Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Мобилизация

Путеводитель по разделу. Все о частных предпринимателях-единоналожниках (ЧПЕНах)

Модератор: konsult

UNREAD_POST VOA » 08 сен 2015, 23:22

ЗіР, категорія 103.25 http://zir.minrd.gov.ua/main/bz/view/?src=ques
Питання
Як у податковому розрахунку за ф. 1ДФ відобразити результати перерахунку за попередні періоди ПДФО та військового збору у зв’язку з отриманням суми компенсації середнього заробітку працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період?
Відповідь
Коротка:

У разі повернення коштів з державного бюджету у межах компенсації середнього заробітку працівника, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, роботодавець проводить перерахунок на повернення податку і зазначає результати перерахунку у податковому розрахунку за ф. 1ДФ у періоді в якому було проведено таке повернення, з від’ємним значенням.
Наприклад:
Найманому працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, роботодавцем за І квартал 2015 року нараховано середньомісячний дохід у сумі 12000 грн., з них відраховано податку на доходи фізичних осіб 1735,20 грн. та військового збору – 180 грн.
Відображення у податковому розрахунку ф. 1ДФ за І квартал
2015 року:
у розділі І «Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/виплаченого доходу» – 12000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – 1735,20 грн.;
- графа «Ознака доходу» – «101»;
у розділі II «Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір» рядок «Військовий збір»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – 12000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – 180 грн.
Органами соціального захисту у II кварталі проведено повернення коштів підприємству з державного бюджету на виплати компенсації у межах середнього заробітку працівника за І та II квартали 2015 року.
Відображення у податковому розрахунку ф. 1ДФ за ІІ квартал 2015 року:
у розділі І «Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – 24000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – 0 грн.;
- графа «Ознака доходу» – «128».
При цьому необхідно провести сторно за ознакою «101» щодо сум, відображених у звітності за І квартал 2015 року, та проставити їх у звітності за II квартал 2015 року зі знаком мінус щодо сум нарахованого та виплаченого доходу, тобто:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – «-12000 грн.»;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – «- 1735,20 грн.»;
у розділі II «Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір» рядок «Військовий збір»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – 12000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – «-180 грн.».
Повна:
Кабінет Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року № 105 затвердив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок), який набрав чинності
з 17 березня 2015 року.
Цим Порядком визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Відповідно до п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Підпунктом 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Водночас, згідно з п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
При цьому, п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (п.п. 169.4.3
п. 169.3 ст. 169 ПКУ).
Таким чином, у разі повернення коштів з державного бюджету у межах компенсації середнього заробітку працівника, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, роботодавець проводить перерахунок на повернення податку і зазначає результати перерахунку у податковому розрахунку за ф. 1ДФ у періоді в якому було проведено таке повернення, з від’ємним значенням.
Наприклад:
Найманому працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, роботодавцем за І квартал 2015 року нараховано середньомісячний дохід у сумі 12000 грн., з них відраховано податку на доходи фізичних осіб 1735,20 грн. та військового збору – 180 грн.
Відображення у податковому розрахунку ф. 1ДФ за І квартал 2015 року:
у розділі І «Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/виплаченого доходу» – 12000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – 1735,20 грн.;
- графа «Ознака доходу» – «101»;
у розділі II «Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір» рядок «Військовий збір»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – 12000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – 180 грн.
Органами соціального захисту у II кварталі проведено повернення коштів підприємству з державного бюджету на виплати компенсації у межах середнього заробітку працівника за І та II квартали 2015 року.
Відображення у податковому розрахунку ф. 1ДФ за ІІ квартал 2015 року:
у розділі І «Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – 24000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – 0 грн.;
- графа «Ознака доходу» – «128».
При цьому необхідно провести сторно за ознакою «101» щодо сум, відображених у звітності за І квартал 2015 року, та проставити їх у звітності за
II квартал 2015 року зі знаком мінус щодо сум нарахованого та виплаченого доходу, тобто:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – «-12000 грн.»;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – «- 1735,20 грн.»;
у розділі II «Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір» рядок «Військовий збір»:
- графи 3а, 3 «Сума нарахованого/ виплаченого доходу» – 12000 грн.;
- графи 4а, 4 «Сума утриманого податку» – «-180 грн.».
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5227
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1806 раз.
Поблагодарили: 2036 раз.

UNREAD_POST юрист » 22 сен 2015, 17:31

VOA писал(а):Без комментариев.

30:06:2015 г.
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 16.06.2015 р. № 325/13/155-15

Стосовно виплати компенсації середньої заробітної плати мобілізованим працівникам, які до мобілізації працювали у фізичних осіб - підприємців

Департамент заробітної оплати праці та умов праці розглянув Ваш запит щодо реалізації норм законодавства стосовно виплати компенсації середньої заробітної плати мобілізованим працівникам, які до мобілізації працювали у фізичних осіб-підприємців, та повідомляє.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлена гарантія збереження місця роботи, посади та виплати компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які працювали на підприємствах, в установах і організаціях.


Поза межами законодавства залишились наймані працівники, які працюють у фізичних осіб-підприємців.

Порядок виплати компенсації підприємствами, установами, організаціями у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 105, було розроблено з урахуванням положень статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції від 01.02.2015 р.).

З метою встановлення однакових гарантій для працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, незалежно від того де саме вони працюють, Мінсоцполітики опрацьовується відповідний законопроект.

Директор Департаменту О. Товстенко


налоговик писал(а):Минтруда упорно напоминает что предпринимателям компенсация не положена

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 19.08.2015 р. N 1067/13/84-15

Щодо розгляду звернення громадської організації "Всеукраїнський бухгалтерський клуб"

Департамент заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України розглянув пропозиції, затверджені резолюцією 9-го Всеукраїнського бухгалтерського конгресу <...>, та в межах повноважень повідомляє.

<...> На сьогодні компенсація середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється лише підприємствам, установам та організаціям, іншого законодавством не передбачено.

З метою поширення гарантій, встановлених статтею 119 Кодексу законів про працю України щодо збереження за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, місця роботи, посади і виплати середнього заробітку на працівників, які працюють у фермерських господарствах, сільськогосподарських виробничих кооперативах та у фізичних осіб - підприємців, Мінсоцполітики розроблено проект Закону України "Про внесення зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України".

На сьогодні зазначений законопроект <...> направлено на погодження до заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється нарахування та виплата середнього заробітку, а потім підприємству проводиться компенсація витрат на виплату середнього заробітку зазначеної категорії працівників за рахунок бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. N 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам та організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року (з дати про призов на військову службу під час мобілізації).

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України від 08.07.2010 р. N 2464 <...> не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.


Заступник директора
Департаменту заробітної плати та
умов праці - начальник відділу
А. Литвин

 



Суд считает иначе. Компенсация предпринимателям положена! и не только это

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 739/716/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Чепурка В.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернулася до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про:

визнання протиправними дій, які полягають в поверненні звіту від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3;

зобов'язання прийняти звіт від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 та включити виплачену згідно звіту суму у розмірі 15 020 грн. 95 коп. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено обставини, що мають значення для справи.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки положення статті 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення даних гарантій на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, то на ОСОБА_3., який працював у позивача, як фізичної особи-підприємця і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, поширювалися гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

З метою визначення механізму виплати компенсації Кабінетом Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №105).

Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №105, якою затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України і спрямована на виконання правових приписів, що містяться в статті 119 КЗпП України. Відповідно її зміст не може протирічити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є Кодекс законів про працю України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж даний підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на фізичних осіб підприємців та осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дія Порядку №105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб-підприємців, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними в трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військові службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

Отже відповідач був зобов'язаний відповідно до положень пункту 4 Порядку №105 включити до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 відомості про виплату позивачем середнього заробітку своєму працівнику ОСОБА_3 та подати даний зведений звіт разом з копією звіту позивача до структурного підрозділу соціального захисту населення, визначеного пунктом 2 Порядку №105, тобто до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2015 року залишено без змін, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Новгород-Сіверського районного центру зайнятості про визнання недійсним запису про розірвання трудового договору, поновлення реєстрації трудового договору та зобов'язання нарахувати середній заробіток, визнано недійсним запис в трудовій книжці ОСОБА_3 за №12 від 17 березня 2014 року про його звільнення на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України, зобов'язано Новгород-Сіверський районний центр зайнятості поновити реєстрацію трудового договору від 19 лютого 2013 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язано ОСОБА_2 нарахувати ОСОБА_3 середній заробіток за час проходження військової служби, за період з 18 березня 2014 року по 06 березня 2015 року (а.с. 5-8).

Зокрема, з мотивувальної частини вказаного рішення убачається, що суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_3 з 19 лютого 2013 року по 17 березня 2014 року працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором, який було припинено на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв'язку з призовом ОСОБА_3 на військову службу згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303. 08 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VІІ, яким передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, вказані норми діють з 18 березня 2014 року (а.с. 5-8).

На виконання рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року позивач здійснила виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, за період з 18 березня 2014 року по 06 березня 2015 року у сумі 15020 грн. 95 коп. шляхом перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_3, що підтверджується квитанцією від 23 квітня 2015 року (а.с. 10).

24 квітня 2015 року позивач, як фізична особа-підприємець, направила на адресу відповідача звіт встановленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у квітні 2015 року, до якого включила суму перерахованого ОСОБА_3 середньої заробітної плати у розмірі 15020 грн. 95 коп. та погоджений у Новгород-Сіверсько-Семенівському районному військовому комісаріаті Чернігівської області, що підтверджується квитанцією про надання послуг зв'язку та описом вкладення поштового відправлення (а.с. 9, 23).

Листом №07-07/520 від 28 квітня 2015 року відповідач повернув позивачу поданий нею звіт від 24 квітня 2015 року та повідомив, з посиланням на пункт 1 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, про відсутність юридичних підстав приймати від фізичних осіб-підприємців звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам (а.с. 11).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України (в редакції від 08 червня 2014 року) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Пунктом 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VII поширено дію частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VII.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а такожпрацівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Як вірно визначено судом першої інстанції, з системного аналізу вказаних правових приписів вбачається, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників як підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, так і осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, за виключенням особливостей регулювання таких правовідносин у випадках, прямо передбачених законодавством.

Оскільки положення статті 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення даних гарантій на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, то на ОСОБА_3, який працював у позивача, як фізичної особи-підприємця, і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, поширювалися гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

З метою визначення механізму виплати компенсації, Кабінетом Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №105).

Колегія суддів вважає слушними зауваження суду першої інстанції про те, що вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України і спрямована на виконання правових приписів, що містяться в статті 119 КЗпП України. Відповідно її зміст не може протирічити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є Кодекс законів про працю України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж даний підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на фізичних осіб-підприємців та осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах.

З викладеного вбачається, що дія Порядку №105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб-підприємців, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними в трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

Одночасно колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що наведені висновки суду першої інстанції відповідачем під час апеляційного розгляду справи обґрунтованими доводами спростовані не були.

Пунктом 4 Порядку №105 передбачено, що для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Так, позивач, маючи право на отримання відповідної компенсації, дотрималася зазначених вище вимог і здійснивши виплату працівнику середнього заробітку, склала відповідний звіт установленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівниками згідно з додатком 1 Порядку №105, погодила його з районним військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби та подала його до органу соціального захисту населення, тобто відповідачу.

Відповідач в свою чергу був зобов'язаний відповідно до положень пункту 4 Порядку №105 включити до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 відомості про виплату позивачем середнього заробітку своєму працівнику ОСОБА_3 та подати даний зведений звіт разом з копією звіту позивача до структурного підрозділу соціального захисту населення, визначеного пунктом 2 Порядку №105, тобто до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Отже суд першої інстанції вірно визнав безпідставними доводи відповідача щодо існування суперечностей в трактуванні положень статті 119 КЗпП України та Порядку №105 в частині поширення дії даних положень на фізичних осіб-підприємців та відповідно невизнання права даних осіб на отримання компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також щодо відсутності юридичних підстав приймати звіти від фізичних осіб-підприємців.

Крім того, судом першої інстанції надано вірну оцінку доводам відповідача про те, що він не є розпорядником бюджетних коштів, які спрямовуються на виплату відповідних компенсацій.

Зокрема, відповідно до пункту 2 Порядку №105 відповідач є розпорядником зазначених бюджетних коштів нижчого рівна і на нього покладається обов'язок прийняти звіт роботодавця про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, включити дані про нараховані виплати до зведеного звіту та передати зведений звіт разом з копією включеного до нього звіту розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - структурному підрозділу з питань соціального захисту населення обласної державної адміністрації. Після надходження бюджетних коштів від зазначеного структурного підрозділу відповідач згідно пункту 4 Порядку №105 зобов'язаний здійснити відповідні виплати роботодавцям, що подали звіти з метою компенсації їм витрат на виплату працівникам середнього заробітку.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем наведено, що дія Порядку виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який був прийнятий у 2015 році, не поширюється на виплати за 2014 рік. Проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та поділяє в цій частині висновки суду першої інстанції. Зокрема, як зазначалося вище, Порядок №105 є лише підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, яка, в свою чергу, встановлює гарантії для працівників відповідно до змін, внесених у 2014 році. Пунктом 1 Порядку №105 визначено, що компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», при цьому жодних застережень щодо періоду, за який мають здійснюватися відповідні виплати, Порядок №105 не містить. При цьому доводи апелянта про те, що в Державному бюджеті 2014 року була відсутня програма 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» на увагу не заслуговують, оскільки позивачем звіт було подано в 2015 році, а відтак і виплати повинні бути проведені в 2015 році.

Також судом першої інстанції надано вірну оцінку листу Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 19 травня 2015 року №08-19/4959, у якому міститься посилання на роз'яснення Міністерства соціальної політики України щодо непоширення на фізичних осіб-підприємців Порядку №105 (а.с. 25).

Зокрема, вказаний лист містить рекомендації щодо застосування Порядку №105, щодо сфери його дії за колом осіб, які мають право на отримання відповідних компенсацій, та які в свою чергу протирічать положенням статей 3, 7 та 119 КЗпП України та безпідставно звужують права фізичної особи-підприємця, як роботодавця, у порівнянні з правами таких роботодавців, як підприємство, установа та організація.

Отже, в ході судового розгляду повністю підтвердилися доводи позивача щодо протиправності дій відповідача, які полягали в поверненні їй звіту від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3

Крім того є безпідставними доводи апелянта щодо неповного дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, в частині підтвердження трудових відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та підтвердження призначення платежу згідно копії квитанції.

Зокрема, в силу ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Поряд з цим, як уже зазначалось раніше, в рішенні Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2015 року залишено без змін, встановлено що ОСОБА_3 працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором. Крім того, підставою для відмови у прийнятті від позивача звіту стало те, що на думку управління останнє не має підстав для прийняття таких звітів від фізичних осіб-підприємців, проте оцінка правильності зазначеного звіту відповідачем не надавалась.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Аватар пользователя
юрист
 
Сообщений: 455
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 10:51
Благодарил (а): 70 раз.
Поблагодарили: 120 раз.

UNREAD_POST налоговик » 15 окт 2015, 11:18

Лист ДФС від 08.10.2015 №21378/6/99-99-17-03-03-15

13.10.2015
Державна фіскальна служба Україна розглянула лист .... щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і нарахування та утримання єдиного внеску з сум середнього заробітку працівника, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк більше одного року і в межах компетенції повідомляє таке.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Податковим кодексом України (далі – Кодекс) визначено функції контролюючих органів, зокрема, п. 191.1 ст. 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають податкові консультації відповідно до норм Кодексу.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

Згідно з п. 52.5 ст. 52 Кодексу контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі –
Порядок № 105), який визначає механізм виплати зазначеної компенсації за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики (п. 2 Порядку № 105).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (далі – Положення), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.

Мінсоцполітики відповідно до покладених завдань інформує в межах повноважень, передбачених законом, та надає роз'яснення щодо реалізації державної політики з питань, що належать до компетенції Мінсоцполітики (п.п. 103 п. 4 Положення).

Отже, питання нарахування та виплати підприємствами, установами, організаціями середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк більше одного року, а також виплати таким працівникам компенсацій з бюджету у межах середнього заробітку та визначення нормативно-правових документів, які є підставою для виплати цих компенсацій, не належить до компетенції ДФС, а знаходиться в правовому полі Мінсоцполітики.

Водночас, оскільки п. 7 Порядку № 105 передбачено, що оподаткування, нарахування і сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на компенсацію здійснюються відповідно до Кодексу і Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), ДФС для визначення оподатковуваного доходу платника податку застосовує норми Порядку № 105.

Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 КЗпП (п. 6 Порядку № 105).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, згідно з частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Разом з цим п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР
«Про оплату праці» (далі – Закон № 108) визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, додаткову заробітну плату.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань
і функцій.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом № 108.

Враховуючи зазначене, у разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем суми середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк більше одного року, вказаний дохід оподатковується податком на доходи фізичних осіб і базою нарахування та утримання єдиного внеску.

Якщо роботодавець нараховує працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк більше одного року, середній заробіток та не подає звіти на отримання компенсаційних виплат із бюджету (наприклад, через проблеми із засвідченням звітів військкоматами) і відповідно не отримує такі компенсації, то сума середнього заробітку, що виплачується за рахунок коштів роботодавця у складі заробітної плати, є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і базою нарахування та утримання єдиного внеску.

При нарахуванні мобілізованим працівникам доходу у вигляді середнього заробітку, що компенсується з бюджету, вказаний дохід не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.



Голова Р.М. Насіров
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST vikakool » 15 окт 2015, 12:16

Якщо роботодавець нараховує працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк більше одного року, середній заробіток та не подає звіти на отримання компенсаційних виплат із бюджету (наприклад, через проблеми із засвідченням звітів військкоматами) і відповідно не отримує такі компенсації, то сума середнього заробітку, що виплачується за рахунок коштів роботодавця у складі заробітної плати, є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і базою нарахування та утримання єдиного внеску.

При нарахуванні мобілізованим працівникам доходу у вигляді середнього заробітку, що компенсується з бюджету, вказаний дохід не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.


Хотелось бы верить, что это наконец-то можно трактовать по-человечески: если выплачиваешь компенсацию и подаешь заявку на возврат, то не нужно вначале облагать, а потом пересчитывать.

За это сообщение автора vikakool поблагодарил:
налоговик
vikakool
 
Сообщений: 4081
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 618 раз.

UNREAD_POST VOA » 09 ноя 2015, 17:25

КОМПЕНСАЦІЯ З БЮДЖЕТУ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ: бухгалтерські «проводки»

Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант
19.10.2015 р., джерело: http://dominanta.in.ua, № п/п 108

Листом Мінфін від 24.09.2015 р. N 31-11410-08-10/29963 (текст див. нижче) надано рекомендації по відображенню на рахунках бухгалтерського обліку сум отриманих з бюджету компенсації середнього заробітку мобілізованих працівників:
Дт 94 Кт 66 - нарахування суми компенсації
Дт 31 Кт 48 - надходження грошових коштів на рахунок підприємства від органів соціального захисту населення для виплати компенсації
Дт 48 Кт 71 - на отриману суму визнається дохід
Дт 66 Кт 30, 31 - виплата компенсації мобілізованим працівникам.
Автор коментарю звертає увагу на те, що Мінфін не вказує про податки, які начебто треба утримати і сплатити до бюджету до поки підприємство не отримало бюджетні кошти (див. п. 104 Корисної інформації КОМПЕНСАЦІЯ З БЮДЖЕТУ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ: чи потрібно і коли сплачувати податки?), що черговий раз підтверджує дії сміливих бухгалтерів.
Тому приходимо до висновку, що вимоги по нарахуванню, утриманню і сплаті податків на суми нарахованих компенсації мобілізованим працівникам є виключно «бажанням» ДФСУ, до яких можуть прислухатись обережні бухгалтери.
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 24.09.2015 р. N 31-11410-08-10/29963


Департамент податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України на запит щодо порядку відображення в бухгалтерському обліку нарахування, отримання та виплати компенсації з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, повідомляє.

Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. N 105.

Згідно з п. 3 зазначеного Порядку бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року (далі - компенсація).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. N 290, цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N 291, нарахування компенсації відображається в бухгалтерському обліку за кредитом рахунку 66"Розрахунки за виплатами працівникам" і дебетом рахунку 94"Інші витрати операційної діяльності". Надходження грошових коштів на рахунок підприємства від органів соціального захисту населення для виплати компенсації відображається за дебетом рахунку 31"Рахунки в банках" і кредитом рахунку 48"Цільове фінансування і цільові надходження". Одночасно на цю суму визнається дохід і відображається за дебетом рахунку 48 і кредитом рахунку 71"Інший операційний дохід". Виплата компенсації мобілізованим працівникам відображається за дебетом рахунку 66 та кредитом рахунку 30"Готівка" або 31.

Директор Департаменту податкової,
митної політики та методології
бухгалтерського обліку М. Чмерук
http://stopfake.org/ Бывают такие решения, после принятия которых тараканы в голове аплодируют стоя.
Аватар пользователя
VOA
 
Сообщений: 5227
Зарегистрирован: 07 сен 2012, 21:37
Благодарил (а): 1806 раз.
Поблагодарили: 2036 раз.

UNREAD_POST bur » 13 ноя 2015, 10:08

юрист писал(а):
VOA писал(а):Без комментариев.

30:06:2015 г.
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ від 16.06.2015 р. № 325/13/155-15

Стосовно виплати компенсації середньої заробітної плати мобілізованим працівникам, які до мобілізації працювали у фізичних осіб - підприємців

Департамент заробітної оплати праці та умов праці розглянув Ваш запит щодо реалізації норм законодавства стосовно виплати компенсації середньої заробітної плати мобілізованим працівникам, які до мобілізації працювали у фізичних осіб-підприємців, та повідомляє.

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлена гарантія збереження місця роботи, посади та виплати компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які працювали на підприємствах, в установах і організаціях.


Поза межами законодавства залишились наймані працівники, які працюють у фізичних осіб-підприємців.

Порядок виплати компенсації підприємствами, установами, організаціями у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 105, було розроблено з урахуванням положень статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції від 01.02.2015 р.).

З метою встановлення однакових гарантій для працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, незалежно від того де саме вони працюють, Мінсоцполітики опрацьовується відповідний законопроект.

Директор Департаменту О. Товстенко


налоговик писал(а):Минтруда упорно напоминает что предпринимателям компенсация не положена

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 19.08.2015 р. N 1067/13/84-15

Щодо розгляду звернення громадської організації "Всеукраїнський бухгалтерський клуб"

Департамент заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України розглянув пропозиції, затверджені резолюцією 9-го Всеукраїнського бухгалтерського конгресу <...>, та в межах повноважень повідомляє.

<...> На сьогодні компенсація середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється лише підприємствам, установам та організаціям, іншого законодавством не передбачено.

З метою поширення гарантій, встановлених статтею 119 Кодексу законів про працю України щодо збереження за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, місця роботи, посади і виплати середнього заробітку на працівників, які працюють у фермерських господарствах, сільськогосподарських виробничих кооперативах та у фізичних осіб - підприємців, Мінсоцполітики розроблено проект Закону України "Про внесення зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України".

На сьогодні зазначений законопроект <...> направлено на погодження до заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється нарахування та виплата середнього заробітку, а потім підприємству проводиться компенсація витрат на виплату середнього заробітку зазначеної категорії працівників за рахунок бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. N 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам та організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року (з дати про призов на військову службу під час мобілізації).

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України від 08.07.2010 р. N 2464 <...> не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.


Заступник директора
Департаменту заробітної плати та
умов праці - начальник відділу
А. Литвин

 



Суд считает иначе. Компенсация предпринимателям положена! и не только это

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 739/716/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Чепурка В.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернулася до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про:

визнання протиправними дій, які полягають в поверненні звіту від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3;

зобов'язання прийняти звіт від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3 та включити виплачену згідно звіту суму у розмірі 15 020 грн. 95 коп. до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено обставини, що мають значення для справи.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки положення статті 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення даних гарантій на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, то на ОСОБА_3., який працював у позивача, як фізичної особи-підприємця і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, поширювалися гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

З метою визначення механізму виплати компенсації Кабінетом Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №105).

Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №105, якою затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України і спрямована на виконання правових приписів, що містяться в статті 119 КЗпП України. Відповідно її зміст не може протирічити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є Кодекс законів про працю України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж даний підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на фізичних осіб підприємців та осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дія Порядку №105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб-підприємців, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними в трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військові службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

Отже відповідач був зобов'язаний відповідно до положень пункту 4 Порядку №105 включити до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 відомості про виплату позивачем середнього заробітку своєму працівнику ОСОБА_3 та подати даний зведений звіт разом з копією звіту позивача до структурного підрозділу соціального захисту населення, визначеного пунктом 2 Порядку №105, тобто до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2015 року залишено без змін, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Новгород-Сіверського районного центру зайнятості про визнання недійсним запису про розірвання трудового договору, поновлення реєстрації трудового договору та зобов'язання нарахувати середній заробіток, визнано недійсним запис в трудовій книжці ОСОБА_3 за №12 від 17 березня 2014 року про його звільнення на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України, зобов'язано Новгород-Сіверський районний центр зайнятості поновити реєстрацію трудового договору від 19 лютого 2013 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язано ОСОБА_2 нарахувати ОСОБА_3 середній заробіток за час проходження військової служби, за період з 18 березня 2014 року по 06 березня 2015 року (а.с. 5-8).

Зокрема, з мотивувальної частини вказаного рішення убачається, що суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_3 з 19 лютого 2013 року по 17 березня 2014 року працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором, який було припинено на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв'язку з призовом ОСОБА_3 на військову службу згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303. 08 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VІІ, яким передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, вказані норми діють з 18 березня 2014 року (а.с. 5-8).

На виконання рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року позивач здійснила виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, за період з 18 березня 2014 року по 06 березня 2015 року у сумі 15020 грн. 95 коп. шляхом перерахування вказаних коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_3, що підтверджується квитанцією від 23 квітня 2015 року (а.с. 10).

24 квітня 2015 року позивач, як фізична особа-підприємець, направила на адресу відповідача звіт встановленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у квітні 2015 року, до якого включила суму перерахованого ОСОБА_3 середньої заробітної плати у розмірі 15020 грн. 95 коп. та погоджений у Новгород-Сіверсько-Семенівському районному військовому комісаріаті Чернігівської області, що підтверджується квитанцією про надання послуг зв'язку та описом вкладення поштового відправлення (а.с. 9, 23).

Листом №07-07/520 від 28 квітня 2015 року відповідач повернув позивачу поданий нею звіт від 24 квітня 2015 року та повідомив, з посиланням на пункт 1 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, про відсутність юридичних підстав приймати від фізичних осіб-підприємців звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам (а.с. 11).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України (в редакції від 08 червня 2014 року) за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

Пунктом 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VII поширено дію частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VII.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а такожпрацівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Як вірно визначено судом першої інстанції, з системного аналізу вказаних правових приписів вбачається, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників як підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, так і осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, за виключенням особливостей регулювання таких правовідносин у випадках, прямо передбачених законодавством.

Оскільки положення статті 119 КЗпП України, якими встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, не містять жодних застережень щодо непоширення даних гарантій на працівників, які працюють у фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами, то на ОСОБА_3, який працював у позивача, як фізичної особи-підприємця, і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303, поширювалися гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зі змінами, внесеними Законом України №1275-VII, зокрема щодо компенсації з бюджету середнього заробітку, але не більше одного року.

З метою визначення механізму виплати компенсації, Кабінетом Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №105).

Колегія суддів вважає слушними зауваження суду першої інстанції про те, що вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на основі та відповідно до статті 119 КЗпП України і спрямована на виконання правових приписів, що містяться в статті 119 КЗпП України. Відповідно її зміст не може протирічити змісту нормативно-правового акту вищої юридичної сили, яким є Кодекс законів про працю України, зокрема й щодо дії за колом осіб, на яких він поширюється, до того ж даний підзаконний нормативно-правовий акт не містить жодних застережень щодо його непоширення на фізичних осіб-підприємців та осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах.

З викладеного вбачається, що дія Порядку №105 щодо виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюється не лише на підприємства, установи та організації, а й на фізичних осіб-підприємців, які зобов'язані здійснити виплату працівникам, що перебувають з ними в трудових відносинах, середнього заробітку за період їхнього перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період та мають право на отримання компенсації цих виплат з державного бюджету.

Одночасно колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що наведені висновки суду першої інстанції відповідачем під час апеляційного розгляду справи обґрунтованими доводами спростовані не були.

Пунктом 4 Порядку №105 передбачено, що для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Так, позивач, маючи право на отримання відповідної компенсації, дотрималася зазначених вище вимог і здійснивши виплату працівнику середнього заробітку, склала відповідний звіт установленої форми про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівниками згідно з додатком 1 Порядку №105, погодила його з районним військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби та подала його до органу соціального захисту населення, тобто відповідачу.

Відповідач в свою чергу був зобов'язаний відповідно до положень пункту 4 Порядку №105 включити до зведеного звіту про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 відомості про виплату позивачем середнього заробітку своєму працівнику ОСОБА_3 та подати даний зведений звіт разом з копією звіту позивача до структурного підрозділу соціального захисту населення, визначеного пунктом 2 Порядку №105, тобто до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Отже суд першої інстанції вірно визнав безпідставними доводи відповідача щодо існування суперечностей в трактуванні положень статті 119 КЗпП України та Порядку №105 в частині поширення дії даних положень на фізичних осіб-підприємців та відповідно невизнання права даних осіб на отримання компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також щодо відсутності юридичних підстав приймати звіти від фізичних осіб-підприємців.

Крім того, судом першої інстанції надано вірну оцінку доводам відповідача про те, що він не є розпорядником бюджетних коштів, які спрямовуються на виплату відповідних компенсацій.

Зокрема, відповідно до пункту 2 Порядку №105 відповідач є розпорядником зазначених бюджетних коштів нижчого рівна і на нього покладається обов'язок прийняти звіт роботодавця про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, включити дані про нараховані виплати до зведеного звіту та передати зведений звіт разом з копією включеного до нього звіту розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - структурному підрозділу з питань соціального захисту населення обласної державної адміністрації. Після надходження бюджетних коштів від зазначеного структурного підрозділу відповідач згідно пункту 4 Порядку №105 зобов'язаний здійснити відповідні виплати роботодавцям, що подали звіти з метою компенсації їм витрат на виплату працівникам середнього заробітку.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем наведено, що дія Порядку виплати компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який був прийнятий у 2015 році, не поширюється на виплати за 2014 рік. Проте колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та поділяє в цій частині висновки суду першої інстанції. Зокрема, як зазначалося вище, Порядок №105 є лише підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, яка, в свою чергу, встановлює гарантії для працівників відповідно до змін, внесених у 2014 році. Пунктом 1 Порядку №105 визначено, що компенсації у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», при цьому жодних застережень щодо періоду, за який мають здійснюватися відповідні виплати, Порядок №105 не містить. При цьому доводи апелянта про те, що в Державному бюджеті 2014 року була відсутня програма 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» на увагу не заслуговують, оскільки позивачем звіт було подано в 2015 році, а відтак і виплати повинні бути проведені в 2015 році.

Також судом першої інстанції надано вірну оцінку листу Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 19 травня 2015 року №08-19/4959, у якому міститься посилання на роз'яснення Міністерства соціальної політики України щодо непоширення на фізичних осіб-підприємців Порядку №105 (а.с. 25).

Зокрема, вказаний лист містить рекомендації щодо застосування Порядку №105, щодо сфери його дії за колом осіб, які мають право на отримання відповідних компенсацій, та які в свою чергу протирічать положенням статей 3, 7 та 119 КЗпП України та безпідставно звужують права фізичної особи-підприємця, як роботодавця, у порівнянні з правами таких роботодавців, як підприємство, установа та організація.

Отже, в ході судового розгляду повністю підтвердилися доводи позивача щодо протиправності дій відповідача, які полягали в поверненні їй звіту від 24 квітня 2015 року про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме ОСОБА_3

Крім того є безпідставними доводи апелянта щодо неповного дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, в частині підтвердження трудових відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та підтвердження призначення платежу згідно копії квитанції.

Зокрема, в силу ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Поряд з цим, як уже зазначалось раніше, в рішенні Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 квітня 2015 року залишено без змін, встановлено що ОСОБА_3 працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за трудовим договором. Крім того, підставою для відмови у прийнятті від позивача звіту стало те, що на думку управління останнє не має підстав для прийняття таких звітів від фізичних осіб-підприємців, проте оцінка правильності зазначеного звіту відповідачем не надавалась.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.


К этому добавлю принятый закон 2317а від 08.07.2015

Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків
На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.


Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.


За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, або працювали в фізичних осіб – підприємців. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.


За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності, або працювали в фізичних осіб – підприємців. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.


Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
bur
 
Сообщений: 1434
Зарегистрирован: 13 сен 2013, 16:25
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 422 раз.

UNREAD_POST vikakool » 18 ноя 2015, 15:55

Теперь можно будет получить компенсацию за 2014 год - постановление КМУ!

http://www.kmu.gov.ua/control/ru/cardnp ... =248619538

А также комментарии Минсоцполитики и пр.:

http://buhgalter911.com/ShowArticle.aspx?a=293692
http://buhgalter911.com/ShowArticle.aspx?a=289527
vikakool
 
Сообщений: 4081
Зарегистрирован: 18 янв 2011, 10:56
Благодарил (а): 879 раз.
Поблагодарили: 618 раз.

UNREAD_POST налоговик » 22 янв 2016, 18:52

vikakool писал(а):Теперь можно будет получить компенсацию за 2014 год - постановление КМУ!


А теперь - не можно за 2016 :(
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST налоговик » 22 янв 2016, 18:53

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 13.01.2016 р. N 400/6/99-99-17-03-03-15

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист... щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) доходу у вигляді середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що компенсується у подальшому з бюджету, і повідомляє, що відповідь надається згідно з нормами, які діяли до набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року N 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 911).

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків передбачено ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), згідно з частиною третьою якої визначено, що за працівниками, призваними, зокрема, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 105 із змінами і доповненнями затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, зокрема, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики (п. 2 Порядку).

Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю України (п. 6 Порядку).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що оподаткування, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію здійснюються відповідно до Кодексу і Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, пп. "и" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Крім того, згідно з частиною сьомою ст. 7 Закону N 2464 не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних, зокрема, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Разом з цим відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно із пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, у разі нарахування (виплати) роботодавцем доходу у вигляді середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що компенсується у подальшому з бюджету згідно з Порядком, такий дохід оподатковується податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та є базою нарахування й утримання єдиного внеску.

Відповідно до Довідника ознак доходів, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1 ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, доходи у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої та виплаченої роботодавцем за рахунок власних джерел працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зазначаються в податковому розрахунку за формою N 1 ДФ за ознакою доходу "101".

У разі отримання компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які виплачуються роботодавцем відповідно до Порядку, такі виплати зазначаються в податковому розрахунку за формою N 1 ДФ під ознакою доходу "128".

Відображення у податковому розрахунку за формою N 1 ДФ відбувається таким чином. У розділі I "Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку" у графах 3а, 3 "Сума нарахованого/виплаченого доходу" зазначається сума нарахованого доходу відповідного періоду, у графах 4а, 4 "Сума утриманого податку" проставляється 0. При цьому у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака "128".

Разом з цим повідомляємо, що Законом N 911 частину третю ст. 119 КЗпП викладено в такій редакції: "За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Слід зауважити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Голова
Р. М. Насіров


 
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST nata33 » 04 фев 2016, 12:15

останні зміни до ст.119 КЗпП. (Закон 911)
йдеться про збереження середнього заробітку за мобілізованим, вже без відшкодування з бюджету.

Ви збираєтеся платити? чи не платити?

моя думка - не платити. Це випливає з 1 і 2 абз. ст. 119 КЗпП

На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

ключові слова - "якщо за чинним законодавством ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час"
робочий час -це ст.50 КЗпП. Чи можна уявити, що мобілізований несе службутільк 5 днів на тижд по 8 годин


Подробнее: Оплата серед заробітку мобілізованим за рахунок підприємтсва
nata33
 
Сообщений: 51
Зарегистрирован: 21 мар 2014, 11:17
Благодарил (а): 19 раз.
Поблагодарили: 0 раз.

UNREAD_POST налоговик » 04 фев 2016, 13:46

Мобилизация и страховой стаж

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 15.12.2015 р. N 696/18/99-15

Відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

За працівників підприємств, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які отримують компенсаційні виплати, що виплачує роботодавець за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 р. N 105 "Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період", єдиний внесок не нараховується і, відповідно, період отримання таких виплат до страхового стажу не зараховується.

Враховуючи викладене, період проходження працівниками військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, може враховуватися до страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо за цей період було сплачено страховий внесок (єдиний внесок) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до законодавства.

Період несплати єдиного внеску не включається до страхового стажу застрахованої особи, і якщо страховий стаж особи за останні 12 місяців становитиме менше 6 місяців, застосовуються норми частини четвертої статті 19 Закону.

Обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. N 1266 (зі змінами).

Відповідно до пункту 3 Порядку середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок, на кількість календарних днів зайнятості (періоду перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються суми оплати середнього заробітку під час мобілізації, на які нараховано єдиний внесок.

На думку Мінсоцполітики, період військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації, на особливий період, коли за застраховану особу відповідно до законодавства не сплачено єдиний внесок (зокрема, період виплати працівнику компенсації із бюджету в межах середнього заробітку мобілізованого працівника, яка не є базою нарахування єдиного внеску, що спрямовується до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), також слід відносити до періоду, не відпрацьованого з поважної причини. Пропонуємо місяці та календарні дні такого періоду виключати з розрахункового періоду та здійснювати розрахунок середньої заробітної плати за місяці та календарні дні розрахункового періоду, у яких єдиний внесок сплачено.

У випадку коли в усіх місяцях розрахункового періоду не нараховано єдиний внесок, на нашу думку, може бути застосовано пункт 28 Порядку, відповідно до якого середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

Принагідно повідомляємо, що в Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення відбулося засідання робочої групи по опрацюванню законопроекту щодо включення періоду військової служби застрахованих осіб, призваних за призовом під час мобілізації, на особливий період, до страхового стажу та збереження страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. За результатами засідання представниками робочої групи від Мінсоцполітики надано пропозиції до зазначеного Комітету щодо внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з метою врегулювання питання щодо включення періоду служби працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до страхового стажу на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності у випадках ненарахування та несплати роботодавцем за них єдиного внеску.

Директор Департаменту соціального
страхування та партнерства
О. Савенко
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST налоговик » 17 фев 2016, 11:53

Лист ДФС від 12.02.2016 № 3036/6/99-95-42-02-16

Державна фіскальна служба України розглянула лист … щодо оподаткування та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суму середнього заробітку, яка нарахована (виплачена) працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та звільненому з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але який продовжує військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, і повідомляє таке.

Відповідь надається згідно з нормами, які діяли до набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), згідно з частиною третьою та четвертою якої визначено, що за працівниками, зокрема, прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, та за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено механізм виплати вказаної компенсації за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики (п. 2 Порядку).

Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 КЗпП (п. 6 Порядку).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що оподаткування, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію здійснюються відповідно до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) і Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума компенсацій, які отримує платник податку з бюджетів, у тому числі компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Крім того, відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Отже, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором дохід у вигляді компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівника, зазначеної у вашому листі категорії.

Разом з тим відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (збір) із суми такого доходу за його рахунок (п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Кодексу).

Водночас, п.п. 169.4.3 п. 169.3 ст. 169 Кодексу передбачено, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Також, оскільки обов’язок щодо нарахування (утримання) військового збору покладається на податкового агента, то він має право здійснювати перерахунок сум утриманого військового збору.

Згідно з частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».

Враховуючи зазначене, оскільки частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 передбачено звільнення від нарахування та утримання єдиного внеску на виплати, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, які були призвані під час мобілізації, на особливий період, то зазначені компенсаційні виплати працівнику, який з лютого 2015 року продовжив військову службу за контрактом, є базою нарахування та утримання єдиного внеску.



Перший заступник Голови С.В. Білан
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

UNREAD_POST налоговик » 08 ноя 2016, 11:14

Мобилизация и трудовая книжка

Чи потрібно вносити до трудової книжки працівника, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, запис про проходження військової служби?
107928Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція) трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів.

Пункт 2.19 Інструкції передбачає, що до трудової книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів запис про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби. Пунктом 1.14 Інструкції зазначено, що особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України (далі – Збройні Сили України та інші війська) та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав учасниць СНД, пред’являють військовий квиток.

Виходячи із вищезазначеного, запис до трудової книжки працівника про проходження військової служби вноситься до трудової книжки працівників, які прийняті на роботу після закінчення служби в Збройних Силах України на основі військового квитка, а запис до трудової книжки працівника, про проходження військової служби за призовом під час мобілізації або на особливий період, який працює та має запис в трудовій книжці про прийняття на роботу, може не проводиться.

Держпраці
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2592 раз.

Пред.

Вернуться в ЕДИНЫЙ НАЛОГ (ЧПЕН)

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Gb, Ya

cron