Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

О последствиях недействительности сделок

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST summer » 20 авг 2011, 11:54

vins писал(а):Оно то да, но, согласитесь, изменения скорее корректорские, чем по существу. Ведь и до изменений в НКУ признать договор недействительным мог только суд.

Недействительным - да. А тут никчемную сделку шьют. Вроде это не совсем тоже самое. Вообщем, не знаем как отбиться :(
summer
 
Сообщений: 5
Зарегистрирован: 16 авг 2011, 14:21
Благодарил (а): 13 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST vins » 20 авг 2011, 12:16

summer писал(а):Наша ГНИ хочет убрать у нас налоговый кредит на основании того, что наш контрагент (не первый, а какой-то в цепочке) якобы налоговая яма. Утверждают, что по НКУ сейчас они могут признать нашу сделку никчемной, не через суд, а сами. Помогите разобраться: правы ли они? Заранее спасибо!


summer писал(а):Недействительным - да. А тут никчемную сделку шьют. Вроде это не совсем тоже самое. Вообщем, не знаем как отбиться


Так Вам же привели ссылку на НКУ - НКУ говорит о признании сделки недействительной. Недействительной сделку признает только суд.
Нет, они не правы.

"Хочет убрать налоговый кредит" - пусть убирает. Обжалуете.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
summer
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 20 авг 2011, 14:06

Познавательно:

ГНАУ о ничтожных сделках: разрушение схем уклонения от налогообложения
newlaw. com.ua/tag/nikchemnaya-sdelka/

и вот этот

Лист ВАСУ від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»

newlaw. com.ua/2010/08/list-vasu-vid-20-07-2010-r-11121113-10-problemni-pitannya-zastosuvannya-zakonodavstva-u-spravax-za-uchastyu-organiv-derzhavno%D1%97-podatkovo%D1%97-sluzhbi/
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"

За это сообщение автора Чихуа поблагодарили: 4
Аll, summer, vins, налоговик
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 20 авг 2011, 16:11

И там же еще материал о самостоятельном признании ГНАУ ничтожности сделок - без суда и следствия:

http://newlaw.com.ua/2010/10/osnovaniya ... rsii-gnau/
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST vins » 20 авг 2011, 16:50

Чихуа писал(а):И там же еще материал о самостоятельном признании ГНАУ ничтожности сделок - без суда и следствия:

http://newlaw.com.ua/2010/10/osnovaniya ... rsii-gnau/


Но тут следует учитывать, что это письма, которые писались еще при старой редакции ст. 228 ГКУ. Тогда действительно у налоговиков была возможность указывать на то, что договор нарушает публичный порядок, а значит является ничтожным. С 1 января 2011 года вступили в силу изменения, согласно которым теперь договор, нарушающий публичный порядок, назван недействительным. А признать их таковыми может только суд.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
налоговик
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 20 авг 2011, 17:14

Тогда сорри :)
Но становится понятно, откуда ноги растут у претензий ГНИ.
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"

За это сообщение автора Чихуа поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST vins » 20 авг 2011, 17:21

Чихуа писал(а):Но становится понятно, откуда ноги растут у претензий ГНИ.


Материалы, уверен, почитать интересующимся этой темой будет полезно. Поэтому ссылки пригодятся точно. Спасибо :)
100 % оттуда и растут :)
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 21 авг 2011, 23:28

Вот еще для интересующихся:
http://www.marazm.org.ua/law/0000_183.html
ВАСУ ставить під сумнів будь-які документи платників податків для полегшення визнання будь-яких правочинів недійсними та нікчемними
Вищий адміністративний суд України в Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 ставить під сумнів будь-які документи платників податків, на його думку лише реальна зміна активів говорить про здійснення господарської операції. А доводити це в судах щодо визнання угод недійсними слід, вочевидь, лише документами сторонніх організацій, а також суцільними перевірками податкових органів.

И вот еще:
http://www.auditconsult.biz/t695-topic
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"

За это сообщение автора Чихуа поблагодарил:
summer
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST vins » 22 авг 2011, 07:22

summer писал(а):Наша ГНИ хочет убрать у нас налоговый кредит на основании того, что наш контрагент (не первый, а какой-то в цепочке) якобы налоговая яма. Утверждают, что по НКУ сейчас они могут признать нашу сделку никчемной, не через суд, а сами. Помогите разобраться: правы ли они? Заранее спасибо!


Встретилось положительное судебное решение по ситуации, аналогичной Вашей

Скрытый текст: показать
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
10 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/8942/11

...
20.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Днепрострой» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі – відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2011р. №0000532341 про збільшення суми грошового зобов’язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 191668,00грн., в тому числі за основним платежем 191667,00грн., за штрафними санкціями 1 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту від 23.06.2011р. №385/23/1-33019123 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Днепрострой» (скорочена назва - ТОВ «Донбасс-Днепрострой») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «НПК «Ресурспром» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. Вважають дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки дані рішення відповідачем було прийнято на підставі того, що податковими органами було встановлено порушення контрагентом позивача, а саме, ТОВ «НПК «Ресурспром» ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст. 215, ст..228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Донбасс-Днепрострой». На думку, позивача, такий висновок не відповідає дійсності, оскільки, між позивачем та ТОВ «НПК «Ресурспром» було укладено договір №04/01-11-Т від 04.01.2011р. на поставку товару, а саме цементу, посилювача бетону, антикорозійного захисту, добавки до бетону, ґрунтовки для швів, пропитки акрилової. На виконання даного договору було поставлено товар та виписано видаткові накладні та податкові накладні, транспортування товару здійснювалось відповідно до договору поставки ТОВ «НПК «Ресурспром», товар було використано у господарській діяльності позивача. На підставі вищенаведеного, вважають, що на підставі даного договору було фактично здійснено господарську операцію, а тому підстави у відповідача для коригування податкового кредиту позивача за січень 2011р. були відсутні. На підставі вищенаведеного просять суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обставини викладені у позовній заяві підтвердив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, позовні вимоги вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що в ході перевірки було встановлено взаємовідносини з ТОВ «НПК «Ресурспром», а саме, між ними було укладено договір №04/01-11Т від 04.01.2011р., на поставку товару згідно з заявками ТОВ «Донбасс-Днепрострой», а саме, цементу, антикорозійного захисту, добавки в бетон, піску, посилювача бетону, пропитки акрилової, ґрунтовки для швів. В письмових запереченнях на позов зазначають, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська було проведено перевірку ТОВ «НПК «Ресурспром» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., якою було встановлено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ «НПК «Ресурспром»» порушують ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Донбасс-Днепрострой». Таким чином, ТОВ «Донбасс-Днепрострой» в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит по податку на додану вартість за січень 2011р. на суму 191666,66грн. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «Донбасс-Днепрострой» 06.09.2004р. зареєстровано рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.74).

ТОВ «Донбасс-Днепрострой» з 14.09.2004р. перебуває на обліку в Західно-Донбаській об’єднаній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області (а.с.11).

Судом встановлено, що з 20.09.2004р. ТОВ «Донбасс-Днепрострой» є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.76).

Також судом встановлено, що 23.06.2011р. відповідно до наказу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області від 22.06.2011р. №956 радником податкової служби ОСОБА_5, заступником начальника відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Донбасс-Днепрострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «НПК «Ресурспром» за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. (а.с.10).

За результатами даної перевірки 23.06.2011р. Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровської області складено акт №385/23/1-33019123 (а.с.10-19).

У ході документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Донбасс-Днепрострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «НПК «Ресурспром» було встановлено порушення:

1) П.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 191666,66 грн., по операціях з придбання товарів від ТОВ «НПК «Ресурспром» внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, за правочинами, які за результатами перевірки визнано нікчемними у січні 2011р.(а.с.19).

На підставі акту перевірки, 11.07.2011р. Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000532341 про збільшення суми грошового зобов’язання ТОВ «Донбасс-Днепрострой» з податку на додану вартість в сумі 191668,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 191667,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.( а.с.23).

В ході судового розгляду було встановлено, що між ТОВ «НПК «Ресурспром» та ТОВ «Донбасс-Днепрострой» було укладено договір №04/01-11Т від 04.01.2011р. на поставку товару відповідно до заявок покупця (ТОВ «Донбасс-Днепрострой»). Асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами та відображаються в товарних накладних, які є невід’ємною частиною даного договору та копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.47-49).

Судом також встановлено, що на момент укладання та строку дії вищезазначеного договору ТОВ «НПК «Ресурспром» було платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №208864 (а.с.50).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в ході судового розгляду, ТОВ «НПК «Ресурспром» на виконання умов договору поставки №04/01-11Т від 04.01.2011р. у січні 2011р. поставило товар та виписало видаткові накладні та податкові накладні (а.с.37-42), а ТОВ «Донбасс-Днепрострой» сплатило за даний товар, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.43-46). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість, дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та не заперечувались сторонами в судовому засіданні.

Судом встановлено, що транспортування товару за даним договором поставки у січні 2011р. здійснювалось постачальником, а саме, ТОВ «НПК «Ресурспром», що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Крім того, в ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Донбасс-Днепрострой» використовує товар придбаний ним за договором поставки №04/01-11Т від 04.01.2011р., а саме, цемент, антикорозійний захист, добавки в бетон, пісок, посилювач бетону, пропитку акрилову, ґрунтовку для швів у своїй господарській діяльності з загального будівництва будівель, право на здійснення будівельної діяльності позивача підтверджується ліцензією серії АВ №358340, виданою 24.09.2007р. Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, термін дії ліцензії до 24.09.2012р. (а.с.12).

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI, від 02.12.2010р., Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст.61 Конституції України.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, у діях ТОВ «Донбасс-Днепрострой» при укладанні з ТОВ «КПК «Ресурспром» договору поставки №04/01-11Т від 04.01.2011р. була наявна господарська мета.

Отже, доводи представника відповідача стосовно недійсності вказаного правочину є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Оцінуючи, доказі дослідженні судом в ході судового розгляду у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення №0000130720 про збільшення суми грошового зобов’язання ТОВ «Донбасс-Днепрострой» з податку на додану вартість в сумі 191668,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 191667,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись Конституцією України, Податковимо кодексом України №2755-VI, від 02.12.2010р., Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999р., ст.ст. 8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,183-2,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.


+ еще одно решение по ст. 228 ГКУ с также положительным для налогоплательщика исходом

Скрытый текст: показать
Харківський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
09 серпня 2011 р. № 2-а- 9051/11/2070

...
Так, твердження відповідача про те, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами, мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, спростовується з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договори які були укладені між позивачем та контрагентами визнані судом недійсними.

Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд зазначає, що правочини, які були вчинені між позивачем та підприємствами-контрагентами, зазначеними в акті перевірки, є правомірними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням чого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вищезазначене дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.


Окрім того , спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54).

За правилами п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз. 1 п. 58.1 ст. 58).

В силу абз. 2 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд зауважує, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає, але як вбачається з матеріалів справи, відповідач такого рішення в даному випадку не приймав.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій стосовно наявності законних підстав для проведення зазначеної перевірки та її висновків, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Виходячи з положення ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її вищезазначені дії як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.


+ такой вот вывод

Скрытый текст: показать
Харківський окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
15 серпня 2011 р. № 2-а- 8228/11/2070

...
Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та ТОВ ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" - з другої сторони, недійсними.

За это сообщение автора vins поблагодарили: 2
Аll, summer
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST налоговик » 22 авг 2011, 13:27

Разжился вот таким материальчиком из "Адвоката бухгалтера" № 16 за 2011 год

О признании сделок ничтожными и о том, как с этим бороться

Скрытый текст: показать
Признание налоговым органом сделки ничтожной (просто так, без особых оснований и даже без особых усилий в ходе невыездной документальной проверки), доначисление НДС и налога на прибыль, штрафов, возбуждение уголовного дела против должностных лиц предприятия по ст. 212 Уголовного кодекса Украины «Уклонение от уплаты налогов»…
С такими реалиями сталкивается огромное количество украинских налогоплательщиков.
Оказывается, все дело в «нехорошем» контрагенте, поэтому в акте невыездной документальной проверки налоговики отмечают, что он: не находится по своему местонахождению, у него нет необходимого транспорта и складов для хранения товара, его декларации по НДС не приняты, просматриваются признаки ничтожности договоров по цепочке до выгодополучателя.
Что есть ничтожный договор?
Чтобы говорить о ничтожных договорах, необходимо, прежде всего, выяснить суть такого правового явления, как ничтожность договора (сделки). Один из способов этого выяснения – разграничение и выделение его из смежных понятий. На сегодняшний день на практике налоговыми органами предлагаются определения ничтожного договора, которые не соответствуют закону. Рассмотрим такие варианты.
Вариант 1.
В процессе проверки налоговая служба относит фирму-контрагента к числу фиктивных, либо определяет как фирму, имеющую признаки фиктивности.
Необходимо отметить, что действующее законодательство не предусматривает такого правого понятия как «фиктивная фирма». Существуют такие определения, как фиктивная сделка (ст. 234 Гражданского кодекса Украины, далее – ГКУ) и фиктивное предпринимательство (ст. 205 Уголовного кодекса Украины, далее – УКУ). Все особенности фиктивной сделки описаны в ч. 2 ст. 234 ГКУ, поэтому подробнее остановимся на фиктивном предпринимательстве и нюансах применения данного понятия налоговыми органами.
Логика проверяющих такова: твоя фирма-контрагент является фиктивной, а, следовательно, и ВСЕ сделки, заключенные с ней, – ничтожными. В свою очередь, по мнению налоговой службы, такие сделки не должны учитываться при определении налоговых обязательств, ведь недействительная сделка не создает юридических последствий, кроме тех, которые связаны с ее недействительностью (правовые последствия
недействительности сделки определены в ст. 216 ГКУ). Иными словами, такой сделки вроде бы не было.
Во-первых, для квалификации предприятия фиктивным необходим приговор по ст. 205 УКУ, который вступил в силу.
Во-вторых, данная норма УКУ определяет в качестве преступления «деятельность по созданию или приобретению субъектов предпринимательской
деятельности...».
Как определено в п. 17 постановления Пленума ВСУ от 25.04.03 г. № 3 «О практике применения судами законодательства об ответственности за отдельные преступления в сфере хозяйственной деятельности » (далее – Постановление № 3), такое преступление является завершенным с момента государственной регистрации субъекта хозяйственной деятельности или с момента приобретения права собственности на него.
Как видно из законодательного определения фиктивного предпринимательства, субъектами такого преступления могут быть только учредители. Как
уточняется в Постановлении № 3, ими могут быть граждане Украины, лица без гражданства, иностранцы (как должностные, так не должностные лица), которые с определенной в ст. 205 УКУ целью совершили действия, направленные на создание (учреждение или регистрацию) или приобретение субъекта предпринимательской деятельности. То есть деятельность руководителя юридического лица не охватывается понятием
«фиктивное предпринимательство» (кроме пособничества).
Таким образом, хозяйственная деятельность фирмы, учредители которой, к примеру, привлечены к ответственности по ст. 205 УКУ, может включать в себя совершенно законные сделки. Поэтому «логика» налоговой службы, согласно которой являются незаконными ВСЕ сделки фирмы, учредители которой привлечены по данной уголовной статье, лишена правового обоснования. Вопрос лишь в том, фигурируют ли в предъявленном обвинении сделки между нашей фирмой и фирмой, учредители которой преследуются по ст. 205 УКУ?
Нашей фирме нет повода для беспокойства, если она действительно осуществляла законную деятельность.
То есть рассуждения следующие: если ее должностные лица не были объединены незаконным умыслом с должностными лицами фирмы-контрагента,
если наших должностных лиц не привлекали к уголовной ответственности, значит, наши сделки в уголовном деле не фигурировали. Вывод следующий: если должностные лица нашей фирмы к уголовной ответственности не привлекались по ст. 205 УКУ, то являются законными и сделки, заключенные с фирмой, учредители которой признаны виновными по данной статье.
Таким образом, налоговый орган неправомерно квалифицирует сделки ничтожными, если нет вступившего в законную силу приговора суда по ст. 205 УКУ относительно должностных лиц именно нашего предприятия.
Вариант 2.
Налоговый орган подменяет правовые понятия «ничтожной» и «оспоримой» сделки. В актах проверки либо других документах налоговый орган, желая применить последствия ничтожной сделки, называет такую сделку «фиктивной», «мнимой » и т.п.
Поскольку нормы Налогового кодекса Украины (далее – НКУ) не содержат определения ничтожной или недействительной сделки, обратимся к нормам ГКУ.
Статья 215 ГКУ разделяет недействительные сделки на две категории: ничтожные и оспоримые. Разница между ними в том, что для признания недействительности оспоримых сделок требуется наличие решения суда. Признания же судом недействительности ничтожной сделки не требуется – ее недействительность установлена законом.
Судя по всему, именно отсутствие необходимости получать решение суда так прельщает налоговиков признавать договоры ничтожными быстро и эффективно. При этом применение контролирующим органом по отношению к той или иной сделке терминов «фиктивная», «мнимая» не уместно, они являются оспоримыми (ст. 234, 235 ГКУ), то есть требующими наличия решения суда об их недействительности. Поэтому, оказываясь в таких ситуациях, налогоплательщику необходимо потребовать у налоговой службы соответствующее решение суда. Если решения суда нет, значит,
квалификация налоговым органом сделки фиктивной или мнимой является неправомерной.
Следует отдельно остановиться на еще одной особенности ничтожной сделки. Согласно ст. 215 ГКУ ее недействительность должна быть прямо установлена законом. Во-первых, данная норма однозначно определяет статус нормативно-правового документа, которым устанавливается ничтожность сделки, – это закон. Никакие подзаконные акты для квалификации сделки ничтожной применяться не могут. Во-вторых, в самой законодательной норме должно быть однозначное и прямое указание, что такая-то сделка является недействительной при таких-то условиях.
Однако сам законодатель не пошел по пути четкого разграничения ничтожной сделки и других сделок. Так, ст. 228 ГКУ определяет ничтожной сделку, направленную на «…нарушение конституционных прав и свобод человека и гражданина, уничтожение, повреждение имущества физического или юридического лица, государства, АР Крым, территориальной громады, незаконное завладение им». Такая формулировка не содержит четких и однозначных критериев для определения сделки ничтожной. В принципе любое правонарушение можно считать направленным на нарушение прав или завладение имуществом. Но не каждое правонарушение является ничтожной сделкой.
Такое размытое толкование ничтожной сделки в ст. 228 ГКУ дает поле для маневра налоговым органам, которые любую законную сделку могут (и имеют определенные намерения) признать ничтожной. Как действовать налогоплательщику при попытке признать сделку ничтожной?
Получив акт проверки, в котором налоговый орган снимает налоговый кредит и валовые расходы по договорам, признаваемым ничтожными, налогоплательщик имеет право его обжаловать. При этом возникает вопрос исключительно об эффективности данного обжалования, вопрос о возможности обжалования акта был снят: НКУ предусматривал случаи возникновения у налогоплательщика обязанностей на основании акта (об этом будет сказано ниже).
Первый шаг: до получения налогового уведомления-решения налогоплательщик на основании п. 86.7 ст. 86 НКУ (в течение 5 дней) может подать
возражения к акту проверки. Налоговый орган (также в течение 5 дней) рассматривает данные возражения и уведомляет налогоплательщика о результатах рассмотрения. Скорее всего (а зачастую на практике так и есть), ГНИ будет считать возражения налогоплательщика необоснованными. Однако писать возражения целесообразно хотя бы потому, что налогоплательщик получает фору по времени. Потом бывает, что удается «отсечь» суммы доначисления налогов, приходящиеся на период, выходящий за пределы разрешенного 1095-дневного срока (т.е. старые «уклонения», даже отраженные в акте, не войдут в суммы доначислений, отраженные в налоговом уведомлении-решении).
Второй шаг: административное обжалование. Это происходит уже после выписки налогового уведомления-решения, именно оно и обжалуется. На сегодняшний день применяется так называемое двухступенчатое обжалование. Каким образом это происходит – написано достаточно, поэтому повторяться не будем. Отметим лишь одно: самое главное – соблюсти установленные сроки (налогоплательщику дается 10 дней на подачу и первичной, и повторной жалобы; ГНИ может рассматривать ее 20 дней, возможны варианты продления срока рассмотрения жалобы). Что
дает налогоплательщику административное обжалование?
Как правило, только выигрыш по срокам (уже давно не слышно положительных отзывов налогоплательщиков, которым бы вышестоящий налоговый
орган отменил налоговое уведомление-решение, выписанное нижестоящим).
Третий шаг: судебное обжалование. Полученное налоговое уведомление-решение может быть обжаловано налогоплательщиком в административном
суде. На сегодняшний день судебная практика по подобным делам неоднозначна. К сожалению, анализ последних тенденций (в частности, см. информационное письмо ВАСУ от 02.06.11 г. № 742/11/13-11) дает основания предположить, что в дальнейшем судебная практика будет только ухудшаться.
И тем не менее для формирования своей позиции советуем налогоплательщику тщательно отследить положительные решения судов, выверить свои доказательства в соответствии с ними. Так, например, заслуживает внимания аргументация, высказанная Киевским апелляционным административным судом в определении от 12.10.10 г. по делу № 2а-8967/10/2010.
Шаг навстречу налогоплательщику сделан!
При подготовке данного материала стало известно о том, что подписан Президентом Украины и официально опубликован Закон Украины от 07.07.11 г. № 3609-VI «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые другие законодательные акты Украины по совершенствованию отдельных норм Налогового кодекса Украины».
Наряду с другими изменениями в НКУ данный Закон внес существенную поправку в положения п. 140.2 НКУ, определяющую порядок проведения пересчета доходов и расходов (балансовой стоимости основных средств) сторонами в случае, если после продажи товаров, выполнения работ, предоставления услуг осуществляется любое изменение суммы компенсации их стоимости.
Данная норма в прежней редакции напрямую позволяла устанавливать в акте проверки ничтожность сделки как такой, которая нарушает публичный порядок (ст. 228 ГКУ) или является фиктивной. И уже факт наличия у налогоплательщика подобного акта порождал у налогоплательщика обязанности, предусмотренные п. 140.2 НКУ. Такой акт проверки приобретал признаки акта индивидуального действия и мог стать предметом обжалования в административном суде.
Благодаря же внесению в формулировку данной нормы всего лишь единого слова (выделено по тексту ниже) можно говорить о значительном шаге навстречу налогоплательщику в части регулирования процедуры и уточнения порядка признания сделок недействительными.
Итак, такой пересчет также проводится сторонами:
- в отчетном периоде (периодах), в котором расходы и доходы (балансовая стоимость основных средств) по сделке, признанной недействительной, были учтены в учете стороны сделки – в случае признания судом сделки недействительной как такой, которая нарушает публичный порядок, является фиктивной;
- в отчетном периоде, в котором решение суда о признании сделки недействительной вступило в законную силу, - в случае признания сделки недействительной по другим основаниям.
Выделенное слово внесено этим Законом. Данные изменения вступают в силу с 01.08.11 г. Будем надеяться, что теперь ситуация с массовым неправомерным признанием налоговиками сделок ничтожными изменится в лучшую для налогоплательщика сторону.
Елена ЖУКОВА
Игорь БОНДАРЕНКО
Владимир ТИМОШЕНКО
Максим КОСОВСКИЙ

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
summer
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2589 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 24 авг 2011, 13:38

у него нет необходимого транспорта и складов для хранения товара


Вот это соображение особенно умиляет.
Неужели весь товарооборот в Украине надо воспроизводить физически собственными силами?
А если мы покупаем лес вагонными нормами и тут же его продаем дальше в том же ж\д вагоне? У нас должна быть своя железная дорога?
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"

За это сообщение автора Чихуа поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 633 раз.

UNREAD_POST vins » 25 авг 2011, 07:37

Чихуа писал(а):
у него нет необходимого транспорта и складов для хранения товара


Вот это соображение особенно умиляет.
Неужели весь товарооборот в Украине надо воспроизводить физически собственными силами?
А если мы покупаем лес вагонными нормами и тут же его продаем дальше в том же ж\д вагоне? У нас должна быть своя железная дорога?


Еще более умилительное встретилось: суд, оценив вес груза и грузоподъемность автомобилей, пришел к выводу о недействительности трех ТТН.

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
08 серпня 2011 року Справа № 2а-1670/5035/11


Скрытый текст: показать
Судом встановлено, що Приватне підприємство "Енергомонтажна компанія "Емко" (ідентифікаційний код 33910090) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 14.11.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 128028, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 23488759 від 22.11.2005 року.

06.04.2011 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Лашко А.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" з питання взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2011 року № 1979/15-322/33910090, в якому відображено порушення позивачем пп 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 185, 187, п. 198.1, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та, відповідно, занижено суму ПДВ за грудень 2010 року в розмірі 9597 грн. по взаємовідносинах з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14395 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 9597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4798 грн. 50 коп.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням - рішенням , у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі – Закон «Про ПДВ»), встановлено, що податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція –це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об’єктом оподаткування.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, пов’язаних з визначенням податкових зобов’язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з’ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер , як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Беручи до уваги вищенаведені положення, судом досліджено докази щодо підстав формування позивачем податкового кредиту із ПДВ за результатами господарської операції із ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».

Як встановлено судом, позивачем з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" укладено договір поставки № 55 від 02.02.2011 року, відповідно до умов якого ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (продавець) зобов`язується передати у власність ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" (покупець) товар (матеріали в асортименті), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов вказаного договору ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було видано податкові накладні:

- № 235 від 30.12.2010 року щодо поставки товару: пісок - 35,7 м. куб, блок бетонний ФБС - 4 шт., на загальну суму 4633,56 грн., в тому числі ПДВ – 772,26 грн.;

- № 386 від 30.12.2010 року щодо поставки товару: блок бетонний ФБС 24 - 10 шт., блок бетонний ФБС 12 - 14 шт., блок бетонний ФБС 9 - 4 шт., пісок природний 120 куб. м, бруски обрізні різні - 2, 45 м. куб, суміші бетонні (розчин) 1 м. куб, на загальну суму 25 681,62 грн., в тому числі ПДВ –4280,27 грн.;

- № 387 від 30.12.2010 року щодо поставки товару: дріт сталевий чорний - 54 кг., дріт сталевий світлий - 20 кг., сталь кругла 155 кг., труба ф 80 - 46.5 м., труба ф 57 - 27 м., труба ф 76 - 18 м., труба ф 219 - 12 м., деталі закладні 70 кг., сталь штабова 40 х 4 мм - 225 кг., сталь кутова 50х50 мм - 210 кг., скоба будівельна 21 кг, на загальну суму 27 268,84 грн., в тому числі ПДВ –4544,81 грн.

Актом перевірки від 06.04.2011 року № 1979/15-322/33910090 встановлено та підтверджується даними податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2010 року, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", в розмірі 9597 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" щодо поставки товарів у грудні 2010 року позивачем надано суду видаткові накладні № 219 від 30.12.2010 року, № 273 від 30.12.2010 року, № 272 від 30.12.2010 року, рахунки-фактури № 219 від 30.12.2010 року, № 273 від 30.12.2010 року, № 272 від 30.12.2010 року, платіжні доручення № 1082 від 06.01.2011 року, № 1095 від 13.01.2011 року, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар.

Відносно транспортування товару від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” до ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" позивачем надано три товарно-транспортні накладні від 30 грудня 2010 року, відповідно до яких перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_4 з пункту навантаження: АДРЕСА_1, пункт розвантаження –АДРЕСА_2, з використанням автомобілів Mersedes Actros НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2, Mersedes Actros НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4.

У товарно-транспортних накладних товар, що перевозився, зазначено наступним чином:

- матеріали згідно накладної № 219 від 30.12.2010 року масою 45 тонн;

- матеріали згідно накладної № 272 від 30.12.2010 року масою 140 тонн;

- матеріали згідно накладної № 273 від 30.12.2010 року масою 3 тонни.

Із наявних у справі документів вбачається, що між позивачем і ФОП ОСОБА_4 було укладено договір № 0110 від 01.10.2010 року щодо здійснення вантажних перевезень. Відповідно до підписаного сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000089 від 30.12.2010 року ФОП ОСОБА_4 було надано послуги із перевезення вантажу (8 годин) на суму 300 грн.

Згідно загальної технічної характеристики вантажного автомобіля Mersedes Actros його маса складає 18-25 тонн, при цьому вантажопідйомність –9 –14 тонн. Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив, що належні йому на праві власності вантажівки Mersedes Actros НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2, Mersedes Actros НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 можуть перевозити вантаж максимальною масою 22-25 тонн.

Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001, № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

А згідно п. 22.5. Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. здійснюється за спеціальними правилами . Зокрема, згідно Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року, № 30 , рух таких транспортних засобів потребує дозволу, виданого перевізникові Державтоінспекцією за наявності погодження з дорожніми, комунальними, залізничними та іншими підприємствами і організаціями дозволу, в якому визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів

Позивачем не надано доказів щодо отримання відповідних дозволів на перевезення, а свідком ОСОБА_4 спростовано можливість перевезення вантажу масою 45 і 140 тонн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що перевезення згідно товарно-транспортних накладних від 30.12.2010 року товару масою 45 тонн та 140 тонн було неможливим.

Крім того, свідками директором ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" та ФОП ОСОБА_4, в ході розгляду справи надано суперечливі показання з приводу транспортування придбаного у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” товару.

Так, директором ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" - ОСОБА_3 було зазначено, що перевезення товару, придбаного у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” здійснювалось одночасно двома машинами фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, які виїхали із м.Кременчука, прибули у м. Комсомольськ, звідки після завантаження повернулися до м.Кременчука, при цьому директор, який мав довіреність на отримання товару, під час перевезення їхав в машині в перевізником - ОСОБА_4 , а другим автомобілем керував інший водій.

Разом з тим, згідно показань свідка ФОП ОСОБА_4, перевезення товару він здійснював сам, двома поїздками за маршрутом м. Кременчук - м. Комсомольськ - м. Кременчук, із використанням спочатку однієї машини, потім –іншої. При цьому директор ПП "Енергомонтажна компанія "Емко" - ОСОБА_3 разом з ним не їздив, натомість зустрічав його у м. Комсомольську, при завантаженні транспорту. Точну адресу у м. Комсомольську, де здійснювалося завантаження товару, ОСОБА_4 не назвав, із асортименту товару пам'ятав лише пісок і металеві вироби.

Зважаючи на вищевикладене, складені на підтвердження перевезення товару три товарно-транспортні накладні від 30.12.2010 року не відповідають фактичним обставинам , встановленим судом із показань свідків, щодо здійснення перевезення двома машинами. При цьому суперечливий характер показань свідків унеможливлює встановлення дійсного способу транспортування товару.

Що стосується місця, звідки забирався придбаний у ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” товар, судом встановлено наступне.

У товарно-транспортних накладних пункт навантаження вказано як АДРЕСА_1, що у той же час є юридичною адресою ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».

Разом з тим, на запит Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року № 16/2а-1670/5035/11 Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" надано інформаційні довідки із Реєстру прав власності на нерухоме майно відносно об`єкта, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Строни, б.1, із яких вбачається, що ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” не є власником будь-якої із будівель і споруд , розташованих за адресою: АДРЕСА_1, відомості про інші речові права, які належать вказаному підприємству, також відсутні.

При цьому згідно актів обстеження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, складених Кременчуцькою ОДПІ 17.03.2011 року, 25.03.2011 року, 08.04.2011 року, за адресою м. Комсомольськ, вул..Строни, 1, ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»не знаходиться, зі слів працюючих осіб за вказаною адресою, про ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»їм нічого не відомо.

З огляду на викладене, відвантаження товару за адресою вул. Строни, 1, м. Комсомольськ саме Приватним підприємством «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»не підтверджується, інших доказів, які б свідчили про факт відвантаження товару цим підприємством, не надано.

За таких обставин документи, надані позивачем на підтвердження подальшого використання у господарській діяльності придбаного у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товару, а саме, реалізації його ТОВ "Медіа Плюс" та ФОП ОСОБА_6 (податкові, видаткові накладні тощо), не можуть взяті до уваги судом, оскільки в ході розгляду справи не доведено, що продано товар, який поставлений позивачу саме ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10». Крім того, позивачем надано суду довіреність від ТОВ «Медіа Плюс»на отримання матеріальних цінностей, яка стосується взагалі електроматеріалів, а не будівельних матеріалів.

Суд також враховує, що операції із купівлі-продажу будівельних матеріалів (піску, бетонних блоків, труб, бетонних сумішей тощо) не узгоджуються із основними видами діяльності позивача, якими згідно довідки з ЄДРПОУ від 12.01.2009 року є: 45.31.0 електромонтажні роботи, 45.33.1 –монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, 45.33.2. –водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, 45.33.3. –газопровідні роботи, 45.34.0 –інші монтажні роботи, 45.21.4 –будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.

Таким чином, з огляду на те, що надані позивачем в обґрунтування здійснення господарських операцій із ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»документи (зокрема, товарно-транспортні накладні) мають суперечливий характер, не узгоджуються із показаннями свідків та встановленими судом обставинами, фіксують події, здійснення яких у реальності є неможливим, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання товарів позивачем саме від ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10” , а також беручи до уваги те, що актом перевірки ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»по декларації за грудень 2010 року від 02.03.2011 року № 18/15-321/37261004 встановлено, що підприємство формує податковий кредит від підприємств, які мають ознаки сумнівності –ТОВ «Компанія «Відродження», ПП «Нафта-Капітал», у зв'язку з чим наявні проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із ПП “Сільгоспнафтопродуктсервіс 10 ”, а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об’єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0002331502/1473 від 27.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9597 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4798 грн. 50 коп. ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ», Податкового кодексу України, прийняте з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Отже, позов не підлягає задоволенню.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Apolinaria » 27 авг 2011, 11:54

У меня в последней Постанове следующие перлы :

- «діюче законодавство ставить у пряму залежність факт включення постачальником товарів (послуг) податкових зобов’язань з відповідним їх декларуванням, з наданням податкової накладної, і відповідно унеможливлює надання податкової накладної покупцю товару чи отримувачу послуг без включення податкових зобов’язань з боку постачальника"

- "Позивачем не надано (ні під час перевірки, ні суду) документів, які підтверджують переміщення товаро-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ А» до покупця ПП «Б», тобто товаро-транспортних накладних" при условии, что товар это всего 3 три коробки 30*40*30см и никаких автотранспортных услуг не было.

- "Кількість працівників ТОВ "А" складає 3 чоловіка, що свідчить про неможливість здісненя операцій"
а существую нормативы количества сотрудников на операцию?.. и напоминаю про 3 коробки..

нет слов вооообще...
*****
Аватар пользователя
Apolinaria
 
Сообщений: 244
Зарегистрирован: 02 фев 2011, 17:41
Откуда: Седьмое небо
Благодарил (а): 126 раз.
Поблагодарили: 71 раз.

UNREAD_POST vins » 28 авг 2011, 15:22

Apolinaria писал(а):У меня в последней Постанове следующие перлы :

- «діюче законодавство ставить у пряму залежність факт включення постачальником товарів (послуг) податкових зобов’язань з відповідним їх декларуванням, з наданням податкової накладної, і відповідно унеможливлює надання податкової накладної покупцю товару чи отримувачу послуг без включення податкових зобов’язань з боку постачальника"

- "Позивачем не надано (ні під час перевірки, ні суду) документів, які підтверджують переміщення товаро-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ А» до покупця ПП «Б», тобто товаро-транспортних накладних" при условии, что товар это всего 3 три коробки 30*40*30см и никаких автотранспортных услуг не было.

- "Кількість працівників ТОВ "А" складає 3 чоловіка, що свідчить про неможливість здісненя операцій"
а существую нормативы количества сотрудников на операцию?.. и напоминаю про 3 коробки..

нет слов вооообще...


:( да уж.. будете обжаловать?
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST diachik » 28 авг 2011, 23:21

Даниил Гетманцев «Зеркало недели. Украина» №30

Каждый из нас может по-разному относиться к действиям власти в сфере налогового регулирования деятельности отечественного бизнеса. Кто-то называет это его уничтожением, кто-то наведением порядка. Однако то, что на протяжении последнего года бизнесу приходится работать по новым правилам, очевидно каждому, кто, имея хоть какое-то мало-мальски приближенное отношение к украинскому бизнесу, получает информацию из первых уст. Уже сегодня процесс «закручивания гаек» налогового администрирования отечественного бизнеса обрел вполне определенные очертания системы жесткого государственного регулирования предпринимательской деятельности, при которой полномочиям государства отдается явный приоритет перед правами и интересами бизнеса. И абсолютно понятно, что существующий статус-кво имеет намного больше общего с эпохой позднего Кучмы, чем с коммерческим плюрализмом государственного регулирования бизнеса времен Ющенко. И чем раньше отечественный бизнес осознает это, тем меньше убытков он понесет…

Фиктивный контакт

Подходы власти к отечественному бизнесу наиболее показательны именно в сфере налогового регулирования. Ведь именно финансы являются тем инструментом, с помощью которого государство наиболее эффективно влияет на процессы в обществе, строит свою политику. Соответственно именно эта сфера наиболее подвержена политическим изменениям в обществе.

Оставим за пределами этой статьи пестрящие в Интернете случаи использования богатого административного ресурса Государственной налоговой службы для перераспределения крупного и очень крупного бизнеса между старой и новой властными командами. И остановимся пока лишь на одном, но касающемся всех налогоплательщиков аспекте налоговых нововведений начала этого года, который ввиду масштабности реформирования налогового законодательства либо простой невнимательности представителей украинского бизнеса остался без надлежащей оценки со стороны как отечественных предпринимателей, так и государственной налоговой службы.

Речь идет о пересмотре налоговых последствий сделок, заключенных предпринимателями с компаниями, которые являются не вполне добросовестными плательщиками налогов либо, проще говоря, организациями фиктивными, а также сделок, единственной целью которых является избежание налогообложения. Важность для представителей отечественного бизнеса этой стороны налогового регулирования актуальна именно сегодня ввиду того, что рынок так называемых конвертационных услуг находится в стадии жесткого «реформирования» властью. Вследствие чего работающие годами конвертационные центры закрываются, а им на смену приходят новые представители этого сложного и неоднозначного украинского бизнеса. Мы все с вами имеем возможность лице зреть эту сторону «наведения порядка» в налоговых отношениях, читая еженедельные фронтовые сводки о выявленных и ликвидированных правоохранителями конвертационных центрах.

Но закрытие конвертационного центра — это только верхушка айсберга. Далее следует «отработка» всех контрагентов, включенных в конвертационный центр фиктивных и полуфиктивных организаций. Задачей-минимум, стоящей перед налоговой, является доначисление всех налоговых платежей, которые контрагенты фиктивной фирмы должны были бы уплатить в бюджет в случае, если сделок с фиктивной фирмой не было бы вообще. Задача-максимум — это взыскание в государственный бюджет всего, полученного сторонами по соответствующей сделке. И на этом этапе участниками процесса «отработки» становятся широкие круги украинского среднего бизнеса, являющиеся потребителями соответствующих услуг. То, что 90% украинского бизнеса было и остается широко вовлеченным в подобные схемы минимизации налогообложения, — общеизвестный факт. Конвертация, являясь одним из проявлений коррупции, насквозь пропитавшей украинское общество, привыкшее жить по заветам классика русской литературы
Л.Толстого по совести, а не по закону, воспринимается как нечто данное — нормально, здраво, полностью одобряется им.

При этом подавляющее большинство представителей украинского бизнеса свято верят: если предусмотренные законодательством документы оформлены ими правильно, а сама сделка не признана судом недействительной, то бояться им в общем-то нечего — отобьются. В крайнем случае пойдут в суд, который по отдельным неполитическим вопросам может действительно оказаться лояльным к плательщику.

Лишенные индульгенции

Спешу разочаровать отечественных предпринимателей. Еще год назад они были бы правыми в таком подходе, а сегодня не воспринимается иначе как заблуждение. Сами того не ведая, наши соотечественники исповедуют одну из концепций российской финансово-правовой науки, согласно которой стремление налогоплательщика к минимизации налоговых платежей всеми законными способами правомерно и оправдано в силу первичности права собственности над налоговыми обязательствами. Однако, к сожалению, данная концепция не нашла своей реализации даже в российском праве, уступив так называемой доктрине деловой цели, не говоря уже о законодательствах более развитых рыночных экономик. Там заключение плательщиком сделки с единственной целью избегания налогообложения воспринимается как злоупотребление правом и не получает юридичес кой защиты.

Украина также пошла по этому пути. Начнем с приятного. С 1 января 2011 года статья 228 Гражданского кодекса была дополнена частью третьей, в соответствии с которой сделки, заключаемые с целью, заведомо противоречащей интересам государства и общества, являются оспариваемыми, а не ничтожными, как это было ранее. Дело в том, что в качестве санкции к налогоплательщику, заключающему такую сделку, закон предусматривает взыскание всего, полученного сторонами по сделке в доход государства. Т.е., кроме уплаты недоимки по налогу, недоплаченному в связи с такой сделкой, а также штрафных санкций, налогоплательщик вынужден уплачивать по решению суда сумму, полученную по сделке, или стоимость полученного им товара (работ, услуг). До нового года налоговая признавала такие сделки недействительными (ничтожными) сама, без обращения в суд, доначисляя недоимку и штрафы. Сегодня для признания сделки недействительной налоговая должна обращаться в суд. При этом в суде налоговая служба обязана доказать умысел плательщика налогов на совершение сделки, противоречащей интересам государства и общества, что является обязательной предпосылкой для признания сделки недействительной. Отметим, что у налоговой службы есть только шесть месяцев (исковая давность) с момента, когда она узнала или должна была узнать о том, что сделка подлежит признанию недействительной, для обращения в суд.

Однако не все так радужно, как кажется на первый взгляд. Отсутствие решения административного суда о признании сделки недействительной на основании ст. 228 ГК Украины никак не свидетельствует о том, что налогоплательщик находится в безопасности. Так, согласно письму Высшего административного суда Украины от 02.06.11 г., установление факта недействительности, в т.ч. ничтожности сделки, опосредовавшей соответствующую хозяйственную операцию, не является необходимым условием для определения контролирующим органом денежных обязательств плательщику налогов в случае, если будет установлено отсутствие реального совершения такой операции или отсутствие связи между такой операцией и деятельностью плательщика. Т.е., если плательщик совершает операцию с целью минимизации налогообложения или, другими словами, злоупотребляет своим правом, то для доначисления ему недоимки признавать соответствующую сделку недействительной не требуется. Налоговая служба должна дать отдельную налоговую квалификацию совершенной плательщиком операции, не разрушая гражданско-правовую оболочку сделки. Не является обязательным также признание недействительными других сделок в цепочке поставки товаров, которые предшествовали или шли далее за спорной операцией.

В налоговых отношениях не может применяться статья 204 ГК Украины, согласно которой сделка является правомерной, если ее недействительность прямо не установлена законом или если она не признана судом недействительной. Почему? Да хотя бы в силу статьи 1 Гражданского кодекса, по которой к налоговым отношениям гражданское законодательство не применяется, если иное не установлено законом. Ссылки юристов обиженных налогоплательщиков на указанную статью в обоснование своей позиции не могут быть приняты судом, ведь (а) частно-правовая норма не может регулировать публичные отношения, коими являются отношения налоговые, (б) целями правового регулирования гражданского права являются отношения между равными сторонами, а целями налогово-правового регулирования — исполнение налоговой обязанности плательщика перед государством, (в) налоговая переквалификация операции не разрушает саму сделку, не признает ее недействительной, не прекращает обязательств по ней сторон. И потом, согласитесь, ведь свобода договора не означает право сторон закрепить в документах то, чего не было на самом деле.

Если операция имела место

Что же делать честному налогоплательщику, заподозренному в «нечистоплотных» связях и операциях? В первую очередь не опускать руки, как и не уповать на то, что правильно оформленные документы составят его индульгенцию от действий налоговой службы, нарушающих его права. Помните, даже операция с фиктивным плательщиком не будет основанием для налоговой переквалификации, а оформляющая ее сделка не будет признана недействительной в суде, если вы докажете, что такая операция действительно имела место. Да, несмотря на то что бремя доказывания лежит на государственной налоговой службе, доказывать, к сожалению, придется вам, конечно, если вас, как у Жванецкого, интересует результат.

При этом плательщику следует доказывать следующие обстоятельства:

— выбранная плательщиком и его контрагентами правовая модель максимально соответствует действительным экономическим отношениям сторон, была для них максимально удобной и простой, в первую очередь исходя из экономики операции;

— стороны имели необходимые кадровые, экономические и организационные ресурсы для осуществления действий, необходимых для реализации операции;

— плательщик владеет (на праве собственности, пользования) необходимыми основными средствами, в т.ч. транспортными, для осуществления операций;

— сроки, расстояния и другие фактические обстоятельства операции были достаточны для ее осуществления;

— у поставщика услуг в наличии необходимые разрешения, лицензии для осуществления операции;

— операция не повлекла за собой убытки бюджета;

— плательщик располагает документами, подтверждающими хранение товара, его перевозку, погрузку/выгрузку, переработку, дальнейшую поставку.

Конечно, вышеизложенные выкладки в обоснование позиции Государственной налоговой службы и принятые на вооружение судами с подачи ВАС Украины хороши для правоприменительной практики тех стран, где свято чтут как право собственности, так и право на беспрепятственное осуществление предпринимательской деятельности. Стран, где государство, запрещая злоупотребление правом со стороны налогоплательщика, ограничивает в первую очередь себя и своих чиновников в таких злоупотреблениях. Стран, где беспрепятственно принимаются налоговые декларации, своевременно возмещается НДС, обоснованно лишают (если вообще лишают) статуса плательщика НДС. Тогда меры по обеспечению добросовестности плательщика адекватны добросовестности самого государства, выглядят обоснованно и морально. В Украине же введение таких мер воспринимается только как очередной репрессивный акт в отношении бизнеса, обремененного не только давлением налоговых платежей, но и неофициальных, но от этого не менее обязательных подношений. Возможно, начинать реформирование налоговой системы надо было именно с этой стороны?..

За это сообщение автора diachik поблагодарил:
vins
diachik
 
Сообщений: 63
Зарегистрирован: 09 янв 2011, 22:20
Благодарил (а): 17 раз.
Поблагодарили: 21 раз.

Пред.След.

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, alex88, Gb, Kamillfo, Lesta2, suxarik.sm, Ya, yur