Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

О последствиях недействительности сделок

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST ФЛ7 » 24 фев 2011, 09:10

Статья "Недействительные сделки и их налоговые последствия"

По сути пытаются разобраться о чем идет речь в п. 140.2 ст. 140 Налогового кодекса из раздела "Налог на прибыль предприятий".
Вступает в силу с 01.04.2011 и звучит так:

Перерасчет доходов и расходов (балансовой стоимости основных средств) также проводится сторонами:
в отчетном периоде (периодах), в котором расходы и доходы (балансовая стоимость основных средств) по сделке, признанной недействительной, были учтены в учете стороны сделки — в случае признания сделки недействительной как такой, которая нарушает публичный порядок, является фиктивной;
в отчетном периоде, в котором решение суда о признании сделки недействительной вступило в законную силу — в случае признания сделки недействительной по другим основаниям


1. Говорят, что в первом случае (доходы расходы пересчитываются в периоде их учета) логично разграничивать:
- недействительную сделку, нарушающую публичный порядок (см. 228 Гражданского кодекса Украины). Признание такой (ничтожной) сделки недействительной судом не требуется;
- фиктивную сделку (ст. 234 Гражданского кодекса Украины). Признать сделку фиктивной может только суд.
2. Связывают с фиктивностью сделки бестоварность операции (обоснование бестоварности - в справке ВАСУ от 15.04.2010 г.).
3. По поводу второго случая (признание сделки недействительной по другим основаниям) отмечают, что речь об оспариваемых сделках, когда иски о недействительности подают сами налогоплательщики. Приводят сроки вступления в силу решений хозяйственных судов (ст. 85 Хозяйственного процессуального кодекса Украины). Отмечают также, что налогоплательщик в некоторой мере сам может влиять на сроки рассмотрения дела.
4. Пытаются спрогнозировать действия налоговиков.
- налоговики будут признавать сделку ничтожной самостоятельно, отражать это в акте проверки.
- налоговики будут через суд пытаться признать сделку недействительной в силу того, что она нарушает публичный порядок, являются фиктивными.
- налоговики будут идти в суд только по поводу фиктивных сделок, ничтожными сделки будут признавать без решения суда.

За это сообщение автора ФЛ7 поблагодарил:
Ol_ua
Аватар пользователя
ФЛ7
 
Сообщений: 211
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 01:05
Благодарил (а): 39 раз.
Поблагодарили: 70 раз.

UNREAD_POST vins » 24 фев 2011, 11:16

Как-то все запутано.

ФЛ7 писал(а):логично разграничивать:
- недействительную сделку, нарушающую публичный порядок (см. 228 Гражданского кодекса Украины). Признание такой (ничтожной) сделки недействительной судом не требуется
- фиктивную сделку (ст. 234 Гражданского кодекса Украины). Признать сделку фиктивной может только суд.


Разграничить, безусловно, логично. А Бухгалтерия предлагает свой взгляд на то, как это сделать?
Особенно с учетом того, они

ФЛ7 писал(а):Связывают с фиктивностью сделки бестоварность операции (обоснование бестоварности - в справке ВАСУ от 15.04.2010 г.).


А приведенный ВАСУ перечень обстоятельств, которые могут указывать на бестоварность, очень похож на перечень сведений, которые в свое время налоговики использовали как доказательства ничтожности договора (п. 5.6 Методических рекомендаций по взаимодействию органов государственной налоговой службы при проведении проверок налоговых деклараций по налогу на добавленную стоимость с учетом информации расшифровок налоговых обязательств и налогового кредита по налогу на добавленную стоимость в разрезе контрагентов (название в редакции приказа ГНАУ от 30.12.2009 г. № 742).
И тогда вопрос у нас снова остается без ответа - все таки это признаки, по которым только суд может признать сделку недействительной? Или это признаки ничтожности?

Ничтожные и недействительные сделки - понимаю.
ФЛ7 писал(а):По поводу второго случая (признание сделки недействительной по другим основаниям) отмечают, что речь об оспариваемых сделках, когда иски о недействительности подают сами налогоплательщики.

Оспариваемые сделки, как я понимаю, = те, которые могут быть признаны в судебном порядке недействительными? Т.е. Бухгалтерия разграничивает сделки, которые могут быть признаны недействительными по иску налоговых органов, и сделки, которые могут признаны недействительными по иску налогоплательщиков?
А ничего в статье не говорят по поводу признания договора незаключенным? Это тоже недействительный? Или ничтожный? Или это отдельные правовые и налоговые последствия?

Еще вопрос
В статье как-то комментируют изменения в ст. 228 ГКУ?
Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.


Т.е. говорят о том, как разграничивать сделку, "що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним" - которая ничтожная
и сделку, которая не соответствует "інтересам держави і суспільства, його моральним засадам" - которая недействительная.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST ФЛ7 » 24 фев 2011, 14:05

Разграничить, безусловно, логично. А Бухгалтерия предлагает свой взгляд на то, как это сделать?

Не предлагает.
А приведенный ВАСУ перечень обстоятельств, которые могут указывать на бестоварность, очень похож на перечень сведений, которые в свое время налоговики использовали как доказательства ничтожности договора (п. 5.6 Методических рекомендаций по взаимодействию органов государственной налоговой службы при проведении проверок налоговых деклараций по налогу на добавленную стоимость с учетом информации расшифровок налоговых обязательств и налогового кредита по налогу на добавленную стоимость в разрезе контрагентов (название в редакции приказа ГНАУ от 30.12.2009 г. № 742).
И тогда вопрос у нас снова остается без ответа - все таки это признаки, по которым только суд может признать сделку недействительной? Или это признаки ничтожности?

Я так понимаю, автору ближе вариант с фиктивностью,
...Бестоварность операции для ВАСУ означает отсутствие ее реального характера. Напомним, что в соответствии со ст. 234 ГКУ фиктивной является сделка, совершенная без намерения создания правовых последствий, которые обуславливались этой сделкой. Согласитесь очень похожий подход.

но он не исключает и вариант с ничтожностью
...налоговики признают операцию бестоварной без суда и следствия, отразив это в акте проверки как основание для доначисления налогов ...


А ничего в статье не говорят по поводу признания договора незаключенным?

Говорится в прошлом времени.
По-видимому, это был такой себе средний вариант между ничтожными и оспариваемыми сделками.


Еще вопрос
В статье как-то комментируют изменения в ст. 228 ГКУ?

Я бы сказал, есть только упоминание о них.
Здесь было больше сказано http://buhforum.com/viewtopic.php?p=623#p623
Аватар пользователя
ФЛ7
 
Сообщений: 211
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 01:05
Благодарил (а): 39 раз.
Поблагодарили: 70 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 25 фев 2011, 11:08

Целый обзор судебной практики по вопросам документального подтверждения расходов / реального характера операций / оснований для признания договора ничтожным и т.п. - в одном решении

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12049/10/2670
ПОСТАНОВА
"02" лютого 2011 р. м. Київ

....
Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Відповідно до договору про технічне обслуговування та ремонт реєстраторів розрахункових операцій від 12.04.2006 року, укладеного між ТОВ «Евросеть»та ТОВ «Укр Про Сервіс», останні зобов’язувалися виконувати роботи (надавати послуги) по технічному обслуговуванню та ремонту реєстраторів розрахункових операцій. Відповідно до договору № 3/1 від 01.03.2007 року, ТОВ «Укр Про Сервіс»зобов’язувалися виконувати роботи (надавати послуги) по ремонту засобів мобільного зв’язку, DECT, фото, аудіо, МРЗ-плеєрів, КПК, комунікаторів, інші види робіт.

Згідно із п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) відносяться до складу валових витрат. Таким чином, витрати понесені ТОВ «Евросеть», у зв’язку із виконанням робіт ТОВ «Укр Про Сервіс», прямо пов’язані із організацією, веденням позивачем власної господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Факт здійснення позивачем господарських операцій по договорам, укладеним із ТОВ «Укр Про Сервіс», також підтверджують акти виконаних робіт по договору від 12.04.2006 року № 11 на загальну суму разом з ПДВ 1920 грн..

Матеріали справи також містять акти виконаних робіт по договору від 01.03.2007 року № 3/1 на загальну суму 416 398 грн. 96 коп. (разом із ПДВ), які свідчать, що ТОВ «Укр Про Сервіс»виконувалися роботи з діагностики, обслуговування, ремонтні послуги мобільних телефонів та портативної техніки за період липень 2008 року –грудень 2009 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в актах виконаних робіт/послуг не вказана інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ТОВ «Евросеть»у зв’язку із з отриманням послуг від ТОВ «Укр Про Сервіс», до складу валових витрат.

Апеляційна інстанція також не може погодитися з висновком Окружного адміністративного суду м. Києва щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат суми, згідно Договору № 54, укладеного із ООО «Деловые решения», як такої що документально не підтверджена.

Предметом даного договору є консультації персоналу ТОВ «Евросеть»у вигляді семінару у Чернівецькій області, с. Мігово.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями суду першої інстанції, що відсутність в акті виконаних робіт інформації про працівників ТОВ «Евросеть», які були присутні на вищевказаному семінарі, відсутність письмового звіту виконавця по наданих інформаційно-консультаційних послугах та відсутність даних про відрядження у Чернівецьку область менеджерів або ін. працівників ТОВ «Евросеть»свідчить про те, що витрати, понесені ТОВ «Евросеть»по договору із ООО «Деловые решения», документально не підтверджені.

При цьому судова колегія виходить з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не визначає перелік документів, які є підставою для підтвердження витрат. Отже, первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, є підставою для відображення в бухгалтерському та в податковому обліках операцій з отримання матеріальних цінностей.

Акт виконаних робіт по договору від 11.08.2008 року № 54 з ООО «Деловые решения»про отримання інформаційно-консультаційних послуг є належним документальним підтвердженням витрат, понесених позивачем у зв’язку із організацією та веденням власної господарської діяльності.

Отже, витрати понесені ТОВ «Евросеть»у зв’язку із наданням інформаційно-консультаційних послуг ООО «Деловые решения», правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

Окружний адміністративний суд м. Києва, посилаючись на нікчемність договорів, укладених ТОВ «Сітіфон»з ТОВ «Евросеть», прийшов до висновку про незаконність віднесення позивачем до складу валових витрат сум по даним договорам, оскільки, на думку суду першої інстанції, такі правочини укладалися без наміру створення правових наслідків. Зокрема, зауважено, що у ТОВ «Сітіфон»та його контрагентів по ланцюгу постачання –ТОВ «Фармасвіт», ТОВ «ТПК ФАНКОР», ТОВ «ЛЕОРА»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов’язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов’язань.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з такою правовою позицією ОАС м. Києва, оскільки даний висновок зроблено за відсутності достатніх доказів.

Так, дійсним обставинам справи не відповідає твердження суду першої інстанції, що ТОВ «Евросеть»не було надано акти прийому-передачі ТМЦ, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, тощо.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні, що оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Слід відмітити, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Не можливо також погодитися з висновком суду першої інстанції щодо нікчемності договорів постачання від 18.12.2007 року та від 01.08.2008 року, укладених із ТОВ «Сітіфон».

За результатами розгляду даної адміністративної справи суд першої інстанції встановив, що постачальник ТОВ «Евросеть»- ТОВ «Сітіфон»здійснювали придбання ТМЦ у підприємств з ознаками фіктивності (які перебувають у розшуку та банкрутів), а тому при використанні вказаного ланцюга придбання ТМЦ від ТОВ «Фармасвіт», ТОВ ТПК ФАНКОР», ТОВ «ЛЕОРА»- ТОВ «СІТІФОН»здійснювалася діяльність, яка спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «Евросеть».

Судова колегія, проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що дати складання видаткових накладних по договорах від 18.12.2007 року та від 01.08.2008 року свідчать, що господарські операції із ТОВ «Сітіфон»проводилися до визнання останнього банкрутом. Витрати по цих цивільно-правових правочинах були понесені позивачем у зв’язку із придбанням товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу

На час здійснення господарських операцій по договорах ТОВ «Сітіфон»та його контрагенти були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей, наведених у зазначеному реєстрі.

Отже, відносини між ТОВ «Евросеть»та ТОВ «Сітіфон»були належним чином оформлені, операції з придбання товару (переговорних пристроїв, мобільних телефонів та аксесуарів, КЕО) носили реальний характер та були спрямовані на отримання прибутку.

З матеріалів справи також вбачається, що під час здійснення відповідачем перевірки ТОВ «Евросеть»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2008 року по 31 грудня 2009 року, встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6, п.п. 7.2.8 п. 7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством було завищено податковий кредит на загальну суму 64168034 грн., що в свою чергу призвело до заниження ПДВ на вказану суму.

Окружний адміністративний суд м. Києва, в оскаржуваній постанові також зазначив, що в результаті порушення контрагентами: ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Стракомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет»своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди укладені з ТОВ «Евросеть»мають протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Евросеть», по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, визначено, що фінансово-господарські документи керівниками вказаних підприємств не підписувались. Щодо ТОВ «Час Лоджик Техно», то судом також було встановлено, що директор та засновник вказаного підприємства ОСОБА_2 зареєстрував вказане підприємство за винагороду та не мав відношення до проведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва, з врахуванням доводів апелянта, вважає, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 49 100 449, 73 грн. на підставі договорів, укладених із ТОВ «Сітіфон»та відповідно правомірно здійснено нарахування податкового кредиту. Також ТОВ «Дюмонт-Укр»повністю правомірно включено до складу податкового кредиту суми, сплачені ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Стракомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет»за мобільні телефони по відповідних договорах, тому підстави для зменшення податкового кредиту на суму 64168034 грн. відсутні. Даного висновку апеляційна інстанція дійшла, з огляду на таке:

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Верховний Суд України в своїй постанові від 13.01.2009 року по справі № 21-1578во08 вказує, що «…помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів одних контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні».

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе:

що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти;

або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Не можливо не зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Дана правова позиція підтримана в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Неправомірним є також висновок окружного суду про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 13 811 917 грн., у тому числі через неправомірне віднесення до складу валових витрат процентів та суми по перерахунку балансової вартості валюти на загальну суму 2 511 956,0 грн., за договорами позики, укладеними із фірмою «Торговый Дом «Евросеть»(Росія), до яких сторонами укладалися також додаткові угоди про зміну терміну погашення позик.

В даному випадку колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується із доводами суду першої інстанції, що нерезидентами не продовжено строк дії кредитних договорів, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить жодних обмежень щодо формування валових витрат в залежності від реєстрації договорів позик. Незаконними є і посилання суду на те, що будь-яке нарахування відсотків та перерахування балансової вартості валюти після закінчення терміну дії кредитних договорів не відноситься до фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому необхідно виходити з положень п.п. 5.5.1. п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В оскаржуваній постанові Окружним адміністративним судом м. Києва було встановлено, що ТОВ «Евросеть»безпідставно віднесено до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року суму амортизації премії по облігаціях, проценти по облігаціях за І квартал 2008 року у розмірі 3 222 110,83 грн.. Такий висновок мотивовано тим, що позивачем не було надано до перевірки документи, які підтверджують відношення вищевказаних облігацій до фінансово-господарської діяльності підприємства. Останнім, в свою чергу, не доведено, що дані виплати пов’язані з веденням господарської діяльності.

Така правова позиція окружного суду повністю спростовується матеріалами справи, а саме:

ТОВ «Евросеть»були емітовані процентні іменні облігації номінальною вартістю 1000 грн. (номінальна вартість випуску 100 000 000 грн.). За договором про надання послуг від 07.03.2007 року № 4-В, укладеному із ЗАТ «Альфа-Банк», ТОВ «Евросеть»(емітент) призначив ЗАТ «Альфа-Банк»агентом з виплат облігацій. Відповідно до платіжного доручення від 11.03.2008 року № 1145 позивачем було перераховано на користь ЗАТ «Альфа-Банку»кошти в сумі 3740000 для виплати процентного доходу по облігаціям ТОВ «Евросеть»за 4-й купонний період згідно умов випуску.

Випуск та розміщення позивачем цінних паперів (простих іменних облігацій) здійснювалося з метою залучення (поповнення) обігових коштів для їх подальшого використання у межах власної господарської діяльності.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 391/3684, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ним витрати (зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу), називається прибутком.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов’язане з проведенням визначених витрат. Сплата процентного доходу за облігаціями - це безпосередні витрати пов’язані з випуском та розміщенням облігацій, з метою залучення обігових коштів для використання їх у власній господарській діяльності. За таких умов витрати, понесені позивачем у зв’язку із виплатою сум амортизації премії по облігаціям, проценти по облігаціям відповідають поняттю «валових витрат», наведеному у п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так як, судовою колегією було встановлено, що витрати ТОВ «Евросеть»безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю, значить позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»здійснено коригування валових витрат за 1-й квартал 2008 року на суму у розмірі 3222110 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля мобільними телефонами та аксесуарами до них, то операції з придбання таких телефонів з метою подальшої їх реалізації є діяльністю, направленою на отримання доходу, тобто господарською діяльністю.

З метою отримання доходу (прибутку), позивачем з ТОВ ТД «Торгмет-2007», ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Сервіс-Маркет-06», «Стракомтрейд-07»укладалися договори поставки, які на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Суд першої інстанції на підтвердження висновків щодо фіктивності угод укладених позивачем із вказаними підприємствами посилався на інформацію викладену у протоколах допиту свідків, отриманих від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва, згідно яких особи, зареєстровані засновниками та директорами вказаних підприємств: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств не мали. Проте поряд з цим, на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній, кримінальна справа перебуває в стадії досудового слідства.

Колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи (зокрема за викраденими, загубленими чи підробленими документами) навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Слід зауважити, що видані підприємствами-контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, при винесені оскаржуваної постанови окружним судом не зазначено, яким саме вимогам вищевказаної норми закону не відповідають податкові накладні, видані позивачеві.

Витягами із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого державним реєстратором Іванишиною Л.І., підтверджується, що ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ ТК «Торгмет-2007», ТОВ «Сервіс-Маркет-06», «Стракомтрейд-07»у період з 01.12.2006 року по даний час зареєстровано юридичними особами і вони знаходиться в даному Реєстрі.

Станом на 21.09.2010 року статус відомостей про даних юридичних осіб не підтверджено, що свідчить про неподання підприємствами в порядку ч. 7 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»підтвердження відомостей про юридичну особу.

Проте, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2009 року у справі № 24/505б, запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратора, однак неподання реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів відсутності контрагентів ТОВ «Евросеть»за їх місцезнаходженням. Той факт, що за місцем реєстрації юридичних осіб відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угод, укладених такими юридичними особами із позивачем.

На момент укладення та виконання договорів поставки, видачі податкових накладних підприємства контрагенти були зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцями, що були зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов’язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, завищення податкового кредиту ТОВ «Евросеть»на суму 64168034 грн. не знайшли свого документального підтвердження.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення від 26.05.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002142330, Окружний адміністративний суд м. Києва керувався тим, що позивачем при проведенні готівкових розрахункових операцій не здійснювалося роздрукування відповідних розрахункових документів на загальну суму 1710 732 грн. 42 коп., оскільки касові чеки РРО № 2657004310, роздруковані за періоди з 01.07.2008 року по 17.12.2008 року на суму 1040747,62 грн. та РРО № 2657003814, роздруковані за періоди з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року на загальну суму 669 984, 5 грн. не містили одного із обов’язкових реквізитів –назви господарської одиниці (магазин). Наведене, на думку суду першої інстанції, свідчить про невідповідність розрахункових документів вимогам Положення, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, п. 3 якого визначено, що одним з обов’язкових реквізитів розрахункового документу є назва господарської одиниці, тобто назва, яка визначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності чи користування господарською одиницею).

Такі доводи ОАС м. Києва є необґрунтованими, адже, з матеріалів справи вбачається, що у договорі суборенди № 90/А від 02.07.2007 року, укладеного із ТОВ «Евросеть ЮГ»та договорі суборенди нежитлових приміщень від 01.08.2008 року, укладеного із ФОП ОСОБА_8 вказано назву господарської одиниці - ТОВ «Евросеть», відповідно фіскальні чеки містять у собі назву суб’єкта підприємницької діяльності. Тому, судова колегія приходить до однозначного висновку про відповідність виданих позивачем розрахункових документів вимогам діючого законодавства та неправомірність застосування податковим органом штрафних санкції в цій частині.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.02.2008 року по справі № К - 12737/06.

Апеляційна інстанція не може не відмітити, що відсутність одного із обов’язкових реквізитів у розрахункових документах, роздрукованих позивачем, на яке посилається суд першої інстанції, не є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки:

Пунктом 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, серед іншого, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 1 ст. 17 даного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції … .

Отже, з аналізу норм даного правового акту вбачається, що законодавець не визначає такого виду порушення, як видача розрахункового документу (фіскального чеку) невстановленої форми.

Крім того, розрахунки зі споживачами у магазинах за адресами: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/12 та м. Львів, пр. Шевченка, 3 проводилися із використанням належним чином зареєстрованих, опломбованих та введених в експлуатацію РРО. Також, відповідач не заперечує того, що при проведенні розрахунків із споживачами позивачем видавалися розрахункові документи, що підтверджують факт продажу та повернення товарів.

За таких підстав колегія суддів приходить до однозначного висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлено фактичні обставини справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення з порушення норм матеріального права.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр»–задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2010 року –скасувати.

Постановити нову постанову, якою позові вимоги задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001042310/0 від 26.05.2010 року, № 0001052310/0 від 26.05.2010 року, № 0001042310/1 від 22.09.2010 року, № 0001052310/1 від 22.09.2010 року, а також рішення від 26.05.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002142330.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

За это сообщение автора Ol_ua поблагодарили: 4
konsult, Maxx, Oleg_Z, Гадючка
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST vins » 16 май 2011, 16:07

Налоговики могут обратиться в суд с требованием о взыскании полученного по недействительному договору в доход государства только в течение сроков давности, предусмотренных ст. 250 ХКУ (шесть месяцев со дня выявления нарушения, но не более года со дня его совершения). Правда, не объясняет, что считать совершением нарушения (заключение договора, выполнение его одной из сторон или обеими сторонами).

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А
04 травня 2011 року м. Київ К-23347/08


за позовом Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області

до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, Приватного підприємства «Техремсервіс»

про стягнення з СПД ОСОБА_1. в доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, -


ДПІ у м.Харцизьку проведено невиїзну документальну перевірку СПД –фізичної особи ОСОБА_1. за період з 26.01.2004 по 31.03.2006 та складено акт №4024-17/3-2235420084 від 11.12.2007.

Перевіркою встановлено факт укладення договорів купівлі-продажу від 01.10.2005 та від 02.02.2006 між СПД –ф.о. ОСОБА_1. та ПП «Техремсервіс», за якими останній зобов’язується передати у власність СПД –ф.о. ОСОБА_1. товар, а вона прийняти та оплатити його.

Виконання договорів підтверджується документально, за податковими накладними ПП «Техремсервіс»поставлено СПД –ф.о.ОСОБА_1. товар на загальну суму 86958,89 грн., у т.ч. ПДВ 14493,15 грн., який нею оплачено в повному обсязі згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів, що не заперечується позивачем.

Позивач вважає, що вищезазначені угоди укладенф з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 21.10.2002, яке набрало законної сили, визнано недійсними установчі документи ПП «Техремсервіс»та зобов’язано власника підприємства провести заходи по ліквідації даного підприємства, що на думку позивача свідчить про наявність умислу у ПП «Техремсевіс»на укладення угод, що суперечать інтересам держави і суспільства.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Рішення суду про визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи не звільняє позивача від доказування наявності умислу відповідачів на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, та не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації юридичної особи і до моменту виключення з державного реєстру.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а, отже, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Звернення податкового органу з позовом 12.03.2008 здійснено поза межами визначених ст.250 ГК України строків, що виключає можливість застосування ч.1 ст.208 ГК України.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Печкин » 16 май 2011, 16:32

Да, вроде ВСУ аналогичную позицию по этому поводу формиулировал.
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2882 раз.

UNREAD_POST vins » 16 май 2011, 16:35

Печкин писал(а):Да, вроде ВСУ аналогичную позицию по этому поводу формиулировал.


Да, была такая у него позиция.
И тоже, если правильно помню, без указания, что считать моментом совершения нарушения.

По идее, изменение редакции ст. 250 ХКУ

Стаття 250. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій

1. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.


не должно повлиять на позицию судов в этом вопросе.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 07 июн 2011, 07:23

vins писал(а):Налоговики могут обратиться в суд с требованием о взыскании полученного по недействительному договору в доход государства только в течение сроков давности, предусмотренных ст. 250 ХКУ (шесть месяцев со дня выявления нарушения, но не более года со дня его совершения). Правда, не объясняет, что считать совершением нарушения (заключение договора, выполнение его одной из сторон или обеими сторонами).

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А
04 травня 2011 року м. Київ К-23347/08


Появилось письмо, в нем в частности
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ЛИСТ від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11

...
При визначенні строку звернення до суду з відповідними позовами слід керуватися загальними правилами, передбаченими статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно строк звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення відповідних санкцій становить шість місяців. Зазначений строк обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою. Таким днем може бути або день проведення відповідної перевірки або день надходження до органів державної податкової служби інших документів, які свідчать про вчинення відповідного правочину з протиправною метою, наприклад даних зустрічних перевірок контрагентів платника тощо.


Интересно, а от идеи необходимости соблюдения сроков по ст. 250 ХКУ ВАСУ отказался или нет.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 13 июн 2011, 09:02

ВАСУ: отсутствие лицензии на осуществление лицензируемого вида деятельности - не основание для признания сделки недействительной

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А

19 травня 2011 року м. Київ К-16651/08


Скрытый текст: показать
Судовими інстанціями у справі встановлено, що в ході проведення Горлівською ОДПІ планової документальної перевірки дотримання ДП «Артемвугілля»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, оформлену актом від 21.12.2007 № 8776-23-3/32270533, було виявлено, зокрема, факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом на загальну суму 3 553 952,79 грн. на виконання договору на транспортне обслуговування від 01.04.2006 № 62/335-06 (укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика») без наявності відповідної ліцензії.
Основною підставою цього позову Горлівською ОДПІ зазначено нікчемність вказаного договору як такого, що порушує публічний порядок.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, наведена норма Закону передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.
Втім, як вірно зазначили судові інстанції, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначених обставин, як-от –притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності. Під час надання правової оцінки вказаному договору судами обґрунтовано не було взято до уваги посилання Горлівської ОДПІ на відсутність у позивача ліцензії на надання послуг з перевезень. Адже за змістом частини третьої статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності, а не правочини. Отже, відсутність ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності сама по собі не може впливати на дійсність правочинів, що вчиняються під час провадження такої господарської діяльності.
В даному ж разі податковим органом ототожнено порядок укладення договору з порядком здійснення господарської діяльності, яка потребує ліцензування. Адже заявлена Горлівською ОДПІ матеріально-правова вимога (яка обґрунтована посиланням на нікчемність правочину) зводиться до застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді вилучення в доход бюджету прибутку, одержаного суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, як це передбачено частиною першою статті 240 Господарського кодексу України.
Відповідно ж до частини другої статті 240 названого Кодексу перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
А відтак до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції лише у разі вчинення таким суб’єктом передбаченого законом порушення та за умови, що законом прямо встановлено застосування певного виду адміністративно-господарських санкцій.
Втім Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування, не передбачено такого виду адміністративно-господарських санкцій за здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії, як вилучення прибутку (доходу). Так, згідно з частиною другою статті 22 названого Закону до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
З урахуванням викладеного відсутні підстави для безоплатного вилучення у ДП «Артемвугілля»прибутку з мотивів, наведених у позові.
З огляду на прийняття судовими інстанціями правильних по суті спору рішень оскаржувані судові акти скасуванню не підлягають.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST налоговик » 14 июн 2011, 15:51

Странное понимание понятие никчемная сделка

Объясните, пожалуйста, что налоговая инспекция понимает под таким понятием как «никчемная сделка»?

Понятие «правочин», «никчемный правочин», а также общие требования, соблюдение которых является необходимым для действия правочина, правовые последствия несоблюдения сторонами при совершении правочина требований закона налоговыми органами определяются в соответствии с положениями Гражданского кодекса Украины. Никчемным является правочин, недейственность которого установлена законом. Признание такого правочина недействительным судом не требуется. Установленные Гражданским кодексом Украины общие требования, соблюдение которых является необходимым, следующие:
— содержание правочина не может противоречить этому Кодексу, другим актам гражданского законодательства, а также интересам государства и общества, его моральным принципам;
— лицо, которое совершает правочин, должно иметь необходим объем гражданской дееспособности;
— волеизъявление участника правочина должно быть свободным и отвечать его внутренней воле;
— правочин должен быть направлен на реальное наступление правовых последствий, которые им обусловлены.

ИРИНА КИВИКО
Первый заместитель начальника специализированной государственной налоговой инспекции по работе с крупными плательщиками налогов в г. Симферополе.


Т.е. все перечисленные ничтожные ??? :shock:
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5693
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2580 раз.

UNREAD_POST vins » 20 июн 2011, 09:12

налоговик писал(а):Странное понимание понятие никчемная сделка


Да уж, странное - это мягко говоря.

Зато позиция ВАСУ: налоговые органы могут обращаться в суд с требованием о признании сделки недействительной только в том случае, если сторона сделки привлечена к административной либо уголовной ответственности в связи с совершением сделки, противоречащей интересам государства

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19 травня 2011 року м. Київ К-19281/08

...
Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами , а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, податкові органи мають право звертатися до суду з вимогою про визнання угоди недійсною лише одночасно з порушенням питання про застосування наслідків її недійсності у вигляді стягнення коштів за цією угодою в доход держави. А відтак подання позову про визнання договору недійсним з підстав, викладених у статті 227 Цивільного кодексу України, та про застосування наслідків недійсності такого договору перебуває поза межами повноважень податкового органу.

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного зобов’язання таким, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Адже для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Втім, як вірно зазначили судові інстанції, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначених обставин, як-от –притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності. Під час надання правової оцінки оспорюваному зобов’язанню судами обґрунтовано не було взято до уваги посилання ДПІ на відсутність у позивача ліцензії на надання послуг з перевезень. Адже за змістом частини третьої статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності, а не правочини. Отже, відсутність ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності сама по собі не може впливати на дійсність правочинів, що вчиняються під час провадження такої господарської діяльності.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST summer » 19 авг 2011, 17:24

Наша ГНИ хочет убрать у нас налоговый кредит на основании того, что наш контрагент (не первый, а какой-то в цепочке) якобы налоговая яма. Утверждают, что по НКУ сейчас они могут признать нашу сделку никчемной, не через суд, а сами. Помогите разобраться: правы ли они? Заранее спасибо!
summer
 
Сообщений: 5
Зарегистрирован: 16 авг 2011, 14:21
Благодарил (а): 13 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST Печкин » 19 авг 2011, 17:32

Перенес вопрос в уже существующую тему + посмотрите еще тут было по Вашему вопросу http://www.buhforum.com/viewtopic.php?p=3279#p3279
живу на Бухфоруме

За это сообщение автора Печкин поблагодарил:
summer
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2882 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 19 авг 2011, 21:24

summer писал(а):Наша ГНИ хочет убрать у нас налоговый кредит на основании того, что наш контрагент (не первый, а какой-то в цепочке) якобы налоговая яма. Утверждают, что по НКУ сейчас они могут признать нашу сделку никчемной, не через суд, а сами. Помогите разобраться: правы ли они? Заранее спасибо!


В п. 140.2 внесено изменение:

140.2. У разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:
у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; { Абзац третій пункту 140.2 статті 140 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 - застосовується з першого числа звітного (податкового) місяця, у якому набирає чинності Закон N 3609-VI ( 3609-17 ) від 07.07.2011 }
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"

За это сообщение автора Чихуа поблагодарили: 2
summer, vins
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST vins » 19 авг 2011, 21:38

Оно то да, но, согласитесь, изменения скорее корректорские, чем по существу. Ведь и до изменений в НКУ признать договор недействительным мог только суд.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

След.

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, minibuh, Ya