Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Директор-учредитель без зарплаты

"Горящие" вопросы задаем здесь!
Правила форума
SOS-поддержка
Задаем сюда вопросы только если они горят настолько, что нет времени искать подходящий раздел.
После логического завершения каждой темы, она будет перенесена в профильный раздел форума.

UNREAD_POST buhik1 » 26 янв 2015, 11:09

Питання Б, пов’язане із бажанням підприємства не нараховувати заробітну плату директору, оскільки ,як правило, кошти у таких підприємств відсутні.

В разі, якщо підприємство не вело діяльність, платники податків, як правило, використовували один з трьох найпопулярніших варіантів дій:

1. Повідомляли Управління пенсійного фонду / ДПІ /ДФС про відсутність діяльності підприємства та в зв’язку із цим заробітна плата не нараховується;
2. Звільнявся директор, функції директора виконував засновник на безоплатній основі;
3. Нарахування директору заробітної плати, меншої за мінімальний розмір.
4. Щодо кожного варіанту є свої плюси та мінуси.

Ст. 95 КЗпП визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Варіант перший є легким у виконанні, від підприємства не вимагалось жодних реєстраційних дій, але має нюанси. Відповідно до документів керівним органом та штатною одиницею підприємства залишався директор. Оскільки підприємство діяльності не вело, як правило, у табелі робочого часу ставились прочерки - це і була основа або доказова база для не нарахування зарплати та пов’язаних із зарплатою зборів та платежів. Проте, підписання та/або фізичне відправлення декларацій, хоч і з пустими показниками є виконанням директором своїх обов’язків, відповідно до трудового законодавства праця будь-якого працівника (в тому числі і директора) має бути оплачена.

Практика контролюючих органів зводилась до не застосування жодних санкцій при використанні першого варіанту, оскільки підприємство могло завжди довести, що директор витратив на оформлення та подачу нульових звітів до 1 години на місяць, а то і менше, а сама процедура перевірки, доведення факту використання праці директора та видача акту платнику була економічно малодоцільною.

З 01.01.2015 ситуація дещо змінюється, оскільки реформою ЄСВ введено пункт «у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника». З точки зору перевіряючих довести, що працівник- директор підписуючи звіти виконував свої обов’язки та відповідно має отримати заробітну плату, навіть якщо це заробітна плата за 30 хвилин витраченого часу – не є проблемою , а відповідно ЄСВ повинно бути нараховано не менше ніж «1218 грн. х ставку ЄСВ». Слід також додати, що офіційною позицією фіскальних органів, щодо можливості ненарахування заробітної плати директору є позиція, викладена у другому варіанті. Фіскальні органи не надають роз’яснень щодо того, яким чином вони будуть діяти надалі щодо практики , яку описано у цьому варіанті.

Звільнення директора та перекладання функцій директора на засновника (другий варіант) можлива відповідно до ч. 2 ст. 65 та ч. 1 ст. 167 ГК. При цьому слід Для цього підприємству слід мати протокол засновників щодо такого рішення та внести зміни у Державного реєстратора. Дана позиція підтверджується листом Міністерства соціальної політики України від 07.02.2012 № 113/13/84-12

«Департамент заробітної плати та умов праці розглянув Ваш лист та повідомляє.

У відповідності зі статтею 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, якщо працівник, який одночасно є власником, виконував певну роботу на умовах трудового договору, укладеного відповідно до вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, то йому повинна бути виплачена заробітна плата (згідно з трудовим договором (контрактом)).

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудовим колективом.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства або іншими установчими документами.

Отже, форма участі власника в управлінні підприємством у випадку, якщо власник здійснює управління підприємством без укладання трудового договору (у тому числі на період часу, коли підприємство не здійснює господарську діяльність), і спосіб винагороди власнику за таку діяльність можуть бути визначені в установчих документах.»

А п.2.13 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлює, що «якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт до органів доходів і зборів ними не подається».

При застосуванні варіанту два слід враховувати організаційно – правову форму підприємств. Так для повного товариства (ПТ), командитного товариства (КТ), приватного підприємства (ПП), виробничого кооперативу законодавством не встановлено обов’язку створювати виконавчий орган. Виконавчий орган (директор, дирекція,правління, тощо) може бути створений такими підприємствами відповідно до своїх установчих документів. Для товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариств з додатковою відповідальністю (ТДВ), акціонерних товариств (АТ) створення виконавчого органу є обов’язковим.

Отже, засновнику при виконанні умов, описаних вище, зарплата не нараховується.

Третій варіант передбачає нарахування невеликої заробітної плати як плати за відпрацьованих 2-4 години на місяць (чи іншої кількості часу), витрачених директором на підписання та відправлення декларацій. Такий варіант є досить справедливим, оскільки підприємство фактично не займається діяльністю, а директор не працює весь час, що треба було відобразити у Табелі робочого часу. До 1 січня 2015 року підприємства нараховували ЄСВ на суму заробітної плати, з 01.01.2015 для основних працівників сума ЄСВ не може бути меншою за мінімальну заробітну плату, помножену на ставку ЄСВ.

Сервиском Аудит
buhik1
 
Сообщений: 45
Зарегистрирован: 13 окт 2014, 09:05
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 10 раз.

UNREAD_POST Marlboro » 11 мар 2015, 09:26

Минсоцполитики: глава потребительского общества (споживче товариство) и его участники (засновники), а так же другие члены организации (это кто такие?) могут работать бесплатно.
П.С. глава общества это некий аналог директора...

ИзображениеИзображение
Свідомість - це місце зустрічі душі з земним життям

За это сообщение автора Marlboro поблагодарили: 2
Orange, Мыша
Аватар пользователя
Marlboro
 
Сообщений: 4805
Зарегистрирован: 05 июл 2012, 19:26
Благодарил (а): 323 раз.
Поблагодарили: 1200 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 19 мар 2015, 17:08

Министры по ГП договору о бесплатном предоставлении услуг работают?

Министерство информационной политики за время своей деятельности не потратило ни копейки государственных средств.
Если кого интересует - зарплату мы также не получали. Да и, в принципе, не собираемся.

Министр, Юрий Стець
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST bur » 04 апр 2015, 22:50

Не совсем по теме, но близко. На предприятии только директор

Один, зовсім один… (чи потрібні штатні працівники)

Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 14 (1157), 6 квітня 2015 року, стор.56-59

Нормативна база
ПКУ
Податковий кодекс України № 2755-VІ від 02.12.2010 р.
ЦКУ
Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.2003 р.
ГКУ
Господарський кодекс України № 436-ІV від 16.01.2003 р.
КЗППУ
Кодекс законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1972 р.
Закон № 996
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV
Закон № 514
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17.09.2008 р. № 514-VI
Закон про вексельний обіг
Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-II
Закон про банки
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III
Положення № 879
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань» від 02.09.2014 р. № 879, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 р. за № 1365/26142
Положення про касові операції
Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320

«Когда поймешь умом, что ты один на свете, и одиночества дорого не легка, то жить легко…»
К. Никольский

В англійському праві юридичні особи називаються ще штучними особами, тобто такими, які створені не природою, а людиною. Римський Папа Інокентій IV у 1245 р. писав, що юридична особа існує лише в понятті і завдяки фікції, вона не обдарована тілом, а значить, не володіє волею. Діяти можуть лише її члени, а не вона сама. Тому вона не може ані злочину вчинити, ані бути відлученою від церкви.

Юридична особа не існує як якась істота чи об’єкт матеріального світу та ніколи не вступає у правовідносини сама безпосередньо. Спілкування з нею здійснюється завжди опосередковано через її представника, спілкуючись з яким, ми робимо вигляд, що спілкуємося із кимось іншим, тобто з юридичною особою. Насправді ж, ми просто уявляємо собі спілкування із штучною, віртуальною особою. Відповідно до ч.2 ст.65 ГКУ «власник здійснює свої права щодо управління підприємствомбезпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів».

Отже, власник юридичної особи, створивши її, сам визначає, як нею керуватиме: безпосередньо чи опосередковано. Якщо безпосередньо, то юридична особа залишатиметься без керівника (директора, голови…). Якщо ж опосередковано, то та ланка, яка існуватиме між власником та його підприємством, й буде штатним керівником підприємства.

Та ось питання у тому, чи може такий керівник залишатися в штаті підприємства сам, один, єдиний? Чи повинен він мати у штаті ще когось?

Відповідати на це питання слід у двох площинах: загальній та спеціальній. Тобто слід розкрити загальні вимоги законодавства до того, скільки посад має бути в штаті, та вимоги спеціального законодавства.

Загальний підхід до кількості штатних працівників.

Загальної вимоги щодо кількості штатних посад чинне законодавство не містить. З цього можна зробити висновок, що законодавець або дозволяє обходитися без штатних посад взагалі, або не заперечує щодо такої ситуації. Враховуючи конструкцію ст.19 Конституції України, відповідно до якої «правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством», слід стверджувати, що оскільки закон нікого не зобов’язує «роздувати» штат, то цей штат може бути мінімальним, складатися, наприклад, з одного керівника, або навіть власника, тобто підприємство може обходитися взагалі без штату.

Наприклад, відповідно до ст.5 Закону про вексельний обіг вексель від імені юридичної особи підписується «власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами». Тож вказаний Закон передбачає можливість управління юридичної особою одним лише керівником, без головного бухгалтера.

Певної плутанини додає ч.3 ст.65 ГКУ. Так, якщо в ч.2 йдеться про право власника здійснюватиуправління підприємством «безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів», то в ч.3 вказано, що «для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства». Застосувавши два поняття: «управління підприємством» та «управління господарською діяльністю підприємства» в одній статті ГКУ, законодавець фактично розмежував ці дві управлінські функції. Можна було би стверджувати, щоуправляти підприємством та управляти його господарської діяльністю – різні види юридично значущих дій. Проте ч.4 ст.65 ГКУ вказує на те, що договір (контракт) з керівником підприємства укладається лише у разі найму цього керівника. Тобто, немає керівника, не потрібно й договір з ним укладати.

З цього висновок: наймати працівника законодавець власників підприємства не зобов’язує.

Можливість та правомірність одноособового вчинення керівником або навіть власником дій, спрямованих на управління підприємством, випливає з ряду норм законодавства. Так, наприклад, відповідно до ст.8Закону № 996 «відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого» строку, «але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів».

Для виконання цього обов’язку до штату підприємства може бути уведено посаду бухгалтера або навіть створено бухгалтерську служби на чолі з головним бухгалтером. А можна обійтися і без штатного бухгалтера чи бухгалтерської служби шляхом користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи чи ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою, або навіть самостійного ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Навіть таке специфічне питання, як проведення інвентаризації на підприємстві, не призводить до обов’язку підприємства наймати працівників. Так, у Листі від 27.05.2014 р. № 31-08410-07-29/12918Мінфін дійшов висновку про те, що «якщо у штаті підприємства єдиний працівник керівник, то для проведення інвентаризації він у відповідному розпорядчому документів затверджує склад інвентаризаційної комісії з однієї особи». Проте, на думку МФУ, «керівник підприємства може у відповідному розпорядчому документі затвердити склад постійно діючої комісії з однієї особи, абовключити до комісії фахівців, найнятих за цивільно-правовим договором». У вказаному Листі МФУ зробив два основних висновки:[*]Комісія з інвентаризації може складатися з одного керівника підприємства.[*]У цю комісію можуть входити не обов’язково працівники підприємства, а особи за цивільно-правовим договором, тобто такі, які працівниками не є.

Ст.10 Закону № 996 встановлює, що «для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка». При цьому інвентаризації бувають обов’язковими та необов’язковими, тобто такими, що проводяться за бажанням керівника. Випадки, коли інвентаризація проводиться обов’язково, передбачені п.7Положення № 879. У всіх інших випадках проведення інвентаризації є необов’язковим.

Враховуючи, що основною метою інвентаризації є «забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства», що вказано в п.5 Розділу І Положення № 879, слід дійти висновку, що цією основною метою є контроль. А для контролю необхідно наявність двох суб’єктів відносин: контролюючого та контрольованого суб’єкта. Наприклад, у п.5 Розділ ІІ Положення № 879 йдеться про раптові інвентаризації, коли всі ТМЦ підготовляються до інвентаризації у присутності інвентаризаційної комісії. Як саме керівник може сам себе раптово проінвентаризувати?

Або ж таке: відповідно до п.4 Розділу І Положення № 879 «проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів…, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об’єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим». Логічно, що керівник повинен створити ці умови для когось, а не для себе. Бо створення необхідних умов для себе не може бути обов’язком.

Отже, необов’язкова інвентаризація, проведена контролюючим і контрольованим суб’єктом одночасно, є абсолютно алогічним явищем. Хіба що якщо така інвентаризація проведена просто як формальність. У такому разі акт інвентаризації можна скласти і без її проведення, а проконтролювати те, що зазначено в ст.10 Закону про бухоблік, можна й без складання акта інвентаризації.

Інший випадок – обов’язкова інвентаризація. У більшості випадків обов’язкової інвентаризації йдеться про контролюючого і про контрольованого суб’єктів, як окремих суб’єктів. Та воно й логічно, адже акт такої інвентаризації має бути наданий не керівникові, а іншій особі: судді, реєстратору, податковому органу…, тобто тому, чиє існування у таких відносинах є логічним, бо обов’язкова інвентаризація якраз і передбачає, що її результати цікавлять не лише і не стільки керівника, а інших осіб, що мають приймати відповідні рішення, враховуючи наслідки інвентаризації.

Тобто, як не крути, а проведення обов’язкової інвентаризації у підприємстві, де керівник є єдиним працівником, може бути виправдано лише формальною потребою мати акт інвентаризації, який можна скласти і без її фактичного проведення.

Тож висновок, до якого дійшли у МФУ, про те, що інвентаризаційна комісія може складатися лише з одного керівника, цілком «логічний» лише у тому, що він не суперечить законодавству, хоча до логіки йому далеко. Такий склад комісії просто законодавством не передбачений, проте це не спростовує твердження про те, що цей висновок є просто алогічним. Тим більше, що Закон про бухоблік взагалі не містить вимоги проведення інвентаризації саме комісією.

Як вже наголошувалося вище, ст.10 Закону № 996 взагалі не вимагає створення інвентаризаційної комісії. Тож хіба цей Закон може забороняти її створення зі складу не працівників підприємства?

Склад інвентаризаційних комісій регулюється Положенням № 879. Відповідно до п.1 Розділу ІІ цьогоПоложення № 879 до складу інвентаризаційних комісій входять як представники апарату управління підприємства, так і представники бухгалтерської служби, а саме представники аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

Таким чином залучення до складу інвентаризації комісію осіб, що не входять до штату підприємства, є цілком правомірним. Це легітимізує правомірність існування в штаті підприємства лише однієї посади – керівника, або навіть відсутність такої посади, якщо функції управління підприємством бере на себе власник.

Спеціальний підхід до кількості штатних працівників.

Прикладом спеціальних вимог законодавства до наявності в штаті юридичної особи слід назвати ст.19Закону про банки, відповідно до якого «юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії». При цьому для отримання банківської ліцензії вона має подати Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу «зробити висновок про наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), у тому числі голови правління, їх професійну придатність та ділову репутацію; професійну придатність головного бухгалтера та керівника служби внутрішнього аудиту; наявність організаційної структури тавідповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України».

Закон № 996 забороняє самостійне ведення бухгалтерського обліку власником чи керівником лише на тих підприємствах, «звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах». Так, згідно із ст.79 Закону № 514 «публічне акціонерне товариство зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1 – 3, 5, 6, 10, 11, 13 – 16 частини першої статті 77, та інформація, визначена частиною третьою статті 35 цього Закону». У п.11 частини першої ст.77 цього ж Закону якраз і йдеться про річну фінансову звітність. А згідно з ч.5 ст.152 ЦКУ «акціонерне товариство, яке здійснює публічне розміщення акцій, зобов’язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом».

Мінфін, крім того, вважає неправомірним ведення бухгалтерського обліку власником чи керівником підприємства й у разі, коли штат підприємства включає посаду бухгалтера. Про це йдеться у Листі від 28.03.2013 г. № 31-08410-07/23-1343/1310. Сама лише наявність у штаті посад головного бухгалтера і касира робить неправомірним підписання касових документів одним лише керівником підприємства. У листі від 14.02.2012 г. № 11-117/708-1645 НБУ вказує на те, що лише відсутність у штаті підприємства посад головного бухгалтера та касира надає право керівникові «підписувати касові документи одноособово».

Інше питання – виконання вимоги законодавства щодо повної матеріальної відповідальності касира. Так, відповідно до п.4.8. Положення про касові операції «касир відповідно до законодавства України несеповну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей». Про повну матеріальну відповідальність касира має бути укладено відповідний договір. Навіть «у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов’язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов’язків касира». Договір про повну матеріальну відповідальність має бути укладений з бухгалтером чи іншим працівником у разі, коли штатним розписом підприємства не передбачено посади касира та виконання його обов’язків має бути покладено «відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність».

Отже, наявність договору про повну матеріальну відповідальність касира чи іншого працівника, на якого покладено обов’язки касира, є обов’язковою з точки зору Положення про касові операції. Однак правомірність укладення такого договору слід поставити під сумнів у разі, коли обов’язки касира виконує сам керівник, оскільки відповідно до ч.3 ст.238 ЦКУ «представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є…». Отже одна й та ж фізична особа не може укласти сама із собою договір про повну матеріальну відповідальність.

Можна було би вважати що така заборона не поширюється на трудові відносини, оскільки вони не є цивільно-правовими, а заборона вчиняти правочини однією особою від імені іншої стосовно себе стосується лише цивільно-правових договорів. Проте відповідно до ст.9 ЦКУ «положення цього Кодексу застосовуються до… трудових.. відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства». Отже, визнання недійсним договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між керівником підприємства із самим собою, як такого, що суперечить законодавству є цілком ймовірною, оскільки відповідно до ст.215 ЦКУ «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу». А відповідно до частини першої ст.203 ЦКУ «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам».

Цілком логічним було би тлумачення повної матеріальної відповідальності керівника як такої, що випливає із закону (без укладення договору про повну матеріальну відповідальність), у разі, коли на підприємстві відсутня посада касира. Проте допоки таке чи протилежне тлумачення не знайде свого відображення у судовій практиці, думка фахівців, прихильників тієї чи іншої точки зору, залишатиметься лише думкою цих фахівців. А усі ризики укладення договору про повну матеріальну відповідальність керівника самим із собою залишатимуться ризиками такого керівника та очолюваного ними підприємства.

У такому разі слід порадити такий договір укладати хоча би тому, що суд, який визнає такий договір недійсним, притримуючись тлумачення, що повна матеріальна відповідальність керівника виникає на підставі закону, а не недійсного договору, по суті таку відповідальність не виключить і не усуне, у той час, як відсутність укладеного договору може спричинити додаткові ризики для підприємства лише тому, що суд притримуватиметься іншої, протилежної думки, вважаючи обов’язковим укладення такого договору.

Висновок: юридична особа може мати у штатному розписі лише одного працівника (керівника), а може й взагалі не мати штатного розпису, а значить і працівників, у разі, коли управління нею здійснює власник безпосередньо. Проте, наявність інших осіб у штаті підприємства є обов’язковим у разі коли йдеться про так звані спеціальні вимоги законодавства, встановлені для юридичних осіб, які мають спеціальну організаційно-правову форму (наприклад, публічні акціонерні товариства) чи здійснюють спеціальні види господарської діяльності (наприклад, банківська діяльність). Тож законодавець не забороняє в принципі обходитися без найманих працівників, проте в деяких випадках, зобов’язує їх мати.

Олександр Єфімов
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST bur » 04 апр 2015, 22:50

Не совсем по теме, но близко. На предприятии только директор

Один, зовсім один… (чи потрібні штатні працівники)

Опубліковано в газеті “Бухгалтерія” № 14 (1157), 6 квітня 2015 року, стор.56-59

Нормативна база
ПКУ
Податковий кодекс України № 2755-VІ від 02.12.2010 р.
ЦКУ
Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.2003 р.
ГКУ
Господарський кодекс України № 436-ІV від 16.01.2003 р.
КЗППУ
Кодекс законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1972 р.
Закон № 996
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV
Закон № 514
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17.09.2008 р. № 514-VI
Закон про вексельний обіг
Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-II
Закон про банки
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III
Положення № 879
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань» від 02.09.2014 р. № 879, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 р. за № 1365/26142
Положення про касові операції
Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320

«Когда поймешь умом, что ты один на свете, и одиночества дорого не легка, то жить легко…»
К. Никольский

В англійському праві юридичні особи називаються ще штучними особами, тобто такими, які створені не природою, а людиною. Римський Папа Інокентій IV у 1245 р. писав, що юридична особа існує лише в понятті і завдяки фікції, вона не обдарована тілом, а значить, не володіє волею. Діяти можуть лише її члени, а не вона сама. Тому вона не може ані злочину вчинити, ані бути відлученою від церкви.

Юридична особа не існує як якась істота чи об’єкт матеріального світу та ніколи не вступає у правовідносини сама безпосередньо. Спілкування з нею здійснюється завжди опосередковано через її представника, спілкуючись з яким, ми робимо вигляд, що спілкуємося із кимось іншим, тобто з юридичною особою. Насправді ж, ми просто уявляємо собі спілкування із штучною, віртуальною особою. Відповідно до ч.2 ст.65 ГКУ «власник здійснює свої права щодо управління підприємствомбезпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів».

Отже, власник юридичної особи, створивши її, сам визначає, як нею керуватиме: безпосередньо чи опосередковано. Якщо безпосередньо, то юридична особа залишатиметься без керівника (директора, голови…). Якщо ж опосередковано, то та ланка, яка існуватиме між власником та його підприємством, й буде штатним керівником підприємства.

Та ось питання у тому, чи може такий керівник залишатися в штаті підприємства сам, один, єдиний? Чи повинен він мати у штаті ще когось?

Відповідати на це питання слід у двох площинах: загальній та спеціальній. Тобто слід розкрити загальні вимоги законодавства до того, скільки посад має бути в штаті, та вимоги спеціального законодавства.

Загальний підхід до кількості штатних працівників.

Загальної вимоги щодо кількості штатних посад чинне законодавство не містить. З цього можна зробити висновок, що законодавець або дозволяє обходитися без штатних посад взагалі, або не заперечує щодо такої ситуації. Враховуючи конструкцію ст.19 Конституції України, відповідно до якої «правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством», слід стверджувати, що оскільки закон нікого не зобов’язує «роздувати» штат, то цей штат може бути мінімальним, складатися, наприклад, з одного керівника, або навіть власника, тобто підприємство може обходитися взагалі без штату.

Наприклад, відповідно до ст.5 Закону про вексельний обіг вексель від імені юридичної особи підписується «власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами». Тож вказаний Закон передбачає можливість управління юридичної особою одним лише керівником, без головного бухгалтера.

Певної плутанини додає ч.3 ст.65 ГКУ. Так, якщо в ч.2 йдеться про право власника здійснюватиуправління підприємством «безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів», то в ч.3 вказано, що «для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства». Застосувавши два поняття: «управління підприємством» та «управління господарською діяльністю підприємства» в одній статті ГКУ, законодавець фактично розмежував ці дві управлінські функції. Можна було би стверджувати, щоуправляти підприємством та управляти його господарської діяльністю – різні види юридично значущих дій. Проте ч.4 ст.65 ГКУ вказує на те, що договір (контракт) з керівником підприємства укладається лише у разі найму цього керівника. Тобто, немає керівника, не потрібно й договір з ним укладати.

З цього висновок: наймати працівника законодавець власників підприємства не зобов’язує.

Можливість та правомірність одноособового вчинення керівником або навіть власником дій, спрямованих на управління підприємством, випливає з ряду норм законодавства. Так, наприклад, відповідно до ст.8Закону № 996 «відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого» строку, «але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів».

Для виконання цього обов’язку до штату підприємства може бути уведено посаду бухгалтера або навіть створено бухгалтерську служби на чолі з головним бухгалтером. А можна обійтися і без штатного бухгалтера чи бухгалтерської служби шляхом користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи чи ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою, або навіть самостійного ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Навіть таке специфічне питання, як проведення інвентаризації на підприємстві, не призводить до обов’язку підприємства наймати працівників. Так, у Листі від 27.05.2014 р. № 31-08410-07-29/12918Мінфін дійшов висновку про те, що «якщо у штаті підприємства єдиний працівник керівник, то для проведення інвентаризації він у відповідному розпорядчому документів затверджує склад інвентаризаційної комісії з однієї особи». Проте, на думку МФУ, «керівник підприємства може у відповідному розпорядчому документі затвердити склад постійно діючої комісії з однієї особи, абовключити до комісії фахівців, найнятих за цивільно-правовим договором». У вказаному Листі МФУ зробив два основних висновки:[*]Комісія з інвентаризації може складатися з одного керівника підприємства.[*]У цю комісію можуть входити не обов’язково працівники підприємства, а особи за цивільно-правовим договором, тобто такі, які працівниками не є.

Ст.10 Закону № 996 встановлює, що «для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка». При цьому інвентаризації бувають обов’язковими та необов’язковими, тобто такими, що проводяться за бажанням керівника. Випадки, коли інвентаризація проводиться обов’язково, передбачені п.7Положення № 879. У всіх інших випадках проведення інвентаризації є необов’язковим.

Враховуючи, що основною метою інвентаризації є «забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства», що вказано в п.5 Розділу І Положення № 879, слід дійти висновку, що цією основною метою є контроль. А для контролю необхідно наявність двох суб’єктів відносин: контролюючого та контрольованого суб’єкта. Наприклад, у п.5 Розділ ІІ Положення № 879 йдеться про раптові інвентаризації, коли всі ТМЦ підготовляються до інвентаризації у присутності інвентаризаційної комісії. Як саме керівник може сам себе раптово проінвентаризувати?

Або ж таке: відповідно до п.4 Розділу І Положення № 879 «проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів…, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об’єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим». Логічно, що керівник повинен створити ці умови для когось, а не для себе. Бо створення необхідних умов для себе не може бути обов’язком.

Отже, необов’язкова інвентаризація, проведена контролюючим і контрольованим суб’єктом одночасно, є абсолютно алогічним явищем. Хіба що якщо така інвентаризація проведена просто як формальність. У такому разі акт інвентаризації можна скласти і без її проведення, а проконтролювати те, що зазначено в ст.10 Закону про бухоблік, можна й без складання акта інвентаризації.

Інший випадок – обов’язкова інвентаризація. У більшості випадків обов’язкової інвентаризації йдеться про контролюючого і про контрольованого суб’єктів, як окремих суб’єктів. Та воно й логічно, адже акт такої інвентаризації має бути наданий не керівникові, а іншій особі: судді, реєстратору, податковому органу…, тобто тому, чиє існування у таких відносинах є логічним, бо обов’язкова інвентаризація якраз і передбачає, що її результати цікавлять не лише і не стільки керівника, а інших осіб, що мають приймати відповідні рішення, враховуючи наслідки інвентаризації.

Тобто, як не крути, а проведення обов’язкової інвентаризації у підприємстві, де керівник є єдиним працівником, може бути виправдано лише формальною потребою мати акт інвентаризації, який можна скласти і без її фактичного проведення.

Тож висновок, до якого дійшли у МФУ, про те, що інвентаризаційна комісія може складатися лише з одного керівника, цілком «логічний» лише у тому, що він не суперечить законодавству, хоча до логіки йому далеко. Такий склад комісії просто законодавством не передбачений, проте це не спростовує твердження про те, що цей висновок є просто алогічним. Тим більше, що Закон про бухоблік взагалі не містить вимоги проведення інвентаризації саме комісією.

Як вже наголошувалося вище, ст.10 Закону № 996 взагалі не вимагає створення інвентаризаційної комісії. Тож хіба цей Закон може забороняти її створення зі складу не працівників підприємства?

Склад інвентаризаційних комісій регулюється Положенням № 879. Відповідно до п.1 Розділу ІІ цьогоПоложення № 879 до складу інвентаризаційних комісій входять як представники апарату управління підприємства, так і представники бухгалтерської служби, а саме представники аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

Таким чином залучення до складу інвентаризації комісію осіб, що не входять до штату підприємства, є цілком правомірним. Це легітимізує правомірність існування в штаті підприємства лише однієї посади – керівника, або навіть відсутність такої посади, якщо функції управління підприємством бере на себе власник.

Спеціальний підхід до кількості штатних працівників.

Прикладом спеціальних вимог законодавства до наявності в штаті юридичної особи слід назвати ст.19Закону про банки, відповідно до якого «юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії». При цьому для отримання банківської ліцензії вона має подати Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу «зробити висновок про наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), у тому числі голови правління, їх професійну придатність та ділову репутацію; професійну придатність головного бухгалтера та керівника служби внутрішнього аудиту; наявність організаційної структури тавідповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України».

Закон № 996 забороняє самостійне ведення бухгалтерського обліку власником чи керівником лише на тих підприємствах, «звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах». Так, згідно із ст.79 Закону № 514 «публічне акціонерне товариство зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, інформація, визначена пунктами 1 – 3, 5, 6, 10, 11, 13 – 16 частини першої статті 77, та інформація, визначена частиною третьою статті 35 цього Закону». У п.11 частини першої ст.77 цього ж Закону якраз і йдеться про річну фінансову звітність. А згідно з ч.5 ст.152 ЦКУ «акціонерне товариство, яке здійснює публічне розміщення акцій, зобов’язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом».

Мінфін, крім того, вважає неправомірним ведення бухгалтерського обліку власником чи керівником підприємства й у разі, коли штат підприємства включає посаду бухгалтера. Про це йдеться у Листі від 28.03.2013 г. № 31-08410-07/23-1343/1310. Сама лише наявність у штаті посад головного бухгалтера і касира робить неправомірним підписання касових документів одним лише керівником підприємства. У листі від 14.02.2012 г. № 11-117/708-1645 НБУ вказує на те, що лише відсутність у штаті підприємства посад головного бухгалтера та касира надає право керівникові «підписувати касові документи одноособово».

Інше питання – виконання вимоги законодавства щодо повної матеріальної відповідальності касира. Так, відповідно до п.4.8. Положення про касові операції «касир відповідно до законодавства України несеповну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей». Про повну матеріальну відповідальність касира має бути укладено відповідний договір. Навіть «у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов’язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов’язків касира». Договір про повну матеріальну відповідальність має бути укладений з бухгалтером чи іншим працівником у разі, коли штатним розписом підприємства не передбачено посади касира та виконання його обов’язків має бути покладено «відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність».

Отже, наявність договору про повну матеріальну відповідальність касира чи іншого працівника, на якого покладено обов’язки касира, є обов’язковою з точки зору Положення про касові операції. Однак правомірність укладення такого договору слід поставити під сумнів у разі, коли обов’язки касира виконує сам керівник, оскільки відповідно до ч.3 ст.238 ЦКУ «представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є…». Отже одна й та ж фізична особа не може укласти сама із собою договір про повну матеріальну відповідальність.

Можна було би вважати що така заборона не поширюється на трудові відносини, оскільки вони не є цивільно-правовими, а заборона вчиняти правочини однією особою від імені іншої стосовно себе стосується лише цивільно-правових договорів. Проте відповідно до ст.9 ЦКУ «положення цього Кодексу застосовуються до… трудових.. відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства». Отже, визнання недійсним договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між керівником підприємства із самим собою, як такого, що суперечить законодавству є цілком ймовірною, оскільки відповідно до ст.215 ЦКУ «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу». А відповідно до частини першої ст.203 ЦКУ «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам».

Цілком логічним було би тлумачення повної матеріальної відповідальності керівника як такої, що випливає із закону (без укладення договору про повну матеріальну відповідальність), у разі, коли на підприємстві відсутня посада касира. Проте допоки таке чи протилежне тлумачення не знайде свого відображення у судовій практиці, думка фахівців, прихильників тієї чи іншої точки зору, залишатиметься лише думкою цих фахівців. А усі ризики укладення договору про повну матеріальну відповідальність керівника самим із собою залишатимуться ризиками такого керівника та очолюваного ними підприємства.

У такому разі слід порадити такий договір укладати хоча би тому, що суд, який визнає такий договір недійсним, притримуючись тлумачення, що повна матеріальна відповідальність керівника виникає на підставі закону, а не недійсного договору, по суті таку відповідальність не виключить і не усуне, у той час, як відсутність укладеного договору може спричинити додаткові ризики для підприємства лише тому, що суд притримуватиметься іншої, протилежної думки, вважаючи обов’язковим укладення такого договору.

Висновок: юридична особа може мати у штатному розписі лише одного працівника (керівника), а може й взагалі не мати штатного розпису, а значить і працівників, у разі, коли управління нею здійснює власник безпосередньо. Проте, наявність інших осіб у штаті підприємства є обов’язковим у разі коли йдеться про так звані спеціальні вимоги законодавства, встановлені для юридичних осіб, які мають спеціальну організаційно-правову форму (наприклад, публічні акціонерні товариства) чи здійснюють спеціальні види господарської діяльності (наприклад, банківська діяльність). Тож законодавець не забороняє в принципі обходитися без найманих працівників, проте в деяких випадках, зобов’язує їх мати.

Олександр Єфімов
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 20 апр 2015, 14:43

Питання
Чи нараховується ЄВ засновнику, який керує підприємством, діяльність якого тимчасово призупинена?
Відповідь
Коротка:
Якщо установчими документами передбачено, що на період тимчасового припинення діяльності підприємства функцію керівника виконує його засновник, однак при цьому не отримує за це винагороди (доходу), то єдиний внесок не нараховується.
Повна:
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).
Згідно з п. 2 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють, на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, у ФОП та ФО, які забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору (контакту), або інших умовах, передбачених законодавством.
ЄВ нараховується для платників, зазначених, зокрема у п. 1 (крім абзацу сьомого) та 2 частини першої ст. 4 Закону № 2464, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Статтею 65 Цивільного кодексу України 16 січня 2003 р. № 435-IV визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Якщо працівник, який одночасно є власником, виконував певну роботу на умовах трудового договору, укладеного відповідно до вимог ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ зі змінами та доповненнями, то йому повинна бути виплачена заробітна плата (згідно з трудовим договором (контрактом)), розмір якої не може бути меншим за мінімальний, установлений законодавством.
Таким чином, якщо установчими документами передбачено, що на період тимчасового припинення діяльності підприємства функцію керівника виконує його засновник, однак при цьому не отримує за це винагороди (доходу), то ЄВ не нараховується.
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

UNREAD_POST lena_ » 29 сен 2015, 10:47

Добрый день, всем. Пришла на предприятие и столкнулась с такой ситуацией. директора приняли с апреля месяца, а первая ЗП была выплачена 01 июня. Как мне документально "сгладить" ситуацию. В моем случае директор не яв-ся учредителем. На бухг. семинаре мне посоветовали тупо переделать приказ на прием с 01.06., но 01.04 подалась в регистр. службу форма о смене директора, сделана эл. подпись и отчеты за апрель и май подавались с подписью нового директора.
А если сделать отпуск без ЗП на 2 месяца??
lena_
 
Сообщений: 1
Зарегистрирован: 29 сен 2015, 09:49
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST minibuh » 29 сен 2015, 12:51

lena_ писал(а):Добрый день, всем. Пришла на предприятие и столкнулась с такой ситуацией. директора приняли с апреля месяца, а первая ЗП была выплачена 01 июня. Как мне документально "сгладить" ситуацию. В моем случае директор не яв-ся учредителем. На бухг. семинаре мне посоветовали тупо переделать приказ на прием с 01.06., но 01.04 подалась в регистр. службу форма о смене директора, сделана эл. подпись и отчеты за апрель и май подавались с подписью нового директора.
А если сделать отпуск без ЗП на 2 месяца??

1.Отпуск без зарплаты не более 15 дней в год
2. В июне зарплата за какие месяцы выплачена ? Может там выплата за несколько месяцев ?
3. А если доначислить зарплату за апрель, май сейчас в сентябре и выплатить с сентябрьской зарплатой?
minibuh
 
Сообщений: 2246
Зарегистрирован: 28 дек 2011, 14:00
Благодарил (а): 1245 раз.
Поблагодарили: 897 раз.

UNREAD_POST natalka17 » 17 ноя 2015, 11:21

У меня есть ООО на ЕН , созданное год назад,весьма скромно работающее- один покупатель, четыре поставщика, до 10 платежей в месяц. Предприятие оплачивает ЕН как положено, раз в квартал сдает отчетность по ЕН и 1 ДФ, где указывает выплаты за товар ЧП -шнику.
Учредитель , он же руководитель, работает безоплатно, поскольку в начале деятельности мы издали приказ о том, что учредитель принимает на себя обязанности руководителя предприятия на безоплатной основе для увеличения оборотных средств предприятия. Награду за свой труд учредитель желает получить ввиде дивидендов по итогу деятельности предприятия за 2015 г.
Долго -долго изучала законодательство, может , что-то и не так поняла, но все же почему учредитель, который согласно ХКУ, может руководить предприятием непосредственно, обязан выплачивать сам себе зарплату и платить с нее налоги и плодить отчеты?
Ведь на самом деле речь идет об одном и том же человеке, однако законы трактуются таким образом, что если он сам крутится-вертится, поднимает предприятие, дабы сэкономить средства и не нанимать наемных работников, то он все равно обязан оплачивать налоги и платить сам себе зарплату! И речь идет не о законодательной заботе о несчастном учредителе, который якобы сам себя наказывает, а о том, как содрать с начинающего работу предприятия еще больше налогов. Парадоксально, но согласно законодательству, на защиту учредителя от самого себя встанет даже инспекция по труду, выписав космические штрафы ему же в защиту его же!
Если трактовать Законы подобным образом, то можно в итоге придти к тому, что мы все абсолютно являемся злостными неплательщиками налогов , ведь мы же сами себе являемся домработниками, водителями, садоводами, воспитателями- так может и мы, как физлица, круглосуточно и беспощадно использующие наемный труд самих себя, должны начислять себе зарплату не менее минимальной плюс сверхурочную- вообще в тройном размере и оплачивать налоги, так что ли?
Конечно, же можно учесть тот факт, что предприятие является автономным, не зависящим от учредителя, но ведь в моем и во многих конкретных случаях это не так, и если уж следовать букве закона, то надо учесть превалирование сущности над формой, т.е. немного творчески подходить к законам, а не задавливать предприятие с самого начала налогами.
Любопытно, кто что думает по данному вопросу?
natalka17
 
Сообщений: 117
Зарегистрирован: 10 мар 2011, 20:19
Благодарил (а): 79 раз.
Поблагодарили: 33 раз.

UNREAD_POST alex88 » 15 сен 2017, 11:08

"Бесплатный" директор - это нарушение трудового законодательства, даже если предприятие временно не осуществляет деятельность

Окружной административный суд (постановление от 21.06.2017 г. по делу № П/811/820/17), рассматривая спор об отмене постановления органа Гоструда, которым к предприятию был применен штраф в размере 3 200 грн. за неведение учета рабочего времени и неначисление заработной платы директору (он же учредитель предприятия, на котором деятельность временно не ведется), издавшему приказ, что он исполняет функции директора и функции по ведению бухгалтерского учета бесплатно, однозначно указал на то, что это является нарушением трудового законодательства. Соответственно постановление органа Гоструда было оставлено в силе.
“Taxation is just a sophisticated way of demanding money with menaces.”(с)

За это сообщение автора alex88 поблагодарили: 2
lutishka, m_tetyana
Аватар пользователя
alex88
 
Сообщений: 814
Зарегистрирован: 16 дек 2011, 09:45
Благодарил (а): 398 раз.
Поблагодарили: 421 раз.

UNREAD_POST lutishka » 15 сен 2017, 11:24

:o :shock: :shock: :shock: В таком случае тогда проще прогулы табелировать раз в год, ИМХО
Аватар пользователя
lutishka
 
Сообщений: 2278
Зарегистрирован: 24 ноя 2012, 11:47
Благодарил (а): 945 раз.
Поблагодарили: 1042 раз.

UNREAD_POST alex88 » 18 сен 2017, 12:21

“Taxation is just a sophisticated way of demanding money with menaces.”(с)
Аватар пользователя
alex88
 
Сообщений: 814
Зарегистрирован: 16 дек 2011, 09:45
Благодарил (а): 398 раз.
Поблагодарили: 421 раз.

Пред.

Вернуться в SOS-поддержка

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Ya

cron