Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Запрос: трудовой договор или трудовое соглашение

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST larisa » 31 дек 2010, 19:38

С наступающим! Крепкого здоровья всем в Новом году!

А мне вот, чувствую, в следующем году понадобится знание позиции судов по разграничению трудовых и гражданских договоров (в свете этих налоговых проверок трудового законодательства).
Поэтому запрос уже на Новый год :)

Как складывается судебная практика по выделению признаков трудовых и гражданских договоров? Как оформить отношения так, чтобы потом проверяющие не квалифицировали как неоформленные трудовые?
Аватар пользователя
larisa
 
Сообщений: 172
Зарегистрирован: 21 ноя 2010, 20:54
Благодарил (а): 38 раз.
Поблагодарили: 37 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 31 дек 2010, 20:20

Larisa, и Вас с наступающим! Счастливого, наполненного радостными событиями Нового года!

Ответ на Ваш запрос - первое, что мы сделаем в Новом году! Вот такое счастливое начало Нового года :)
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 31 дек 2010, 21:22

Larisa, мы уже начинаем выполнять новогодние желания ;)

Вот первое решение по Вашему запросу (кстати, думаю, очень полезный для всех запрос; есть ощущение, что в следующем году это будет один из топ-вопросов, возникающих в отношениях с налоговиками)

Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"28" вересня 2010 р. К-22868/10

Судами встановлено, що 17.08.2009 відповідачем проведена перевірка підприємства позивача на предмет правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до фонду і їх використання за період з 01.07.2006 по 30.06.2009. На підставі проведеної перевірки складено акт № 646, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 466,68 грн. і пеня в сумі 72,85 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішення відповідача є неправомірним, оскільки базою для зарахування соціальних внесків є фактичні витрати на оплату праці найнятих робітників (витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат), що підлягають оподаткуванню з доходів (п. 1 ст. 19 Закону №1533, пп. 1 п. 1 ст. 21 Закону №2240, ст. 47 Закону №1105), а в даному випадку виплачувалася не заробітна плата найнятим робітникам згідно з трудовою угодою, а винагорода фізичним особам згідно цивільно-правового договору.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на наступне.
Частиною 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що роботодавець, як страхувальник зобов’язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Перевіркою, проведеною відповідачем, були виявлені відхилення по фонду оплати праці та донараховані страхові внески за несвоєчасну їх сплату та нарахована пеня.
Відхилення виникли в наслідок того, що заробітна плата робітників за договорами підряду, який по суті був трудовим договором, не була включена до фонду оплати праці, на яку нараховується страховий внесок.
Основною відзнакою договору підряду від трудового договору є те, що перший регулюються Цивільним кодексом України, а другий –Кодексом законів про працю в Україні.
Для договору підряду важливий саме кінцевий результат, а його предметом є матеріалізовані результати виготовлення, обробка, ремонт речей та передача замовникові результатів.
Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Також, за договором підряду укладеними між власником і громадянином, останній зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності. За підрядними роботами оплачується не процес праці, а її результат, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами задавання –приймання я виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. Вид договору визначається по його суті, по змісту.
Договір підряду не можна заключати коли робота носить постійний характер та виконання можливе тільки на підставі трудового договору.
Оскільки позивачем договір підряду був укладений з фізичними особами на охорону приміщення та прибирання приміщення, то даний договір підряду фактично відносяться до трудових договорів і позивач не звільняється від сплати страхових внесків.
Враховуючи викладене, суди дійшли помилкового висновку, що дії відповідача були неправомірними.

За это сообщение автора Ol_ua поблагодарил:
larisa
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST юрист » 01 янв 2011, 12:58

Вот и я нашел решеньице

Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
09 квітня 2009 року м. Київ
...
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя провела планову документальну перевірку дотримання та виконання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 145/10/17-125 від 29 березня 2006 року.
В акті перевірки було встановлено порушення підпункту «а», підпункту «б» п. 19.2 ст. 19, підпункту «а», підпункту «б» ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів «При прибутковий податок з громадян», що мало вираз в недонарахуванні, неутриманні та несплати податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників.
10 квітня 2006 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 17-01/2668314341/52, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9 539, 10 грн., у тому числі 3 179, 70 грн. - основний платіж та 6 354, 40 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення - рішення № 17-01/2668314341/52/1 від 14 червня 2006 року, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9 539, 10 грн., у тому числі 3 179, 70 грн. - основний платіж та 6 354, 40 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем укладались з фізичними особами договори на виконання робіт, які не є трудовими договорами, а тому позивач не зобов'язаний утримувати податок з фізичних осіб з виплат на користь цих осіб за виконану роботу.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, який в себе включає, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (положення підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вищезгаданого Закону).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону).
Згідно п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем (п. 1.8 ст. 1 вищезазначеного Закону).
Таким чином, працедавець зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів у вигляді заробітної плати, яка виплачується на користь найманих працівників. При цьому підставою для виникнення трудових відносин між найманим працівником та працедавцем є трудовий договір (контракт).
Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю).
Аналіз положень Кодексу законів про працю свідчить про те, що укладення трудового договору тягне для працівника, зокрема виконання робіт в межах його функцій на конкретній посаді відповідно до його професії, спеціальності і кваліфікації, вчасну оплату за виконання цих робіт, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, низку істотних гарантій, наявність належних умов праці, необхідних для виконання роботи, відносини підпорядкування працівника роботодавцю, можливість притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності тощо.
В свою чергу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Договір підряд, як і будь-який інший цивільно - правовий договір укладається, змінюється та розривається в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, він передбачає рівність сторін договору і створює інші правові наслідки, ніж трудовий договір. Договір підряду укладається, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання готового результату цієї праці, що і підлягає оплаті.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем помилково були розцінені договори, укладені позивачем з фізичними особами, які мали назву «трудова угода», як трудові договори, оскільки ці договори за своєю суттю є договорами підряду з урахуванням того, що вони передбачають виконання конкретних робіт з матеріалів позивача за його завданням з отриманням конкретного результату цих робіт за винагороду. За наслідками виконання робіт між сторонами укладались акти виконаних робіт. Ці договори передбачають рівність між сторонами угоди і не тягнуть за собою для сторін прав та обов'язків, передбачених Кодексом законів про працю.
Таким чином, визначення позивачу податку з доходів фізичних з доходів, виплачених фізичним особам за договорами підряду, оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями є неправомірним.
Последний раз редактировалось юрист 24 янв 2011, 01:53, всего редактировалось 1 раз.

За это сообщение автора юрист поблагодарил:
larisa
Аватар пользователя
юрист
 
Сообщений: 455
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 10:51
Благодарил (а): 70 раз.
Поблагодарили: 120 раз.

UNREAD_POST anton » 01 янв 2011, 14:03

Да, я для себя когда-то находил с похожими выводами. Видимо, все таки позицию ВАдСУ можно считать более-менее устоявшейся по данному вопросу

Скрытый текст: показать
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.12.2007 № К-9665/06

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення від 15.09.2004 № 427 щодо зобов'язання по нарахуванню, сплаті та використанню страхових внесків (стягнення з позивача 49,57 грн. донарахованих страхових внесків, 18,27 грн.. - суми перевитрат страхових коштів, 14 546 грн. штрафу за неповну сплату страхових внесків і 9 грн. штрафу за порушення порядку витрачання страхових коштів).
...
Посилаючись на ч.2 ст.19 Конституції України суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 11.03.2002 №06/2-4/42 не може братися до уваги оскільки оцінка правового змісту договору має здійснюватися окремо по кожному договору. А вирішення питання про обґрунтованість донарахування позивачу 494,57 грн. страхових внесків та 14546 грн. штрафу має бути підтверджене викладеним в акті перевірки, розрахунком із зазначенням кількості осіб за яких не були сплачені страхові внески та переліком укладених з цими особами договорів, які на думку перевіряючих безпідставно віднесені позивачем до договорів підряду.
Відповідно до вказаного суд дійшов висновку про те, що жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги визнання недійсним рішення від 15.09.2004 № 427 в частині донарахування страхових внесків в сумі 494,47 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 546 грн., відповідач не надав, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду в цій частині.
При цьому судами встановлені фактичні обставини справи про те, що у липні 2004 року відповідачем була проведена планова перевірка позивача з питань нарахування, сплати та використання ним страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.04.2003 по 01.07.2004, за результатами якої був складений Акт від 22.07.2004 про наступне:
в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивач не нарахував та не утримав 910,37 грн. страхових внесків з фонду оплати праці у сумі 14 546 грн. таких працівників як секретар і оператор, що здійснювали свою діяльність на підставі трудових договорів, які оформлялися у вигляді договорів підряду на виконання робіт секретаря та оператора;
в порушення вимог п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, позивач невірно визначив розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_1 за листком непрацездатності від 01.05.2003 № 332726, що призвело до перевитрат позивачем страхових коштів на 18,27 грн.
Відповідно на підставі зазначеного Акта перевірки 15.09.2004 виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийняте спірне рішення № 427, за яким визначено зобов'язання по нарахуванні, сплаті та використанню страхових внесків на суму 15067,84 грн., (в т ч. 512,84 грн. по основному платежу та 14 555 грн. штрафних (фінансових) санкцій), що складає 494,57 грн. донарахованих страхових внесків, 18,27 грн.. - суми перевитрат страхових коштів, 14 546 грн. і 9 грн. штрафів, передбачених ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» відповідно за неповну сплату страхових внесків у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати і за порушення порядку витрачання страхових коштів у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Господарський суд Черкаської області визнав позов повністю спростованим і тому таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись при цьому на ст. 21 Кодексу законів про працю України та ст. 837 Цивільного кодексу України. Визнаючи укладені позивачем з фізичними особами договори підряду на виконання робіт секретаря та оператора трудовими договорами, суд виходив з того, що предметом цих договорів визначений не результат виконання певної роботи, як того вимагає Цивільний кодекс України для договору підряду, а трудова функція найманого працівника за вказаними у договорі посадами секретаря та оператора, копії договорів підряду на виконання робіт своїм предметом передбачають виконання роботи оператора Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції без визначення характеру роботи та її конкретного результату, не був визначений результат виконаної роботи і у актах здачі-приймання виконаних робіт. Все вищезазначене суд визнав достатнім для відмови в позові.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд не погодився із рішенням суду першої інстанції, оскільки на його думку в акті (актах) перевірки не міститься посилання по яким саме договорам і відносно яких виконавців вчинені відповідні донарахування страхових внесків, а є лише загальне посилання на те, що по спірних договорах виконувалася робота секретаря та оператора.
Обґрунтовуючи свою думку, суд апеляційної інстанції зазначив, що в справі наявні договір від 01.07.2004, укладений позивачем з ОСОБА_2 та договір від 01.12.2003, укладений позивачем з ОСОБА_3, а надані в судове засідання витребувані 10 договорів, як доказ, підтверджують кількість укладених договорів, і виплачені по ним суми страхових внесків та суми з яких обраховані штрафні санкції, в порядку ст. 32 Господарського процесуального розцінено такими, що підтверджують - донарахування позивачу 494,57 грн. страхових внесків та 14546 грн. штрафу.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов думки про те, що саме надані на протязі розгляду справи в першій та апеляційній судових інстанціях договори підтверджують недоведеність визначення розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.
При цьому суд апеляційної інстанції в іншій частині позовних вимог визначився, що оскільки під час апеляційного провадження відповідач поданими доказами наявність порушення не спростував, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про донарахування позивачу 18,27 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 грн.
Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 по справі № 07/3147 відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційний апеляційного господарського суду від 12.04.2005 по справі № 07/3147 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004. В обґрунтування скарги, пославшись на норми Господарського процесуального кодексу України, відповідач вказав, що позивач у позовній заяві не привів жодних доводів стосовно незаконності спірного рішення в частині стягнення незаконних витрат страхових коштів 18,27 грн. і штрафу за порушення порядку витрачання коштів в розмірі 9 грн., а рішення просив скасувати в повному розмірі. І виходячи з цього, наголосив скаржник, апеляційний господарський суд, скасувавши рішення господарського суду Черкаської області визнав недійсним спірне рішення в повному обсязі без будь-яких підстав.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомленні належним чином.
В судове засідання від позивача надійшло клопотання про зміну назви позивача на підставі наказу ДПА України в Черкаській області від 11.03.2006 № 37, яким Христинівську міжрайонну державну податкову інспекцію було реорганізовано та визнано правонаступником прав та обов'язків ДПІ у Христинівську районі згідно розподільного акту, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 474199 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 02-2-1683.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено ч. 1 ст. 9 Закону України від 18.01.2001 № 2240 (зі змінами та доповненнями) «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлені народженням та похованням» - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст. 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
А в силу п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлені народженням та похованням» - загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади.
І оскільки згідно діючого трудового законодавства запис про найменування роботи, професії чи посади, на яку прийнятий працівник здійснюється у відповідності з найменуванням професій та посад, визначених у Класифікаторі професій, затвердженому наказом Держстандарту від 27.07.1995 № 257, таким чином, працівники, які зобов'язались виконувати роботи секретаря і оператора, виконують ті завдання і функції, які визначені вищевказаним довідником для цих професій. І це свідчіть про наявність трудових правовідносин, що і було встановлено судом першої інстанції, що також підтверджено судом апеляційної інстанції.
Також необхідно погодитись із висновком про те, що в спірних угодах не визначений результат виконаної роботи, який повинен передаватися замовнику, а також не вказано, яким конкретним вимогам він повинен відповідати, що є обов'язковим для договору підряду, адже ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу виконану відповідно до умов договору. А оскільки результат виконаної роботи в актах здачі-приймання виконаних робіт не був визначений, та враховуючи, що в розділі 3 договору "Відповідальність" замовник покладає на виконавця матеріальну відповідальність, що передбачено главою 9 КЗпП України, тому правомірним є посилання суду першої інстанції на лист вищестоящої організації позивача, в якому зазначено: "дозволити органам державної податкової служби на місцях приймати на тимчасову роботу для обробки податкової звітності операторів ПЕОМ за трудовими договорами до 01.01.2005. Оплата праці операторів здійснюється за рахунок фонду економії зарплати в межах кошторису".
З огляду на встановлене судом першої інстанції, необхідно також звернути увагу на помилковість міркувань суду апеляційної інстанції щодо недоведеності розрахунків, оскільки в даному випадку мають місце трудові договори і на виплачені по ним сумам зарплати позивач повинен був нараховувати страхові внески.
Суперечливі висновки суду апеляційної інстанції щодо нарахування страхових зобов'язань та штрафних санкцій в обох частинах позовних вимог ґрунтуються на Акті перевірки. При цьому в одній частині позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився із наведеним обґрунтуванням, в другій частині обґрунтування не визнав, зазначивши, що висновки зроблені без належного обґрунтування, без доказів і розрахунків. Але колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із таким висновком, оскільки відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
А тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із рішенням суду першої інстанції про те, що позивачу правомірно донараховані страхові внески в сумі 494,57 грн., оскільки згідно ст. 1 Закону України № 2213 «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» - роботодавці сплачують до Фонду страхові внески в розмірі 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Наймані працівники сплачують страхові внески в розмірі 0,5 відсотка якщо заробітна плата нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, і 1,0 відсоток якщо заробітна плата вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. Згідно п. 6 ст. 2 Закону України № 2240 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлені народженням та похованням» найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи. Тобто судом першої інстанції правомірно досліджено наявні трудові угоди (секретар, оператор) та проведені нарахування саме по цих договорах. Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що зазначені в Акті перевірки 15.09.2004 розрахунки нарахувань страхових внесків, за яким визначено зобов'язання по нарахуванні, сплаті та використанню страхових внесків на суму 15067,84 грн., (в т ч. 512,84 грн. по основному платежу та 14 555 грн. штрафних (фінансових) санкцій), що складає 494,57 грн. донарахованих страхових внесків, 18,27 грн.. - суми перевитрат страхових коштів, 14 546 грн. і 9 грн. штрафів, передбачених ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» законно нараховано.
Відповідно таким чином постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 необхідно скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004 по справі № 07/314 залишити в силі, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.


Получается, что еще бы желательно, чтобы в гражданско-правовом договоре не было наименований, встречающихся в Классификаторе профессий.
Последний раз редактировалось anton 24 янв 2011, 02:01, всего редактировалось 1 раз.

За это сообщение автора anton поблагодарил:
larisa
anton
 
Сообщений: 128
Зарегистрирован: 23 ноя 2010, 23:38
Благодарил (а): 28 раз.
Поблагодарили: 5 раз.

UNREAD_POST foxy » 01 янв 2011, 14:47

Но такое впечатление, что ВСУ готов отдать приоритет чисто внешней стороне оформления отношений и тому, как свои отношения определяют сами стороны.
Если у кого-то есть под рукой, можно посмотреть - С. Погребняк. После обеда. Какие признаки отличают гражданско-правовой договор от трудового и как производится перевод договора из сферы гражданско-правового регулирования в сферу трудового права // Бухгалтер, 2007, № 22.
Если правильно помню, то в статье отстаивалась похожая точка зрения. Просто сейчас нет возможности поднять посмотреть статью.
Но вот определение ВСУ.

Скрытый текст: показать
У Х В А Л А
10 березня 2010 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
...
Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується її виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Судами встановлено, що 1 липня 2007 року між Управлінням та ОСОБА_3 було укладено договір про виконання інвентаризаційних робіт строком з 1 липня 2007 року до 30 вересня 2007 року, відповідно до якого сума коштів для виконання даного договору складала 4 800 грн.
Згідно з актом виконаних робіт від 1 вересня 2007 року передбачені зазначеним договором роботи виконані.
Отже, частково відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що між ОСОБА_3 та Управлінням не було трудового договору, а відтак відсутні правові підстави для стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку, передбаченого ст. ст. 116, 117 КЗпП України.


У Х В А Л А
4 лютого 2009 року

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернулася в порядку ст.ст. 22, 45, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 21, 23, 24, 29, 39-1, 42, 48, 74, 79, 96-98, 116, 117, 232, 237, 237-1, 253, 254 КЗпП України до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання надати чергову відпустку. В обгрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що з 2 січня 2007 року вона працювала у відповідача працівником з оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій управління за трудовою угодою. На роботу була направлена Олександрійським міськрайонним центром зайнятості та знята з обліку як безробітна. Трудову книжку здала у відділ кадрів і в ній було проведено запис про прийняття її на роботу за трудовою угодою по оформленню документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій з 2 січня 2007 року. За період її роботи було укладено 13 трудових угод, термін дії кожної з них складав один місяць. До роботи вона була допущена й виконувала її відповідно до посадової інструкції, затвердженої начальником управління 21 червня 2007 року, у своїй роботі підпорядковувалася головному спеціалісту з діловодства та начальнику відділу з призначення пенсій, мала постійне робоче місце, повинна була дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.
31 січня 2008 року позивачка подала заяву про надання їй відпустки, проте заяву їй повернули й повідомили, що з нею не будуть поновлювати трудовий договір і 31 січня 2008 року її останній робочий день. У цей же день о 16 годині їй видали обхідний лист, а о 17 годині вручили під розпис трудову книжку із записом про недійсність запису про прийняття її на роботу з 2 січня 2007 року.
Указуючи, що вона працювала у відповідача за трудовим договором, який переукладався 13 разів на новий строк, і вважаючи, що з нею укладався трудовий договір, який став безстроковим, ОСОБА_1. просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 6 травня 2008 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1. на посаді працівника з оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій управління Пенсійного фонду України м. Олександрії з 1 лютого 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1 545 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 59 гривень 50 копійок судового збору.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 18 червня 2008 року рішення суду першої інстанції в частинні стягнення з відповідача судового збору скасовано. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Управління Пенсійного фонду України м. Олександрії звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи скарги зводяться до того, що фактично між сторонами укладалися не трудові, а цивільно-правові угоди на виконання конкретно визначених обсягів робіт.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, з висновками якого в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що позивачка, хоча й не була прийнята до штату управління, знаходилася з відповідачем у трудових відносинах; під час виконання своїх службових обов'язків керувалася розробленою персонально для неї посадовою інструкцією; підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку; була ознайомлена з нормами й вимогами з охорони праці, протипожежної безпеки та виробничої санітарії; отримувала заробітну плату за рахунок економії фонду заробітної плати, а не оплату за виконану роботу на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, які не були належним чином оформлені; сплачувала із заробітку обов'язкові внески й платежі.
Проте з таким висновком судів про наявність між сторонами трудових правовідносин погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.
...
Згідно з правилами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено 13 цивільно-правових договорів на оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій із зазначенням строку виконання робіт та розміру їх оплати (а.с. 95-108).
Оплата виконаних позивачкою робіт здійснювалася на підставі складених посадовими особами відповідача актів виконаних робіт і за рахунок економії заробітної плати (а.с. 77, 109-121).
У наказі від 2 січня 2007 року № 1 «Про розпорядок робочого дня управління» ОСОБА_1. не розписувалася (а.с. 59, 60).
Крім того, штатний розпис управління Пенсійного фонду України м. Олександрії не передбачає посаду працівника з оформлення документації згідно з номенклатурою справ відділу з призначення пенсій, на яку суд поновив ОСОБА_1. (а.с. 46, 47).
Последний раз редактировалось foxy 24 янв 2011, 02:04, всего редактировалось 1 раз.

За это сообщение автора foxy поблагодарил:
larisa
Аватар пользователя
foxy
 
Сообщений: 132
Зарегистрирован: 23 ноя 2010, 00:59
Благодарил (а): 14 раз.
Поблагодарили: 29 раз.

UNREAD_POST larisa » 01 янв 2011, 14:55

Спасибо всем огромное!
Держите, по возможности, в курсе суд практике по этому вопросу.
Аватар пользователя
larisa
 
Сообщений: 172
Зарегистрирован: 21 ноя 2010, 20:54
Благодарил (а): 38 раз.
Поблагодарили: 37 раз.

UNREAD_POST capital » 04 янв 2011, 10:49

foxy, cпасибо.

С учетом того, что налоговики получили право влезать в трудовые отношения - будет важно.

Интересно, что именно они будут делать если заподозрят трудовые вместо гражданско-правовых?
И смогут ли "выцеплять" не просто физлиц, а предпринимателей, которые работают по ГП договорам?
capital
 
Сообщений: 117
Зарегистрирован: 30 дек 2010, 10:51
Благодарил (а): 19 раз.
Поблагодарили: 52 раз.

UNREAD_POST юрист » 04 янв 2011, 12:39

Судя по тем разъяснениям, которые размещены тут http://www.buhforum.com/viewtopic.php?f=26&t=144, и по приведенным судебным решениям, будут, как и раньше, писать в акте проверки, что фактически имеют место трудовые отношения и направлять НУР.
Если они раньше так делали, то теперь, когда в их надзорных полномочиях появились проверки "дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)", будут чувствовать себя еще увереннее.
В этом отношении, как мне кажется, подход к простым физлицам и физлицам-предпринимателям отличаться не должен.

Хотя до НК некторые специалисты высказывали точку зрения, что "переквалификация" гражданско-правовых отношений в трудовые должна осуществляться в судебном порядке. Но как видим, практика пошла по иному пути, и похоже уже с него не свернет.
Аватар пользователя
юрист
 
Сообщений: 455
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 10:51
Благодарил (а): 70 раз.
Поблагодарили: 120 раз.

UNREAD_POST ЧПЕН_2011 » 11 янв 2011, 01:08

capital писал(а):что именно они будут делать если заподозрят трудовые вместо гражданско-правовых?
И смогут ли "выцеплять" не просто физлиц, а предпринимателей, которые работают по ГП договорам?



По предпринимателям даже отдельно оговорили

177.8. Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Аватар пользователя
ЧПЕН_2011
 
Сообщений: 56
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 10:47
Благодарил (а): 3 раз.
Поблагодарили: 25 раз.

UNREAD_POST vins » 12 фев 2011, 22:33

Баланс о трудовом соглашении и трудовом договоре

(извлечение)
ТРУДОВОЙ ДОГОВОР И «ТРУДОВОЕ СОГЛАШЕНИЕ»

(извлечение)
Действующее трудовое законодательство предусматривает, что трудовые отношения могут оформляться в форме трудового договора (контракта). Трудовой договор – это соглашение между работником и работодателем. По условиям такого договора работник обязуется:
– выполнять порученную ему работу под руководством работодателя;
– подчиняться правилам внутреннего трудового распорядка (дисциплина,
подчиненность, трудовые функции).
Работодатель, в свою очередь, обязуется:
– выплачивать работнику заработную плату в размере и на условиях, предусмотренных
законом и трудовым договором;
– создать условия труда, необходимые для выполнения работы.
...
Заключенный трудовой договор оформляется приказом или распоряжением работодателя (ст. 24 КЗоТ). Работник принимается на должность в соответствии со штатным расписанием.
Так называемое трудовое соглашение – это гражданско-правовой договор, по которому одна сторона обязуется выполнить определенную работу (оказать услугу), а вторая сторона обязуется принять выполненную работу и оплатить ее. То есть главное – результат. Тут уже нет понятий «руководитель» и «подчиненный», исполнитель должен самостоятельно выполнить работу (предоставить услугу) оговоренного качества и передать результат в установленные сроки заказчику. Такой договор считается заключенным с момента его подписания сторонами.
Обратите внимание: поскольку это гражданский договор, то в нем не должно быть формулировок, которые приближают его к трудовому договору (например: «...придерживаться правил трудового распорядка»). Также лучше уйти от названия «трудовое соглашение». Ведь слово «соглашение» синонимично слову «договор», и этот документ может быть расценен проверяющими органами как трудовой договор, возникнут проблемы.
Как правило, «трудовое соглашение» является более выгодным для работодателя: исполнителю не нужно предоставлять отпуск, у него нет больничного, не нужно обеспечивать его надлежащими условиями труда.
Но «трудовое соглашение» имеет плюсы и для самого работника. Исполнитель «не обременен» правилами внутреннего трудового распорядка, своим временем он распоряжается самостоятельно.

Баланс № 10 (1048) 3 февраля 2011

За это сообщение автора vins поблагодарил:
Ol_ua
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в Судебная практика (+запросы на поиск)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya