Налоговые консультации и статус писем ГНАУ (ГНСУ)

[Vetal']

Забавно! т.е. кто-то должен будет - для опровержения такого мнения! - открыть юрлицо, которое будет систематически обжаловать ВСЕ подряд ОНК

Этого кто-то просто возьмут за ...опу и конверт.

[vikakool]

Ну....ето...пострадать за правое дело, то-се

[VOA]

Я дико извиняюсь, но разве не за это Бродский з/п получает и зарабатывает стаж для пенсии госслужащего: мониторить подзаконку на соответствие закону и "запобігать, попереджать, ініціювати відміну і т.ін." на користь підприємництва?

[Печкин]

ГНСУ рассказала Высшему хозяйственному суду, что обобщающая налоговая консультация обязательна к применению.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 11.01.2013 р. N 247/5/15-3416

Вищому господарському суду України

...
Зазначене питання висвітлене в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. N 610, яка є обов'язковою до виконання як суб'єктами господарювання, так і органами податкової служби.

Що стосується листа ДПС України від 20.09.2011 р. N 246/7/15-3417-01, то даний лист відкликаний листом ДПС України від 11.01.2013 р. N 331/7/15-3417-01.
...
Заступник Голови
А. П. Ігнатов

Собственно про транзит и НДС в соответствующей теме: Транзитные перевозки и НДС

[Вотруба]

Вот оно оказывается что

Ниже под спойлером немножко об этом "что", а немножко рассуждений непосредственно по теме.

Скрытый текст: показать

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 23.12.2011 р. N 8136/6/11-2016
Харківській обласній громадській організації "Центр підтримки реформ"
вул. Полтавський шлях, 52, офіс 47, м. Харків, 61052

Про надання інформації

Відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 01.12.2011 р. N 04-39/10-1263 до листа Харківської обласної громадської організації "Центр підтримки реформ" від 04.11.2011 р. N 0334/7 щодо відкликання листів ДПА України за результатами проведення правової експертизи Державна податкова служба України повідомляє наступне.

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 31.03.2011 р. N 16422/1/1-11 стосовно проведення інвентаризації власних нормативно-правових актів та вжиття заходів щодо приведення їх у відповідність з вимогами податкового законодавства Міністерством юстиції України за участю ДПС України та ДМС України було проведено експертизу відомчих нормативно-правових актів та листів. Відповідно до доручення КМУ від 13.05.2011 р. N 16422/3/1-11 ДПС України надано для використання під час виконання доручення від 31.03.2011 р. лист Міністерства юстиції України від 28.04.2011 р. N 3915-0-4-11/101.

За підсумками інвентаризації підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють питання застосування норм Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та відповідно до рекомендацій Міністерства юстиції України Державною податковою адміністрацією України відкликано з місць застосування 10 листів та внесено зміни до 1 листа ДПА України. Зокрема, відкликано наступні листи ДПА України:

- Лист від 14.12.2010 р. N 27640/7/15-0117 "Про надання роз'яснення";

- Лист від 29.12.2010 р. N 29263/7/15-0117 "Про надання роз'яснення";

- Лист від 21.01.2011 р. N 1600/7/10-1017/220 "Про направлення Методичних рекомендацій";

Спільний лист Пенсійного фонду України від 14.02.2011 р. N 2634/03-20 та ДПА України від 14.02.2011 р. N 3986/7/19-0117/165 "Щодо надходжень єдиного податку з 01.01.2011 року";

- Лист від 14.02.2011 р. N 4091/7/23-4017/131 "Щодо застосування штрафних санкцій";

- Лист від 14.02.2011 р. N 4019/7/15-0117 "Про надання роз'яснень";

- Лист від 17.02.2011 р. N 4485/7/17-0217 "Про заповнення Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб";

- Лист від 21.02.2011 р. N 4811/7/21-0117 "Про запровадження та подання Декларації з акцизного податку";

- Лист від 15.03.2011 р. N 7171/7/15-0517 "Про операції страховиків з торгівлі векселями";

- Лист від 25.03.2011 р. N 8235/7/17-0217 "Про подання Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб".

Відповідно до заключення Міністерства юстиції України внесено зміни до листа ДПА України від 28.01.2011 р. N 2337/7/23-7017/125 "Про окремі питання проведення перевірок".

При цьому слід зазначити, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер.

З моменту набрання чинності Кодексом Державною податковою службою України проводиться цілеспрямована робота по вивченню положень Кодексу, виявленню найбільш актуальних проблемних питань його застосування та забезпеченню роз'яснення його норм органам податкової служби та платникам податків (у формі податкових консультацій).

При цьому узагальнювалися запити платників податків та податкових органів, які надходили як безпосередньо до ДПС України, так і до інформаційно-довідкового департаменту ДПА України. Відповіді на питання платників розміщувалися і розміщуються зараз в Єдиній базі податкових знань на офіційному веб-сайті ДПС України. Найбільш актуальні з них, виходячи з кількості запитів та їх регіональності, були зібрані в єдині підбірки, узагальнені, та у вигляді Методичних рекомендацій направлені до державних податкових адміністрацій регіонального рівня для використання при підготовці податкових консультацій платникам податків.

Підготовка Методичних рекомендацій перш за все пов'язана із встановленими Кодексом особливостями надання податкових консультацій платникам податків (стаття 52 розділу II Кодексу).

Слід врахувати, що до набрання чинності Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI ДПА України була позбавлена права видавати узагальнюючі роз'яснення норм податкового законодавства. Надання тільки податкових консультацій кожному окремому платнику індивідуально не вирішувало проблем, які виникають у платників і у податкових органів при застосуванні діючого законодавства внаслідок можливості неоднозначного їх розуміння.

Наприклад, виникали прецеденти, коли по-різному розуміли і по-різному надавали податкові консультації платникам податкові органи Миколаївської, Донецької та Одеської областей в частині оподаткування портових зборів (пункт 197.9 статті 197 розділу V Кодексу). Зважаючи на те, що саме в цих регіонах містяться морські порти, де ці збори і справляються, неоднозначне трактування норми Кодексу може призвести до значних втрат бюджету.

Також різний підхід до застосування пункту 186.3 "в" Кодексу був у Миколаївській, Львівській та інших областях, які вважають, що виключення з числа об'єктів оподаткування ПДВ (діяло до набрання чинності Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI) має стосуватися тільки послуг, що носять консультаційний характер. Оподаткування одних і тих же операцій в різних регіонах за різними правилами, і, як наслідок, винесення судових рішень на користь платників податків, матиме наслідком як втрату репутації органами державної податкової служби, так і високу вірогідність значних ненадходжень податку до бюджету.

Таким чином підготовка Методичних рекомендацій є кроком у виконанні пропозицій, направлених за рішенням розширеного засідання Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України від 12.05.2011 р. до Кабінету Міністрів України з метою врегулювання проблемних питань між владою і підприємницькими структурами: пунктом 5 вказаних пропозицій запропоновано вжити заходів щодо забезпечення однозначного тлумачення та застосування органами Державної податкової служби України норм Податкового кодексу (доручення Кабінету Міністрів України від 17.05.2011 р. N 24790/0/1-11).

Разом з цим Державною податковою службою України було проведено ретельну інвентаризацію Методичних рекомендацій, виданих у формі листів, що були надіслані регіональним ДПА.

Зазначені Методичні рекомендації є документами, які носять виключно рекомендаційний характер і не містять нових правових норм. Вони цілком відповідають завданню, поставленому перед ДПС України Кабінетом Міністрів України в пункті 5 доручення від 17.05.2011 р. N 24790/1/1-11: вжити заходів щодо упередження виникнення проблемних питань у платників податків у процесі адміністрування податків в умовах запровадження Податкового кодексу.

Підготовка Державною податковою службою України Методичних рекомендацій для використання їх з метою підготовки податкових консультацій платникам податків регіональними державними податковими адміністраціями є актуальною і відповідає вимогам доручення Першого віце-прем'єр-міністра А. Клюєва від 11.05.2011 р. N 23563/0/1-11, пунктом 3.2 якого Державній податковій службі України дано завдання запровадити практику реагування на резонансні та найбільш масові звернення платників податків або їх представників щодо проблем адміністрування податків, зокрема, що виникають під час запровадження Податкового кодексу України, з метою упередження виникнення проблемних питань у платників податків, пов'язаних зі сплатою податків.

Слід відзначити, що виключно наданням податкових консультацій окремим платникам податків, як це пропонує Міністерство юстиції України, ці завдання неможливо буде виконати якісно. В той же час, враховуючи вимоги Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731 (підпункт "е" пункту 5 Положення), Методичні рекомендації з найбільш актуальних питань податкового законодавства не повинні подаватися на державну реєстрацію, оскільки є документами рекомендаційного характеру.

Зокрема, стосовно листа ДПА України від 27.01.2011 р. N 2131/7/15-0817 "Про адміністрування у 2011 році плати за використання інших природних ресурсів" зазначаємо, що вказаним листом не визначається безпосередньо порядок справляння плати за використання інших природних ресурсів (як наголошено в п. 6 додатка 1 до листа Міністерства юстиції України від 28.04.2011 р. N 3915-0-4-11/101), оскільки Порядок справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання визначено безпосередньо постановами Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 449 "Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання" та від 25 січня 1996 року N 123 "Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин". Тобто ДПА України листом відповідно до своїх повноважень лише повідомляє, з посиланням на норми пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу, про те, що у 2011 році справляння плати за використання інших природних ресурсів продовжує здійснюватись та у зв’язку з цим надає рекомендації щодо переліку законодавчих та підзаконних нормативних документів, які можливо використовувати при обчисленні плати за використання інших природних ресурсів у 2011 році.

Виходячи з викладеного, вважаємо, що листом від 27.01.2011 р. N 2131/7/15-0817 "Про адміністрування у 2011 році плати за використання інших природних ресурсів" ДПС України не встановлює нових правових норм.

Стосовно листа ДПА України від 16.02.2011 р. N 4348/7/15-0817 "Про оподаткування мінеральної води" зазначаємо, що вказаним листом не визначається механізм сплати за обсяги видобутої мінеральної води (як наголошено в додатку 1 до листа Міністерства юстиції України від 28.04.2011 р. N 3915-0-4-11/101), оскільки механізм сплати плати за використання підземної води (у т. ч. мінеральної) вже запроваджено Кодексом. Тобто ДПА України листом відповідно до своїх повноважень лише роз'яснює положення щодо застосування у 2011 році норм Кодексу при використанні мінеральної води та повідомляє про платежі за користування надрами, які запроваджені Кодексом.

Виходячи з викладеного, вважаємо, що листом від 16.02.2011 р. N 4348/7/15-0817 "Про оподаткування мінеральної води" ДПС України не встановлює нових правових норм.

Враховуючи викладене, Державна податкова служба України не погоджується з позицією Міністерства юстиції України щодо необхідності відкликання наступних листів ДПА України:

- Лист від 24.01.2011 р. N 1705/7/16-1517 "Про податок на додану вартість";

- Лист від 26.01.2011 р. N 2093/7/16-1517 "Про податок на додану вартість";

- Лист від 27.01.2011 р. N 2131/7/15-0817 "Про адміністрування у 2011 році плати за використання інших природних ресурсів";

- Лист від 31.01.2011 р. N 2510/7/16-1417 "Про окремі питання застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ";

- Лист від 01.02.2011 р. N 2533/7/16-1517 "Про податок на додану вартість";

- Лист від 14.02.2011 р. N 4021/7/16-1417 "Щодо проведення процедури реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації";

- Лист від 16.02.2011 р. N 4348/7/15-0817 "Про оподаткування мінеральної води";

- Лист від 18.02.2011 р. N 4686/7/16-1517 "Про податок на додану вартість";

- Лист від 04.03.2011 р. N 6286/7/16-1517 "Про податок на додану вартість";

- Лист від 23.03.2011 р. N 8019/7/16-1517 "Про податок на додану вартість";

- Лист від 25.03.2011 р. N 8342/7/16-1517 "Про податок на додану вартість".

Також звертаємо увагу на те, що Методичні рекомендації у формі листів ДПА України до регіональних державних податкових адміністрацій не належать до категорії документів міжвідомчого характеру, оскільки вони не надсилалися як інструктивний матеріал іншим міністерствам та відомствам, а були направлені виключно підпорядкованим органам державної податкової служби.

Заступник Голови
С. І. Лекарь

[vins]

Окружной админсуд Киева считает, что если сам не ведешь деятельности (нет в статсправке), то и просить у ГНИ налоговую консультацию на тему этой деятельности не имеешь права

Скрытый текст: показать

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року № 2а-7404/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києвапровизнання протиправними дій, зобов'язання надати індивідуальні податкові консультації,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва щодо відмови надати індивідуальну податкову консультацію на листи позивача № 02/дпс від 03.04.2012, № 003/дпс від 03.04.2012 та № 004/дпс від 24.04.2012, направлені у відповідності до ст. 52 Податкового кодексу України, а також зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва надати позивачу індивідуальні податкові консультації на листи: № 002/дпс від 03.04.2012, № 003/дпс від 03.04.2012 та № 004/дпс від 24.04.2012.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

15.08.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.04.2012 листом № 002/дпс ТОВ «Фінансово-правові дослідження» звернулось до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з проханням надати податкову консультацію у порядку ст. 52 ПК України з наступних питань: Чи вважається операція з безоплатного відступлення права вимоги операцією з дарування? Яким чином оподатковуються податком на прибуток та податком на додану вартість операції з безоплатного відступлення права вимоги для сторони-1 яка безоплатно відступила право вимоги та для сторони-2, яка прийняла безоплатно право вимоги?

Листом від 28.04.2012 № 3412/10/15-105 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було відмовлено у наданні податкової консультації у зв'язку з тим, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, а оскільки ТОВ «Фінансово-правові дослідження»веде діяльність бухгалтерського обліку та аудиту, то викладені питання у листі від 03.04.2012 № 002/дпс не стосуються діяльності ТОВ «Фінансово-правові дослідження», ДПІ у Дарницькому районі м. Києва запропоновано платнику податків, в діяльності якого, зокрема, виникли описані проблемні ситуації, звернутись до державної податкової інспекції за місцем реєстрації та отримати відповідь за умови самостійного надання запиту.

03.04.2012 листом № 003/дпс ТОВ «Фінансово-правові дослідження» звернулось до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з проханням надати податкову консультацію у порядку ст. 52 ПК України з наступних питань: Чи включається до складу доходів сума попередньої оплати та авансів, отримана юридичною особою резидентом від юридичної особи нерезидента в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг?

Листом від 28.04.2012 № 3413/10/15-105 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було відмовлено у наданні податкової консультації у зв'язку з тим, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, а оскільки ТОВ «Фінансово-правові дослідження»веде діяльність бухгалтерського обліку та аудиту, то викладені питання у листі від 03.04.2012 № 003/дпс не стосуються діяльності ТОВ «Фінансово-правові дослідження», ДПІ у Дарницькому районі м. Києва запропоновано платнику податків, в діяльності якого, зокрема, виникли описані проблемні ситуації, звернутись до державної податкової інспекції за місцем реєстрації та отримати відповідь за умови самостійного надання запиту.

24.04.2012 листом № 004/дпс ТОВ «Фінансово-правові дослідження» звернулось до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з проханням надати податкову консультацію у порядку ст. 52 ПК України з наступних питань: Яким чином відображається в податковому обліку підприємства дохід від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником та витрати платника податку понесені на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), якщо такий дохід буде дорівнювати понесеним витратам?

Листом від 22.05.2012 № 4672/10/06-006 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було відмовлено у наданні податкової консультації у зв'язку з тим, що відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, тобто органи державної податкової служби надають виключно індивідуальні консультації платникам податків виключно з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до змісту ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З системного аналізу викладених норм видно, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.

Як видно з матеріалів справи, видами діяльності позивача за КВЕД-2005 є: діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; нотаріальна та інша юридична діяльність; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; дослідження і розробки в галузі суспільних наук; надання інших комерційних послуг, що підтверджується належним чином завіреною копією довідки з ЄДРПОУ серії АА № 399729.

Таким чином, питання заявлені позивачем до відповідача для отримання податкової консультації, за висновком суду, не стосуються правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у податковому обліку ТОВ «Фінансово-правові дослідження»при здійсненні останнім господарської діяльності.

Судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання протиправними дій щодо відмови надати індивідуальні податкові консультації та зобов'язання надати позивачу індивідуальні податкові консультації, на те, що ТОВ «Фінансово-правові дослідження»при плануванні фінансово-господарських операцій, які мало намір здійснити у майбутньому, прагнуло скористатись своїм правом на отримання індивідуальної консультації, оскільки чинним законодавством не передбачено надання податкової консультації у разі майбутньої діяльності, а лише при здійсненні суб'єктом господарської діяльності безпосередньої діяльності з питань адміністрування податків чи зборів.

Враховуючи викладене, а також те, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація, тобто отримання суб'єктом податкової консультації відповідної інформації щодо використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів не є аналогічним щодо інших суб'єктів господарювання, а відтак, суб'єктом податкової консультації не може бути надано таку інформацію третім особам при здійсненні, зокрема, діяльності з консультування з питань комерційної діяльності та управління, діяльності у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними дій ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо відмови у наданні індивідуальних податкових консультацій на листи позивача від 03.04.2012 № 02/дпс, від 03.04.2012 № 003/дпс та від 24.04.2012 № 004/дпс, а також про зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надати позивачу індивідуальні податкові консультації на листи від 03.04.2012 № 02/дпс, від 03.04.2012 № 003/дпс та від 24.04.2012 № 004/дпс.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя
Пащенко К.С.

[VOA]

А вот комментарий юриста в блоге на Лиге к этому решению:

Суд vs закон або Як судді податковий кодекс читали

08.04.2013 00:37

Сучасний стан об’єктивності законотворчого процесу викликає багато сумнівів, а якість нормативно-правових актів тим більше. Отже, в таких умовах, не є зайвим платнику податків спитати орган владних повноважень, як краще діяти при тих чи інших обставинах, і головне, як при цьому не порушити «об’єктивний нормативно-правовий акт». Для цього законодавець, на диво, передбачив в Податковому кодексі таку важливу для кожного платника податків правову норму, як отримання від органу державної податкової служби індивідуальної податкової консультації.


Коротко наведемо зміст правової норми. «Податкова консультація — ДОПОМОГА контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган». Ключовим в цьому визначенні є саме визначення «ДОПОМОГА контролюючого органу конкретному платнику податків».



Але, на практиці виходить, що поняття ДОПОМОГА має дуже різне значення для тих, хто її за законом повинен надавати.



Так, один собі платник податків, маючи на меті розширити напрямки своєї діяльності, звернувся до районної ДПІ з проханням надати податкову консультацію, адже мав намір здійснювати в подальшому правочини тільки у межах правового поля.



В районному ДПІ читають Податковий кодекс дуже уважно, а тому поміж строк третьої глави чітко для себе вичитали, що перед тим, як надавати податкову консультацію треба звірити поставлене питання із сферою діяльності платника, яка зазначена в довідці з ЄДРПОУ. І такий собі платник податків по факту отримав відмову в наданні податкової консультації, адже насмілився ставити запитання не в тій сфері, яку мав у довідці статистики. Нагадаємо, що довідка з ЄДРПОУ передбачає внесення шістьох видів діяльності підприємства, а діяльність господарюючого суб’єкта обмежується тільки прямими заборонами та регламентується його статутом. Але ж, для ДПІ поняття ДОПОМОГА платнику податків - передусім, а тому хай підприємство займається тільки тим, що вирішило ДПІ, адже податкова діє для підприємців як оберіг … від розвитку та процвітання.



«Піду пошукаю правду у правосуддя», - вирішив платник і зазирнув на Каменєва. Там його вже чекало інше відношення до терміну ДОПОМОГА. І не вдаючись до подробиць «СПРАВЕДЛИВОГО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ» (це «творіння» (повний текст рішення) пропоную перечитати повністю), платник податків отримав чергове НОУ ХАУ: спочатку зроби, а потім запитуй законно чи ні. Лише головне в рішенні не зазначено, що після того, як зробив та запитав, нікуди не виїжджай, тримай гроші напоготові, і чекай хлопчиків з бюро «ДОПОМОГА» (читай ДПІ). Дослівно з рішення суду: «чинним законодавством не передбачено надання податкової консультації у разі майбутньої діяльності, а лише при здійсненні суб'єктом господарської діяльності безпосередньої діяльності з питань адміністрування податків чи зборів». Ну як вам, класика жанру?!!



«Ну добре, може в апеляції пощастить», - вже не так впевнено подумав платник, і подав скаргу. Але тут зовсім диво, - немає для платника такого поняття, як Податковий кодекс і немає його норм, коли суддя про них не знає.



Для порівняння текст закону: «Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору».

Закон VS Суд. А тепер детальніше, про диво (витяг з тексту рішення): «податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин».



Цікаво, але взагалі-то оскаржувались дії ДПІ щодо неправомірної відмови в наданні податкової консультації, а не її не наданий зміст. Ну не читає суд матеріали справи і, тим більше, Податковий кодекс… Навіщо? Немає часу на СПРАВЕДЛИВІСТЬ, - адже в руках новий Андроїд…



Підсумовуючи, платник податків для себе уяснив дуже корисну річ, - ступінь абсурдності рівно залежна від ланки держоргану, і чим ВОНО вище, тим ВОНА більше.



Але найголовніше попереду. «Здоровеньки були, пані КАСАЦІЯ, а як Ви тлумачите поняття ДОПОМОГА?»

[VOA]

По указанному vins решению была подана кассация.

Скрытый текст: показать

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 грудня 2012 року Київ К/9991/79324/12

Суддя Вищого адміністративного суду України Лосєв А.М.,

розглянувши можливість відкриття касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012

у справі № 2а-7404/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправними дії, зобов'язання надати індивідуальні податкові консультації, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012.

Вказана касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 165, 210 - 215 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правові дослідження»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 у справі № 2а-7404/12/2670.

2. Витребувати матеріали справи № 2а-7404/12/2670 з Окружного адміністративного суду м. Києва та надіслати дану ухвалу до вказаного суду для виконання.

3. Провести дії по підготовці справи до касаційного розгляду в порядку ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Встановити десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

5. Копію даної ухвали разом із інформацією про права та обов'язки сторін, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, направити сторонам у справі.

6. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного А.М. Лосєв

суду України

Никто не в курсе - какой результат?

[vins]

Попробовал поискать. Не нахожу в Реестре.

[Marlboro]

Киев о оспаривании ИНК.
Апелляция к решению, которое ранее выкладывал Vetal'.
Вердикт - получил пользуйся, не нравится - не пользуйся. Оспаривать с целью получить "нужную" нельзя
Правда, на текущий момент открыто кассационное производство, может ВАС порадует

Скрытый текст: показать

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29308719

.....
Відповідно до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

До того ж, з аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також не є обов'язковою для виконання.

Окрім того, необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Така ознака характерна для узагальнюючих податкових роз'яснень, які надають ДПА України та затверджуються її наказом (п. 1.8. Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12 квітня 2003 року N 176).

Оспорювана податкова консультація, яка надана податковим органом, не підпадає під предмет адміністративного позову, адже кваліфікуючою ознакою змісту такого, відповідно до положень ст. 105 КАС України, є юридична значущість для особи рішення суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи від такого рішення.

В даному випадку оспорювана податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів. У разі ж донарахування товариству податкового зобов'язання, останнє не позбавлене можливості оскаржити відповідне податкове рішення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а тому в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої дер жавної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - задовольнити.

Это имеет особую ценность учитывая то, что люди которые отсылали запросы на ИНК по вопросу всем известного пункта статьи 201, по отзывам, начали получать таковые без ответов (размытые формулировки и прочее)

[Marlboro]

Коллеги, ВНЕЗАПНО заинтересовал такой момент.
А освобождает ли 53.1 НК единщиков от лишения свидетельства ЕН? Например, если налоговый орган таковому ответит в консультации, что он может свободно торговать товаром с расчетом по веб-мани, то есть ли риск лишится свидетельства?

Исходя из формальных формулировок норм - да, должны лишить. Так как аннуляция это в понимании главы 11 раздела 2 (а в частности, статьи 111) не будет санкцией и привлечением к ответственности как таковым.
Однако же возникает вопрос - как так?

[VOA]

Я понимаю как то, что ШС доначислить не смогут (мол, работа с налогообложением были по ЕН, а пересчитать на налогообложение по общей) и доначислят налоги, но именно свидетельства смогут лишить. Интересует - с какого момента решат аннулировать свидетельство и чем это будет грозить контрагентам (и будет ли)?

[Marlboro]

Да, примерно так и думал - штрафов не будет, только доначисления в эквивалент общей + лишение ЕН, а штрафов нет.

На сколько понимаю то в этом случае лишение может быть и задним числом - поэтому могут быть нюансы в тех контрагентов, которые не могут работать с общесистемниками.

Правда по идее, на момент совершения таких сделок плательщик ведь был еще на ЕН, а значит его контрагенты не должны нести ответственность в ретроспективе - аргументы должны быть аналогичны как с недобросовестными поставщиками в целях НДС (решение ЕСПЧ по Булвес против Болгарии и аналогичное ему от ВСУ).

[Marlboro]

Получил сегодня аж пять писем от Миндохода и ГУ в Полтаве.
Собственно, были заданы такие вопросы (выкладываю и тексты запросов, дабы можно было оценить полноту ответов):

1) Мелкие нарушения в налоговых накладных как основание для снятия НК.
Запрос выглядел так (там еще были приложения, но учитывая ответы на детали можно забить ):

Скрытый текст: показать

ЗАПИТ
щодо надання індивідуальної податкової консультації

Керуючись правами, наданими платникам податків статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), наказом ДПАУ від 12.04.2003 N 176 (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, далі – МДЗУ), прошу надати мені податкове роз’яснення (консультацію) щодо окремих положень ПКУ.

Згідно порядку заповнення податкових накладних (далі – ПН), який затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 № 1379, в окремих рядках зазначаються обов'язкові реквізити перелічені в статті 201 ПКУ, серед яких, зокрема, є: порядковий номер податкової накладної, дата виписування податкової накладної, назва продавця товарів/послуг, місцезнаходження продавця, назва покупця (отримувача) товарів/послуг.

Щодо перелічених (а також інших) реквізитів – іноді наші постачальники не достатньо сумлінно дотримуються вимог вказаного вище нормативно-правового акту, допускаючи формальні помилки в реквізитах, наприклад, зазначаючи назву нашого підприємства з незначними перекручуваннями та переставляннями слів. Ми, звичайно ж, наголошуємо їм на необхідності дотримання вимог законодавства та спонукаємо переоформлювати ПН згідно з його вимогами, але щодо цього вважаємо зазначити наступне.

6 грудня 2005 року Верховним судом України (далі – ВСУ) в результаті перегляду неоднакового застосування норм матеріального права касаційними інстанціями була прийнята постанова по справі за позовом ПП «Стальконвест» до ДПІ у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення останньої. В ній вказано, що підприємство включило до складу податкового кредиту ПН, в якій була відсутня печатка постачальника, і щодо цього правозастосовуючий орган зазначив, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних не робили їх недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів, а також формальне недотримання позивачем порядку заповнення податкової накладної не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту .

З посиланнями на цю постанову ВСУ, колегія Харківського апеляційного адміністративного суду (далі – ХААС) 12 березня 2013 р. у справі № 2а-12226/12/2070 відзначила наступне: доводи податкового органу про дефектність податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит за листопад 2011 року за операціями з ТОВ "ТБ "Східна Україна", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки помилка в зазначені літери назви підприємства «зазначено ТД» замість «ТБ» не свідчить про невірне формування податкового кредиту.

Знову таки, з посиланнями на цю ж позицію ВСУ, до аналогічного висновку приходить вже Вищий адміністративний суд України (далі –ВАСУ) 23 травня 2013 р. в постанові № К/9991/57256/12, зазначаючи наступне: порушення порядку складання податкової накладної щодо не зазначення знака або цифри до номера податкової накладної, які не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту.
Тут вважаємо зі своєї сторони зазначити, що згідно положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) рішення ВСУ, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Таким чином, зазначена вище позиція ВСУ є обов’язковою і для представників податкових органів, що повністю узгоджується з ч.2 ст. 19 Конституції України (далі – КУ), згідно з якою суб’єкти владних повноважень повинні діяти в межах і в порядку, визначеному законом з абсолютним пріоритетом останнього над підзаконними нормативно-правовими актами. Витяги з зазначених постанов судових інстанцій з посиланнями на реєстр судових рішень додані до цього запиту.

Керуючись вищевикладеним, опираючись на положення ст.19 КУ, ст.244-2 КАСУ, ст. 4 і 56 ПКУ (згідно з якими в разі, коли між положеннями закону, чи закону та прийнятими відповідно до нього документів будуть існувати колізії, неоднозначне трактування норм права, неточності формулювань цих норм, тощо, то вони трактуються відповідно на користь платника) прошу надати чіткі роз’яснення щодо таких питань:
1) Чи може наше підприємство включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені ПН, в яких окремі реквізити будуть зазначені з формальними порушеннями, але ідентифікувати сторони та характеристики об’єкта оподаткування (постачання) можна буде за допомогою інших реквізитів? І чи не призведе це до зняття відповідних сум з донарахуванням штрафних санкцій? Наприклад, якщо назва чи адреси сторін будуть вказані з помилками, але їх все одно можна буде достовірно ідентифікувати.
2) Чи несе якусь іншу відповідальність наше підприємство (та/або посадові особи) у разі віднесення сум до податкового кредиту, підтверджених такими ПН?

Вважаю, що для ідентифікації сторін у ПН достатньо буде і номеру свідоцтва платника ПДВ чи ІПН, оскільки ці номери є унікальними (неповторними) та видаються платникам самими податковими органами.
Сподіваємось на щиру співпрацю з нами та віримо, що Ваша відповідь буде аргументованою, витриманою відповідно до принципів верховенства права та надасть нам можливість сумлінно виконувати наші податкові обов’язки перед державною. Податкову консультацію в паперовому вигляді просимо надіслати на поштову адресу підприємства

Ответ Полтавы (на картинки надо нажимать):

Скрытый текст: показать

[

Ответ Киева:

Скрытый текст: показать

2) Применение НСЛ к авансу - было у нас тут обсуждение, где я грозился отправить запрос
Собственно, текст запроса:

Скрытый текст: показать

ЗАПИТ
щодо надання індивідуальної податкової консультації

Керуючись правами, наданими платникам податків статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), наказом ДПАУ від 12.04.2003 N 176 (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, далі – МДЗУ), прошу надати мені податкове роз’яснення (консультацію) щодо окремих положень ПКУ.

Згідно статті 30 ПКУ податкова пільга - передбачене законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності передбачених підстав. Зокрема, надання пільги може бути виражене у вигляді податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору (ч.9 ст.30 ПКУ). І прикладом такої пільги є можливість зменшити оподатковуваний розмір виплачуваної заробітної плати працівника, що передбачено відповідно статтею 169 ПКУ. Так, цією нормою, зокрема, передбачено наступне:
169.1. …. З урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги
169.4.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата….
169.4.3. Роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

В зв’язку з тим, що Законом України від 23.09.2010 № 2559-VI внесено зміни до Кодексу законів про працю та ЗУ «Про оплату праці» - таке поняття як «аванс» виключено з національного законодавства. А натомість введено особливий механізм нарахування заробітної плати, який передбачає нарахування (виплату) заробітної плати двічі на місяць.

Керуючись вищевикладеним, опираючись на положення ст.19 Конституції України, ст. 4 і 56 ПКУ (згідно з якими в разі, коли між положеннями закону, чи закону та прийнятими відповідно до нього документів будуть існувати колізії, неоднозначне трактування норм права, неточності формулювань цих норм, тощо, то вони трактуються відповідно на користь платника) прошу надати чіткі роз’яснення щодо таких питань:
1) Чи можемо ми застосовувати податкову соціальну пільгу щодо заробітної плати, яка виплачується (нараховується) за першу половину місяця? Так, наприклад, якщо заробітна плата за перші 15 днів вересня складе 700грн (при окладі в 1400грн), то чи можемо ми склавши посеред місяця окрему відомість нарахування заробітної плати зменшити базу оподаткування на суму податкової пільги? В тому числі, якщо ми кожного разу в кінці місяця будемо робити перерахунок механізм якого передбачено статтею 169.
2) Чи несе якусь відповідальність наше підприємство (та/або посадові особи) у разі зменшення бази оподаткування таким чином, як це зазначено в п.1?

Враховуючи те, що податкова соціальна пільга застосовується саме до бази оподаткування у вигляді зараховуваної (виплачуваної) заробітної плати (якою і буде виплата за перші фактично відпрацьовані 15 днів) та принцип правомірності дій платника податків (який полягає в тому, що якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків) вважаємо, що в наведеному випадку ми маємо право зменшувати базу оподаткування на суму податкової соціальної пільги.

Сподіваємось на щиру співпрацю з нами та віримо, що Ваша відповідь буде аргументованою, витриманою відповідно до принципів верховенства права та надасть нам можливість сумлінно виконувати наші податкові обов’язки перед державною. Податкову консультацію в паперовому вигляді просимо надіслати на поштову адресу підприємства

Ответ Полтавы...
Видимо полтавчане поняли, что отвечая на вопрос 100% облажаются, потому перевели стрелки

Скрытый текст: показать

Ответ Киева - аж два, и оба разных... вроде бы ))

Скрытый текст: показать

Скрытый текст: показать

Еще на подходе ответы на такие вопросы:
3) Приложение 8 в месяце отличном от месяца выписки НН:

Скрытый текст: показать

ЗАПИТ
щодо надання індивідуальної податкової консультації

Керуючись правами, наданими платникам податків статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), наказом ДПАУ від 12.04.2003 N 176 (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, далі – МДЗУ), прошу надати мені податкове роз’яснення (консультацію) щодо окремих положень ПКУ.

Згідно положень статті 201 ПКУ, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Однак, нам не зовсім зрозумілий зміст вказаної вище норми, а саме про який податковий період йде мова (виділено жирним шрифтом). Лексико-семантичний аналіз вказаного речення з порівнянням аналогічних висловлювань в кодексі (а саме - схожі обороти використано також в ч.6 ст.198, ч.3 ст.199, ч.3 і 6 ст.200) дає нам підстави вважати, що мова йде про будь-який місячний період, за який подається або може подаватись декларація. Таким чином, платник податків не обмежений в часі та може додати зазначену в цій нормі заяву (скаргу) в будь-якому періоді, який не збігається з періодом, в якому виникло право на податковий кредит.

Фактично таке трактування має бути вірним враховуючи положення статей 4 і 56 ПКУ, згідно з якими в разі, коли між положеннями закону, чи закону та прийнятими відповідно до нього документів будуть існувати колізії, неоднозначне трактування норм права, неточності формулювань цих норм, тощо, то вони трактуються відповідно на користь платника.

Ця позиція повністю кореспондує з рішеннями Європейського суду по правам людини, рішення якого згідно Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є найвищим по пріоритетності джерелом права та висновки зроблені в них є обов’язковими для врахування всіма національними органами влади. Так, цією інстанцією по справі «Щокін проти України» (витяг додається до запиту) зазначено, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Згідно з цим, у разі коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

І до аналогічних висновків приходять вже вітчизняні судові інстанції, витяги з постанов яких додані до цього запиту. По всіх цих справах податкові органи подавали апеляційні та касаційні скарги, однак жодна з них не була задоволена – суди зазначали, що законодавством не встановлено обмежень щодо права подавати заяви (скарги) в періодах, які не співпадають з місяцями виписки податкової накладної.

Таким чином, опираючись на вищевказане, керуючись положеннями статей 4, 52 та 56 ПКУ просимо надати чіткі роз’яснення щодо таких питань:
1) Чи може наше підприємство включати до складу податкового кредиту суми ПДВ підтверджені заявою (скаргою) поданою у звітному періоді відмінному від того, у якому виникло таке право на податковий кредит (виписана або мала б бути виписана податкова накладна)? Наприклад у разі, коли наш постачальник відмовиться надати податкову накладну за вересень 2013р. і ми подамо скаргу в складі податкової декларації за жовтень.
2) В які взагалі терміни можна подати зазначену заяву (скаргу)? І чи несе якусь іншу відповідальність наше підприємство (та/або посадові особи) у разі віднесення сум до податкового кредиту таким шляхом?

Сподіваємось на щиру співпрацю з нами та віримо, що Ваша відповідь буде аргументованою, витриманою відповідно до принципів верховенства права та надасть нам можливість сумлінно виконувати наші податкові обов’язки перед державною. Податкову консультацію в паперовому вигляді просимо надіслати на поштову адресу підприємства...

______________________________________
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ СПРАВА «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ»
РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 14 жовтня 2010 року

56. Навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, Суд не задоволений загальним станом національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі. Суд зазначає, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
57. У зв’язку з цим Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов’язань зі сплати прибуткового податку.
58. Вищевикладених міркувань достатньо, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд постановляє, що у цій справі мало місце порушення цього положення.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29680152
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 819/312/13-a "28" лютого 2013
Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.201.10 ст. 201 ПКУ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключно правом, а не обов'язком покупця - платника податку. Причому передумовою для виникнення такого права у платника податку є саме відмова постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, отримані у періоді, наступному за періодом, в якому їх виписано, включаються до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкових накладних, але якщо з дати їх виписки не минуло 365 календарних днів.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31052243
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА Іменем України
Справа № 827/30/13-а 29.04.13

… покупець має право в будь-який звітний період витребувати та отримати податкову накладну у продавця і включити її в податкову декларацію протягом 365 днів.
Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не містить обмежень щодо звітного періоду, в якому повинна бути подана заява зі скаргою на продавця товарів або послуг.
Крім того, статтею 201 Податкового кодексу України визначений вичерпний перелік підстав, які не дають права платнику податків на віднесення сум податку в податковий кредит. Відсутнє обмеження такого права у зв'язку з включенням суми в інший звітний період, окрім періоду, в якому податкова накладна була виписана продавцем товарів або послуг.
Отже, якщо податкова накладна по яких-небудь причинах не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних періодах, у тому числі і у складі податкового кредиту.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30459242
Харківський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2013 р. № 820/968/13-а

Одночасно, Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Враховуючи, що позивач виконав умову щодо надання до звітної декларації з ПДВ за жовтень 2012 року Додатку 8 із зазначенням постачальника, який не вніс до Єдиного реєстру податкові накладні, суд приходить до висновку про правомірність віднесення суми ПДВ за спірними податковими накладними, виписаними у вересні 2012 року, у тому звітному періоді, в якому позивач вирішив їх включити, в даному випадку у жовтні 2012 року, тобто до спливу 365 календарних днів з дня складання податкових накладних, що відповідає вимогам пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
З огляду на відсутність порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29093360
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2013 р. Справа № 804/194/13

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Керуючись пунктами 198.1, 198.2, 198.6, 201.10 Податкового кодексу України ТОВ «Аспект» на підставі податкової накладної № 352 від 16.09.2011р., Додатка 8 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2012р. включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2012 року суму сплаченого податку в розмірі 334 240,85грн. при цьому не порушуючи строк 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «Аспект» на законних підставах включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року суму сплаченого податку в розмірі 334 240грн., а тому податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0683351502 від 07.12.12р., яким ТОВ «Аспект» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 334241 гри. є таким, що винесено з порушенням норм Податкового кодексу України у зв 'язку з чим є безпідставним та підлягає скасуванню.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30040687
Луганський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2013 року Справа № 812/2073/13-а

Таким чином, на думку суду, платник податку - покупець, має право включити суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного п. 198.6 Податкового кодексу строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту заяву (додаток №8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

4) Перенос сроков уплаты налога если подача декларации припадала на выходной:

Скрытый текст: показать

Керуючись правами, наданими платникам податків статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), наказом ДПАУ від 12.04.2003 N 176 (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, далі – МДЗУ), прошу надати мені податкове роз’яснення (консультацію) щодо окремих положень ПКУ.

Так, статтею 31 ПКУ зазначено, що «31.1. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку», отже обов’язок зі сплати податку має бути пов'язаний з виникненням якоїсь події. Зважаючи на положення статті 57 «57.1. Платник податків зобов'язаний … сплатити суму податкового … протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації» цією подією буде закінчення встановлених податковим кодексом строків подачі податкової декларації і саме після закінчення цього строку виникає податковий обов’язок зі сплати податку.

Однак, нам не зовсім зрозумілий зміст вказаних вище норм, зважаючи на наступне. Згідно пп.20 статті 49 ПКУ «49.20. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем». Лексико-семантичний та логічний аналіз дає нам підстави вважати, що таким чином у разі, коли 20-й календарний день наступний за звітним місяцем по податку на додану вартість припаде на вихідний чи святковий день, то такий граничний строк фактично збільшується і складе вже не 20 днів, а 22 чи 21 – при перенесенні з суботи чи неділі відповідно. А зважаючи на це, буде відстрочено подію з якою пов’язано виникнення податкового обов’язку зі сплати податку і граничний строк зі сплати буде збільшено на 1 чи 2 дні. Фактично таке трактування має бути вірним враховуючи положення статей 4 і 56 ПКУ, згідно з якими в разі, коли між положеннями закону, чи закону та прийнятими відповідно до нього документів будуть існувати колізії, неоднозначне трактування норм права, неточності формулювань цих норм, тощо, то вони трактуються відповідно на користь платника.

Ця позиція повністю кореспондує з рішеннями Європейського суду по правам людини, рішення якого згідно Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є найвищим по пріоритетності джерелом права та висновки зроблені в них є обов’язковими для врахування всіма національними органами влади. Так, цією інстанцією по справі «Щокін проти України» (витяг додається до запиту) зазначено, що у разі коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

До аналогічного висновку приходить Вищий адміністративний суд України (далі –ВАСУ) 12 лютого 2013р. в ухвалі по справі № 2а-4051/12/2670 та 28 серпня 2013 р. в ухвалі по справі №2а-3337/12/2670 (копії додаються до листа-запита).

Керуючись вищевикладеним прошу надати чіткі роз’яснення щодо таких питань:
1) Чи може наше підприємство сплачувати податки з урахуванням перенесення граничних строків подачі податкових декларацій (розрахунків)? І чи не призведе це до донарахуванням штрафних санкцій? Наприклад, граничний строк з подачі декларації з податку на додану вартість за вересень буде перенесено на 21 жовтня (в зв’язку з тим, що 20-е число припадає на вихідний день неділю), то чи можемо ми з врахуванням цього сплатити податок 31 жовтня?
2) Чи несе якусь іншу відповідальність наше підприємство (та/або посадові особи) у разі сплати податку в спосіб та шляхом, зазначеним у п.1?

Сподіваємось на щиру співпрацю з нами та віримо, що Ваша відповідь буде аргументованою, витриманою відповідно до принципів верховенства права та надасть нам можливість сумлінно виконувати наші податкові обов’язки перед державною. Податкову консультацію в паперовому вигляді просимо надіслати на поштову адресу підприємства

___________________________________________
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ СПРАВА «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ»
РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 14 жовтня 2010 року

56. Навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, Суд не задоволений загальним станом національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі. Суд зазначає, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
57. У зв’язку з цим Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов’язань зі сплати прибуткового податку.
58. Вищевикладених міркувань достатньо, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд постановляє, що у цій справі мало місце порушення цього положення.
_____________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29749536
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/62001/12
…………..
Платіжним дорученням 31.08.2011р. №87 від 30.08.2011р. позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в спірній сумі.
При цьому, як стверджує податковий орган, згідно розрахунків до податкових повідомлень-рішень граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011р. - 30.08.2011р.
Разом з тим, згідно з п.203.1. ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.49.18 ст.49 даного Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 49.20 статті 49 вказаного Кодексу встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Як встановлено судами, останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. припадав на 20.08.2011р. (вихідний день - субота), а тому останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011р. (понеділок).
У п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011р. припадає на 01.09.2011р., а сплата позивачем грошового зобов'язання з ПДВ була здійснена 31.08.2012р., тому судами обгрунтовано не прийнято до уваги твердження податкового органу, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011р. становить 30.08.2011р.
______________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33189742
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/65399/12
…….
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то, згідно пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Згідно абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 260.1, 260.3 статті 260 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.
Згідно пункту 260.5 статті 260 Податкового кодексу України, платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок ……..
Відповідно до пункту 260.7 статті 260 Податкового кодексу України, сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи, останнім днем подачі позивачем податкового розрахунку з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні за липень 2011 року, до податкового органу є 20.08.2011 р., але оскільки дана дата припадає на вихідний день (субота), то останнім днем подачі зазначеного податкового розрахунку слід вважати 22.08.2011 р. (понеділок).
Сума податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні за липень 2011 у розмірі суми боргу 1 323 582,08 грн. (1 099 685,53 грн. + 223 896,55 грн.), відповідно до платіжного доручення № 82 була сплачена 31.08.2011р., тобто в строки, передбачені пунктом 260.7 статті 260 Податкового кодексу України

5) Штрафы за УР по 1-ДФ:

Скрытый текст: показать

Керуючись правами, наданими платникам податків статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), наказом ДПАУ від 12.04.2003 N 176 (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, далі – МДЗУ), прошу надати мені податкове роз’яснення (консультацію) щодо окремих положень ПКУ.

Згідно положень ч.2 ст. 119 ПКУ «Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.». Податковою звітністю в даному разі буде розрахунок 1-ДФ.

Однак, нам не зовсім зрозумілий зміст вказаної вище норми, а саме про порушення диспозиції якої норми в ній йдеться мова та при складі якого порушення вона має застосовуватись (мова про частину, яка виділена жирним шрифтом). Так, в Науково-практичному коментарі до ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (в 3 т. / кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. - К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. – 2389 с.) зазначено, що:
«Недостовірні відомості податкової звітності - відомості, що не підтверджені чи суперечать даним первинних документів, регістрам бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, іншим документам, пов'язаним з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (див. абзац перший п. 44.1 ст. 44 ПК).
Помилки податкової звітності - арифметичні та інші технічні помилки як у первинних документах, що вказані в абзаці першому п. 44.1 ст. 44, і на підставі яких складена податкова звітність, або/та такі ж помилки безпосередньо в податковій звітності.
Диспозиція п. 119.2 щодо недостовірності та помилок податкової звітності не відрізняє випадки зменшення чи збільшення сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку в результаті такої недостовірності чи помилки»

Таким чином ми приходимо до висновку, що задля притягнення до відповідальності за цією санкцією необхідне дотримання наступних вимог: 1) дані зазначені в розрахунку 1-ДФ з урахуванням уточнень мають не відповідати даним, які містяться у податкових документах (ст..44); 2) порушення п.1 має бути виявлене податковою документальною перевіркою, адже згідно статей 61, 62 та 75 ПКУ документальна перевірка є єдиним механізмом за допомогою якого податковий орган може встановити невідповідність даних 1-ДФ податковим документам, це не можна зробити, наприклад, при камеральній перевірці, оскільки у податкового органу не буде доступу до податкових документів. А враховуючи положення ст. 19 Конституції України органи влади (в тому числі податкові) мають діяти виключно в межах та порядку встановленому законом.

Отже, на нашу думку, якщо платник податків подавши до податкового органу розрахунок 1-ДФ з помилками своєчасно виправить їх привівши дані розрахунку у відповідності до даних податкових документів за допомогою уточнюючого розрахунку – він виконає свій податковий обов’язок перед державою та надасть податковому органу правдиві дані, а отже відсутній склад правопорушення відповідальність по якому передбачено статтею 119 ПКУ.

Фактично таке трактування має бути вірним враховуючи положення статей 4 і 56 ПКУ, згідно з якими в разі, коли між положеннями закону, чи закону та прийнятими відповідно до нього документів будуть існувати колізії, неоднозначне трактування норм права, неточності формулювань цих норм, тощо, то вони трактуються відповідно на користь платника.

Ця позиція повністю кореспондує з рішеннями Європейського суду по правам людини, рішення якого згідно Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є найвищим по пріоритетності джерелом права та висновки зроблені в них є обов’язковими для врахування всіма національними органами влади. Так, цією інстанцією по справі «Щокін проти України» (витяг додається до запиту) зазначено, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Згідно з цим, у разі коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

І до аналогічних висновків приходять вже вітчизняні адміністративні суди, копії рішень яких додано до цього запиту.
Таким чином, опираючись на вищевказане, керуючись положеннями статей 4, 52 та 56 ПКУ просимо змістовно та аргументовано підтвердити чи спростувати наведену вище інформацію, а також надати чіткі роз’яснення щодо таких питань:

1) Чи може наше підприємство виправити помилки у разі, коли в раніше поданому розрахунку 1-ДФ буде виявлено помилки чи недостовірні дані, шляхом подачі уточнюючого розрахунку, БЕЗ донарахування штрафних санкцій за подання цього уточнюю чого розрахунку? Наприклад, у разі, коли заробітна плата працівника за вересень по даними податкових документів складе 1200грн, а в розрахунку 1-ДФ буде зазначено 1300грн - чи можемо ми без штрафних санкцій за статтею 119 ПКУ подати уточнення виправивши це число на вірне?

2) Чи несе якусь іншу відповідальність наше підприємство (та/або посадові особи) у разі виправлення помилок шляхом та у спосіб, який зазначено в п.1? Чи можемо ми якимось іншим чином виправити помилки в податковій звітності без донарахування штрафних санкцій саме за факт такого виправлення (не в частині збільшення податкового зобов’язання за таким уточненням, а за статтею 119 ПКУ)?

Сподіваємось на щиру співпрацю з нами та віримо, що Ваша відповідь буде аргументованою, витриманою відповідно до принципів верховенства права та надасть нам можливість сумлінно виконувати наші податкові обов’язки перед державною. Податкову консультацію в паперовому вигляді просимо надіслати на поштову адресу підприємства

_____________________________
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ СПРАВА «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ»
РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 14 жовтня 2010 року

56. Навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, Суд не задоволений загальним станом національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі. Суд зазначає, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
57. У зв’язку з цим Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов’язань зі сплати прибуткового податку.
58. Вищевикладених міркувань достатньо, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд постановляє, що у цій справі мало місце порушення цього положення.
______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26345643
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2012 року справа №2а/0570/7793/2012
……
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що порушення, встановлене відповідачем за п.п. «б» і «г» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України зумовлюють порушення при несвоєчасному поданні платником податків відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків суми утриманого з них податку. Право на надання уточнюючих розрахунків передбачено п. п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Тобто, фактично не було порушено строки, помилки виправлені та надані уточнюючі розрахунки звітів за формою 1ДФ за 3 і 4 квартали 2011 року. Крім того, в акті податкового органу зазначено, що бюджет втрат не зазнав.
Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації
Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України.
Положеннями ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, крім того, згідно з висновком податкового органу, бюджет не зазнав втрат, тому колегія суддів вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30649962
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 802/138/13-а У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що право платника податків здійснювати уточнення поданих податкових зобов'язань встановлено п. 50.1 ст. 50 ПК України…
Таким чином, даними нормами встановлено право платника податку у разі виявлення помилок в податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подачі уточнюючих розрахунків до податкового органу.
Згідно ст. 119.2 ст. 119 ПК України відповідальність платника податків за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що передбачає накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, судом першої інстанції обґрунтовано було взято до уваги, що позивачем за період 2-4 квартал 2011р. та 1 квартал 2012р. податки сплачені в повному об'ємі, тобто збитків Державному бюджету не заподіяно, а відтак підстав для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні. Колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.
______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29242100
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2013 року справа №2а/0570/15580/2012
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідачаа від 31 жовтня 2012 року № 0071011701. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до проведення податковим органом камеральної перевірки самостійно усунуто неправильну інформацію, проти чого представник відповідача не заперечував під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим на думку суду, на момент проведення камеральної перевірки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2011 року, що поданий позивачем до податкової інспекції, вже не містив недостовірних та не у повному обсязі відомостей.
…
Податковим кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно виявлено помилку та на виконання приписів Податкового кодексу України усунуто дану помилку, на момент проведення перевірки податковим органом подана позивачем звітність містила дані в повному обсязі та не містила недостовірної інформації, у податкового органу були відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства та відповідно і відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33492901
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА іменем України "22" серпня 2013 р. Справа № 817/2242/13-а
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюалос" (далі-ТОВ «Гюалос», позивач) звернулось в суд з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000521701 від 29 березня 2013 . На обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач неправомірно застосував до нього штрафні санкції за помилки у звіті форми 1-ДФ, оскільки зазначені помилки позивачем були усунуті самостійно, крім того вони не призвели до заниження чи завищення податкових зобов'язань.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000521701 від 29 березня 2013 року визнано протиправним та скасовано.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами заперечено відповідачем, уточнення, подані позивачем, ніяким чином не вплинули на суму нарахованого та сплаченого податку, тобто в даному випадку не йде мова про завищення чи заниження податкового зобов'язання (про що зокрема свідчить Акт перевірки), та, як наслідок, порушення норм податкового законодавства з боку позивача вданому випадку відсутні.
Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність та самостійно у відповідності до вимог чинного податкового законодавства усунуто виявлені неточності, внаслідок чого Державний бюджет не зазнав жодних втрат.
______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32036575
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 802/1763/13-а У Х В А Л А І МЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2013 року
Розділом 4 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.
У відповідності до ст. 119.2 ст. 119 ПК України, відповідальність платника податків за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що передбачає накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Оскільки позивачем за період за І-IV квартали 2011р., І-ІІ квартали 2012 року податки сплачені в повному об'ємі, тобто збитків Державному бюджету не заподіяно, а відтак підстави для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні. Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення від 19.02.2013 року № 0000221701 підлягає скасуванню. Оскільки жодною нормою ПК України не передбачено, що у разі допущення помилок у податковому повідомленні-рішенні, податковим органом виноситься уточнююче податкове повідомлення-рішення, при його прийнятті податковий орган діяв всупереч вимог податкового законодавства, тому зазначене рішення є протиправним і також підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

6) Правоотношения, по которым Миндоход может выдавать ИНК - распространяется ли статья 52 НК на ЗУ О ЕСВ, ЗУ О РРО...

Скрытый текст: показать

Керуючись правами, наданими юридичним особам та платникам податків статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), наказом ДПАУ від 12.04.2003 N 176 (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, далі – МДЗУ), ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про доступ до публічної інформації» прошу надати мені роз’яснення (консультацію) щодо окремих положень законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VII було внесено численні зміни в законодавчі акти, в тому числі в ПКУ та ЗУ-ЄСВ. А саме, на Міністерство доходів і зборів України (та на його структурні підрозділи та Головні Управління) було покладено обов’язки з адміністрування єдиного внеску.

Так, в новій редакції відповідного закону зазначено наступне:
«Стаття 8. Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування
……
4. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.»

А також: «Стаття 12. Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику
…..
3) здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску;
…..
7) узагальнює практику застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;
8) надає роз’яснення з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;»
Однак нам не зовсім зрозуміло що мається на увазі під адмініструванням з урахуванням ПКУ, оскільки цей Закон передбачає принципово різні механізми, підходи та правила адміністрування.

Також, нам не зрозуміло коло правовідносин, на які поширюються положення статей 40, 52 і 53 ПКУ:
«40.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування … а також порядок контролю за дотриманням вимог … іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.»
52.1. За зверненням платників контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм … законодавства…
53.1. Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій формі…»

Тому просимо дати роз’яснення щодо таких питань:
1) Чи поширюються на відносини пов’язані з утриманням, сплатою та адмініструванням ЄСВ принципи та методи адміністрування, встановлені ПКУ? В тому числі презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

2) Чи мають право (обов’язок) органи Міністерства доходів і зборів України та їх Головні Управління надавати роз’яснення (консультації) по питанням, які регулюються нормативно-правовими актами контроль за дотриманням яких покладено на МДЗУ? В тому числі, але не виключно, щодо:
- ЗУ «Про збір та облік ЄСВ»
- ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій…»;
- Постанови НБУ від 15.12.04 № 637 «Положення про ведення касових операцій..»;
- ЗУ «Про оплату праці» (згідно ст.35 цього закону);
- ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;
- щодо інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких
покладено на МДЗУ.

3) Чи застосовуються до платника податків (та/або його посадових осіб) штрафні фінансові санкції (адміністративні стягнення, тощо) у разі, коли він діяв у спосіб та в межах наданих йому роз’яснень (податкових консультацій) щодо питань, які регулюються цими законами та підзаконними актами?

Сподіваємось на щиру співпрацю з нами та віримо, що Ваша відповідь буде аргументованою, витриманою відповідно до принципів верховенства права та надасть нам можливість сумлінно виконувати наші податкові обов’язки перед державною. Відповідь в паперовому вигляді просимо надіслати на поштову адресу підприємства

... но учитывая качество той макулатуры, которую я получил сегодня - ответы предсказуемы.
Собственно, я конечно не настолько наивен, но не думал, что все настолько плохо

[Печкин]

Marlboro, спасибо! В любом случае - интересный опыт.
Да и негативный результат - тоже результат.
Кроме информации, которая имеет статус исключительно отписки, к примеру, по реквизитам НН высказали свою позицию предельно ясно: отсутствует хотя бы один реквизит, допущена ошибка в НН либо в названии (как продавца, так и покупателя), указаны недостоверные сведения (к примеру, в ЕГР есть запись об отсутствии по местонахождению, чего мы не учли), НН недействительна.
То есть какой бы определенной ни была судебная практика, "Васька слушает, да ест".