Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Подотчетные суммы (в т.ч. командировка): правовая природа

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST Мыша » 20 апр 2013, 17:23

Ох, и плутоваты же Вы, ув. Marlboro! :)

Marlboro писал(а):1) Что конкретно подразумевается в подчеркнутом? Речь о договоре между гестором и доминусом или доминусом и стороной с которой сотрудничал гестор (например, магазин в котором покупались карандаши или налоговая, в которую последний платил налог за первого)? Если обязательство по непосредственно 1158 прекращается согласованием такого с доминусом, то в какой плоскости происходит возмещение? (кстати, вопрос смежный с ограничением 10 тыс.грн. при оплате сотрудником наличкой)


Marlboro писал(а):Зобов'язання з відшкодування гесторові витрат припиняється у випадку схвалення його дій домінусом. З цього моменту згідно з ч. 2 ст. 1158 ЦК зазначене зобов'язання трансформується у договірне. А відтак, вирішення питання про відшкодування збитків здійснюється згідно з правилами про відповідний договір.


Договора между гестором и доминусом нет. Идет же ссылка на ст. 1158 - действия в чудом имущественном интересе без поручения. То есть обязательства внедоговорные. И Ваши комментаторы говорят следующее: гестор действовал в чужом интересе - значит имеет право на возмещение понесенных убытков. Если он обращается к доминусу и тот одобряет его действия, обязательство по возмещению убытков не прекращается (они неудачно высказались), обязательство трансформируется из недоговорного в договорное. А вот если не одобряет, то гестор может пойти в суд и в судебном порядке истребовать как внедоговорное обязательство возместить ему ущерб.

Marlboro писал(а):2) По выделенному жирным - гестор становится представителем с момента утверждения авансового отчета или с этим утверждением меняется вся цепочка во времени, т.е. ранее заключенные гестором сделки становятся как таковые, которые изначально были заключены представителем?

Marlboro писал(а):Водночас у разі наступного схвалення домінусом правочинів, укладених гестором в його інтересах, вважається, що останній стає їх учасником з моменту вчинення (ч. 2 ст. 241 ЦК).


Опять неудачность формулировок сбивает. Доминус становится участником тех сделок, которые в его интересах заключил гестор, и считается, что таким участником доминус стал с момента их заключения.

Marlboro писал(а): По курсиву - это что вообще? Если это так, то второй вопрос снимается (т.е. представителем он становится в момент утверждения отчета), но тогда почему утверждая авансовый отчет мы не сообщаем все остальные стороны о уступке права требования и/или о переводе долга?

Потому что как правило, когда мы утверждаем авансовый отчет, никаких не прекращенных обязательств уже нет. Все обязательства исполнены. А как известно, обязательство прекращается исполнением. Сделанная комментаторами приписка актуальна для тех ситуаций, когда обязательство продолжает существовать.
Аватар пользователя
Мыша
 
Сообщений: 944
Зарегистрирован: 07 июн 2011, 10:40
Благодарил (а): 288 раз.
Поблагодарили: 329 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 20 апр 2013, 18:29

Мыша писал(а):Ох, и плутоваты же Вы, ув. Marlboro! :)
В смысле?
Мыша писал(а):обязательство трансформируется из недоговорного в договорное
Договор между гестором и доминусом? Или доминусом и магазином? Или гестором, доминусом и магазином? Кто в этой сделке будет кем - покупатель (доминус?), гестор (представитель?), продавец (магазин)? Ясное дело что ДО утверждения ни о каком договоре речи быть не может.
Мыша писал(а):
Marlboro писал(а):2) По выделенному жирным - гестор становится представителем с момента утверждения авансового отчета или с этим утверждением меняется вся цепочка во времени, т.е. ранее заключенные гестором сделки становятся как таковые, которые изначально были заключены представителем?

Marlboro писал(а):Водночас у разі наступного схвалення домінусом правочинів, укладених гестором в його інтересах, вважається, що останній стає їх учасником з моменту вчинення (ч. 2 ст. 241 ЦК).


Опять неудачность формулировок сбивает. Доминус становится участником тех сделок, которые в его интересах заключил гестор, и считается, что таким участником доминус стал с момента их заключения.
Участником в лице кого? Трехсторонняя сделка? А вообще меня больше интересовал вопрос с представительством.
Мыша писал(а):Сделанная комментаторами приписка актуальна для тех ситуаций, когда обязательство продолжает существовать.
Например?
А вообще обтекаемо как-то.
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4787
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 321 раз.
Поблагодарили: 1187 раз.

UNREAD_POST Мыша » 20 апр 2013, 19:04

Ох и тон у Вас, уважаемый коллега.

Во-первых, должны понимать, что ст. 1158 ГКУ применяется не только лишь к ситуации, когда работник без поручения что-то приобрел. Даже больше: вряд ли вообще об этой ситуации думали, когда писали ст. 1158. Но мы ее применяем как наиболее близкую к сути отношений.

Marlboro писал(а):Мыша писал(а):
обязательство трансформируется из недоговорного в договорное
Договор между гестором и доминусом?


В этом конкретном месте, которое Вы, уважаемый коллега, цитируете, я говорил о договоре между гестором и доминусом. Поскольку доминус одобрил действия гестора, считается, что гестор с самого начала действовал как его представитель. И к их отношениям применяем нормы, касающиеся не недоговорных отношений, а нормы о договорных обязательствах.
Вы бы на минутку остановились и, думаю, поняли бы мою мысль. Как-будто спешите все время куда-то.

Marlboro писал(а):Или доминусом и магазином?

Между доминусом и магазином тоже договорные отношения, если доминус одобрил сделку. Но об этом сказано не в этой части.
Marlboro писал(а):Или гестором, доминусом и магазином?

Нет, трехсторонней сделки тут нет.

Marlboro писал(а):Кто в этой сделке будет кем - покупатель (доминус?), гестор (представитель?), продавец (магазин)?

Да. Только это две сделки.

Marlboro писал(а):Участником в лице кого? Трехсторонняя сделка? А вообще меня больше интересовал вопрос с представительством.

Ну простите, не проследил Вашего интереса.
Нет, не трехсторонняя. Есть сделка между магазином и доминусом (от имени доминуса действовал его представитель), есть сделка между доминусом и гестором. Да - между доминусом и гестором отношения представительства.

Marlboro писал(а):Мыша писал(а):
Сделанная комментаторами приписка актуальна для тех ситуаций, когда обязательство продолжает существовать.
Например?
А вообще обтекаемо как-то.


Ну обтекаемо это оценочная категория. К ней обращаться не будем.
Например, гестор оплатил, но товар еще не получил. Но он ему и не нужен, он оплатил в интересах доминуса. Следовательно, доминус может заявить магазину, что поставка должна быть осуществлена ему.
Аватар пользователя
Мыша
 
Сообщений: 944
Зарегистрирован: 07 июн 2011, 10:40
Благодарил (а): 288 раз.
Поблагодарили: 329 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 20 апр 2013, 19:20

Мыша писал(а):Ох и тон у Вас, уважаемый коллега.
Повторюсь - в смысле?
Мыша писал(а):Во-первых, должны понимать, что ст. 1158 ГКУ применяется не только лишь к ситуации, когда работник без поручения что-то приобрел. Даже больше: вряд ли вообще об этой ситуации думали, когда писали ст. 1158. Но мы ее применяем как наиболее близкую к сути отношений
А какую надо? Видел мысль, что при примером покупках карандашей сразу речь о представительстве, а не деяниях без поручения. Мысль если не ошибаюсь пользователя Vetal и в этой же теме ранее. Третьего варианта нет, значит одно из двух, считаете, что прав Веталь, или что ситуация не урегулирована?
Мыша писал(а):Поскольку доминус одобрил действия гестора, считается, что гестор с самого начала действовал как его представитель. И к их отношениям применяем нормы, касающиеся не недоговорных отношений, а нормы о договорных обязательствах.
То-есть, второй вариант который я написал. Но это странно, тут Вы и Печкин пишите, что должно быть превышение чего-то, а раз не было ни доли полномочий у гестора, то чем эта ситуация иная? Ведь доминус до утверждения отчета мог и вовсе не догадываться о существовании гестора как лица, которому он торчит - как в примере с соседом и дверью там в комментариях, соответственно уполномочить его на это не мог, а если бы уполномочил, то изначально речь и не шла бы о 1158-1160. Или это обратное во времени действие сделки?
Мыша писал(а):Например, гестор оплатил, но товар еще не получил. Но он ему и не нужен, он оплатил в интересах доминуса. Следовательно, доминус может заявить магазину, что поставка должна быть осуществлена ему.
И нужно уведомлять письменно магазин о том, что авансовый отчет был принят и была смена стороны?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4787
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 321 раз.
Поблагодарили: 1187 раз.

UNREAD_POST Мыша » 21 апр 2013, 09:26

Marlboro писал(а):А какую надо? Видел мысль, что при примером покупках карандашей сразу речь о представительстве, а не деяниях без поручения. Мысль если не ошибаюсь пользователя Vetal и в этой же теме ранее. Третьего варианта нет, значит одно из двух, считаете, что прав Веталь, или что ситуация не урегулирована?


У нас с Вами недопонимание, уважаемый коллега. Я говорю лишь о том, что Вы ст. 1158 сводите лишь к ситуации с отношениями работник / предприятие. И все особенности ее действия рассматриваете на этом примере. Хотя писалась она, конечно, не исключительно под такую ситуацию.
Я считаю, что если работник идет и покупает что-то для предприятия за свои деньги без поручения, то это ст. 1158 ГКУ (и я, кстати, об этом прямо и написал: применяем ее как наиболее близкую к сути отношений. Но Вы все равно вопрошаете: а какую надо? Ее и надо). Повторюсь: моя мысль была в том, чтобы Вы не пытались понять смысл ст. 1158, обращаясь исключительно к примеру с подотчетным лицом.

Marlboro писал(а):Или это обратное во времени действие сделки?

Такую бы формулировку не применял. Я бы сказал о юридической фикции в силу прямого указания на это законодателя: несмотря на то, что гестор действовал без поручения, последующее одобрение его действий доминусом позволяет нам приравнять в целях правового регулирования их отношения к отношениям представительства с самого начала.

Marlboro писал(а):И нужно уведомлять письменно магазин о том, что авансовый отчет был принят и была смена стороны?

Скажем так, можно и не уведомлять (это ж не обязанность, даже при замене стороны в договоре). Но в этом случае риск негативных последствий на доминусе. Если магазин, к примеру, повезет купленное по месту жительства гестора. Или откажется отдавать товар представителям доминуса.
Аватар пользователя
Мыша
 
Сообщений: 944
Зарегистрирован: 07 июн 2011, 10:40
Благодарил (а): 288 раз.
Поблагодарили: 329 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 21 апр 2013, 10:01

Мыша писал(а):
Marlboro писал(а):Или это обратное во времени действие сделки?

Такую бы формулировку не применял. Я бы сказал о юридической фикции в силу прямого указания на это законодателя: несмотря на то, что гестор действовал без поручения, последующее одобрение его действий доминусом позволяет нам приравнять в целях правового регулирования их отношения к отношениям представительства с самого начала.
А чем эта ситуация отличается от той, что по ссылке? Там мнимый руководитель так же без поручения заключал договора, соответственно с помощью "фикции" статьи 1158 можно было придать этим сделкам силу их одобрением.
Мыша писал(а):
Marlboro писал(а):И нужно уведомлять письменно магазин о том, что авансовый отчет был принят и была смена стороны?

Скажем так, можно и не уведомлять (это ж не обязанность, даже при замене стороны в договоре). Но в этом случае риск негативных последствий на доминусе. Если магазин, к примеру, повезет купленное по месту жительства гестора. Или откажется отдавать товар представителям доминуса.
А если допустим гестор взял в магазине дверь (как в примере с соседами и дверью одного из них), но не оплатил - ясное дело, что требовать возмещения он за дверь не может, а лишь за ее установку если таковые расходы были им понесены. Соответственно будет перевод долга в части покупки двери, который должен производится лишь с согласия кредитора?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4787
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 321 раз.
Поблагодарили: 1187 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 22 апр 2013, 18:56

Посмотрел суд.практику по вопросу - не нашел ничего :) Но были несколько дел, где суды согласны с Печкиным в том, что для представительства с превышением полномочий необходимо что-бы хоть немного оных были у лица на момент совершения сделки.
В общем я так понял, никакой фикции здесь не будет, равно как и представительства. Наш случай на момент оплаты стоимости двери будет частью 2 статьи 237:
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

А уже когда/если эта покупка будет согласована с доминусом, то обязательство и "трансформируется в договорное", при чем с момента одобрения без возврата по цепочке во времени. Что так же подтверждается словом (ыыыы :)) "надалі" в статье 1158, которое исключает прошлое.

Что ж, ветряная мельница побеждена, осталось придумать как с этого можно поиметь выгоду на практике...
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4787
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 321 раз.
Поблагодарили: 1187 раз.

UNREAD_POST налоговик » 22 авг 2013, 12:57

в тему:

? Чи має право платник єдиного податку другої групи видавати розрахункові документи, оформлені на підприємство, працівник якого проживав у готелі такого платника єдиного податку під час відрядження?
Чи має право таке підприємство збільшувати податковий кредит за рахунок ПДВ, сплаченого працівником за готельні послуги під час перебування у відрядженні?


Відповідно до пп. 14.1.180 ПКУ податковим агентом щодо ПДФО є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм. Отже, про податкове агентування можна говорити лише тоді, коли дохід фізичній особі виплачується суб’єктом господарювання безпосередньо.

Якщо фізична особа є підприємцем і підприємство виплачує їй дохід за поставлену продукцію (товари, роботи, послуги), що буде використана в його господарській діяльності, то позбутися статусу податкового агента досить просто.

Так, якщо підприємець обрав загальну систему оподаткування, досить отримати у нього копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності відповідно до п. 177.8 ПКУ, і загроза стати податковим агентом зникає.

Який документ потрібно вимагати в аналогічному випадку у підприємця – платника єдиного податку, законодавець вказати забув, лише зауваживши у пп. 165.1.36 ПКУ, що до загального оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи – підприємця, з якого сплачується єдиний податок. Цілком очевидно, що підтвердити свій податковий статус підприємець може, надавши копію Свідоцтва платника єдиного податку, що й відбувається на практиці. Для підстраховки підприємства (за аналогією з п. 177.8 ПКУ) просять платників єдиного податку надати їм ще й копію документа, що підтверджує їх державну реєстрацію як суб’єктів підприємницької діяльності, проти чого заперечень немає, і навіть копію декларації з єдиного податку і платіжного документа про його сплату. За наявності зазначених документів підприємство-контрагент фізичної особи - платника єдиного податку також не буде вважатися податковим агентом. Слід лише пам’ятати, що незалежно від того, яку систему оподаткування обрав підприємець, підприємство повинно відобразити суму виплаченого йому доходу у податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Такої ж думки дотримується і ДПСУ в листі від 23.08.2011 р. № 9613/5/17-0216 (і стосовно заповнення форми № 1ДФ, і стосовно документів, що підтверджують реєстрацію фізичної особи в якості підприємця).

Коли ж йдеться про відрядження, під час якого працівник юридичної особи зупиняється у готелі, що належить підприємцю, виникає безліч проблем з ефектом ланцюгової реакції, коли одна проблема спричиняє другу, друга – третю і т. д. І кінця-краю цьому ланцюгу не буде, якщо не відповісти на головне запитання: чиї ж все-таки витрати на оплату готельних послуг, тобто хто насправді виплачує підприємцю дохід?

Для відповіді на нього достатньо уважно прочитати визначення податкового агента, наведене вище, щоб упевнитись в тому, що при виплаті доходу підприємцю – власнику готелю класичним податковим агентом буде лише те підприємство, яке безпосередньо замовить готельні послуги і здійснить їх оплату на користь своїх відряджених працівників зі свого банківського рахунку. Підприємство в цьому випадку по суті передає їм право отримати послуги, за які воно вже розрахувалось.

Але ж якщо працівник сам оплачує готельні послуги (незалежно від того, отримав він аванс чи ні), то ні про яке податкове агентування не може бути й мови. Що стосується готелю, то йому немає ніякого діла до підприємства, яке відрядило свого працівника. Свій дохід власник готелю (підприємець) отримує від постояльця, а не від підприємства, яке в силу певних обставин може ці витрати ніколи й не відшкодувати своєму працівникові (наприклад, якщо працівник втратить підтвердні документи). Відряджений працівник сплачує готельні послуги від свого власного імені, а не від імені підприємства. Він не виступає представником свого підприємства і не надає своєму підприємству ніяких посередницьких послуг з отримання готельних послуг, адже він їх отримує виключно для себе.

У листі від 23.08.2011 р. № 9613/5/17-0216 стосовно документів, що підтверджують підприємницьку діяльність, ДПСУ зазначає: «витрати на відрядження повинні бути підтверджені відповідними документами, що засвідчують їх вартість у рахунках, зокрема отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання», що цілком логічно.

На жаль, далі з незрозумілих причин ДПСУ сприймає ці витрати вже не як витрати працівника, понесені ним у відрядженні, а як витрати самого підприємства. Нібито це воно, а не працівник їздило у відрядження. І це вже зовсім нелогічно.

В «Єдиній базі податкових знань» розміщено консультацію, в якій податківці стосовно отримання відрядженим працівником послуг у підприємця та витрат на їх оплату говорять зовсім протилежне: «… фізична особа - підприємець - платник єдиного податку надає послуги громадянину, який сплачує кошти за отримані послуги. В даному випадку підприємство (юридична особа) лише компенсує витрати працівника на відрядження, тобто не є податковим агентом щодо фізичної особи - підприємця, а отже, податковий розрахунок за формою № 1ДФ подавати не зобов’язано». Тобто ДПСУ не тільки визнала, що витрати на проживання несе відряджений працівник, вона ще й позбавила підприємство статусу податкового агента.

Тут вважаємо за необхідне розглянути правову природу витрат відрядженого працівника.

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Якщо розглядати такий вид зобов’язання, як надання послуг з перевезення пасажира, то слід вказати, що відповідно до ст. 910 ЦКУ за договором перевезення пасажира однією стороною є перевізник, а другою – пасажир. Пасажир є кредитором і має право вимагати від перевізника (боржника) перевезти його до пункту призначення. У зобов’язанні з оплати послуги перевезення пасажир сам вже стає боржником, а перевізник – кредитором. Як бачимо, підприємство, що відрядило працівника, у цих зобов’язаннях відсутнє взагалі. Аналогічним чином відсутнє підприємство й у відносинах між готелем та відрядженим працівником.

А от де це підприємство присутнє, так це у зобов’язанні з відшкодування витрат відрядженого ним працівника, пов’язаних з перевезенням пасажира та наймом житла. Зверніть увагу: не оплатити послуги з перевезення чи готельні послуги, а відшкодувати витрати на них своєму працівникові. Про відшкодування говорить і ст. 121 КЗпП, відповідно до якої працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з відрядженнями. А якщо вони мають право, то підприємство зобов’язано. Це значить, що між підприємством і працівником виникає окреме зобов’язання, в якому підприємство є боржником, а працівник – кредитором. До зазначених витрат КЗпП відносить: добові, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Таким чином, оплата працівником готельних, транспортних послуг у відрядженні здійснюється в межах одного зобов’язання, а їх відшкодування підприємством – у межах іншого зобов’язання. Це означає, що підприємство, яке відшкодовує своєму працівникові витрати на відрядження, не вступає безпосередньо у відносини з постачальником таких послуг, а отже не може оплачувати послуги такого постачальника. А це, в свою чергу, означає, що таке підприємство не може виступати й податковим агентом стосовно виплати такому постачальнику доходів, що безпосередньо випливає зі змісту проаналізованого вище пп. 14.1.180 ПКУ. При цьому не йдеться ані про обов’язки податкового агента у повному обсязі, ані про часткове (в частині подання розрахунку за формою № 1ДФ) їх виконання, що підтверджується згаданою консультацією з «Єдиної бази податкових знань».

Отже, безпосереднє здійснення витрат фізичною особою, що отримує послуги для особистого споживання, та їх відшкодування юридичною особою – це зовсім різні речі. І цей загальний підхід повинен був би застосовуватись не тільки в юридичній площині, а й у податковій і не лише стосовно ПДФО.

Тепер що стосується податкових нюансів. Як відомо, для цілей податку на прибуток витрати на відрядження ПКУ відносить до витрат подвійного призначення (пп. 140.1.7 ПКУ). Двоїстість цих витрат полягає в тому, що здійснює їх працівник підприємства, але оскільки відрядження – це службова поїздка в межах господарської діяльності підприємства, законодавець дозволяє врахувати особисті витрати фізичної особи при розрахунку податку на прибуток юридичної особи.

Особливо яскраво це видно при розгляді добових витрат. Їх складають витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи. Але якщо трошки подумати, то витрати на відрядження, перелічені в пп. 140.1.7 ПКУ, легко кваліфікувати також як особисті витрати фізичної особи, що випливають з її потреб. Адже щоб виконати службове завдання, вона потребує не тільки харчування, а й візи, страхового полісу, транспортних послуг, послуг проживання у готелі тощо. Правда, Кодекс висуває умову, щоб ці витрати (окрім добових) були підтверджені оригіналами первинних документів.

Аналіз пп. 140.1.7 ПКУ не суперечить висновку про те, що здійснення витрат фізичною особою, яка отримує послуги для особистого споживання, та їх відшкодування юридичною особою не є тотожними.

Що стосується можливості згаданого у запитанні збільшення податкового кредиту, слід зазначити про певні ризики. Операції, здійснення яких надає право на податковий кредит, перелічені у п. 198.1 ПКУ. Всі вони пов’язані з придбанням товарів чи послуг самим платником ПДВ, тобто підприємством, а не його відрядженим працівником. І якщо працівник оплатив готельні та транспортні послуги, і в сумі оплати виділено ПДВ, то право на податковий кредит у підприємства, що направило його у відрядження, викликає сумніви. Це якщо дотримуватись загального підходу до ситуації (витрати здійснює працівник, а підприємство їх відшкодовує).

Відповідно до п. 8 р. II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59, відрядженому працівникові понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та найм житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі. З цього також випливає висновок про те, що ПДВ, сплачений готелю чи перевізнику у вартості відповідної послуги, до податкового кредиту підприємства, яке лише відшкодувало відрядженому працівникові витрати, не включається, оскільки ПДВ підприємством не сплачується постачальнику послуг, а відшкодовується працівникові.

Деякої непевності даній ситуації додає існування пп. «а» п. 201.11 ПКУ, відповідно до якого підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є транспортний квиток і готельний рахунок(!). І на практиці цей пункт використовується для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, зазначених в такому квитку чи рахунку. Звичайно ж, можна було б вважати цю норму спеціальною стосовно права на податковий кредит щодо ПДВ, сплаченого працівником у відрядженні, однак у даній нормі йдеться про рахунок, який виставляється платнику податку. Зрозуміло, що працівник таким платником податку не є, а значить виставлений йому рахунок під дію зазначеної норми не підпадає.

І на завершення варто застерегти про не дуже приємні наслідки заповнення форми № 1ДФ в подібній ситуації.

На практиці бухгалтери, на жаль, не дуже заглиблюються у роздуми про те, хто насправді виплачує дохід підприємцям під час відряджень: працівники чи підприємство. І для власної перестороги продовжують механічно заповнювати форму № 1ДФ, тим самим автоматично підтверджуючи, що дохід підприємцю – платнику єдиного податку другої групи виплачує підприємство (через відрядженого працівника, який в той же час є підзвітною особою). Це дуже небезпечно, коли власниками готелів є підприємці – платники єдиного податку, які не вправі працювати з юридичними особами.

Практика підприємництва у сфері готельного бізнесу показує, що найбільш привабливою для підприємців є друга група платників єдиного податку. Але вони добре знають, що згідно з п. 291.4 ПКУ їм заборонено надавати послуги юридичним особам. А декларуючи у формі № 1ДФ дохід, виплачений платникам податку другої групи, підприємство мимоволі заявляє про те, що воно придбало послуги, порушуючи при цьому вищевказану норму ПКУ.

Маючи на руках такий вагомий аргумент щодо порушення законодавства, чи стануть податківці ним нехтувати? Існує велика ймовірність того, що в акті перевірки такі договори вони визнають нікчемними, послуги – не підтвердженими, податковий кредит (якщо підприємець – платник ПДВ) і податкові витрати – завищеними. Адже їм для цього достатньо буде лише послатися на надані при перевірці юридичної особи документи підприємця – платника єдиного податку другої групи. Як наслідок – донарахування ПДВ та податку на прибуток на підставі занадто старанно підтверджених витрат на відрядження.

І підприємцю теж буде непереливки, бо підозра, що він надає послуги юридичній особі, означає для нього неминуче прощання зі спрощеною системою оподаткування.

Олександр Єфімов  
адвокат, АФ «Є.С.Аудит»  

Дата підготовки 31.07.2013
Последний раз редактировалось налоговик 22 авг 2013, 13:03, всего редактировалось 2 раз(а).
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5680
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 801 раз.
Поблагодарили: 2566 раз.

UNREAD_POST налоговик » 23 сен 2013, 10:18

? Чи вважається оптовою торгівлею алкогольними напоями продаж в супермаркеті пляшки рому, використаного пізніше в ресторані для приготування фруктових салатів, якщо покупець при купівлі не зазначав, що діє від імені юридичної особи?

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування, а оптова торгівля – це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб’єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання.

Наведене визначення оптової торгівлі є некоректним, оскільки під нього підпадає навіть продаж юридичній особі алкогольних напоїв для святкування Нового року в офісі. Однак такий критерій, як продаж суб’єктам господарювання, досить важко спростувати, особливо якщо такий суб’єкт здійснює діяльність у сфері торгівлі.

Якщо покупцем вказаних товарів є юридична особа (тобто суб’єкт господарювання), то наслідки у вигляді штрафних санкцій відповідно до ст. 17 Закону № 481 (200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.) та адміністративний штраф відповідно до ст. 156 КпАП (від п’ятдесяти (850 грн.) до двохсот (3400 грн.) НМДГ з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі, а за повторну таку ж дію – від 2550 до 4250 грн.) більш ніж гарантовані.

Касир супермаркета не зобов’язаний вгадувати у кожній фізичній особі працівника юридичної особи, що закуповує алкоголь та тютюн за підзвітні кошти. Важко уявити собі такого касира, який би прискіпливо зазирав в очі кожному покупцеві і допитувався при цьому, чи раптом не для підприємства він купує ром і чи точно сам його вживатиме.

У ч. 1 ст. 19 Конституції України зазначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Тож якщо законодавство не примушує касира допитуватися кожного покупця про його статус у правовідносинах із супермаркетом, то касир цього робити не зобов’язаний.

«Підзвітна особа» – термін, який застосовують бухгалтери часто у розумінні цивільно-правового представника. У п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р.№ 637, зазначено, що фізичній особі можуть видаватися готівкові кошти під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, та на інші виробничі (господарські) потреби. Обов’язковим у цьому разі є звітування за одержані під звіт готівкові кошти, яке здійснюється за формою та в порядку, затверджених наказом Мінфіну «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» від 05.12.2012 р. № 1276.

Бухгалтерською мовою «підзвітна особа» – це особа, яка закуповує за рахунок підприємства товари, роботи, послуги, а потім звітує про таку закупівлю. З точки зору ж трудового і цивільного законодавства «підзвітна особа» – це особа, яка отримала право на відшкодування понесених нею витрат, якщо ці витрати здійснені в інтересах підприємства. Але це не обов’язково означає, що товари, роботи і послуги купуються саме для підприємства і тим більше від його імені, адже в інтересах підприємства можуть бути понесені й витрати, пов’язані із задоволенням власних потреб працівника. Так, відповідно до ст. 121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з відрядженнями, до яких, як відомо, відносяться добові, витрати на найм житла, транспортні тощо. А це означає, що зазначені послуги отримує сам працівник для себе, а їх вартість йому потім відшкодовує роботодавець, тому що у відрядження він їхав в інтересах підприємства.

Отже, фізична особа, яка витрачає підзвітні кошти, не завжди купує щось для роботодавця і тим більше не завжди купує щось від імені роботодавця.

Для того, щоб фізична особа купувала пляшку рому, а покупцем насправді був її роботодавець, тобто суб’єкт господарювання, продавати якому алкоголь можна лише за наявності «оптової» ліцензії, необхідно щоб така фізична особа виступала представником такого суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. А згідно із ст. 239 ЦКУ правовими наслідками вчинення правочину представником є те, що такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, тобто у нашому випадку – роботодавця. У перекладі з юридичної на звичайну мову це звучить так: «товар, куплений фізичною особою від імені юридичної особи, є товаром, проданим юридичній особі». Отже, якщо фізична особа, купуючи пляшку рому в супермаркеті, прямо заявляє, що вона його купує від імені ресторану, в якому вона працює, підтверджує свої повноваження представника (наприклад, показує відповідну довіреність), то працівник супермаркета має усвідомлювати, що він укладає договір купівлі-продажу із суб’єктом господарювання, тобто здійснює оптову торгівлю алкоголем і повинен мати на це відповідну ліцензію.

Якщо ж зазначена фізична особа просто купує пляшку рому і навіть не натякає на те, хто вона є, кого представляє і для кого купує, розраховується готівкою чи власною карткою (не корпоративною карткою суб’єкта господарювання), то в такому разі ром продається фізичній особі, а не ресторану. Навіть якщо потім ця пляшка опиниться на кухні ресторану, де готуються десерти чи тістечка із його використанням, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ЦКУ не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481 рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби. У разі невиконання суб’єктом господарювання такого рішення сума штрафу стягується на підставі рішення суду. Тобто податківцям доведеться звертатися до суду, аби стягнути цей штраф.

Суб’єкт господарювання, до якого цей штраф застосовано, у свою чергу, має право оскаржити таке рішення у місячний строк, що й треба зробити такому суб’єкту, якщо він не має наміру добровільно сплатити штраф. Оскарження здійснюється до адміністративного суду.

В обґрунтуванні такого оскарження слід стверджувати про те, що продаж пляшки рому відбувався виключно фізичній особі, яка діяла від свого імені, розрахувалася готівкою чи власною карткою. Будь-яких доказів того, що продавцеві чи касирові було відомо, що покупець діяв як представник від імені юридичної особи, не існує.

Звісно, податківці будуть заперечувати проти позову супермаркета. Однак слід мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто саме податківцям потрібно буде доводити факт купівлі рому фізичною особою від імені ресторану, а не від свого власного імені. І при цьому податківці мають довести ще й факт того, що ця обставина (тобто що покупець діяв не від власного імені, а від імені ресторану) була відома продавцеві. Оскільки навіть якщо податківці доведуть, що фізична особа фактично закуповувала ром від імені ресторану, але не доведуть, що продавцеві це було відомо, то для продавця виникне підстава звернутися до господарського суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу рому недійсним на підставі ст. 229 ЦКУ. Відповідно до зазначеної норми якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому істотне значення має, у тому числі, й помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін. Помилка продавця у цьому разі полягає в тому, що він, укладаючи договір купівлі-продажу пляшки рому, вважав, що здійснює роздрібну, а не оптову торгівлю, і виходив з того, що покупець діє від власного імені, а не від імені суб’єкта господарювання.

Відповідно до ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, що існують на момент відшкодування. Тобто навіть якщо продавець поверне покупцеві гроші за пляшку рому, а той не поверне йому цей ром, такі втрати будуть набагато меншими за суму штрафу, застосованого податківцями за безліцензійну оптову торгівлю. Стягувати ж цей штраф податківці не матимуть підстав, оскільки, визнавши недійсним договір, за яким була продана пляшка рому, суд визнає і те, що такий продаж де-юре не відбувся.

Отже, встановлення лише самого факту оприбуткування рестораном пляшки рому, купленої його працівником у супермаркеті, не є підставою вважати, що супермаркет продав цю пляшку суб’єкту господарювання чи здійснив оптову торгівлю алкоголем.

Олександр Єфімов  
доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, керуючий партнер «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», кандидат юридичних наук, адвокат, аудитор АФ «Є.С.Аудит»  

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
Вотруба
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5680
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 801 раз.
Поблагодарили: 2566 раз.

UNREAD_POST vins » 23 сен 2013, 11:30

налоговик писал(а):встановлення лише самого факту оприбуткування рестораном пляшки рому, купленої його працівником у супермаркеті, не є підставою вважати, що супермаркет продав цю пляшку суб’єкту господарювання чи здійснив оптову торгівлю алкоголем


С точки зрения супермаркета все ок. Но если предположить, что в суде все случилось именно так, как об этом говорит г-н Ефимов, и в мотивировочной части решения суда будет записано, что физлицо купило для себя, не будет ли потом это же решение использовано для того, чтобы обосновать, что между физлицом и рестораном имел место договор купли-продажи?
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST VOA » 23 сен 2013, 11:57

Тоже подумала о подобном вытекающем варианте - ведь ресторану откуда-то нужно взять этот ром на приход.
Только интересно - возможно ли в данном случае приобретение рестораном у лица без алколицензии спиртосодержащей продукции?
Хмелесбор, опять же, у ресторана...
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5119
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1786 раз.
Поблагодарили: 1978 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 23 сен 2013, 12:24

Весьма спорным кажется то, что "молчание" приравняли к "от своего имени" ... :?
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4787
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 321 раз.
Поблагодарили: 1187 раз.

UNREAD_POST VOA » 23 сен 2013, 12:41

Согласна.
Я, конечно, не сильна в ромах, но его стоимость, по-моему, вполне часто превышает 240 грн. Что мешает в дальнейшем ресторану подать жалобу на невыдачу н/н супермаркетом? Как сможет супермаркет доказать, что покупатель не требовал н/н и продавец не отказывал в выписке?
Хотя по уму, покупатель сразу должен был бы предупредить продавца о выдаче н/н. И что тогда? Продавец не должен был бы продавать алкоголь ему...
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5119
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1786 раз.
Поблагодарили: 1978 раз.

UNREAD_POST налоговик » 16 окт 2013, 21:53

Высший специализированный говорит, что потраченные в командировке собственные средства работника - это сфера гражданско-правового, а не трудового регулирования.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
УХВАЛА
29 травня 2013 № 6-16324св13

...
Посилання в касаційній скарзі на те, що вказані правовідносини є трудовими, безпідставні, оскільки порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження та строки подачі звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт визначено нормами п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, за змістом якого питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань відносяться до майнових відносин між суб'єктом господарювання та працівником та регулюються Цивільним кодексом України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31855628


P.S. Ув. Malboro, Ваши аватарки всё позитивнее))). Определенно что-то хорошее в жизни происходит :ya-za:

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
Marlboro
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5680
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 801 раз.
Поблагодарили: 2566 раз.

UNREAD_POST bur » 12 янв 2015, 14:54

За подотчетника отчет и деньги может вернуть другое лицо (материально-ответственное?)

Питання
Чи має право підзвітна особа, яка з поважних причин не може особисто здати Звіт про використання коштів, які були видані їй на відрядження, або під звіт, а також залишок невикористаних коштів передати за дорученням через іншу матеріально-відповідальну особу?
Відповідь
Коротка та повна відповіді ідентичні.
Відповідно до п.п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 розд. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі – Звіт), подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п’ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
завершує таке відрядження;
завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання, затверджена наказом Міндоходів України від 24.12.2013 № 845 (далі – Порядок).
Згідно із п. 2 Порядку, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі – платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з’ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 Цивільного кодексу).
Враховуючи викладене вище, обмежень щодо передачі до бухгалтерії заповненого Звіту та залишку невикористаних коштів, які були видані підзвітній особі, через іншу матеріально – відповідальну особу на підставі договору доручення не передбачено.
Однак, терміни подання Звіту залишаються не змінними.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Kamillfo, Ya