Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Презумпция вины

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST налоговик » 09 апр 2015, 11:26

Появился долгожданные большой правительственный законопроект о реформировании дорожного движения (Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - № 2562).

Решил изучить. На первой же норме стало понятно, что закон серьезный.

“Стаття 9-1. Принцип презумпції невинуватості в законодавстві України про адміністративні правопорушення
На осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, принцип презумпції невинуватості не поширюється.”;
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5697
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2587 раз.

UNREAD_POST lutishka » 09 апр 2015, 11:30

:shock: :shock: :shock: :shock: :shock:
Аватар пользователя
lutishka
 
Сообщений: 2249
Зарегистрирован: 24 ноя 2012, 11:47
Благодарил (а): 932 раз.
Поблагодарили: 1020 раз.

UNREAD_POST налоговик » 09 апр 2015, 11:44

lutishka писал(а)::shock: :shock: :shock: :shock: :shock:


До речі, було таке от Рішення КСУ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним зверненням громадянина
Багінського Артема Олександровича
щодо офіційного тлумачення
положень частини першої статті 14-1
Кодексу України про адміністративні правопорушення
(справа про адміністративну відповідальність
у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху)



м. Київ Справа N 1-34/2010
22 грудня 2010 року
N 23-рп/2010


Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Бауліна Юрія Васильовича,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни - доповідача,
Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо
офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу
України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 42, 43 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне звернення громадянина Багінського Артема
Олександровича.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 94 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність
неоднозначного застосування судами України положень частини першої
статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80731-10 ).

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянин
Багінський А.О. - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням щодо офіційного тлумачення положень частини першої
статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80731-10 ) (далі - Кодекс) в контексті вимог до спеціальних
технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки,
відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, дані яких
можуть використовуватися як доказ вини власників (співвласників)
транспортних засобів. Багінський А.О. зазначає, що суди загальної
юрисдикції за однакових обставин неоднозначно застосовують
положення Кодексу ( 80731-10 ) щодо використання даних,
зафіксованих вказаними технічними засобами, як підстави для
притягнення до адміністративної відповідальності власників
(співвласників) транспортних засобів в частині належності та
допустимості доказів, а це призводить до грубих порушень
конституційних прав і свобод громадян, передбачених статтею 29,
частиною другою статті 61, статтею 63 Конституції України
( 254к/96-ВР ).

Автор клопотання також наголошує, що положення частини першої
статті 14-1 Кодексу ( 80731-10 ) презумують відповідальність
власника (співвласника) транспортного засобу за вчинене
правопорушення. На його думку, виходячи з принципу верховенства
права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і
на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.


2. Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення
висловили Голова Верховної Ради України, Верховний Суд України,
Міністерство внутрішніх справ України, науковці Київського
національного університету внутрішніх справ, Національної
юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

3. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені у
конституційному зверненні питання, виходить з такого.

Виключно законами України визначаються діяння, які є
адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них
(пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України)
( 254к/96-ВР ).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері
забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24 вересня 2008 року
N 586-VI ( 586-17 ) (далі - Закон) Кодекс ( 80731-10 ) було
доповнено статтею 14-1 "Відповідальність власників (співвласників)
транспортних засобів". Частиною першою цієї статті визначено, що
"до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері
забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими
в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають
функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і
кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники)
транспортних засобів".

З метою встановлення процедури застосування зазначеної норми
Кодекс ( 80731-10 ) було також доповнено частиною шостою статті
258 ( 80732-10 ), за якою у разі виявлення адміністративного
правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі
спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і
кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки,
відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не
складається, а постанова у справі про адміністративне
правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про
адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за
допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних
засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи
засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка
притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох
днів з дня винесення такої постанови.

Аналіз положень статті 14-1 Кодексу ( 80731-10 ) в системному
зв'язку з положеннями статті 258 ( 80732-10 ) стосовно фіксації
порушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху "працюючими
в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають
функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і
кінозйомки, відеозапису" дає підстави для висновку, що вказані
технічні прилади та технічні засоби спеціально створені та
призначені саме для фіксації за допомогою властивих їм функцій
запису зображення на електронний носій чи світлочутливу плівку
фактичних даних (показань) у сфері забезпечення безпеки дорожнього
руху і є достатніми для визначення суті правопорушення.

Положення частини шостої статті 258 Кодексу ( 80732-10 )
тісно пов'язані з положеннями його статті 14-1 ( 80731-10 ) та
впливають на прийняття рішення у справі, тому згідно з частиною
другою статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) повинні бути перевірені на предмет їх відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ).

4. Конституційний принцип правової держави передбачає
встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному
утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3,
частина друга статті 19 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ).
Конституція України ( 254к/96-ВР ) визначає основні права і
свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту,
зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в
Конституції України ( 254к/96-ВР ), не є вичерпними; конституційні
права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових
законів або внесенні змін до чинних законів не допускається
звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22)
( 254к/96-ВР ); громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24)
( 254к/96-ВР ); юридична відповідальність особи має індивідуальний
характер (частина друга статті 61) ( 254к/96-ВР ); обвинувачення
не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а
також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи
тлумачаться на її користь (частина третя статті 62)
( 254к/96-ВР ); конституційні права і свободи людини і громадянина
не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (частина перша статті 64).

4.1. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов
висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та
процедура притягнення до адміністративної відповідальності
ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях,
які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в
Україні. Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу юридичну
силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй
(частина друга статті 8 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).

Елементами верховенства права є принципи рівності і
справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності
правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове
застосування, не виключає необмеженості трактування у
правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац
другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005)
( v005p710-05 ). Принцип правової визначеності означає, що
"обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих
обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення
передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими
обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися
на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну
поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї
поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня
2010 року N 17-рп/2010) ( v017p710-10 ). Наведені конституційні
засади враховуються Конституційним Судом України у процесі
перевірки на відповідність Конституції України ( 254к/96-ВР )
положень статті 14-1 ( 80731-10 ), частини шостої статті 258
Кодексу ( 80732-10 ).

4.2. Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України
( 254к/96-ВР ) юридична відповідальність особи має індивідуальний
характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної
відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу
( 80731-10 ), якою визначено, що при накладенні стягнення
враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника,
ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і
обтяжують відповідальність. У Кодексі ( 80731-10, 80732-10 )
конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип
рівності громадян перед законом (стаття 248).

Кодексом ( 80731-10, 80732-10 ) закріплено низку гарантій
забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної
відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними
нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів
захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається,
Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248,
268 Кодексу ( 80731-10, 80732-10 ). За змістом статті 9 Кодексу
( 80731-10 ) саме винна (умисна або необережна) дія чи
бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією
з ознак адміністративного правопорушення(проступку). Статтею 268
Кодексу ( 80732-10 ) встановлено перелік прав особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа
має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення,
подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи
користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у
галузі права; справа про адміністративне правопорушення
розглядається в присутності особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи
справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про
своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від
неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема,
зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне
правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає
вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що
мають значення для правильного вирішення справи, характер
вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини,
майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують
відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно
з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до
закону тощо (статті 245, 280 Кодексу) ( 80732-10 ). Згідно з
Кодексом ( 80731-10, 80732-10 ) провадження у справі про
адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате
підлягає закриттю через відсутність події і складу
адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247)
( 80732-10 ); справа про адміністративне правопорушення
розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить
інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249)
( 80732-10 ); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності
(стаття 252) ( 80732-10 ) тощо. Положення зазначених статей
визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з
наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до
адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла
правопорушення.

4.3. Конституційний Суд України звертає увагу на те, що
перевірена на предмет конституційності стаття 14-1 Кодексу
( 80731-10 ), яка міститься в Загальній частині Кодексу
( 80731-10 ), встановлює особливості притягнення до
адміністративної відповідальності саме власників (співвласників)
транспортних засобів, однак безпосередньо не визначає складу
правопорушення, а тому не може бути самостійною підставою для
притягнення до такої відповідальності. Види правопорушень та
процедура притягнення до адміністративної відповідальності
визначені в Особливій частині Кодексу ( 80731-10 ). Положення
статті 14-1 Кодексу ( 80731-10 ) можуть застосовуватися лише в
системному зв'язку з низкою інших статей, передбачених Особливою
частиною Кодексу ( 80731-10 ), диспозиції яких у безальтернативній
формі визначають суб'єктом, який притягається до відповідальності
за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього
руху, особу, яка винна у вчиненні цього правопорушення, зокрема
водія транспортного засобу. За відсутності в статтях Особливої
частини Кодексу ( 80731-10 ), які визначають склад
адміністративних правопорушень, вказівки на те, що суб'єктами цих
правопорушень є власники (співвласники) транспортних засобів, ці
суб'єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності
виключно за наявності в їхніх діях складу певного
адміністративного порушення, інше створює правову невизначеність у
встановленні суб'єкта, що притягається до відповідальності в цій
сфері.

Словосполучення "власник (співвласник) транспортного засобу",
використане у статті 14-1 Кодексу ( 80731-10 ), означає, що таким
власником (співвласником) може бути як фізична, так і юридична
особа (статті 2, 318 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).
Конституційний Суд України виходячи з конституційного принципу
індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга
статті 61 Конституції України) ( 254к/96-ВР ), правової доктрини,
положень Кодексу ( 80731-10 ) (статті 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17,
27, 30, 31, 32 Загальної частини та Особлива частина) та своєї
правової позиції, за якою "суб'єктом адміністративної
відповідальності є лише фізична особа" (абзац другий пункту 4
мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001
( v007p710-01 ) у справі про відповідальність юридичних осіб),
вважає, що суб'єктом, який підлягає адміністративній
відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є
фізична особа.

З наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку про
невідповідність вимогам частини другої статті 8, статті 22, частин
першої, другої статті 24, частини другої статті 61, статей 62, 64
Конституції України ( 254к/96-ВР ) положень статті 14-1, частини
шостої статті 258 Кодексу ( 80731-10, 80732-10 ), що згідно з
частиною другою статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) є підставою для визнання їх
неконституційними.

5. Відповідно до частини другої статті 70 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) у разі необхідності
Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні порядок
і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні
органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Стан правового регулювання притягнення осіб до
адміністративної відповідальності, зокрема процедури застосування
заходів впливу до порушників у сфері забезпечення безпеки
дорожнього руху, Конституційний Суд України вважає таким, що не
відповідає конституційному визначенню України як правової держави,
а тому рекомендує Верховній Раді України в найкоротші терміни
вирішити зазначене питання відповідно до положень Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та з урахуванням цього Рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150,
частинами першою, другою статті 152, статтею 153 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 61, 65, 69, 70, 73, частиною
другою статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційними), статтю 14-1, частину шосту
статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ).

2. Положення Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ), визнані неконституційними,
втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України
цього Рішення.

3. Рекомендувати Верховній Раді України привести порядок
притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення
у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації
працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними
засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи
засобами фото- і кінозйомки, відеозапису у відповідність до цього
Рішення.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
lutishka
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5697
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2587 раз.

UNREAD_POST bur » 09 апр 2015, 13:29

налоговик писал(а):Появился долгожданные большой правительственный законопроект о реформировании дорожного движения (Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - № 2562).

Решил изучить. На первой же норме стало понятно, что закон серьезный.

“Стаття 9-1. Принцип презумпції невинуватості в законодавстві України про адміністративні правопорушення
На осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, принцип презумпції невинуватості не поширюється.”;


Читаю пояснительную записку к проекту.

Ураховуючи вищезазначене та практику застосування законодавчих актів, необхідно вдосконалити відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні шляхом унесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Міністр внутрішніх справ Арсен АВАКОВ


Хорошо, оставим Конституцию в покое. Документ достаточно толстый и мутный. Не до него сейчас.
Допустим, нужно усовершенствовать отношения в сфере безопасности дорожного движения, но зачем для этого вводить презумпцию вины к бухгалтеру за ошибки в налоговом учете? Причем, независимо от того есть у бухгалтера автомобиль или нет :) За мелкую кражу и т.п.

Интересно, что напишет юридическая экспертиза на этот счет? Ведь где-то мозги должны были остаться. Тем более высказывалось на форуме мнение

Проект на то и проект, чтобы в нем ляпы были.

Подробнее: Плата за користування надрами
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST VOA » 13 апр 2015, 13:47

Дорконтроль также раскритиковал ЗП Яценюка.
Яценюк подал законопроект об отмене презумпции невиновности для админ-нарушений
И я так понимаю, что появление ст.14-2 в КУоАПП, это борьба с "продажами" физлицами авто по доверенности. Хотя и раньше гражданам рекомендовали быть осторожнее с укрыванием продаж своих авто через механизм доверенности, т.к. были случаи получения протоколов со ШС именно владельцам давным-давно "доверенно проданных" авто. Да и аренду никто не отменял. :?

А Crazy Greta говорила: Бухфорумный Цитатник 8-)
Отсюда Собственные средства предпринимателя, внесенные на счет
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.

За это сообщение автора VOA поблагодарил:
lelmvj
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5181
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1792 раз.
Поблагодарили: 2013 раз.

UNREAD_POST налоговик » 14 апр 2015, 17:04

Скопировал из соседней темы

Это решение КСУ также наглядно демонстрирует неконституционность инициативы Кабмина по теме: Презумпция вины

Подробнее: Обжалование окончательных решений суда по админделам
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5697
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2587 раз.

UNREAD_POST bur » 06 май 2015, 23:14

bur писал(а):Интересно, что напишет юридическая экспертиза на этот счет? Ведь где-то мозги должны были остаться. Тем более высказывалось на форуме мнение


Где-то мозги остались (но не везде)

За результатами розгляду поданого законопроекту Головне науково-експертне управління вважає за необхідне зазначити таке.
1. Не можна погодитись із виключенням у законопроекті презумпції невинуватості для всіх осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності (ст. 9-1 КУпАП у редакції законопроекту) та фактичним запровадженням у законопроекті "презумпції вини" власника транспортного засобу (особи, за якою зареєстровано транспортний засіб), встановленої шляхом включення до КУпАП приписів ч. ч. 1 та 2 нової ст. 14-2 КУпАП. При цьому, щоб не бути притягнутими до адміністративної відповідальності, фізичні та юридичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб або які ввезли транспортний засіб на територію України, зобов’язані довести, що транспортний засіб або його номерний знак вибув з їх володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або у момент вчинення правопорушення таким транспортним засобом керувала інша особа (ч. ч. 3, 4 ст. 14-2 КУпАП у редакції проекту).
Вказані положення є юридично неприйнятними з огляду на таке:
1) Свого часу Законом України від 24 вересня 2008 року № 586-VI КУпАП було доповнено статтею 14-1 "Відповідальність власників (співвласників) транспортних засобів", в якій у частині першій визначалося, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) вказана стаття КУпАП була визнана такою, що не відповідає Конституції України. В обґрунтування такої позиції у рішенні було зазначено, що за відсутності в статтях Особливої частини Кодексу, які визначають склад адміністративних правопорушень, вказівки на те, що суб'єктами цих правопорушень є власники (співвласники) транспортних засобів, ці суб'єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення, інше створює правову невизначеність у встановленні суб'єкта, що притягається до відповідальності в цій сфері (п. 4.3 мотивувальної частини рішення).
На нашу думку, запропоновані у даному законопроекті зміни також не створюють правової визначеності у даному питанні й ще більше ускладнюють практичне застосування низки статей Особливої частини КУпАП, якими передбачається адміністративна відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Адже буквальне тлумачення приписів статті 14-2 КУпАП (у редакції проекту) дозволяє дійти висновку, що до відповідальності за порушення будь-яких правил дорожнього руху, які зафіксовані за допомогою фото- та відеозйомки в автоматичному режимі, будуть притягуватися особи, за якими зареєстровано транспортний засіб, а не особи, які керували транспортним засобом (водії транспортного засобу) і вчинили відповідні правопорушення. У той же час у законопроекті пропонується внести зміни щодо уточнення суб’єктного складу правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані в автоматичному режимі, лише до ст. ст. 122 та 123 КУпАП, при цьому залишаються поза увагою інші статті Особливої частини КУпАП, у яких чітко передбачено, що суб’єктами таких правопорушень є особи, які керували транспортним засобом або водії транспортного засобу (див. ст. ст. 121 "Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами", 121-2 "Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів", 122-4 "Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди" та ін.);
2) Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Хоча Основний Закон України прямо не встановлює презумпції невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, однак очевидним є те, що принцип невинуватості особи повною мірою стосується й осіб, що обвинувачуються у вчиненні адміністративних правопорушень, за які настає відповідальність карального (а не компенсаційного) характеру. У разі вчинення правопорушення такого роду (до їх числа відносяться злочини та адміністративні правопорушення) стороною, яка звинувачує особу у правопорушенні, зазвичай виступає держава в особі відповідних уповноважених органів чи посадових осіб. З огляду на це цілком очевидним є те, що саме держава в особі відповідних органів має доводити не лише факт правопорушення (а за допомогою фіксації в автоматичному режимі у випадках, про які йдеться у законопроекті, може бути доведений лише факт правопорушення та участь у ньому певного транспортного засобу), а й вину особи, яка його вчинила. Таким чином, презумпція невинуватості має діяти не лише для випадків обвинувачення у вчиненні злочину, але й щодо адміністративних правопорушень. Слід зазначити, що викладена вище позиція не є оригінальною позицією Головного науково-експертного управління, вона є усталеною й дістала відповідне відображення в науці адміністративного права . Запропонована у проекті презумпція вини власника транспортного засобу або особи, яка його ввезла на територію України, й перекладення на них обов’язку доведення своєї невинуватості суперечать презумпції невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення і тому, на нашу думку, є неприйнятними. Так само неприйнятним є й зміст нової статті 91 КУпАП, в якій передбачається скасування презумпції невинуватості не лише для власників транспортних засобів, а й для всіх осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності;
3) Обов’язок відповідних органів держави доводити вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення (від якого ці органи не можуть звільнятись шляхом покладення на обвинувачених осіб обов’язку доводити свою невинуватість) випливає також із поняття адміністративного правопорушення (відповідно до ст. 9 КУпАП це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність), із наявності у КУпАП визначення вини у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді умислу чи необережності (ст. ст. 10 та 11 КУпАП), а також із вимог ст. 280 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що у разі фіксацій правопорушення в автоматичному режимі зробити неможливо.
Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП "особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право на юридичну допомогу, збір і надання доказів". У разі фіксації порушень дорожнього руху в автоматичному режимі і подальшого застосування передбачених у проекті процедур застосування заходів відповідальності особа позбавляється вказаних прав;
4) "Презумпція вини" власника транспортного засобу або особи, яка ввезла його на територію України (передбачена ст. ст. 9-1, 14-2 КУпАП у редакції проекту), суперечить також меті адміністративного стягнення. Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Проект фактично передбачає «виховання» особи, яка не вчинила адміністративного правопорушення, що не сприятиме зміцненню правопорядку. Навпаки, притягнення до адміністративної відповідальності невинуватої особи може викликати з її боку обурення та неповагу до держави та чинного законодавства у майбутньому;
5) Слід окремо зупинитись на можливих наслідках виключення презумпції невинуватості з КУпАП, адже ці наслідки у проекті залишені поза увагою. Наприклад, будь-яку особу за найменшої підозри (наприклад, якщо на відео про вчинення крадіжки з супермаркету буде зафіксована особа, за зовнішніми ознаками схожа на затриману особу) можна буде притягнути до відповідальності за дрібне викрадення чужого майна. При цьому звинувачена особа змушена буде доказувати, що це не вона вчинила правопорушення, яке ставиться їй у вину.
Враховуючи викладене, вважаємо, що основна концептуальна ідея законопроекту, яка полягає у встановленні презумпції вини власника транспортного засобу або особи, яка його ввезла на територію України, у вчиненні певних адміністративних правопорушень у разі їх автоматичної фіксації і покладенні (фактично перекладанні) на цих осіб обов’язку доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, є хибною, а її реалізація може потягти за собою серйозні порушення прав людини при притягненні до відповідальності не лише за автотранспортні правопорушення, а й за буде-яке правопорушення взагалі.


Но правовед Яценюк категорически считает иначе.

Надо отличать уголовную и административную ответственность… Это не столько юридический вопрос, сколько политический. С юридической частью мы быстро разобрались. Тут нет вообще дискуссии. Презумпции невиновности по админответственности вообще не существует по Конституции», – отметил премьер.


Он и его коллеги быстро разобрались с юридической частью вопроса :)
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST bur » 13 май 2015, 16:33

bur писал(а):Но правовед Яценюк категорически считает иначе.

Надо отличать уголовную и административную ответственность… Это не столько юридический вопрос, сколько политический. С юридической частью мы быстро разобрались. Тут нет вообще дискуссии. Презумпции невиновности по админответственности вообще не существует по Конституции», – отметил премьер.


Он и его коллеги быстро разобрались с юридической частью вопроса :)


Еще один инженер-системотехник правовед.

"На экстренном заседании вечером 12 мая кабинет министров принял решение изъять из законопроектов о реформировании МВД все спорные нормы.
"Необоснованную дискуссию вызвала фраза об отмене презумпции невиновности. Речь шла не столько об отмене презумпции невиновности, сколько о презумпции правоты полицейского. Сначала тебя останавливает полицейский, сначала подчиняйся, потом апеллируй. Мы приняли решение ее снять, чтобы в атмосфере текущего недоверия к правоохранителям не провоцировать общество", - сказал министр.


Да и вообще, при чем тут полицейский? В проекте это полицейскими не ограничивалось.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST Organ » 04 июл 2015, 12:32

Ми відійшли від теми. Принцип презумції не винуватості - один із основних принципів права, Його не можна просто так відмінити. Міністр непритомний, хай читає Конституцію. Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається винною не тоді, коли щодо неї висунено обвинувачення, а лише, коли її винність доведена в установленому законом порядку вироком суду. Закон забороняє домагатися свідчень обвинуваченого або інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насилля, погроз та інших незаконних засобів.
Аватар пользователя
Organ
 
Сообщений: 4
Зарегистрирован: 04 июл 2015, 12:13
Откуда: Киев, Украина
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST VOA » 03 ноя 2015, 02:25

С ФБ Владимира Караваева:
ЗАКОНОДАТЕЛИ СКРЫТНО ОТМЕНИЛИ ПРЕЗУМПЦИЮ НЕВИНОВНОСТИ ДЛЯ ВОДИТЕЛЕЙ.
Помните, при обсуждении законодательных реформ для создания полиции правительство пыталось прямо указать в Админкодексе, что на водителей не распространяется презумпция невиновности? Депутаты с этим не согласились, и эта поправка не прошла.
Тем не менее, это произошло!
По действующему законодательству, в отличие от сотрудников ГАИ, полиция не обязана составлять Протокол по делу об админправонарушении (ст. 258 КУоАП)! Сразу выносится Постановление, причем без указания доказательной базы и пояснений самого обвиняемого водителя. Все его пояснения - в суде, если он туда обратится. Только судебный сбор по своим размерам с 1 сентября превышает размер самого штрафа - 0,4 от минимальной зарплаты (1378*0,4=551,2 грн.).
Таким образом, законодатели втихую отменили презумпцию невиновности для водителей, возможно и сами того не понимая.
Но, не все так гладко, как хотелось реформаторам.
Все дело в том, что в соответствии с требованиями ст. 213 КУоАП, цитирую далее: "Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами внутрішніх справ…". Закон про такие органы был ветирован президентом, и посему его нет. Полиция не является таким органом. Закон "О национальной полиции" гласит, что это "орган виконавчої влади".
Подобный законодательный ляп говорит о том, что сотрудники полиции вообще не имеют права рассматривать дела по административным правонарушениям.
Кстати, на этот юридический казус внимание депутатов обращали специалисты главного юридического управления Верховной Рады. Но их мнение, как впрочем и мнение других экспертов в этой сфере, депутаты проигнорировали.
Как впрочем и Кабмин проигнорировал требование самого Закона. Вопреки его требованиям структура полиции до сих пор не создана и не утверждена, руководители не назначены, соответствующие приказы не подписаны, законного назначения полицейских не состоялось, служебные удостоверения сотрудникам полиции, в которых указано специальное звание (не "милиции", а именно "полиции") не выданы.
А без всего этого сотрудники полиции вынуждены будут после 7-го ноября работать за рамками законодательного поля.
И еще, в действующей на сегодня редакции Закона "О дорожном движении", равно как и в ПДД, до сих пор прописано:
"Водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції… пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс…; виконувати розпорядження працівників міліції…".
Где тут "Полиция"? А в ночь с 6-го на 7-е ноября 2015 года "милиция" исчезнет из законодательного поля Украины. Чьи "вимоги" та "розпорядження" должен будет выполнять водитель?
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.

За это сообщение автора VOA поблагодарили: 2
minibuh, налоговик
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5181
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1792 раз.
Поблагодарили: 2013 раз.


Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya