Керуючись правами, наданими платникам податків статтею 52 Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), наказом ДПАУ від 12.04.2003 N 176 (правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, далі – МДЗУ), прошу надати мені податкове роз’яснення (консультацію) щодо окремих положень ПКУ.
Згідно положень ч.2 ст. 119 ПКУ «Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.». Податковою звітністю в даному разі буде розрахунок 1-ДФ.
Однак, нам не зовсім зрозумілий зміст вказаної вище норми, а саме про порушення диспозиції якої норми в ній йдеться мова та при складі якого порушення вона має застосовуватись (мова про частину, яка виділена жирним шрифтом). Так, в Науково-практичному коментарі до ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (в 3 т. / кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. - К. : Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. – 2389 с.) зазначено, що:
«Н
едостовірні відомості податкової звітності - відомості, що не підтверджені чи суперечать даним первинних документів, регістрам бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, іншим документам, пов'язаним з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (див. абзац перший п. 44.1 ст. 44 ПК).
Помилки податкової звітності - арифметичні та інші технічні помилки як у первинних документах, що вказані в абзаці першому п. 44.1 ст. 44, і на підставі яких складена податкова звітність, або/та такі ж помилки безпосередньо в податковій звітності.
Диспозиція п. 119.2 щодо недостовірності та помилок податкової звітності не відрізняє випадки зменшення чи збільшення сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку в результаті такої недостовірності чи помилки»
Таким чином ми приходимо до висновку, що задля притягнення до відповідальності за цією санкцією необхідне дотримання наступних вимог: 1) дані зазначені в розрахунку 1-ДФ з урахуванням уточнень мають не відповідати даним, які містяться у податкових документах (ст..44); 2) порушення п.1 має бути виявлене податковою документальною перевіркою, адже згідно статей 61, 62 та 75 ПКУ документальна перевірка є єдиним механізмом за допомогою якого податковий орган може встановити невідповідність даних 1-ДФ податковим документам, це не можна зробити, наприклад, при камеральній перевірці, оскільки у податкового органу не буде доступу до податкових документів. А враховуючи положення ст. 19 Конституції України органи влади (в тому числі податкові) мають діяти виключно в межах та порядку встановленому законом.
Отже, на нашу думку, якщо платник податків подавши до податкового органу розрахунок 1-ДФ з помилками своєчасно виправить їх привівши дані розрахунку у відповідності до даних податкових документів за допомогою уточнюючого розрахунку – він виконає свій податковий обов’язок перед державою та надасть податковому органу правдиві дані, а отже відсутній склад правопорушення відповідальність по якому передбачено статтею 119 ПКУ.
Фактично таке трактування має бути вірним враховуючи положення статей 4 і 56 ПКУ, згідно з якими в разі, коли між положеннями закону, чи закону та прийнятими відповідно до нього документів будуть існувати колізії, неоднозначне трактування норм права, неточності формулювань цих норм, тощо, то вони трактуються відповідно на користь платника.
Ця позиція повністю кореспондує з рішеннями Європейського суду по правам людини, рішення якого згідно Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є найвищим по пріоритетності джерелом права та висновки зроблені в них є обов’язковими для врахування всіма національними органами влади. Так, цією інстанцією по справі «Щокін проти України» (витяг додається до запиту) зазначено, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Згідно з цим, у разі коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.
І до аналогічних висновків приходять вже вітчизняні адміністративні суди, копії рішень яких додано до цього запиту.
Таким чином, опираючись на вищевказане, керуючись положеннями статей 4, 52 та 56 ПКУ просимо змістовно та аргументовано підтвердити чи спростувати наведену вище інформацію, а також надати чіткі роз’яснення щодо таких питань:
1) Чи може наше підприємство виправити помилки у разі, коли в раніше поданому розрахунку 1-ДФ буде виявлено помилки чи недостовірні дані, шляхом подачі уточнюючого розрахунку, БЕЗ донарахування штрафних санкцій за подання цього уточнюю чого розрахунку? Наприклад, у разі, коли заробітна плата працівника за вересень по даними податкових документів складе 1200грн, а в розрахунку 1-ДФ буде зазначено 1300грн - чи можемо ми без штрафних санкцій за статтею 119 ПКУ подати уточнення виправивши це число на вірне?
2) Чи несе якусь іншу відповідальність наше підприємство (та/або посадові особи) у разі виправлення помилок шляхом та у спосіб, який зазначено в п.1? Чи можемо ми якимось іншим чином виправити помилки в податковій звітності без донарахування штрафних санкцій саме за факт такого виправлення (не в частині збільшення податкового зобов’язання за таким уточненням, а за статтею 119 ПКУ)?
Сподіваємось на щиру співпрацю з нами та віримо, що Ваша відповідь буде аргументованою, витриманою відповідно до принципів верховенства права та надасть нам можливість сумлінно виконувати наші податкові обов’язки перед державною. Податкову консультацію в паперовому вигляді просимо надіслати на поштову адресу підприємства
_____________________________
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ СПРАВА «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ»
РІШЕННЯ СТРАСБУРГ 14 жовтня 2010 року
56. Навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, Суд не задоволений загальним станом національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі. Суд зазначає, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
57. У зв’язку з цим Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків платників податків національні органи були зобов’язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов’язань зі сплати прибуткового податку.
58. Вищевикладених міркувань достатньо, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд постановляє, що у цій справі мало місце порушення цього положення.
______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26345643ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2012 року справа №2а/0570/7793/2012
……
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що порушення, встановлене відповідачем за п.п. «б» і «г» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України зумовлюють порушення при несвоєчасному поданні платником податків відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків суми утриманого з них податку. Право на надання уточнюючих розрахунків передбачено п. п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Тобто, фактично не було порушено строки, помилки виправлені та надані уточнюючі розрахунки звітів за формою 1ДФ за 3 і 4 квартали 2011 року. Крім того, в акті податкового органу зазначено, що бюджет втрат не зазнав.
Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації
Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України.
Положеннями ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, крім того, згідно з висновком податкового органу, бюджет не зазнав втрат, тому колегія суддів вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30649962ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 802/138/13-а У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що право платника податків здійснювати уточнення поданих податкових зобов'язань встановлено п. 50.1 ст. 50 ПК України…
Таким чином, даними нормами встановлено право платника податку у разі виявлення помилок в податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подачі уточнюючих розрахунків до податкового органу.
Згідно ст. 119.2 ст. 119 ПК України відповідальність платника податків за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що передбачає накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, судом першої інстанції обґрунтовано було взято до уваги, що позивачем за період 2-4 квартал 2011р. та 1 квартал 2012р. податки сплачені в повному об'ємі, тобто збитків Державному бюджету не заподіяно, а відтак підстав для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні. Колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.
______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29242100ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2013 року справа №2а/0570/15580/2012
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідачаа від 31 жовтня 2012 року № 0071011701. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до проведення податковим органом камеральної перевірки самостійно усунуто неправильну інформацію, проти чого представник відповідача не заперечував під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим на думку суду, на момент проведення камеральної перевірки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2011 року, що поданий позивачем до податкової інспекції, вже не містив недостовірних та не у повному обсязі відомостей.
…
Податковим кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно виявлено помилку та на виконання приписів Податкового кодексу України усунуто дану помилку, на момент проведення перевірки податковим органом подана позивачем звітність містила дані в повному обсязі та не містила недостовірної інформації, у податкового органу були відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства та відповідно і відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33492901ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА іменем України "22" серпня 2013 р. Справа № 817/2242/13-а
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюалос" (далі-ТОВ «Гюалос», позивач) звернулось в суд з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000521701 від 29 березня 2013 . На обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач неправомірно застосував до нього штрафні санкції за помилки у звіті форми 1-ДФ, оскільки зазначені помилки позивачем були усунуті самостійно, крім того вони не призвели до заниження чи завищення податкових зобов'язань.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000521701 від 29 березня 2013 року визнано протиправним та скасовано.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами заперечено відповідачем, уточнення, подані позивачем, ніяким чином не вплинули на суму нарахованого та сплаченого податку, тобто в даному випадку не йде мова про завищення чи заниження податкового зобов'язання (про що зокрема свідчить Акт перевірки), та, як наслідок, порушення норм податкового законодавства з боку позивача вданому випадку відсутні.
Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність та самостійно у відповідності до вимог чинного податкового законодавства усунуто виявлені неточності, внаслідок чого Державний бюджет не зазнав жодних втрат.
______________________________________________________________________________
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32036575ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 802/1763/13-а У Х В А Л А І МЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2013 року
Розділом 4 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.
У відповідності до ст. 119.2 ст. 119 ПК України, відповідальність платника податків за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що передбачає накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Оскільки позивачем за період за І-IV квартали 2011р., І-ІІ квартали 2012 року податки сплачені в повному об'ємі, тобто збитків Державному бюджету не заподіяно, а відтак підстави для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні. Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення рішення від 19.02.2013 року № 0000221701 підлягає скасуванню. Оскільки жодною нормою ПК України не передбачено, що у разі допущення помилок у податковому повідомленні-рішенні, податковим органом виноситься уточнююче податкове повідомлення-рішення, при його прийнятті податковий орган діяв всупереч вимог податкового законодавства, тому зазначене рішення є протиправним і також підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.