Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Единоналожники, сдающие землю в аренду, зем налог не платят

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST Ol_ua » 08 янв 2011, 10:25

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2007 р. № К-11394/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С.

за участю представників:
позивача: Івашинніков С.В., дов. № 15/9/1 від 01.09.2005 р.;
Чумак Л.М., дов. № 05/9/2 від 02.09.2005 р.;
відповідача: не з’явився

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р.

у справі № 6/32 господарського суду Запорізької області

за позовом Вільнянського районного споживчого товариства
до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Вільнянське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вільнянської МДПІ від 23.12.2005 р. № 0013001501/0, № 0013011501/0, № 0013021501/0, № 0013031501/0, № 0013041501/0, № 0013051501/0, № 0013061501/0, № 0013071501/0, № 0013081501/0, № 0012991501/0, якими позивачу донараховано плату за землю та застосовані штрафні санкції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2005 р. у справі № 6/32 у позові відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ, якщо підприємства, установи, організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. рішення місцевого господарського суду від 03.03.2005 р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
При прийнятті рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що операції з оренди є операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності, а тому позивач як платник єдиного податку – орендодавець – не є платником плати (податку) за землю згідно з Указом Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 р.).
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Вільнянська МДПІ оскаржила її в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2005 р. з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1, 2, 5, 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2335-ХІІ та ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ, і в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Представник відповідача в судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представники позивача заперечили проти доводів касаційної скарги, вважають її безпідставною, а тому просили залишити без задоволення.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Вільнянською МДПІ Запорізької області було проведено камеральну перевірку уточнюючих податкових розрахунків по земельному податку на 2004 рік Вільнянського районного споживчого товариства, за результатами якої складено акт № 30/15-01751808 від 20.12.2004 р.
Перевіркою встановлено, що Вільнянське районне споживче товариство, згідно поданої заяви до Вільнянської МДПІ від 10.12.2003 р., у 2004 році є платником спрощеної системи оподаткування.
Відповідно наданої Вільнянським районним споживчим товариством довідки № 3202/10 від 16.09.2004 р., споруди магазинів, разом із відведеними під ними земельними ділянками, здано в оренду на підставі укладених договорів.
За висновками перевірки, земельний податок за земельні ділянки, надані в користування іншим суб’єктам господарювання на умовах оренди у 2004 році, Вільнянським районним споживчим товариством повинен сплачуватися на загальних підставах, оскільки ст. 12 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.
На підставі акту перевірки від 20.12.2004 р. № 30/15-01751808, керівником Вільнянської МДПІ, згідно з пп. пп. 4.2.2 «в» п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Вільнянському районному споживчому товариству податковими повідомленнями-рішеннями від 23.12.2004 р. № 0013001501/0, № 0013011501/0, № 0013021501/0, № 0013031501/0, № 0013041501/0, № 0013051501/0, № 0013061501/0, № 0013071501/0, № 0013081501/0, № 0012991501/0 визначено суму податкового зобов’язання за платежем - плата за землюта застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХП (в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.1996, із змінами) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 р.) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва.
Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», платники єдиного податку не є платниками ряду видів податків та зборів (обов’язкових платежів), у тому числі й плати (податку) за землю.
Статтею 3 Указу № 727/98 передбачено, що суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
· 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;
· 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства.
Відповідно до вимог статті 6 Указу № 727/98, суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, як плати (податку) за землю.
У відповідності з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 450 від 06.05.2001 р.), суб’єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п’ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України, затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 28.05.2004 № 97. Підприємницька діяльність визначена як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Вільнянське районне споживче товариство у 2004 році перейшло на спрощену систему оподаткування за основними видами діяльності. Згідно довідки № 24/850 про включення до ЄДРПОУ, здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення є одним із видів основної підприємницької діяльності позивача.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції, що операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності, а отже платник єдиного податку - орендодавець - не є платником плати (податку) за землю згідно з Указом Президента України № 727/98.
При цьому, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, сплата єдиного податку, згідно Указу № 727/98, не є пільгою в розумінні статті 12 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-ХП «Про плату за землю» (в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.1996 р.)
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилковість твердження суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на звільнення його від плати (податку) за землю.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 6/32 господарський суд апеляційної інстанцій правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Таким чином, касаційна скарга Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.



К/С № К-10014/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2008 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Федорова М.О.
Брайка А.І.
Сергейчука О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р.
у справі № 32/223
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 13.07.2004 р. №0015421702/0. Стягнуто з ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на користь СПД - фізичної особи ОСОБА_1 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що земельний податок у розмірі 964,12 грн. за 2004 рік донарахований позивачеві неправомірно, оскільки останній звільнений від сплати земельного податку на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727». Суди також врахували ту обставину, що згідно договору дарування нежитлового приміщення від 29.01.2004 р. приміщення, яке розташовано на земельній ділянці, передано у власність гр. ОСОБА_2
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права, яке полягало у незастосуванні ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-ХІV, а також порушення норм процесуального права, а саме: ст. 43 ГПК України. Зазначає, що у позивача, як у орендодавця, був обов'язок сплачувати земельний податок на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. Не погоджується з твердженням судів про те, що позивач здійснює підприємницьку діяльність шляхом здачі в оренду приміщення, оскільки вважає, що підтвердженням підприємницької діяльності, засобом якої є земельна ділянка, може бути свідоцтво суб'єкта підприємницької діяльності та договір оренди землі, який би підтверджував, що саме здача земельної ділянки в оренду є підприємницькою діяльністю платника єдиного податку та надає йому пільгу у вигляді звільнення від земельного податку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням № 0015421702/0 від 13.07.2004 р. позивачеві згідно із п.п. «г» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено податкове зобов'язання із земельного податку у розмірі 964,12 грн. за 2004 рік.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-XII (у редакції Закону України від 19.09.1996р. № 378/96-ВР із змінами та доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування», викладеного у новій редакції Указом від 28.06.1999 р. №746/99, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» від 16.03.2000 р. № 507 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 450) суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Таким чином, законодавством встановлені дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником плати (податку) за землю:
- перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку;
- земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, мають використовуватися для провадження підприємницької діяльності.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, СПД-фізична особа ОСОБА_1. обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за видом діяльності: здача в оренду приміщення до 100 м2. Місцем здійснення діяльності визначено: м. Київ, вул. Будівельників, 27-а.
Земельна ділянка, яка є об'єктом плати за землю, використовується позивачем для підприємницької діяльності, оскільки приміщення під будинком по вул. Будівельників, 27-А у м. Києві, яке є невіддільним від земельної ділянки, передано в оренду на підставі договору оренди з ТОВ «Сатурн».
З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2005 р. - без змін.


№ 3347/07
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Корецької районної спілки споживчих товариств

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2007р. у справі № 2/229

за позовом Корецької районної спілки споживчих товариств
до Державної податкової інспекції у Корецькому районі Рівненської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:
позивача – Овдійчук О. О.,
відповідача – не з’явились,
встановив:

Корецькою районною спілкою споживчих товариств подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Корецькому районі Рівненської області від 14.08.2006р. № 0000092350/2 про визначення суми податкового зобов’язання по єдиному податку в розмірі 199 грн., в т. ч. 29 грн. основного платежу та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій і № 0000082350/2 про визначення суми податкового зобов’язання по платі за землю в розмірі 1 547 грн. 78 коп., в т. ч. 918 грн. 52 коп. основного платежу та 629 грн. 26 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 25.10.2006р. у справі № 2/229 позов задоволено.
В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що нарахування процентів банку не є виручкою суб’єкта підприємницької діяльності, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому на них єдиний податок нараховуватись не може; суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на землю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2007р. постанову від 25.10.2006р. по даній справі скасовано, в позові відмовлено повністю.
Постанова мотивована тим, що суб’єкт малого підприємництва для оподаткування єдиним податком повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручки від іншої реалізації, а тому відповідачем вірно визначено податкове зобов’язання зі сплати єдиного податку; суб’єкт малого підприємництва звільняється від сплати податку за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності, в даному випадку позивачем земельні ділянки не використовувались для провадження господарської діяльності, так як здавались в оренду приміщення, які знаходились на земельній ділянці, а не земельні ділянки.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 3 ГК України, пп. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 1, 3, 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 12.05.2006р. № 1/2350/05431851 про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. в якому зазначено, зокрема, про заниження суми нарахування єдиного податку за 2003 рік в розмірі 15 грн., за 2004 рік – 9 грн., за 2005 рік – 5 грн. у зв’язку з заниженням позареалізаційних доходів – нарахованих відсотків банку, а також заниження нарахування плати за землю за 2004 рік на суму 57 грн. 62 коп., за 2004 рік – 860 грн. 90 коп. у зв’язку з передачею в оренду приміщень, розташованих на земельних ділянках.
Пунктом 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” передбачено запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абз. 5 п. 1 цього Указу).
Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (абз. 3 п. 3 зазначеного Указу).
Таким чином розмір єдиного податку визначається в залежності від фактично отриманої суб’єктом підприємницької діяльності суми на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій безпосередньо з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а всі інші доходи такого суб’єкта, в т. ч. позареалізаційні, не впливають на базу оподаткування цим податком.
Відповідно до абз. 5 п. 6 вищеназваного Указу суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів): плати (податку) за землю. При цьому такий суб’єкт звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Як встановлено судами, податкове зобов’язання по податку на землю визначене позивачу за земельні ділянки під нежитловими приміщеннями, які здані в оренду на підставі відповідних договорів.
Операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендаря, тому такі операції підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку – орендодавець – звільняється від сплати податку на землю.
Отже судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про неправомірність визначення відповідачем податкових зобов’язань позивача по єдиному податку та платі за землю.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
[spoiler]У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" квітня 2010 р. К-3812/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:
Нечитайло О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Харківопт»
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 року
у справі №АС-13/255-06
за позовом Закритого акціонерного товариства «Харківопт»
до 1. Державної податкової інспекції Комінтернівського району м. Харкова
2. Відділення Державного казначейства України у Комінтернівському районі м. Харкова
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «Харківопт»звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з бюджету Комінтернівського району м. Харкова надмірно сплачений земельний податок у сумі 87973,62 грн.
Постановою Господарського суду Харківської області від 02.11.2006 року (головуючий суддя –Водолажська Н.С.) позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Шатенко І.А., судді –Бабакова Л.М., Карбань І.С.) постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмова у задоволенні позову судом апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивач не використовує для провадження підприємницької діяльності власні земельні ділянки, а здає їх в оренду для здійснення підприємницької діяльності орендарями, зважаючи на що статус позивача як платника єдиного податку не звільняє його від обов’язку сплачувати земельний податок.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Закрите акціонерне товариство «Харківопт»подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не правильно розтлумачено положення абзацу п’ятого ч. 1 ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року №507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727».
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Харківопт»зареєстроване платником єдиного податку, про що отримано відповідні свідоцтва, та здійснює підприємницьку діяльність по здаванню під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення.
Протягом січня 2004 року –грудня 2005 року підприємством узгоджено та сплачено до бюджету земельний податок у сумі 87973,62 грн., про повернення якого заявлено позов з огляду на те, що позивач як платник єдиного податку звільнений від обов’язку сплати податку за землю.
Відповідно до статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року №746/99) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року №507 роз’яснено, що суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 названого Указу Президента України не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, який встановив, що передані позивачем в оренду власні земельні ділянки використовувались у його підприємницькій діяльності.
Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.
Таким чином, операції з надання в оренду приміщень підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку –орендодавець – звільняється від сплати податку за землю.

За это сообщение автора Ol_ua поблагодарил:
245390
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 08 янв 2011, 10:52

Данные решения размещены как ответ на запрос в рамках темы, обсуждаемой тут http://www.buhforum.com/viewtopic.php?f=17&t=236
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST foxy » 08 янв 2011, 11:55

Жаль налоговики не во всем согласны. Вот их позиция по данному вопросу в обобщенном виде.


Оподаткування землі при спрощеній системі оподаткування

 

Для суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, є різні ситуації щодо оподаткування землі залежно від умов надання та використання земельної ділянки.

Перш ніж перейти до питань правильності оподаткування земельних ділянок, які використовуються платниками єдиного податку, розглянемо норми земельного законодавства щодо питань регулювання земельних відносин.

Адже платники єдиного податку можуть бути власниками земельних ділянок чи землекористувачами, а часто – лише власниками будівель, споруд або їх частин чи орендарями нерухомого майна. Крім того, земельні ділянки їм можуть бути надані в оренду.

Таким чином, питання оподаткування чи звільнення від оподаткування земельних ділянок платника єдиного податку має розглядатися також залежно від того, чи є вони власниками, землекористувачами або орендарями земельних ділянок.

Як встановлено Земельним кодексом, земля в Україні може перебувати у власності, постійному користуванні та в оренді.

Право власності на землю – це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Суб'єктами права власності на землю є:

громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;

територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності;

держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – землі державної власності.

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Таке право можуть набувати лише:

підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

громадські організації інвалідів України, їх підприємства, об'єднання, установи та організації;

релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом № 161-XIV.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

громадяни та юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Як встановлено статтями 125–126 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування нею посвідчується державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Якщо земельна ділянка у суб'єкта господарювання перебуває у власності або в постійному користуванні, то він відповідно до норм Закону № 2535-XII є платником земельного податку, якщо на умовах оренди – платником орендної плати за землю.

Як встановлено абзацом п'ятим частини першої ст. 6 Указу № 727/98, суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником, зокрема плати (податку) за землю.

Водночас відповідно до п. 6 постанови № 507 суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 6 цього Указу не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Цією постановою, що роз'яснює порядок застосування норм цього Указу, уточнено, що платник єдиного податку звільняються від плати (податку) на землю лише за ті земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

У разі якщо платник єдиного податку – власник земельної ділянки або землекористувач використовує земельну ділянку для власних виробничих потреб, наприклад організував на земельній ділянці виробництво продукції, надання послуг або виконання робіт та отримує доходи від продажу такої продукції, надання послуг або виконання робіт, то в такому випадку платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку, оскільки ним, як платником земельного податку, земля використовується в його власній господарській діяльності.

Отже, платник єдиного податку, який є власником землі або землекористувачем (але не орендарем земельної ділянки), не сплачуватиме земельний податок до бюджету лише за ті земельні ділянки, які використовуються ним у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку.

Розглянемо ситуацію, коли платник єдиного податку здає в оренду земельну ділянку і отримує за це орендну плату за землю. Ця ситуація стосуватиметься суб'єкта, який є власником такої земельної ділянки, тобто має державний акт на право власності на земельну ділянку.

Нагадаємо, що орендодавцями земель є відповідні сільські, селищні, міські ради та відповідні органи виконавчої влади, а також власники земельних ділянок. При цьому надання земельної ділянки в оренду оформляється договором оренди землі, типову форму якого затверджено постановою № 220.

У разі якщо орендодавцем земельної ділянки є її власник, то орендар сплачує орендну плату за землю власнику, а власник до бюджету – земельний податок.

Платники єдиного податку – власники земельних ділянок, які надають їх в оренду, звільняються від сплати земельного податку за такі земельні ділянки, оскільки вони використовують їх у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Отже, платник єдиного податку, який є власником земельної ділянки, а відповідно і платником земельного податку, звільняється від сплати земельного податку за земельну ділянку, яку він надає в оренду.

Інша ситуація, коли платник єдиного податку, який оформив право власності або право постійного користування на земельну ділянку, здає в оренду будівлі, споруди або їх частини, які знаходяться на них, іншому суб'єкту господарювання. При цьому у статуті платника єдиного податку такий вид діяльності є одним із видів його діяльності або може бути єдиним видом діяльності. У такому випадку необхідно врахувати таке.

Як встановлено ст. 796 Цивільного кодексу, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

При цьому орендодавцями у статутах передбачено, що саме будівлі та споруди використовуються ними у підприємницькій діяльності, що підтверджується, зокрема, отриманням доходу від найму майна згідно з укладеними сторонами договорами. Тобто підприємницька діяльність наймодавців ведеться за рахунок здачі в оренду майна, а не земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу у договорі, що укладається між наймодавцем та наймачем повинна передбачатися не лише плата за користування майном, а й відшкодування суми земельного податку.

При правильному укладанні договорів щодо найму майна не повинно виникати питання правильності сплати земельного податку. Як власники землі, землекористувачі – наймодавці будівель або споруд, так і наймачі цих будівель або споруд мають дотримуватися вимог нормативно-правових актів щодо майнових і земельних відносин.

Отже, платник єдиного податку, який має земельну ділянку у власності або в постійному користуванні, за земельні ділянки під будівлями або спорудами, переданими іншим суб'єктам господарювання, має сплачувати земельний податок у порядку та за ставками, визначеними Законом № 2535-XII.

Розглянемо, чи звільняється від оподаткування землі платник єдиного податку, який орендує земельну ділянку.

Оскільки плата за землю справляється у вигляді земельного податку та орендної плати за землю, а платник єдиного податку звільняються лише від сплати земельного податку, то якщо земельна ділянка надана їм в оренду, вони є платниками орендної плати за землю згідно з укладеними договорами на оренду землі. У якому випадку сплата орендної плати за землю здійснюватиметься безпосередньо до бюджету залежатиме від того, хто є орендодавцем земельної ділянки.

Орендодавцями земель (до розмежування земель державної та комунальної власності) згідно зі ст. 4 Закону № 161-XIV та Прикінцевими положеннями цього Закону, є:

громадяни та юридичні особи – власники земельних ділянок;

відповідні сільські, селищні, міські ради – земельних ділянок, що знаходяться в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність;

відповідні органи виконавчої влади – земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів.

Громадяни та юридичні особи, яким земельні ділянки передані у постійне користування (є землекористувачами), не можуть бути орендодавцями земель.

У разі якщо орендодавцем земельної ділянки є її власник, то платник єдиного податку як орендар земельної ділянки, сплачуватиме орендну плату за землю власнику.

Якщо орендодавцем земельної ділянки є відповідний орган місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то в такій ситуації платник єдиного податку як орендар земельної ділянки державної або комунальної власності, має сплачувати орендну плату за землю до місцевого бюджету відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки з відповідною радою чи держадміністрацією.

Отже, платник єдиного податку, який є орендарем земельної ділянки державної або комунальної власності, повинен сплачувати до бюджету орендну плату за такі земельні ділянки.

Якщо платник єдиного податку є орендарем земельної ділянки згідно з укладеним з відповідною радою або держадміністрацією договором оренди землі та здає в оренду будівлі або споруди, що знаходяться на такій земельні ділянці, іншому суб'єкту господарювання, то його податкові зобов'язання зі сплати до бюджету орендної плати за землю не змінюються.

Варто нагадати, що річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім земель сільськогосподарського призначення), як визначено ст. 21 Закону № 161-XIV, не може бути меншою за трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-XII, та перевищувати 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

 

Катерина Гривнак 
Начальник відділу адміністрування платежів за землекористування
та місцевих податків і зборів Департаменту адміністрування
податку на прибуток та інших податків і
зборів (обов'язкових платежів) ДПА України 

 

«Вісник податкової служби України», вересень 2010 р., № 34 (606), с. 26
Аватар пользователя
foxy
 
Сообщений: 132
Зарегистрирован: 23 ноя 2010, 00:59
Благодарил (а): 14 раз.
Поблагодарили: 29 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 08 фев 2011, 13:07

Да, и налоговики по-прежнему считают единоналожники в таких ситуациях должны платить земельный налог

# Чи повинна ФО – підприємець, що є платником ЄП, сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (спорудами, їх частинами), які передано в оренду, якщо наявні правовстановлюючі документи на земельну ділянку (документи не оформлені)?
# Коротка відповідь : Діє з 01.01.2011 Фізична особа – підприємець повинна сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (спорудами, їх частинами), що передані в оренду, на загальних підставах у порядку та за ставками, визначеними Податковим кодексом України, незалежно від обраного виду підприємницької діяльності.
# Повна відповідь : Діє з 01.01.2011 Відповідно до ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком згідно є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п 286.1 ст. 286 ПКУ). Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ). При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пп. 287.6 ст. 287 ПКУ). З урахуванням викладеного, у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно-правової угоди фізична особа – підприємець повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина), з урахуванням площі прибудинкової території. Нарахування земельного податку за таку земельну ділянку здійснюється на підставі даних державного земельного кадастру.
Згідно зі ст. 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями (далі – Указ) суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником податку на землю. Відповідно до п. 8 р. ХХ ПКУ з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПКУ в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ застосовується з урахуванням того, що платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Згідно зі ст. 796 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV зі змінами та доповненнями одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. З урахуванням викладеного, при передачі фізичною особою – підприємцем, який є платником єдиного податку, будівель або споруд (їх частин) іншим особам земельні ділянки використовують наймачі таких будівель, споруд (їх частин), які здійснюють діяльність в орендованих будівлях або спорудах. Отже, фізична особа – підприємець повинна сплачувати земельний податок за земельні ділянки під будівлями (спорудами, їх частинами), що передані в оренду, на загальних підставах у порядку та за ставками, визначеними ПКУ, незалежно від обраного виду підприємницької діяльності.
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.


  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в Судебная практика (+запросы на поиск)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya