Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Вексель в обмен на товары не дает права на налоговый кредит

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST buhforum.com » 30 дек 2010, 09:39

Наверное, есть смысл иметь информацию и о негативных судебных решениях, дабы избежать ненужных проблем.

Позиция ВАСУ: в случае приобретения простых векселей в обмен на поставленные товары вексель не считается средством платежа, в связи с чем на основании такой сделки не может быть сформирован налоговый кредит.

Хотя, уверен, можно найти и решения ВАСУ с противоположной позицией, но вот в последний раз по данному вопросу он высказался именно так.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"02" грудня 2010 р. м. Київ К-12958/08

Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Видавничий дім «Дніпровська хвиля»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2007, оформлену актом від 26.10.2007 № 464/232/32965259/01-046. В ході цієї перевірки було виявлено факт укладення позивачем низки бартерних угод, якими передбачалося виконання позивачем поставки товарів на користь контрагентів та видання останніми векселів в рахунок оплати за ці товари. На підставі висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з поставки ТОВ «Видавничий дім «Дніпровська хвиля»вказаних векселів ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007 № 00004942305/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 25 995 754,50 грн. (у тому числі 17 330 503 грн. за основним платежем та 8 665 251,50 грн. за штрафними санкціями).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Задовольняючи позов у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що господарська операція з придбання позивачем простих векселів (цінних паперів) в обмін на поставлені товари за договорами міни є бартерною, а тому у позивача виникає право на формування податкового кредиту за фактом передачі цих векселів за актами прийому-передачі.
Втім, такі висновки судів зроблені без урахування положень абзаців 1, 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», за правилами яких, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку.
Наведене виключає правомірність включення позивачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту та обґрунтовує законність здійсненого ДПІ донарахування податкового зобов’язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.
«Надо исполнять закон всегда, а не только тогда, когда схватили за одно место». В.В.П.
Аватар пользователя
buhforum.com
 
Сообщений: 49
Зарегистрирован: 07 дек 2010, 00:07
Благодарил (а): 1 раз.
Поблагодарили: 6 раз.

UNREAD_POST nikki » 30 дек 2010, 12:50

Спасибо.
Но справедливоскти ради нужно отметить, что есть достаточно обширная иная практика.

+

Некоторые из своих старых подборочек:

1. ВАСУ от 17 червня 2008 року № К-225/08
2. ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 22а-560/07 20 грудня 2007 року
3. ВАСУ “19” липня 2007 року

Но думаю более свежее есть. Так что риски появляются, но надежда, остается.

За это сообщение автора nikki поблагодарил:
юрист
nikki
 
Сообщений: 1116
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 11:27
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 375 раз.

UNREAD_POST vins » 04 окт 2011, 07:15

Свежее ВАСУ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"06" вересня 2011 р. м. Київ К-18997/08


Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахуванні бюджетного відшкодування податку на додану вартість та складено акт № 602 від 18.10.2008.

За результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №000562305/0 від 30.10.2006, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року на суму 514441 грн., № 000552305/0 від 30.10.2006, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 914470 грн.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №000562305/1, №000552305/1, №000562305/2, № 000552305/2, якими податкові повідомлення – рішення залишені в силі.

Перевіркою встановлено укладення позивачем низки бартерних угод, якими передбачалося виконання позивачем поставки товарів на користь контрагентів та видання останніми векселів в рахунок оплати за ці товари.

Позивачем укладені договори на проведення товарообмінної (бартерної) операції № 07/06-06Б від 27.06.2006 з ПП „Територія”, № 01/06-06Б від 01.06.2006 з ПП „Земресурси”, № 28/0706Б від 28.07.2006 з ПП „Форум-Інвест”, № 11/07-06БЗ від 11.07.2006 з ПП „Земресурси”, предметом яких є зустрічна поставка (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати грошовими коштами на компенсаційній основі. Відповідно до умов зазначених договорів позивач зобов'язувався поставити контрагентам товар на загальну суму та в асортименті згідно додатку № 1 до договору, а друга сторона (контрагент) зобов’язувалась на таку ж суму передати товар, визначений в додатку № 2 до договору, а саме: простий вексель, договірна вартість якого з урахуванням ПДВ визначена сторонами за відповідним договором в тому ж додатку № 2 до договору.

Поставка товару здійснена, що підтверджено видатковими та податковими накладними, та за актами приймання-передачі векселя позивачем отримані від контрагентів прості векселя.

Суми податку на додану вартість по податкових накладних віднесені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону України, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Задовольняючи позов у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що господарська операція з придбання позивачем простих векселів (цінних паперів) в обмін на поставлені товари за договорами міни є бартерною, а тому у позивача виникає право на формування податкового кредиту за фактом передачі цих векселів за актами прийому-передачі.

Втім, такі висновки судів зроблені без урахування положень абзаців 1, 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, за правилами яких, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов’язання з цього податку.

Наведене виключає правомірність включення позивачем оспорюваних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та обґрунтовує законність здійсненого Державною податковою інспекцією донарахування податкового зобов’язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 27 дек 2011, 10:15

ВСУ: вексель за товар = бартер


Верховний Суд України
П О С Т А Н О В А

14 листопада 2011 року Справа № 21-78а11


У листопаді 2003 року Компанія звернулася до господарського суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 3 червня 2003 року № 000062/23-311/0, від 15 серпня 2003 року № 0000622303/1 та податкові вимоги від 4 листопада 2003 року № 1/5849 (в частині вимоги сплатити податковий борг з податку на прибуток у сумі 4 287 410 грн), від 17 лютого 2004 року № 2/517 (в частині вимоги сплатити податковий борг із податку на прибуток у сумі 4 287 410 грн).

На думку ДПІ, до складу валового доходу за четвертий квартал 2002 року позивачем не включено вартість переданих векселів на суму 1 900 000 грн, у зв’язку з чим занижено показники валового доходу, а натомість безпідставно включено вартість безоплатно отриманого товару до складу валових витрат, що призвело до їх завищення.

Суди розглядали справу неодноразово.

Останньою постановою господарського суду м. Києва від 18 липня 2007 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове – про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2011 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано та залишено в силі постанову господарського суду м. Києва. При вирішенні справи касаційний суд виходив із того, що Компанія мала право на включення до складу валових витрат суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду постачальникам товарів за правилами підпункту 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 334/94-ВР). Крім того, на думку суду, позивач не допустив порушення підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 цього ж Закону через заниження (на думку відповідача) валового доходу при здійсненні операцій з векселями, оскільки операції Компанії щодо придбавання та відчуження векселів повинні кваліфікуватися як операції з торгівлі цінними паперами (пункт 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР).

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом пунктів 1.6, 1.11, 1.19, 1.31 статті 1 Закону № 334/94-ВР у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви ДПІ додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2007 року, яка, на її думку, підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Продаж товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.31. статті 1 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону № 334/94-ВР товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їx випуску (емісії) та погашення.

Пунктом 1.19 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що бартер (товарний обмін) – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Суди встановили, що позивач придбав у ДП “Київ-Нафтохімсервіс” товар, за який розрахувався векселями, емітованими третіми особами.

За таких обставин, на думку Верховного Суду України, зазначена операція є бартерною, а відтак вона підпадає під регулювання статтею 7 Закону № 334/94-ВР.

Згідно з підпунктом 7.1.1 згаданої вище статті доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни. Доходи, а також суми витрат від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону, включаються до складу доходу та валових витрат (підпункти 5.2.9 статті 5 та 4.1.3 статті 4 Закону № 334/94-ВР).

Верховний Суд України вже висловлював аналогічну правову позицію при розгляді справи № 21-527во06.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 05 янв 2012, 11:42

buhforum.com писал(а):Позиция ВАСУ: в случае приобретения простых векселей в обмен на поставленные товары вексель не считается средством платежа, в связи с чем на основании такой сделки не может быть сформирован налоговый кредит.


ВАСУ продолжает следовать этой позиции

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"15" грудня 2011 р. м. Київ К-11797/09


Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування за липень, серпень 2006 року в загальному розмірі 1 007 594 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував факт включення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих на номінальну вартість векселя, зустрічну поставку якого позивачеві було здійснено приватним підприємством «Форум-Інвест»в обмін на поставлені Підприємством товари за договором на проведення товарообмінної (бартерної) операції від 14.07.2006 № 14/07-06Б.

За визначенням пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке в силу вимог пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»вживається і для цілей останнього із вказаних законів, бартер (товарний обмін) –це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

При цьому передача векселя (зокрема, в порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, розглядувана операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”.

А відтак в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, що регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі за текстом пункту –векселі).

Так, відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 названого Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов’язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об’єкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов’язань у розглядуваних операціях, оскільки пункт 4.8 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” не ставить у залежність незмінність податкових зобов’язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Пункт 4.8 статті 4 Закону є імперативною нормою, яка встановлює відсутність додаткових податкових зобов’язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі в межах бартерних операцій. Крім того, як випливає зі змісту пункту 3.1 статті 3 Закону, бартерні операції не є окремим самостійним об’єктом оподаткування, а тому нарахування податку на додану вартість під час здійснення таких операцій повинно здійснюватися залежно від того, чи оподатковується цим податком кожна окрема поставка товару, що відбувається в межах певної бартерної операції.

З урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком податкової інспекції про незаконність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої на вартість поставленого Підприємству векселя, що, в свою чергу, обумовлює законність зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 11.05.2010 № 10/67.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vins » 20 мар 2012, 16:25

ВАСУ, похоже, меняет свою позицию

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
09 лютого 2012 року м. Київ К-21339/08


Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля»(далі по тексту –позивач, ТОВ «ВД «Дніпровська хвиля») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) від 06.04.2007 № 0000662305/2, № 0000672305/2.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ВД «Дніпровська хвиля»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2006 року складено акт № 684/235/32965259/01-046 від 08.12.2006, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року у сумі 519 092 грн. та заниження суми податку на додану вартість за цей період у сумі 422 034 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, 06.04.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000672305/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 519 092 грн.;

- № 0000662305/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 7 040,80 грн., в т.ч.: 5 416грн. основного платежу та 16 224,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач здійснював придбання простих векселів третіх осіб на підставі договорів міни (здійснював відчуження різноманітної продукції, а взамін придбавав прості векселі третіх осіб).

Судами встановлено факти здійснення господарських операцій з міни паперової продукції на прості векселі третіх осіб, з підтвердженням первинними документами: видатковими накладними, актами прийму-передачі векселів, векселями, податковими накладними.

Від’ємне значення з ПДВ у позивача сформувалося шляхом включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, визначених відповідно до вищезазначених операцій з придбання простих векселів третіх осіб. В подальшому деякі векселі були пред’явлені емітентам до погашення.

На підставі викладеного, відповідач прийшов до висновку, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку по боргових документах, отриманих у межах здійснення бартерних операцій, а саме у серпні 2006 року - у сумі 23 490 грн. з операції з ПП «Земресурси»згідно угоди від 04.08.2006 № 04/08-06Б3 на проведення товарообмінної операції, за якою позивач відвантажив товар та оформив видаткову накладну та податкову накладну від 04.08.2006 на загальну суму 140 940 грн., у т.ч, ПДВ 23 490 грн., суму податку на додану вартість позивачем віднесено до складу податкових зобов’язань серпня 2006 року.

Судами також встановлено, що ТОВ «Крістал» передало ПП «Земресурси»вексель № 65305868930878 на суму 140 940 грн. (термін сплати по пред’явленню), акт прийому-передачі від 04.08.2006 та оформлені податкові накладні на загальну суму 140 940 грн., у т.ч. ПДВ 23 940 грн. Вказаний вексель до платежу не пред’явлений.

Згідно угоди від 16.08.2006 № 16/08-06БЗ на проведення товарообмінної (бартерної) операції ТОВ «ВД «Дніпровська хвиля»відвантажила товар та оформила накладну та податкову накладну № 160801 від 16.08.2006 на загальну суму 1 145 314,79 грн., у т.ч. ПДВ 190 885,80 грн. ПП «Земресурси»передано векселі (векледавець ТОВ «Імпап», термін сплати - по пред’явленню) на суму 1 145 314,79 грн. та на суму 11453114,79грн. акт прийому-передачі від 16.08.2006р.; та оформлені податкові накладні від 16.08.06р. на загальну суму 1 145 314,79 грн., у т.ч. ПДВ 190 885,80 грн. ТОВ «ВД «Дніпровська хвиля»пред’явило до платежу векселедавцю - ТОВ «Імпап»згідно акту від 31.08.2006 на суму 1 145 314,79 грн., за умовами якого векселедавець проводить оплату протягом трьох місяців після складення даного акту по безготівковому рахунку на користь векселедержателя.

На підставі вказаного відповідач дійшов висновку, що суму ПДВ у розмірі 190 885,80 грн. позивачем в порушення вимог пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Пунктом 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що товари –це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Передача векселя за товари, виконані роботи або одержані послуги передбачає перехід права власності на нього, а тому має ознаки операції з продажу товарів. Такі операції відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»є об’єктом оподаткування цим податком.

Однією з умов того, щоб вексель виступав в угоді товаром, а угода була укладена та здійснена як бартерна, є те, що сторона яка передає вексель не є емітентом цього векселя. Емітентом має бути будь-яка інша сторона (третя), яка не приймає участі в угоді.

Судами встановлено та не заперечується відповідачем, факт передачі позивачу векселя, емітованого третьою особою.

У разі коли вексель третьої особи згідно бартерного договору передано підприємству – продавцю в обмін на товар (тобто зазначена операція є бартерною, а вексель в цьому випадку виступає у якості товару), поставка векселя оподатковується податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків. Отже, у сторони, що передає вексель по бартерному договору виникають податкові зобов’язання по ПДВ, а у сторони, що приймає вексель, виникає право на податковий кредит.

Пунктом 3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначений перелік операцій, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, до якого спірна операція не входить.

На підставі аналізу норм пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вексель третьої особи виступає в якості товару і є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту за спірними операціями віднесені суми податку на додану вартість на підставі оформлених належним чином податкових накладних, виписаних ПП «Форум-Інвест»та ПП «Земресурси».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про правильність формування позивачем податкового кредиту на основі податкових накладних по бартерних операціях з простими векселями, емітованими третіми особами, які не були сторонами договорів.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST vikakool » 20 мар 2012, 16:50

слава Богу - глядишь, этот давний бред закончится:))
vikakool
 
Сообщений: 4081
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 618 раз.

UNREAD_POST vikakool » 20 мар 2012, 18:35

прочитала решение суда и поняла, что не закончится
т.к. суды, как и ранее, настаивают на том, что оплата чужим векселем = поставка этого векселя как товара = операция, облагаемая НДС,
что само по себе абсурдно
vikakool
 
Сообщений: 4081
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 618 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в Судебная практика (+запросы на поиск)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Kamillfo, lutishka, marycya, suxarik.sm, Ya