Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Командировка

Бухучетный форум.

UNREAD_POST vins » 11 июл 2014, 11:29

yryna писал(а):Суточные возмещаются работнику за каждый день нахождения в командировке. День приезда-уезда - это один и тот же день, когда работник находился в командировке, т.е. выполнял поручение работодателя вне места постоянной работы. И, неважно, как эти командировки оформлены - одним документом или несколькими, в одном месте он был или в нескольких последовательно, главное - суточные оплачиваются за каждый календарный день нахождения в командировке, а не за факт направления в командировку.


Ну как неважно. Давайте представим: есть один приказ о командировке (№ 1) 5-11 июня (из Харькова в Днепр и назад) и второй приказ о командировке (№ 2) на 11-15 июня (из Харькова во Львов и назад). Для командировки № 1 бухгалтерия 1 июля перечисляет суточнные. Работник приезжает, отчитывается, подает проездные документы с датой возвращения 11 июня.
Для командировки № 2 бухгалтерия опять же должна перечислить суточные. В приказе стоят даты 11-15. Должна ли бухгалтерия вычесть 11-ое число? Не думаю.
Дальше работник возвращается, опять же отчитывается, и подает документ, подтверждающий, что выехал он в командировку 11-го.
При этом в Инструкции:

4. За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття)
перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи
вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі
(разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах
сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
02.02.2011 N 98 ( 98-2011-п ).
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових
проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття
до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
При відрядженні працівника строком на один день або в таку
місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до
місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну
добу.
Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та
відповідними первинними документами.
За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST nikki » 11 июл 2014, 11:41

4. В случае если день прибытия из предыдущей командировки и день выбытия в следующую командировку совпадают (являются одним днем), суточные выплачиваются за один день. Ранее на это указывали специалисты Минфина в письмах от 29.12.2005 г. № 31-18030-07-25/28711 // «Налоги и бухгалтерский учет», 2007, спецвыпуск № 11, и от20.01.2007г. № 31-18030-07-10/854// «Налоги и бухгалтерский учет», 2009, спецвыпуск № 11. Считаем, что и сегодня в этом вопросе ничего не изменилось, а потому, если работник прибывает из командировки и в тот же день отправляется в следующую поездку, суточные за этот день ему выплачиваются в одинарном размере.
Заметим: по какой из командировок (первой или второй) отразить в данном случае возмещение суточных, предприятие вправе решить самостоятельно. При этом если будет решено оплатить этот день как день прибытия из первой командировки, то для целей расчета суточных по второй командировке ее продолжительность следует уменьшить на 1 день.

НИБУ спецвыпуск № 5 за 2013 год
nikki
 
Сообщений: 1116
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 11:27
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 375 раз.

UNREAD_POST vins » 11 июл 2014, 11:44

nikki писал(а):Заметим: по какой из командировок (первой или второй) отразить в данном случае возмещение суточных, предприятие вправе решить самостоятельно. При этом если будет решено оплатить этот день как день прибытия из первой командировки, то для целей расчета суточных по второй командировке ее продолжительность следует уменьшить на 1 день.


Особенно интересно выглядит, если вторая - загранкомандировка.
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2891 раз.

UNREAD_POST Руся-2 » 18 июл 2014, 23:57

Позиція суду щодо підтвердження витрат, понесених працівником під час відрядження
http://golovbukh.ua/news/pozitsija_sudu ... adzhennja/
Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 № 806/604/14
Суд визнав правомірним застосування податковим органом до підприємства-позивача фінансових санкцій та донарахування грошових зобов’язань по ПДФО за ненадання останнім підтвердних документів до авансових звітів.
Зокрема, суть виявлених податківцями порушень полягала в тому, що на підтвердження оплати вартості проживання в готелях за певні періоди працівниками позивача надавалися квитанції до прибуткових касових ордерів, виписані підприємцями.
І це при тому, що пунктом 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі — Положення № 637), вимогу щодо обов’язкового оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими документами встановлено лише для підприємств — юридичних осіб. З огляду на це, фізичні особи — підприємці касової книги не ведуть, а також при здійсненні готівкових розрахунків не використовують бланки прибуткових та видаткових ордерів.
Крім того, апеляційний суд згадав лист НБУ від 30.10.2006 № 25-113/2453, яким чітко роз’яснено, що обов’язок оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими ордерами встановлено тільки для юросіб. У листі також зазначено, що форма касових ордерів та порядок їх заповнення, відповідно до пункту 3 Положення № 637, передбачають оформлення цих документів лише підприємствами, установами та організаціями, а саме бухгалтерією підприємства. Передбачено такі обов’язкові реквізити, як підпис головного бухгалтера та керівника підприємства.
Отже, законодавством України для приватних підприємців не передбачено оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів та, відповідно, відображення таких ордерів у касовій книзі. Прибуткові касові ордери не можуть вважатися розрахунковими документами та підтверджувати проведення платіжних операцій. Фізичні особи — підприємці проводять документальне оформлення касових операцій залежно від виду та специфіки своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів, що поширюються на їх діяльність.
Донарахування грошових зобов’язань відбулось також за фактом підтвердження вартості оплати проїзду одного з працівників підприємства електронним проїзним документом. Іншим же працівником узагалі не було надано жодних підтвердних документів.
І знову ж таки, погоджуючись із твердженнями податкового органу, суд указав, що електронний проїзний квиток може засвідчувати вартість понесених витрат на проїзд за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в т. ч. чартерних рейсів. Тому для підтвердження витрат, понесених працівником під час відрядження, він має надати, окрім рахунків готелів, проїзних квитків, видаткових накладних, інших первинних документів, також документи, що підтверджують здійснені готівкою чи за допомогою платіжних карток розрахунки, а саме: фіскальні касові чеки, розрахункові квитанції, спрощені розрахункові квитанції, чеки банкомата, сліпи, квитанції платіжних терміналів тощо.
Руся-2
 
Сообщений: 557
Зарегистрирован: 21 апр 2014, 16:10
Благодарил (а): 31 раз.
Поблагодарили: 144 раз.

UNREAD_POST len' » 19 июл 2014, 13:46

Руся-2 писал(а):Позиція суду щодо підтвердження витрат, понесених працівником під час відрядження
http://golovbukh.ua/news/pozitsija_sudu ... adzhennja/
Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 № 806/604/14
Донарахування грошових зобов’язань відбулось також за фактом підтвердження вартості оплати проїзду одного з працівників підприємства електронним проїзним документом. Іншим же працівником узагалі не було надано жодних підтвердних документів.
І знову ж таки, погоджуючись із твердженнями податкового органу, суд указав, що електронний проїзний квиток може засвідчувати вартість понесених витрат на проїзд за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в т. ч. чартерних рейсів. Тому для підтвердження витрат, понесених працівником під час відрядження, він має надати, окрім рахунків готелів, проїзних квитків, видаткових накладних, інших первинних документів, також документи, що підтверджують здійснені готівкою чи за допомогою платіжних карток розрахунки, а саме: фіскальні касові чеки, розрахункові квитанції, спрощені розрахункові квитанції, чеки банкомата, сліпи, квитанції платіжних терміналів тощо.


Может, это было бюджетное предприятие. Зачем тогда рисовать такие письма?:
...У зв'язку з впровадженням електронних документів на залізничному транспорті наказом Міністерства фінансів від 19.07.2013 р. N 667 внесено нові норми до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон. Згідно із зазначеними змінами у разі використання направленим у службове відрядження працівником електронного проїзного/перевізного документа на потяг підставою для відшкодування витрат на його придбання є роздрукований на паперовому носії посадочний документ (у разі перевезення багажу - роздрукований на паперовому носії перевізний документ; у разі окремого замовлення послуги (зокрема, послуги з користування комплектом постільних речей, резервування місць) - роздрукований на паперовому носії документ на послуги). У разі повернення електронного проїзного/перевізного документа на потяг до звіту додається роздрукований на паперовому носії документ на повернення. Інформацію про наявність та статус електронного проїзного документа можна перевірити на офіційному веб-сайті Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Тобто при використанні працівником електронного проїзного документа на потяг підставою для відшкодування витрат на його придбання є роздрукований на паперовому носії посадочний документ (без посадкового талону та документа про оплату).

(Лист, Мінфін, від 19.12.2013, № 31-07230-16-10/36949 "Щодо службових відряджень")
len'
 
Сообщений: 192
Зарегистрирован: 13 окт 2012, 13:56
Благодарил (а): 50 раз.
Поблагодарили: 28 раз.

UNREAD_POST Руся-2 » 20 июл 2014, 16:33

23.05.2014
Нещодавно Міндоходів України спільно з журналом «Вісник Міністерства доходів і зборів України» було проведено «гарячу» телефонну лінію на тему «Особливості обчислення та сплати податку на прибуток підприємств». На запитання платників відповідала начальник відділу розгляду звернень Управління методології податку на прибуток підприємств Департаменту координації нормотворчої та методологічної роботи з питань оподаткування Міністерства доходів і зборів України Світлана Тимощук.
http://buhgalter911.com/ShowArticle.aspx?a=107207
Електронний проїзний квиток
7. Чи може електронний проїзний документ на залізничному транспорті бути підставою для включення його вартості до складу витрат підприємства?
Відповідно до п. 4 ст. 9 розділу II Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пп. 4.4.7 пп. 4.4 п. 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 р. № 581, спільним наказом Мінінфраструктури України та Міндоходів України від 30.05.2013 р. № 331/137 затверджено Порядок оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті (далі — Порядок).
Вимоги щодо електронних документів визначено у розділі V Порядку.
Згідно з положеннями цього розділу обов’язковим елементом візуальної форми електронного проїзного (перевізного) документа є його унікальний код.
Посадочний документ, перевізний документ, документ на повернення, документ на послуги (візуальна форма електронного проїзного документа) роздруковуються на паперовому носії або зберігаються як сукупність електронних даних (мобільний телефон, смартфон, планшет, компактний персональний комп’ютер, чіп-картка тощо).
Тобто всі перелічені вище документи, роздруковані на паперовому носії, є розрахунковими документами (транспортними квитками).
Таким чином, витрати на відрядження працівника на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема у вигляді електронних квитків, посадкового талона та документа про оплату.
Руся-2
 
Сообщений: 557
Зарегистрирован: 21 апр 2014, 16:10
Благодарил (а): 31 раз.
Поблагодарили: 144 раз.

UNREAD_POST bur » 29 июл 2014, 16:47

Sv_Tochka писал(а):Подскажите, пожалуйста, как правильно посчитать суточные когда в один день работник утром приезжает из одной командировки (по Украине) и вечером того же дня отправляется в другую (зарубеж). Как мне считать за этот день суточные ???


В один день две командировки: как выплачивать суточные за этот день

Работник предприятия утром, 22 июля 2014 года, вернулся из командировки по Украине, в которую отбыл 20 июля. В тот же день вечером его направили в зарубежную командировку в Польшу на четыре дня (с 22 по 25 июля). По Украине размер суточных на предприятии определен в сумме 200 грн, а для зарубежных командировок — 750 грн. Как определить сумму суточных за дни обоих командировок?

ОТВЕТ: В соответствии с абз. 4 пп. 140.1.7 НКУ, суточные выплачиваются за каждый календарный день командировки в рамках предельных сумм, определенных настоящим пунктом, то есть: в пределах Украины — 243,60 грн (1218 грн х 0,2), а за ее пределами — 913,50 грн (1218 грн х 0,75).
Предельные суммы суточных предприятие определяет в начале каждого года отдельным приказом. Все вопросы, связанные с направлением в командировку, с обеспечением денежными средствами на расходы в ней, с необходимостью выхода на работу в дни приезда и отъезда в командировку, с отчетностью, а также относительно выплаты суточных, если день прибытия из одной командировки совпадает с днем отъезда в другую, должны быть прописаны в положении о командировках предприятия.
Очевидно, что за один день командировки суточные не могут быть выплачены дважды. И Минфин в письме от 29.12.2005 г. № 31-1803007-25/28711 утверждает, что в случае, когда день прибытия из предыдущей командировки и день выбытия в следующую командировку совпадают, то это один день командировки. Поэтому возмещение расходов на питание и финансирование личных нужд работника (то есть суточных расходов) осуществляется за один день.
В подразделе 102.07.14 «3ІР» содержится следующий ответ на данный вопрос: «размер суточных, если работник в течение суток вернулся из командировки и уехал в командировку снова, не должен превышать ограничения, установленные пп. 140.1.7 п. 140.7 ст. 140 Налогового кодекса Украины для календарного дня такой командировки».
Следовательно, суточные можно выплатить только за один день командировки, приходящейся на одну из двух командировок. Но законодательством не определено, за какую именно командировку выплачиваются суточные, и предприятие имеет право самостоятельно решить этот вопрос, как вариант, прописав это в положении о командировках.
Несмотря на то что Миндоходов утверждает, что выдавать аванс перед командировкой работникам хозрасчетных предприятий необязательно, этого лучше избегать (письмо Миндоходов от 03.07.2013 г. № 6091/6/99-99-22-02-04-15/169). Ведь Минсоцполитики небезосновательно считает необеспечение авансом на командировку нарушением трудовых прав работников, за которое должностных лиц предприятия могут привлечь к админштрафу согласно ст. 41 КпАП1 (письмо Минсоцполитики от 07.11.2013 г. № 998/13/155-13).
Поэтому рассмотрим случай, когда работнику выдавали аванс на командировку. В таком случае работник, возвратившийся из первой командировки, должен составить авансовый отчет, в котором будут фигурировать и суммы суточных за три дня командировки, в т.ч. за 22 июля, — 600 грн (200 грн хЗ дн.).
Направляя работника в командировку в Польшу, предприятие определяет примерную сумму его расходов в командировке согласно расчету расходов. Но фактическая сумма суточных расходов будет определяться после возвращения работника из зарубежной командировки на основании отметок служебного лица Госпогранслужбы в загранпаспорте (пп. 140.1.7 НКУ). Здесь могут быть два варианта (см. ситуации 1 и 2).
Ситуация 1
Командированный работник вечером 22 июля 2014 года отбыл из Киева в Польшу поездом.
В этом случае визовый контроль он пройдет только на следующий день, начиная с которого ему должны выплачивать суточные для зарубежных командировок (750 грн). Поскольку до завершения суток 22 июля он будет находиться на территории Украины и не будет пересекать границу, то суточные за этот день должны были бы выплачиваться в размере 200 грн. Но суточные за 22 июля он уже получил, поэтому для их повторной выплаты нет оснований.
Так же будет и в случае, когда работник прибыл из командировки по Украине и в тот же день отбыл в другой украинский город.
Ситуация 2
Командированный работник 22 июля 2014 года в 18.00 вылетел из Киева в Польшу.
Тогда отметки в загранпаспорте ему проставили 22 июля и за этот день нужно было бы выплатить суточные в размере, установленном для зарубежной командировки (750 грн). Но работнику уже выплатили за этот день суточные (200 грн) согласно авансовому отчету, предоставленному по расходам в предыдущей командировке.
С другой стороны, ч. 2 ст. 121 КЗоТ гарантирует командированному работнику выплату суточных. По правилам упомянутой статьи, он определенно имеет право на «заграничные» суточные в размере 750 грн за этот календарный день. Это право подкреплено и соответствующими отметками в загранпаспорте командированного.
В таком случае, учитывая позицию налоговиков, главное — соблюсти условия, чтобы не было превышения предельного размера суточных, уста-
новленного на предприятии. То есть за 22 июля командированному работнику необходимо доплатить разницу — 550 грн (750 грн - 200 грн), чтобы не нарушать требований трудового и налогового законодательства.
Для этого целесообразно издать приказ о возмещении суточных расходов в зарубежной командировке, где следует указать: «в связи с тем, что день прибытия из одной командировки совпадает с днем отъезда в другую (зарубежную командировку), суточные за этот день доплачивают в пределах суммы, установленной на предприятии для зарубежных командировок».
Таким образом, если работник прибывает из командировки и в тот же день его направляют в другую командировку, суточные выплачиваются за один день командировки.
Светлана ЛИСТРОВАЯ,
шеф-редактор газеты «Интерактивная бухгалтерия»
ИНТЕРАКТИВНАЯ БУХГАЛТЕРИЯ № 140 / 28 июля 2014
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST buhgalter2005 » 01 авг 2014, 12:43

Банальный вопрос. На командировочном понаставили печати так, что мне просто нет места поставить прибыл. Как правильно продлить бланк. Просто приложить еще один, написать продление (его заполнять и подписывать у директора или не надо.) Во общем кто как делает или как правильно делать.
buhgalter2005
 
Сообщений: 87
Зарегистрирован: 10 июн 2011, 10:44
Благодарил (а): 2 раз.
Поблагодарили: 5 раз.

UNREAD_POST luluann » 27 авг 2014, 09:59

Как быть с командировками в Крым? Работник привозит подтверждающие документы в рублях, можем ли мы возмещать?
luluann
 
Сообщений: 34
Зарегистрирован: 18 авг 2014, 17:43
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 1 раз.

UNREAD_POST bur » 27 авг 2014, 10:53

luluann писал(а):Как быть с командировками в Крым? Работник привозит подтверждающие документы в рублях, можем ли мы возмещать?


Я нашел такое
На днях от одного из клиентов поступил интересный вопрос. Предыстория – киевское торговое предприятие отправило своего представителя в командировку по территории Крыма.
Естественно были выданы суточные и определенные средства на расходы. Сотрудник, вернувшись обратно, вместе с авансовым отчетом предоставил кассовый чек на покупку билета на автобус из Ялты в Симферополь. Согласно чеку, билет был оплачен российскими рублями. Грубо говоря, предприятие оплатило услуги контрагента в Крыму иностранной валютой.
У бухгалтера, соответственно, возник резонный вопрос – является ли возможным принять такой чек в качестве подтверждающего документа, не будет ли последствий?
Как известно, в связи с провозглашением Верховным Советом АРК декларации о независимости и принятия федерального закона Российской Федерации о вхождения Крыма в состав Российской Федерации, Верховной Радой Украины был принят закон “Об обеспечении прав и свобод граждан и правовой режим на временно оккупированной территории Украины”.
На сегодняшний день, Территория Крыма с точки зрения украинского законодательства считается неотъемлемой территорией Украины, временно оккупированной РФ. Указанным выше законом, не установлены правила обращения иностранной валюты (в частности, российского рубля) на территории Крыма.
Таким образом, на территорию Крыма распространяется действие Декрета КМУ “О системе валютного регулирования и валютного контроля”, согласно которому, гривна – является единственным законным способом платежа на территории Украины.
В то же время, следуя п. 4 ст. 5 абз. (г) Декрета, “использование иностранной валюты на территории Украины в качестве средства платежа…” требует получения индивидуальной лицензии НБУ.
Т.е., законодательство Украины в текущем виде не предполагает возможности использования в качестве валюты платежей российский рубль.
На наш взгляд, включение суммы по чеку в рублях в авансовый отчет и последующее уменьшение налога на прибыль приведет к негативным последствиям из-за формального нарушения валютного законодательства. Более того, любые расчеты с контрагентами в валюте, отличной от гривны, приведут к тем же санкциям и нарушению законодательства.
Установление такого нарушения влечет следующие санкции:
1. штраф на предприятие согласно п. 2 ст. 16 Декрета в сумме совершенных операций с валютными ценностями;
2. санкция на служебное лицо согласно ст. 162 КУпАП – предупреждение либо штраф от 30 до 44 необлагаемых минимумов с конфискацией валютных ценностей.
В качестве позитивной ноты, на текущий момент в ВРУ рассматривается законопроект “О налоговом и таможенном контроле в свободной экономической зоне Крыма…”, п. 13.2 которого установлено, что на территории Крыма для наличных расчетов могут использоваться определенные неконвертируемые валюты, в частности – российские рубли.
А расчеты по безналу могут осуществляться только с использованием гривны, либо любой другой иностранной валютой, признанной свободно конвертируемой Нацбанком Украины (1-я группа классификатора иностранных валют и банковских металлов).
Вступление в силу указанного законопроекта должно разрешить не одну проблему с расчетами с Крымскими контрагентами, а сама территория Крыма будет признана Свободной экономической зоной.
К сожалению, до момента законодательного урегулирования налогового и таможенного статуса Крыма, мы рекомендуем воздержаться от расчетов с контрагентами в Крыму в российских рублях либо других валютах, отличных от гривны.
Сергей Лисица, адвокат, аудитор
Дмитрий Дешунин,помощник аудитора
Юридическая компания «Дешунин и партнеры»
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST bur » 27 авг 2014, 10:59

Но от себя добавлю, что на мой взгляд, подход слишком формальный. Рада ведь приняла закон про экономическую деятельность в Крыму. Он сейчас на подписи у Президента. В парламенте "зависал" неоправданно долго (в июне был принят в первом чтении). То есть Рада понимает, что отношения должны быть урегулированы иначе, чем на материке. Это вынужденная мера и, как следует из проекта, временная. Но все таки осознание ее необходимости есть. А ситуации возникают уже сегодня. Уже давно они возникают, а закона пока нет. Поэтому я бы считал, что это пробел в регулировании: отношения изменились, а законодательной нормы для их урегулирования нет. Я бы считал, что ближе всего к их урегулированию стоят нормы о загранкомандировках. И санкции бы к субъекту хозяйствования не применял. Это не вина субъекта хозяйствования.

За это сообщение автора bur поблагодарил:
luluann
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST bur » 09 сен 2014, 09:37

Командировки в Крым

Відрядження до Криму. Податкові наслідки

Підприємство відряджає працівника до Криму для ведення переговорів з партнерами. Добові нараховуємо у гривні. Як бути із проїздом та проживанням у готелі, які будуть оплачуватись в російських рублях? Чи можна відносити витрати на відрядження до складу витрат, якщо договір не буде укладений?


На жаль, проблема співпраці з кримськими партнерами й досі не вирішена. І це завдає великих незручностей бізнесу. Зокрема й при відрядженнях.
Бухгалтер правильно вчинив, що нарахував добові у гривні. Адже відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII Крим є невід’ємною частиною території України. Отже і відрядження до Криму будуть «українськими» із відповідним розміром добових.
Тепер щодо оплати проїзду та проживання в готелі російськими рублями. Відповідно до пункту 3.3 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-ІІІ гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні.
Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції (пп. «г» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93; далі — Декрет № 15-93). У свою чергу під використанням іноземної валюти розуміють розрахунки за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права (п. 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою НБУ від 08.02.2000 № 49).
Отже, розрахунки за проїзд та проживання у готелі російськими рублями будуть вважатись порушенням, за яке передбачено штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (п. 2 ст. 16 Декрету № 16-93).
Плануючи відрядження до Криму підприємство може купити квитки у обидва напрями у місці вибуття до відрядження. Тоді вони будуть оформлені належним чином і такі витрати можна включити до складу податкових.
До того ж і документи, скоріш за все, будуть складені російською мовою, що не дозволить відшкодувати такі витрати працівнику.
Тому поки що радимо утриматись від відряджень до Криму або не відображати у авансових звітах підтвердні документи, які оформлені не у відповідності із чинним законодавством.
З приводу віднесення витрат до складу податкових, якщо договір не буде укладено, зазначимо наступне. Вважаємо, що це не є підставою для виключення даних витрат зі складу податкових. Адже метою відрядження, як зазначено у запитанні, є ведення переговорів, а це зовсім не означає укладення договору. Додатковим аргументом про дійсність відрядження будуть листи-запрошення контрагента.

Главбух
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST bur » 12 сен 2014, 15:05

«Місце» для відрядження: в колективному договорі чи положенні про відрядження?
Олександр Єфімов

Опубліковано в ЗСЗ /2014 / випуск 8. Багатогранний облік: відрядження та інші підзвітні ситуації, стор.101-104

Під поняттям «відрядження» зазвичай розуміється службове доручення, пов’язане з від’їздом робітника в іншу місцевість. «Відрядити» саме й означає відправити фізичну особу в певне місце для виконання чогось. Зрозуміло, що найчастіше потреба у цьому виникає у діючих підприємств. Адже ті з них, хто з певних причин призупинив діяльність, навряд чи має потребу когось кудись відряджати. Тож сам факт відрядження вже свідчить про його зв’язок з діяльністю підприємства, яке відряджає.

Витрати на відрядження у цілях оподаткування податком на прибуток відносяться до витрат подвійного призначення. Особливий статус цих витрат полягає в тому, що їх складніше доводити, тому що вони враховуються при обчисленні податку на прибуток при виконанні декількох певних умов одночасно. Мало цього: пп.140.1.7 ст.140 ПКУ,яким регулюється оподаткування відряджень, не містить повного переліку витрат на відрядження, що додає складнощів бухгалтерам підприємств. Податківці дуже добре знають «білі плями» законодавства щодо відряджень і активно ними «користуються», легко «зрізаючи» при перевірках сумнівні, на їх думку, витрати.

На щастя, є практична можливість відстояти майже всі витрати на відрядження за допомогою внутрішнього документу, що приходить на поміч господарюючим суб’єктам у багатьох випадках, – колективного договору. Але колективний договір не є обов’язковим, тому не всі підприємства його складають. Чи існує альтернатива колективному договору, якщо виникає проблема з відстоюванням правомірності витрат на відрядження? Відповідь на це запитання є темою пропонованої статті. Зазначимо, що тему буде розглянуто в аспекті можливих конфліктів з податківцями.

Докладно про подвійний характер витрат на відрядження.

Пунктом 140.1.7. ст.140 ПКУ до витрат подвійного призначення віднесено «витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат».

Зрозуміло, що відряджати є сенс лише тоді, коли це потрібно для виробництва того, що виробляє «відряджальник»: товарів, робіт чи послуг. Коли ж йдеться про поїздку за рахунок, а не у справах такого «відряджальника», то говорити вже слід, як мінімум, про відпочинок а не про відрядження, оскільки нелогічним виглядало б доручення відпочити.

Подвійний характер витрат на відрядження полягає якраз у його меті. Не усі витрати можуть бути віднесені до складу податкових витрат із зменшенням бази оподаткування – у податкових витратах місце знайдуть собі витрати лише на ті відрядження, що пов’язані з діяльністю суб’єкта підприємництва, яке надає службове доручення своєму працівнику. Так згідно з тим самим пп.140.1.7 ст.140 ПКУ«будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку».

Наприклад, якщо машинобудівне підприємство відправляє, свого топ-менеджера з персоналу у п’ятизірковий готель в Туреччину на тиждень, де той відпочиває, то витрати на таку поїздку витратами на відрядження не назвеш. Але якщо ця ж поїздка здійснюється ним з метою укладення договору з турецьким готелем, відповідно до якого в готелі відпочиватимуть на певних пільгових умовах працівники машинобудівного підприємства, і такий договір укладено, то, безумовно, поїздка топ-менеджера є пов’язаною з діяльністю «відряджальника». Якщо ж підприємство взяло на себе додатковий обов’язок забезпечити відпочинком працівників відповідно до умов колективного чи індивідуального трудового договору, і такі працівники дійсно їздили в Туреччину відпочивати, то, на думку автора, навіть у податківців не повернеться язик сказати, що поїздка з метою укласти цей договір не була відрядженням.

Отже, підприємство для усунення потенційних конфліктів з перевіряючими має«задокументувати» саме зв’язок його відрядження з діяльністю підприємства, а не просто «задокументувати» витрати, що, безперечно, теж треба зробити.

Окрім наявності зв’язку відрядження з діяльністю підприємства, потенційний конфлікт з податківцями прихований ще й у розмірі витрат на таке відрядження. Потенційний характер цього конфлікту закладений у праві платника податку самостійно визначати суми та склад витрат на відрядження. Адже його зараз мають усі платники податку на прибуток, що не є підприємствами, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Це право самостійно визначати сумита склад на відрядження конфліктує з правом податківців мати свою власну думкустосовно того, наскільки реалізація такого права відповідає нормам ПКУ. Податківцям надано право оцінювати, а їхня оцінка, як відомо, частіше буває фіскальною, аніж навпаки.

Далі зупинимося на тому, як це право платникам податку реалізувати, усунувши зазначений потенційний конфлікт.

Витрати на відрядження – це компенсації

Кодекс законів про працю України (КЗпП) містить спеціальну главу VIII «Гарантії і компенсації». Найвідоміші і «найпопулярніші» компенсації – це відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до ст.121 КЗпП «наймані працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями». Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Як відомо, правовідносини будуються на тій засаді, що будь-якому праву має кореспондувати відповідний обов’язок. Інакше це будуть не правовідносини і не право, а просто демагогія[1]. Наведемо відхилений від теми, але вельми красномовний приклад. В періоді передвиборчої боротьби деякі кандидати обіцяють підвищення зарплати, тобто право виборців на отримання її, скажімо, в розмірі 10 000 грн. Оскільки це право має кореспондувати з чиїмось обов’язком, то цей обов’язок мали би прийняти на себе роботодавці. І лише тому, що якийсь політик на цьому хотів виграти виборчу кампанію.

Але відповідно до законодавства роботодавець зобов’язаний платити мінімальну зарплату у 1218 грн. – більше платити він не зобов’язаний за законом. Якщо законодавець встановить мінімальну зарплату в розмірі 10 000 грн., то далеко не усі роботодавці зможуть її платити, а тому вони скоріше за все припинять її платити взагалі. От тому й виходить, що право без кореспондуючого йому обов’язку – це демагогія.

З викладеного слід зробити висновок: право найманого працівника на отримання компенсації кореспондується з відповідним йому обов’язком роботодавця її здійснити. А коли у правовідношенні право одного кореспондує з обов’язком іншого, то таке правовідношення називається зобов’язанням. Згідно зі ст.509 ЦКУ«зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку».

Для кого законодавство встановлює порядок і розмір компенсацій на відрядження

Відповідно до пп.140.1.7 ст.140 ПКУ «суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України».

Але не постановою КМУ, а наказом (!) Мінфіну України від 17.03.2011 р. № 362 у новій редакції викладено Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом МФУ від 13.03.98 р. № 59 (далі – Інструкція № 59). Проте, пунктом 1 Розділу І цієї Інструкціївстановлено, що «службовим відрядженнямвважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи». Отже, з набранням чинності нової редакції Інструкції № 59 її дія обмежилася лише стосовно органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. На підприємства, що не мають стосунків із бюджетним фінансуванням, дія цього документу не поширюється. Іншого нормативного акту, яким би регулювалися відносини щодо відрядження найманого працівника підприємства, що не відноситься до бюджетної сфери, законодавство України не містить.

Виходить, що лише для тих витрат на відрядження, що відшкодовуються за рахунок бюджетних коштів, встановлено склад та їх суми (розмір). Що ж до витрат (складу, сум, порядку їх компенсації) для інших суб’єктів господарювання, то тут платники податків отримали своєрідний «карт бланш», який, з одного боку, начебто свідчить про демократизацію податкових відносин, з іншого ж несе у собі ризик виникнення конфлікту з контролюючими органами, які не сприйматимуть той чи інший спосіб використання підприємством такого «карт бланшу», реалізації права самостійно визначати, кого, куди та за чий рахунок відряджати.

Як врегулювати суми і склад витрат на відрядження

Якби не подвійний характер витрат на відрядження у податкових відносинах та існування елементів зобов’язання у трудових, то врегулювати такі компенсації було би просто: заплатив керівник підприємства відряджуваному працівникові стільки, скільки вважає за потрібне і за те, за що вважає, що має заплатити, і все. Однак, зазначені вище фактори унеможливлюють таке спрощення цих відносин. Їх треба правильно легітимізувати для того, щоб не виникло проблем та навіть запитань ані в контролюючих органів щодо платників податку, ані у працівників щодо їхніх роботодавців.

Відповідно до ст.9 ЦКУположення даного Кодексу застосовуються до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Оскільки, як було вказано вище, виплата компенсацій на покриття витрат на відрядження є зобов’язанням у розумінні ЦКУ, а КЗпП правовідношення щодо зобов’язання не врегульовує, то цілком логічним є застосування положень зобов’язального права до відносин щодо виплати компенсацій.

Як відомо, зобов’язання виникають з правочинів. Відповідно до ст.202 ЦКУ«правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків». Коли ж ці дії є двосторонніми, тобто за участю двох суб’єктів, то йдеться про договір. Ним, згідно із ст.626 ЦКУ є «домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків».

З аналізу трудового законодавства можна зробити висновок про те, що компенсації витрат на відрядження можуть бути відображенні у колективному чи в трудовому договорі.

Відповідно до ст.13 КЗпП у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема гарантії, компенсації, пільги. Згідно зі ст.29 КЗпП до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним органзобов’язаний, у тому числі, роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, у тому числі про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Відповідно до ст.7 Закону про колективні договори[2] окрім інших умов колективного договору, у ньому встановлюються гарантії, компенсації, пільги; режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку; умови і питання охорони праці. Крім того, цією ж статтею встановлено право сторін передбачати додаткові (порівняно з чинним законодавством і угодами) гарантії, соціально-побутові пільги.

Окрім колективного договору, особи (кожна окремо), що вступають у трудові відносини з роботодавцем, укладають з ним трудовий договір. Відповідно до ст.3КЗпП трудові відносини регулюються законодавством про працю. Вони виникають на підставі трудового договору, яким відповідно до ст.21 КЗпП є «угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату ізабезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін».

Згідно зі ст.1 Закону про охорону праці[3] «охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності». Компенсацію витрат найманого працівника, пов’язаних із його відрядженням, цілком можна віднести до системи заходів та засобів, що відносяться до охорони праці.

Відповідно до ст.5 Закону про охорону праці під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці, у тому числі про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Усе викладене вище обґрунтовує необхідність існування саме домовленості(правочину) між роботодавцем і найманим працівником стосовно складу, сум, порядку компенсації витрат, понесених у зв’язку із відрядженням найманого працівника роботодавцем для виконання певного доручення. Ця домовленість може міститися у:

¨ у колективному договорі, як його складова частина чи як додаток до нього;

¨ у трудовому договорі, як його складова чи як додаток до нього.

І в колективному і в трудовому договорі умови компенсації витрат на відрядження можуть міститися як в самому тексті, так і у додатку до одного із вказаних вище договорів. Враховуючи, що законодавство взагалі не встановлює суму та вичерпний склад витрат на відрядження, говорити про якусь суворо обумовлену форму вираження домовленості між роботодавцем та найманим працівником щодо компенсації зазначених витрат, взагалі втрачає сенс. Зазвичай форма домовленості є такою:

¨ частина колективного чи трудового договору (його розділ чи підрозділ);

¨ окрема додаткова угода до колективного чи трудового договору яка би містила умови, склад, суму порядок компенсації витрат на відрядження;

¨ положення про відрядження, затверджене роботодавцем та погоджене з представниками трудового колективу, які уклали колективний договір.

Важливо, щоб на цих документах стояли підписи представників трудового колективу або працівника (якщо йдеться про трудовий договір), які б свідчив про те, що:

¨ умови компенсацій витрат є погодженими з ними чи з ним. Адже відповідно до ст.638 ЦКУ «договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору»;

¨ будь-який член трудового колективу чи найманий працівник ознайомлений з умовами компенсації йому витрат на відрядження, тобто ознайомлений з правом на отримання компенсації, а значить і з кореспондуючим цьому праву обов’язком роботодавця (з точки зору права виникло зобов’язання);

¨ такий правочин щодо компенсації витрат на відрядження є правомірним і буде таким аж поки його роботодавець чи найманий працівник не оспорить. Відповідно до презумпції дійсності правочину, встановленої ст.204 ЦКУ, «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним». Це означає, що й компенсація витрат на відрядження не повинна ставитися під сумнів тими ж податківцями як обов’язкова з боку роботодавця;

Окремо виділимо ще одну форму домовленості: посилання в колективному чи трудовому договорі на Інструкцію № 59, не як на обов’язковий нормативний акт, а як на документ, який містить умови компенсації витрат на відрядження, що приймаються сторонами трудового чи колективного договору. При цьому сторони можуть в такому посиланні зазначити про те, що Інструкція № 59 застосовується ними для регулювання відносин щодо компенсації витрат на відрядження як у повному вигляді, так і в певній частині Інструкції, або ж за виключенням певних її частин.

Оскільки сторони трудового чи колективного договору можуть для врегулювання відносин між ними щодо компенсації витрат застосовувати Інструкцію № 59 (у повному чи неповному вигляді), то тим більше вони своє власне положення про відрядження (у будь-якій, зазначеній вище формі) можуть сформувати із застосуванням тексту цієї Інструкції. Простіше кажучи, роботодавець вправі «переписати» Інструкцію № 59 слово в слово і назвати її власним Положенням про відрядження, отримати погодження представників трудового колективу чи ознайомити з її змістом найманого працівника під підпис і таким чином врегулювати свої відносини з найманими працівниками щодо компенсації їм витрат на відрядження.

Щодо потенційних конфліктів з перевіряючими та їх врегулювання

Зрозуміло, що, маючи право оцінювати правомірність компенсації працівникові витрат на відрядження, суму, склад цих витрат, порядок їх відшкодування, за відсутності нормативного акта, яким ці питання врегульовувалися б, податківці оцінюють усе це по-різному. Тож упереджувати слід не їхню оцінку, а неправильне сприйняття тими, хто буде вирішувати конфлікт між платником податку та податковим органом. Тобто оцінку суду.

Можна, звичайно, сподіватися й на вирішення спору в процедурі адміністративного оскарження, але ймовірність отримання позитивного результату в цій ситуації кожен платник податку має оцінювати сам, враховуючи страх податкових керівників бути звинуваченим у «нефіскальності».

У суді ж аргументувати правомірність своїх дій платник податку буде перед суддями, тобто юристами, які сприймають закон, а не фіскальний інтерес держави чи план бюджетних надходжень. Тож для суддів, як юристів важливими мають бути такі аргументи:

¨ компенсація витрат на відрядження здійснена на підставі правочину (в одній із наведених вище форм), тобто така компенсація є обов’язком роботодавця;

¨ цей правочин є правомірним в силу презумпції його правомірності, тобто виконання цього обов’язку є таким, що відповідає закону;

¨ здійснити компенсацію витрат на відрядження платник податку зобов’язаний як на підставі вказаного правочину (конкретні суми компенсації), так і на підставі закону (загальні положення).

Що ж до зв’язку витрат на відрядження з діяльністю платника податку, то тут рекомендувати можна лише правильне документування цих витрат та їх зв’язку з діяльністю підприємства, його обов’язками щодо контрагентів чи щодо найманих працівників.

[1]Демагогія (грец. δημαγωγία — дослівно «веду народ») — маніпуляція інформацією, спекулятивне спотворення фактів, свідоме використання у корисливих цілях неправдивих, нереальних для практичного втілення обіцянок (прим. авт.).

[2]Закон України від 01.07.1993 р. № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» (прим. авт.).

[3]Закон України від 14.10.1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці» (прим. авт.).
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST 08091992 » 03 окт 2014, 10:18

підкажіть, будь ласка, як по інвойсу включаються витрати за проживання при відрядженні за кордон? й описі самі сніданки і податки, та й ще мінібар!
08091992
 
Сообщений: 1
Зарегистрирован: 03 окт 2014, 10:11
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST lelmvj » 13 ноя 2014, 12:32

ВАСУ на основании того, что Инструкция о командировках не распространяется на субъектов частной формы собственности, признал неправомерными претензии налоговиков, основанные именно на предписаниях Инструкции. Ну радует :)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/4207/14


Відповідач посилається на те, що витрати на відрядження ОСОБА_7 не підтверджені відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, а саме: до наказу про відрядження не надано технічне завдання на відрядження.

Згідно із п. 1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998 року № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 року № 362), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Оскільки ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» не утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, та має код форми власності - 10 Приватна власність, відтак положення зазначеної Інструкції не можуть бути застосовані до позивача, а тому доводи відповідача про непідтвердження витрат на відрядження ОСОБА_7 та заниження підприємством податку з доходів ОСОБА_7 є помилковими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у податкового органу відсутні підстави для донарахування податковим повідомленням-рішенням № 2170 платнику податку на доходи найманих працівників на суму 5 121,35 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 120,34 грн.
lelmvj
 
Сообщений: 1094
Зарегистрирован: 10 янв 2012, 12:23
Благодарил (а): 46 раз.
Поблагодарили: 272 раз.

Пред.След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в БУХГАЛТЕРСКИЙ УЧЕТ

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya