Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Аренда скважины

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST налоговик » 04 июн 2012, 12:47

Увидел вчера в теме Запреты и ограничения для ЧПЕНов про аренду скважины, а сегодня наткнулся на похожую статью (правда не очень свежую). Может будет кому-то интересно. + статью по бухучету передачи скважины в аренду.

Правові аспекти передачі свердловини в оренду з метою видобутку нафти

Нафтовидобувна промисловість України сформувалась переважно у 60-тих і 70-тих роках минулого сторіччя. З огляду на те, що відбувалося це за часів планово-директивної економіки, адаптація нафтовидобувної промисловості до сучасних ринкових відносин доволі утруднена. Не секрет, що діючі об'єкти нафтовидобування характеризуються надзвичайною розмаїтістю умов експлуатації родовищ і відповідно широким діапазоном економічних показників такої експлуатації (переважно нестабільних чи збиткових). В таких умовах експлуатація є неефективною та некомплексною. 

Отже, держава має бути зацікавлена в існуванні чіткого та добре відпрацьованого механізму експлуатації мінерально-сировинної бази нафтогазової промисловості.

Рентним платежам за природні ресурси, метою яких є зрівняти економічні умови видобутку і керувати цими умовами, публікацій присвячено багато. Тому зосередимося на можливості залучення до експлуатації родовищ потенційних інвесторів та юридичних аспектах співпраці з ними. 

У світовій видобувній промисловості основними видами платежів є бонуси, рента та роялті.

Бонуси – це разові платежі, які нараховуються щодо кожного родовища. Визначаються за результатами конкурсів і тендерів та оплачуються їх переможцями. Рента визначається ліцензійною угодою щодо кожного родовища чи групи родовищ з близькими гірничо-геологічними та техніко-економічними показниками. А роялті є відсотком від валового доходу надрокористувача.

В Україні можливість передачі нафтових родовищ у промислову експлуатацію потенційним інвесторам та отримання володільцем цих родовищ вищенаведених або подібних доходів обмежена недосконалою правовою базою. 

Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. При цьому відповідно до ст. 31 Кодексу України про надра якщо законом з питань користування нафтогазоносними надрами встановлені інші норми, ніж передбачені цим Кодексом, то застосовуються норми такого закону.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України визначає Закон України «Про нафту і газ» від 12.07.2001 р. № 2665-III (далі – Закон № 2665).

Дія Закону № 2665 поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, незалежно від форм власності господарюючих суб'єктів – учасників таких відносин (окрім відносин щодо користування нафтогазоносними надрами на умовах розподілу продукції, які регулюються Законом України «Про угоди про розподіл продукції»).

Відповідно до ст. 10 Закону № 2665 право власності на природні ресурси нафти і газу, які знаходяться в межах території України, її територіальних вод та виключної (морської) економічної зони, належить Українському народу. Нафта і газ, видобуті користувачем нафтогазоносних надр і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать користувачу нафтогазоносними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом або угодою про умови користування нафтогазоносними надрами.

Користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу, згідно зі ст. 11 Закону № 2665, здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.

Порядок та загальні умови проведення конкурсів на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. № 1475.

Після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами державне майно, що було надане у користування власнику цього дозволу, повертається державі. Споруди, обладнання та інші активи, що були створені власником спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами в процесі здійснення підприємницької діяльності в нафтогазовій галузі, є його власністю і по закінченні вищезазначеного строку можуть використовуватися ним на власний розсуд.

Відповідно до ст. 14 Закону № 2665 власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані йому таким спеціальним дозволом, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності.

Основні права та обов'язки користувачів нафтогазоносними надрами визначено ст. 20 Закону № 2665, згідно з якою власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами має право:

• використовувати надану йому ділянку нафтогазоносних надр для здійснення виключно того виду діяльності, що зазначений у спеціальному дозволі;

• залучати на підрядних умовах виконавців окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням нафтогазоносними надрами, які мають технічні можливості, що відповідають вимогам чинного законодавства, за умови прийняття ними відповідальності за порушення екологічних стандартів і вимог;

• вести, припиняти свою діяльність на ділянці нафтогазоносних надр на умовах, визначених цим Законом та угодою про умови користування нафтогазоносними надрами.

Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами зобов'язаний:

• забезпечити повноту геологічного вивчення, раціональне комплексне використання і охорону нафтогазоносних надр згідно з угодою про умови користування нафтогазоносними надрами та програмою робіт;

• додержуватися вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов'язаних з користуванням нафтогазоносними надрами;

• створити безпечні для працівників і населення умови проведення робіт, пов'язаних з користуванням нафтогазоносними надрами;

• відшкодовувати збитки, заподіяні підприємствам, установам, організаціям, громадянам та довкіллю.

Додатковий перелік прав та обов'язків власника спеціального дозволу визначається угодою про умови користування нафтогазоносними надрами. Відповідно до ст. 28 Закону № 2665 така угода є невід'ємним додатком до спеціального дозволу та регулює і конкретизує передбачені законодавством України і спеціальним дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування нафтогазоносними надрами на їх відповідній ділянці. Переможець конкурсу на отримання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами укладає із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр угоду про передбачені конкурсом умови користування нафтогазоносними надрами.

Істотними умовами угоди про умови користування нафтогазоносними надрами є:

• програма робіт, що повинна бути виконана власником спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, порядок її уточнення чи зміни;

• джерела фінансування робіт;

• строки виконання робіт;

• зобов'язання щодо охорони довкілля;

• умови продовження, зупинення або анулювання дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, в тому числі при виникненні форс-мажорних обставин;

• порядок здійснення контролю за виконанням умов спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами;

• право власності на інформацію, отриману в результаті користування нафтогазоносними надрами;

• порядок проведення і фінансування ліквідаційних робіт;

• відповідальність сторін;

• порядок розгляду спорів.

• пропозиції, зобов'язання та гарантії претендента, на підставі яких його було визнано переможцем конкурсу.

Угода про умови користування нафтогазоносними надрами може доповнюватися іншими умовами, які не суперечать чинному законодавству і визначаються з урахуванням особливостей проведення передбачених спеціальним дозволом робіт.

Можливість здійснення спільної діяльності з користування нафтогазоносними надрами Законом № 2665 не заперечується. Як вказано в його ст. 49, якщо діяльність, пов'язана з користуванням нафтогазоносними надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із учасників цього договору зобов'язаний мати відповідний спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.

Однак ДПАУ в листі від 14.03.2006 р. № 182/3/15-0810 дійшла висновку, що встановлені ст. 14 Закону № 2665 обмеження повноважень власника спецдозволу в частині розпорядження ним правами власності не дозволяють йому дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати надані йому спецдозволом права будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності (СД). В той час як передача прав користування суперечить ст. 14 Закону № 2665, ДПАУ вважає, що суб'єкти господарювання, які не мають спецдозволу, можуть отримати доступ до надр з метою видобування вуглеводневої сировини лише у випадку об'єднання майна учасників договору СД, один з яких є власником спецдозволу. При цьому суб'єктом, який набуває прав власності на видобуту вуглеводневу сировину, є, згідно із ст. 10 Закону № 2665, власник спецдозволу, і саме він несе відповідальність за всі дії суб'єктів, які залучаються до користування надрами.

Олександр Шумський (див. «Вісник податкової служби України», листопад 2006 р., № 41 (420), с. 19), зважаючи на встановлені ст. 14 Закону № 2665 обмеження, доходить висновку про те, що:

• договір про спільну діяльність в нафтогазовидобуванні не може передбачати геологічного вивчення та видобутку з родовищ нафти, природного газу та газового конденсату;

• податкові зобов'язання щодо податків, пов'язаних з використанням природних ресурсів надр, мають виконуватися власниками спеціальних дозволів на право користування нафтогазоносними надрами;

• результати господарської діяльності з видобування нафти, природного газу та газового конденсату мають оподатковуватися податком на прибуток не на підставі норм п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, а в загальному порядку.

Отже, як можна було переконатися, укладення та виконання договорів про спільну діяльність з метою геологічного вивчення та видобутку з родовищ нафти, природного газу та газового конденсату може викликати ускладнення, пов'язані з трактуванням Державною податковою адміністрацією положень Закону № 2665.* 

Що ж стосується можливості укладення договору оренди свердловини з метою видобутку нафти (за наявності або отримання в подальшому орендарем спецдозволу), то ні Кодексом України про надра, ні Законом № 2665 вона прямо не встановлена. Однак Порядок ведення обліку нафтових і газових свердловин, затверджений наказом Держкомітету природних ресурсів України від 20.04.2005 р. № 76 (далі – Порядок № 76), передбачає можливість оренди нафтогазових свердловин (п. 1.4). Це відповідає і вищенаведеним нормам ст. 10 Закону № 2665, згідно з якою споруди, обладнання та інші активи, що були створені власником спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами в процесі здійснення підприємницької діяльності в нафтогазовій галузі, є його власністю і після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами можуть використовуватися ним на власний розсуд.

Розберемося, чим же є такі споруди і що їх власник може передати в оренду.

Гірничим Законом України свердловина визначена як циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами.

У Порядку № 76 під нафтовою чи газовою свердловиною розуміється спеціально обладнана гірнича виробка (разом з комплексом технологічного обладнання) у земній корі круглого січення з великим співвідношенням глибини до діаметру, яка створюється послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і, при необхідності, кріпленням стінок свердловини.

Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 інженерні споруди визначені як об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів і т. ін. Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта. До інженерних споруд належать: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди і т. ін.

Однак згідно з Національним стандартом № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442, споруди – це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо).

При цьому земельне поліпшення визначено цим документом як результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

З огляду на те, що створення нафтогазової свердловини не можна вважати заходом, спрямованим на покращання фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки, не зовсім правомірною виглядає класифікація договору оренди нафтогазової свердловини як договору оренди основного засобу (інженерної споруди).

Але згідно із ст. 760 ЦКУ предметом договору найму може бути як річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), так і майнові права, які відповідно до ст. 190 ЦКУ є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Отже, договір щодо передачі в оренду нафтогазової свердловини з метою видобутку нафти можна вважати договором найму майнових прав на видобуток нафти, які, звісно, не слід плутати з правом на здійснення видобутку, що виникає лише за наявності відповідного спецдозволу, про який йшлося вище.

 Дмитро Олексієнко
ГК «ЕКСПЕРТ»

  ІАЦ «ЛІГА» Дата підготовки 14.05.2007


и
Облік передачі свердловини в оренду з метою видобутку нафти

Бухгалтерський облік

Насамперед необхідно зауважити, що на орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок), дія П(С)БО 14 «Оренда» не поширюється. 

Тобто у випадку передачі в оренду нафтогазової свердловини з метою видобутку нафти доцільно дотримуватись загальних вимог П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати». 

При цьому слід враховувати, що у розділі 3 «Бухгалтерський облік і податки компаній» Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629-IV зазначено, що запровадження в Україні системи бухгалтерського обліку, сумісної із застосуванням міжнародних стандартів, було визначено як мету реформи бухгалтерського обліку.

Як було відзначено в Меморандумі про основні напрями розвитку бухгалтерського обліку в Україні, застосування й удосконалення положень (стандартів) бухгалтерського обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності підприємств і організацій від 08.11.2002 р. (далі – Меморандум), виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів забезпечило впровадження основних принципів, методів та оцінок за міжнародними стандартами фінансової звітності в облікову практику підприємств і організацій України.

Пунктом 1 Меморандуму передбачено, що учасники Круглого столу вважають за потрібне застосовувати основні принципи міжнародних стандартів фінансової звітності на всіх підприємствах. Проте слід встановити різні вимоги щодо обсягу розкриття інформації у фінансовій звітності для різних груп підприємств, зокрема, з урахуванням їх участі в операціях на ринках капіталу та обсягів діяльності. У зв'язку з цим:

• підприємства, цінні папери яких обертаються на фондовому ринку, а також підприємства, які відповідно до законодавства зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність (I рівень), для складання бухгалтерської (фінансової) та консолідованої бухгалтерської (фінансової) звітності застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності;

• підприємства, що не випускають в обіг цінних паперів і не зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність (II рівень), застосовують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

• підприємства – суб'єкти малого підприємництва (III рівень) застосовують спрощену систему правил і процедур бухгалтерського обліку та бухгалтерської (фінансової) звітності, включаючи можливість оцінки активів за історичною собівартістю.

Відповідно до Концептуальних основ системи звітності учасників фондового ринку на 2001–2003 роки система звітності учасників фондового ринку України створюється та розвивається у відповідності з загальновизнаними міжнародними стандартами розкриття інформації – Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (IAS), стандартами розкриття інформації Європейського Союзу, стандартами розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO). Програма запровадження фінансової звітності за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку компаніями, акції яких знаходяться у лістингу, та професійними учасниками ринку цінних паперів була затверджена рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 02.06.2002 р. № 126.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням від 13.07.2006 р. № 570 схвалила Концепцію розкриття інформації на фондовому ринку, згідно з якою система розкриття інформації повинна будуватися в тому числі і на принципі впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку було прийнято Міжнародний стандарт бухгалтерської звітності 6 «Розвідка та оцінка запасів корисних копалин» (далі – МСБЗ 6). Відповідно до МСБЗ 6 до активів розвідки та оцінки, які слід оцінювати за собівартістю, можуть бути включені такі видатки:

• придбання прав розвідувати;

• розвідувальне буріння;

• інша діяльність у зв'язку з оцінюванням технічної здійсненності та комерційної життєздатності видобування корисних копалин.

Активи розвідки та оцінки можуть класифікуватися як матеріальні та нематеріальні активи, їх слід оцінювати на зменшення корисності. Про зменшення корисності активів може свідчити, скажімо, невиявлення комерційно рентабельної кількості запасів корисних копалин чи закінчення періоду, протягом якого суб'єкт може розвідувати територію.

Ці вимоги МСБЗ 6 співвідносяться з нормами:

• П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», згідно з п. 18 якого фінансова звітність підприємства формується з дотриманням принципу превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• П(С)БО 2 «Баланс», згідно з п. 10 якого актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням;

• П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів».

Отже, орендар нафтогазової свердловини відображає витрати, пов'язані з діяльністю у зв'язку з оцінюванням технічної здійсненності та комерційної життєздатності видобування корисних копалин, як активи розвідки та оцінки, з врахуванням зменшення їх корисності.

В свою чергу, враховуючи те, що, як згадувалося вище, дія П(С)БО 14 не поширюється на орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних ресурсів, орендодавець має відображати в обліку операції з надання в оренду нафтогазової свердловини, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до п. 4 ПКТ-27 «Оцінка сутності операцій, які мають юридичну форму угоди про оренду» облік має відображати сутність угоди. Щоб визначити сутність угоди, треба оцінити всі її аспекти і наслідки, надаючи більше уваги тим із них, які мають економічний вплив. МСБО 17 «Оренда» не застосовується в обліку орендних угод на розвідування або використання корисних копалин, нафти, газу та подібних невідтворюваних ресурсів.

Відповідно до п. 14 МСБО 18 «Дохід» дохід від реалізації товарів має визнаватися в разі задоволення всіх із нижченаведених умов:

а) підприємство передало покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов'язані з власністю на товар;

б) за підприємством не залишається ані подальша участь керівництва у формі, яка, як правило, пов'язана з володінням, ані ефективний контроль за реалізованими товарами;

в) сума доходу може бути достовірно виміряна;

г) імовірно відбудеться надходження економічних вигід на підприємство, пов'язаних з операцією;

д) витрати, які були або будуть понесені в зв'язку з операцією, можуть бути достовірно виміряні.

Згідно з п. 18 МСБО 18 дохід визнається, тільки коли існує ймовірність надходження до підприємства економічних вигід, пов'язаних з операцією. У деяких випадках цієї ймовірності може не існувати до отримання компенсації або до усунення непевності. Проте, коли непевність виникає стосовно оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або є сумою, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати, така сума визнається як витрати, а не як коригування первісне визнаної суми доходу. 

Отже, коли в орендаря існує непевність щодо надходження економічних вигід, дохід не визнається аж до усунення такої непевності (врегулювання суперечки). Якщо орендну плату вже було нараховано і визнано орендарем, але виникає непевність щодо її оплати (вірогідне банкрутство орендаря тощо), така сума визнається як витрати, а не як коригування первісно визнаної суми доходу.

Такий порядок визнання доходу відповідає вимогам п. 5 П(С)БО 15, згідно з яким дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Одночасно такий методологічний підхід дозволяє дотриматися вимог п. 8 П(С)БО 15, згідно з яким дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

• покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

• сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Крім того, слід враховувати вимоги п. 15 П(С)БО 15, згідно з якими визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». 

Податковий облік

Відповідно до п. 1.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про оподаткування прибутку) під терміном «оперативний лізинг (оренда)» слід розуміти господарську операцію фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачено фінансовим лізингом (орендою).

Згідно з пп. 8.2.1 Закону про оподаткування прибутку основними фондами є матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Враховуючи, що нафтова чи газова свердловина термінологічно визначена як спеціально обладнана гірнича виробка (разом з комплексом технологічного обладнання) у земній корі круглого січення з великим співвідношенням глибини до діаметру, яка створюється послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і, при необхідності, кріпленням стінок свердловини, з метою оподаткуванням податком на прибуток вона має класифікуватися як основний фонд.

Підпунктом 1.18.2 Закону про оподаткування прибутку фінансовий лізинг (оренду) визначено як господарську операцію фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

• об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними ст. 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

• сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

• якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

• майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Отже, оподаткування договору оренди нафтової свердловини слід здійснювати за правилами, передбаченими для операційної оренди основних фондів.

Що стосується сум орендної плати, нарахованої за користування об'єктом оперативного лізингу, то пп. 7.9.6 Закону про оподаткування прибутку, встановлено, що передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Отже, якщо через невпевненість щодо збільшення економічних вигод підприємства в результаті операції дохід орендодавцем не визнається (орендна плата не нараховується), збільшення валових доходів орендодавця і, відповідно, валових витрат орендаря не відбувається.

При відображенні в податковому обліку витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ слід керуватися пп. 5.2.16 Закону про оподаткування прибутку, згідно з яким суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням (виготовленням) основних фондів, які підлягають амортизації на умовах ст. 8 цього Закону) включаються до складу валових витрат.

Порядок відображення в податковому обліку амортизації витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин регулює ст. 9 Закону про оподаткування прибутку.

Відповідно до п. 9.1 Закону про оподаткування прибутку будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у пп. 5.2.16 цього Закону), включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.98 р. № 118.

Відповідно до п. 9.3 Закону про оподаткування прибутку облік балансової вартості витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу (кар'єру, шахті, свердловині). На жаль, порядок такого обліку Міністерством фінансів України не встановлено.

Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у розмірі, передбаченому п. 9.5 Закону про оподаткування прибутку (в розрахунку на рік):

1-й рік експлуатації – 10 відсотків;

2-й рік експлуатації – 18 відсотків;

3-й рік експлуатації – 14 відсотків;

4-й рік експлуатації – 12 відсотків;

5-й рік експлуатації – 9 відсотків;

6-й рік експлуатації – 7 відсотків;

7-й рік експлуатації – 7 відсотків;

8-й рік експлуатації – 7 відсотків;

9-й рік експлуатації – 7 відсотків;

10-й рік експлуатації – 6 відсотків;

11-й рік експлуатації – 3 відсотки.

Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості окремої свердловини.

Витрати, що перевищують зазначену суму, включаються до складу відповідної групи основних фондів.

Індексація балансової вартості свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, не провадиться.

Відповідно до п. 9.6 Закону про оподаткування прибутку у разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Відповідно до п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ) не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

При цьому поставка послуг включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Таким чином, передача нафтової свердловини в оренду не призводить до виникнення податкових зобов'язань у орендодавця, оподаткування нарахованої орендної плати здійснюється за правилами, передбаченими для поставки послуг.

Відповідно до пп. 7.3.1 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, датою виникнення податкових зобов'язань в орендодавця є або дата зарахування коштів від орендаря, або дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг з оренди. Якщо через невпевненість щодо збільшення економічних вигод підприємства в результаті операції дохід орендодавцем не визнається (орендна плата не нараховується), податкові зобов'язання в орендаря не виникають.

Дмитро Олексієнко
ГК «ЕКСПЕРТ»

ІАЦ «ЛІГА» Дата підготовки 14.05.2007
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2589 раз.

UNREAD_POST Al Shurshun » 04 июн 2012, 14:46

Уважаемый коллега, налоговик !

Да, действительно, статьи не новые.

В те годы тема поднималась неоднократно, в том числе и ДПСами.

Хочу заметить, что если отвлечься от высказанного в ветви ограничения для ЕНов, то тема аренды горных выработок достаточно интересна, как правовом (юридическом), так и в налогово-бухгалтерском отношении.

В правовом аспекте, бесспорным является возможность уложения субъектом хозяйствования-собственника специального разрешения на пользование участком недр в настоящее время договора аренды скважины (скважин), которые построены предыдущим собственником специального разрешения на пользование участком недр.

Права собственности на скважину предыдущего недропользователя защищены в частности статьей 10 Закона о нефти и газе, которая, если разобраться, - вершина правового бардака.

Конкретизирую. Государство якобы предоставляет субъекту хозяйствования специальное разрешение на монопольно-индивидуальное право пользования участком недр - имуществе приносящем доход. В соглашении сторон выписаны их права и обязанности, которые не предусматривают участия никакой третьей стороны.

Но ! Но, оказывается имущество-то обремененное чужими имущественными правами.
В качестве дебильно-бытового примера приведу аналогию: вам продали квартиру, но унитаз в санитарном узле вашей квартиры остался в имущественной собственности предыдущего собственника квартиры.
Этот последний готов оказать вам услугу и подписать с вами договор аренды. Изображение
При этом,вы можете только поцеловать агента по недвижимости в обе розовые половинки


Для четкости понимания замечу, что нефтегазодобыча сфера деятельности, которая очень и очень чувствительна к местонахождению средств извлечения и нагнетания - скважин. Привязывание скважин в пространстве недр - специально решаемая и очень кропотливая задача.

Таким образом, новому собственнику специального разрешения весьма проблематично отойти от соответствующего пространственного размещения.

Касательно налогово-бухгалтерского аспекта замечу лишь, что ссылки на 15 и 16 стандарты бухучета веса косвенны. Скважины - это инвестиционные активы геологического изучения или активы - основные средства периода добычи.
При этом, в связи с прекращением строка действия специального разрешения субъект хозяйствования, который контролирует эти активы, может:
а) реализовать актив новому собственнику специального разрешения по разумной стоимости или
б) переоценить их полезность их использования в связи с отсутствием возможности контроля и получения экономической выгоды от целевого использования скважин.

Все необходимые действия и для пункта "а" и для пункта "б" расписаны и бухгалтерском учете и в налоговом кодексе.

Всевозможные суррогаты использования имущества - это лишь обременение прав нового собственника специального разрешения, - субъекта хозяйствования, который выложил кругленькую сумму для приобретения (повторюсь) монопольно-индивидуального права пользования участком недр - имуществе приносящем доход.

Каждый, кому это станет интересно, может самостоятельно посчитать "утечку" экономической выгоды для нового владельца специального разрешения (стоимость предоставляемых в аренду скважин - ведь НУЛЕВАЯ, а арендные платежи ...)

Со скважинами-то попроще. А вот, с шахтами и карьерами - просто гомерический хохот. Ведь пространственный объект, который идентифицируется в договоре становится виртуальным уже в первый год эксплуатации.
Сам-то карьер, как объем пространства уже лишенный минерального вещества, ничего продуцировать не может.
Таким образом, добычные работы осуществляются собственно вне пределов арендованного объекта - т.е. добыча полезных ископаемых без соответствующего специального разрешения. Но здесь правомерность уже решает размер дохода и приемистость органов геологического надзора и судейских инстанций.
Ну, правда, не всегда, - еще можно карьер использовать как пространство для пруда для разведения каких-либо биологических активов.

Тема старая. Весьма пестрая, и при нынешнем уровне правовой грамотности органов геологического надзора - гнилая ...

С уважением

P.S. В отношении момента, что
Скважины - это инвестиционные активы геологического изучения или активы - основные средства периода добычи.
При этом, в связи с прекращением строка действия специального разрешения субъект хозяйствования, который контролирует эти активы, может:
а) реализовать актив новому собственнику специального разрешения по разумной стоимости или
б) переоценить их полезность их использования в связи с отсутствием возможности контроля и получения экономической выгоды от целевого использования скважин.
по-видимому, следовало бы получить компетентное мнение наших практикующих на этой стезе коллег Чихуа, Вотрубы, kollega ! Может, я не правильно понимаю принципы бухгалтерского учета и операций в налогообложении
Жизнь коротка, а глупость - безгранична

Готовое изделие в виде паровоза обработать лобзиком до формы самолета
Аватар пользователя
Al Shurshun
 
Сообщений: 2931
Зарегистрирован: 13 май 2011, 22:22
Благодарил (а): 601 раз.
Поблагодарили: 1283 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 07 июн 2012, 15:19

Спасибо за персональное приглашение меня к данному обсуждению :)
Тема для меня интересна, но мне нужно время, чтобы разобраться в предложенном материале.

Пока же после беглого прочтения возник вопрос: каким образом коррелируют нефтяные скважины, о которых идет речь в вышепроцитированных статьях, со скважинами для добычи воды, которые обсуждались применительно к деятельности ЧПЕНов?
ИМХО, это две большие разницы (с)
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST Al Shurshun » 07 июн 2012, 21:00

Уважаемая коллега, Чихуа !
Чихуа писал(а):Спасибо за персональное приглашение меня к данному обсуждению :)
Тема для меня интересна, но мне нужно время, чтобы разобраться в предложенном материале.

Пока же после беглого прочтения возник вопрос: каким образом коррелируют нефтяные скважины, о которых идет речь в вышепроцитированных статьях, со скважинами для добычи воды, которые обсуждались применительно к деятельности ЧПЕНов?
ИМХО, это две большие разницы (с)
Спасибо, что откликнулись. Все взгляд не заангажированного специалиста может помочь увидеть то, что собственный заміленній взгляд уже не видит.
Собственно говоря, что есть любая добычная скважина - транспортно-передающее устройство обеспечивающее самопроизвольное или принудительное перемещение минерального вещества, которое в естественном состоянии в экономически достаточном количестве пребывает в недрах, на дневную поверхность.

При этом, с точки зрения бухгалтерского учета отличий не так уж и много:
1. стоимость строительства - 2 десятичных порядка в долларовом выражении;
2. строк полезного использования - для водных - практически не ограничен благодаря запасам в недрах;
3. стоимость погружаемого оборудования - 2 десятичных порядка в долларовом выражении;
4. стоимость навесного оборудования - 2 десятичных порядка в долларовом выражении;
5. специфичность месторасположения для нефтяных в силу горно-геологического строения "ловушек" для месторождений Украины.

Все остальное - идентично.
Что касается использования скважин ЕНами в доКодексовый период, то некоторые унаследованные от СССРовсих времен скважины дают объемы добычи, при которых превышение граничных показателей по доходам и количеству работающих не наступает.
Просто нетути бабуляшек на взятки для получения специального разрешения на недра, но их - бабуляшек вполне достатчно, чтобы разово "договориться" с госуправленцем Изображение об восстановлении и аренде ранее ликвидированных нефтяных скважин. При этом, издержки арендатора на добычу в форме нагнетания воды в недра - отсутствуют - воду в соседних скважинах на шару нагнетает госпредприятие.

Вот и вся кухня
Все остальное - болтовня, чтобы прикрыть
разово "договориться" с госуправленцем Изображение


С уважением
Жизнь коротка, а глупость - безгранична

Готовое изделие в виде паровоза обработать лобзиком до формы самолета
Аватар пользователя
Al Shurshun
 
Сообщений: 2931
Зарегистрирован: 13 май 2011, 22:22
Благодарил (а): 601 раз.
Поблагодарили: 1283 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya