Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Налоговый кредит: правовые позиции

Модератор: Ol_ua

UNREAD_POST tatta » 08 ноя 2013, 17:00

Копии тех оригиналов (п.85.2 ст. 85)
tatta
 
Сообщений: 104
Зарегистрирован: 25 май 2012, 12:54
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST bur » 19 дек 2014, 10:15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/31989/14


Виконання даних господарських операцій підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, додатковими угодами, актами наданих послуг, звітами пошуку клієнтів.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості товару та висновків санітарно-епідеміологічної експертизи правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки даний факт не є підставою для донарахування податкових зобов'язань.

З приводу посилання податкового органу на матеріали перевірки ТОВ «Статус партнер», суд у даному випадку зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

На підтвердження використання отриманих послуг в матеріалах справи наявні копії договорів, які укладалися позивачем з контрагентами за посередництва ТОВ «Зв'язок».

Посилання відповідача у касаційній скарзі на недоцільне включення до звітів пошуку клієнтів послуг, отриманих від ТОВ «Зв'язок», оскільки позивач здійснював продаж товару за раніше укладеними договорами, є необґрунтованими та спростовуються умовами додаткової угоди №1 до договору про надання агентських послуг, відповідно до п.3 якої розмір винагороди Агента визначається на основі реалізації продукції (товару) Клієнтам протягом строку дії даного договору, який, в свою чергу, відповідно до його умов може бути пролонгований. Крім того, розмір винагороди складає 30 % від реалізованої продукції (товару) за договорами, укладеними при посередництві, що підтверджує доцільність оплати послуг за умов реальної поставки. В силу предмету даного договору (узгодження умов співробітництва з метою росту обсягу продажу) допустимим є також і підписання додаткових угод до раніше укладених договорів.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST p_o_d_a_t_k_u » 06 апр 2016, 19:05

Ребята, подскажите имеет ли право ФЛП-единщик на НК, если покупает бензин для своего авто, которое использует в своей хоздеятельности???
p_o_d_a_t_k_u
 
Сообщений: 230
Зарегистрирован: 04 окт 2012, 10:55
Благодарил (а): 30 раз.
Поблагодарили: 22 раз.

UNREAD_POST налоговик » 06 окт 2016, 10:07

аренда - не приобретение, поэтому без налогового кредита


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача - Соколової Р.М.,

відповідача - Петричук І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лтд» (далі - Товариство) до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (правонаступником якої є Лохвицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області; далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

У серпні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від:

- 11 травня 2010 року № 0000192351/0, 15 липня 2010 року № 0000192351/1, 17 вересня 2010 року № 0000192351/2 повністю;

- 11 травня 2010 року № 0000202351/0, 15 липня 2010 року № 0000202351/1, 17 вересня 2010 року № 0000202351/2 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 960 190 грн, у тому числі: за березень 2009 року - на 156 748 грн, за липень 2009 року - на 196 343 грн, за серпень 2009 року - на 194 587 грн, за листопад 2009 року - на 412 512 грн.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що за умовами зовнішньоекономічних контрактів на митну територію України було ввезено обладнання з метою використання у господарській діяльності. При митному оформленні ввезеного товару було сплачено податок на додану вартість (далі - ПДВ) з митної вартості обладнання, суми якого віднесені до складу податкового кредиту відповідно до вимог статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

Суди встановили, що ОДПІ провела планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 26 квітня 2010 року № 137/23/35665790.

Згідно з цим актом Товариство порушило вимоги:

- пункту 4.2 статті , підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 1 048 950 грн (у тому числі: за березень 2009 року - на 156 748 грн, за липень 2009 року - на 196 343 грн, за серпень 2009 року - на 194 587 грн, за листопад 2009 року - на 501 272 грн);

- пункту 4.2 статті , підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР , в результаті чого занижено ПДВ у періоді, який перевірявся, на загальну суму 4 958 846 грн (у тому числі: за грудень 2008 року - на 780 020 грн, за квітень 2009 року - на 333 964 грн, за травень 2009 року - на 301 111 грн, за червень 2009 року - на 687 343 грн, за вересень 2009 року - на 325 755 грн, за листопад 2009 року - на 2 518 953 грн, за грудень 2009 року - на 11 700 грн).

В акті перевірки, зокрема, було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений під час митного оформлення обладнання, ввезеного на митну територію України на умовах оперативного лізингу, оскільки таке обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування.

На акт перевірки позивач подав заперечення.

11 травня 2010 року ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000192351/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті , підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті '-17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2181-III) визначила Товариству суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 7 438 269 грн, у тому числі: 4 958 846 грн - за основним платежем, 2 479 423 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № 0000202351/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 1 048 950 грн, у тому числі: за березень 2009 року - на 156 748 грн, за липень 2009 року - на 196 343 грн, за серпень 2009 року - на 194 587 грн, за листопад 2009 року - на 501 272 грн.

Товариство оскаржувало вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення, а податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2010 року №№ 0000192351/1, 0000202351/1 і 17 вересня 2010 року №№ 0000192351/2, 0000202351/2 на аналогічні суми.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 лютого 2016 року ці судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеного вище судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОДПІ зазначає, що в доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2015 року (№ К/9991/34582/12) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано пункт 4.2 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.1 пункту 7.4, підпункти 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Просить скасувати всі судові рішення у цій справі та відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача, з наведенням відповідних мотивів, просив скасувати усі постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача, навівши своє обґрунтування, вважав, що рішення судів у справі, що розглядається, є законними, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОДПІ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, у справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні операції по ввезенню на митну територію України обладнання на умовах оперативного лізингу підпадають під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту, що підтверджує право платника на збільшення розміру податкового кредиту з ПДВ та подальше включення сплачених позивачем сум ПДВ до складу від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Водночас у наданій на обґрунтування заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2015 року у справі між тими самими сторонами, яку розглядав Верховний Суд України (постанова від 24 травня 2016 року № № 21-330а16 ), суд виходив із того, що Товариство не мало права відносити до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ з операцій отримання в оренду тимчасово ввезеного на митну територію України обладнання у зв'язку з тим, що така операція не є операцією з придбання товарів, оскільки тимчасове набуття права користування майном не охоплюється поняттям «поставка товару», за якою здійснюється перехід права власності на товар до покупця.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права і в постановах від 12 січня та 24 травня 2016 року (№№ № 21-1013а15 , № 21-330а16 відповідно) зазначив, що Закон № 168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних відносин, визначав платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано статтею 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом зазначеної норми платник ПДВ має право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) за умов придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг та їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У справі, що розглядається, Товариство на підставі договорів оренди для використання у видобутку нафти та газу на Мехедівсько-Голотовщинському та Свиридівському родовищах, тобто у своїй господарській діяльності, тимчасово ввозило на митну територію України виробниче і технологічне обладнання, а саме: станцію для проведення канатних робіт, ловильне обладнання, бурове обладнання, дві турбіни для прямої свердловини і супутнього устаткування, обладнання для виконання робіт з технічного обслуговування обсадних труб та НКТ, збору і експлуатації обладнання та ловильних робіт іншими нерезидентами тощо.

Зазначені операції не є придбанням товарів та послуг у розумінні підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, а отже, сума ПДВ, сплачена при ввезенні обладнання, отриманого у користування, до податкового кредиту не відноситься.

Словосполучення «(у тому числі при їх імпорті)», вжите у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не є підставою для розширеного тлумачення положень цього підпункту у системному зв'язку з нормами підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону, оскільки таке уточнення стосується виключно операцій, які безпосередньо зазначені в абзаці першому підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Отже, у справі, що розглядається, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв'язку з чим постановлені цими судами рішення підлягають скасуванню.

Водночас для ухвалення рішення по суті позовних вимог з урахуванням наведеного вище правового висновку Верховного Суду України необхідно повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі докази у справі та дати їм належну оцінку.

Верховний Суд України, розглядаючи справу в межах наданих йому повноважень, позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та оцінювати їх.

За таких обставин справа після скасування усіх постановлених у ній судових рішень має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду необхідно врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року й ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2016 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.


В НКУ уже есть "г"

198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2589 раз.

Пред.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в Судебная практика (+запросы на поиск)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya

cron