Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Налог на землю под зданием: с какого момента платить

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST Ol_ua » 08 янв 2011, 22:34

Налоговый кодекс внес изменения в правовое регулирование этого вопроса (что вызвало горячие дискуссии у нас на форуме http://www.buhforum.com/viewtopic.php?f=17&t=236)
До Налогового кодекса споры между налоговиками, считающими, что обязанность по уплате земельного налога возникает с момента перехода прав на здание, находящееся на земельном участке, и субъектами хозяйствования, настаивающими на том, что моментом, когда возникает данная обязанность, является включение информации о новом собственнике в земельный кадастр, были достаточно нередкими. И преимущественно судебные решения были в пользу субъектов хозяйствования.
Но несмотря на то, что НК ввел специальную норму, зацепки остаются и не исключено, что субъектам хозяйствования удастся ими воспользоваться. И тут вполне возможно им может пригодиться позитивная судебная практика, сложившаяся до вступления в силу НК.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2010 року м. Київ К-6624/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12.03.2007 року по справі № 2-а-1183/06 (22-2633) за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.03.2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення –задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.06.2008 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в задоволені позову посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст.ст.2,4,7,12,14,15,27 Закону України №2535-ХІІ від 03.07.1992 року «Про плату за землю», ст.30 Земельного кодексу України та п.2.5 Рішення Київради №104/825 від 27.04.2000 року «Про затвердження грошової оцінки земель».
Сторони, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з’явились.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій 25.09.2006 року податковим органом була проведена перевірка повноти та своєчасності сплати податку на землю позивачем, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення №0003441730/0 від про зобов’язання сплатити земельний податок у розмірі 13764,66 грн. Такі висновки зроблені відповідачем посилаючись на Витяг з технічної документації №Ю-38833/2006, відповідно до якого, площа земельної ділянки, що припадає на нежиле приміщення позивача становить 205,5 м2.
Судами попередніх інстанцій встановлено що, нежиле приміщення АДРЕСА_1 повстання у м. Києві належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2004 року.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-ХІІ від 03.07.1992 року використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Як визначено в ст. 13 даного Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності –договір оренди такої земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для нарахування земельного податку позивачу став витяг з технічної документації №Ю-38833/2006, виданий Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 26.07.2006 за №468.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується с такими твердженнями податкового органу та вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що даний витяг не може бути підставою для нарахування земельного податку ОСОБА_1 при відсутності даних державного земельного кадастру, оскільки витяг з технічної документації лише містить дані про площу, межі та вартість частини земельної ділянки, що припадає на нежилі приміщення будинків, а не належну позивачу на праві власності земельну ділянку.
Згідно з відповіддю Головного управління земельних ресурсів КЕДА від 12.10.2006 року №07-05/28817 вбачається, що станом на 11.10.2006 року в автоматизованій системі ПК «Кадастр»земельна ділянка, що припадає на нежилі приміщення будинків №12-б та №12-а по вул. Січневого повстання у м. Києві, на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, зареєстрована за Управлінням житлового господарства Державного управління справами.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його держаної реєстрації.
Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми Закону та враховуючи обставини справи податковий орган зробив хибні висновки та не прийняв до уваги той факт, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, а є власником нежилого приміщення у багатоквартирному житловому будинку.
З урахуванням того, що доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, правова оцінка обставин у справі дана вірно, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12.03.2007 року по справі № 2-а-1183/06 (22-2633) –без змін.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" липня 2010 р. м. Київ К-14902/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-вікно»(далі –ТОВ «Європа-вікно»)
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008
у справі № А-12/271 (22-а-3149/08)
за позовом ТОВ «Європа-вікно»
до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Калуська ОДПІ)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2007 позов ТОВ «Європа-вікно»задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 16.08.2007 № 0002382301/0. Назване рішення місцевого суду з посиланням на приписи статті 125 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України «Про плату за землю»мотивовано тим, що підставою для нарахування та сплати земельного податку є дані державного земельного кадастру, у зв’язку з чим відсутність у ТОВ «Європа-вікно»державного акта, що посвідчує право власності на землю або право постійного користування земельною ділянкою, виключає правомірність нарахування позивачеві земельного податку за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Постановою від 15.07.2008 Львівський апеляційний адміністративний суд скасував зазначене рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову з тих мотивів, що законом не передбачено звільнення землекористувачів та землевласників від сплати податку за землю у разі відсутності документів, тоді як позивач, придбавши виробничі будівлі та споруди, в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України фактично набув право власності на земельні ділянки, на яких розташовані такі нерухомі об’єкти.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ТОВ «Європа-вікно»просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Івано-Франківської області зі справи, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу Калуська ДПІ зазначає про обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу –без задоволення.
Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Європа-вікно»з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що основою прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з плати за землю у сумі 21 628,85 грн. (у тому числі 13965,90 грн. за основним платежем та 7662,95 штрафних санкцій) слугував установлений податковим органом факт несплати позивачем цього податку за земельну ділянку, на якій розташовані придбані ТОВ «Європа-вікно»об’єкти нерухомості.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача обов’язку сплачувати названий податок у разі відсутності у нього державного акта, який засвідчує право власності на землю або право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
За змістом статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним кодексом України.
Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналогічна за змістом норма міститься у часині першій статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
В силу ж вимог статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Аналіз приписів чинного у період виникнення спірних правовідносин цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством, а тому обов’язок внесення плати за землю виникає у набувача з моменту такого оформлення.
Отже, до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди з одночасним розірванням старого договору саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене в договорі купівлі-продажу нерухомого майна або земельної ділянки.
Відтак слід погодитися з наданою місцевим судом правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої відсутність у позивача документів, які посвідчують право на земельну ділянку, виключає правомірність нарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов’язання.
За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Івано-Франківської області як помилково скасовану.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-вікно»задовольнити.
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST vvo » 08 янв 2011, 22:48

Можно на самом деле цепляться вот за что (правда не знаю, сработает ли).
В НК есть перечень критериев при наличии которых считается, что налог установлен. В число этих критериев входит "Налогоплательщик". НК определил, кто является плательщиком - правообладатель прав на земельный участок, на не собственник здания. Тоже касается объекта налогообложения,


Стаття 269. Платники податку
269.1. Платниками податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних
часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.
Стаття 270. Об’єкти оподаткування 270.1. Об’єктами оподаткування є:
270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Стаття 271. База оподаткування 271.1. Базою оподаткування є:
271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації,
визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.


В случае с собственником нежилого помещения отсутствует объект, база налогообложения. В отношении того, является ли собственник здания плательщиком, тоже вопрос...

В связи с этим можно считать, что для собственника здания не установлен полный состав критериев налога, т.е. для него этот налог как для плательщика не установлен... Но по НК налоги платят не только налогоплательщики...
vvo
 
Сообщений: 476
Зарегистрирован: 06 янв 2011, 13:20
Благодарил (а): 32 раз.
Поблагодарили: 39 раз.

UNREAD_POST profi » 27 мар 2013, 09:46

Не знаю за что тут еще цепляться, но последнее письмо ВАСУ, касательно соответствия критериям для применения ФСН, говорит о том, что для целей налогооложения все каноны гражданского законодательства связанные с наличием, возникновением, переходом прав собственности/пользования на земельные участки будут принебрегаться. Главное - у кого фактически земля и кто фактически ею пользуется, а не то, у кого права на нее. Абсурд, но вот такие разъяснения в будущем могут многое потеснить.
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST Елена Уварова » 01 май 2013, 11:11

profi писал(а):Не знаю за что тут еще цепляться, но последнее письмо ВАСУ, касательно соответствия критериям для применения ФСН, говорит о том, что для целей налогооложения все каноны гражданского законодательства связанные с наличием, возникновением, переходом прав собственности/пользования на земельные участки будут принебрегаться. Главное - у кого фактически земля и кто фактически ею пользуется, а не то, у кого права на нее. Абсурд, но вот такие разъяснения в будущем могут многое потеснить.


ВХСУ во всяком случае не удовлетворяет требования официальных арендаторов земли, которые фактически ее не используют, к фактическим пользователям (в частности - новым собственникам здания, расположенного на этой земле) о возмещении уплаченного в бюджет налога.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"26" лютого 2013 р. Справа № 18/5014/2153/2012

...
07.07.10р. між Луганською міською радою (Орендодавець) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (Орендар) укладено договори оренди землі, посвідчені приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області та зареєстровані в реєстрі за № 2730 та № 2731 відповідно, а 22.07.10р. - в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Ленінського району м. Луганська за № 041043300144 та № 041043300145, за умовами яких орендодавець надав, а орендар - прийняв в строкове (на 49 років) платне користування земельні ділянки: площею 0,0918 га під розміщену будівлю адміністративно-ділового центру та площею 0,0203 га під благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м. Луганськ, вул. Херсонська, 3-в.

17.02.12р. Лизанцем Сергієм Васильовичем (Продавець) та ТОВ "Центр-Наталі" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщення № 2, за яким продавець передав у власність, а покупець - прийняв приміщення № 2, розташоване в м. Луганську по вул. Херсонська, 3-в на земельній ділянці площею 0,1121 га.

Заявою від 25.05.12р. (а.с. 87) ТОВ "Центр-Наталі" звернулося до міського голови м. Луганська з проханням виділити частину земельної ділянки пропорційно його частки у праві власності на будівлю та передати її в оренду. Луганська міська рада листом від 06.08.12р. повідомила останнього про необхідність добровільної відмови позивача від частини земельної ділянки, наданої йому в оренду.

28.08.12р. ПАТ АБ "Укргазбанк" подало позов до ТОВ "Центр-Наталі" про стягнення збитків у вигляді компенсації сплати орендної плати за період з лютого по липень 2012 року на підставі ст. 95 ЗК України, ст. 8 ЦК України, ст. 286.6 Податкового кодексу України, а саме: 7076,16 грн. боргу та 1415,21 грн. податку на додану вартість за договором № 2730, 1564,81 грн. боргу та 312,94 грн. податку на додану вартість - за договором № 2731 (з урахуванням заяви від 18.09.12р. про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.10.12р. у справі № 18/5014/2153/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.12р., у позові відмовлено.

Згідно пункту г) ч. 1 ст. 95 ЗК України, землекористувачі, мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Пунктом 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11р. передбачено, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Судами встановлено, відповідач за договором купівлі-продажу від 17.02.12р. є власником приміщення № 2 будівлі, розташованої на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні на умовах оренди у позивача. Позивач не ініціює внесення змін до договорів оренди від 07.07.10р., укладених ним з Луганською міською радою. Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що обов'язок відповідача щодо внесення плати за землю виникає в порядку, передбаченому законом перед власником землі - територіальною громадою м. Луганська, в особі міської ради, а не перед позивачем. Сплата орендної плати за чинними договорами оренди землі не є збитками позивача в розумінні ст. 224 ГК України. За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили у позові за безпідставністю заявлених вимог про відшкодування вказаних коштів, у т.ч. і нарахованого ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, підлягають залишенню в силі.
Елена Уварова
 
Сообщений: 107
Зарегистрирован: 21 фев 2012, 13:18
Благодарил (а): 40 раз.
Поблагодарили: 92 раз.

UNREAD_POST Елена Уварова » 01 май 2013, 11:27

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
16 квітня 2013 року Справа № 27пн/5014/2531/2012


Попаснянська міська рада звернулася з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0737га по АДРЕСА_2 розташовану на території Попаснянської міської ради та привести її у придатний для використання стан.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.12.2012р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013р., у справі № 27пн/5014/2531/2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 09.06.2006р. між Попаснянською міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування крамниці площею 0,0754га., яка знаходиться у АДРЕСА_2, строком на 5 років, який було зареєстровано 09.08.2006р.

Додатковою угодою до договору оренди землі сторони внесли зміни до п.2.2. договору, а саме змінено площу земельної ділянки на 0,0737га, та внесли зміни до п.3.1 щодо розміру орендної плати, встановивши орендну плату в розмірі 3159, 52 грн.

Судом встановлено, що строк договору оренди землі закінчився 09.08.2011р.

10.06.2011р. та 15.09.2011р. виконавчим комітетом Попаснянської міської ради було направлено на адресу відповідача листи щодо необхідності продовження або укладання нового договору оренди земельної ділянки, які останнім залишені без відповіді.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП ОСОБА_4, здійсненої відділом Держкомзему у Попаснянському районі у Луганській області 01.12.2011р., встановлено факт використання ПП ОСОБА_4 без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,0754га по АДРЕСА_2 під магазин, на землях житлової і громадської забудови Попаснянської міської ради, що є порушенням ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

Задовольняючи позов, господарський суд попередніх інстанцій, керуючись положенням Конституції України, Законів України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування", "Про оренду землі" та Земельним кодексом України, виходив з того, що відповідач не довів наявності у нього права власності, права постійного користування чи права на оренду спірної землі, яке має бути підтверджено відповідним документом.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформляється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Доказів наявності необхідного пакету дозвільних документів на використання відповідачем спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, з огляду на що висновок суду попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача колегія визнає правомірним, однак не погоджується з визначенням судом характеру такої протиправності у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки.

Так, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Натомість судом встановлено, що відповідачу згідно Свідоцтва про право власності від 02.07.2004р. належить нежитлова будівля, магазин за адресою АДРЕСА_2., яка розташована на спірній земельній ділянці.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства, з огляду на що твердження суду 1-ї та 2-ї інстанції щодо самовільного зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки колегія вважає помилковим, а застосування ст. 212 ЗК України - безпідставним.

Звідси обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан колегія також вважає неправильним.

Так, згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу для обслуговування крамниці, яку він використовує з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, зважаючи на обов'язок відповідача щодо сплати обов'язкового платежу за користування належною позивачу спірною земельною ділянкою, та з огляду на відмову відповідача щодо продовження дії договору оренди чи укладання нового договору оренди цієї земельної ділянки, способом захисту порушеного права власника землі в такому випадку може бути спонукання відповідача до укладання відповідного договору оренди спірної земельної ділянки або стягнення збитків (упущеної вигоди) за час фактичного використання землі.
Елена Уварова
 
Сообщений: 107
Зарегистрирован: 21 фев 2012, 13:18
Благодарил (а): 40 раз.
Поблагодарили: 92 раз.

UNREAD_POST Al Shurshun » 01 май 2013, 13:51

Уважаемая коллега, Елена Уварова !
Елена Уварова писал(а):
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
16 квітня 2013 року Справа № 27пн/5014/2531/2012


Попаснянська міська рада звернулася з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0737га по АДРЕСА_2 розташовану на території Попаснянської міської ради та привести її у придатний для використання стан.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.12.2012р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013р., у справі № 27пн/5014/2531/2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 09.06.2006р. між Попаснянською міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування крамниці площею 0,0754га., яка знаходиться у АДРЕСА_2, строком на 5 років, який було зареєстровано 09.08.2006р.

Додатковою угодою до договору оренди землі сторони внесли зміни до п.2.2. договору, а саме змінено площу земельної ділянки на 0,0737га, та внесли зміни до п.3.1 щодо розміру орендної плати, встановивши орендну плату в розмірі 3159, 52 грн.

Судом встановлено, що строк договору оренди землі закінчився 09.08.2011р.

10.06.2011р. та 15.09.2011р. виконавчим комітетом Попаснянської міської ради було направлено на адресу відповідача листи щодо необхідності продовження або укладання нового договору оренди земельної ділянки, які останнім залишені без відповіді.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП ОСОБА_4, здійсненої відділом Держкомзему у Попаснянському районі у Луганській області 01.12.2011р., встановлено факт використання ПП ОСОБА_4 без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,0754га по АДРЕСА_2 під магазин, на землях житлової і громадської забудови Попаснянської міської ради, що є порушенням ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

Задовольняючи позов, господарський суд попередніх інстанцій, керуючись положенням Конституції України, Законів України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування", "Про оренду землі" та Земельним кодексом України, виходив з того, що відповідач не довів наявності у нього права власності, права постійного користування чи права на оренду спірної землі, яке має бути підтверджено відповідним документом.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформляється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Доказів наявності необхідного пакету дозвільних документів на використання відповідачем спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, з огляду на що висновок суду попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача колегія визнає правомірним, однак не погоджується з визначенням судом характеру такої протиправності у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки.

Так, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Натомість судом встановлено, що відповідачу згідно Свідоцтва про право власності від 02.07.2004р. належить нежитлова будівля, магазин за адресою АДРЕСА_2., яка розташована на спірній земельній ділянці.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства, з огляду на що твердження суду 1-ї та 2-ї інстанції щодо самовільного зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки колегія вважає помилковим, а застосування ст. 212 ЗК України - безпідставним.

Звідси обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан колегія також вважає неправильним.

Так, згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу для обслуговування крамниці, яку він використовує з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, зважаючи на обов'язок відповідача щодо сплати обов'язкового платежу за користування належною позивачу спірною земельною ділянкою, та з огляду на відмову відповідача щодо продовження дії договору оренди чи укладання нового договору оренди цієї земельної ділянки,
способом захисту порушеного права власника землі в такому випадку може бути спонукання відповідача до укладання відповідного договору оренди спірної земельної ділянки або стягнення збитків (упущеної вигоди) за час фактичного використання землі.

Оно то всё так
Однако, в этой вот фразе
способом захисту порушеного права власника землі в такому випадку може бути спонукання відповідача до укладання відповідного договору оренди спірної земельної ділянки або стягнення збитків (упущеної вигоди) за час фактичного використання землі
имеется два изъяна:
1) как зафиксировать НАЧАЛО фактического использования;
2) владелец недвижимости не выполнил надлежащее оформление имущественных прав на земельный участок - нарушение условий хозяйственной деятельности " стягнення збитків (упущеної вигоди)" -административно-хозяйственная санкция, но ведь от 2011 года прошло более 6 месяцев
2.1) спонукання до дії - это даже не смешно

С уважением :a_g_a:
Жизнь коротка, а глупость - безгранична

Готовое изделие в виде паровоза обработать лобзиком до формы самолета
Аватар пользователя
Al Shurshun
 
Сообщений: 2937
Зарегистрирован: 13 май 2011, 22:22
Благодарил (а): 607 раз.
Поблагодарили: 1288 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 01 май 2013, 15:45

Не претендуя на истину, но тем не менее...

Al Shurshun писал(а):1) как зафиксировать НАЧАЛО фактического использования;

Мне кажется, что ответом на этот вопрос является цитата из данного судебного решения:
Судом встановлено, що строк договору оренди землі закінчився 09.08.2011р.


Al Shurshun писал(а):2) владелец недвижимости не выполнил надлежащее оформление имущественных прав на земельный участок - нарушение условий хозяйственной деятельности " стягнення збитків (упущеної вигоди)" -административно-хозяйственная санкция, но ведь от 2011 года прошло более 6 месяцев

Это длящееся правонарушение! Шесть месяцев будет отсчитываться с даты его устранения, т.е. с даты оформления договора аренды земельного участка.

Al Shurshun писал(а):2.1) спонукання до дії - это даже не смешно

Смешно не смешно... На практике, как мне кажется, это должно вылиться в судебное решение в резолютивной части которого будет сказано примерно следующее: "зобов'язати ... укласти договір". Невыполнение судебного решения это (без)действие, содержащее состав правонарушения... Пойдут по второму кругу...
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1990
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 603 раз.
Поблагодарили: 2000 раз.

UNREAD_POST Al Shurshun » 01 май 2013, 16:25

Уважаемый коллега, Вотруба !
В вопросах права я абсолютно дремуч.
Вотруба писал(а):Не претендуя на истину, но тем не менее...

Al Shurshun писал(а):1) как зафиксировать НАЧАЛО фактического использования;

Мне кажется, что ответом на этот вопрос является цитата из данного судебного решения:
Судом встановлено, що строк договору оренди землі закінчився 09.08.2011р.


Al Shurshun писал(а):2) владелец недвижимости не выполнил надлежащее оформление имущественных прав на земельный участок - нарушение условий хозяйственной деятельности " стягнення збитків (упущеної вигоди)" -административно-хозяйственная санкция, но ведь от 2011 года прошло более 6 месяцев

Это длящееся правонарушение! Шесть месяцев будет отсчитываться с даты его устранения, т.е. с даты оформления договора аренды земельного участка.

Al Shurshun писал(а):2.1) спонукання до дії - это даже не смешно

Смешно не смешно... На практике, как мне кажется, это должно вылиться в судебное решение в резолютивной части которого будет сказано примерно следующее: [i]"зобов'язати ... укласти договір". Невыполнение судебного решения это (без)действие, содержащее состав правонарушения... Пойдут по второму кругу...[/i]

1) Сначала о 09.08.2011 - дата прекращения договора. Но потом было ещё предложения о продлении, которые остались без ответа. В ГКУ есть что-то там о автоматическом продлении договора в случае если одна из сторон предложила продлить договорные отношения и НЕ получила ОТКАЗ ...
2) неужели Вы действительно так считает
Это длящееся правонарушение! Шесть месяцев будет отсчитываться с даты его устранения, т.е. с даты оформления договора аренды земельного участка.
утрата выгоды наступила с момента прекращения выплат по аренде земли и местная власть должна была уже в пределах 6 месяцев от этого момента применить административно-хозяйственный штраф - изъетие дохода и конфискация средств производства (см. п."з" ст.68 закон об охране окружающей среды)
3) по вопросу
[color=#0000BF]вылиться в судебное решение в резолютивной части которого будет сказано примерно следующее: [i]"зобов'язати ... укласти договір". Невыполнение судебного решения это (без)действие, содержащее состав правонарушения... Пойдут по второму кругу...
и по-третьему и по-четвертому. Тогда уж лучше пункт "2)"

С уважением :a_g_a:
Жизнь коротка, а глупость - безгранична

Готовое изделие в виде паровоза обработать лобзиком до формы самолета
Аватар пользователя
Al Shurshun
 
Сообщений: 2937
Зарегистрирован: 13 май 2011, 22:22
Благодарил (а): 607 раз.
Поблагодарили: 1288 раз.

UNREAD_POST Елена Уварова » 10 май 2013, 17:54

Соглашусь с уважаемым коллегой Вотрубой. Сами судебные инстанции признают, что автоматическая пролонгация происходит в общем случае. Аренда земли, особенно коммунальной или государственной, требует и при заключении договора и при его продлении соблюдения специальной процедуры. Поэтому с момента окончания действия первоначального договора, по мнению ВХСУ, собственник здания осуществляет пользование землей без правовых оснований для этого. И это действительно длящееся правонарушение. И применять к нему месячный период либо какой-либо иной, нет оснований. Ущерб наносится арендодателю в течение всего периода неправомерного пользования землей. И потом может быть исчислен за весь этот период.
Елена Уварова
 
Сообщений: 107
Зарегистрирован: 21 фев 2012, 13:18
Благодарил (а): 40 раз.
Поблагодарили: 92 раз.

UNREAD_POST Al Shurshun » 10 май 2013, 18:29

Уважаемая коллега, Елена Уварова !
Елена Уварова писал(а):Соглашусь с уважаемым коллегой Вотрубой. Сами судебные инстанции признают, что автоматическая пролонгация происходит в общем случае. Аренда земли, особенно коммунальной или государственной, требует и при заключении договора и при его продлении соблюдения специальной процедуры. Поэтому с момента окончания действия первоначального договора, по мнению ВХСУ, собственник здания осуществляет пользование землей без правовых оснований для этого. И это действительно длящееся правонарушение. И применять к нему месячный период либо какой-либо иной, нет оснований. Ущерб наносится арендодателю в течение всего периода неправомерного пользования землей. И потом может быть исчислен за весь этот период.
О том, что имеет место длящееся нарушение условий хозяйственной деятельности никто не спорит.
Однако, в Хозяйственном кодексе - административно-хозяйственные санкции применяются не позже 6 месяцев от момента нарушения ?!.
Как в таком случае ?!.


С уважением :a_g_a:
Жизнь коротка, а глупость - безгранична

Готовое изделие в виде паровоза обработать лобзиком до формы самолета
Аватар пользователя
Al Shurshun
 
Сообщений: 2937
Зарегистрирован: 13 май 2011, 22:22
Благодарил (а): 607 раз.
Поблагодарили: 1288 раз.

UNREAD_POST Елена Уварова » 10 май 2013, 18:37

Так а тут речь не о административно-хозяйственной санкции, а о компенсации ущерба. Давний спор между высшими судебными инстанциями, в котором ВХСУ исходит из того, что орган местного самоуправления как арендодатель - участник хозяйственных (частноправовых), а не административных (публичноправовых) отношений. Зачем ВХСУ лезть в сферу публичного права. Он рассматривает этот спор как спор между двумя хозяйствующими субъектами, равноправными и не подчиненными друг другу. Один из субъектов нанес ущерб другому тем, что использует его имущество без правового основания для этого. ВХСУ говорит о том, что (1) ущерб этот подлежит возмещению за весь период такого неправомерного использования; (2) использование следует облечь в правовую форму, заключив договор аренды.
Елена Уварова
 
Сообщений: 107
Зарегистрирован: 21 фев 2012, 13:18
Благодарил (а): 40 раз.
Поблагодарили: 92 раз.

UNREAD_POST Al Shurshun » 10 май 2013, 18:52

Уважаемая коллега, Елена Уварова !
Елена Уварова писал(а):Так а тут речь не о административно-хозяйственной санкции, а о компенсации ущерба. Давний спор между высшими судебными инстанциями, в котором ВХСУ исходит из того, что орган местного самоуправления как арендодатель - участник хозяйственных (частноправовых), а не административных (публичноправовых) отношений. Зачем ВХСУ лезть в сферу публичного права. Он рассматривает этот спор как спор между двумя хозяйствующими субъектами, равноправными и не подчиненными друг другу. Один из субъектов нанес ущерб другому тем, что использует его имущество без правового основания для этого. ВХСУ говорит о том, что (1) ущерб этот подлежит возмещению за весь период такого неправомерного использования; (2) использование следует облечь в правовую форму, заключив договор аренды.
Так мы далеко пойдем.
Как арендная плата - это налог ...
А, как реализация административного права в регулировании земельных отношений - так это уже ущерб ...
Неувязочка ...
Ну нельзя быть чуть-чуть беременным или - или может само рассосется ...

С уважением :a_g_a:

P.S.
Стаття 238. Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання
1. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські
санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Жизнь коротка, а глупость - безгранична

Готовое изделие в виде паровоза обработать лобзиком до формы самолета
Аватар пользователя
Al Shurshun
 
Сообщений: 2937
Зарегистрирован: 13 май 2011, 22:22
Благодарил (а): 607 раз.
Поблагодарили: 1288 раз.

UNREAD_POST Елена Уварова » 10 май 2013, 22:00

Al Shurshun писал(а):Так мы далеко пойдем.
Как арендная плата - это налог ...
А, как реализация административного права в регулировании земельных отношений - так это уже ущерб ...
Неувязочка ...


Так и есть. Только давайте помнить, что, во-первых, мы говорим о позиции ВХСУ, которую для себя уясняем.
Во-вторых, я с этой позицией действительно готова согласиться. Неправомерные операции не должны являться объектом налогообложения (за исключением, пожалуй, ситуаций, когда законодатель прямо указывает на обратное, как например, на необходимость уплатить налог со взятки и т.п..). "Неувязочка" как раз получается, когда мы пользование землей без договора и самовольным занятием земли назвать хотим, и его же объектом налогообложения сделать в ситуации, когда законодатель прямо говорит:
288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.


Поэтому, как мне кажется, юридические механизмы тут как раз нормально срабатывают: налога нет, но есть обязанность возместить ущерб, сумма которого должна покрыть размер налога.
Елена Уварова
 
Сообщений: 107
Зарегистрирован: 21 фев 2012, 13:18
Благодарил (а): 40 раз.
Поблагодарили: 92 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 11 май 2013, 00:00

Позволю себе вмешаться.

Al Shurshun писал(а):О том, что имеет место длящееся нарушение условий хозяйственной деятельности никто не спорит.
Однако, в Хозяйственном кодексе - административно-хозяйственные санкции применяются не позже 6 месяцев от момента нарушения ?!.
Как в таком случае ?!.

Строго говоря немножко не так. Административно-хозяйственные санкции (АХС) "можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності" (ст. 250 ХКУ). Причем эти санкции применяются во внесудебном порядке (в некоторых случаях, по крайней мере – деталей точно не помню).
Если это правонарушение длящееся, то указанные сроки отсчитываются от момента его прекращения, а прекращается оно с даты оформления договора аренды земли.
Однако в данном случае речь не идет об АХС. О них можно говорить в том случае, если один из субъектов отношений является субъектом хозяйствования, а второй – субъектом властных полномочий, причем второй по отношению к первому является "надзирателем". Отношения между ними являются публичноправовыми (относятся к сфере публичного права).
В рассматриваемых конкретных отношениях орган госвласти (горсовет) по отношению к субъекту хозяйствования властных полномочий не имеет (не исполняет, если так, конечно, можно выразиться). Данные отношения (арендатор – арендодатель) являются хозяйственными (относятся к сфере приватного права). И, как написала Елена Уварова, суд (обращаю внимание – хозяйственный суд) "рассматривает этот спор как спор между двумя хозяйствующими субъектами, равноправными и не подчиненными друг другу". И рассматривает именно вопрос о компенсации ущерба.

Al Shurshun писал(а):Как арендная плата - это налог ...
А, как реализация административного права в регулировании земельных отношений - так это уже ущерб ...

Это не реализация административного права в регулировании земельных отношений! Реализация такого права это принятие горсоветом Решения о предоставлении земельного участка в аренду. А дальше между горсоветом и землепользователем начинаются именно хозяйственные отношения (так, во всяком случае, это рассматривает ВХСУ). О налогах здесь разговора нет. Поскольку это чисто хозяйственные (частноправовые) отношения, то и об АХС разговора тоже нет.
Когда к делу подключится орган ГНС и заявит, что арендная плата - это налог, вот эти отношения, которые возникнут между землепользователем и органом ГНС, будут административными (публичноправовыми). Орган ГНС по отношению субъекту хозяйствования будет субъектом властных полномочий ("надзирателем"), сможет (без всякого суда и даже при отсутствии договора аренды, а просто в связи с фактическим использованием земли) взыскать налог (арендную плату) и применить финансовые санкции. Но применять он их будет руководствуясь нормами не ХКУ, а НКУ. Как в части самих санкций, так и в части сроков их применения.
Ну а насколько правомерным будет такое взыскание арендной платы и применение санкций органом ГНС это уже другой вопрос.

Елена Уварова писал(а):…законодатель прямо говорит:
288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

С одной стороны оно конечно так! Однако, похоже, это не универсальная норма. Если на этом земельном участке находится здание, принадлежащее землепользователю на праве собственности, то…
http://reyestr.court.gov.ua/Review/13485869
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
24 грудня 2010 року

<…>
Виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що аналіз зазначених норм права (ст. 120 Земельного Кодекса и ст.ст. 2, 15 Закона “Про плату за землю” – Вотруба) дає підстави вважати, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
<…>
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди на обґрунтування своїх рішень посилалися на те, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди.
Цей висновок є наслідком порушення правил застосування норм права : перевагу було надано положенням Закону № 2535-XII та ЗК (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, стаття 120 ЗК та стаття 377 Цивільного кодексу України (щодо відносин, які виникли після 1 січня 2004 року).

Могу добавить, что данное решение ВСУ имеется в базе правовых позиций на сайте ВАСУ, т.е. эта правовая позиция является обязательной для применения всеми админсудами и субъектами властных полномочий (ст. 244-2 КАСУ).

Елена Уварова писал(а):Неправомерные операции не должны являться объектом налогообложения

Я бы не был столь категоричен!
Что значит неправомерная операция? Покупка-продажа наркотиков? Да, это нікчемний правочин и он не может являться объектом налогообложения. Если договор в установленом законом порядке признан недействительным, операции, осуществленные в его исполнение, тоже не могут являться объектом налогообложения.
Но если, к примеру, субъект хозяйствования оказывает транспортные услуги не имея на этот вид деятельности лицензии, или даже имеет лицензию, но осуществляет перевозку без использования ТТН, то он нарушает правила ведения хоздеятельности. За это к нему можно применить АХС, о которых речь шла выше, но сама операция предоставления услуг от этого недействительной ведь не становится. И является объектом налогообложения!
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1990
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 603 раз.
Поблагодарили: 2000 раз.

UNREAD_POST Al Shurshun » 11 май 2013, 00:56

Уважаемый коллега, Вотруба !

Откровенного говоря, впервые слышу, что ДПСы осуществляют надзорные функции в земельных отношениях.
По факту имеем:
1) приобретенное право собственности на здание - объект недвижимости
2) неоформленное право собственности на земельный участок, на котором это здание находится

Надзорная обязанность местной власти - вменить своевременность оформления имущественных прав из которых уже будут следовать налоговые обязательства

А обратным порядком - ну никак ...
Для ДПСов субъект - плательщик возникает после оформления имущественных прав и письменного оформления размера обязательств, которые возникают из имущественных прав

С уважением :a_g_a:
P.S. перечень прав местных властей состоит не только в оформлении :ga-ze-ta; письменного решения ... - это уже профанация
Жизнь коротка, а глупость - безгранична

Готовое изделие в виде паровоза обработать лобзиком до формы самолета
Аватар пользователя
Al Shurshun
 
Сообщений: 2937
Зарегистрирован: 13 май 2011, 22:22
Благодарил (а): 607 раз.
Поблагодарили: 1288 раз.

След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в Судебная практика (+запросы на поиск)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, Lolik, Ya