Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Хозяйственные и налоговые вопросы в отношениях с Крымом

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST VOA » 25 мар 2014, 16:11


20:03:2014 г.
Мін'юст наказом від 14.03.2014 р. № 525/5 (далі — Наказ № 525) зазначив, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є АР Крим та м. Севастополь, здійснюється держреєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців реєстраційних служб територіальних органів Мін'юсту в областях та м. Києві. При цьому ця норма не поширюється на зміну місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб — підприємців у межах кримської території (у тому числі м. Севастополя).
Наказ № 525 зареєстровано в Мінюсті 17.03.2014 р. Він набрав чинності з 18 березня 2014 року (після публікації в Офіційному віснику України від 18.03.2014 р. № 21/1).
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.

За это сообщение автора VOA поблагодарил:
vikakool
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5068
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1942 раз.

UNREAD_POST minibuh » 25 мар 2014, 20:04


"Враховуючи складну економічну та політичну ситуацію, що склалась в країні, Головне управління Міндоходів у м. Києві доводить до відома податкових агентів – юридичних та фізичних осіб – підприємців, які мають підрозділи (не уповноважені до сплати податку на доходи фізичних осіб) на території АР Крим та м. Севастополь і за які головне підприємство відповідно до положень Податкового Кодексу України сплачувало податок до місцевих бюджетів на казначейські рахунки у АР Крим та м. Севастополі, до врегулювання бюджетного питання щодо сплати місцевих податків до цих регіонів, повинні спрямувати перерахування податку на доходи фізичних осіб до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) головного підприємства.
minibuh
 
Сообщений: 1968
Зарегистрирован: 28 дек 2011, 14:00
Благодарил (а): 1133 раз.
Поблагодарили: 771 раз.

UNREAD_POST VOA » 25 мар 2014, 20:36

Вроде не видела на БФ этой информации:


Запрещено осуществление начальных платежей на счета главного управления Госказначейства в АР Крым, открытые в ПАО "Черноморский банк развития и реконструкции"

У листі НБУ від 21.03.2014 р. №25-205/11846 зазначено, що з метою дотримання порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів та у зв'язку зі зверненням Держказначейства забороняється здійснення початкових платежів на рахунки отримувача - ГУ Державної казначейської служби України в АР Крим, відкриті в ПАТ "Чорноморський банк " з такими реквізитами:

Изображение

У зв'язку з цим платежі із зазначеними реквізитами будуть відбраковані з кодом помилки: "0992" - "Недозволений рахунок клієнта Б".

Платежі на адресу отримувача ГУ Державної казначейської служби в АР Крим дозволяються тільки на рахунки цього отримувача, відкриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим (код банку 824026) чи в Державній казначейській службі України (код банку 820172).
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5068
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1942 раз.

UNREAD_POST VOA » 27 мар 2014, 15:10



27:03:2014 г.
Возвращая расчетный документ без исполнения, банк должен сделать на его обратной стороне надпись «Недопустимые счет клиента получателя», указать дату его возврата и засвидетельствовать это подписями ответственного исполнителя, контролера и оттиском штампа

В письме от 24 марта 2014 года № 25-110/12171 Нацбанк напомнил о запрете осуществления начальных платежей на счета получателя - Главное управление Государственной казначейской службы Украины в АР Крым, открытые в ПАО «Черноморский банк развития и реконструкции».

Разъяснено, что платежи в бюджеты и единый социальный взнос на общеобязательное государственное социальное страхование обособленных подразделений или филиалов, расположенных на территории АР Крым и г. Севастополя, могут быть перечислены на соответствующие счета, открытые в органах Казначейства Украины по месту регистрации юрлиц.

Относительно порядка возврата без исполнения расчетного документа на перевод средств на счета указанного получателя Нацбанк указал, что в соответствии с пунктом 2.15 главы 2 Инструкции о безналичных расчетах Украины в национальной валюте банк, возвращая такой расчетный документ без исполнения, должен сделать на его обратной стороне надпись о причине возврата документа без исполнения «Недопустимые счет клиента получателя», указать дату его возврата и засвидетельствовать это подписями ответственного исполнителя и работника, на которого возложены функции контролера, и оттиском штампа.

Марина Ясинская, ЮРЛИГА

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ від 24.03.2014 р. N 25-110/12171

Генеральний департамент інформаційних технологій та платіжних систем

Операційному та територіальним управлінням Національного банку України, установам Національного банку України - учасникам СЕП, Державній казначейській службі України, банкам України та їх філіям, Центральній розрахунковій палаті

Повідомляємо, що згідно з листом Державної казначейської служби України від 21.03.2014 N 16-11/445-6614 стосовно сплати податків, зборів та обов'язкових платежів "платежі до бюджетів та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відокремлених підрозділів або філій, які розташовані на території Автономної республіки Крим та м. Севастополя, можуть бути перераховані на відповідні рахунки, відкриті в органах Казначейства України за місцем реєстрації юридичних осіб".

Крім того, Національний банк України листом від 21.03.2014 N 25-205/11846інформував про заборону здійснення початкових платежів на рахунки отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, відкриті в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ". У зв'язку із запитами банків щодо порядку повернення без виконання розрахункового документа на переказ коштів на рахунки вищеназваного отримувача повідомляємо.

Відповідно до пункту 2.15 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки України в національній валюті1 банк, повертаючи такий розрахунковий документ без виконання, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання "Недозволений рахунок клієнта отримувача", зазначити дату його повернення та засвідчити це підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа.

1 Затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/8976.

Заступник Голови Національного банку України В. І. Ричаківська
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.

За это сообщение автора VOA поблагодарил:
Мыша
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5068
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1942 раз.

UNREAD_POST VOA » 31 мар 2014, 11:58

Коллеги, а что вы думаете по поводу отчёта о КО по ТЦО и штрафах за его неподачу для тех, кто зарегистрирован в Крыму?
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5068
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1942 раз.

UNREAD_POST налоговик » 31 мар 2014, 16:45

VOA писал(а):Коллеги, а что вы думаете по поводу отчёта о КО по ТЦО и штрафах за его неподачу для тех, кто зарегистрирован в Крыму?


Должен быть штраф. Почему нет?
Мораторий не применяется.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
VOA
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5602
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 786 раз.
Поблагодарили: 2504 раз.

UNREAD_POST bur » 01 апр 2014, 20:51

Крым и форс-мажор

Госпредприятие "Энергорынок" заявило о прекращении выполнения обязательств по двусторонним договорам купли-продажи электрической энергии, заключенным между Госпредприятием и энергогенериующими компаниям АР Крым и г. Севастополь. Об этом сообщает пресс-служба "Энергорынока".
"Сообщаем о наступлении обстоятельств непреодолимой силы, которое подтверждается справкой Торгово-промышленной палаты Украины, что влечет невозможность исполнения обязательств по двусторонним договорам купли-продажи электрической энергии, заключенным между ГП "Энергорынок" и производителями, которые осуществляют лицензированную деятельность на территории АР Крым и г. Севастополь", - сказано в сообщении.
Также в госпредприятии уточнили, что в связи с этим, с 1 апреля останавливается выполнения обязательств по соответствующему договору.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST bur » 05 апр 2014, 12:44

Проект

(Тираж 01.04.2014)

Закон України

Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України

Скрытый текст: показать
Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, є окупацією частини території суверенної держави України та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Стаття 1. Правовий статус тимчасово окупованої території

Тимчасово окупована територія є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 2. Мета Закону

Цей Закон визначає статус території, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав, свобод і законних інтересів юридичних осіб.

Стаття 3. Тимчасово окупована територія

1. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією України визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні води і територіальне море України, прилегле до узбережжя Кримського півострова; територія прилеглої зони, виключної економічної зони та континентального шельфу вздовж узбережжя Кримського півострова, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) підводний простір у межах територіального моря;

4) повітряний простір над територіями, передбаченими пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Стаття 4. Правовий режим тимчасово окупованої території

1. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, здійснення господарської діяльності, укладення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

2. Правовий режим тимчасово окупованої території України передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України.

3. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.

Стаття 5. Захист прав і свобод людини і громадянина, культурної спадщини на тимчасово окупованій території

1. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини та громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території України.

2. Україна зобов’язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв’язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території України.

3. Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію, як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

4. Кабінет Міністрів України здійснює постійний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини та громадянина на тимчасово окупованій території, за результатами якого оприлюднює та надає відповідну інформацію міжнародним організаціям у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та вживає необхідних заходів.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини продовжує здійснювати згідно з законодавством України парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина на тимчасово окупованій території.

5. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним та фізичним особам, громадським об’єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. При цьому держава Україна повинна всіма можливими засобами сприяти відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди з боку Російської Федерації.

6. Відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію, як на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Стаття 6. Забезпечення права громадян, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус

1. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які переселилися з тимчасово окупованої території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за місцем їх перебування.
2. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
3. Для внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування громадян, які зареєстровані на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців.

Стаття 7. Забезпечення реалізації права громадян, які перебувають на тимчасово окупованій території або переселені з неї, на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування та соціальні послуги

1. Длягромадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території та переселилися з неї, реалізація права на зайнятість, пенсійне забезпечення, соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві, та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та надання соціальних послуг, здійснюються відповідно до законодавства України.

2. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.

4. Бездомні особи, які перебувають на окупованій території, мають право на соціальний захист відповідно до законодавства України.

5. Громадяни України, які звільнилися з роботи (припинили інший вид зайнятості) та переселилися з тимчасово окупованої території, за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються як безробітні та отримують виплати згідно з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття на підставі персоніфікованих даних Пенсійного фонду України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6. Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території та не звільнилися з роботи (не припинили інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) на тимчасово окупованій території, для набуття статусу безробітного та отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг на випадок безробіття можуть припинити трудові відносини або підтвердити факт припинення таких відносин (іншого виду зайнятості) у судовому порядку за місцем свого перебування. Припинення інших видів зайнятості, у тому числі самозайнятості, здійснюється за заявочним принципом та спрощеною процедурою за місцем перебування особи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території та не мають документів, необхідних для надання статусу безробітного (паспорт громадянина України, облікова картка платника податків тощо), статус безробітного може надаватися за умови пред’явлення тимчасового посвідчення, що підтверджує особу громадянина України. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж, державна соціальна допомога відповідно до законодавства України цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

8. Перереєстрація безробітних, які переселилися з тимчасово окупованої території, здійснюється службами зайнятості за місцем перебування особи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

9. Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території країни, мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до чинного законодавства за фактичним місцем проживання, перебування.

10. Громадяни України, які переселились з тимчасово окупованої території, мають право на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації та послугами з реабілітації відповідно до законодавства за фактичним місцем проживання, перебування.

11. Забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації та послугами з реабілітації здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці послуги та засоби, а у разі їх відсутності – на підставі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, Централізованого банку даних з проблем інвалідності (для осіб, які звертаються повторно) та індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Захист виборчих прав громадян України на тимчасово окупованій території

1. Під час проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму голосування громадян України на тимчасово окупованій території не організовується і не проводиться.

2. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, створюються умови для вільного волевиявлення під час виборів Президента України, народних депутатів України та всеукраїнського референдуму на іншій території України.

3. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають право реалізувати своє право голосу на таких виборах або всеукраїнському референдумі шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців".

4. У разі дострокового припинення повноважень народного депутата України, обраного в одномандатному виборчому окрузі, утвореному в межах Автономної Республіки Крим чи міста Севастополя, проміжні вибори народного депутата України в цьому окрузі не проводяться.

5. На тимчасово окупованій території вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, місцевий референдум не проводяться.

6. Органи ведення Державного реєстру виборців, утворені на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, ведення Державного реєстру виборців не здійснюють. Порядок доступу до записів про виборців, виборча адреса яких відноситься до території, на яку поширюються повноваження цих органів, ведення Державного реєстру виборців, а також актуалізації цих записів встановлюються Центральною виборчою комісією.

Стаття 9. Незаконні органи, їх посадові та службові особи

1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Діяльність будь-яких органів, їх посадових та службових осіб на тимчасово окупованій території вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України.

3. Будь-який акт (документ, рішення), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не породжує правових наслідків.

4. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території України, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Стаття 10. Особливості в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї1. В інтересах національної безпеки та громадського порядку, з метою запобігання заворушенням та злочинам, для охорони здоров'я населення та захисту прав і свобод громадян тимчасово окупована територія є зоною з обмеженим доступом в’їзду та виїзду.

2. В’їзд на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти в’їзду – виїзду, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. В’їзд на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї здійснюється:

громадянами України, які постійно проживають на тимчасово окупованій території чи постійно проживали на тимчасово окупованій території станом на 1 березня 2014 року, - за наявності паспорта громадянина України, у якому зазначені відомості про його місце проживання у відповідності до чинного законодавства без спеціального дозволу;

громадянами України, які не проживають постійно на тимчасово окупованій території, іноземці та особи без громадянства - за наявності паспортного документу та спеціального дозволу;

4. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства під час в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї через контрольні пункти в’їзду – виїзду проходять прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства України.

5. У контрольних пунктах в’їзду – виїзду органом охорони державного кордону Державної прикордонної служби України встановлюються режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів, відправленні з контрольних пунктів в’їзду – виїзду транспортних засобів, що вибувають на тимчасово окуповану територію і прибувають із неї.

6. Форма спеціального дозволу затверджується в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України та Службою безпеки України, і видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

7. Рішення, дії чи бездіяльність державних органів, їх посадових чи службових осіб щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію може бути оскаржено до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Стаття 11. Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території

1. На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

2. За державою Україна, Автономною Республікою Крим та м. Севастополем, територіальними громадами, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності на майно, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

3. За фізичними особами незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності на майно, у тому числі на нерухоме майно і на земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

4. На тимчасово окупованій території забороняється укладення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, що перебувають у приватній власності фізичних осіб, які тимчасово вибули з тимчасово окупованої території або тимчасово відсутні на цій території незалежно від набуттями ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу.

5. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно на тимчасово окупованій території здійснюється відповідно до законів України. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

6. Набуття права власності на нерухоме майно, у тому числі на земельні ділянки, на тимчасово окупованій території допускається у разі спадкування за законом чи заповітом, якщо спадкоємці відносяться до однієї з черг спадкоємців згідно із законодавством України

7. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, укладений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається нікчемним з моменту укладення і не тягне за собою правових наслідків, крім тих, що пов’язані з його нікчемністю.

8. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що залишається на тимчасово окупованій території, є власністю України та не може переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб.

Стаття 12 Заходи правового реагування на тимчасово окупованій території

1. У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд:

- цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва;

- адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом.

Цивільних Справ, підсудних загальним апеляційним судам, розташованим на території Автономної республіки Крим та міста Севастополя – Апеляційним судом міста Києва;

- адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим – Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя – Окружним адміністративним судом міста Києва відповідно; Севастопольського апеляційного адміністративного суду - Київським апеляційним адміністративним судом.

- господарських справ Господарського суду Автономної республіки Крим – Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя – господарським судом міста Києва. Господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом відповідно.

- кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) – одним з районних судів м. Києва, визначеним рішенням Апеляційного суду міста Києва.

- кримінальних проваджень, підсудних Апеляційному суду Автономної Республіки Крим та міста Севастополя – Апеляційним судом міста Києва.

Питання, що відносяться до повноважень слідчого судді, у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються на території Автономної республіки Крим та міста Севастополя, розглядаються слідчими суддями районних судів м. Києва, визначеними Апеляційним судом міста Києва

Справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та розгляд яких не закінчено передаються судам, відповідно до встановленої цим Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності

У разі нанесення шкоди суб’єктами іноземної держави, нерезидентами підсудність встановлюється за місцем нанесення шкоди з урахуванням правил підсудності встановленої цим Законом.

2. Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території України, визначається Генеральною прокуратурою України. Матеріали досудового розслідування по злочинах Кримінальні провадження, які знаходяться на стадії досудового слідства повинні бути передані органам слідства встановленими Генеральною прокуратурою України.

Стаття 13. Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території

1. На тимчасово окупованій території допускається діяльність, передбачена частиною другою цієї статті, у випадках та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, а щодо здійснення банками операцій із власними активами, зобов’язаннями та здійснення переказу коштів – Національним банком України, виключно з метою забезпечення національних інтересів України, якщо це відповідає меті захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

2. На тимчасово окупованій території забороняється:

а) будь-яка господарська діяльність (підприємницька та некомерційна господарська діяльність), до якої державою застосовуються такі засоби регулюючого впливу, як ліцензування, патентування і квотування, видача дозвільних документів, сертифікація та стандартизація, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій;

б) ввезення та/або вивезення товарів військового призначення та подвійного використання;

в) організація залізничних, автомобільних, морських, річкових, поромних, повітряних сполучень;

г) користування державними ресурсами;

д) організація та здійснення переказу коштів;

е) фінансування діяльності, передбаченої пунктами «а» - «д» цієї частини, або сприяння їй в інший спосіб.

3. Порушення вимог частин першої та другої цієї статті тягне за собою встановлену законодавством України юридичну відповідальність.

Стаття 14. Особливості припинення проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

1. Військовослужбовці Збройних Сил України, які в особливий період прибули з тимчасово окупованої території України і виявили бажання звільнитися з військової служби, звільняються з військової служби за наявності підстав, а за їх відсутності - у зв’язку зі скороченням штатів.

2. Військовослужбовці Збройних Сил України, які не прибули у встановлений Міністерством оборони України строк до визначених ним пунктів, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб, виключаються із списків особового складу військових частин. Відповідна інформація щодо їх розшуку направляється до правоохоронних органів.

3. Військовослужбовці Збройних Сил України, стосовно яких отримано документальне підтвердження про їх зарахування до збройних сил Російської Федерації, виключаються із списків особового складу військових частин, а контракт вважається припиненим з часу зарахування їх до збройних сил Російської Федерації.

Стаття 15. Переведення суддів

Суддям, які працювали в судах України на тимчасово окупованій території і виявили бажання переїхати з цієї території у зв’язку із її тимчасовою окупацією Російською Федерацією, гарантується право на переведення на роботу на посаду судді до іншого суду.

Стаття 16. Зобов'язання державних органів України

1. У разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законодавством України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території України, а також законних державних інтересів України.

2. Україна зобов’язується вживати усіх можливих заходів, передбачених Конституцією України та законодавством України, нормами міжнародного права, для якнайшвидшого звільнення території України від окупації, відновлення цілісності та суверенності держави, відновлення порушених внаслідок окупації прав і свобод людини і громадянина на всій території України.

3. У разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції України та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території

1. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

2. Витрати на заходи, передбачені цим Законом, здійснюються з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Відповідальність

Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

ІІ. Перехідні положення

1 Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст. 131) доповнити статтею 3321 такого змісту:

«Стаття 3321. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї

1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією транспортних засобів.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів»;

2) у [url=nau:/ukr/4651-17/]Кримінальному процесуальному кодексі України[/url] (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):

а) в статтю 114 додати п.3

Судові справи щодо спорів, що випливають з факту окупації чи правопорушень пов'язаних із окупацією, відносяться до окремої категорії справ, які розглядаються за відповідними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.

Справа визнається такою, що пов'язана з окупацією, мотивованою постановою судді.

В разі участі у справі іноземного елемента судові доручення, повістки та інші судові документи вручаються не пізніше ніж за 15 діб до початку процесуальної дії.

Якщо в справах пов'язаних з окупацією стороною кримінального провадження або цивільним відповідачем є суб’єкт державної власності включаючи її органи, установи чи організації, або юридична особа передбачена статтею 96-4 п.2 КПК, зносини здійснюються через посольство або постійне представництво.

б) частину другу статті 216 після цифр «332» доповнити цифрами «3321».

3) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) статтю 202 викласти в такій редакції:

« Стаття 202. Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду – виїзду

Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду - виїзду –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

2) доповнити статтею 204-2 такого змісту:

«Стаття 204-2. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї

Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї –

тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб»;

3) статтю 221 після цифр «204-1» доповнити цифрами « 204-2»;

4) у частині першій статті 222-1 слова «з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України» замінити словами «з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду – виїзду»;

5) у пункті 2 частини другої статті 262 слова «порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України» замінити словами « порушили порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в’їзду - виїзду «;

6) частину другу статті 263 викласти в такій редакції:

„Осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, порушили прикордонний режим, режим в пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в’їзду-виїзду, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні або транзитного проїзду через територію України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання”.

4) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005р., № № 35-37, ст. 446 ):

а) у статтю 19 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«4. Адміністративні справи з приводу оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію, їхніх дій або бездіяльності вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідного контрольного пункту».

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;

б) частину першу статті 183-2 доповнити пунктом 6 у такого змісту:

«6) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію»;

в) абзац дванадцятий частини першої статті 256 після цифри «5» доповнити цифрою «6»;

5) у Законі України [url=nau:/ukr/661-15/]«Про Державну прикордонну службу України[/url]» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 27, ст. 208; 2009 р., № 10-11, ст. 137; 2010 р., № 6, ст. 46; 213 р., №48, ст. 682):

а) у частині першій статті 2:

абзац третій після слів «державний кордон України» доповнити словами «та до тимчасово окупованої території і з неї»;

абзац дев’ятий після слів «державного кордону України» та «державний кордон України» доповнити словами «та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї» та «та в контрольних пунктах в’їзду – виїзду» відповідно;

б) частину другу статті 10 після слів «державного кордону України» «та до тимчасово окупованої території і з неї»;

в) у статті 19:

пункти 6 та 8 після слів «через державний кордон» доповнити словами «та у контрольних пунктах в’їзду – виїзду»;

доповнити новим пунктом 131 такого змісту:

«131) встановлення режимних правил у контрольних пунктах в’їзду – виїзду»;

г) у частині першій статті 20:

пункт 4 викласти в такій редакції:

«4) шляхом опитування осіб з'ясовувати підстави перетинання державного кордону України, в’їзду на тимчасово окуповану територію або виїзду з неї, не пропускати через державний кордон України, на тимчасово окуповану територію або з неї осіб без дійсних документів на право перетинання кордону або для в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осіб відповідні відмітки»;

пункт 7 після слів «які прямують через державний кордон України» доповнити словами « осіб, які прямують через контрольні пункти в’їзду – виїзду»;

пункт 11 доповнити словами «або здійснюють відповідні перевезення через контрольні пункти в’їзду – виїзду»;

у пункті 34 слова «або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України» замінити словами «режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду – виїзду, порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї»;

у частині п’ятій статті 23:

пункт 2 після слів «через державний кордон» доповнити словами «або через контрольні пункти в’їзду – виїзду»;

пункт 3 після слів «перетинанні державного кордону» доповнити словами «або в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї».

6) у Законі України [url=nau:/ukr/3773-17/]«Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства[/url]» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 19-20, ст. 179):

а) у статті 13:

частину першу доповни абзацом восьмим такого змісту:

«якщо така особа намагається здійснити в’їзд через контрольні пункти в’їзду – виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в’їзду – виїзду»;

у частині другій слова «другому і сьомому» замінити словами «другому, сьомому і восьмому»;

б) доповнити статтею 141 такого змісту:

«Стаття 141. Повернення іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію

1. Іноземцям та особам без громадянства, які прибули до контрольних пунктів в’їзду – виїзду з тимчасово окупованої територію без відповідного дозволу, не дозволяється подальший проїзд та в найкоротший строк вони повертаються на тимчасово окуповану територію, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ.

У разі неможливості негайного повернення іноземця або особи без громадянства вони перебувають у пункті контролю в’їзду – виїзду до їх повернення.

Таким іноземцям та особам без громадянства у паспортному документі проставляється відмітка про заборону в'їзду в Україну на термін, зазначений у рішенні, прийнятому відповідно до частини третьої статті 13 цього Закону.»;

в) статтю 20 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Забороняється здійснення транзитного проїзду іноземців та осіб без громадянства через тимчасово окуповану територію»

7) у Законі України «[url=nau:/ukr/1382-15/]Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»[/url] (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232; 2013 р., №30, ст. 343):

а) частини першу статті 12 доповнити абзацом восьмим такого змісту:

«на тимчасово окупованих територіях»;

б) частини першу статті 13 доповнити абзацом восьмим такого змісту:

«на тимчасово окупованих територіях».

8) у пункті 3 частини другої статті 9 Закону України [url=nau:/ukr/1710-17/]«Про прикордонний контроль[/url]» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 6, ст. 46) слова «для перевірки виконання іноземцем або особою без громадянства вимог щодо строку перебування на території України» виключити;9) статтю 26 Закону України «Про Державний реєстр виборців» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 20, ст. 282) доповнити частиною шостою такого змісту: «Персональні дані Реєстру можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, для реалізації ним завдань з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб в Україні та ведення ним реєстраційного обліку».

10) статтю 23 Закону України «Про електроенергетику» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 1, ст. 1 із наступними змінами) доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов’язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію, а також відносин, пов’язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території встановлюються Кабінетом Міністрів України»;

11) у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., №12, ст. 183) стосовно відповідальності юридичних осіб» внести наступні зміни:

а )статтю 963 викласти у такій редакції:

Підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є вчинення її уповноваженою особою або за дорученням чи наказом, за змовою та в співучасті, або іншим шляхом:

1) від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 209, 306, частиною першою і другою статті 3683, частиною першою і другою статті 3684, статтями 369, 3692 цього Кодексу;

2) від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258 - 2585 цього Кодексу.

3) від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447, цього Кодексу;

Примітка. Під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

2. Злочини, передбачені статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частиною першою і другою статті 3683, частиною першою і другою статті 3684, статтями 369, 3692, 436, 437, 438, 442, 444, 447,цього Кодексу, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони спрямовані на отримання нею неправомірної вигоди або створення умов для отримання такої вигоди, а так само на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

б) статтю 96-4 викласти у такій редакції:

Юридичні особи, до яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру

1. Заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані судом до підприємства, установи чи організації, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також міжнародних організацій.

2. Заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані судом до субєктів приватного та публічного права резидентів та нерезидентів України, включаючи підприємства, установи чи організації, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, організації, створені ними у встановленому порядку, фонди, а також міжнародні організації, інші юридичні особи, що створені у відповідності до вимог національного чи міжнародного права.

Якщо держава або субєкт державної власності володіє часткою більше 25 відсотків в юридичній особі або юридична особа знаходиться під ефективним контролем держави чи субєкта державної власності, то дана юридична особа несе цивільну відповідальність в повному обсязі за неправомірно отриману вигоду та шкоду заподіяну злочином, що вчинений державою, субєктами державної власності або державного управління

в) статтю 96-6 пункт 2 доповнити такими словами: “ При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа зобовязана відшкодувати нанесені збитки та шкоду в повному обсязі, а також розмір отриманої неправомірної вигоди яка отримана або могла бути отримана юридичною особою”.

статтю 96-9 викласти у такій редакції:

Ліквідація юридичної особи застосовується судом у разі вчинення її уповноваженою особою будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 258-258-5, 436, 437, 438, 442, 444, 447, цього Кодексу.

Пункт 2 частину 3 підпункт 16 викласти в такій редакції:

статтю 214 доповнити частиною восьмою такого змісту:

Відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 209, 306, частиною першою і другою статті 368-3, частиною першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2 , 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447, Кримінального кодексу України або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258-258-5 Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру";

Пункт 2 частину 3 підпункт 22 викласти в такій редакції:

г) у статті 284:

назву доповнити словами "та провадження щодо юридичної особи";

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"3. Провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.

Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом".

У зв’язку з цим частини третю - восьму вважати відповідно частинами четвертою - дев’ятою;

абзац другий частини шостої викласти в такій редакції:

"Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження";

д) Прикінцеві положення:

Пункт перший викласти в такій редакції: “Цей закон набирає чинності з моменту набрання чинності ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України””

Зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України в частині застосування кримінально-правових заходів щодо юридичних осіб набираються чинності одночасно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб".

ІІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом п’ятнадцяти днів з дня набрання чинності цим Законом:

а) розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів на виконання вимог та реалізацію положень цього Закону.

б) прийняти нормативно правові акти на виконання цього Закону;

в) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

г) рекомендувати утворити спеціальний орган центральної виконавчої влади з питань окупованої території зі спеціальним статусом

2) забезпечити :

а) прийняття органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

б) приведення нормативно-правових актів органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

в) працевлаштування громадян України, які виїхали з тимчасово окупованої території на іншу територію України;

г) вивезення з тимчасово окупованої території майна органів державної влади, державних підприємств, установ та організацій;

д) продовження здобуття середньої, вищої освіти, отримання документа, що засвідчує здобуття особою відповідної освіти, а також проходження зовнішнього незалежного оцінювання громадянами України, які виїхали з тимчасово окупованої території на іншу територію України.

4. Центральній виборчій комісії вжити всіх необхідних заходів, в тому числі прийняти відповідні акти, для забезпечення реалізації виборчих прав громадянами України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, на виборах Президента України 25 травня 2014 року.

5. Рекомендувати Національному банку України прийняти нормативно-правові акти на виконання цього Закону.

6. Передбачений цим Законом правовий режим діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

За это сообщение автора bur поблагодарил:
minibuh
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST VOA » 15 апр 2014, 14:05

Может, это не совсем хозяйственно-налоговое, но про Крым.

Дата статьи 13.04.2014

18 квітня - крайній термін для кримчан, коли вони можуть подати заяву про бажання зберегти громадянство України. Інакше вони автоматично визнаються громадянами Росії

Однак що робити громадянам України, зареєстрованим у Криму, але які проживають, наприклад, у Києві чи інших областях? Який правовий статус отримають ті громадяни України, які не отримають російський паспорт, так само як і не напишуть відповідну заяву про відмову від громадянства РФ?

Керуючий партнер Адвокатського об'єднання Володимир Ямпольський дещо прояснив ситуацію з цих питань.

Насамперед, він зауважив, що автоматичне визнання таких жителів громадянами РФ не тягне ніякої зміни їх статусу з точки зору українського законодавства.

Так, Закон України про громадянство не передбачає відповідного для такого випадку підстав припинення українського громадянства. Тому громадяни України, які не отримували паспорт РФ і не писали заяви про відмову від громадянства РФ, залишаються громадянами України з усіма правами та свободами.

От тільки не на території Криму! По суті, з такими громадянами будуть поводитися як з особами, що незаконно перебувають на території РФ. Адже для того щоб залишитися на території Криму необхідно буде отримати дозвіл на проживання у РФ.

У свою чергу вид на проживання в РФ, згідно з Федеральним Законом «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації», отримується лише після того, як іноземець (нехай навіть той, що володіє нерухомістю в Криму) отримає право на тимчасове проживання. А щоб отримати право на тимчасове проживання необхідно знову-таки підписати відмову від громадянства РФ, бланк якого, до речі, написаний настільки невибагливо, що іноземний громадянин, по-перше, автоматично погоджується з дією Договору між РФ і Кримом, а по-друге, заздалегідь погоджується з будь-якими правовими наслідками своєї відмови, навіть не ознайомившись з такими наслідками.

І проте, якщо громадянин України хоче залишитися проживати в Криму, але при цьому не хоче набувати права і обов'язки громадянина РФ (в тому числі і служити в російській армії), обійтися без такої відмови буде неможливо. Крайній термін - 18 квітня - також продовжуватися не буде.

На жаль, політична ситуація в Криму сьогодні така, що навіть відмова від громадянства РФ відбувається з великими проблемами. Так, федеральні пункти міграційної служби РФ, які приймають заяви про відмову від громадянства РФ, відкриті в дуже обмеженій кількості. По одному в Сімферополі, Білогірську, Бахчисараї. Тобто всі пункти знаходяться в радіусі 40 кілометрів від Сімферополя, в той час як у Феодосії та Керчі перебуває велика група людей, які не хочуть бути громадянами Росії.

Той, хто не зможе самостійно дістатися міграційної служби, може відправити туди листа з повідомленням. Вкласти в нього бланк заяви, додати копію свого паспорта, а якщо є неповнолітні діти - копії свідоцтва про народження дітей. Тоді таким громадянам за зворотною адресою буде вислана довідка, що таку заяву прийнято. Наскільки ця довідка буде легітимна, не знає ніхто.

Крім того, знову ж ніхто не гарантує, що всі такі громадяни України автоматично отримають посвідку на проживання в Криму. Справа в тому, що відповідно до статті 6 Федерального закону дозвіл на тимчасове проживання може бути видано іноземному громадянину в межах квоти, затвердженої Урядом Російської Федерації. Яка квота буде затверджена для жителів Криму - негромадян РФ - поки можна лише здогадуватися.

Поки ж лише можна констатувати той факт, що всі ці перепони з підтвердженням українського громадянства будуються виключно для того, щоб в результаті можна було сказати, що тільки три відсотки жителів півострова захотіли залишитися у складі України.
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5068
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1942 раз.

UNREAD_POST VOA » 15 апр 2014, 14:10

Статья из "Закон і Бізнес" - юристы размышляют как раз о проблемах из названия темы.
Источник http://zib.com.ua/ua/80699-yak_zahistit ... istiv.html
Між двома реальностями
або Як правники шукали шляхи захисту активів бізнесу в Криму


Учасники заходу висловлювали думки щодо можливих варіантів подолання правового вакууму, в якому опинилося підприємницьке середовище Криму.
№15 (1157) 11.04—17.04.2014
ІРИНА БЕРЕЗНЕВА
Події, котрі протягом останнього часу розгортаються на півострові, зокрема приєднання АРК до Російської Федерації, створили безліч проблем для підприємницького середовища. Як вести бізнес на невизнаній території, «втримати» право власності на нерухомість і земельні ділянки, захистити власні активи? Такими запитаннями наразі переймаються як суб’єкти господарювання, так і населення Криму в цілому. Однозначних відповідей не мають навіть юристи, принаймні поки що. Втім, практичні поради все-таки дають.


Реєструємо двічі?
Віднедавна ведення господарської діяльності на півострові якщо не стало неможливим, то як мінімум опинилося на правовому роздоріжжі. Такі, на перший погляд, нескладні речі, як регулювання права власності на нерухоме майно та земельні ділянки, укладення угод на території Криму, наразі потребують ретельного правового аналізу. Ця місія насамперед лягає на плечі інтелектуальної еліти нашої держави, однак її представники також перебувають у розгубленості. Адже той юридичний вакуум, що наразі виник на півострові, було складно уявити навіть теоретично.
Чи не в першу чергу сумнозвісні події вдарили по кримському бізнесу, який опинився між двома паралельними реальностями — російською та українською, котрі не перетинаються та не хочуть визнавати одна одну. «Власники та користувачі землі в Криму стали заручниками політичної ситуації, за якої на належні їм об’єкти одночасно поширюється дія двох правових режимів: українського та російського. При цьому реалізація прав на землю майже повністю заблокована», — відзначив партнер ЮК Jurimex Олександр Шишканов під час круглого столу «Захист та вивід активів з Криму», що відбувся в інформагентстві «ЛІГАБізнесІнформ».
Так, він звертає увагу на труднощі, з якими наразі стикнулися власники землі, розташованої на території АРК. По-перше, це неможливість підтвердження права власності на земельні ділянки, яке виникло до анексії півострова (адже українські ре­єстри вже не діють, а російські — ще не діють), по-друге, припинення оформлення прав на землю громадянами та юридичними особами (скільки триватиме ця ситуація — прогнозувати ніхто не береться), по-третє, неможливість розпорядження землею й, нарешті, болючий податковий аспект. Зокрема, йдеться про визначення відомства, на рахунки якого суб’єкти господарювання мають сплачувати податок на землю.
У цьому контексті експерт Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Сергій Кравченко звертає увагу на те, що вимоги щодо сплати податкових зобов’язань перед державою надходять відразу від двох країн.
Під час заходу було озвучено думку про доцільність здійснення реєстрації права власності на земельні ділянки одночасно за українським і російським законодавством. Мовляв, у «перехідний» період це може стати своєрідною перестраховкою, адже, з точки зору закону, такої заборони не встановлено.
Однак, якщо поглянути на ситуацію більш глобально, укладення угод за законодавством двох країн, за словами голови Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати Тараса Шепеля, приховує в собі певні ризики, на які мають зважати суб’єкти господарювання. Зокрема, він наголошує на необхідності врахування норм міжнародного приватного права, в якому є такі інститути, як взаємність та реторсія. Метою останньої є відміна обмежень, які встановлені окремою державою, якщо нею вчинено заходи, що завдають необгрунтованої, в порядку дискримінації, шкоди інтересам іншої країни або її громадян.
Як українські володільці землі мають себе поводити в межах російських законів? Таке питання адресував експертам О.Шишканов. Незважаючи на те, що національне земельне законодавство багато в чому подібне до законодавства нашого північного сусіда, є певні відмінності, які слід знати та враховувати. Зокрема, є нюанси щодо права безоплатного користування землею. Так, О.Шишканов відзначає, що доволі специфічним для України є положення стосовно права безоплатного строкового користування землею, яке, за російським законодавством, передбачено для пільгових категорій осіб (приміром релігійних організацій, муніципальних державних установ, працівників певних галузей економіки тощо). Земельний кодекс РФ передбачає також право довічного спадкового володіння земельними ділянками.
Поряд з тим специфічним у використанні землі, за законодавством Росії, є можливість визначення володільцем (користувачем) землі напрямів її використання відповідно до зонування території. Таким чином, як зазначає доповідач, законодавство РФ надає більш широкі повноваження власникам та користувачам земельних ділянок.
До речі, за реєстраційні дії заявникам доведеться сплатити держмито в розмірі від 1000 до 15000 руб. (від 320 до 4800 грн.), а максимальний строк, відведений для проведення реєстрації прав власності, становить 18 днів.

Анексія як форс-мажор
Стосовно захисту майна, розташованого на території півострова, та корпоративних прав інвесторів нерухомості С.Кравченко відзначив, що нині при продажу підприємства в Криму втрачається чи не 60% його ринкової вартості. Крім того, нагальною проблемою є відсутність будь-якого механізму отримання коштів з банківських установ понад установлений ліміт.
Складність ситуації, за словами доповідача, посилюється тим, що в державних органів немає єдиної позиції щодо вирішення кримського питання. Як можливий варіант допомоги підприємцям С.Кравченко запропонував надати певні преференції представникам кримського бізнесу щодо ведення підприємницької діяльності на «материку».
Своєю чергою партнер ЮК Jurimex Богдан Шаповал порушив питання щодо регулювання права власності на нерухоме майно на території півострова. Він нагадав, що законодавство Росії, так само як і національне, надає власникам нерухомості певні гарантії.Зокрема, закріплено недоторканність приватної власності та можливість припинення такого права не інакше як за рішенням суду. Водночас у російському законодавстві існує норма, що передбачає можливість припинення права приватної власності у зв’язку з певними потребами (приміром, у разі націоналізації майна), що може становити загрозу недоторканності останнього.
Відкритим також залишається питання захисту права власності на нерухомість у судовому порядку. Як відзначили експерти, з нормативної точки зору, така можливість, безперечно, існує, однак реальний механізм захисту — відсутній, оскільки суди, розташовані на території півострова, «повисли в повітрі».
Загальновідомо, що, з точки зору права, наявність форс-мажорних обставин тягне за собою неможливість виконання суб’єктом господарювання тих чи інших договірних зобов’язань. Як зауважила директор департаменту юридичного забезпечення Торгово-промислової палати Любов Нестиренко, єдиного підходу до трактування поняття «форс-мажор» донедавна не існувало. Однак ситуація на півострові спричинила низку звернень підприємців до ТПП, а остання своєю чергою почала надавати підтвердження настання форс-мажорних обставин на кримській території.
Водночас Л.Нестиренко наголосила, що мають місце й випадки зловживань з боку суб’єктів господарювання. Зокрема, деякі представники бізнесу, скориставшись ситуацією, намагаються вирішити свої підприємницькі проблеми. Однак такі спроби навряд чи увінчаються успіхом, адже ТПП підтверджує виключно конкретні обставини на основі конкретних документів. Тож у кожному окремому випадку підприємці мають довести неможливість виконання договірних умов.
Учасники круглого столу не оминули увагою й питання, пов’язані зі здійсненням валютних операцій на території півострова, зокрема щодо можливості використання російського рубля в розрахунках між підприємством, розміщеним на території «материка», та компанією-партнером, котра користується рахунками в Криму. У цьому контексті юрист ЮК Jurimex Тетяна Причепа повідомила, що необхідною умовою для здійснення такої операції є наявність індивідуальної ліцензії Національного банку. Однак НБУ наразі не вбачає достатніх підстав для необхідності використання російського рубля для здійснення платежів на території нашої держави, тому відмовляє у видачі таких ліцензій.

Невизнана територія. Що далі?
Від конкретних питань учасники круглого столу перейшли до обговорення глобальних. Що очікує кримську економіку? На які інвестиції може розраховувати півострів? Чи є шанси повернути Крим? Так, висловлювалися думки, що з боку як України, так і країн Заходу грошових вливань не буде. Та й для російського бізнесу це справа досить ризикована з огляду на ймовірність повернення Криму до складу нашої держави. А от до умов, за яких таке повернення стане можливим, експерти віднесли, по-перше, зняття загрози збереженню територіальної цілісності України, по-друге, підвищення рівня життя на вітчизняних теренах, по-третє, зміну політичного режиму в РФ.
Змоделювавши ситуацію, експерти перейнялися запитанням: чи визнаватимуться в судовому порядку нікчемними правочини, укладені в той час, коли Крим перебував у складі Росії? Втім, однозначних прогнозів ніхто не ризикнув зробити, адже як розвиватиметься ситуація з юридичної точки зору — достеменно невідомо, принаймні до прийняття закону про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території.
Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено: кримським підприємцям надано можливість перереєструвати бізнес і сплачувати податки в інших областях України. Так, Мін’юстом видано наказ «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб — підприємців» від 14.03.2014 №525/5, яким, зокрема, передбачено, що підприємці, заре­єстровані на території АРК та м.Севастополя, для зміни свого місцезнаходження (місця проживання) можуть звернутися до будь-якого держре­єстратора України поза межами Криму та м.Севастополя. У той же час відповідно до повідомлення Міндоходів від 25.03.2014 в АРК та м.Севастополі буде запроваджений новий механізм, який дозволить місцевим суб’єктам господарювання сплачувати податки відповідно до національного законодавства.
Залишається сподіватися, що практичне застосування цих документів певним чином полегшить життя підприємцям, котрі провадять діяльність на території півострова.

Можно также посмотреть на стр.3 - другие материалы по теме http://zib.com.ua/ua/78637-chomu_krim-2 ... -1991.html
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5068
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1942 раз.

UNREAD_POST vikakool » 15 апр 2014, 14:39

Верховна Рада ухвалила в цілому законопроект про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України


Як передає Еспресо.TV, за відповідний законопроект №4473-1 проголосувало 228 депутатів.

Цей документ регулює діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території, зокрема, гарантує суддям право на переведення на роботу з Криму на материкову частину Україну.

Також законопроект визначає особливості проходження громадянам України військової служби в правоохоронних структурах, які розташовані в Криму.

Крім того, за пропозицією депутата Володимира Пилипенка в документ внесено поправку, яка надає можливість громадянам України вільно, без перешкод в’їжджати або виїжджати з Криму без отримання спеціального дозволу, а в звичайному режимі - при пред’явленні паспорта громадянина України.

Однак прикордонники будуть фіксувати факт перетину кордону, і якщо у них виникнуть питання до окремого громадянина, то вони мають право провести окреме розслідування.

Крім того, нардеп Володимир Ар’єв вніс поправку, яка забороняє примушення громадян України до зміни громадянства, зокрема мова йде про примусове отримання російського громадянства. Цю поправку депутати також підтримали.

Крім того, законопроект регулює питання зміни права власності на майно, яке знаходиться в Криму. Так, громадяни, які мають майно на окупованій території та хочуть його продати, мають укладати відповідну угоду на не окупованій території, а Кабмін згодом ухвалить відповідний механізм. «Будь-яка зацікавлена особа, яка хоче продати нерухоме чи рухоме майно в Криму, може зробити це у будь якому населеному пункту України поза межами окупованої території, завірити це нотаріально на материковій частині України», - пояснив міністр юстиції Павло Петренко.

Також цей документ забороняє укладати будь-які інші угоди на окупованій території.

Окремо було запропоновано дозволити громадянам, які проживають в Криму, хочуть припинити трудові відносини і виїхати з регіону, звільнятися по «заявочному принципу», а не через суди, як це передбачено зараз

За это сообщение автора vikakool поблагодарил:
VOA
vikakool
 
Сообщений: 3928
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 829 раз.
Поблагодарили: 561 раз.

UNREAD_POST VOA » 15 апр 2014, 14:43

Т.е.: достаточно в договоре поставки указать место составления - не Крым? И то же самое - в первичке? Даже, если поставщик из Крыма?
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5068
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1767 раз.
Поблагодарили: 1942 раз.

UNREAD_POST vikakool » 15 апр 2014, 15:02

Закон об оккупированных территориях не регулирует экономическую деятельность в Крыму.

Перед его рассмотрением в парламенте руководители депутатских фракций и групп договорились подготовить специальный законопроект, посвященный этому вопросу.

Депутат Сергей Терехин из фракции "Батькивщина" сообщил, что законопроект о регулировании экономической деятельности будет подготовлен до конца текущей недели.

За это сообщение автора vikakool поблагодарил:
VOA
vikakool
 
Сообщений: 3928
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 829 раз.
Поблагодарили: 561 раз.

UNREAD_POST vikakool » 22 апр 2014, 15:06

Крым обнулил материковые долги - имеется в виду налоговый кредит по НДС, полученный от украинского поставщика

http://investfunds.ua/news/krym-obnulil ... na-119745/
vikakool
 
Сообщений: 3928
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 829 раз.
Поблагодарили: 561 раз.

UNREAD_POST Забава » 22 апр 2014, 16:58

vikakool писал(а):Крым обнулил материковые долги - имеется в виду налоговый кредит по НДС, полученный от украинского поставщика

http://investfunds.ua/news/krym-obnulil ... na-119745/


А тут можно ознакомиться с оригиналом сего документа:
http://www.nalog.ru/rn77/news/tax_doc_news/4619654/
Глава Президиума Государственного Совета Республики Крым В.А. Константинов 11 апреля 2014 года подписал Постановление №2010-6/14 об утверждении Положения «Об особенностях применения законодательства о налогах и сборах на территории Республики Крым в переходный период».

11. Суммы НДС, предъявленные плательщиками Украины, отнесенные к налоговому кредиту в феврале 2014 года, учитываются при исчислении суммы НДС, подлежащей уплате в бюджет, в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины. Суммы НДС, подлежащие возмещению из бюджета в соответствии с пунктом 200.1 статьи 200 Налогового кодекса Украины за февраль 2014 года, не признаются задолженностью бюджета и бюджетному возмещению не подлежат.
12. Суммы налога, отнесенные к налоговому кредиту по налоговым периодам до 1 февраля 2014 года и подлежащие возмещению из бюджета в соответствии с пунктом 200.1 статьи 200 Налогового кодекса Украины, не полученные плательщиком по состоянию на 1 марта 2014 года, не признаются задолженностью бюджета. Указанная сумма бюджетному возмещению не подлежит.
13. Сумма налогового долга по НДС (в том числе рассроченного или отсроченного в соответствии с Налоговым кодексом Украины) по налоговым периодам до 1 марта не признается задолженностью перед бюджетом и взысканию не подлежит.
14. Суммы НДС, предъявленные плательщиками Украины до 1 марта 2014 года и не отнесенные к налоговому кредиту по состоянию на указанную дату, подлежат включению в валовые расходы при исчислении налога на прибыль предприятий на дату возникновения права на налоговый кредит в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины.
15. Суммы НДС, предъявленные плательщиками Украины после 1 марта 2014 года до 31 декабря 2014 года включительно, в состав налогового кредита не включаются.
Данные суммы учитываются в расходах при исчислении налога на прибыль предприятий на дату возникновения права на налоговый кредит в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины. В случае возникновения права на налоговый кредит до 1 мая 2014 года такие суммы учитываются с повышающим коэффициентом 2, а с 1 мая 2014 года по 31 декабря 2014 года — с повышающим коэффициентом 1,5.
16. Начиная с 1 января 2015 года указанные в пунктах 14 и 15 настоящего Положения суммы налога, не отнесенные к налоговому кредиту по состоянию на 1 марта 2014 года и не включенные в валовые расходы при исчислении налога на прибыль предприятий по состоянию на 1 января 2015 года, подлежат включению в расходы при исчислении налога на прибыль организаций равными долями в течение трех лет в случае приобретения соответствующих товаров (услуг) для осуществления операций, облагаемых НДС.
Плательщики НДС обязаны провести инвентаризацию сумм НДС, предусмотренных настоящим пунктом, по состоянию на 31 декабря 2014 года включительно.
Аватар пользователя
Забава
 
Сообщений: 334
Зарегистрирован: 06 мар 2012, 16:04
Откуда: Киев
Благодарил (а): 72 раз.
Поблагодарили: 87 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Al Shurshun, alex88, Gb, Kamillfo, lola, minibuh, vikakool, Ya