Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Код бюджетной классификации

"Горящие" вопросы задаем здесь!
Правила форума
SOS-поддержка
Задаем сюда вопросы только если они горят настолько, что нет времени искать подходящий раздел.
После логического завершения каждой темы, она будет перенесена в профильный раздел форума.

UNREAD_POST Ol_ua » 20 фев 2011, 16:07

В продолжение (а точнее - в подтверждение) сказанного (а точнее - написанного :))

Який порядок заповнення розрахункових документів у разі сплати платежів до бюджету та які коди сплати зазначаються платником при їх заповненні?
Коротка відповідь : У разі сплати платежів до бюджету платником у розрахунковому документі в полі "Призначення платежу", вказуються коди видів сплати в залежності від виду сплати, а саме: 101 - сплата суми податкового зобов'язання (штрафної санкції) або податкового боргу; 106 - сплата пені; 109 - оплата податкового векселя; 116 - сплата процентів за користування податковим кредитом; 121 - сплата адміністративного штрафу; 125 - авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.
Повна відповідь : Порядок подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затверджено наказом ДПА України від 01.07.02 N301 із змінами та доповненнями (далі – Порядок). Коди видів сплати, які вказуються в полі "Призначення платежу" при заповненні розрахункових документів платниками податків, наведено у таблиці 2.1 Додатка 4 до Порядку, а саме: 101 - сплата суми податкового зобов'язання (штрафної санкції) або податкового боргу; 106 - сплата пені; 109 - оплата податкового векселя; 116 - сплата процентів за користування податковим кредитом; 121 - сплата адміністративного штрафу; 125 - авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 78 раз.

UNREAD_POST wagner » 14 июн 2012, 19:00

коды 101 и прочие, это для назначения платежей по налогам
а не в ПФ и ЕСВ

вот тут:
http://www.anavigator.org/naznachenie%2 ... 202011.php
написано как надо платить в ПФ

а тут коды платежей ЕСВ для разных категорий работников и работодателей:
http://www.svyatoshin.kyiv-city.gov.ua/ ... 85&id=5411
wagner
 
Сообщений: 1
Зарегистрирован: 14 июн 2012, 18:56
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST налоговик » 26 ноя 2015, 17:48

Лист ДФС від 20.11.2015 №24785/6/99-99-10-03-02-15

III. Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених ст. 126 Кодексу.

Так відповідно до ст. 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податкове зобов'язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 4 Кодексу встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальної достатності, соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків та зборів.

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 36 Кодексу визначений податковий обов'язок платника податку, а саме - обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

В Україні встановлені загальнодержавні та місцеві податки та збори (п. 8.1 ст. 8 Кодексу).

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Кодексу зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - Бюджетний кодекс).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів також здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу (п. 10.6 ст. 10 Кодексу).

Бюджетним кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Так, частиною четвертою ст. 45 Бюджетного кодексу передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (п. 231 ст. 2 Бюджетного кодексу). Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (зареєстровано Міністерством юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882).

Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. На Єдиному казначейському рахунку, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та головних управліннях Державного казначейства України.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Аналогічно частиною п'ятою статті 78 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті.

Таким чином, законодавством проведено різницю між поняттями «сплата податку» та «зарахування податку». Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення, тобто платник податку вступає у відповідні податкові правовідносини. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 112 Бюджетного кодексу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює, зокрема, контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету.

З урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» та наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» в органах Державної казначейської служби України відкриті рахунки в розрізі адміністративно-територіальних одиниць та кодів класифікації доходів бюджету, на які платники податків повинні перераховувати відповідні кошти.

Згідно з пунктом 4 Порядку взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 04.12.2013 №760/1031 (далі – наказ №760/1031), інформація про реквізити відкритих (перевідкритих) рахунків за надходженнями, операції на яких здійснюватимуться не раніше 10 робочих днів від дати їх відкриття (перевідкриття), надається органами Казначейства відповідним органам Міндоходів, Казначейством України - Міністерству доходів і зборів України (далі - Міндоходів) (у частині рахунків, відкритих на балансі Казначейства України) протягом 3 робочих днів з дня відкриття (перевідкриття) рахунків за надходженнями. Інформація про відповідність символу звітності коду класифікації доходів бюджету подається Казначейством України до Міндоходів протягом 3 робочих днів з дня відкриття (перевідкриття) рахунків за надходженнями.

Відповідно до норм наказу №760/1031 органи Казначейства передають органам доходів і зборів інформацію щодо виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, виконання місцевих бюджетів за доходами, а також відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями, що містять інформацію про надходження від платників податків.

Відповідно до ст. 110 Кодексу платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов'язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а отже не погаситься сума податкового зобов'язання платника податків.

Крім того, відповідно до п. 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція), відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Згідно з абзацом другим рядка 15 додатка 8 «Указівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви про відкриття акредитива» до Інструкції визначено що, під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім'я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації.

Водночас як встановлено постановою Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Хмельницькгаз» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, помилка при визначенні коду бюджетної класифікації, при умові надходження коштів до відповідного бюджету у встановлений законодавством строк, не буде вважатись порушенням законодавства.

Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5776
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 835 раз.
Поблагодарили: 2639 раз.

UNREAD_POST VOA » 14 авг 2018, 16:54

Позиция ВСУ.
Постанова Верховного Суду України від 22.05.2018 р. № 815/2405/16, № К/9901/27053/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача – Хохуляка В. В., суддів – Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя – Тарасишина О. М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 (головуючий суддя – Танасогло Т. М., Бойко А. В., Яковлєва О. В.) у справі № 815/2405/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц Торг" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бліц Торг" (далі – ТОВ "Бліц Торг") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі – ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) від 15.12.2015 № 0017621501.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції у даній справі.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначає, що в силу приписів пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник, у зв'язку з чим нарахування штрафу за прострочення сплати узгодженого грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.03.2015 ТОВ "Бліц Торг" платіжним дорученням № 171 до УК у м. Одеса, Малиновського району 11021100, код 38016923 сплачено 185000,00 грн. за призначенням: "101; 30692945; 11021100 оплата податку на прибуток за 2014 рік. Перераховано повністю. Термін сплати 10.03.2015 року".

Проте, при сплаті грошових коштів було допущено технічну описку в коді бюджетної класифікації, у зв'язку з чим позивач листом від 06.03.2015 повідомив відповідача про допущену помилку з проханням здійснити перерахування грошових коштів у сумі 185000,00 грн. з податку на прибуток 2014 року на належний рахунок 33113318700007 та код бюджетної класифікації 11021000. Лист підприємства отримано контролюючим органом 06.03.2015. Відповідачем факт зарахування до бюджету коштів в сумі 180000,00 грн. не заперечувався.

18.11.2015 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено камеральну перевірку стосовно своєчасності сплати податку на прибуток згідно податкової декларації за 2014 рік ТОВ "Бліц Торг".

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.11.2015 № 6666/15-52-15-01, в якому відображено висновок про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: узгоджене грошове зобов'язання у сумі 178148,88 грн. сплачено з порушенням граничних термінів оплати з затримкою у 84 календарних дні (з 11.03.2015 по 03.06.2015).

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2015 № 0017621501, згідно з яким ТОВ "Бліц Торг" нараховано штраф у розмірі 20 % у сумі 35 629,78 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 27.04.2016 № 9784/6/99-99-11-03-01-25 скарга платника податків задоволена частково: податкове повідомлення-рішення від 15.12.2015 № 0017621501 скасовано частково в сумі 17814,89 грн.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо латник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п'ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника – з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо сплати платником податку узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Хохуляк В. В., Бившева Л. І., Шипуліна Т. М.
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5386
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1850 раз.
Поблагодарили: 2108 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в SOS-поддержка

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, MR