Вважаю таке рішення невірним, так як порушень строків сплати податку не було.
Діючим законодавством передбачена відповідальність саме за несвоєчасну сплату, а не несвоєчасне отримання податків . Всі платежі були здійснені в межах, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України. Відповідальність за затримки з вини банків досить детально описана самими податківцями в відповідних поясненнях.
В порядку досудового оскарження даного повідомлення-рішення було подано скаргу в ДФС України. До заяви додавалися копії платіжних документів і відповідні роз’яснення самої ДФС. Відповідь з відмовою було отримано 1 листопада 2017 року. У відповіді зазначено що порушення фіксувалося в «автоматичному режимі» і в той же час «платником податків не надано доказів, які спростовують факти порушень».
Але постанову виносив інспектор і перед винесенням постанови ніхто з підприємством не зв’язувався. Які докази, крім наданих копій платіжних документів з конкретними датами, потрібні податківцям, теж не вказано.
Таким чином вважаю податкове повідомлення-рішення № 00пня 2017 року винесеним з порушенням, так як не досліджені всі обставини справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України, звертаюся до Суду і прошу :
1. Прийняти даний адміністративний позов до розгляду з врахуванням продовження строків звернення до Суду на період досудового оскарження.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у ті №00155017 року, як винесене без необхідних для цього підстав.
3. Зобов’язати відповідача компенсувати ТОВ збитки, отримані в процесі оскарження неправомірного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС , а саме: сплату мита, поштові витрати і витрати на можливі відрядження для поїздок на судові засідання.