Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Про особенности договорных отношений с местными советами

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST юрист » 31 дек 2010, 17:56

Чаще всего субъектам хозяйствования приходится иметь дело с местными органами власти в связи с земельными отношениями.
Последние придумали такой маневр: принимается решение, на основании которого заключается договор аренды земли, а через некоторое время это решение отменяется (иногда даже не просто по инициативе самого местного совета, а по предписанию прокурора, узревшего нарушения законодательства при его вынесении). В результате - договорные отношения прекращаются по той причине, что решение, на основании которого они возникли, отменено.
На помощь субъектам хозяйствования попытался прийти КСУ, в одном из своих решений указав, что отмена такого решения не должна приводить к прекращению договорных отношений.
Радует, что суды не проигнорировали этот вывод и обращаются к нему в своей практике. Вот одно из таких решений ВХСУ.
Вывод суда в нем: отмена решения местного совета не является основанием для признания недействительным договора аренды земли, который был заключен на основании такого решения.



ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА 11 травня 2010 р. № 13/229-09

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом до ПП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Сумської міської ради від 06.02.2008 р. № 1229-МР "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_6" надано згоду відповідачу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення квіткового павільйону, рішенням ради від 24.09.2008 р. № 1817-МР відповідачу надано в оренду земельну ділянку по вул. Засумська, 3/1 площею 0,06 га, а рішенням ради №2160-МР від 26.11.2008 р. затверджено договір оренди земельної ділянки від 17.10.2008 р., укладений між радою та ПП ОСОБА_6
Проте, вказані рішення ради та договір оренди земельної ділянки, укладений з відповідачем є незаконними, оскільки, в порушення приписів статті 124 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка була передана відповідачу в оренду без проведення земельних торгів чи аукціону, у зв’язку з чим прокуратурою були випис ані Сумській міськраді приписи щодо усунення порушення норм законодавства.
В подальшому, Сумською міськрадою 27.05.2009 р. було прийнято рішення № 2640-МР "Про скасування деяких рішень Сумської міської ради", яким оскаржувані рішення ради були скасовані, проте, договір оренди земельної ділянки від 17.10.2008 р. укладений між Сумською міською радою та ПП ОСОБА_6 досі є чинним, що стало підставою для звернення до суду про визнання недійсним такого договору.
30.09.2009 р. ПП ОСОБА_6 подала до господарського суду Сумської міської зустрічну позовну заяву, в якій просила визнати недійсним та скасувати рішення Сумської міської ради від 27.05.2009 р. № 2640-МР "Про скасування деяких рішень Сумської міської ради, обґрунтовуючи свої вимоги, зокрема, посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-пр, яким встановлено, що нормативні акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їх виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (а.с. 30-32).
...
Прокурор м. Суми подав до Вищого господарського суду України касаційну подання, в якому постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 17.10.2008 р. між Сумською міською радою та ПП ОСОБА_6, а щодо зустрічного позову провадження у справі припинити, обґрунтовуючи доводи касаційного подання неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а також залишенням судами поза увагою порушення приписів статті 124 Земельного кодексу України щодо проведення аукціону чи земельних торгів при наданні відповідачу дозволу на оренду спірної земельної ділянки та укладенні договору.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
... Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного судочинства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Судами під час розгляду справи було встановлено, що ПП ОСОБА_6 зверталась за наданням їй земельної ділянки в 2005 - 2007 р. р., що підтверджується зокрема висновком Управління земельних ресурсів у м. Суми № 856/01.23 від 04.12.2007 р. щодо можливості надання земельної ділянки ПП ОСОБА_6 під розташування квіткового павільйону за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 3/1, оскільки зазначений висновок надається за результатами розгляду звернення особи, яка бажає отримати в користування земельну ділянку.
За приписами частини 3 статті 124 Земельного кодексу України в редакції що діяла до внесення змін та на момент звернення ПП ОСОБА_6 з клопотанням про відведення земельної ділянки, передача в оренду земельної ділянки громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому статтями 118,123 цього Кодексу.
6 лютого 2008 р. рішенням Сумської міської ради № 1229-МР "Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_6" відповідачу за первісним позовом ОСОБА_6 була надана згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Засумська, 3/1.
Зі змісту рішення ради № 1229-МР від 6.02.1008 р. вбачається, що воно прийняте на підставі звернення ПП ОСОБА_6 та наданих документів, відповідно до статей 12, 124, пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
Враховуючи викладене суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки ПП ОСОБА_6 звернулась до Сумської міської ради за виділенням земельної ділянки до внесення відповідних змін до статті 124 Земельного кодексу України, яким передбачалось надання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності виключно на аукціонах, а також, враховуючи, що рішенням Сумської міської ради № 1229-МР ОСОБА_6 була надана згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то положення статті 124 Земельного кодексу України, з урахуванням внесених до неї змін, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, у зв’язку з чим вимоги прокурора за первісним позовом є необґрунтованими.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору за зустрічним позовом є вимога ПП ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування рішення Сумської міської ради № 2640-МР від 27.05.2009 р. "Про скасування деяких рішень Сумської міської ради" з посиланням, зокрема, на відсутність у органів місцевого самоврядування щодо скасування власних рішень, після їх виконання, про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-пр.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Дана норма закону вимагає від органів місцевого самоврядування прийняття законних, обґрунтованих та вмотивованих рішень.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
З рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144м Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Судами встановлено, що рішення Сумської міської ради № 1229-МР від 06.02.2008 р., № 1817-МР від 24.09.2008 р. та № 2160-МР від 26.11.2008 р. є ненормативними правовими актами, оскільки звернені до окремого суб'єкта, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
В наслідок цих рішень відбулись юридичні події та факти, а саме виготовлення технічної документації, укладання договору оренди земельної ділянки від 17.10.2008 р., його державна реєстрація, встановлення меж земельної ділянки в натурі, фактичне користування земельною ділянкою, здійснення платежів з орендної плати.
Тобто, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що на даний момент вказані рішення Сумської міської ради є виконаними і не можуть бути скасованими.
Підставами для визнання недійсним акта державного чи іншого органу є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Наведені підстави є вичерпними і таких підстав, як відміна попереднього рішення про відведення земельної ділянки, надання її в оренду та затвердження договору оренди, даний перелік не містить.
Проте, в рішенні Сумської міської ради №2640-МР від 27.05.2009 р. "Про скасування деяких рішень Сумської міської ради" від 27.05.2009 р. відсутні будь-які посилання на порушення чинного законодавства при прийнятті скасованих рішень, а лише зазначено "з метою недопущення поручень".
Враховуючи викладене суди дійшли висновку, що Сумська міська рада, скасовуючи рішенням № 2640-МР від 27.05.2009 р. "Про скасування деяких рішень Сумської міської ради" прийняті раніше рішення щодо земельної ділянки з ПП ОСОБА_6, фактично порушила право відповідача за первісним позовом на оренду земельної ділянки, у зв’язку з чим зазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню
Аватар пользователя
юрист
 
Сообщений: 455
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 10:51
Благодарил (а): 70 раз.
Поблагодарили: 120 раз.

UNREAD_POST bur » 14 июл 2014, 15:39

юрист писал(а):органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення.


Такая позиция действительно в судебной практике часто повторяется. Но вот, к примеру, лишить права собственности на землю, если его предоставили с нарушением процедуры, в судебном порядке могут

Верховний Суд України
ПОСТАНОВА
2 липня 2014 року

....
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель згідно з пунктом «а» статті 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до статті 22 ЗК України громадянам для ведення садівництва надаються лише землі сільськогосподарського призначення (пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулась із заявою до Кіровоградської міської ради про надання їй земельної ділянки для садівництва.

Пунктом 19 рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року №3165 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 1200 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1, для ведення садівництва із земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі, за умови переведення до земель сільськогосподарського призначення.

На підставі зазначеного рішення без вирішення питання про переведення землі до належної категорії 27 липня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1200 кв. м, яка розташована на АДРЕСА_1 У державному акті зазначено цільове призначення земельної ділянки для ведення садівництва, право власності зареєстровано 5 серпня 2010 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, зміна її цільового призначення в установленому законом порядку здійснена не була, а тому її неправомірно передано у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39689401
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.


Вернуться в Судебная практика (+запросы на поиск)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya

cron