Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Запрет сужения существующих прав и свобод

Путеводитель по разделу. Наличка, РРО, труд, лицензирование, подотрасли хозяйственного права (земля, цены, ЦБ, хозобщества...)

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST Ol_ua » 10 июн 2011, 16:01

На форуме недавно поднимался вопрос о понимании ч. 3 ст. 22 Конституции Украины

Печкин писал(а):Отсюда: Командировки (ВОБУ № 36/2011)
Vetal' писал(а):Заглянул в следующий материал: Суточные и компенсационные выплаты сквозь призму НКУ... :)
Считают, что суточные по Украине в любом случае не могут быть ниже 30 грн. Аргументация - норма ст. 22 Конституции Украины: при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. То есть получать меньше, нежели до вступления в силу НКУ, работник не должен. Вот так. :)


Тема становится особенно актуальной. Сегодня в Национальной академии правовых наук Украины проходил круглый стол "Гарантування прав і свобод людини і громадянина у практиці органів конституційної юрисдикції". В работе круглого стола принимали участие судьи КСУ, руководство Национальной академии правовых наук Украины, ученые.

Центральный вопрос, который обсуждался, - толкование ч. 2 и ч. 3 ст. 22 Конституции Украины.

В целом по результатам обсуждения пришли к таким выводам (и, судя по всему, в ближайшее время они будут изложены в решениях КСУ, поскольку уже сейчас на его рассмотрении находятся дела, требующие обращения к ст. 22 Конституции):

1. Отмена льготы не является отменой права либо сужением его содержания и объема. Поэтому отмена льгот не должна рассматриваться как нарушение ст. 22 Конституции Украины.
2. В ч. 3 ст. 22 Конституции речь идет не о всех правах и свободах, закрепленных в действующем законодательстве, а о правах и свободах конституционного (базового) уровня (т.е. о тех правах и свободах, которые закреплены в тексте самой Конституции и в ратифицированных Украиной международно-правовых актах). Именно такие права и свободы не могут быть отменены либо сужены.
Словом, позиция, очень близкая той, которую отстаивал на форуме ув. Печкин

Печкин » 18 апр 2011, 12:51
vins писал(а):Если серьезно, то есть большие сложности с тем, как эту норму Конституции толковать.

Нужно посмотреть серьзные комментарии к этой норме. Но ИМХО она должна касаться исключительно конституционных прав граждан, но в таком случае ст. 22 не сильно то и нужна. Шире толковать - мы столкнемся с сотнями законов, которые противоречат этой


vins » 18 апр 2011, 12:45

Прикольно! И платить больше за жилищно-коммунальные услуги тоже не должен
Если серьезно, то есть большие сложности с тем, как эту норму Конституции толковать.
Возьмем хотя бы тот момент, что законодатель не посчитал размер суточных настолько существенной гарантией прав и свобод человека, которая должна устанавливаться на уровне закона.

Соответственно, изменение размера суточных, платы за жилищно-коммунальные услуги, пенсионного возраста (а ч. 3 ст. 22 Конституции активно обсуждается и в аспекте пенсионной реформы) не должно расцениваться как сужение прав и свобод человека и гражданина.
Высказывалась также мысль, что ч. 3 ст. 22 Конституции – норма переходного характера: в ней идет о речь о существующих на момент принятия Конституции правах и свободах (автор идеи говорил о том, что по тексту Конституции слово «существующие» встречается пять раз – и всегда в значении «существующие на момент принятия Конституции»).

3. Основная проблема, как определить объем конституционных прав и свобод, который как раз и не подлежит сужению. К этому вопросу подступиться крайне сложно. В каждом отдельном случае он действительно должен решаться, исходя из конкретных обстоятельств. Базовая идея: есть определенное ядро, сущность определенного права, без которой оно утрачивает свой смысл, свою пользу для конкретного человека. Вот эта сущность меняться не должна. А количественные, некие организационные и прочие моменты могут меняться, поскольку меняются объективные обстоятельства, в которых норма действует и на которые право повлиять не в состоянии: право не может влиять на экономическую ситуацию, на финансовый кризис и т.п. Поэтому когда речь идет о социально-экономических правах, государство не может отказаться от их обеспечения, но берет на себя обязательство обеспечивать их в том объеме, в котором ей позволяет это делать сложившаяся ситуация, имеющиеся финансовые возможности. Должен соблюдаться баланс между признанными в обществе ценностями: нельзя для реализации одних прав приносить в жертву другие социально важные ценности.

За это сообщение автора Ol_ua поблагодарили: 2
konsult, vins
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST Печкин » 10 июн 2011, 20:16

Ol_ua

Круто!!!

Спасибо за интересную, эксклюзивную информацию и ее глубокое изложение.

Если такова будет правовая позиция КСУ - поддержу двумя руками :)
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2882 раз.

UNREAD_POST vins » 13 июн 2011, 08:25

Так а что же мы запросы по размеру суточных везде написали, а в КСУ - нет.
Может, подготовим конституционное обращение об официальном толковании ст. 121 Кодекса законов о труде Украины, как считаете?
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 28 июн 2011, 22:48

Кстати говоря

с Днём Конституции всех! :)

За это сообщение автора vins поблагодарил:
yur
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 15 июн 2012, 15:03

В преддверии дня Конституции и возвращаясь к теме у сужении прав

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
05 червня 2012 року м. Київ П/9991/335/12

...
22 травня 2012 року ОСОБА_6 пред'явив адміністративний позов до Президента України Януковича В.Ф., в якому просив:

визнати незаконною бездіяльність Президента України Януковича В.Ф. щодо нескасування постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 6 липня 2011 року № 745 та «;Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23 листопада 2011 року № 1210;

зобов'язати Президента України Януковича В.Ф. виконувати сумлінно свої обов'язки та практично здійснювати гарантування додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, шляхом скасування всіх нормативних актів Кабінету Міністрів України, а також постанов «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 6 липня 2011 року № 745 та «;Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210.

Вважаючи, що зазначеними постановами від 06 липня 2011 року та 23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України порушені його права, норми частини 2 статті 22 Конституції України, яка передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Президент України проявляє бездіяльність, яка полягає у нескасуванні постанов Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які звужують його права та свободи, що суперечить статті 22 Конституції України.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, про що зазначається у Рішенні Конституційного Суду України (Рішення від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008 та ін.). При цьому законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що передбачені нормами Конституції України.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Аналізуючи зазначену норму Конституції України колегія суддів приходить до висновку, що Президент України може скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим тільки у випадку їх невідповідності Конституції та законам України.

28 лютого 1991 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-XII (далі -Закон № 796), в преамбулі якого зазначено, що він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VІ, доповненого Законом України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти -постанови і розпорядження.

На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка втратила дію.

23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказані зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»були предметом розгляду Конституційним Судом України 26 грудня 2011 року у справі № 20-рп/2011 за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються із його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Крім цього, постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 6 липня 2011 року № 745 та «;Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23 листопада 2011 року № 1210 у визначеному законом порядку не визнані незаконними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

...
Наявні у справі докази та наведені обставини не дають правових підстав вважати протиправною бездіяльність Президента України щодо не скасування постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 6 липня 2011 року № 745 та «;Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23 листопада 2011 року № 1210 та, відповідно, зобов'язати Главу держави скасувати вказані постанови, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись статтями 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Президента України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 06 дек 2014, 01:09

В
ЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2014 року м. Київ


У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ, в якому просив: визнати неправомірними дії останнього щодо відмови йому у призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію відповідно до пункту «в» статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) починаючи з 24 квітня 2011 року; стягнути з ГУ ПФУ 1000 грн моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначив, що 28 грудня 2004 року він був звільнений з військової служби відповідно до Закону України від 15 червня 2004 року № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (далі - Закон № 1763-IV) і тому йому з 24 квітня 2011 року - дати досягнення ним 45 років - згідно з пунктом «в» статті 12 Закону № 2262-XII може бути призначена відповідна пенсія.

Міжгірський районний суд Закарпатської області постановою від 8 червня 2011 року позов задовольнив частково: визнав протиправною відмову відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язав ГУ ПФУ призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1763-IV та пункту «в» статті 12 Закону № 2262-XII починаючи з 24 квітня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку про протиправність відмови ГУ ПФУ щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв'язку з недосягненням останнім 45-річного віку на час звільнення зі Збройних Сил України (далі - ЗСУ), оскільки досягнення зазначеного віку не пов'язане з моментом звільнення.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 лютого 2014 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що Законом № 1763-IV встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності ЗСУ в ході їх реформування, і згідно з пунктом 11 статті 1 цього Закону військовослужбовцям, які звільняються зі ЗСУ у зв'язку з їх реформуванням, пенсія обчислюється при досягненні 45-річного віку і за наявності 15 років вислуги.

Пунктом «в» статті 12 Закону № 2262-XII [у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 3591-IV), чинній на час досягнення позивачем 45-річного віку та виникнення спірних відносин] передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону № 1763-IV.

Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що умовами для призначення пенсій за вислугу років особам, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням ЗСУ, є наявність вислуги 15 років та досягнення 45-річного віку при звільненні, а саме - на момент звільнення.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV та пункту «в» статті 12 Закону № 2262-XII у подібних правовідносинах, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 8 червня 2011 року залишити в силі. На обґрунтування заяви додав копії судових рішень Вищого адміністративного суду України [постанову від 11 грудня 2012 року та ухвалу від 25 квітня 2013 року (№№ К/9991/32927/12, К/9991/68083/12 відповідно)], які, на думку заявника, підтверджують неоднакове правозастосування одних і тих самих норм матеріального права.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

ОСОБА_1 перебував на військовій службі в ЗСУ на офіцерських посадах і станом на 1 січня 2005 року досяг вислуги - 15 років 9 місяців і 13 днів.

Наказом Начальника Генерального Штабу ЗСУ від 28 грудня 2004 року № 380 відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 63 (у зв'язку зі скороченням штатів) зазначеного Положення у зв'язку з реформуванням ЗСУ.

Наказом командира військової частини А0332 від 31 грудня 2004 року № 35 позивач з 31 грудня 2004 року виключений зі списків особового складу частини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 45 років, після чого він подав заяву про призначення пенсії.

Комісія відповідача рішенням від 27 квітня 2011 року (протокол № 7) відмовила ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, керуючись статтею 12 Закону № 2262-XII, а саме у зв'язку з тим, що на день звільнення позивач не досяг 45-річного віку.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, позиція суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, щодо часу виникнення правовідносин між сторонами та їх законодавчого регулювання ґрунтується на неправильному застосуванні ним норм матеріального права.

Законом № 1763-IV встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності ЗСУ в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

Згідно з пунктом 11 статті 1 цього Закону (у редакції на час звільнення позивача зі служби та на час звернення за призначенням пенсії) військовослужбовцям, які звільняються зі ЗСУ у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Статтею 3 цього ж Закону дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням ЗСУ після 1 січня 2004 року.

Законом № 3591-IV (набрав чинності з 29 квітня 2006 року) внесено зміни до Закону № 2262-XII. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема доповнено пунктом «в». У редакції, чинній і на час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, згаданою нормою передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності у них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону № 1763-IV.

Пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються зі ЗСУ у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Вирішуючи питання про застосування зазначених норм закону у часі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Також у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Виходячи із положень пункту 11 статті 1 Закону № 1763-IV та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV, чинного на момент звільнення ОСОБА_1, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Станом на момент звернення за призначенням пенсії заявнику виповнилося 45 років, що в сукупності з відповідною вислугою років сформувало підстави для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 6 лютого 2012 року (справа № 21-322а11).
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в РАЗНОЕ ЮРИДИЧЕСКОЕ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, lily27, Ya