Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Защита прав потребителей

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST lelmvj » 06 авг 2014, 22:33

Интересное решение

Вкладчик не потребитель, депозит не услуга
Творя шедевральные иски, всегда изучаем судебную практику. Неспокойная обстановка в стране вызвала повышенное внимание к проблемам возврата депозитов банками. Просмотрев практику судов г. Киева так и не удалось найти ответ на вопрос - распространяется ли на депозитные договоры законодательство о защите прав потребителей?

С одной стороны, на правоотношения в сфере депозитных вкладов распространяются положения законодательства в сфере защиты прав потребителей. Так, депозит – это банковская услуга согласно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закона "О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг" и п. 1 и п. 14 ч. 3 ст. 47 Закона "О банках и банковской деятельности". Кроме того, согласно ст. 633 Гражданского кодекса банковское обслуживание отнесено к услугам.
С другой стороны, вкладчик не может быть потребителем в понимании Закона «О защите прав потребителей» поскольку по договору депозита услугу оказывает вкладчик (и она оплачивается в виде процентов по депозиту). Более того, вкладчику услуги банк не оказывает, ведь понятие "услуга" в понимании Закона "О защите прав потребителей" предполагает передачу потребителю определенного блага. А согласно договору депозита банк не предоставляет вкладчику материальных или нематериальных благ.
Граждан подобная неоднозначность судебной практики могла бы и не волновать. Если бы не меркантильный вопрос уплаты судебного сбора. Основанием для освобождения от обязанности платить сбор является то, что иск подается в порядке защиты прав потребителей (согласно ч. 3 ст. 22 Закона «О защите прав потребителей» и п. 7 ч. 1 ст. 5 Закона «О судебном сборе»).

Скрытый текст: показать
Справа № 761/18109/14-ц
Провадження №2/761/5521/2014

УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2014 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кравець Д.І, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення грошових коштів за договором акційного строкового банківського вкладу,-
В С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення грошових коштів за договором акційного строкового банківського вкладу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва, посилаючись на положення ч. 5 ст. 110 ЦПК України, згідно якої позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача, тобто заяву подано за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1
Разом з тим, посилання позивача на те, що спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, оскільки останній просить вирішити спір саме на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України.
Так, слід зазначити, що згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають з договору банківського вкладу та не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а врегульовані § 3 «Банківський вклад» глави 71 Цивільного кодексу України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Зокрема ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором.
Тобто, банківський вклад не є ані роботою (діяльністю виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб), ані продажем товару (продукції) у сенсі положень, визначених Законом України «Про захист прав споживачів».
Банк при позичанні коштів у вкладника, для їх розміщення у якості банківського вкладу, не отримує жодної винагороди за користування такими коштами, а навпаки, сплачує проценти (дохід вкладника) за період їх використання. Кошти вкладу(депозиту) аж ніяк не можуть розглядатися як «вартість робіт (послуг)» та/або «загальна вартість замовлення», а договір про банківський вклад (депозит) не містить понять «вартість робіт (послуг)» та/або «загальна вартість замовлення» у сенсі положень ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з банківського вкладу, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» і положення цього Закону не застосовуються до відносин банківського вкладу. Відтак, Закон України «Про захист прав споживачів» може застосовуватися лише, коли позивач прямо вказує на порушення норм, гарантованих цим Законом.
Разом з тим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
При цьому, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 33, що територіально не відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України суддя повертає позовну заяву позивачу у випадках коли справа не підсудна цьому суду.
З огляду на викладене, суддя прийшов до висновку, що даний позов не підсудний Шевченківському районному суду міста Києва та підлягає поверненню позивачу для подання до належного суду, а саме за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 109, 110, 121, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення грошових коштів за договором акційного строкового банківського вкладу - повернути позивачу для подання до належного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39442139
Цивільна справа №760/23047/13-ц
№2/760/1568/14


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2014 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зінченко С.В.
при секретарі Гайдайчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» про захист прав споживачів,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив захистити його права як споживача фінансових послуг та стягнути з відповідача на свою користь суму його депозитного вкладу та нараховані проценти.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 05.08.2012 року він уклав з ПАТ КБ «Даніель» договір №Т-29460 строкового банківського вкладу «Класичний», за яким банк прийняв на депозит кошти в сумі 15000 доларів США на строк до 20.08.2013 року.
Як вказує позивач, по закінченню строку дії депозитного договору він звернувся до банку із вимогою про повернення вкладу з нарахованими відсотками, проте банк всіляко ухиляється від повернення йому грошових коштів.
Під час розгляду позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 14168,01 доларів США залишку вкладу, оскільки банком частково зобов'язання було виконане.
В судовому засіданні позивач зменшені позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені в позові. Укладення мирової угоди можливим не вважає. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву про відкладення розгляду справи, проте суд не вважає вказані в заяві причини поважними, а тому у відповідності до статті 224 ЦПК України, вважає можливим за згодою представника позивача провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача та вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2012 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Даніель» договір №Т-29460 строкового банківського вкладу «Класичний», за яким банк прийняв на депозит кошти в сумі 15000 доларів США на строк до 20.08.2013 року.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач по закінченню строку дії депозитного договору звернувся до банку із вимогою про повернення вкладу з нарахованими відсотками, проте банк ухиляється від повернення йому грошових коштів.
В подальшому банком було частково виплачену суму вкладу та нараховані відсотки, проте, як пояснив позивач в судовому засіданні, зобов'язання в сумі 14168,01 доларів США залишилось невиконаним та від його виконання банк уникає.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вкладу в розмірі 14168,01 доларів США.
Також відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись статями 27, 31, 60, 88, 208, 209, 212, 214-216, Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» про захист прав споживачів - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» на користь ОСОБА_1 14168 доларів США 01 цент США депозитного внеску.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Даніель» в дохід держави 1176 грн. 00 коп. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36794231

legal-protection-ua.blogspot.com/2014/08/blog-post_6.html
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya