Рекламу показываем только НЕзарегистрированным пользователям. Войдите или зарегистрируйтесь на Бухфоруме
    .

Аннулирование регистрации плательщиков НДС

Путеводитель по разделу. НДС: регистрация, уплата, отчетность. Налоговая накладная, возмещение и т.д.

Модераторы: nikki, kollega, налоговик

UNREAD_POST capital » 29 сен 2011, 17:04

Интересное накопал в свежем решении.

поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання. Зазначена позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 23 травня 2011 року по справі № 21-43а11.

За таких обставин, судом встановлено наявність у позивача оподатковуваних поставок, а саме – наявність операцій з придбання товарів, що контролюючим органом не заперечується, а отже, встановлення відповідачем відсутності об’єкта оподаткування податком на додану вартість, протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, не може слугувати достатньою підставою для застосування до позивача положень абз. «г» п.п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.


Вот оно.

Скрытый текст: показать
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2011 р. Справа № 2a-1870/4741/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,
представника позивача - Кісіля А.В.,
представника відповідача - Латіпова Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2a-1870/4741/11
за позовом Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма)
до Державної податкової інспекції в місті Суми
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Сумське підприємство "Будівельні послуги" (приватна фірма) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним і скасування рішення від 31.05.2011 № 61 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість" та зобов’язання відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма) платником податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові декларації підприємства за період з травня 2010 року по квітень 2011 року мали обсяги оподатковуваних операцій з придбання товарів з правом включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, у зв'язку із чим у відповідача не було жодних підстав для анулювання реєстрації підприємства платником ПДВ.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у запереченнях на адміністративний позов та поясненнях до заперечення (а.с. 47, 65) та зазначив, що спірне рішення було прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні. Наявність протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року та відображення у податкових деклараціях придбання товарів, на думку представника податкового органу, не свідчить про порушення відповідачем абз. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, відповідно до якого підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу є особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
31.05.2011 Державною податковою інспекцією в м. Суми прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість – Сумського підприємства «Будівельні послуги» № 61.
В даному рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 61, відповідачем встановлено, що позивач звітує до ДПІ в м. Суми про відсутність оподатковуваних операцій протягом останніх дванадцяти послідовних податкових місяців, що підтверджено реєстром декларацій з ПДВ за період з травня 2010 року по квітень 2011 року № 55 від 30.05.2011; позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.
Як убачається з рішення, правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість був абз. «г» п.п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.
З наявних в матеріалах справи копій декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2010 року по квітень 2011 року, вбачається, що позивач декларував податковий кредит, який відображений у розділі II податкової декларації з податку на додану вартість, а також у розділі III «Розрахунки з бюджетом за звітній період» по ряд. 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», в наступних розмірах:
декларація за травень 2010 р.: податковий кредит - 46 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - відсутній (рядок 26);
декларація за червень 2010 р.: податковий кредит - 34 грн. (рядок 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 114 грн. (рядок 26);
декларація за липень 2010 р.: податковий кредит - 32 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 114 грн. (рядок 26);
декларація за серпень 2010 р.: податковий кредит - 17 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);
декларація за вересень 2010 р.: податковий кредит - 19 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);
декларація за жовтень 2010 р.: податковий кредит - 19 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);
декларація за листопад 2010 р.: податковий кредит - 23 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);
декларація за грудень 2010 р.: податковий кредит - 18 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);
декларація за січень 2011 р.: податковий кредит - 14 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 (рядок 26);
декларація за лютий 2011 р.: податковий кредит - 13 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 164 грн. (рядок 26);
декларація за березень 2011 р.: податковий кредит - 27 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 178 грн. (рядок 24);
декларація за квітень 2011 р.: податковий кредит - 23 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 191 грн. (рядок 26).
При чому, суд звертає увагу на те, що прийняття вказаних декларацій відповідачем та наявність у позивача податкового кредиту на протязі перевіреного періоду (з травня 2010 року по квітень 2011 року) відповідачем фактично не заперечуються.
Як вбачається з довідки про результати камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість від 30.05.2011 № 3674/15-319/22980832, результатами невиїзної (камеральної) перевірки встановлено, що є підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість – Сумського підприємства «Будівельні послуги» (приватна фірма) відповідно до абз. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, в зв’язку з тим, що підприємство подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року з показниками про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн. (а.с. 48).
Реєстром податкових декларацій від 30.05.2011 № 55 встановлено, що позивач за період з травня 2010 року по квітень 2011 року має загальний обсяг оподатковуваних поставок (р. 5.1) – 0 грн. (а.с. 50 зворотній бік).
Отже, як вбачається з наданих відповідачем заперечень на позов та пояснень представника відповідача, підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ Сумського підприємства «Будівельні послуги» стало те, що позивач протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року подавав декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.
Але, суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає і також вважає дане оскаржуване рішення ДПІ протиправним та підлягаючим скасуванню у зв'язку з тим, що воно винесене на підставі необґрунтованих висновків та невірному трактуванні норм податкового законодавства.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до пп.«ґ» п.9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР, реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.
Підпункт 3.1. п.3.1. ст.3 Закону № 168/97-ВР передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких, знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням ( будівництвом, спорудженням ) основних фондів ( основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
В цьому ж підпункті закону вказано, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1. Закону № 168/97-ВР, платником податку є: будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону № 168/97-ВР оподатковувана операція – це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.
За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись за ініціативою відповідного податкового органу на підставах, визначених у абз. "б" - "и" п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України, що набув чинності з 01.01.2011 року.
Як вбачається з абз. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу є особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як вбачається з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Зазначені норми Закону, як і визначення понять поставки товарів та послуг, наведені у пункті 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування абз. «г» п.п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України так і для застосування пп.«ґ»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об’єктом оподаткування ПДВ, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої – придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов’язання, а у покупця – право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання. Зазначена позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 23 травня 2011 року по справі № 21-43а11.
За таких обставин, судом встановлено наявність у позивача оподатковуваних поставок, а саме – наявність операцій з придбання товарів, що контролюючим органом не заперечується, а отже, встановлення відповідачем відсутності об’єкта оподаткування податком на додану вартість, протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, не може слугувати достатньою підставою для застосування до позивача положень абз. «г» п.п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.
Згідно з ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Але, при цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1, 2 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач при прийнятті рішення стосовно анулювання свідоцтва платника ПДВ, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем Податкового кодексу України, а отже, його рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 розділу II Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України №978 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1400/18695, реєстр платників податку на додану вартість - це автоматизований банк даних, створений для реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ, єдиних принципів їх ідентифікації, контролю за справлянням податку на додану вартість та організації суцільного й вибіркового аналізу.
Пунктом 3 розділу II цього Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру здійснює центральний орган державної податкової служби.
Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі - районні податкові органи).
Згідно п. 6 розділу II цього Положення, районні податкові органи здійснюють: приймання заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам; обробку даних заяв та документів щодо реєстрації, перереєстрації, анулювання свідоцтв та анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування; формування файлів для передання до регіональних податкових органів; приймання файлів з регіональних баз з присвоєними індивідуальними податковими номерами та номерами свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ; видачу, заміну свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ та засвідчення їх копій; виконання функцій адміністратора бази даних районного рівня (накопичення, аналіз даних, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо); моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру; формування бази даних платників ПДВ районного рівня.
Згідно з п. 6 розділу V цього Положення, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. п. 6.2. п. 6 розділу V цього Положення, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. Рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Податковий Кодекс України, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки.
Виходячи із змісту зазначеної норми підставою для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість є рішення суду, яким встановлено скасування рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма) до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.05.2011 № 61 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість".
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Суми внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма) платником податку на додану вартість.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко


А вот решение ВСУ

Скрытый текст: показать
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 травня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевій О. Е. (за участю представника Державної податкової служби України - Розмоша В. І.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Саньсун" (далі - Підприємство) до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську (далі - ДПІ) про скасування акта та зобов'язання вчинити дії, встановив:

У квітні 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати складений ДПІ акт від 14 лютого 2008 року N 82 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) на підставі підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) у зв'язку із поданням останнім протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (із січня по грудень 2007 року) податкових декларацій з ПДВ, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, також просило зобов'язати відповідача видати позивачу оригінал свідоцтва N 100094722 про реєстрацію платника ПДВ, виданого 1 лютого 2008 року.

На обґрунтування позову Підприємство посилалося на те, що протягом зазначеного періоду згідно з показниками податкових декларацій, зокрема за грудень 2007 року, воно мало оподатковувані операції, за наслідками яких у нього виникло право на податковий кредит. Тому анулювання реєстрації платника ПДВ є безпідставним.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 9 липня 2008 року у задоволенні позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 грудня 2010 року постанову апеляційного суду скасував та залишив у силі постанову суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Підприємство просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2010 року та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на те, що касаційний суд у подібних правовідносинах неоднаково застосував пункт 1.4 статті 1 Закону N 168/97-ВР. На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2009 року (N К-10854/08) та 24 березня 2010 року (N К-6201/09).

Заслухавши представника Державної податкової служби України, який дав пояснення щодо суті правового регулювання вищезгаданої норми закону, перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що у цьому випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, за якого суди по-різному вирішують питання щодо правомірності анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону N 168/97-ВР у зв'язку зі здійсненням останнім протягом дванадцяти послідовних податкових місяців господарських операцій, за наслідками яких у нього виникло лише право на податковий кредит, а також питання щодо віднесення таких операцій до оподатковуваних поставок.

Так, у доданих до заяви ухвалах касаційний суд указав на неправомірність анулювання свідоцтва платника ПДВ з підстав, установлених підпунктом "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону N 168/97-ВР, за умови здійснення таким платником операцій, за наслідками яких останній сформував податковий кредит та відобразив його у податковій декларації, при цьому суд дійшов висновку, що за змістом пункту 1.4 статті 1 Закону N 168/97-ВР до оподатковуваних поставок належить як продаж, так і придбання товарів (послуг).

Водночас у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, аналізуючи зміст пунктів 1.1, 1.4 статті 1 та пункту 3.1 статті 3 Закону N 168/97-ВР, дійшов висновку, що під оподатковуваними поставками слід мати на увазі поставки товарів або поставку послуг, у результаті яких у платника податку-постачальника виникає об'єкт оподаткування ПДВ та, відповідно, нараховуються податкові зобов'язання з цього податку. На думку касаційного суду, поняттям оподатковуваних поставок не охоплюються операції платника податку з придбання товарів і послуг, у тому числі тих, із яких у покупця виникає право на податковий кредит.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права Верховний Суд України виходить із такого.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону N 168/97-ВР оподатковувана операція - це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Зазначені норми Закону, як і визначення понять поставки товарів та послуг, наведені у пункті 1.4 статті 1 Закону N 168/97-ВР, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону N 168/97-ВР, оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування ПДВ, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Тобто, поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Таким чином, висновки касаційного суду про відсутність у позивача, який у декларації з ПДВ відобразив податковий кредит, сформований за наслідками господарської операції з придбання товарів та послуг, оподатковуваної поставки та правомірність анулювання його реєстрації як платника ПДВ ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2010 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву приватного підприємства "Саньсун" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

За это сообщение автора capital поблагодарил:
vins
capital
 
Сообщений: 117
Зарегистрирован: 30 дек 2010, 10:51
Благодарил (а): 19 раз.
Поблагодарили: 52 раз.

UNREAD_POST vins » 07 ноя 2011, 08:22

capital писал(а):Интересное накопал в свежем решении


Интересное, особенно в свете того, что теперь ВАСУ будет именно в свете этого решения формировать свою правовую позицию

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 27.10.2011 р. N 1902/11/13-11


Головам апеляційних адміністративних судів

У пункті 2 листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 N 1172/11/13-10 роз'яснювалося застосування підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Указаною нормою, чинною до 1 січня 2011 року, було передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що відсутність оподатковуваних поставок у контексті зазначеної норми означає відсутність поставок товарів або поставок послуг, у результаті яких у платника податку-постачальника виникає об'єкт оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, нараховуються податкові зобов'язання з цього податку.

Водночас у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2011 року у справі N 21-43а11 за позовом приватного підприємства "Саньсун" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про скасування акта та зобов'язання вчинити дії зазначено, зокрема, таке.

Норми Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", як і визначення понять поставки товарів та послуг, наведені у пункті 1.4 статті 1 цього Закону, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону N 168/97-ВР, оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування ПДВ, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, у результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного адміністративним судам при розв'язанні спорів, пов'язаних із застосуванням чинного до 1 січня 2011 року підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", належить керуватися правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23 травня 2011 року у справі N 21-43а11 за позовом приватного підприємства "Саньсун" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про скасування акта та зобов'язання вчинити дії. При цьому пункт 2 листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 N 1172/11/13-10 враховуватися не повинен.

Цей лист пропонуємо довести до відома суддів окружних та апеляційних адміністративних судів для врахування при здійсненні правосуддя.

 Голова суду
О. Пасенюк


Актуально для споров, возникших до 01.01.2011.
НКУ прямо указал как на основание аннулирования НДС-регистрации "відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту"
Аватар пользователя
vins
 
Сообщений: 6654
Зарегистрирован: 27 дек 2010, 12:38
Благодарил (а): 2704 раз.
Поблагодарили: 2899 раз.

UNREAD_POST Alexan » 15 ноя 2011, 12:28

Добрый день, коллеги!
Вот какая ситуация: ГНИ прислала решение, которым аннулируется регистрация плательщиком НДС на основании того, что предприятие зарегистрировано добровольно и при этом за последние 12 месяцев объем поставок неплательщикам НДС больше 50 %. (это п. 184.1 пп. и)
В то же время в НКУ:

"...180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і
реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у
порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; ..."

Предприятие же было зарегистрировано плательщиком НДС в июне 2007 г., когда ст. 183 (как и самого НКУ) ещё не существовало. Хотя бы на основании этого предприятие считает такое решение незаконным.
Что скажете?

Заранее спасибо за ответы
Alexan
 
Сообщений: 58
Зарегистрирован: 10 июн 2011, 10:54
Благодарил (а): 127 раз.
Поблагодарили: 23 раз.

UNREAD_POST налоговик » 15 ноя 2011, 13:04

Здесь: http://www.buhforum.com/viewtopic.php?f=14&t=247 что-то было по поводу того, что добровольно это по НКУ.

За это сообщение автора налоговик поблагодарил:
Alexan
Аватар пользователя
налоговик
 
Сообщений: 5698
Зарегистрирован: 20 ноя 2010, 23:29
Благодарил (а): 806 раз.
Поблагодарили: 2594 раз.

UNREAD_POST Alexan » 15 ноя 2011, 13:49

Спасибо за ссылку. Пока нашла только такое утверждение, что, мол, если объём больше 300 000, то уже всё равно, какое соотношение между продажами плательщикам и неплательщикам - свидетельство не отберут. К сожалению, автор мысли ни на что не сослался, а из п 184.1 и) этого не следует:

и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку,
зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні
12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків
загального обсягу постачання.

Про 300000, как видите, ни слова. Ну, может, было какое-то разъяснение или что-то в этом духе? Будем читать дальше....
Alexan
 
Сообщений: 58
Зарегистрирован: 10 июн 2011, 10:54
Благодарил (а): 127 раз.
Поблагодарили: 23 раз.

UNREAD_POST Стряпчий » 16 ноя 2011, 17:20

А что ж читать? Обжаловать надо.
Стряпчий
 
Сообщений: 10
Зарегистрирован: 24 ноя 2010, 12:14
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

UNREAD_POST profi » 16 ноя 2011, 20:45

Alexan писал(а):Спасибо за ссылку. Пока нашла только такое утверждение, что, мол, если объём больше 300 000, то уже всё равно, какое соотношение между продажами плательщикам и неплательщикам - свидетельство не отберут. К сожалению, автор мысли ни на что не сослался, а из п 184.1 и) этого не следует:

и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку,
зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні
12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків
загального обсягу постачання.

Про 300000, как видите, ни слова. Ну, может, было какое-то разъяснение или что-то в этом духе? Будем читать дальше....


Автор не только не сослался, но и не вполне объективен. А не мешало бы заглянуть в Положение № 978, где в разделе V написано буквально следующее:
5.3. За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) податковий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення податковим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законода
вства.

За это сообщение автора profi поблагодарил:
Alexan
profi
 
Сообщений: 90
Зарегистрирован: 06 дек 2010, 11:36
Благодарил (а): 5 раз.
Поблагодарили: 13 раз.

UNREAD_POST nikki » 17 ноя 2011, 00:19

profi писал(а):
Alexan писал(а):Спасибо за ссылку. Пока нашла только такое утверждение, что, мол, если объём больше 300 000, то уже всё равно, какое соотношение между продажами плательщикам и неплательщикам - свидетельство не отберут. К сожалению, автор мысли ни на что не сослался, а из п 184.1 и) этого не следует:

и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку,
зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні
12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків
загального обсягу постачання.

Про 300000, как видите, ни слова. Ну, может, было какое-то разъяснение или что-то в этом духе? Будем читать дальше....


Автор не только не сослался, но и не вполне объективен. А не мешало бы заглянуть в Положение № 978, где в разделе V написано буквально следующее:
5.3. За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) податковий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення податковим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законода
вства.


Вы так не шутите. А то люди действительно подумают, что и после 300 тыс. нужно отслеживать 50 %.
nikki
 
Сообщений: 1116
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 11:27
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 376 раз.

UNREAD_POST Alexan » 17 ноя 2011, 10:45

nikki писал(а):Вы так не шутите. А то люди действительно подумают, что и после 300 тыс. нужно отслеживать 50 %.


Ну вот как вам сказать, глупость, конечно (с точки зрения здравого смысла), но ГНИ именно так и считает. Довод: где в п и) написано про 300 000? Нигде. Поэтому, если доля реализации неплательщикам больше 50 % - можем снять вне зависимости от общего объема налогооблагаемых операций.
Вот хотелось бы с этим моментом разобраться не на уровне, так сказать, эмоций, а на уровне железной логики. Чтобы - перешел этот заветный рубеж 300 000, и выдохни спокойно.

Но вообще изначально у меня вопрос был другой. Да, предприятие было зарегистрировано добровольно, но не согласно нормам НКУ, а согласно нормам Закона об НДС. В связи с этим, могу ли я утверждать, что злосчастный пункт и) на предприятие не распространяется вообще?
Alexan
 
Сообщений: 58
Зарегистрирован: 10 июн 2011, 10:54
Благодарил (а): 127 раз.
Поблагодарили: 23 раз.

UNREAD_POST nikki » 17 ноя 2011, 11:32

Alexan писал(а):
nikki писал(а):Вы так не шутите. А то люди действительно подумают, что и после 300 тыс. нужно отслеживать 50 %.


Ну вот как вам сказать, глупость, конечно (с точки зрения здравого смысла), но ГНИ именно так и считает. Довод: где в п и) написано про 300 000? Нигде. Поэтому, если доля реализации неплательщикам больше 50 % - можем снять вне зависимости от общего объема налогооблагаемых операций.
Вот хотелось бы с этим моментом разобраться не на уровне, так сказать, эмоций, а на уровне железной логики. Чтобы - перешел этот заветный рубеж 300 000, и выдохни спокойно.


Железная логика в том, что супермаркеты нужно выбрасывать. Поскольку у них почти весь вал - неплательщикам :) Вы знаете такие прецеденты?

Кроме того, в основной ветке по регистрации ГНА в Киеве признавала, что если больше 300, то не аннулируют.

Alexan писал(а):Но вообще изначально у меня вопрос был другой. Да, предприятие было зарегистрировано добровольно, но не согласно нормам НКУ, а согласно нормам Закона об НДС. В связи с этим, могу ли я утверждать, что злосчастный пункт и) на предприятие не распространяется вообще?


Формально да.
nikki
 
Сообщений: 1116
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 11:27
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 376 раз.

UNREAD_POST Alexan » 17 ноя 2011, 12:48

nikki писал(а):Железная логика в том, что супермаркеты нужно выбрасывать. Поскольку у них почти весь вал - неплательщикам :) Вы знаете такие прецеденты?

Кроме того, в основной ветке по регистрации ГНА в Киеве признавала, что если больше 300, то не аннулируют.



Спасибо большое за ответ, но, мне кажется, вы меня не вполне понимаете :)

Я искренне рада, что ГНА в Киеве считает, что если больше 300 000, то не аннулируют, но ГНА в Киеве, согласитесь, уж никак не авторитет. Нам ли не знать, что разъяснения ГНА часто не разъясняют, а затуманивают, а иногда и прямо противоречат нормам Кодекса. Что и имеем в данном случае. Где в НКУ написано, что при объеме свыше 300 000 нельзя аннулировать свидетельство? Возможно, конечно, я плохо искала, но, по-моему, нигде.

В приведенном вами примере с супермаркетами имеем такую ситуацию: супермаркет можно снять с регистрации согласно п. 184. 1 и) (чтобы уж совсем не было причин оспаривать, этот самый супермаркет должен быть зарегистрирован добровольно и после 01.01.2011), и тут же зарегистрировать его в обязательном порядке по п. 181.1. Это можно сделать, и это будет законно. Вы со мной не согласны? Аргументируйте.
Что же касается того, что таких прецедентов не было, то это как раз легко объяснимо. Такой супермаркет либо сразу обанкротится из-за условной продажи, либо будет судиться. В первом случае ГНИ теряет курицу, несущую золотые яйца (в виде ежемесячных сумм НДС живыми деньгами на счет казначейства), во втором - просто получает ненужные проблемы. Ни то, ни другое ГНИ не интересует, поэтому она так не делает. Не делает, но имеет право сделать - вот что важно.

А теперь представим, что речь идет уже не о супермаркете, а о предприятии, скажем, со строкой 24. ГНИ спит и видит, как бы снять его с регистрации. И теперь у неё появился для этого почти законный п. 184.1 и) Это значит, что любое предприятие, которое подает отрицательный НДС, и при этом торгует с неплательщиками можно снять с регистрации. И такие прецеденты я знаю. И меня очень интересует, как с этим бороться.
Alexan
 
Сообщений: 58
Зарегистрирован: 10 июн 2011, 10:54
Благодарил (а): 127 раз.
Поблагодарили: 23 раз.

UNREAD_POST nikki » 17 ноя 2011, 15:23

Я вполне понимаю о чем речь :)

Опасение о которых вы говорите есть и они справедливы. На форуме этот момент обсуждали сразу после принятия НК.
Абсолютно верно, что буквальное прочтение приводит к тому, что любого добровольца можно выбросить по критерию (меньше 50).
тогда vikakool (еще 25 янв 2011 !!!) по этому поводу переживала. Ничего с того времени, к сожалению, не изменилось.

Понятно, что ГНА в Киеве не абы какой авторитет. Но они правы с точки зрения здравого смысла, поскольку в будущем все добровольцы оказываются в подвешенном состоянии. Я уже не говорю, о том что все добровольцы (зарегенные после 01.01.11) в рознице рано или поздно должны пройти жернова аннулирования и автоматической регистрации. Но такое толкование представляется мне абсурдным, а значит не может быть признано правильным. Логика - сбрасывать с регистрации малообъемных, т.к. тех кто зарегился по критерию (50 %), но его не выдерживает. Понятно, что доказать это буквой закона невозможно. Но это результат толкования положений НКУ о регистрации и аннулировании.

Понятно, что в аннулировании может быть кровный интерес налоговой. Но если Киев, то можно заранее заручиться консультацией, подложив ответ ГНА в Киеве.
nikki
 
Сообщений: 1116
Зарегистрирован: 25 ноя 2010, 11:27
Благодарил (а): 116 раз.
Поблагодарили: 376 раз.

UNREAD_POST Alexan » 18 ноя 2011, 10:32

nikki писал(а):Но такое толкование представляется мне абсурдным, а значит не может быть признано правильным.


Аха!! Я раскрыла ваше инкогнито! Вы - Виталий Хомутынник :D :D :D



nikki писал(а):Понятно, что в аннулировании может быть кровный интерес налоговой. Но если Киев, то можно заранее заручиться консультацией, подложив ответ ГНА в Киеве.


Это разумный совет, спасибо, но я совсем даже в Одессе, и у нас сейчас начали снимать "минусовщиков" по п. и) по полной программе. Так что, к сожалению, в нашу ГНИ обращаться за консультацией рискованно - есть большая вероятность, что ответят не то, что надо для здравого смысла, а то, что надо для наполнения бюджета(((

Ещё раз спасибо за обсуждение!
Alexan
 
Сообщений: 58
Зарегистрирован: 10 июн 2011, 10:54
Благодарил (а): 127 раз.
Поблагодарили: 23 раз.

UNREAD_POST Вотруба » 25 ноя 2011, 23:40

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
03 листопада 2011 р.___ № 2а-8712/11/1370

<…>
З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2011 року комісією ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було встановлено, що у платника Товариства з обмеженою відповідальністю <…> обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків від загального обсягу постачання та підтверджено реєстром від 29.04.2011 р.№ 40. Обсяг поставок за квітень 2010 року по березень 2011 року становить 157 397,00 грн., в тому числі іншим платникам податку на додану вартість –43 926,66 грн. (27,91 %).
Тобто, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства було винесено на підставі відомостей податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем до ДПІ за період з квітня 2010 року по березень 2011 року.
<…>
Суд вважає, що при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі п.п. «и»п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, відповідачем безпідставно були застосовані відомості про обсяг постачання товарів/послуг Товариства саме за період з квітня 2010 року по березень 2011 року, оскільки такі правила повинні застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01 січня 2011 року, оскільки до цього дії позивача не були порушенням та узгоджувалися із вимогами діючого нормативно - правового акту - Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, органи ДПІ мають право враховувати обсяги постачання товарів/послуг платника ПДВ з метою анулювання його реєстрації за період з січня 2011 по грудень 2011, але цей період ще не настав.
Судом не беруться до уваги, як обгрунтування своїх заперечень, посилання представника відповідача на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, оскільки даним рішенням розтлумачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Вказана норма доводить правильність позиції позивача, який в поданому адміністративному позові посилається на те, що до обставин, які мали місце протягом квітня та грудня 2010 року необхідно застосовувати Закон, який діяв на момент вказаних правовідносин, а не норми Податкового Кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.
<…>
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 92 від 29 квітня 2011 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю <…>
Если мы с Вами думаем одинаково, то мы вообще не думаем.

За это сообщение автора Вотруба поблагодарил:
Alexan
Аватар пользователя
Вотруба
 
Сообщений: 1991
Зарегистрирован: 30 мар 2011, 19:35
Благодарил (а): 603 раз.
Поблагодарили: 2003 раз.

UNREAD_POST Печкин » 25 ноя 2011, 23:47

Вотруба, спасибо!

Мое ИМХО: решение правильное. Мотивировка ошибочная.
живу на Бухфоруме
Аватар пользователя
Печкин
 
Сообщений: 6649
Зарегистрирован: 18 ноя 2010, 13:03
Благодарил (а): 73 раз.
Поблагодарили: 2885 раз.

След.

  • Похожие темы
    Ответов
    Просмотров
    Последнее сообщение

Вернуться в НДС

Кто сейчас на форуме

Зарегистрированные пользователи: Ads, Al Shurshun, Gb, Ya