации, наличие налоговой накладной и т.д.);

б) не имеет средств контроля со своей стороны за действиями контрагента, как и не может вынудить его соблюдать налоговое законодательство;

в) плательщик не знал и не мог знать, что его контрагент уклоняется от налогообложения;

г) налогооблагаемая операция действительно имела место, что подтверждается необходимыми документами, доказательствами поставки (либо не оспаривается налоговой).

Здесь вновь обратимся к практике Европейского суда, который в решении по объединенному делу С­354/03, С — 355/03, С — 484/03 от 12 января 2006 г. констатирует: «Право на налоговый кредит лица со статусом плательщика налога, кото­рое осуществляет такие операции не может зависеть от того факта, что в цепочке поставок, куда входят эти операции, следующая либо предыдущая операция являются недействительными в связи с мошенничеством с НДС, о чем плательщик не знал и не мог знать».

4. Признание недействительной сделки в силу ст.228, 234 ГК Украины с взысканием всего полученного сторонами по сделке в доход государства.

Правовая позиция плательщика должна исходить из того, что:

а) товар (работы, услуги) действительно поставлялись;

б) плательщик располагает документами, подтверждающими хранение товара, его перевозку, погрузку/выгрузку, переработку, дальнейшую поставку;

в) плательщик располагает достаточными организационными, кадровыми, технологическими, техническими ресурсами для осуществления операции;

г) дальнейшая поставка товара (продуктов переработки) осуществлена контрагентом в соответствии с законодательством.

Таким образом, плательщик должен доказать реальность операции в суде.

Будь готов доказать

Итак, при налоговом планировании необходимо помнить, что:

1) налоговые последствия любой операции оцениваются, исходя из их экономического содержания, а не юридической формы;

2) налоговая выгода не должна являться единственной или преимущественной целью совершения операции, которая должна иметь внятную деловую цель;

3) несмотря на то что бремя доказывания лежит на налоговом органе, налогоплательщик должен быть готов документально доказать то, что операция имела место не только на основании прямых до­казательств, указанных в законе (напр., налоговые накладные), но и на основании косвенных доказательств (товарно­транспортные накладные, командировочные удостоверения и т.д.);

4) стороны операции должны располагать достаточными кадровыми, организационными и материально­техническими ресурсами, необходимыми для фактического осуществления операции;

5) каждый налоговый спор и каждая операция индивидуальны, что поможет найти те обстоятельства, которые позволят плательщику обосновать правомерность своих действий, если он подходит творчески и использует шаблоны только как основу своей работы;

6) заранее предусмотреть все риски и налоговые последствия осуществления операции стоит гораздо дешевле, чем позднее доказывать правомерность своих действий в судах

Даниил Гетманцев «Зеркало недели. Украина» №20, 03 июня 2011
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 28 июл 2011, 14:32

Еще одна попытка разграничить оптимизацию и минимизацию

Налоговое планирование (НАЛОГОВАЯ ЭКОНОМИЯ) условно можно поделить на:

1.Налоговая оптимизация.
2.Налоговая минимизация.

I. Налоговая оптимизация:
1.1. Действие правомерное, предполагающее, что плательщик налогов имеет право выбрать для совершения сделки такой способ, который будет минимально обременять его налоговыми платежами.
Действие правомерно и не влечет за собой какой-либо ответственности плательщика.

1.2.Действие правомерное, предполагающее, что плательщик специально создает цепочку правомерных юридически значимых действий (сделок) единственной либо преимущественной целью которых является уменьшение налогового бремени.
Действие правомерно, не влечет за собой ни ответственности плательщика, ни признания недействительными сделок, однако может быть переквалифицировано Налоговой службой исходя из реальной экономической сути операции, что влечет за собой квалификацию отношений исходя из их экономического содержания, а не правовой формы. Следствием переквалификации является доначисление плательщику суммы недоимки, пени, а также применение санкции, предусмотренной ст.123 НК. Пример с выплатой зарплаты через ЧП1.
________________

1 Статья 42 Закона ФРГ о сборах в редакции, действующей с 1.01.2008г. «Злоупотребление имеет место, если выбранное юридическое оформление сделки привело к получению налогоплательщиком либо третьим лицом не предусмотренного законом налогового преимущества, которое не возникло бы в случае выбора юридического оформления сделки, соответствующего ее экономическим результатам».
В США действуют Общие правила против избежания налогов «General Anti-Avoidance Rules – GAAR», согласно которых сделка является ничтожной, если единственным либо преобладающим мотивом ее совершения было избежание налогов. При этом, бремя доказывания соответствия экономической сути сделки ее форме возлагается на плательщика.


«превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми».
(Статья 4 Закона «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине»)
«Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності…

Вчинення збиткових операцій за відсутності розумних економічних мотивів, зокрема: здійснення операцій, не характерних для регулярної господарської діяльності платника податків; систематична участь у таких операціях суб'єктів, які не звітують про податкові зобов'язання і не сплачують податки до бюджету; обізнаність посадових осіб платника податку про недобросовісний характер діяльності контрагентів такого платника податку; нетипові для звичайної господарської діяльності схеми розрахунків, які можуть сприяти ненадходженню сум податку на додану вартість до державного бюджету; явна невідповідність цін на товари чи послуги звичайному рівню за умови обізнаності платника податків із ринковою кон'юнктурою; придбання товарів у посередників на менш вигідних умовах за наявності прямих ділових зв'язків із виробниками та інші подібні обставини можуть свідчити про навмисний характер збиткових операцій з метою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість...

За умови доведення умислу учасників господарської операції на безпідставне зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом вчинення навмисно збиткових операцій суми цього податку, сплачені в межах таких операцій, можуть бути виключені зі складу податкового кредиту платника податку. При цьому відсутність судового рішення про визнання недійсними господарських зобов'язань або правочинів, що приховують розглядувані дії учасників збиткових операцій, не повинно розглядатися як беззаперечне підтвердження правомірності права на податковий кредит у таких ситуаціях. Висновки суду про вчинення платником податку умисних неправомірних дій, зроблені на підставі встановлених у справі фактичних обставин, можуть бути покладені в основу рішень судів про відмову у визнанні неправомірними податкових повідомлень-рішень, якими податкові органи зменшили суму бюджетного відшкодування або здійснили донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість».

(Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010, "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" )

В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо). АЛЕ ТУТ Є І ІНША ОСОБЛИВІСТЬ, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ТОГО, ЧИ БУЛА ОПЕРАЦІЯ ЗДІЙСНЕНА ФАКТИЧНО? АДЖЕ ТОВАР МІГ БУТИ ПОСТАВЛЕНИЙ, АЛЕ ПОСТАЧАЛЬНИК МІГ БУТИ ФІКТИВНОЮ ФІРМОЮ.

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. НАЛОГОВАЯ ПЕРЕКВАЛИФИКАЦИЯ ОПРЕДЕЛЯЕТ ИНЫЕ НАЛОГОВЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ОПЕРАЦИИ, НЕ РАЗРУШАЯ ГРАЖДАНСКО-ПРАВОВУЮ ОБОЛОЧКУ СДЕЛКИ.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. ВЕДЬ СВОБОДА ДОГОВОРА НЕ ОЗНАЧАЕТ ПРАВО СТОРОН ЗАКРЕПИТЬ В ДОКУМЕНТАХ ТО, ЧЕГО НЕ БЫЛО НА САМОМ ДЕЛЕ.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку2 . При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
________________

2 Тут мова йде про доктрину фіктивності юридичної форми, що заснована на цивільно-правовій конструкції удаваності правочинів, що міститься в ЦК – ст.235. Водночас, визнання удаваності правочину не вимагається для перекваліфікації податкових наслідків правочину


(Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11)


Письмо это обсуждалось на форуме. И судя по всему, автор разграничения минимизации и оптимизации согласен с позицией, что договор может быть действительным, но при этом осуществленная в его рамках операция может не носить реального характера с соответствующими налоговыми последствиями. Как он пишет: НАЛОГОВАЯ ПЕРЕКВАЛИФИКАЦИЯ ОПРЕДЕЛЯЕТ ИНЫЕ НАЛОГОВЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ОПЕРАЦИИ, НЕ РАЗРУШАЯ ГРАЖДАНСКО-ПРАВОВУЮ ОБОЛОЧКУ СДЕЛКИ.
Не соглашусь с такой позицией: не можем мы юридически считать сделку реальной, а для налоговых целей - нет.

1.1.и 1.2. НЕВОЗМОЖНО РАЗГРАНИЧИТЬ НА УРОВНЕ ПРАВОВЫХ НОРМ. ЗДЕСЬ НЕОБХОДИМ ИНДИВИДУАЛЬНЫЙ ПОДХОД В КАЖДОМ КОНКРЕТНОМ СЛУЧАЕ.

Квалификация отношений должна исходить из того:

(а) максимально отображала ли выбранная плательщиком и его контрагентами правовая модель действительные экономические отношения сторон, была для них максимально удобной и простой в первую очередь исходя из экономики операции;

(б) действительно ли стороны имели необходимые кадровые, экономические и организационные ресурсы для осуществления действий, необходимых для реализации операции;

(в) может ли плательщик документально подтвердить обстоятельства, указанные в п. п. (а), (б).

«Недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови, що судами була перевірена економічна доцільність зазначених дій».

(Ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2008 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кіндратівські вогнетриви" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення).


Опять же: бремя доказывания должно быть на контролирующем органе. Это его задача доказать, что имел место факт уклонения от налогообложения. До этого действует презумпция правомерности всех его действий.

Скрытый текст: показать
II. Налоговая минимизация (уклонение от налогообложения), предполагающая уменьшение налогообложения путем совершения действий, прямо противоречащих действующему законодательству, с единственной целью уклонения от налогообложения.

Действие неправомерно. Влечет за собой:

- доначисление недоимки;

- финансовую (ст.123 НК, пеня и др.) и уголовную ответственность (ст.ст.212, 212-1 УК);

- применение санкции, предусмотренную ч.3 ст.228 ГК и ч.1 ст.208 ХК, применяемую в случае признания сделки недействительной судом:

«В случае несоблюдения требования относительно соответствия сделки интересам государства и общества, его моральным принципам такая сделка может быть признана недействительной. Если признанная судом недействительной сделка была совершена с целью заведомо противоречащей интересам государства и общества, то при наличии умысла у обеих сторон - в случае исполнения сделки обеими сторонами - в доход государства по решению суда взыскивается все полученное ими по соглашению, а в случае исполнения сделки одной стороной с другой стороны по решению суда взыскивается в доход государства все полученное ею и все должное - с нее первой стороне на возмещение полученного. При наличии умысла лишь у одной из сторон все полученное ею по сделке должно быть возвращено другой стороне, а полученное последней или надлежащее ей на возмещение исполненного по решению суда взыскивается в доход государства»

(ГК, ХК).

Основание для квалификации действий плательщика как уклонения от налогообложения.
1.Бестоварная операция, т.е. умышленное создание налогоплательщиком цепи взаимосвязанных документов, содержащих сведения не соответствующие действительности о поставке товаров, работ, услуг, с целью получения неправомерной налоговой выгоды.

"Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів".

(Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11)

Квалификация отношений должна исходить из того:

(а) присутствует ли персонал достаточной квалификации у сторон сделки, необходимый для осуществление операций;

(б) владеет ли (на праве собственности, пользования) плательщик необходимыми основными средствами, в т.ч. транспортными средствами для осуществления операций;

(в) достаточными ли были сроки, расстояния и другие фактические обстоятельства операции для ее осуществления (например, расчет между всеми сторонами операции, включая последующее движение денег в одном банке в пределах одного операционного дня);

(г) наявны ли у поставщика услуг необходимые разрешения, лицензии для осуществления операции.

ОДНАКО:

«Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність».

2. Признание фиктивным юридического лица – контрагента (ст.55-1 ХК, ст. 205 УК), что повлекло за собой недопоступление денежных средств в бюджет. Практически всегда является основанием для квалификации действий плательщика как уклонения от налогообложения. Ситуация близка к безнадежной.

"Стаття 55-1. Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання

1. Ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників".

(ХК Украины, ст.55-1)

Квалефикация отношений должна исходить из действительности факта поставки товаров (услуг) и наличия у плательщика товара, который был поставлен (напр., дальнейшая отгрузка).

"Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

(Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010, "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" )

"Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України позивачем таких доказів надано не було.

При цьому, встановлюючи наявність у відповідача-2 умислу на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, суди мали врахувати, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.05.2003 року про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Юніком-Пром" не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях відповідача-2 мети, що суперечить інтересам держави та суспільства. Сам факт припинення юридичної особи судовим рішенням та визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою безумовних висновків про недійсність усіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру".

(Постановление ВАСУ в деле №К-23029/07 от 02.09.10г.)

3. Неподтверждение контрагентом плательщика налогового кредита по НДС, предоставленного плательщику вследствие неподачи им декларации, неприема декларации налоговой службой при условии отсутствия решения о прекращении юридического лица в связи с его фиктивностью.

Квалификация плательщика должна исходить из того:

(а) выполнил ли плательщик все требований закона со своей стороны (подача декларации, наличие налоговой накладной и т.д. );

(б) имел ли плательщик средства контроля со своей стороны за действиями контрагента, ( он не может вынудить его соблюдать налоговое законодательство);

(в) была ли декларация контрагентом не подана по вине налоговой (если такое имело место) или плательщик не знал и не мог знать, что его контрагент уклоняется от налогообложения;

(г) повлекло ли невыполнение требований закона за собой убытки бюджета;

(д) имела ли место налогооблагаемая операция (см. п.1).

«Учитывая своевременное и полное исполнение компанией заявителем своих обязательств по декларированию НДС, невозможность с ее стороны обеспечение соблюдения поставщиком его обязанностей по декларированию НДС и тот факт, что не было никакого мошенничества касательно системы налогообложения, о котором заявитель знал или мог знать, Суд считает, что компания заявитель не должна нести ответственность за последствия неисполнения поставщиком его обязанностей по своевременному декларированию НДС …
Суд считает, что такие требования приравниваются к чрезвычайному обременению компании – заявителя, что нарушило справедливый баланс, который должен поддерживаться между требованиями общих интересов и требованиями защиты права собственности».

(Европейский суд, Дело 3991/03 «Булвес» АД против Болгарии, 22 января 2009г. )

«На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

(Постановление Верховного суда Украины от 31 января 2011г.)

«Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

(Постановление Верховного Суда Украины от 9 сентября 2008 г. в деле № 21-500во08, от 1 июня 2010 г. в деле № 21-573во10).

4. Неуплата контрагентом налогового обязательства в бюджет (без признаков фиктивности такого контрагента).

Квалификация отношений должна исходить из того:

(а) выполнил ли плательщик все требований закона со своей стороны (подача декларации, наличие налоговой накладной и т.д.);

(б) имеет ли средства контроля плательщик со своей стороны за действиями контрагента (он не может вынудить его соблюдать налоговое законодательство);

(в) знал ли или мог ли знать, что его контрагент уклоняется от налогообложения;

(г) имела ли место налогооблагаемая операция (см. п.1).

«Право на налоговый кредит лица со статусом плательщика налога, которое осуществляет такие операции не может зависеть от того факта, что в цепочке поставок, в которую входят эти операции, следующая либо предыдущая операция являются недействительными в связи с мошенничеством с НДС, о котором плательщик не знал и не мог знать».

(Решение Европейского суда по объединенному делу С-354/03, С – 355/03, С – 484/03 «Оптиджи Лтд» и др. против Комиссаров таможенного и акцизного управления ЕС от 12 января 2006г. )

5. Признание недействительной сделки в силу ст.228, 234 ГК Украины.

«На думку суду касаційної інстанції, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Як приклад, можна навести ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2009 року, постановлену у справі за позовом Приватного підприємства "Дизайн-Студія "Люкс" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, Відділення Державного казначейства у Сихівському районі м. Львова про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Приміром, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності».

(Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010, "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" )

«Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

При визначенні строку звернення до суду з відповідними позовами слід керуватися загальними правилами, передбаченими статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно строк звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення відповідних санкцій становить шість місяців. Зазначений строк обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою. Таким днем може бути або день проведення відповідної перевірки або день надходження до органів державної податкової служби інших документів, які свідчать про вчинення відповідного правочину з протиправною метою, наприклад даних зустрічних перевірок контрагентів платника тощо".

Квалификация отношений должна исходить из того, что:

(а) действительно ли поставлялись товар (работы, услуги) по сделке;

(б) располагает ли плательщик документами, которые подтверждают хранение товара, его перевозку, погрузку/выгрузку, переработку, дальнейшую поставку;

(в) располагает ли плательщик достаточными организационными, кадровыми, технологическими, техническими ресурсами для осуществления операции;

(г) осуществлялась ли дальнейшая поставка товара (продуктов переработки) контрагентам в соответствии с законодательством, подтверждается ли это соответствующими документами.

«Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку».

(Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010, "Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" )


Интересный набор выдержек из судебной практики
И вывод
Таким образом, при оценке операции необходимо помнить, что:

1. Налоговые последствия любой операции оцениваются исходя из их экономического содержания, а не юридической формы;

2. Налоговая выгода не должна являться единственной или преимущественной целью совершения операции, которая должна иметь внятную деловую цель;

3. Несмотря на то, что бремя доказывания лежит на налоговом органе, суд должен вытребовать у сторон необходимые доказательства по делу;

4. Стороны операции должны располагать достаточными кадровыми, организационными и материально-техническими ресурсами, необходимыми для фактического осуществления операции;

5. Каждый налоговый спор и каждая операция индивидуальны и должны оцениваться исходя из конкретных фактических условий;

6. Кроме стандартных документальных доказательств суды также могут использовать показания бывших работников, деловая переписка, скрытая аффилированность юридических лиц на основании данных ЕГРПОУ, материалы уголовных дел (однако, полные в их совокупности), заключения экспертов и др.

Данил ГЕТМАНЦЕВ, главный специалист ЮК Jurimex,
адвокат, к.ю.н., ведущий специалист в области налогового,
банковского и финансовго права
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya