Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Налоговый кредит: правовые позиции

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST foxy » 22 янв 2011, 13:45

Позиции судов, которые сформировались при применении Закона об НДС, со вступлением в силу Налогового кодекса поменяться в основном не должны.
Начну обзор. Как будут встречаться новые решения - обзор будет дополняться. Участвовать - добавлять решения, высказывать свою точку зрения по тем позициям, которые уже представлены, интересоваться позицией судов по тому или иному вопросу, делиться своим опытом судебных споров - прошу всех :)

1. Неуплата НДС в бюджет контрагентом, неподача им деклараций не лишает налогоплательщика права на налоговый кредит.
ПОСТАНОВА
1 червня 2010 року № 21-573во10
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

... висновок Вищого адміністративного суду України в інших справах, на рішення в яких посилалася ДПІ як на підставу для перегляду оскаржуваного судового рішення за винятковими обставинами про те, що відшкодуванню ПДВ підлягають лише суми, сплачені до бюджету, є помилковим.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У цій справі касаційний суд, закриваючи провадження в частині вимог щодо зобов’язання вчинити дії на відшкодування бюджетної заборгованості, реалізуючи положення статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, правильно виходив з оцінки виникнення обставин порушення права позивача, оскільки лише у разі порушення охоронюваних законом прав та інтересів спірні правовідносини можуть стати предметом розгляду адміністративними судами за правилами вказаного кодифікованого акта.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що правовідносини з відшкодування бюджетної заборгованості виникають між платником податку та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, який здійснює контроль за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків і зборів, та, із урахуванням запровадженої Бюджетним кодексом України казначейської форми обслуговування Державного бюджету, між відповідним територіальним органом Державного казначейства України.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"08" липня 2010 р. м. Київ К-18621/07
...як вірно зазначили попередні судові інстанції, наявність у платника податку –позивача –виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. При цьому порушення таким контрагентом податкової дисципліни (як-от недекларування та несплата відповідних сум ПДВ до бюджету) не тягне за собою недійсність складених ним податкових накладних та не позбавляє платника права на отримання податкової вигоди, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися його контрагентом, або не підтвердить наявність інших обставин, що свідчать про недобросовісність платника.


2. Вексель в обмен на товары не дает права на налоговый кредит
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м. Київ
...
Задовольняючи позов у частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0002092301/2 від 9 вересня 2005 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що господарська операція з придбання Компанією простих векселів (цінних паперів) в обмін на нафтопродукти за договорами міни є бартерною та згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР оподатковується податком на додану вартість. Витрати позивача на придбання таких векселів відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР ?Про оподаткування прибутку підприємств? є валовими, а отже і суму сплаченого при цьому податку на додану вартість правомірно включено останнім до складу податкового кредиту.
Між тим, такі висновки судів зроблені без урахування положень абзаців 1, 3 пункту 4.8 статті 4 Закону № 168/97-ВР, за правилами яких, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку
.
:(
обсуждалось тут http://www.buhforum.com/posting.php?mode=reply&f=28&t=214

3. Налоговые накладные, выписанные до аннулирования свидетельства плательщика НДС, дают право на налоговый кредит.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"05" серпня 2010 р. м. Київ К-18364/07
...
Помилковим є висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів його контрагентів, а також їх свідоцтв платників ПДВ.
Адже визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
У разі ж перебування підприємства на час здійснення господарської операції у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та наявності у цього підприємства свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ підстави для висновку про відсутність у такого підприємства права на видачу податкових накладних лише в силу факту подальшого скасування реєстрації такого суб’єкта господарювання відсутні.
Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, в одних випадках податкові накладні (за якими податковий орган визнав необґрунтованим включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту) були складені постачальниками до прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації таких підприємств-постачальників та до анулювання їх реєстрації як платників ПДВ. В інших же випадках контрагенти позивача видавали податкові накладні вже після визнання недійсними їх свідоцтв як платників ПДВ. Так, судами було з’ясовано, що рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 31.10.2002 (яке набрало законної сили 01.11.2002) визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «Опт Трейдінг»та його свідоцтво платника ПДВ. Втім складені цим товариством податкові накладні датовані листопадом та груднем 2002 року (тобто вже після прийняття названого рішення). Факти складення податкових накладних після скасування свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ мали місце і з боку інших постачальників позивача.
З огляду на те, що згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, в даному для того, щоб дійти правильного висновку про правомірність або безпідставність віднесення АТ «Барвінок» до податкового кредиту сум ПДВ за спірними податковими накладними, складеними постачальниками, свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ яких було визнано недійсними, судам слід було вичерпно з’ясувати, коли саме було скасовано реєстрацію таких підприємств як платників ПДВ та чи були видані ними спірні податкові накладні до або після скасування такої реєстрації.


4. Процедурные нарушения со стороны налогового органа при проверке правомерности формирования налогового кредита - не основание для отмены налогового уведомления-решения.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"08" липня 2010 р. м. Київ К-18621/07
...
за змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відтак з моменту анулювання реєстрації СПД ОСОБА_1 як платника ПДВ (тобто з 18.11.20005) він не мав права видавати податкові накладні, а тому складені ним після цієї дати накладні не мають юридичної сили та, відповідно, не можуть слугувати підставою для ведення податкового обліку платника.
Однак попередні судові інстанції, дійшовши правильного висновку про незаконність включення ТОВ «Агрофірма Хетеко»до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними СПД ОСОБА_1 протягом лютого-березня 2006 року, визнали незаконним донарахування позивачеві відповідної суми податкового зобов’язання з ПДВ з причин недотримання ДПІ законодавчо установленої форми та порядку прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.
Однак слід зазначити, що невідповідність акта формальним ознакам та окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.


5. Незначительные недостатки в заполнении налоговой накладной не лишают права на налоговый кредит.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"15" липня 2010 р. м. Київ К-20185/07
...
За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Хоча в силу вимог абзацу першого підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, власне існування незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, як вірно зазначили судові інстанції, не є підставою для висновку про неправомірність включення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Адже згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Іншими словами, коли на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні мають незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.


6. Чтобы получить бюджетное возмещение, товар, который оплачен и по которому сформирован налоговый кредит, должен быть поставлен + его приобретение должно охватываться хозяйственной деятельностью налогоплательщика.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"19" серпня 2010 р. м. Київ К-22735/07
... Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Таким чином, як вірно зазначили суди, з огляду на наведені приписи Закону несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги) у разі фактичного виконання господарської операції.
Адже у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України, тоді як згідно з пунктом 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Водночас однієї з основних умов для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту платника відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Неотримання ж платником товарів унеможливлює їх використання у господарській діяльності, що, в свою чергу, виключає можливість як віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості таких товарів, так і, право на подальше отримання бюджетного відшкодування.
Водночас пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.
Таким чином, з огляду на відсутність факту поставки попередньо оплаченого позивачем товару ТОВ «Ліспромпостач»повинен був провести відповідне корегування податкового кредиту.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"11" листопада 2010 р. м. Київ К-28328/06
... аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов’язковою умовою виникнення у платника права на формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв’язок з господарською діяльністю підприємства.
В даному ж разі слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої позивачем не доведено зв’язку витрат на придбання аксесуарів до мобільних телефонів, запасних частин, мобільних послуг (SMSлого, мелодія, чат/знайомства), пилососу «ВЕКО»та матеріалів до автотранспорту з господарською діяльністю ВАТ «Дніпроенерго». Адже придбання названих товарів не відповідає основним видам діяльності позивача, тоді як позивачем не подано будь-яких доказів щодо обов’язковості понесення таких витрат у зв’язку з виробничою необхідністю.

7. Пока налоговый орган не докажет иного, налоговая накладная считается действительной.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"29" квітня 2010 р. м. Київ К-6441/07
.. згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв’язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.


8. Право на налоговый кредит не ограничивается предыдущим налоговым периодом. Обсуждалось с учетом требований Налогового кодекса и видения налоговиков http://www.buhforum.com/viewtopic.php?f=14&t=298
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"11" жовтня 2010 р. м. Київ К-1861/09
... суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що зазначена норма Закону України №168/97-ВР передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а не у всіх попередніх податкових періодах, які передували періоду виникненню права на бюджетне відшкодування.
Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками, зважаючи на наступне.
Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. В той же час, розглядувана норма не регулює порядок повернення з бюджету відповідних сум. Ці відносини регулюються нормами пп.7.7.5 –7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Враховуючи наведене, сума, яка була розрахована за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування, встановлений пп.7.7.5 –7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону, не передбачає можливості погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.
Зазначене стосується також і залишків від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та в яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у тих наступних податкових періодах, за якими вони виникли.
Отже, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування згідно зазначеного пп.7.7.2 п.7.7 вказаної статті є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Оскільки факт сплати позивачем на користь своїх постачальників, за наслідками взаємовідносин з якими товариством сформований податковий кредит, податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) не заперечується податковим органом та зважаючи на викладене –зменшення відповідачем підприємству суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.


9. По убыточным операциям налоговый кредит формироваться не может.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"11" листопада 2010 р. м. Київ К-23404/07
...
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент продажу позивачем спірних самоскидів) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Зі змісту наведених законодавчих приписів випливає, що право платника на включення витрат до податкового кредиту та валових витрат підприємства безпосередньо визначається зв'язком цих витрат з господарською діяльністю та спрямованістю цих витрат на отримання доходу, а тому завідоме ненаправлення операції на отримання доходу є обставиною, що виключає можливість віднесення витрат за такими збитковими операціями до валових витрат та правомірність формування податкового кредиту за наслідками здійснення таких операцій.

За это сообщение автора foxy поблагодарил:
voda.zp
Аватар пользователя
foxy
 
Сообщений: 132
Зарегистрирован: 23 ноя 2010, 00:59
Благодарил (а): 14 раз.
Поблагодарили: 29 раз.

UNREAD_POST Ol_ua » 13 фев 2011, 00:49

Дополню правовой позицией Европейского суда по правам человека (на его решения можно ссылаться в судах, поскольку они признаются источником права в Украине)

Постановление Палаты Европейского суда по правам человека от 22.01.2009 № 3991/03 по жалобе болгарской компании «Булвес»*. Дело касается порядка применения вычетов по НДС
Обстоятельства дела и предмет спора
Поставщик налогоплательщика несвоевременно начислил полученный от покупателя НДС к уплате в казну – не в том месяце, когда была совершена облагаемая операция, а позже. Налоговое ведомство Болгарии отказало налогоплательщику-покупателю в вычете НДС, начислив налог и пени.
Болгарские суды поддержали налоговое ведомство, указав, что законодательство Болгарии устанавливает в качестве условия вычета отражение поставщиком операции в налоговой отчетности. При рассмотрении дела в Европейском суде по правам человека (далее – ЕСПЧ, Страсбургский суд) представители Болгарии указали, что, заключив договор с поставщиком, налогоплательщик тем самым принял на себя риск бездействия поставщика. При этом налогоплательщик имел возможность взыскать с поставщика убытки, вызванные налоговыми доначислениями.

Правовая позиция ЕСПЧ
Страсбургский суд поддержал налогоплательщика-покупателя по следующим основаниям.
Поставщик, хотя и в более позднем периоде, но отразил НДС к уплате в казну, и по цепи закупок (supply chain) ущерба казне ко времени налоговой проверки покупателя не было. Взыскание с налогоплательщика налога и пени за нарушение, допущенное поставщиком, не оправдывается убытками казны. Более того, в этом случае казна получает налог дважды.
Независимо от действий поставщика, на налогоплательщика-покупателя не могут возлагаться дополнительные обязанности по НДС, поскольку он не знал, не должен был и не мог знать о налоговой неисполнительности поставщика (должная осмотрительность).
ЕСПЧ прямо указывает в постановлении, что национальный законодатель вправе вводить определенные ограничения для покупателей, но только на случаи налоговых мошенничеств поставщиков, сопряженных с отсутствием должной осмотрительности покупателей. Иной подход явился бы несоразмерным ограничением права собственности, признаваемого Европейской конвенцией о защите прав человека и основных свобод.
Налогоплательщик-покупатель не несет ответственности за поставщика вне рамок допущенного поставщиком налогового мошенничества и отсутствия в нем своей должной осмотрительности, поэтому нельзя понуждать покупателя нести из-за поставщика налоговые убытки, а значит, и обязывать его взыскивать эти убытки с поставщика. К тому же Болгария не представила в ЕСПЧ ни законодательных положений, ни судебной практики, которые бы подтверждали возможность взыскания с поставщика налоговых убытков.

За это сообщение автора Ol_ua поблагодарил:
voda.zp
Аватар пользователя
Ol_ua
 
Сообщений: 585
Зарегистрирован: 04 дек 2010, 22:20
Благодарил (а): 80 раз.
Поблагодарили: 77 раз.

UNREAD_POST vins » 21 мар 2011, 17:42

Добавлю в обзор свежее решение ВСУ (кстати, ссылается на решение Евросуда - как раз то, что было приведено Ol_ua :))

Постанова Верховного Суду України
31.01.2011 справа № 21-47а10

Суди встановили, що фактичною підставою для зменшення ЗАТ сум бюджетного відшкодування із ПДВ, задекларованих у податкових деклараціях із ПДВ за серпень 2006 року, січень–квітень 2007 року, на загальну суму 75 636 грн 38 коп., став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20 вересня 2007 року № 692/23-01/00274157, про порушення товариством підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, з посиланням на факт непідтвердження сплати до бюджету контрагентами постачальника товару позивача – приватного підприємства “Перун” (далі – ПП), що є посередником в ланцюгу поставок, а саме: малим підприємством “Фабі ЛТД” (далі – МП), товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтехсервіс” (далі – ТОВ). При цьому відповідач виходив із того, що МП ліквідовано згідно з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 листопада 2006 року, його державна реєстрація скасована 25 січня 2007 року, податкова декларація з ПДВ за липень 2006 року до податкового органу цим підприємством не подавалася; провести перевірку ТОВ неможливо у зв’язку із невстановленням його місцезнаходження, податкові декларації з ПДВ подавалися із прочерками.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України їхні рішення про задоволення позову залишив без змін.

Касаційний суд виходив із того, що товарність операцій з поставки ПП позивачу товару не оспорюється, надані останнім документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена, а тому оцінка судами таких обставин відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Зазначені висновки касаційного суду свідчать про правильне застосування норм матеріального права і узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За это сообщение автора vins поблагодарили: 3
Asia, Heloise, voda.zp
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST vins » 09 ноя 2011, 10:49

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
27 жовтня 2011 року м. Київ К-13955/09

...
за наслідками проведення СДПІ документальної невиїзної (камеральної) перевірки Товариства з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2007 року, оформленої актом від 21.11.2007 № 3459/40-018/00236027, позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1470 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. В основу прийняття цього акта індивідуальної дії було покладено висновок податкового органу про необхідність виключення із податкового кредиту Товариства частки ПДВ у складі вартості придбаних товарів та основних фондів, яка відповідає частці отриманих позивачем відходів і брухту чорних металів в процесі виробництва продукції, позаяк утворення відходів не є оподатковуваною операцією.
...
В даному разі використанням Товариством придбаних товарів (основних фондів) у господарській діяльності як умовою для віднесення їх вартості до податкового кредиту є їх залучення до виробничого процесу, тобто використання таких товарів у виробництві продукції. Оцінка ж ефективності такого використання (як-от –вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника (позивача у справі).

З урахуванням викладеного, слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій не вбачається.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST vins » 18 ноя 2011, 09:55

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
10 жовтня 2011 року м. Київ 21-231а11

У березні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26 лютого 2006 року № 0000252342/0, яким йому на 51 695 грн зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ).

Господарський суд Луганської області постановою від 8 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2007 року та Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2011 року, позов задовольнив.

На обґрунтування своїх рішень суди послалися на те, що підпункт 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 168/97-ВР) пов’язує можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ із фактичною оплатою податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви Товариства постанові цього ж суду від 18 серпня 2007 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано підпункт 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що за змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право платника податку на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ залежить лише від фактичної оплати цього податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари.

У справі, постанову касаційного суду в якій додано до заяви позивача, цей суд послався на те, що за змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає така частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів постачальникам саме у попередньому податковому періоді.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На думку Верховного Суду України, за змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічне регулювання встановлено і Податковим кодексом України, абзацом третім пункту 198.6 статті 198 якого встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
Люба П
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST vins » 16 янв 2012, 11:08

foxy писал(а):Право на налоговый кредит не ограничивается предыдущим налоговым периодом


Еще одно подтверждение от ВАСУ: право на налоговый кредит возникает в момент получения налоговой накладной, а не в момент ее выписки.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"30" листопада 2011 р. м. Київ К/9991/9441/11

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено випадки коли платник податку (покупець) не позбавляється права на формування податкового кредиту у разі ненадання платником податку (продавцем) виписаної податкової накладної за дотримання ним певної процедури, яка передбачає подання до податкового органу декларації за звітний період разом із заявою та скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сплачених сум податку на додану вартість, підтверджених розрахунковими документами, до складу податкового кредиту.

Недотримання зазначеної процедури, за висновками судів попередніх інстанцій позбавляє позивача права на формування податкового кредиту в травні, червні, та листопаді 2007 року на підставі податкових накладних, виписаних в інших податкових періодах, у зв’язку з чим донарахування позивачу податкового зобов’язання за спірним податковим повідомленням-рішенням визнано правомірним.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST Чихуа » 16 янв 2012, 11:47

9. По убыточным операциям налоговый кредит формироваться не может.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"11" листопада 2010 р. м. Київ К-23404/07
...
Зі змісту наведених законодавчих приписів випливає, що право платника на включення витрат до податкового кредиту та валових витрат підприємства безпосередньо визначається зв'язком цих витрат з господарською діяльністю та спрямованістю цих витрат на отримання доходу, а тому завідоме ненаправлення операції на отримання доходу є обставиною, що виключає можливість віднесення витрат за такими збитковими операціями до валових витрат та правомірність формування податкового кредиту за наслідками здійснення таких операцій.
______________________
ИМХО, здесь суд путает понятия "доход" и прибыль".
Утро... Теплая постелька... Сладкий сон...Вдруг.....удар по голове пультом - " Кучимутики!!!"

За это сообщение автора Чихуа поблагодарил:
vins
Аватар пользователя
Чихуа
 
Сообщений: 1754
Зарегистрирован: 08 июл 2011, 10:57
Благодарил (а): 467 раз.
Поблагодарили: 634 раз.

UNREAD_POST vins » 16 янв 2012, 17:05

Законодательство не обязывает покупателя подтверждать опоздание налоговой накладной почтовым уведомлением.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2825/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: В.І. Дяков
ПОСТАНОВА
"17" січня 2011 р. м. Київ № 2а-2825/10/2570

...
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що у зв’язку з відсутністю у позивача поштових повідомлень, які підтверджують дату надходження податкових накладних, товариством безпідставно сформований податковий кредит у відповідних періодах. Доказом отримання такої накладної є поштовий конверт з повідомлення про вручення.

Колегія суддів не може погодитись з таким з висновком суду першої інстанції, оскільки постанова суду не містить посилань на норми права, які б встановлювали обов’язок платників податків використовувати поштовий зв'язок для надання податкових накладних, а також норми права, які б встановлювали обмеження щодо нарахування сум податкового кредиту по накладних, дата надходження яких не підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон про ПДВ).

Колегія суддів бере до уваги, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відтак, повне право на формування податкового кредиту виникає не раніше дня фактичного отримання податкової накладної.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST vins » 24 фев 2012, 13:50

Неосведомленность покупателя об утрате продавцом статуса плательщика НДС - не основание для признания за ним права на налоговый кредит

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
"02" лютого 2012 р. м. Київ К-24109/10


Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2009 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.03.2009 № 0001731601/0, за яким Підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 10876,11 грн. (у тому числі 10358,20 грн. за основним платежем та 517,91 грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутність доказів вручення постачальникові позивача (суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_3 (далі –СПД ОСОБА_3)) примірника акта про анулювання його реєстрації платником ПДВ свідчить про необізнаність позивача з втратою його контрагентом статусу платника ПДВ та про законність віднесення Підприємством до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними цим контрагентом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; в позові відмовлено з тих мотивів, що податкові накладні, складені особою, яка не зареєстрована платником ПДВ, не можуть бути підставою для податкового обліку платника (позивача у справі) незалежно від його обізнаності щодо податкової правосуб’єктності його контрагента.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційною інстанцією правильного та вмотивованого рішення окружного суду у справі.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував факт включення позивачем до податкового кредиту у звітні періоди з травня по листопад 2008 року сум ПДВ за податковими накладними, складеними його постачальником –СПД ОСОБА_3 –після втрати останнім статусу платника ПДВ на підставі акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 21.04.2008 № 622.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 цієї ж статті Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом пункту 9.8 статті 9 цього ж Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у визначених законом випадках.

З урахуванням наведених законодавчих приписів апеляційний суд, встановивши факт втрати СПД ОСОБА_3 статусу платника ПДВ за актом ДПІ від 21.04.2008, дійшов вірного висновку про відсутність у цього суб’єкта господарювання права на складення податкових накладних після цієї дати та, відповідно, про незаконність формування позивачем податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

При цьому апеляційна інстанція обґрунтовано не погодилася з наданою окружним судом правовою оцінкою обставин справи, за якою відсутність доказів обізнаності позивача з фактом анулювання реєстрації його постачальника як платника ПДВ не може бути підставою для висновку про неправильність формування Підприємством даних податкового обліку на підставі накладних, складених СПД ОСОБА_3 після 21.04.2008.

Адже, по-перше, як вірно зазначив апеляційний суд, втрата особою статусу платника ПДВ позбавляє правового значення складені такою особою податкові накладні після анулювання її реєстрації незалежно від обізнаності учасників господарської операції щодо цього факту. А по-друге, для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України не пізніше 2, 12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, як це передбачено пунктом 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2009 № 79.

З урахуванням викладеного апеляційний суд цілком обґрунтовано відмовив у позові Підприємства, а тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції зі спору відсутні.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 26 фев 2012, 19:21

Интересный пассаж (аргумент) содержится в нижеприведенном судебном решениии (спор идет о (бес)товарности операций по приобретению товаров).

Вінницький апеляційний адміністративний суд
24 січня 2012 року Справа № 2270/10876/11

<...>
Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ТОВ ЛВП "Максан" та Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Крім цього сам факт здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янецькі трансформаторні підстанції" та його контрагентом ТОВ ЛВП "Максан" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, платіжними дорученнями, накладними, рахунками-фактури, банківськими виписками.
Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.
Крім того,
суд зазначає, що за результатами перевірки суми податкових зобов’язань, задекларованих за результатами реалізації придбаних у вказаних контрагентів товарів, позивачу не зменшувались, а отже органом державної податкової служби факт придбання та наявність товару у позивача відповідачем не заперечується. Крім того, перевіркою не встановлено факту придбання товарів у інших суб'єктів чи безоплатного їх отримання.
<...>
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1992
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 603 раз.
Поблагодарили: 2005 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 28 фев 2012, 11:37

Есть ли право на НК по уплаченному авансу? ВСУ считает, что НЕТ.

"Із аналізу наведених положень Закону N 168/97-ВР убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон N 168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
...
За таких обставин касаційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов правильного висновку, що оскільки Підприємство та товариство з обмеженою відповідальністю "Моя оселя" не складали актів прийому виконаних за договором підряду робіт, відсутні будь-які інші первинні документи, які б свідчили про їх виконання, то включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з передплатою робіт за договором підряду, є безпідставним, а оскаржуване рішення ДПІ, яким Підприємству донараховано податкове зобов'язання із ПДВ, - правомірним.
"

Постановление ВСУ от 14.11.11 г. № 21-339а11.




ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 14 листопада 2011 року


Скрытый текст: показать
Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства - фірми "Асоль" (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

У вересні 2007 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 22 лютого 2007 року N 0000622301/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1511666 грн. 67 коп. і 755833 грн. 33 коп. штрафних санкцій.

Таке рішення ДПІ прийняла на підставі акта від 10 лютого 2007 року N 305/2303/20937967/23 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача, у ході якої встановлено порушення ним підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 168/97-ВР), внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2006 року.

На обґрунтування позову Підприємство послалося на те, що податковий кредит за липень 2006 року сформований ним із дотриманням встановлених Законом N 168/97-ВР вимог для віднесення до нього сум ПДВ.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 червня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви додано постанови Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2007 року N К-21085/06, 11 вересня 2007 року N К-27082/06, 31 січня 2008 року N К-4091/07 та 27 травня 2009 року N К-35452/06, у яких, на думку заявника, згадані норми закону у подібних правовідносинах застосовані по-іншому та правильно.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.2.3 названого пункту Закону передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу наведених положень Закону N 168/97-ВР убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон N 168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення ДПІ про донарахування Підприємству податкового зобов'язання із ПДВ стало включення останнім до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у липні 2006 року в сумі авансового платежу за роботи, передбачені договором підряду із товариством з обмеженою відповідальністю "Моя оселя" від 30 червня 2006 року, на підставі наданої останнім податкової накладної. При цьому статут названого товариства та його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2006 року визнані недійсними, оскільки воно є фіктивним та створеним без наміру здійснення господарської діяльності.

За таких обставин касаційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов правильного висновку, що оскільки Підприємство та товариство з обмеженою відповідальністю "Моя оселя" не складали актів прийому виконаних за договором підряду робіт, відсутні будь-які інші первинні документи, які б свідчили про їх виконання, то включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з передплатою робіт за договором підряду, є безпідставним, а оскаржуване рішення ДПІ, яким Підприємству донараховано податкове зобов'язання із ПДВ, - правомірним.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви приватного підприємства - фірми "Асоль" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий
В. Л. Маринченко
Судді:
...

 

За это сообщение автора Vetal' поблагодарили: 3
vins, voda.zp, налоговик
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST Печкин » 28 фев 2012, 12:02

Добрый день!
А может нет и не было первого события. Больше 40-ка судей ВСУ все-таки :)
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2885 раз.

UNREAD_POST Vetal' » 28 фев 2012, 14:58

Печкин писал(а):Добрый день!
А может нет и не было первого события. Больше 40-ка судей ВСУ все-таки :)


Добрый день! На это судьям остается ответить словами: «Ты суслика видишь? — Нет. — И я нет. А он есть!» ( (с) фильм «ДМБ») :)
Vetal'
 
Сообщений: 2852
Зарегистрирован: 27 янв 2011, 11:57
Благодарил (а): 440 раз.
Поблагодарили: 1151 раз.

UNREAD_POST vins » 09 мар 2012, 14:43

Свежее постановление ВАСУ с правовой позицией: незначительные недостатки в заполнении реквизитов налоговой накладной не влекут ее недействителность
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"23" лютого 2012 р. м. Київ К-16637/09

...
Судовими інстанціями у справі встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.09.2006, оформлену актом від 19.12.2006 № 3736/23-4/23135010. В ході цієї перевірки було виявлено факт неправомірного (за висновком податкової інспекції) включення позивачем до податкового кредиту:

34833,33 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством «ПКФ «Інфотех»за наслідками надання позивачеві рекламно-інформаційних послуг у період з травня 2004 року по грудень 2005 року, тоді як постановою господарського суду Херсонської області від 23.11.2006 скасовано державну реєстрацію цього постачальника, а також його свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ;

8500 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль»з невірним зазначенням адреси цього постачальника, його індивідуального податкового номера та номера свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ;

5666,66 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством «Промінь», яке не звітувало до податкового органу та не сплатило відповідні суми цього податку до бюджету.

Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований за наслідками фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг), яка є підставою для формування податкового обліку платника, та підтверджений податковою накладною.

А відтак наявність в накладних позивача незначних недоліків в заповненні (як-от невірне зазначення їх окремих реквізитів), за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі податкові накладні правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, хоча складені товариством з обмеженою відповідальністю «Техномодуль»податкові накладні і містили неточні відомості щодо адреси цієї особи та її реєстрації як платника ПДВ, утім така неточність не перешкодила встановити зміст господарської операції, особу постачальника, дійсну вартість поставленого товару, у зв’язку з чим у судів були відсутні підстави для висновку про незаконність включення Підприємством до податкового кредиту 8500 грн. ПДВ.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23 лютого 2012 року м. Київ К-18043/09

...
Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи, згідно з якою наявність в накладних позивача незначних недоліків в заповненні, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі податкові накладні правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

За это сообщение автора vins поблагодарил:
Люба П
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST vins » 03 апр 2012, 07:15

vins писал(а):незначительные недостатки в заполнении реквизитов налоговой накладной не влекут ее недействителность

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
15 березня 2012 року Справа № 2а/2570/549/2012

...
Щодо включення ПДВ на суму 1 839,97 грн. до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду за податковими накладнимих, які мають недоліки у складані податкових накладних, суд визнає дії позивача правомірним, оскільки відповідно до наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначено у п. 2 цього Порядку.

Отже самі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема: відсутність номенклатури (опису поставленого товару) та не зазначення податкового номера, місцезнаходження та свідоцтва ПДВ покупця, не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, про можливість ідентифікації контрагентів позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно донараховано ПДВ на загальну суму 17 866 грн.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в Судебная практика (+запросы на поиск)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Gb, MR, Ya