Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Правила внутреннего трудового распорядка

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST налоговик » 17 мар 2016, 19:22

Правила внутрішнього трудового розпорядку — це не просто аркуш паперу

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Кіровоградській області Вірою Ульяніною проведено семінар з питань трудового законодавства у СТК ДОСААФ.

Часто вважають, що правила внутрішнього трудового розпорядку — це аркуш паперу, на якому зазначено дані про початок роботи, перерву на обід та кінець робочого дня. Зазвичай такий аркуш вивішують на видному місці в офісі для ознайомлення працівників. Статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил.

Правила внутрішнього трудового розпорядку необхідно скласти в письмовій формі через те, що вони вважаються документом з організації процесів управління. Більш того, стаття 29 КЗпП прямо вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

Відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку є порушенням вимог законодавства про працю і передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств незалежно від їх форми власності та кількості працівників за частиною першою за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення вигляді накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Усе це свідчить про те, що правила внутрішнього трудового розпорядку мають бути на кожному підприємстві.

За это сообщение автора налоговик поблагодарили: 2
Galla, lala555
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5602
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 786 раз.
Поблагодарили: 2504 раз.

UNREAD_POST minibuh » 17 мар 2016, 21:58

А на предпренимателей это требование распостраняется? Ведь это у Фопов распорядок дня прописывается в договоре с наемным работником.
minibuh
 
Сообщений: 1969
Зарегистрирован: 28 дек 2011, 14:00
Благодарил (а): 1133 раз.
Поблагодарили: 772 раз.

UNREAD_POST налоговик » 18 мар 2016, 11:50

minibuh писал(а):А на предпренимателей это требование распостраняется? Ведь это у Фопов распорядок дня прописывается в договоре с наемным работником.


Многие Профи-аудиторы и консультанты разъясняют, что предпринимателю нужно иметь правила внутреннего трудового распорядка.

В якому обсязі ФОП, який використовує найману працю, повинен вести діловодство, а також відомості щодо заробітної плати, наказів, трудових книжок, табелів і відпусток? Чи потрібні інструкції для найманих працівників?

Основними нормативно-правовими актами у сфері підприємницької діяльності є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.

Відповідно до ст. 42 ГКУ підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 7 КЗпП визначено, що особливості регулювання праці працівників, які працюють у фізичних осіб – роботодавців за трудовими договорами, встановлюються законодавством.

Відповідно до ст. 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Загалом вітчизняне трудове законодавство орієнтовано на роботодавців – юридичних осіб, однак попри це воно поширюється і на підприємців, оскільки згідно із ст. 21 КЗпП підприємці мають право укладати трудові договори з найманими працівниками. Це означає, що підприємець має вести кадрову документацію.

З огляду на спрощену систему ведення обліку і звітності, ведення кадрової документації підприємцем теж буде спрощене, на відміну від юридичних осіб. Проте ведення підприємцем окремих кадрових документів є якщо не обов'язковим, то дуже доцільним. Це пов'язано з вимогами дотримання роботодавцями норм трудового законодавства у відносинах з найманими працівниками. Адже згідно із ст. 41 КпАП за порушення вимог законодавства про працю на громадян – суб'єктів підприємницької діяльності накладається штраф у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1700 грн.).

Отже, підприємець, який використовує найману працю, повинен:

розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку, так як згідно із ст. 21 КЗпП наймана особа – працівник зобов'язується виконувати роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку. Тому роботодавець, нехай і підприємець, повинен попередньо розробити правила внутрішнього трудового розпорядку. Окрім того, затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку передбачено ст. 142 КЗпП. Тим більше, що наявність цих правил вигідна і для самого підприємця, бо дає йому можливість контролювати дотримання трудової дисципліни працівниками, адже за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 40 КЗпП);

– укладати трудові договори з найманими працівниками. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП, приймаючи на роботу найманого працівника, підприємець зобов'язаний укласти з ним письмовий трудовий договір. Наказом Мінсоцполітики від 08.06.2001 р. № 260 затверджено форму трудового договору, яку слід використовувати, коли підприємець оформляє найману особу на роботу;

– вести трудові книжки найманих працівників. Порядок ведення трудових книжок в Україні визначається двома документами – постановою КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.93 р. № 301 та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом від 29.07.93 р. № 58 (далі – Інструкція № 58). Порядок ведення трудових книжок на працівників, які працюють у приватних підприємців, визначено п. 2.21-1 цієї Інструкції. Згідно із ст. 48 КЗпП приватні підприємці зобов'язані вести трудові книжки на всіх найманих працівників, які пропрацювали в них понад п'ять днів;

– вести табелі обліку використання робочого часу. Табель обліку використання робочого часу (форма № П-5), затверджений наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489 (далі – Наказ № 489), підприємцеві доцільно вести, особливо якщо працівники працюють за сумісництвом, у ненормованому режимі тощо, адже цей документ – підстава для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги у разі тимчасової непрацездатності, заробітної плати за час відпустки та інших виплат. Тим часом, Наказ № 489 не встановлює вимог чи методичних рекомендацій щодо порядку заповнення табеля. Більше того, згідно з п. 2 примітки до табеля ця форма має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, потрібних для заповнення форм державних статистичних спостережень. За необхідності форму можна доповнити іншими показниками, потрібними для обліку на підприємстві. Тому підприємець може запровадити свої позначення для заповнення.

Також підприємець повинен вести документацію на заробітну плату за час відпустки, визначену в Законі України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (графіки відпусток, заяви працівників про надання відпустки, накази підприємця про терміни і тривалість відпустки). Наказ про надання працівникові відпустки може оформлятися за формою № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки», затвердженою Наказом № 489.

Оформляючись на роботу до приватного підприємця (або звільняючись з неї), найманий працівник може не писати заяви, як це передбачено для процедури прийняття (звільнення) на підприємствах. Відповідно, приватному підприємцеві недоцільно видавати наказ (розпорядження) про прийняття на роботу. Але, зважаючи на форму повідомлення податкової про прийняття працівників, наказ про прийняття все ж має бути, бо його реквізити заносяться до цієї форми.

Так само, при наданні відпустки працівникам, підприємцю варто оформляти відповідні накази або розпорядження на підставі заяви про надання відпустки.

Крім того, приватні підприємці також не повинні вести книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них та книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, оскільки ці види документів передбачено п. 7.1 Інструкції № 58 тільки для підприємств. Згідно з п. 1.1 Інструкції № 58 до підприємств належать «підприємства, установи та організації», а приватні підприємці є окремою категорією суб'єктів господарювання, тому п. 7.1 Інструкції № 58 на них не поширюється.

Ведення особових справ працівників підприємець може здійснювати за власним бажанням, наприклад, з метою отримання повної інформації про найманих працівників (копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, документів про освіту й підтвердження права на податкову соціальну пільгу тощо). Особливо це корисно в умовах великої плинності кадрів.

Окремо слід зауважити, що відповідно до п. 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011, державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій та компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства здійснює Державна інспекція України з питань праці, а не податкова.

Ганна Шкуренкова  
ТОВ АФ «Профі-Аудит»  
16.02.16 года



Все сводится к тому, что все без исключения работодатели (они же собственники, в частности и физлица-предприниматели) должны устанавливать правила внутреннего трудового распорядка.

Все о бухгалтерском учете, № 22, 2016


Но почему бы не отнести предпринимателей к физлицам? :)

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 04.06.2013 р. N 212/13/133-13

У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто Ваше звернення і в межах компетенції повідомляємо.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Що стосується обов'язку роботодавця проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце, що передбачено ст. 29 КЗпП України, то ці питання визначаються у письмовому трудовому договорі (як це передбачено вищезазначеною Формою трудового договору), за виключенням положення щодо ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Тобто ця інформація доводиться роботодавцем - фізичною особою до відома працівника при укладанні трудового договору у письмовій форми.

Чинним законодавством не передбачено обов'язок роботодавця - фізичної особи розробляти правила внутрішнього трудового договору та укладати колективний договір (п. 2 ст. 29 КЗпП та ст. 142 КЗпП).

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
minibuh
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5602
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 786 раз.
Поблагодарили: 2504 раз.

UNREAD_POST minibuh » 18 мар 2016, 12:32

Предприниматель =физлицо. А по физлицам Мин.соцполитики считает,что ему не надо правила разрабатывать. Но если очень хочется,то можно.
А консультанты предлагают портить бумагу и вменяют правила внутреннего трудового распорядка в обязанность.
Учитывая,что предприниматель заключает в обязательном порядке договор в письменном виде( потому,что он -физлицо) и в типовой форме прописывается график работы сотрудника и его режим работы, то нужны ли еще одна бумага . Ведь по сути у каждого сотрудника режим рабочего дня устанавливается индивидуально договоре.
Все таки для ФОПа правила внутренного трудового распорядка это обязанность или доп .возможность(хочу утверждаю /не утверждаю)? Имеют право оштрафовать или нет ?
minibuh
 
Сообщений: 1969
Зарегистрирован: 28 дек 2011, 14:00
Благодарил (а): 1133 раз.
Поблагодарили: 772 раз.

UNREAD_POST налоговик » 18 мар 2016, 14:18

Кстати, сразу не заметил.
Интересно что Минтруда понимает под этим?

налоговик писал(а):Чинним законодавством не передбачено обов'язок роботодавця - фізичної особи розробляти правила внутрішнього трудового договору та укладати колективний договір (п. 2 ст. 29 КЗпП та ст. 142 КЗпП).


Если распорядка, то значит право и значит без админштрафа.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
minibuh
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5602
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 786 раз.
Поблагодарили: 2504 раз.

UNREAD_POST налоговик » 07 ноя 2016, 12:28

"Сделал дело - гуляй смело" ?

Нас всю жизнь обманывали

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

ЛИСТ

від 25.07.2016 р. N 7804/4/4.1-ДП-16

Департамент з питань праці Держпраці розглянув лист і повідомляє.

Згідно зі ст. 85 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені й комплексні норми.

Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації та раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.

Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.

Нормальна тривалість робочого часу відповідно до ст. 50 КЗпП України не може перевищувати 40 годин на тиждень. Статтею 57 КЗпП України передбачено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни тощо. Залишення робочого місця до закінчення робочого часу, незалежно від факту дострокового виконання планового завдання, є порушенням трудової дисципліни, яке може тягнути за собою дисциплінарну відповідальність.

Водночас відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Таким чином, виконання норми праці за коротший час або її перевиконання компенсується працівнику у вигляді підвищеної оплати праці, але не дає йому можливості залишати робоче місце до закінчення робочого часу.

У разі якщо з певних причин працівнику необхідно залишати робоче місце раніше встановленого часу, він може звернутися до роботодавця із проханням щодо встановлення йому неповного робочого часу із оплатою за фактично виконану роботу відповідно до статті 56 КЗпП України.

За это сообщение автора налоговик поблагодарили: 2
Marlboro, minibuh
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5602
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 786 раз.
Поблагодарили: 2504 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Al Shurshun, dmn, Gb, Ya, Люба П